Захисник п’ять років пропрацював машиністом електровоза гасильного вагона на коксохімвиробництві «АрселорМіттал Кривий Ріг» в коксовому цеху № 1.
Максима Зенченка призвали до лав ЗСУ 30 вересня. На жаль, 8 листопада герой загинув під час артилерійсько-мінометного обстрілу поблизу села Дудчани Херсонської області. У свої 33 роки він мав безліч планів, хотів зростати та розвиватися у професійному плані. Та розуміючи, що незалежність України знаходиться під загрозою, без вагань встав на захист країни.
«Максим починав зі слюсаря-ремонтника, але прагнув постійно вдосконалювати свої навички та рухатися уперед, тому вже досить швидко став машиністом електровоза гасильного вагона, – розповідає про колегу заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич. – Це відповідальна посада, адже приймання коксу з печі та його подальше транспортування вимагає чіткості, зосередженості та відповідальності. І ці риси були притаманні Максиму. Зовні спокійний, він завжди «палав» роботою. У нього було професійне майбутнє, адже захиснику було лише 33 роки. На жаль, ми втратили його на полі бою. Та він завжди залишиться в нашій пам’яті справжнім героєм».
Колеги та колектив підприємства висловлюють щирі співчуття рідним та друзям захисника.
Які асоціації у вас викликає слово flex-lifter? Особисто мені зразу уявляється кремезний суворий чолов’яга, на кшталт пауерліфтера, який підіймає якісь важкі спортивні снаряди. Або ж силовий тренажер. Що це насправді, я поїхав подивитись до доменного цеху № 1, де працювала ремонтна бригада ЦРМУ-2. Як виявилося, флекс-ліфтер – сучасне виробниче устаткування, яке робить працю ремонтників швидшою, легшою та набагато безпечнішою.
Як розповів провідний інженер з ОП Олександр Кірєєв, купити для цеху цього помічника вирішили після одного з аудитів з охорони праці у межах програми «Оберіг».
«Аудитори спілкувалися з працівниками в цехах, з’ясовували, які ризики існують під час роботи, як їм можна запобігти, – розповідає Олександр. – Виявилося, що серед найнебезпечніших та найпоширеніших операцій, які виконують робітники ЦРМУ-2, є заміна роликів на стрічкових конвеєрах. Ці конвеєри є у багатьох цехах на всіх виробництвах – металургійному, гірничому, коксохімічному. Менеджер з охорони праці Еклас Баялін запропонував рішення, яке допомогло б відразу вирішити проблему, – застосувати флекс-ліфтер».
Раніше працівники ЦРМУ-2 замінювали ролики вручну із застосуванням вантажопідйомних механізмів: лебідок, ручних талей. «Конвеєри у нас дійсно майже скрізь, – пояснює старший майстер ЦРМУ-2 Василь Шолохов. – Стрічку, яка транспортує шихту, руду, концентрат тощо рухають ролики, які, ясна справа, періодично треба міняти. Так от, щоб їх замінити, треба спочатку підняти стрічку. Флекс-ліфтер для цього є ідеальним інструментом. Він діє за принципом домкрату, що підіймає і утримує автомобіль під час заміни колеса. Інструмент німецького виробництва дуже якісний, зручний, універсальний, розрахований на конвеєри різної ширини і надзвичайно надійний. Завели під стрічку, ручкою швидко підняли – і можна міняти ролики. Дійсно класна штука».
Застосування нового обладнання допомагає запобігти багатьом ризикам. «Я відповідаю не лише за швидкі й якісні ремонти, але й за безпеку кожного з трьох працівників своєї бригади, плюс зварник і різальник, – говорить бригадир слюсарів-ремонтників ЦРМУ-2 Юрій Очаповський. – Раніше заміна роликів була тим ще задоволенням. Ломами, трубами піддівали стрічку, потім лебідкою піднімали, а інколи й її застосувати змоги немає. Тож робили повністю вручну: залазимо під стрічку та виконуємо заміну. Лом може вислизнути і травмувати, труба погнутися, та й робота під вантажопідйомним механізмом також небезпечна. Тож зараз мені на серці полегшало. Цю операцію виконуємо доволі часто. Коли всі цехи працювали, то декілька разів на тиждень. А ще наш новий німецький помічник дюралевий, тому відносно легкий, важить 30 кілограм. Ще й ручки є, щоб зручно нести було. Ми з хлопцями дуже задоволені».
Крім безпеки, з новим флекс-ліфтером ремонтники маються ще кілька переваг. Якщо раніше одночасно можна було міняти лише один ролик, то тепер – до п’яти, а це швидкість ремонтів. А ще людям не треба більше під час цієї операції орудувати ломами, піднімаючи важку стрічку, тому навантаження на спину, руки, ноги також зменшилося. А здоров’я – то така штука, яку ні за які гроші не купиш.
8 листопада перестало битися серце нашого колеги Віктора Малюшинського. Він загинув від поранень, які отримав у бойових діях в Донецькій області і які виявились не сумісними з життям.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віктор Малюшинський працював в доменному цеху № 1 горновим доменної печі.
– До нашого цеху Віктор прийшов нещодавно, раніше він працював на коксохімічному виробництві. Малюшинський швидко опанував специфіку доменної справи та влився в колектив. Він був щирою, відкритою, веселою людиною, любив пожартувати. Також любив свою роботу, був дуже відповідальним, вчився та вдосконалювався в професії. Віктор працював на доменних печах №№ 7 та 8. Життєві та робочі плани у нього були дуже великими, але їх перекреслила війна. Смерть Віктора стала непоправною втратою для всього нашого колективу, – говорить Григорій Лімонов, змінний майстер основної виробничої дільниці ДЦ № 1.
Боронити країну Віктор Малюшинський пішов вже на другий день від початку війни.
Служив старшим солдатом, стрільцем-помічником гранатометника парашутно-десантної роти. Він мужньо захищав рідну землю, декілька разів був поранений і після лікування знову повертався на фронт. Та останнє поранення, яке він отримав поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області, стало фатальним. Серце захисника зупинилося 8 листопада. В нього залишилася дружина та двійко дітей.
Колектив підприємства висловлює щире співчуття рідним, близьким та друзям Віктора.
5 листопада, саме у день народження гірничого департаменту його працівники отримали чудовий подарунок: після капітального ремонту відчинила свої двері їдальня № 2 під назвою «Горизонт».
Фактично працівники рудоуправління ГД, а також автотранспортного управління, копрового цеху та інших підрозділів, що розташовані недалеко, отримали новий «Горизонт».
За словами директорки департаменту з галузевих відносин і соціального розвитку Юлії Чермазович, основні роботи були виконані ще перед повномасштабним вторгненням, і їдальню планували відкрити вже минулої весни, але трагічні воєнні події внесли свої корективи. «І все ж підприємство знайшло можливість завершити цей проект, – сказала Юлія Чермазович. – Ми продовжуємо нашу боротьбу з ворогом, і у кожного нашого працівника свій фронт. Кожен викладається заради Перемоги та майбутнього відновлення країни. Сподіваюсь, що людям тут сподобається, і вони з гарним настроєм працюватимуть для нашого майбутнього».
На скромних урочистостях з нагоди відкриття їдальні № 2 заступник генерального директора (гірниче виробництво) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк від щирого серця привітав з Днем народження департаменту працівників ГД, а також залізничників, які в той день відзначали професійне свято. «Я дуже задоволений, що попри складні часи ми змогли завершити цей ремонт, – сказав Володимир Теслюк. – Дуже важливо, щоб люди мали можливість смачно поїсти у спокійній зручній атмосфері. Особливо зараз, коли не завжди у домівках є світло та можливість приготувати та навіть підігріти їжу. Адже наші люди найкращі! Знаю, що саме в «Горизонті» працюють одні з найкращих кухарів. Бажаю всім здоров’я, Перемоги та миру!»
А голова профспілкової організації ПМГУ (найчисельнішої на підприємстві) Наталя Маринюк побажала присутнім натхнення, оптимізму, підтримки колег та якнайшвидше відновити виробництво у повному обсязі.
Їдальня зустрічає нас чудовим яскравим фасадом у корпоративних кольорах. До дверей веде широка доріжка з нової тротуарної плитки. Додають естетики ліхтарі, зроблені у старовинному стилі. Всі оновлення годі й перерахувати, спробуємо найголовніше:
Цікавий інтер’єр з оригінальним декором та освітленням зали їдальні та буфету.
Індивідуально розроблений дизайн бокових стін, де на величезних оригінальних світлинах зображена наша техніка, яка працює у кар’єрі.
В залах – чудові дерев’яні столи та стільці, а також зручні дивани. За словами виконавців проекту, ідея дизайну взята з кафешок у британських приморських містечках, де понад усе ціняться затишок та зручність. А ще в залах багато кімнатних квітів у горщиках, які гармонійно вписуються у загальну концепцію.
В їдальні замінили жалюзі, приточно-витяжну вентиляцію, встановили економне потужне світлодіодне зональне освітлення, нову холодильну вітрину у буфеті. Там же встановлені нові вікна та відкоси. Закуплено нові столові прилади.
Новим інтер’єром, сантехнікою та освітленням може похвалитися відремонтований санвузол.
Подбали й про зручності та безпеку кухарів та офіціантів. У виробничих приміщеннях встановили нові електрощитки, автомати, розподільні коробки, що підвищило рівень електробезпеки та надійності. Покладено нову плитку на підлогу та стіни в гарячому й холодному цехах, працює нова посудомийна машина.
А чим же годували в той день? Асортимент такий, що очі розбігаються. Мабуть, лишень омарів й не вистачало.
«Особисто я поласував шашликом, смаженою картоплею та компотиком, – задоволено посміхається слюсар рудоуправління Ігор Добрянський. – Дуууже смачно! Але важливо не лише те, що ти їси, а й де саме. Надзвичайний наш «Горизонт» після ремонту. І зручно дуже. Йти звідси не хочеться, але ж треба в кар’єр, техніку ремонтувати. Дякую дівчатам, які смачно готують та привітні до людей, а також майстрам, що цю красу зробили, і тим, хто це все ініціював. Ну що ж, з гарним настроєм – до роботи».
24 роки тому Петро Сіманько вперше сів за кермо екскаватора. Він – досвідчений машиніст, якого цього року визнали одним з найкращих працівників гірничого департаменту.
Сьогодні Петро працює у кар’єрі № 2-біс. Ще на під’їзді до кар’єру ми побачили, як граційно велетень Komatsu завантажує велетенський самоскид. Але така вивіреність рухів 12-кубового екскаватора, то, перш за все, результат майстерності його керувальника – Петра Сіманька. Випадало машиністу за зміну вантажити до 100 машин! Зробити це зовсім непросто, адже потрібно дбати про збереження техніки, а головне – про безпеку власну та колег, що працюють поруч.
«Насипати у кузов вантажівки може, напевно, кожен, але породу потрібно розподілити так, щоб вона рівномірно розташувалася кузовом, майже з ювелірною точністю, – говорить машиніст екскаватора Петро Сіманько. – До того ж, ти маєш вантажити виключно те, що потрібно за планом: або порожню породу, або руду. А для цього потрібно мати «око геолога»: тобто розрізняти яка і де порода. Наприклад, залізна руда в цьому кар’єрі буває за кольором від синього до фіолетового відтінку, а скальна порода – руда або сіра. Вантажити потрібно безпечно, щоб у зоні завантаження нікого не було. Відповідальна в мене робота, важлива, і вона мені до душі. Я в екскаваторі в кар’єрі, наче на кораблі у морі. Який простір навколо! Які краєвиди!»
А в звичайному житті Петро Сіманько ще й затятий рибалка, це для чоловіка і найкращий відпочинок, і хобі водночас. Але рибалити його тягне на великі відкрити водойма. Є в машиніста мрія – побувати на Адріатичному морі, побачити Індійський та Атлантичний океани. Хотів він також порибалити і на Чорному морі біля міста Південне. Петро ретельно вивчав, готувався до того, щоб половити у відпустці ставриду у морі. Але ці мирні плани зруйнувала війна.
Петро згадує, що був у кар’єрі 24 лютого. Коли побачив, як пролетів літак, навіть не зрозумів, що він був ворожий. «Але скажу вам, що майже одразу на зміну страху та розгубленості прийшло бажання працювати ще з більшим натхненням, – розповідає Сіманько. – Серед моїх колег є хлопці, які зараз на передовій захищають нас та наші домівки. Тож зараз ми на своїх робочих місцях не маємо право схибити, дати слабину, піддатися страху. Ми маємо стати їхнім захистом у тилу. Як кажуть, щоб здобути перемогу, на одного захисника має бути від 9 до 12 працюючих людей. Тож праця кожного з нас важлива зараз, як ніколи. І це дає сили та віри всім нам. Ми точно переможемо! Отже вудку не ховаю, готуюся до нового літнього сезону, який збираюся провести за рибалкою у місті Південне на Чорному морі. Бо вірю в нас, в нашу країну, в наших людей».
Машиніст екскаватору Петро Сіманько і його залізний “велетень”
У теплій атмосфері пройшов день народження гірничого департаменту. Тут привітали та відзначили найкращих працівників у традиційній щорічній номінації «Людина року».
Жодна навіть найсучасніша техніка, обладнання не працюватимуть, якщо нею не керуватиме людина. Професіонали, досвідчені працівники цінувалися завжди. Сьогодні країна переживає складні часи, і саме ті, хто на своєму місці працюють з максимальною віддачою, і є головною силою підприємства. В авангарді гірничого департаменту 11 найкращих працівників видобувають руду, керують промисловими тепловозами, дбають про комфорт та затишок у цехах підприємства, ремонтують техніку та обладнання, підтримують живлення цехів та роблять все заради того, щоб підприємство не зупинялося, рухалося вперед та мало майбутнє.
«Минулий рік ми завершили з відмінними результатами: виготовили 11 млн тонн концентрату. Це є рекордом за останні 40 років. І за це треба подякувати кожному з вас, – привітав найкращих працівників ГД Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Цей же рік видався для нашої країни і для всіх нас надзвичайно складним. Але ми робили і робимо все, щоб вистояти, витримати і перемогти. За кожною Перемогою завжди стоять люди. 471 працівник гірничого департаменту знаходиться на передовій, на жаль, семеро наших хлопців загинуло, захищаючи Україну. Ми завжди пам’ятатимемо про них. Дякую вам, що залишаєтеся працювати на своєму робочому місті, що працюєте з повною віддачою на промисловому фронті, що стали надійним промисловим тилом. Ми багато зробили і робимо для захисту міста, країни. Впевнений, разом ми впораємося з усіма негараздами і вже зараз працюємо над майбутнім, яке, я вірю, буде у нашого підприємства і у кожного з нас з вами. Бажаю всім миру, спокою та затишку в родинах. Скорішої Перемоги всім нам на всіх фронтах!»
На зустрічі присутні мали змогу поставити запитання, поділитися досвідом і просто почути теплі слова вдячності за щоденну працю у такий нелегкий час, за вірність та закоханість у свою професію, за бажання змінюватися та міняти все навколо себе на краще. Кожен з цих людей – вже лідер і професіонал, а тому заслуговує на окрему історію про нього. На сайті газети «Металург» ми напишемо про кожного з них, тож слідкуйте за нашими публікаціями.
«Людина року-2022» гірничий департамент
Артем Кузнєцов, начальник управління (інвестиції та науково-технічне забезпечення) ГД.
Петро Сіманько, машиніст екскаватора в (кар’єрі) виробничої ділянки № 1, кар’єру 2-біс РУ.
Ігор Мороз, машиніст тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар’єру), УЗТ ГД.
Віктор Семенов, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів ремонтної майстерні ГТЦ.
Олександр Кручінін, слюсар-ремонтник (бригадир) РЗФ-1.
Наталя Секрета, сепараторник РЗФ-2.
Сергій Дворенков, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ДФ.
Лілія Борчук, шламівник-басейник, ЦШГ.
Тетяна Нарольска, комірник ЦТВ.
Наталія Тимофєєва, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ЦМП.
Олексій Фарзалієв, майстер дільниці з ремонту покрівель та термоізоляції РЦ.
