Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Кращі працівники отримали нагороди

На початку тижня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося нагородження кращих працівників, які були визначені до 17-річчя компанії «АрселорМіттал» в Україні.

Можливо, хто скаже, що час неналежний для урочистостей або святкувань.  Але саме в ці надважкі часи , коли щодня, щогодини ми зустрічаємось з безліччю викликів –  необхідно розуміти, що ми разом, тримаємо рук на пульсі, вперто йдемо обраним шляхом, робимо неймовірні речі для країни, для міста, для себе. І насправді ця зустріч була дуже необхідна усім, щоб відчути підтримку один одного.

Зустріч відбулася за участю генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, який разом з заступником генерального директора з метвиробництва Сергієм Лавриненком і заступником генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимиром Теслюком привітали кращих працівників і вручили їм грамоти та  заслужені нагороди. Мауро Лонгобардо відзначив, що зараз як ніколи відчувається згуртованість колективу, бо всі розуміють, як важливо тримати виробничий фронт і бажають якнайскоріше повернутися до нормального життя, він подякував усім за вірність компанії та якісну працю. «Наша сила й міць – це наші люди. Як в країні, так і в компанії – люди є її двигуном. Ви допомагаєте реалізувати все, що планується. Я дуже радий розділити з вами цей момент», – сказав генеральний директор.

Зустріч пройшла в дуже теплій атмосфері, з відвертим спілкуванням і побажаннями скорішої перемоги.

Кращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

Довгорученко Дмитро Володимирович, заступник начальника управління з підготовки виробництва;

Колінько Григорій Миколайович, водій АТЗ ГТЦ;

Каренов Роман В’ячеславович, начальник цеху уловлювання КХВ;

Качула Віталій Вікторович, слюсар-ремонтник ДФ гірничого департаменту;

Сапунов Андрій Вікторович, заступник директора аглодоменного департаменту з агломераційного виробництва;

Нечаєв Тимур Якович, машиніст насосних установок РЗФ-1 гірничого департаменту;

Дрозач Олександр Петрович, начальник ТЕЦ;

Омельченко Анатолій Петрович, водій автотранспортних засобів АТУ;

Григор’єв Олександр Володимирович, заступник начальника цеху з виробництва СПЦ-1;

Зінченко Юлія Василівна, сепараторник РЗФ-2 гірничого департаменту;

Музиченко Віталій Володимирович, водій навантажувача  (бригадир) РУ;

Діденко Максим Юрійович, слюсар з ремонту рухомого складу УЗДТ.

Категорії
Новини

Шлях довжиною 85 років

5 грудня виповнюється 85 років з дня утворення нашого департаменту з охорони праці, промислової безпеки і екології.

Напередодні відбулися скромні урочистості, співробітники департаменту отримали привітання, а найкращі – нагороди. А почали з вшанування працівників департаменту, що загинули, захищаючи країну і кожного з нас від російської агресії.

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг Мауро Лонгобардо, вітаючи ювілярів, зазначив, що безпека на виробництві – це довгий і нелегкий шлях. «Наша мета зрозуміла всім, – сказав Мауро Лонгобардо. – Це відсутність смертельних випадків та нульовий травматизм. Як же нашій компанії трансформуватися у найбезпечнішу в світі? За рахунок наших спільних зусиль ми зможемо покращити нашу культуру безпеки, що стане запорукою нульового травматизму. І це історія не одного дня, а саме шлях, який ми маємо пройти усі разом. А ще більше зусиль доведеться прикласти, щоб утримати результати, коли їх буде досягнуто. І тут важлива роль усіх та кожного! Це наша загальна справа. Ми бачимо, як успішно країна відстоює зараз свою незалежність. Один у полі не воїн, а всі разом – це сила. Слава Україні!».

Підрозділ починався з декількох співробітників, об’єднаних метою організації безпеки праці на першій доменній печі та в допоміжних підрозділах. Зараз це багатофункціональний департамент, що займається просуванням, контролем, технічною та методологічною підтримкою охорони праці і промислової безпеки у підрозділах та у підрядних організаціях та організацією навчання персоналу безпечному виконанню робіт, запобіганню нещасних випадків. Серед його функцій також трансформація підприємства у рамках Виробництва світового класу WCM та природоохоронна діяльність. Керівник департаменту Жанбек Єсмаханов подякував кожному зі співробітників департаменту. Окремо він привітав ветеранів підрозділу, багато з яких прийшло у гості до своїх працюючих нині колег. Він побажав усім міцного здоров’я, душевної рівноваги та всіляких гараздів.

Кращі працівники департаменту були нагороджені найвищою нагородою комбінату – нагрудним знаком «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», Почесними грамотами та іншими нагородами підприємства. Також ювілярів привітали та нагородили представники найчисельнішої профспілкової організації ПМГУ, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області,  Фонду соціального страхування України та інших організацій. Невеличкий захід завершився, але присутні довго не хотіли розходитися. Молодь розпитувала ветеранів, а ті щедро ділилися досвідом та цікавинками з минулого. Не оминули розмовами і сьогодення. Всі були категоричними – ми вистоїмо й переможемо, але берегти здоров’я й життя необхідно за будь-яких часів.

Людмила Панченко, ветеран управління охорони праці:

–  Все моє трудове життя пов’язане з цим підприємством. Спочатку працювала у відділі технічного контролю, потім у котлонагляді, а згодом ми об’єдналися з управлінням охорони праці. Наглядали за станом підйомних кранів, електроталей, водонагрівачів, посудин під тиском та іншого потенційно небезпечного обладнання. Відчували повагу. Багато хто розумів, що від якості нашої роботи залежать їхні життя, а деякі порушники намагалися сховатися. Можливо, для когось ми були й «монстрами», але зараз люди зустрічають, посміхаються: «Людмило Миколаївно, а ми вас пам’ятаємо, дякуємо вам!» Сьогодні чудовий вечір. Самі бачите – обіймаємося, цілуємося, радіємо зустрічам як з ровесниками, так і з молодшими колегами. Поважати ветеранів – завжди було гарною традицією цього колективу. Добре, що традиції зберігаються! Молоді хочу сказати – будьте одною командою і вчіться, вчіться. Адже перед тим, як вимагати щось з інших, треба самим все добре знати, вміти та дотримуватись!»

Категорії
Наші люди

«Мова моя, моїх людей»: юну поетку Юлію Зосімову надихають українські класики  

Юлії Зосімовій лише 15 років, вона вчиться у 9 класі 91-ї гімназії. Батьки Юлії працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг»: матуся – інженер у департаменті з персоналу, а батько – механік дільниці у шахті.

У своїх творах Юлія висловлює любов та повагу до рідної мови, українського народу та нашої культури. Але завдяки віршам, про юну поетку вже добре знають як у навчальному закладі, так і на нашому підприємстві.

«Свої твори я публікую у соцмережах. Їх читають колеги батьків. Вони навіть жартують, що таким чином я стала вже майже членом їхніх колективів, – посміхаючись, говорить Юлія Зосімова. – Але, якщо серйозно, вірші – то моє захоплення, вони якось самі народжуються і складаються, і останнім часом тільки українською мовою».

Ось малесенький пастух

Перевів овець на луг.

Баранці біленькі скачуть,

Веселяться досхочу.

А пан Вітер споглядає на червону діжу ту,

Що висить за небокраєм,

Щоб баранчиків пухких

Не вкрав злий Громівник.

Це рядки із найпершого вірша Юлії під назвою «Хмаринка», який вона написала у 12 років. Батьки та бабуся дівчинки підтримали її починання, оцінила творчість учениці й шкільна вчителька. Згодом Юлія напише ще багато віршів і на шкільні та районні конкурси та заходи.

«Як і багато родин у нашому місті, у моїй сім’ї раніше розмовляли російською, –продовжує Юлія. – Але для мене українська завжди була якоюсь ріднішою, тож я непомітно для себе взагалі перейшла на неї. Згодом у моїй родині вже усі почали розмовляти українською. Свою любов до мови я нещодавно висловила у вірші, який написала до Дня писемності і мови. Він так і називається – “До мови”.

Мово моя, моїх людей.

Словами твоїми написані літа минулі,

Сказано ними безліч речей:

Зізнання в коханні, пісні, сподівання,

Пращурів досвід, мрії дітей…

Вклоняюся низько, ти – серце народу.

Не вирвати тебе із моїх грудей!

Юлія розповідає, що ідей написання віршів у неї багато. Основні теми: про життя, природу, людські відносини. Зараз на перший план вийшла тема війни, бо вона торкнулася кожного. З 24 лютого життя у всіх змінилося, а українці, як каже Юлія, здавна вміли римувати події, тим самим підтримувати себе і в горі, і в радості. Прикладом для неї є відомі твори класиків Івана Франка, Ліни Костенко, Івана Котляревського, Григорія Сковороди, Василя Симоненка. Їхня творчість надихає дівчину. Події, які вона зараз бачить, що переживає, Юлія складає у віршовані рядки.

Більше не тішить звістка

Про випавший перший сніг.

Бо знаю завдяки кому

Ми святкуватимемо цей Новий рік.

І поки в теплі і в достатку

Сидімо в безпечних місцях,

Хтось у холодному танку

Чекатиме на черговий наказ.

«Я вірю, що війна скоро скінчиться і ми зможемо спокійно ходити до школи, вчитися і не чути ці сирени та звістки про вибухи, – говорить Юлія.  – А я буду готуватися до тестів та обиратиму професію. З нею поки що не визначилася, але точно знаю, що рухатимусь в гуманітарному напрямку. Можливо, стану журналістом. Одного разу тренувалася на татові – за шкільним завданням брала в нього інтерв’ю щодо його професії. Для мене цей процес був цікавим і водночас складним. Звісно,  вперше щось опановувати завжди складно. А от писати вірші я обов’язково буду й далі, бо вже не можу без цього. Буду писати про наше життя, про Україну та її чудових людей».

Красна гостя довгождана

Летить до нас на трьох вітрах.

Зеленоока дівчина-Весна!

Вона вдихнула сонний подих трав

І додала зелених барв.

Все ожило!

Почуло!

І мов стрепенулось!

Прокинулись від сну свого і люди, і птахи,

Що додала в минулому

Їх королева снігова.

Згадали люди, як прекрасно

Почути спів птахів!

Крилаті ринули просторами рідних країв!

А дерева і квітки одразу зацвіли

І забуяли пахощами весни.

Ах, ти прийшла, весело дівонька Весна!

Категорії
Наші люди

Захищаючи незалежність країни загинув Ігор Чудновцев

Ігор Чудновцев не один десяток років працював водієм БелАЗу в гірничотранспортному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Війна забрала життя героя біля міста Бахмут у Донецькій області. Сержант, командир бойової машини Ігор Чудновцев загинув в бою під час артобстрілу 24 листопада.

Колеги по цеху з особливим теплом згадують Ігоря, який був і чудовою людиною, і професіоналом з великої букви. Він працював у кар’єрі, свою машину знав до гвинтика, завжди вчасно приходив на допомогу.

«Водій від Бога, Ігор Чудновцев знався не лише на чотириколісній техніці, він з легкістю міг полагодити і побутову техніку: телефон, планшет, комп’ютер. Любив щось майструвати, спокійно і виважено підходив до найскладніших завдань, був дуже доброзичливим і чуйним, – розповідає Артем Подопригора, водій (бригадир) ГТЦ ГД. – Ігоря призвали до лав ЗСУ у серпні, але він ще до цього ходив до військкомату, адже вважав, що як справжній чоловік має стати на захист рідної землі. Він герой, якого ми не забудемо ніколи, пам’ять про нього в наших серцях житиме завжди».

Без чоловіка залишилася дружина, а діти втратили батька.

Підприємство і колеги висловлюють щирі співчуття рідним та друзям захисника.

Вічна пам’ять та шана герою!

Категорії
Новини

Своє життя за Україну віддав Юхим Соболевський

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юхим Соболевський працював начальником ремонтних майстерень автотранспортного управління транспортного департаменту. 

Юхим був справжнім професіоналом, людиною, яка добре знала техніку і любила свою справу, згадують про нього його колеги. Він був душею колективу, мав нескінченну енергію та іскрометне почуття гумор.

«Чудовий чоловік, прекрасний працівник – він знав технічну «душу» будь-якого автомобіля, мав, як кажуть, золоті руки та бажання допомогти кожному. Юхим Соболевський був патріотом, кілька років тому ще у складі АТО захищав від ворога Схід України. Потім знову повернувся до нашого підрозділу та до своєї роботи. Але війна вдруге змусила його піти на фронт. На жаль, Юхим загинув. Про це важко говорити. Для нашого управління це перша непоправна втрата. Дуже хочу, щоб вона була останньою», – говорить Андрій Кіндрат, начальник автотранспортного управління транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Юхим Соболевський служив стрільцем-помічником гранатометника з притаманною йому стійкістю та мужністю. Він загинув 22 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання у Сватівському районі Луганської області.

Підприємство і весь колектив висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам та побратимам героя.

Категорії
Наші люди

«Водна ремонтна справа розкладена в мене по поличках»

На посаді комірника цеху технологічного водопостачання Тетяна Нарольська працює вже майже 15 років. Вона є однією з найкращих працівників гірничого департаменту у номінації «Людина року-2022».

Тетяна дуже активна, можна сказати, непосидюча. Щоб дістатися свого улюбленого місця роботи, жінка щодня з Миролюбівки, де вона мешкає, проходить до ЦТВ 5 км і так само 5 км назад.  Адже жодна поїздка автобусом не замінить тієї подорожі пішки, яка налаштовує на новий робочий день, зазначає жінка. І хоча професія комірника не є основною у гірничому виробництві, проте без неї ніяк не обійтися, запевняють колеги-ремонтники.

Доля подарувала Тетяні Нарольській чимало різних подій, зустрічей, несподіванок. І завжди їй щастило на цікаві місця роботи. За освітою педагог, вчитель географії та біології, вона «вчителювала» недовго. А от творча натура та потяг до краси знайшли вихід на одному з перших місць роботи. Тетяна працювала в керамічній майстерні ЦГЗК, з рук майстрині виходили чудові вази, цікаві горщечки для квітів та багато іншого. Але складні часи перебудови внесли свої корективи, майстерню закрили. Згодом Тетяна почала працювати на тоді ще НКГЗК лаборантом з фізико-механічних випробувань. На жаль, стан здоров’я змусив її змінити і це місце роботи. Тоді довелося опанувати «комірницьку» справу.

«На комірників не вчать у навчальних закладах, а вміти та знати тобі потрібно багато, – розповідає Тетяна Нарольська. – Під моїм піклуванням декілька сотень облікових одиниць. Це і ЗІЗи, і питна вода, і реманент, і різні запчастини. Я розвиваюся разом з цехом. Прийшло нове обладнання і запчастини для нього – і ти маєш розібратися що і до чого. Наприклад, прийдуть до тебе отримувати засувки чи затвори на насоси, а ти не знаєш, що воно таке і як виглядає. Такого дозволити собі я точно не можу! Відповідальна в мене робота. Бо маю оперативно забезпечити усім необхідним ремонтні бригади цеху, щоб хлопці без затримок змогли розпочати ремонт. А щоб потрібне знайти швидко, все має знаходитися на своїх місцях, як у хаті української господині. Зараз я це можу робити навіть із заплющеними очима. Можна сказати, що водна ремонтна справа в мене розкладена по поличках».

Часто під час обідньої перерви чи після роботи Тетяна наводить лад на квітниках цеху, бо квіти є її джерелом натхнення. На подвір’ї її власного будинку також завжди рясно квітнуть квіти. Осінніми акордами завершують сезон цвітіння айстри, а от весну першими зустрічають крокуси. Тетяна дуже любить весняну пору року, коли все розквітає, оживає, коли у повітрі панує особлива свіжість, коли все починає відроджуватися на очах. Наступна весна, вірить Тетяна, буде переможною. Це найзаповітніша мрія жінки, як і багатьох українців. У цій війні у боях під Сєвєродонецьком вже загинув двоюрідний брат жінки, зараз продовжує справу батька і захищає країну його син.

«Я за нього, за всіх наших захисників молюся. Завдяки їм ми тут можемо жити, працювати, мріяти. З нашого цеху чимало колег боронять Україну. А ми маємо берегти наше підприємство, гідно працювати. Я дуже радію, коли цехи оживають. Розумію, що часи складні, але хочеться, щоб всі повернулися на свої робочі місця і ми почали працювати над мирними замовленнями. Вірю, що незабаром все так і буде. Мені здається, що, весна цьому посприяє, наша переможна українська весна», – усміхається Тетяна.