Категорії
Новини

Супер ОК за ЯрмарОК!

Для дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста перший день літа і Міжнародний день захисту дітей розпочався зі справжнього свята – Ярмарку, який підприємство організувало для малечі та їхніх батьків.

До свята заздалегідь готувалися родинами. На ярмарок діти мали змогу принести свої іграшки, книжки та поробки, які вкривалися пилом у шафах, чи просто, як сказав один юний фінансист: «я з цих іграшок виріс», та продати увесь цей дитячий скарб або обміняти на інші цікавинки. Тож, перш за все, потрібно було визначитися, з чим на цей ярмарок йти і яку ціну за свій товар виставляти. Малеча заздалегідь зареєструвалася, у кожного була своя «ятка». А від скарбів просто очі розбігалися!

«Коли я розповіла про це свято донечці, то Уляна одразу захотіла взяти участь у цьому, – розповідає працівниця підприємства Аліна Коса. – Важливо, що це не просто розважальний захід, а й перші кроки до навчання фінансовій грамотності дітей. Ми вже з Уляною прочитали книжку «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей». А цей ярмарок дав змогу на практиці застосувати здобуті навички».

«Я сама обирала іграшки, сама вирішувала, скільки вони коштуватимуть і на що я витрачу гроші, які вторгувала, – на Айпад! Мені тут все так подобається! Я у захваті!», – сказала Уляна.

Ляльки, книжки, колекції казкових героїв, конструктори, навіть черешня з родинної дачі – очі розбігалися від різноманіття пропозицій і талантів юних продавців. Кожен з них обрав власний підхід до покупця, а вмінню продавати та рекламувати свій товар можна було повчитися і досвідченим продавцям. І все це під музику, з жартами, мініконкурсами та цікавою розважальною програмою.

«Це крутезний захід, дякую організаторам! – розповідає працівниця підприємства Зінаїда Якущик, яка прийшла разом з племінницею Дариною. – Дітям не вистачає живого спілкування, розважальних заходів та таких щасливих миттєвостей, як цей захід. При цьому задоволення отримують усі: дорослі, діти, гості свята. Я люблю все, що пов’язано з життям, енергією. І це саме про цей ярмарок!»

«А я пришла з бабусями та матусею, але іграшки обирала сама, щоб вони принесли користь», – поважно повідомила шестирічна Карина, одна з учасників ярмарку.

Одразу помітно, що до цього заходу родина Карини ретельно підготувалася. На столі, крім іграшок, були солодкі цукерки, які дівчинка пропонувала безкоштовно. Ну, чим вам не маркетинговий хід! А за скарби можна було розрахуватися навіть карткою. Періодично маленька продавчиня вистрибувала з-за столу, захоплена музикою та розважальними конкурсами, і приєднувалися до галасливого дитячого кола.

А в фоє Палацу культури металургів діти могли долучитися до розпису пряників, а на тих, хто любить малювати, очікували розмальовки. Завершилося свято переглядом мультфільмів на великому екрані.

Відгомонів, відіграв цей ярмарок, щедро даруючи усім учасникам щирі, яскраві емоції, за якими, відверто кажучи, ми всі вже давно скучили. Найкращим результатом ярмарку можна вважати не отримані малечею кошти, а вислів одного з юних його учасників: «Я всім ставлю ОК за ЯрмарОК!». Усім так сподобалося свято, що організатори замислилися про можливе його продовження. Де? Коли? Відстежуйте інформацію на сайті газети «Металург» та в соцмережах підприємства.

Категорії
Новини

З вогнем у серці

Влітку у Франції пройдуть великі світові змагання, у яких візьмуть участь тисячі спортсменів з різних країн. Наразі триває факельна естафета, в якій візьмуть участь 10 тисяч факелоносців. Серед учасників естафети – працівниця нашого підприємства Оксана Афанасьєва, яка буде нести спортивний вогонь 30 липня. До речі, факели виготовлені зі сталі компанії «АрселорМіттал».

Звістка про те, що саме її обрали учасницею естафети, стала для Оксани Афанасьєвої цілковитою несподіванкою. «Мені сказав про це мій керівник, – розповідає Оксана. – Особисто я вважаю, що серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» є більш гідні люди, які могли би презентувати наше підприємство на цьому грандіозному спортивному святі. Це наші воїни-захисники. І я для себе вирішила, що буду нести факел як представниця кожного з них, всього підприємства та нашої великої країни, яка протистоїть жорстокій агресії».

Для відбору учасників естафети були кілька критеріїв: внесок працівника в збереження життя й здоров’я, свого й своїх колег, допомога захисникам країни у боротьбі з російською агресією та лідерські якості, які допомагають змінювати підприємство та життя на краще. Оксана підходить під усі ці вимоги і навіть більше.

«Я беру участь у впровадженні Виробництва світового класу WCM на нашому підприємстві в гірничому департаменті, – говорить Оксана Афанасьєва. – Наша команда впровадила багато проєктів, спрямованих на покращення виробництва, зменшення виробничих втрат. А разом з цим було багато проєктів з охорони праці. Наприклад, був спроєктований та виготовлений майданчик для ремонту елементів великовантажних самоскидів, які знаходяться на небезпечній висоті. Це актуально, адже висота самоскидів досягає восьми й більше метрів. Тож нам вдалося позбутися ризику падіння з висоти для багатьох працівників».

А ще Оксані запам’ятався проєкт на рудозбагачувальній фабриці. Переобладнання ям для зберігання куль, які подрібнюють залізну руду всередині величезних млинів, дозволило викреслити ризики роботи з вантажопідйомними механізмами та знову ж таки падіння з висоти. А от на дробарній фабриці команда WCM впровадила проєкти, які значно зменшують небезпеки на конвеєрах. Тут вжито комплекс заходів – від вдосконалення захисних огорож до змінення конструкцій таким чином, щоб зменшити просипання руди під конвеєр. Це дозволяє мінімізувати перебування працівників у небезпечних зонах під час видалення просипів руди.

З початком повномасштабного вторгнення Оксана Афанасьєва стала дуже завзято й плідно волонтерити. На рахунку її та її волонтерської команди декілька придбаних автомобілів («швидких» та для Збройних сил України). Вони організували збір та відправку в нашу країну багатотонних гуманітарних вантажів.

«А хто ще поможе людям, як не ми? – каже Оксана. – Хто допоможе нашим бійцям захищати нас від ворогів, боронити країну? До речі, багато хто з команди WCM пішов воювати добровольцями. Серед них – керівник команди Святослав Кузьменко, Олександр Пшеничний, який героїчно загинув на Донбасі. Мій чоловік Віталій зараз воює на східному напрямку».

Серед захисників-добровольців і брат Оксани Сергій, яким вона надзвичайно пишається. Він сапер у штурмовому підрозділі, має чотири нагороди. Одну з них Сергієві вручив особисто головком Залужний, а ще одну – Зеленський.

«Це мій молодший братик, – усміхається Оксана. – Ще два роки тому я називала його «малий», а зараз вже якось язик не повертається. Він – справжній герой. Намагаємося допомагати нашим захисникам – знайомим і незнайомим – чим можемо. Налагодили зв’язки із іноземними волонтерськими організаціями, небайдужими людьми за кордоном. Наприклад, шукаємо кошти та автомобілі-позашляховики у Великобританії та переправляємо нашим захисникам. Цієї зими зібрали гроші та організували виготовлення хімічних багаторазових грілок на фронт. Постійно закупляємо тактичні аптечки. Сконтактували з колишньою працівницею нашого підприємства Машею, яка нині мешкає в США і допомагає нашим військовим з термобілизною, вітамінами та іншим необхідним».

І це далеко не повний перелік того, що роблять Оксана з партнерами. Але вона зізнається, що за нею ганяється думка про те, що робить вона занадто мало. І свою участь в естафеті Оксана планує використати для допомоги країні. «На пресконференцію я обов’язково вдягнуся патріотично, – обіцяє Оксана Афанасьєва. – Візьму символіку країни та нашої компанії. Я розповім людям з інших країн про те, як бореться Україна, як наше підприємство допомагає людям, місту, країні вистояти, вижити і перемогти».

Що робить компанія ArcelorMittal у Парижі – можна дізнатися тут.

Категорії
Наші люди

«Заради Перемоги готовий працювати усі вихідні!»

Старший майстер модельно-будівельної дільниці фасонночавуноливарного цеху Сергій Іванюк очолює команду, яка сьогодні нараховує 10 чоловіків разом з ним. А ще декілька років тому в ній було 52 людини. Менше стало фахівців через війну, відтік кадрів за різних причин, але завдань та випробувань не зменшилося.

Сергій впевнений, що впоратися можна з усіма викликами, і хоча його команда  втратила у кількості, але не в якості.  Та і йому – людині, яку відзначено званням «Честь та гордість ЛМЗ», – не можна опускати руки ні за яких обставин.

Некваплива вимова Сергія та теплий добрий погляд одразу налаштовують на спокійну бесіду, хоча одразу помітно, що він постійно контролює час. Сьогодні, як ніколи, кожна робоча хвилина на вагу золота. Треба зробити багато. Не вистачає робочих рук, а допомогти треба багатьом. Саме це вважає своїм найголовнішим робочим завданням старший майстер.

«Я радий, що у мене в команді люди-однодумці. До кожного можу підійти і попросити допомоги – не відмовлять, хоча усім нам зараз дуже важко, – розповідає Сергій Іванюк. – Дуже добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року. Я був на роботі, одразу й не повірив, що буде отак, що війна прийде до кожної української домівки. Була розгубленість, а потім зібратися і витримати емоційне навантаження допомогла потреба у допомозі іншим. У мене в підпорядкуванні будівельна дільниця, тож ми одразу взялися виготовляти лавки для бомбосховищ міста та підприємства, держаки для лопат, сокир, які розліталися дуже швидко як витратний матеріал. Не було часу панікувати, адже оборона та захист мешканців міста залежали і від нас теж. Ми внесли і вносимо свою частку у нашу Перемогу. Якби заради її пришвидшення потрібно було працювати усі вихідні, то не вагаючись зробив би це».

Робочий стаж на підприємстві у Сергія Івасюка чималий – 27 років. Він вже міг би вийти на пенсію, але йому до смаку робота в цеху. За ці роки Сергій опанував кілька професій і не у кабінетах технікуму чи училища, а в цеху, чим він  пишається.

«Працювати я пішов рано, одразу після школи влаштувався слюсарем на автобазу, – розповідає Сергій. – Потім була армія, а після – прийшов в ливарний цех арматурно-механічного заводу, де на той час працювала мати. Ось там п’ять років працював заливальником металу, вагранником на печі, формувальником ручного формування. І мені це дуже подобалося. За зміну, буває, понад 6 тонн формувальної суміші лопатою перекидаєш, утрамбуєш. Важко фізично? Так. Але мені подобалося. І ще мені завжди хотілося, щоб моя формовка була красивою. Ось не просто правильною, а саме красивою. Я й досі вважаю, що професії формувальника, модельника тісно пов’язані з художнім смаком. Щоб бути профі, тут знадобляться «око» художника та навички технаря, просторове мислення, знання з геометрії, вміння читати креслення і уявляти, для чого ти робиш модель. Ну, а про любов до професії я й не кажу, без цього не варто братися за жодну справу».

З 1997 року Сергій працює в фасонночавуноливарному цеху. Його модельно-будівельна дільниця складається з двох підрозділів. У модельному роблять моделі для відливок майбутніх деталей та запчастин. А будівельна дільниця об’єднала єдиних наразі фахівців теслярської справи. Працівники цієї дільниці брали участь у порятунку міста від підтоплення через ворожий приліт у Карачунівську дамбу.

«Ми тоді на лісопильному верстаті розпилювали шпали на частини, а ними потім укріплювали дамбу, – розповідає Сергій. – Надходять замовлення і від захисників, якім потрібні держаки для лопат та молотків, та ще багато, здавалося б, дрібниць, а без них ніяк. Хоча, звісно, ми всі з колегами мріємо, щоб наші навички стали у пригоді для мирного будівництва, щоб робили ми двері та вікна для нових будинків та будівель. Я хочу дочекатися саме такої роботи. Знаєте, чому моїм улюбленим святом є Новий рік? Тому що ми всі, як діти, саме у ці зимові дні починаємо вірити в дива, народжується надія. Хоча ще в одного свята є всі шанси стати моїм улюбленим, це я про День перемоги. От тоді я одразу куплю собі дачу, аби виростити на ній смачнючі овочі та фрукти, а тільки такі й ростуть на українській землі. Бо у нас все найкраще, а найголовніше – наші люди. Тому нас ніколи і нікому не перемогти!»

Категорії
Новини

Признач «побачення» колезі

Якщо ви співробітник «АрселорМіттал» і маєте обліковий запис у домені підприємства, то за допомогою платформи WorkDate можете спілкуватися зі своїми колегами з України або інших країн, де представлені підприємства нашої компанії.

Усі ми добре знаємо, що спілкування сприяє обміну досвідом, знаннями, співпраці, розширенню можливостей співробітників та, зрештою, побудові мережі контактів. В компанії «АрселорМіттал» цьому сприяє онлайн-платформа WorkDate – дієвий інтелектуальний інструмент для розвитку контактів між працівниками всередині компанії.

«Після підписки на платформу WorkDate алгоритм випадковим чином обере для вас колегу з компанії. Ви будете отримувати регулярні запрошення у календар на зустрічі, які можна проводити віртуально (у MS Teams) чи особисто, якщо працюєте поруч (таке теж можливо). Зустрічі можуть відбуватися за кавою, під час обіду та навіть після роботи – ви можете самі обирати, коли та як часто ви хочете відвідувати WorkDate. Якщо ви будете спілкуватися з колегою з України, то мовних перешкод, звичайно, не буде, а якщо є бажання призначити «побачення» колегам з інших країн, то бажано спілкуватися англійською. Сподіваюся, що зараз це вже не є проблемою, адже багато наших працівників знають або вивчають англійську», – сказала Олена Шимонович, начальниця відділу з навчання та розвитку персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як зареєструватися у WorkDate?

Зробити це можуть співпрацівники, які мають обліковий запис в домені підприємства.

Крок 1

Зареєструйтесь за допомогою SSO (Microsoft single-sign-on) на https://arcelormittal.workdate.com/

Крок 2

Поділіться кількома основними відомостями про себе:

  • Мова, якою ви спілкуєтесь.
  • Ваше місцезнаходження.
  • Три інтереси, пов’язані з роботою, і три особисті інтереси.

Крок 3

Визначте та збережіть відповідні налаштування:

  1. Встановіть частоту зустрічей, вибравши часовий пояс і конкретні дні, в які ви б хотіли зустрічатися.
  2. Для кожного часового поясу оберіть, чи хочете ви зустрітися з колегою з України чи з іншої країни, де представлена компанія «АрселорМіттал». Переконайтеся, що ваше місцезнаходження правильно вказано у вашому профілі.
  3. Тепер ви готові до WorkDate і регулярно отримуватимете запрошення в календар.

Деякі поради щодо WorkDate

  • Будь ласка, поважайте своїх колег – якщо ваш розклад змінився і вам треба скасувати запрошення на зустріч, повідомляйте про це заздалегідь.
  • Активуйте нагадування про зустріч Outlook, щойно отримаєте запрошення.
  • Будьте допитливими, знайомтеся зі своїми колегами та ставте хороші запитання, будьте активним слухачем.
  • Поділіться WorkDate – запрошуйте своїх колег на платформу та отримуйте за це відповідні бали.
  • У будь-який момент ви можете призупинити участь або скасувати підписку в розділі налаштувань вашого профілю WorkDate.

Гарного спілкування!

Категорії
Новини

Вшанування пам’яті захисників – працівників коксового цеху

Чотири меморіальні дошки на честь загиблих Героїв з коксохімічного виробництва встановили у пам’ятному куточку біля адміністративно-побутової будівлі коксового цеху.

Максим Зенченко, Ігор Крохмаль, Андрій Воробйов, Володимир Федоряка. Ще чотири імені. Раніше на цьому місці вже були встановлені пам’ятні дошки трьом Героям – Володимиру Могильовському, Віталію Ножці, які загинули у 2022 році, та Станіславу Трегубчаку – захиснику, який віддав життя за незалежність України у 2014 році.

З ініціативою вшанування пам’яті захисників виступили працівники коксового цеху. Вони впевнені, що кожен, хто зараз працює в цеху, хто прийде працювати колись, не має права забувати про цих мужніх чоловіків. Вони віддали життя за можливість кожному з нас жити та працювати в мирному цеху – кажуть коксохіміки.

«Я пам’ятаю хлопців. Про кожного можна говорити багато, але не виходить, бо важко. Здається, немає слів, щоб передати, якими вони були, – говорить заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич. – Люковий Ігор Крохмаль. Люкові відповідають за обробку люків після завантаження коксової печі вугільною шихтою. Це фізично складна праця, яку не кожен витримує. А от Ігор робив це якнайкраще. З самого початку війни він був налаштований захищати країну на полі бою. Тому й був серед перших працівників, які зі зброєю у руках пішли на передові бойові позиції. Максим Зенченко, машиніст електровоза гасильного вагона. У свої 33 роки він мав безліч планів, хотів зростати та розвиватися у професійному плані. Максим починав зі слюсаря-ремонтника, але прагнув постійно вдосконалювати свої навички та рухатися уперед, тому вже досить швидко став машиністом електровоза гасильного вагона. Це відповідальна посада, бо приймання коксу з печі та його подальше транспортування вимагає чіткості, зосередженості та відповідальності. І ці риси були притаманні Максиму. Зовні спокійний, він завжди «палав» роботою. Ці хлопці загинули в бою, але для нас дуже важливо пам’ятати про наших героїв».

Куточок пам’яті в цеху розпочався зі встановлення меморіальної дошки Станіславу Трегубчаку. Станіслав працював електрогазозварником. Разом з бригадою ремонтував трубопроводи КБ №№ 3, 4. Відкритий, щирий, товариський, амбітний. Призваний до лав ЗСУ, гранатометник Станіслав Трегубчак загинув 31 липня 2014-го під час спроби батальйону 25-ї бригади штурмувати Шахтарськ.

У 2022 році загинув в бою під Карпівкою Володимир Могильовський. Він працював барильєтником. Володимир відповідав за стан газовідвідної арматури коксових батарей, а це дуже важка і відповідальна робота. На його ділянці завжди панував армійський порядок. І не дивно, адже Володимир мав бойовий досвід в АТО. Його любили і поважали в цеху.

Тепер лише з  меморіальної дошки на колег дивиться легенда коксохіму Віталій Ножка, який працював слюсарем  дверевого господарства та анкеражу, знав усі тонкощі коксохімічної ремонтної справи. Рідному підприємству Віталій віддав 27 років, у коксовому цеху працював слюсарем-ремонтником (бригадиром). Його мобілізували до лав ЗСУ в перші дні війни – 26 лютого. Там слюсар-ремонтник ремонтував техніку, щоправда, військову. Загинув Віталій 11 квітня під смт Попасна.

«Дуже хочемо, щоб більше тут не з’являлося пам’ятних дощок. Адже кожна така втрата для нас надважка. Ось, наприклад, слюсар-ремонтник дверевого господарства Андрій Воробйов. Здавалося б, лише кілька місяців ми були колегами, але люди до нього тягнулися, прислухалися до його думки, – говорить старший майстер газового господарства коксового цеху Андрій Золотарьов. – Андрій мав дуже великий досвід ремонтника, багато років працював у ремонтному виробництві. Ще один наш колега – Володимир Федоряка – понад 13 років працював в «АрселорМіттал Кривий Ріг», був досвідченим слюсарем-ремонтником, бригадиром у коксовому цеху коксохімічного виробництва. Часто Володимир пропонував креативні рішення, які дозволяли знайти вирішення найскладніших завдань. Він теж загинув на цій війні. Війна приносить втрати, які нічим не компенсувати. Ми не маємо права забути про тих, хто не лише працював поряд з нами, а й став справжнім захисником, справжнім Героєм для кожного з нас».

Категорії
Новини

Проєкт «Жива»: Серцем малюють життя

Дружини працівників нашого підприємства, які віддали своє життя за свободу та незалежність України, беруть участь у благодійному арт-терапевтичному проєкті «Жива». Мета проєкту – допомогти жінкам прожити горе втрати найрідніших людей та вилити його у творчості.

Участь жінок загиблих героїв у всеукраїнському проєкті відбувається за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізької художньої школи № 1 імені Олександра Васякіна.

Стартував проєкт цього тижня. Його учасницями стали Світлана Авраменко, Тетяна Гора, Наталія Бєлікова, Ірина Топальцева, Тетяна Корольова, Вікторія Стельмах, Яна Волошина, Людмила Машненко. Для декого з них це перший досвід у живописі, тому в роботі їм допомагають професійні художники.

«Ідея проєкту – виявити творчі здібності у дружин загиблих героїв та сприяти їх психологічному відновленню після важкої втрати. Учасниці проєкту не тільки малюють картини а таким чином виплескують свої емоції, під час роботи вони спілкуються між собою, говорять про наболіле, підтримують одне одну і таким чином психологічно розвантажуються та планують своє майбутнє, – зазначила Наталія Терещенко, начальниця відділу внутрішніх комунікації «АрселорМіттал Кривий Ріг».

 «Сюжети майбутніх картин жінки обрали самостійно. У одних вони асоціюються із їхньою другою половинкою, у інших– відображають сьогоднішній настрій, стан душі, турботи тощо. Свої емоції жінки відтворюватимуть на полотні. Працюватимуть вони акриловими фарбами. Така техніка є зручною для початківців, адже вона легка в користуванні – для цього потрібні лише вода та фарби, – сказала Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1.

Над картинами жінки працюватимуть протягом тижня. Ми обов’язково розкажемо про результати проєкту в «Металурзі», покажемо картини наших жінок та дізнаємося про їхні життєві історії.