Категорії
Новини

«Про здоров’я» – це про турботу, смак та красу

Другий рік поспіль департамент з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовує фестиваль «Про здоров’я», який вже встиг стати улюбленим для сотень працівників нашого підприємства та мешканців міста.

Цього року на участь у фестивалі зареєструвалися 285 охочих емоційно відновитися та отримати пораду від досвідчених експертів у сфері психології та ментального здоров’я. Додайте до цього можливість смачно та корисно перекусити, відвідати показ мод від бренду жіночого одягу VOVK та протестувати медичні послуги ПП «Стіл Сервіс», і зрозумієте, чому по закінченню фестивалю багато хто запитував: «А коли наступний?»

Головною темою фестивалю «Про здоров’я»-2024 стала турбота про ментальне здоров’я кожного. Емоційний, психічний стан людини не менш важливий, ніж фізичний. З початком активної фази бойових дій актуальність уваги до ментального здоров’я зросла в рази. Все більше з нас відчувають, що людина, яка знаходиться у гармонії з собою та світом навколо себе, здатна впоратися з усіма проблемами, допомогти своїм рідним та друзям. Саме про це йшлося на майстер-класах  експертів-практиків. П’ять експертів – п’ять майстер-класів:

Олена Цицульникова, психотерапевтка в напрямку позитивної психотерапії, старша тренерка БФ «Право на захист» провела майстер-клас «Чотири смертельні битви за життя. Без насильства». На ньому учасники намагалися знайти емоційну опору в цей непростий час, відшукати свій внутрішній ресурс та познайомитися з психологічними моделями, які допоможуть зберегти баланс, ресурс та відчути себе хоч трошки щасливою людиною. «Мені імпонує, що велике промислове підприємство розуміє, що його працівники – це не просто люди у спецодязі, це особистості, – говорить Олена Цицульникова. – Якщо на підприємстві здорова психологічна культура стосунків між людьми, якщо є увага до ментального здоров’я працівників, то вони відчуватимуть себе цінними та потрібними. Для мене найкращим результатом майстер-класу стане, якщо бодай одна людина зрозуміє, які в неї стосунки з тією чи іншою людиною, чому так є, як це виправити, а також якщо побачить себе зовні і зрозуміє, як себе відчувають інші, і впевниться у тому, що вона для себе є найголовнішою людиною у світі».

Олег Ярошенко, психолог БФ «Право на захист», кризовий консультант, волонтер по роботі з військовими та постраждалими від війни Дніпропетровської кризової служби, співзасновник, психолог ГО «Рука підтримки». Майстер-клас – «Як бути сильною людиною».

«Колись Платон сказав, що «сильні люди створюють хороші часи. Хороші часи народжують слабких людей. Слабкі люди створюють важкі часи. Важкі  часи народжують сильних людей». Кожен з нас має всі шанси стати сильною людиною, треба лише спробувати», – сказав Олег Ярошенко.

Марина Гавенко, власниця крамниці для дорослих та засновниця освітнього проєкту SpaceSex|Education, сертифікована тренерка «Сексуальної освіти». Тема її майстер-класу: «Батьки, діти та секс. Як, коли та навіщо говорити з дітьми про «ЦЕ».

Наталя Грищенко, дитяча психологиня, кризова консультантка, переможниця конкурсу «Психолог року», практикуюча психологиня, тренерка ГО «Дівчата». Наталя провела майстер клас «Зустріч за закритими дверима. Відверто про те, що накипіло або домовляємося зі своїми внутрішніми монстрами».

«Цей захід – дуже крута історія. І бути долученою до цього фестивалю для мене надзвичайно важливо, – говорить Наталя. – Як психолог я розумію, що сьогодні потрібно залишатися цілим, ресурсним, зберегти собі себе. Ми говорили про перемогу України. І у кожного з нас щодня є свої перемоги і свої битви, часто це битви з самим собою. Якщо хоч одна людина з мого майстер-класу взяла щось корисне, якщо це допоможе їй підтримати та відновити своє ментальне здоров’я, то я буду щасливою. Для мене важливо мотивувати людину, показати, що з усіма проблемами можна працювати. Це крута ініціатива підприємства – турбуватися про ментальне здоров’я працівників, це надпотужно. Адже ментально здорова людина – це продуктивний та вмотивований працівник».

Вероніка Бабій, дитячий психолог, педагог раннього розвитку, експертка радіо та ТБ провела майстер-клас «Підтримка дітей та дорослих в часи невизначеності та стресу. Практики-опори для батьків.

Також на всіх учасників фестивалю чекав смачний майстер-клас «Здорове харчування». Усі смаколики можна було скуштувати і зайвий раз впевнитися, що корисна їжа може бути дуже-дуже смачною. А як ще сказати про фреші з петрушки та ківі, бананові кекси та салати з рибкою та зеленню?

«Я вдруге на цьому фестивалі і мене радує, що такі заходи проводяться для працівників, – говорить Наталія Заїка, начальниця зміни цеху мереж та підстанцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Сама програма дуже насичена. Хотілося відвідати всі майстер-класи з ментального здоров’я, адже ми зараз відчуваємо чимале навантаження на нашу психіку, в нас нестабільний емоційний фон. Хотіла подивитися, як працюють тренери, адже я і сама виступаю у ролі внутрішнього тренера на підприємстві. Прийшовся до смаку мені й корисний фуршет. Спробувала також масаж від наших медиків. Цей фестиваль для мене – це змога вирватися з робочого ритму і приділити увагу собі».

На фестивалі працювала медична зона, де на учасників чекали декілька видів масажу від фахівців медичного центру ПП «Стіл Сервіс». До речі, усі, хто відвідав фестиваль «Про здоров’я»  отримали знижку на послуги медцентру.

«Я дуже хочу, щоб таких заходів було ще більше, – говорить Тетяна Алхімова, фрезерувальниця РМЦ-2 ЛМЗ. – На захід прийшла з донькою. Я була на майстер-класі «Як бути сильною людиною». Цікаво, корисно, потрібно, актуально! Зазвичай такі майстер-класи чимало коштують, а тут підприємство потурбувалося, що ми могли повчитися безкоштовно – це приємно. Сподобався і показ мод, і корисні перекуси, і спілкування. Тож у нас з донькою був гарний сімейний день».

«Я не працівниця «АрселорМіттал Кривий Ріг», але коли дізналася, що можна відвідати фестиваль «Про здоров’я» усім, то вирішила скористатися цією можливістю, – розповідає криворіжанка Ганна Літвінчук. – Тут зібралися справжні метри ментальної психології. Декого я знаю, тож йшла на майстер-клас із задоволенням. Зараз тема ментального здоров’я надзвичайно актуальна, ми всі потребуємо підтримки. Тому вдячна організаторам фестивалю і вже чекаю на наступний. Хай таких заходів буде більше!»

Фінал фестивалю був надзвичайно красивим, адже на сцені Палацу культури металургів пройшов показ колекції жіночого одягу бренду VOVK. А у ролі моделей виступили працівниці нашого підприємства. І це було прекрасно!

Категорії
Новини

Захищаючи країну загинув Андрій Шпильовий

Андрій був досвідченим слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг», мав за плечима багаторічний досвід у ремонтній справі.

Колеги говорять, що чоловік був доброю, відкритою, спокійною людиною. Андрій завжди приходив на допомогу одним з перших, як у роботі, так і у повсякденному житті.

«Тільки хороше можна сказати про нашого Андрія, – розповідає заступник начальника РЗФ-1 Євген Висоцький. – Він мав найвищий 6 розряд у своїй професії, а це говорить про його професіоналізм та досвід. Останнім часом йому довіряли зборку млинів та спіралей класифікаторів. Це непросто. Але за його роботу завжди було спокійно – виконає вчасно та якісно. З бригади № 2, в якій працював Андрій, практично всі вже служать у лавах ЗСУ. Андрій теж пішов на фронт одним з перших. На жаль, ми втратили його. Це відчутна втрата для всієї фабрики. Ми втратили досвідченого колегу, прекрасну людину та хороброго захисника».

Андрій Шпильовий народився в родині військового. Свого часу він встиг відслужити у прикордонних військах. Цього разу Андрій приєднався до лав Нацгвардії. З побратимами боронив Херсонщину, потім пройшов навчання у навчальному центрі у Львові, Румунії. Останнім місцем бою захисника стала Донеччина. Командир відділення матеріально-технічного забезпечення 2-го стрілецького взводу Андрій Шпильовий загинув 4 травня поблизу Урожайного Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття родині та колегам Героя.

Категорії
Наші люди

Про дорослі пасочки Євгена Юрченка

В скарбниці бригадира, формувальника фасонносталеливарного цеху Євгена Юрченка вже чимало відзнак, але нагорода«Честь та гордість ЛМЗ» найпочесніша. Це вдячність не лише за багаторічну працю формувальника, а й за його майстерність та відданість улюбленій справі.

«Колись моя донька запитала мене про те, чим я займаюся на роботі. Я сказав, що роблю дорослі пасочки, от тільки пісочниця в мене – великий цех, а пасочки – вагою десятки тонн, – говорить Євген Юрченко. – За 27 років роботи формувальником я виготовив тисячі цих пасочок-відливок вагою від 100 кг до 45 тонн. Я люблю свою професію саме за те, що в ній немає одноманітності, щоразу замовлення різні, люблю помізкувати над черговою промисловою загадкою. У мене все починається з креслення. Відверто кажучи, мені подобається, коли креслення відливки масштабне і розгорнуте на декількох листках великого ватману, а не на невеличкому папірці, щоб можна було біля нього покрутитися, придивитися, знайти «персональний» підхід і вже потім перенести це на виготовлення форми».

Професію формувальника Євген опановував безпосередньо в цеху. 27 років тому він прийшов на КЦРЗ за «великими грошима». Знайомі запевнили, що там платять шалені гроші. От тоді Євген Юрченко вперше познайомився з професією формувальника. А 20 років тому формувальник перейшов до ФСЛЦ ЛМЗ. І хоча зараз мова про шалені гроші не йде, але в іншій професії себе Євген вже не уявляє.

«Після першого дня в цеху мені хотілося піти й не повертатися на завод. Але був другий день, потім – тиждень. І я не помітив, як ця професія захопила мене, – розповідає формувальник. – Все здається таким простим: беремо креслення замовлення, переміряємо усі частини дерев’яної моделі, дерев’яна модель накривається опокою (металевим коробом) та засипається формувальною сумішшю. Раніше ми її трамбували вручну вібротрамбовкою. Сучасна технологія фізично полегшила нашу справу. Тепер ми практично не трамбуємо вручну, а використовуємо суміші, які самі швидко схоплюються та застигають. А вже потім за нашими формами відливають деталі та запчастини. Це дуже відповідально. Ти розумієш, що права на помилку точно не маєш, адже далі – робота майже усього цеху».

Євген Юрченко говорить, що стати формувальником може кожен, а професійним формувальником – лише тямуща та цілеспрямована людина. Тому від усіх, кого сьогодні Євген навчає своїй професії як досвідчений формувальник, він вимагає наполегливості, самостійності, бажання рухатися вперед та впевненості у власних силах. Тоді точно можна впоратися з найскладнішим замовленням. Недаремно життєве кредо Євгена: «Не пасуй, не зупиняйся, а пробуй, бери та роби!»

Категорії
Новини

Ще одна непоправна втрата у сталеплавів – загинув Микола Пивоваров

26 квітня 2024 року перестало битися серце Миколи Пивоварова. Він загинув, захищаючи Україну, поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.

До призову на військову службу під час мобілізації в березні 2023 року Микола працював машиністом крана у конвертерному цеху.

«Микола мав величезний досвід, – розповідає старший майстер конвертерного цеху Олексій Тиква. – Більш ніж два десятиліття працював він у цеху, був класним спеціалістом і чудовою людиною. Врівноважений, мудрий, з почуттям гумору, Микола Пивоваров мав авторитет у колег. Керував розливальними кранами вантажопідйомністю 200 й 225 тонн, переміщував ковші, повні розплавленої сталі. Робота надзвичайно відповідальна. Коли ти розливаєш рідку сталь, то від твоїх професіоналізму, витримки та сконцентрованості залежить не лише робота цеху, а ще й життя колег, що працюють поруч. Працював він майстерно і безпечно. Непоправна втрата для нас».

У загиблого героя залишилися дружина та двоє дітей.

Щиро співчуваємо рідним, друзям, колегам загиблого героя.

Категорії
Наші люди

За віконечком і в процедурній

12 травня у світі відзначають День медсестри. Подякуємо медикам за їхню важливу працю та розкажемо про те, якими турботами наповнене життя медсестри поліклініки ГД медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Ірини Назаренко.

«Раненько, як і інші працівники нашого підприємства, я їду на роботу у громадському транспорті, – говорить Ірина Назаренко. – Вітаюся з людьми, адже за роки роботи в поліклініці знаю багатьох, а люди знають мене. Не повірите, але коли я тримаюся за поручні та бачу руки інших людей, я мимоволі спрямовую погляд на їхні вени і в якому вони стані. Скажете, професійна деформація (сміється)?Але мені здається, я народилася, щоб бути медсестрою та допомагати людям».

Декілька днів на тиждень Ірина Назаренко допомагає офтальмологу поліклініки проводити профілактичні огляди. Часто її можна бачити у так званому адміністративному віконечку. Звідси вона видає водіям медичні довідки, завіряє печаткою документи про проходження працівниками профілактичного огляду, робить ксерокопії, оформлює необхідні документи на отримання поліклінікою медикаментів та медзасобів.

«У мене саме той випадок, коли робота дуже подобається. Зараз я не уявляю собі іншої справи, – продовжує Ірина Назаренко. – Хоча у нас з професією все ж було розставання. Життя так склалося, що на деякий час мені довелося покинути медицину. Ось тоді я чітко зрозуміла, що не можу без неї. Медицина стала моїм покликанням, в ній я вже майже 30 років. Стати медиком я вирішила ще у школі та цілеспрямовано йшла до своєї мети: здобула фах у Криворізькому медичному коледжі, працювала у 11-й міській лікарні, а потім влаштувалася сюди, до поліклініки підприємства. До речі, на мій вибір рідні не впливали, адже я взагалі з родини педагогів».  

Найулюбленіша частина роботи Ірини – це медична зміна у процедурному кабінеті. Там вона робить уколи, забирає кров з вени на аналіз, виміряє тиск тощо.

Ірина розповідає, що одразу може зрозуміти, який настрій у людини, яка приходить на подібні процедури. Деякі сприймають усі медичні маніпуляції з усмішкою, а деякі – бояться. Медсестрі доводиться відволікати людину розмовами, жартами. Іноді таким чином повністю вдається відволікти увагу пацієнта, він навіть не помічає, що в нього взяли кров чи зробили укол.  

«Так, я вмію допомагати людям, завжди знайду слова підтримки, швидко зорієнтуюсь у ситуації. Але коли мені довелося надавати допомогу дочці, вона втратила свідомість, я розгубилася і навіть на мить забула, що я медик. Потім взяла себе до рук, подумки посварила себе за таку розгубленість і допомогла доньці. До речі, вона теж обрала медичний напрямок – у виші здобуває фах провізора та фармацевта». Психологічно попрацювати над собою Ірині Назаренко довелося і тоді, коли її чоловік пішов захищати Україну. До речі, він теж працівник нашого підприємства. Вдень від хвилювань за нього жінку відволікала робота. Але вдома думки не давали спокою. Щоб хоч трохи відволіктися, Ірина взялася за вишивання. Колись вона вишивала хрестиком, а зараз засвоїла вишивку бісером. У поліклініці її робоче місце прикрашають картини,  зроблені власноруч – це букет квітів у формі карти України та квітковий годинник.

Вишивкою з бісеру Ірина прикрашає й сумки, косметички, які теж шиє власноруч.

«Мені дуже хочеться, щоб скоріше настала наша перемога, щоб усі люди повернулися до мирного життя, щоб усі були здоровими та щасливими, – говорить Ірина. – Вірю, що так і буде. А зараз наближати цей час будемо працею кожен на своєму місті».

Категорії
Новини

Зелені гектари кисневого виробництва

У квітні мільйони українців взяли участь у Всеукраїнській толоці благоустрою. А на кисневому виробництві «АрселорМіттал Кривий Ріг» благоустрій – процес безперервний.

Як розповів начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров, за цехом закріплена чимала територія – більш ніж 2,7 гектара. Утримувати її в порядку непросто. «На даний час у цеху фактично працюють близько півтори сотні людей, – говорить Володимир. – На таку територію це зовсім небагато. Масштабна діяльність з благоустрою триває два роки. Обсяг роботи такий, що однією толокою на рік нічого не вирішити. Тому благоустрій триває щоденно незалежно від сезону. І звичайно ж у теплий період ці процеси активізуються».

Начальник цеху показав територію цеху: як доведені до ладу ділянки так і ті, де робота триває або триватиме. Зроблено дуже багато. І це особливо усвідомлюєш, коли дивишся на фото з недалекого минулого, зроблені працівниками цеху. Почищені дороги й тротуари, скошена трава, вирубані порості дерев, побілені стовбури та бордюри… Але є ще незаймане, поросле, майже заповідне, де ще добряче треба буде попрацювати.

«Крім санітарної та естетичної ми переслідуємо й інші цілі, – продовжив Володимир Черногоров. – Наприклад, зарослі ділянки – це рай для зловмисників. Ними можна непоміченими пробратися до місць складування або виробничих майданчиків та перевірити, що погано лежить. Там легко сховати вже поцуплене. У найпроблемніших місцях ми встановили огорожі, які також захищають від потрапляння до небезпечних зон, наприклад, до зони руху залізничного транспорту. Щиро дякую людям, які завзято працюють. Хочу виділити четверту бригаду на чолі з Олександром Цепковим. Завзято працюють Дмитро Рибалко, Сергій Заруднєв, Людмила Кухтіна, Наталя Замотайло, Інна Клименко, Ольга Ліпєндіна та багато інших».

Люди доводять територію до ладу творчо, креативно. Наприклад, зі старої тракторної шини, яка незрозуміло як сюди закотилася, зробили яскравий горщик і посадили квіти. А старі каски розфарбували під яскравих жуків-сонечок і розвісили на стовбурах дерев. Бо гарний настрій – це запорука плідної роботи.