Цехами Ливарно-механічного заводу виготовлено новий насос для рудозбагачувальної фабрики № 1.
Насоси – це важливі елементи технологічного процесу зі збагачення залізної руди та виробництва залізорудного концентрату. Потреба у їх ремонті та виготовленні висока, тому до цих процесів доєдналися працівники ЛМЗ. І ось перший насос вже готовий. Він у роботі, і за словами начальника РЗФ-1 Олександра Дениска поки що його якість нарікань не викликає.
«До нас у цех привезли насос, який вже випрацював свій ресурс. Такий стан ми називаємо «дровами», бо навіть деталей, що були у використанні, з нього вже не візьмеш, – почав розповідь начальник ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ Андрій Караман. – Його можна було використовувати лише як зразок для майбутнього виробу. Технічну документацію, креслення для майбутнього насоса виготовив провідний інженер-конструктор ЛМЗ Олег Константинов, і на їх основі можна було братися за роботу».
Основа корпусу насоса – це дві сталеві уліти, що з’єднані між собою болтовими з’єднаннями. Відливки для уліт, а також для робочего колеса, яке безпосередньо качає, відлили фахівці фасонно-сталеливарного цеху, а потім їх обробили на верстатах РМЦ-3. Ковальська дільниця ремонтно-механічного цеху № 1 виготовила поковки для валу, напівмуфт й інших деталей, які потім також обробили верстатники РМЦ-3. Добре попрацювали верстатникиОлександр Хоруженко, Станіслав Снігур, Сергій Невпряга, Євген Ровінський та інші. А провідний технолог РМЦ-3 Борис Климко виконував технологічну підтримку з виготовлення деталей насосу і його складання.
«Коли всі деталі були готові, слюсарі ремонтники зібрали їх у єдиний механізм. Юрій Шибилист та інші слюсарі-ремонтники професійно зібрали виріб, виконавши всі вимоги щодо зазорів між елементами насоса, – розповідає заступник начальника РМЦ-3 з технології Сергій Кравченко. – І цьому сприяла філігранна обробка наших верстатників. Тож перший наш насос готовий!»
«Обробка деталей вимагала точності, але це для нас не якась дивина, а щоденна робота», розповів Сергій Невпряга, фрезерувальник РМЦ-3.:
Василь Машошин, слюсар-ремонтник продовжує: «Зібрати насос – це було нове для нас, але, відверто кажучи, не найскладніше завдання. Наш досвід дозволяє успішно виконувати такі роботи».
Подібних насосів на наших рудозбагачувальних фабриках немало, тож у ремонтників роботи вистачить – планується їх регулярний ремонт цехами ЛМЗ.
Лише завдяки власним зусиллям, плани стають реальністю. Такою є життєва позиція Віталія Руденко, який нещодавно приєднався до команди амбасадорів «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Вийшов на вулицю, в руках дзенькнув телефон. Дивлюся, а у чат-боті оголошення про набір в амбасадори підприємства. «Чому б і мені не спробувати?», – подумав я, і «записався». Тим більш, що я завжди прагну нового, бо це відкриває можливості дізнаватися щось цікаве. А я таке дуже люблю. Також мене дуже зачепила інформація про можливі відрядження. Так це ж взагалі круто! Це нова діяльність, нові люди, враження, досвід. Зрозумів, що саме до цього і треба йти».
З цих слів почав свою амбасадорську історію Віталій Руденко, машиніст крана ВБРС конвертерного цеху нашого підприємства. Він один з тих спеціалістів, хто бере участь у розливанні сталі – за допомогою важкого 250 тонного крана підіймає сталь-ківши з рідким розпеченим металом та подає його до машини безперервного лиття заготовок.
У цеху Віталій працює з 2022 року, хоча на підприємстві не новачок. Свою роботу тут він починав у 2007 році з цеху підготовки составів. Там він працював підготувачем составів до розливки плавок. Згодом захотів стати машиністом крана, і опанував цю професію в Університеті АрселорМіттал. А загалом Віталій має вищу освіту, закінчив Металургійну академію за спеціальністю «Виробництво сталі».
Попереду у Віталія амбасадорське навчання, адже розповідати про досвід роботи у компанії так, щоб заохотити інших до праці на підприємстві, знаходити потрібні аргументи – це теж треба вміти. Віталій охоче взявся опановувати цю науку, йому до вподоби розвиток особистісних навичок, хоча вже зараз він може розповісти про свій власний шлях, свої очікування та реальність, про те, що йому вдалося зробити, і що чекає на нього у майбутньому. Віталій впевнений, що зможе досягти поставлених цілей, адже він щодня працює над цим.
«Зараз ми живемо у непростий воєнний час. Це час, коли ми показуємо всім, і в першу чергу собі, чого ми можемо, чого ми варті, – говорить Віталій Руденко. – Ті, хто прагне змін, їх досягають. І я хочу бути у їхньому числі. У кожного з нас на підприємстві є можливість професійного зростання, тут навіть навчають безплатно.
Але для всього потрібна ініціатива самої людини, її бажання вдосконалюватися та робити все навколо кращим. Це шанс, і його треба не втрачати, не боятись рухатися вперед, до подорожей назустріч новому».
У приміщенні Музею російсько-української війни було нагороджено криворіжців, які зробили найбільший внесок в оборону та розвиток міста протягом минулих років.
Криворіжці-лауреати отримали почесні нагороди від Громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто». Захід пройшов під гаслом «Праця, героїзм, подвиг і пам’ять – це Кривий Ріг!» Було нагороджено найкращих у кількох сферах, серед яких – сфери військово-патріотична, громадська та волонтерська, виробнича, соціально-економічна, освітня та наукова трудова діяльність. Кращим з кращих вручалися відзнаки «Майбутнє – в єдності поколінь», «За заслуги», «»Серце віддаю дітям», «За високі наукові досягнення».
Нагороджувалися криворізькі науковці, виробничники, освітяни, журналісти, медики, громадські та культурні діячі, і звичайно ж, захисники, що боронили та боронять Україну й Кривий Ріг від російської агресії. Серед них були ветерани російсько-української війни – працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг. Це інженер залізничного цеху №3 Ігор Хлопов, змінний диспетчер департаменту автоматизації технологічних процесів Олег Таллер, фахівець департаменту безпеки Віталій Дорошенко, провідний інженер департаменту автоматизації технологічних процесів Владислав Попов, технік з обліку та переміщення деталей ПРТ вальцетокарного цеху Вадим Верещака. Ветерани отримали відзнаку «За заслуги» за самовіддану працю і сумлінне виконання конституційного військового обов’язку. Технік ВТЦ Вадим Верещака захищав країну від агресорів на Донецькому та Луганському напрямках: «Нам обов’язково треба пам’ятати про цю війну, цю агресію, про побратимів, які поклали життя у нашій боротьбі».
У різних номінаціях було нагороджено ще кількох наших працівників та працівниць. Нагороди вручив голова Ради оборони міста Кривого Рогу Олександр Вілкул. Після нагородження для учасників заходу провели екскурсію Музеєм російсько-української війни.
Понад 10 тисяч солодких подарунків підготувало «АрселорМіттал Кривий Ріг» для дітей працівників наших підприємств і не тільки.
«А що там у пакуночку, нумо скоріше дивитися!». Кожній родині відомі такі приємні моменти, коли батьки-працівники наших підприємств приносять додому солодкий подарунок з роботи, і разом з дітьми з цікавістю розпаковують його, милуючись солодкими скарбами.
Цукерки залишаються одним із найбажаніших подарунків для дітей до різдвяно-новорічних свят. Цього разу для створення казкового настрою юним ласунам від 1-го до 14 років, наше підприємство підготувало понад 10 тисяч солодких подарунків. Їх отримують родини працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПП «Стіл Сервіс», а також ЛМЗ.
Подарунки від підприємства порадують і дітей, які виховуються у родинах, де батьки знаходяться у законних повторних шлюбах, та діти непрацюючих пенсіонерів Ради ветеранів підприємства (це ті, хто вийшов на пенсію переважно за станом здоров’я).
Солодкі подарунки отримають і дітки працівників наших підприємств, які загинули, захищаючи свободу та незалежність України, а також діти загиблих працівників на підприємстві.
В рамках благодійної допомоги цього року «АрселорМіттал Кривий Ріг» виділило подарунки для дітей місцевих громад та дітей ВПО. Традиційно святкові набори отримали діти селища Архангельського, Гречаноподівської та Новолатівської громад, вихованці Криворізької гімназії №98, а також діти співробітників державних органів та рятувальників ГУ ДСНС.
Разом створюємо святковий настрій для кожної родини!
Напередодні зимових свят у цехах департаментів «АрселорМіттал Кривий Ріг» з привітаннями та новорічними побажаннями побували казкові герої.З собою вони принесли веселий сміх, жартівливі конкурси і приємні подарунки.
Дарували дива у свята
Зовсім скоро Новий рік переступить наш поріг. Для багатьох з нас різдвяно-новорічні свята є особливими, чарівними. Це час, коли не тільки діти, а й дорослі починають вірити у дива та казку. А щоб вони скоріше стали реальністю, деякі із нас самі перетворюються на чарівників та втілюють задумане у життя.
А от скільки чарівників – найактивніших, найрозумніших, найвеселіших людей працюють у департаментах «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішили дізнатися казкові герої: Пані Зима, Сніжинка та Чарівний Фотокор. У повсякденному житті – це команда корпоративних комунікацій.
Ця яскрава та галаслива кампанія завітала до колективів рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту, цеху вловлювання КХВ, до автотранспортного управління та залізничного цеху № 2 транспортного департаменту, цеху металоконструкцій та РМЦ № 1 ЛМЗ та конвертерного цеху департаменту з виробництва чавуну та сталі.
З появою казкових героїв біля цехів настрій у людей миттєво змінювався на позитивний – з’являлись усмішки, кожен сподівався на подарунки та приємні сюрпризи. Але щоб їх отримати треба було постаратися і взяти участь у жартівливих конкурсах, спортивних змаганнях, вітаннях та побажаннях.
«Навіть не сподівався, що отримаю звання «Головний чарівник департаменту». Мені дуже приємно. Головне, що настрій піднявся, бо не кожного дня вдається так повеселитися. З приїздом святкового «експресу» день почався гарно. Сподіваюсь і новий рік теж буде вдалим», – поділився враженнями Руслан Безуглий, машиніст насосних установок РЗФ № 1.
«Приємно, коли тебе поздоровляють, дякують за роботу, бажають всього найкращого. Це нам усім зараз дуже потрібно, – говорить Артем Протасов, машиніст млинів РЗФ № 1. – Рік, що минає, був тяжкий, воєнний, але ми усі разом щодня успішно долали його труднощі попри усі складнощі. Ми живі, здорові, працюємо, дбаємо про дітей, допомагаємо іншим, і це головна приємна подія року. А щодо майбутнього, не помилюсь, якщо скажу, що зараз ми об’єднані одним бажанням під ялинку – скорішого миру у нашій країні, здоров’я та щастя у кожну родину».
Галасливо та святково було і у цеху уловлювання КХВ. Казкових героїв тут зустрічали переважно жінки. Одна з них Ольга Богдан, яка працює майстром з технології хімічної дільниці № 2. За своєю першою професією вона педагог, була вихователем у дитячому садочку, вчителькою початкових класів. Ольга каже, що вірить у казку, адже саме на казках, де добро неодмінно перемагає зло, вона виховала чимало дітей.
«Зараз у мене інша робота, але казка і тут знайшла мене. Було дуже неочікувано, коли на твоє робоче місце приїхала Пані Зима зі сніжною командою, щоб перевірити наявність гарного настрою (сміється), – говорить Ольга Богдан. – Хочеться, щоб такого позитиву було більше у нашому житті. У наступному році бажаю кожному працівнику нашого великого підприємства добробуту, стабільності, процвітання, міцного здоров’я, успіхів, достатку та миру. А щодо настрою, нехай він підіймається швидше, ніж зростає температура у коксових батареях, а грошей, щоб у кожного було, як коксу після гасіння».
Попутного новорічного вітру
Бажали казкові герої працівникам транспортного департаменту, та радили залізничникам та автомобілістам вже зараз вмикати двигуни щастя та «в’їжджати» у новий рік тільки на зелене світло.
«Як побачила, що тут таке свято, мерщій сюди. Встигла, бачите, ще й подарунок отримала, – сказала Олена Шаховська, токар ЗЦ № 2. – Для усіх нас 2025 рік був складним, але були і приємні моменти. Мене, наприклад, радують мої донька та онука. А взагалі наші люди сильні духом. Якби важко не було, ми тримаємося, допомагаємо собі і іншим та вміємо веселитися. Нехай наступний рік пройде у всіх нас під знаком перемоги, щоб ця війна нарешті закінчилася».
До цих слів доєднався і Олександр Школяр, слюсар з ремонту рухомого складу ЗЦ № 2. Він побажав усім здоров’я, щастя у новому році та позитиву, щоб добрі казки завжди перетворювалися на реальність.
«А я взагалі щасливий дідусь, у мене четверо онуків, дві дівчинки та два хлопчики, тож у новорічні свята теж треба бути для них чарівником. Мені дуже хочеться, щоб онуки, та й усі наші діти зростали у мирі, щасті та були здоровими», – сказав Валерій Карпенко, слюсар з ремонту вантажних автомобілів АТУ.
«Нам сказали, приїдуть гості з перевіркою, а тут справжня казка завітала. Приємно, не те слово, ми навіть не гадали, що так прикольно буде! Таку перевірку настрою ми раді бачити і взимку, навесні, влітку та восени, частіше приїжджайте до нас, – сміючись, сказав Віталій Шаровський, майстер з ремонту транспорту АТУ. – Для наших хлопців це стало неймовірною подією, варто тільки поглянути на їхні усмішки. Подарунки, то взагалі супер! А почути «Дякуємо» за роботу було приємно усім нам».
Щастя виточимо й виплавимо
З нетерпінням на поздоровлення чекали працівники цеху металоконструкцій, РМЦ № 1 та конвертерного цеху. Було надзвичайно весело. Усіх захопили жартівливі змагання, загадки та конкурси, усі щиро раділи приємним подарункам, а також неодмінно хотіли стати «Головним чарівником департаменту».
«Навіть не сподівався, що буде так весело, зараз нам позитиву дуже не вистачає. Мати можливість щиро порадіти, як у дитинстві, дуже важливо для кожного з нас,– поділився враженнями Руслан Лазоренко, електрозварник ЦМК. – У мене двійко дітей, тож дома у мене завжди позитив. Діти мені сумувати не дають. Вже готую для них подарунки, не буду казати що, зберігаю інтригу, сюрприз. Хочу, щоб наступного року ми жили вже не воєнними буднями, а приємними планами, добрими справами, ідеями та успіхами у відбудові України».
«Посміялися, позмагалися, отримали подарунки, відпочили, підзарядились гарним настроєм. Ви бачите, як багато людей з конвертерного цеху сюди прийшло! Такі привітання потрібні усім! Зараз гарний настрій у дефіциті, тож цей візит казки у наше життя й роботу приніс багато позитиву, – сказав Євген Бондаренко, начальник служби з техобслуговування та ремонту устаткування виплавки сталі. – Нехай наступний рік буде багатим на приємні події, нехай він несе нам мир, здоров’я, достаток. Родинного тепла та затишку вам, колеги! З Різдвом та Новим роком!».
Слюсаря-ремонтника сортопрокатного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анатолія Сидоренка мобілізували 17 серпня 2022 року. А нещодавно прийшла трагічна звістка про його загибель. 6 грудня 2024 року сержант мінометної батареї Анатолій Сидоренко, відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув в наслідок артилерійського обстрілу поблизу села Плехове Курської області.
«Анатолій був дуже досвідченим та старанним працівником. Я працював разом з ним два десятки років – це точно, – згадує механік СПЦ-1 Олег Чумак. – Він ремонтував редуктори, шестеренчасті кліті та інше важливе устаткування, без якого неможлива робота станів. І на якому б зі станів Анатолій виконував ремонти, скрізь він працював професійно, а за якість ремонту можна було не турбуватися. Компанійський був чоловік, завжди приходив на допомогу, якщо було потрібно. Нас дуже засмутила звістка про його загибель. Важко підібрати потрібні слова, неможливо загоїти біль та гіркоту від болісної втрати. Нехай добрий, світлий спомин про нашого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив та шанував. Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!».
