Монтажник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Самойленко був призваний на військову службу по мобілізації у січні 2024 року. У війську він був майстром ремонтної майстерні роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.
« Віталій був вправним і досвідченим монтажником, – розповідає майстер ЦРМУ-2 Віталій Фролов. – Ми працювали разом з ним 14 років, монтували підкранові балки. Це дуже важлива та відповідальна робота. У багатьох цехах серед найважливішого устаткування – електромостові крани. І якісно встановлені підкранові балки – це запорука не лише безаварійної роботи кранів, а й невід’ємна частина безпеки людей. Віталій Самойленко роботу знав і робив її якісно. Завжди спокійний, врівноважений, багато читав, багато знав. З ним завжди було цікаво поговорити на найрізноманітніші теми, отримати цікаву, корисну інформацію, пораду. Віталій користувався повагою. Коли ми дізналися, що він пропав безвісти, то дуже сподівалися, що наш товариш живий. Але, на жаль… Нещодавно ми його поховали. На похороні були ветерани цеху, які вже по кілька років на пенсії, що вказує на величезний авторитет Віталія серед колег. Світла йому пам’ять».
Віталій Самойленко загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народу, 6 серпня 2024 року в наслідок дронової атаки в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.
Щирі співчуття рідним, друзям та колегам Віталія Самойленка.
29 грудня 2025 року колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» втратив на війні ще одного колегу. На бойовому чергуванні помер солдат Сергій Шульга. До повномасштабного вторгнення він працював розливальником сталі відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху. У захисника не витримало серце, трагедія сталася в селі Осокорівка Бериславського району Херсонської області.
«До нашої бригади вони прийшли втрьох практично в один час – Павло Ліхман, Женя Дробушевський та Сергій Шульга, – згадує старший майстер зміни ВБРС конвертерного цеху Олександр Новак. – Всі потужні, кремезні. Ми їх так і називали: «Три богатирі». Працювати на машинах безперервного лиття заготовок їх навчав досвідчений Артем Кобелецький. Вони вчилися наполегливо, працювали завзято, ніколи ні на що не скаржилися. Хороші люди, сумлінні працівники. Сергій був душею компанії. Навіть у найтяжчі моменти він усміхався й жартував, і його позитив запалював інших… З початком повномасштабного вторгнення вони всі троє стали на захист України. Павло Ліхман загинув, Євген Дробушевський отримав серйозне поранення. А нещодавно прийшла звістка про смерть Сергія. Дуже важка, непоправна втрата для нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним Сергія Шульги, його друзям та колегам, що працювали разом з ним.
До призову на військову службу у грудні 2023 року Олексій Тарасенко працював монтажником технологічних трубопроводів ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Ремонт трубопроводів – води, газу, стисненого повітря – це важка робота, яка крім фізичної витривалості вимагає ще й високого рівня професійної майстерності, – розповідає майстер цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Юрій Донченко. – І це все у Олексія Тарасенка було. Я працював разом з ним з 2002 року. Він мав величезний досвід, працював сумлінно, за якість його роботи можна було не хвилюватися – завжди ремонтував якнайкраще. Олексій був спокійним і врівноваженим чоловіком. Навіть у найскладніші моменти він не втрачав рівноваги, і його спокій передавався колегам. Чудова була людина. Звістка про його загибель стала шоком для всіх нас. З літа 2024 року він вважався зниклим безвісти. Ми мали надію. Але нещодавно прийшла трагічна звістка про його загибель».
Солдат, механік-водій механізованого батальйону Олексій Тарасенко загинув під час штурмових дій агресорів та вибуху ворожого дрона 28 липня 2024 року в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого захисника.
У Палаці культури знов гамірно, чутно дитячий сміх. Завдяки нашим захисникам дітки металургів, гірників та коксохіміків мають змогу святкувати. А організували новорічно-різдвяну виставу працівники корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом зі співробітниками нашого палацу культури та за допомоги учасників «Нової фабрики» та інших молодіжних проєктів підприємства. П’ять веселих днів – п’ять вистав.
На початку свята, що відбулося у суботу, 27 грудня маленькі переможці та переможниці конкурсу відеороликів з дитячими новорічними мріями отримали чудові рюкзаки з символікою компанії «АрселорМіттал». Вони із задоволенням озвучили свої мрії: про світло й мир, підтримку й доброту, улюблені хобі та маленькі радощі, з яких складається дитяче щастя.
Господарка свята Зірниця зустріла маленьких гостей та дорослих. У неї є дві помічниці – Веселушка та Забіяка. Щоправда, вони посварилися з-за того, хто буде керувати святом за допомогою святкового пульта. Але на настрій малят це ніяк не вплинуло. Діти скучили за святами, тому веселилися на повну. А Зірниця з Веселушкою підкидали їм веселі завдання. Програму побудували так, щоб саме малеча була залученою максимально: рухалася, відгадувала, махала руками й ногами і багато сміялася.
Але коли настав час увімкнути святкове освітлення, то виявилося, що батарейки у чарівному пульті сіли. Що ж робити? Порятунок для свята прийшов неочікувано. Забіяка не витримала і повернулася на свято, і несподівано виявилося, що у неї є повербанк! Не зразу вона його віддала Зірниці, трохи повередувала, а ще влаштувала юним учасникам заходу іспити на кмітливість, і ті, як водиться, чудово їх здали. Пульт запрацював, і з’явилися святкові вогні, а з ними прийшов і Святий Миколай. Він привітав діточок, і всі разом стали до новорічного хороводу. А потім кожен охочий мав змогу порадувати Миколая віршиком чи пісенькою.
На завершення дітки взяли участь у майстер-класі і створили за допомогою бісеру святкові картинки, а дорослі активно їм у цьому допомагали, тож додому всі пішли не лише з гарним настроєм, а ще й з подарунками, зробленими власноруч.
Злата, активна учасниця святкового заходу”, 11 років : «Мені все сподобалося, а особливо – танці та гра з казковими героями. Було весело. І зараз дуже цікаво: роблю оцю красиву зірку. Мій татко працює на блюмінгу вальцювальником. Він сильний і мужній».
Нікіта Конзичаков, помічник Святого Миколая, оператор з обслуговування пилогазовловлюючих установок конвертерного: «Зараз дітям, як ніколи, треба свято, щоб відволіктися від негараздів сьогодення. І ми з колегами – молодими працівниками підприємства – у вільний від змін час допомагаємо проводити свята, створювати настрій, від чого й самі отримуємо величезне задоволення».
Юрій Шевченко, він же Заслужений Святий Миколай Палацу культури металургів: «Я у ролі Святого Миколая вже років п’ятнадцять. Я дивлюся у радісні дитячі очі, і мене це неймовірно надихає. Користуючись образом хочу побажати:
Кажуть, що дні між Різдвом і Новим роком — наймагічніші, адже саме в цей час трапляються справжні дива та дивовижні події.
Однією з таких чудових подій став STEAM-квест «Подорож всесвітом АМКР», що відбувся 29 грудня у Палаці культури металургів. Цю пізнавально-розважальну пригоду для криворізьких школярів підготувала команда відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів “АрселорМіттал Кривий Ріг” за підтримки підприємства, у межах довгострокової програми розвитку та залучення молоді до технічних професій.
Для «АрселорМіттал Кривий Ріг» робота з молоддю — це стратегічний і довгостроковий напрям. Підприємство послідовно формує у школярів розуміння сучасних технічних професій, починаючи з раннього етапу, щоб у майбутньому забезпечити галузь підготовленими та мотивованими фахівцями.
Учасниками заходу стали 300 школярів 8–11 класів, що проживають і навчаються від Інгульця до Тернівського району включно, тож підприємством для безпеки й зручності було організовано підвіз дітей та вчителів автобусами до нашого Палацу культури.
Як пояснила фахівчиня департаменту з персоналу Катерина Солдатенко, робота з молоддю, зокрема зі школярами,— це важливий елемент залучення талантів. Створюючи позитивні емоції та асоціації з брендом сьогодні, компанія виховує лояльність потенційних співробітників, які незабаром вийдуть на ринок праці.
«Зараз, коли практично по всій Україні спостерігається дефіцит трудових ресурсів, ми працюємо на майбутнє, — говорить Катерина Солдатенко. — Наша мета — не лише зацікавити молодь тут і зараз, а й поступово розширювати їхнє уявлення про професії, які вже сьогодні потрібні підприємству та будуть критично важливими у майбутньому. Такі заходи допомагають нам боротися зі стереотипами і показувати реальне обличчя заводу — потужного, цікавого та технологічного. Нам важливо, щоб діти розуміли: за технічною освітою та промисловістю стоїть велике майбутнє. Саме тому на першому етапі ми залучаємо школярів через інтерактивні формати — командні ігри, конкурси, досліди, які дозволяють у легкій та захопливій формі познайомитися з підприємством. Надалі ж компанія планує поглиблювати це знайомство, розповідаючи про конкретні напрями діяльності, професії та кар’єрні можливості».
Юні школярі полюбляють змагатися та перемагати, тож на цій основі була вибудувана програма заходу. На учасників чекав квест з десяти завдань, який пройшло 20 команд – 10 у першій половині дня, а 10 у другій. Провести змагання на найвищому рівні допомогли учасники перших трьох хвиль проєкту «Нова Фабрика» та викладачі наших вишів-партнерів — ДУЕТу та КНУ.
На кожній з десяти станцій кожна з команд отримувала непрості завдання, виконання яких вимагало знань з фізики, хімії, математики чи інших наук, а ще — логічного мислення, кмітливості, а подекуди й фізичної форми. Окремий акцент було зроблено на командній роботі — адже саме ці навички є ключовими у сучасному виробництві.
Для мене, як для фотокореспондента, найцікавішими стали станції з найдинамічнішими діями: перенесення кубиків всією командою завдяки конструкції зі зв’язаних мотузок, переміщення тенісних кульок створеним всіма учасниками жолобом з пластикових елементів, а також станція робототехніки, де школярі мали змогу покерувати справжніми, хоч і не дуже складними роботами та роботою сонячної батареї.
Кирило Клєва, учень ліцею № 119, 15 років: «Сьогодні було багато гарних вражень, багато цікавих завдань. Особливо запам’яталося, як за допомогою магніту ми визначали, де залізна руда, а де просте каміння. А ще сподобалося, як командою носили кубики. Я серйозно займаюся футболом, тож розумію, що таке – командна гра. І ми виявилися класною командою!»
Таня Тараненко, учениця гімназії № 68, 14 років: «Мені дуже сподобалося разом з командою проходити квест. А ще сподобався чай. Я дуже люблю чай! А взагалі, щоб багато не говорити – було дуже весело!»
На завершення гравці кращих команд отримали призи. Вони не стримували своїх емоцій, хоча й ті, що не перемогли, засмученими не виглядали. Всі отримали безліч позитиву, не виключаючи викладачів на станціях. Серед них – доцент з ДУЕТу Ігор Засельський: «Я дійсно отримав море позитиву від спілкування з дітьми офлайн, адже зараз навчання в основному у нас триває в онлайні. Було дуже приємно дивитися на радісні дитячі обличчя. Хочу подякувати за цей чудовий захід! Ми давно й плідно взаємодіємо з «АрселорМіттал Кривий Ріг». Особисто я співпрацюю з «Новою фабрикою», викладаю обладнання гірничо-металургійного комплексу. Ми разом зможемо багато зробити для підприємства, для нашого навчального закладу, для молодого покоління».
«Захід відбувся у партнерстві з Центром професійного розвитку педагогічних працівників міста Кривого Рогу, – додала Катерина Солдатенко. – Для підприємства це не разова активність, а частина системної роботи з молоддю — через інтерес, практику та живу взаємодію з технічним світом. Поки школярі проходили квест, вчителі долучилися до фокус-групи, де разом із представниками підприємства обговорювали ідеї та формати розвитку STEAM-освіти в місті. Уже зараз ми разом формують бачення спільних кроків і активностей на 2026 рік».
Новорічні, різдвяні свята у кожної людини асоціюються зі своїм, особистим, радісним, смачним, теплим. З веселощами або родинним затишком. Холодцем, олів’є, цукерками чи мандаринами. А може з шаурмою? Колядками, щедрівками, новорічними телешоу. Але напевно кожен разом з тим вважає символом свят ще й уквітчану різдвяну ялинку з вогниками, які радісно блимають, даруючи відчуття щастя, та святкову ілюмінацію.
Ми презентуємо місця у Кривому Розі, куди можна прийти веселою компанією або з коханою людиною, чи навіть самому, насолодитися новорічною ілюмінацією, зробити інстаграмні фотки. Хтось скаже: «Яка ілюмінація, коли у домівках світло щоденно вимикають?» І їх можна зрозуміти. Але ж така економія для величезного міста ситуацію з енергозабезпеченням суттєво не виправить, та й сучасна ілюмінація, завдяки новітнім технологіям, досить таки економна. А от настрій для багатьох мешканців такі місця сили створять обов’язково. А нам зараз тужити та опускати руки точно не варіант. І особливо приємно, що серед найяскравішої, найулюбленішої для містян ілюмінації є саме та, яку подарував «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Ще до повномасштабного вторгнення підприємством, в рамках одного з соціальних проєктів, впроваджених згідно з Меморандумом про соціальну співпрацю, підписаним мерією Кривого Рога та керівництвом підприємства, було придбано святкову ілюмінацію, яка засяяла на проспекті Поштовому та поблизу будівлі Криворізької міської ради. Яскраві сніжинки та квіточки й зараз актуальні та гріють серця маленьких та дорослих криворіжців і гостей міста.
Височенна ялинка біля квіткового годинника у Парку Героїв на Соцмісті – улюблене місце зустрічі криворіжців. Безліч яскраво-жовтих вогників та гарна різдвяна зірка на верхівці. Золотом своїх вогнів вона милує око і є чудовим фоном для фотознімків. Кілька лайфгаків: відійдіть від ялинки, щоб вона повністю, із зіркою на маківці влізла у кадр; обов’язково увімкніть примусовий спалах, бо ялинка може виявитися яскравою, а той, кого фотографують – занадто темним. Все просто.
На вищезазначеній локації головна ялинка – не єдиний об’єкт для огляду та фон для фотографування. Там ще є кілька менших ялинок – сріблястих та золотавих, а також фігури оленів, які також сіяють вогниками. А ще є величезна ялинкова прикраса, яка вже стала візитівкою Кривого Рогу. Тож є де прогулятися та пофотографуватися. До речі, лайфгаки з попереднього абзацу підійдуть і для вищезазначених фонів.
А у жителів Саксаганського району є своя головна ялинка. І хай її ілюмінація не така модернова, як у сестриці з Парку Героїв, одягнена скоріше у ретростилі. Але місцеві також залюбки приходять сюди, щоб прогулятися і пофоткатися. Знайти її можна у Парку «Саксаганський», що за Палацом культури «Мистецьким» на площі Володимира Великого.
Тож, попри всі негаразди воєнного часу, криворіжці працюють, борються та святкують. Життя триває!
