В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбувся форум з охорони праці та промислової безпеки за участі представників підрядних організацій, які виконують роботи для нашого підприємства.
Відкриваючи форум, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Євген Шидловський нагадав, що нашою головною метою, і працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» і підрядників, є досягнення нуля нещасних випадків. І в цьому питанні намітилися позитивні тенденції. Адже з січня по червень цього року ми маємо нуль нещасних випадків у підрядників. Але розслаблятися не варто.
Як кажуть, на помилках вчаться. Тому учасники форуму проаналізували смертельні нещасні випадки, які, на превеликий жаль, сталися на підприємствах компанії «АрселорМіттал» у 2025 році. Надважливо зробити правильні висновки і не повторювати помилок.
Як зазначалося на форумі, для недопущення нещасних випадків працівники нашого департаменту з ОП та ПБ постійно взаємодіють з фахівцями з охорони праці та іншими працівниками підрядних організацій. Серед заходів запобігання – інструктажі на змінно-зустрічних зборах, бесіди про чотири «ризики-вбивці», тренінги, навчально-тренувальні заняття тощо. Були також розібрані найрозповсюдженіші, найнебезпечніші порушення, допущені підрядниками протягом останніх місяців. Серед них – невикористання поясів безпеки під час роботи на висоті, порушення під час застосування системи LOTO тощо.
Також підрядні організації презентували свій позитивний досвід у сфері безпеки праці. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю «Меттранссервіс» для безпечного виконання робіт придбало сучасний підйомний кран вантажністю 25 тонн та використовує безпечні сучасні автогідропідйомники.
Особлива увага приділялася питанням формування культури охорони праці. Заступник директора департаменту (охорона праці) департаменту з охорони праці та промислової безпеки Рустам Ісмаілов презентував дорожню карту «Єдина культура», розраховану на три роки, метою якої є формування єдиної культури охорони праці як для штатних працівників, так і для підрядників «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Коксовиштовхувач № 6 коксового цеху № 1 “АрселорМіттал Кривий Ріг” обладнали проєкторами, які окреслюють смертельно небезпечні зони. Проєктори вмикаються під час руху машини. Саме коли машина рухається, виникають смертельні небезпеки.
Як пояснив старший змінний майстер КЦ-1 Сергій Царенко, для співробітників, які працюють в зоні руху, існують зразу два з чотирьох ризиків-вбивць. Це загрози розчавлення внаслідок стискання рухомими та обертовими механізмами. В зонах ризику зазвичай працюють двереві та слюсарі-ремонтники КЦ-1, а також працівники підрядних організацій. І для того, щоб не бути притиснутими коксовиштовхувачем до дверей камер коксування, або потрапити під його колеса, працівникам треба пильно слідкувати за його переміщеннями.
«Працівникові, який виконує роботу поблизу коксової машини, важливо своєчасно помітити, коли коксовиштовхувач починає рух, – говорить Сергій Царенко. – Перед початком руху коксові машини подають гучні звукові сигнали. Але ж працівник може їх пропустити, адже на виробництві доволі гучно, а ще може сплутати сигнал коксовиштовхувача зі звуком від іншої коксової машини. А червоні лінії від проєктора не сплутаєш ні з чим. Ними окреслюються зони приблизно 15 метрів у довжину. Так звані «редзони». При цьому співробітники мають переміститися у безпечне місце за їхніми межами.
Володимир Назаренко працює дверевим. Його робота полягає у своєчасному очищенні дверей камер коксування, армуювальних рам, просипів коксу після видачі та робочого майданчика. Тож він має знаходитися в межах цього майданчика.
«Своєчасно помітити, коли машина починає рух – це для мене питання збереження життя, – каже Володимир Назаренко. – Особливо ризиковано саме у темну пору доби, коли видимість обмежена. І саме увечері та вночі «редзони» дуже добре видно. Тож це суттєво допомагає мінімізувати ризики».
Начальник відділу охорони праці КХВ та ЦДУР департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрій Похлеба запевнив, що це лише початок створення «редзон» на коксових машинах. Це пілотний проєкт, і він доволі успішний.
«У планах – обладнати всі коксові машини такими проєкторами, – розповідає Андрій Похлеба. – Я лише півроку керую охороною праці КХВ, і можу сказати, що разом з виробничниками ми вже багато встигли. Маю порозуміння з керівником коксохімвиробництва Миколою Галушкіним, підтримку керівників цехів. Були придбані металізовані плащі для працівників КЦ-1, які є надійним захистом від високих температур, вживаються додаткові заходи безпеки на конвеєрному транспорті, забетоновано залізничні переходи, встановлені «змійки», де їх не було, для душових кабінок побутового комплексу придбані килимки, які запобігають падінням на слизькій підлозі, і це не весь перелік. Відновили для людей зону відпочинку з фонтанчиком та альтанкою. Ще більше – в планах. Вважаю, що лише взаємодія фахівців з ОП, керівників підрозділів та працівників на виробничих майданчиках здатна постійно, цілеспрямовано підвищувати рівень безпеки праці».
Спекотного серпневого дня електрозварник конвертерного цеху прямував з місця роботи до адміністративно-побутової будівлі. Шлях пролягав через залізничні колії, якими зазвичай курсують потяги з продукцією, матеріалами та устаткуванням. Замість того, щоб перетнути колії маршрутом пересування, він вирішив обдурити долю, «скосивши» сотню-дві кроків… За кільканадцять хвилин швидка допомога підприємства з електромонтером всередині чимдуж мчала до міської лікарні…
Хочу заспокоїти шановне товариство: працівник не потрапив під колеса поїзда і не був збитий локомотивом. Зараз з ним все гаразд. Але майже півроку травмований пробув на лікарняному. Злощасний рейд через колії завершився тим, що зварник наступив на голівку рейки, послизнувся і впав на руку з висоти власного зросту. Як підсумок – відкритий перелом лівої плечової кістки, та ще й зі зміщенням.
«Звичайно ж, той випадок був ретельно проаналізований, виявлені причини і розроблений комплекс заходів з метою, щоб не допустити більше таких випадків, не кажучи вже потрапляння під потяг, – говорить начальник відділу департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олексій Курочка. – Серед інших заходів ми впровадили, як мені здається, найнадійніший. Це технічний захід, який фізично перекриває шанувальникам гострих вражень доступ до забороненої зони».
Як розповів заступник начальника конвертерного цеху з розливання сталі в злитки та підготовки составів Євген Прохода, для запобігання переходу колій у забороненому місці було встановлено близько 200 метрів огорожі з металевої сітки.
«Не огородженим залишився лише дозволений маршрут через колії, – повідомив Євген Прохода. – Там, де дозволений проїзд автотранспорту, що підвозить необхідні матеріали, наприклад, вогнетриви, встановлено шлагбаум. А на маршруті пересування пішоходів, перед виходом на колії було встановлено направляюче загородження, яке ще називають «змійкою». Вона відповідає стандартам і зроблена так, щоб пішохід, по-перше, збавив швидкість руху, а по-друге, під час руху «змійкою» свідомо або й мимоволі спрямував свій погляд ліворуч та праворуч, щоб зненацька не опинитися на шляху руху поїзда».
Досвідчений підготувач составів Володимир Іванчишен близько 10 років працює у відділення підготовки составів. Робота небезпечна, і він дуже серйозно ставиться до власної безпеки та безпеки колег. «Як показало життя, травмуватися можна не лише на роботі, а й по дорозі на неї, особливо, якщо шлях пролягає через колії. Ми з хлопцями багато разів робили зауваження відчайдушним колегам, просили їх ходити дозволеним маршрутом. Впевнений, що з новою огорожею, шлагбаумом та «змійкою» потреба у таких зауваженнях зникне, адже перелізти через високу огорожу не кожен наважиться, простіше обійти».
У залізничному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» підвищили рівень безпеки операцій, пов’язаних з транспортуванням бочок з мастилом.
Залізничний транспорт є основним на нашому підприємстві. Прокатна продукція, сталеві заготовки, рідка сталь, чавун, агломерат, кокс, руда та залізорудний концентрат – це далеко не повний перелік того, що транспортується залізничними составами. Недаремно ж залізничні колії порівнюють з артеріями, без яких неможливе життя виробничого організму.
Як розповів начальник ЗЦ-2 Дмитро Колесник, його цех саме і займається тими перевезеннями, а також його працівники ремонтують та обслуговують локомотиви, вагони й крани на залізничному ходу. Серед основних операцій з обслуговування – заміна мастила. Донедавна транспортування бочок зі свіжим і відпрацьованим мастилом та моторною оливою не було максимально безпечним, бо не було стовідсоткової гарантії надійності кріплення тих бочок. До керівництва надходили про це сигнали від працівників. Саме від керівника ЗЦ-2 пішла ідея: використовувати для надійної фіксації спеціальні захвати для бочок.
«Спочатку ми визначилися, які саме пристрої допоможуть усунути ризик падіння бочок під час перевезення кранами, а потім знайшли те, що нам потрібно, – розповідає Дмитро Колесник. – Оцей невеликий металевий пристрій здатен зберегти життя людей. Цей захват українського виробництва і має відповідні документи, що підтверджують його відповідність державним вимогам з охорони праці. Він має дві, так би мовити, залізні лапи, які охоплюють бочку і надійно її фіксують. Конструкція така, що фіксація відбувається за рахунок ваги самої бочки. Цей пристрій здатен гарантовано утримувати вантаж масою до 600 кілограмів. Якщо врахувати, що ми використовуємо бочки, які разом з вмістом не перевищують 200 кг, то запас міцності більш ніж достатній».
Загалом цех має та застосовує чотири нових захвати. Роман Ліваденко – слюсар з ремонту рухомого складу підрядної організації. Серед інших виробничих обов’язків він виконує роботи із заміни мастила.
«Під час технічного обслуговування передбачена періодична заміна мастила в редукторах, електродвигунах, зубчастій передачі, тягових агрегатах, буксах колісних пар тощо або його додавання. Якраз це ми з колегами й робимо, – пояснює Роман Ліваденко. – Навчитися користуватися захватами було неважко. Приїхали, показали, залишили зрозумілу інструкцію. Поки що враження від нового устаткування позитивні. Зручно користуватися, швидко й надійно кріпити, безпечно транспортувати – ось що можу сказати. Більше б таких пристроїв, простих та надійних».
Начальниця відділу з оперативної роботи департаменту з охорони праці та промислової безпеки Наталія Горинь відзначила, що подібні ініціативи від цехів дуже цінні, бо хто ж як не люди на місцях знає, як зробити їхню працю безпечнішою. Тож фахівці з охорони праці уважно ставляться до таких підказок і сприяють втіленню подібних проєктів, спрямованих на збереження життів й здоров’я.
Для вивезення залізної руди та розкривних порід у кар’єрах рудоуправління гірничого департаменту«АрселорМіттал Кривий Ріг» прокладено 47 кілометрів доріг. Для безпечного та зручного руху великовантажних самоскидів дороги ремонтуються, утримуються в гарному стані, а за потреби прокладаються нові шляхи. Основним матеріалом для кар’єрних доріг є щебінь, який виготовляють на дробарній фабриці у кар’єрі №3. Для швидкого підвозу щебню на місце ремонтів та будівництва доріг гірники отримали новенький сучасний шведський самоскид Scania.
За кермом нового самоскиду – водій Іван Новіков. Близько п’яти років він працює у гірничотранспортному цеху ГД. Має досвід роботи на різних авто, вантажопідйомністю від 40 до 136 тонн, тож у нього є з чим порівнювати. Він не приховує свого захоплення автообновкою.
«Взагалі-то я більшість часу керував набагато габаритнішими самоскидами. Але цей автомобіль, не зважаючи на невеликі розміри у порівнянні з 130-тонниками, має приблизно таку ж потужність двигуна – 500 кінських сил, – розповідає Іван. – Це дає змогу без проблем підійматися крутими відтинками доріг у кар’єрах з важким вантажем у кузові. Машина має чотири осі, дві з яких поворотні, що робить її дуже маневрений та керованою. Для кар’єрів це дуже важливо».
Авто рушає з місця у кар’єр, як-то кажуть, і що дивує зразу – у кабіні практично не чути ні звука потужного двигуна, ні шуму коліс, бо кабіна має неперевершену шумоізоляцію. Машина рухається так плавно, ніби їдемо у легковику накатаним шосе. Тобто амортизація відмінна. Водійське крісло має свою систему амортизації, тож за словами Івана, він не відчуває якихось значних струсів навіть на найскладніших ділянках дороги.
«А ще крісло дуже зручне, анатомічне. Воно автоматично підлаштовується під вагу водія, його спину, а також має функцію ручного налаштування, – пояснює водій. – До речі, коробка передач – повний автомат. Але є механічне керування. Автомат відпрацьовує на «відмінно» майже завжди. Лише на крутих підйомах краще перемкнути на механіку, бо автоматика весь час шукає ідеальний варіант, і на підйомах авто сіпається. Якщо забув пристебнутися паском, то звучить сигнал. Керування плавне, кермо зручне. А ще прямо на кермі є джойстик, за допомогою якого можна на ось цей монітор вивести такі параметри, як споживання пального, напруга батареї, гальмівний тиск тощо. А ось на цьому моніторі – зображення з чотирьох зовнішніх камер, які спрямовані у сліпі зони, куди не видно водієві. Дуже потрібна система. Тепер я бачу, чи є у сліпих зонах перешкоди, люди, інші авто тощо. Не виходячи з кабіни, можна підлаштувати положення оглядових дзеркал».
Потужна, маневрена, зручна, а головне – безпечна машина. І дуже комфортна. Кабіна оснащена системою клімат-контролю, яка сама створює комфортні умови для водія і пасажира. А ще це авто розумне. Воно мотивує водія керувати безпечно і правильно.
«Це дуже цікава функція, – усміхнувся Іван Новіков. – Після виконання складного елемента авто виставляє водієві оцінку за п’ятибальною шкалою. Щоправда, «п’ятірок» я ще не отримував, це, мабуть, найвищий пілотаж, а от чотири з половиною вже набирав. Але ж і з автомобілем ми лише знайомимося. Тож будуть і п’ятірки. А головне – це безпека руху. І такі автомобілі надають для того всі можливості. Подивимося, як нова машина працюватиме надалі, а поки лише позитивні враження. Якби й хотів знайти недоліки – не виходить».
На погодних сайтах нерідко можна зустріти інформацію типу: температура повітря +2 градуси, відчувається як -1. Хто визначає те «відчувається» – не зрозуміло. А от що точно зрозуміло, так це те, що умови на робочих місцях мають вимірюватися точно, повіреними приладами та навченими фахівцями, без усіляких там «відчувається». Лише так можна контролювати умови праці і вживати ефективних заходів для збереження здоров’я працівників. Цю роботу у цехах і офісах «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконують співробітниці управління з промсанітарії департаменту з охорони праці та промислової безпеки.
Як розповіла начальниця управління Тетяна Вовк, дослідження умов праці проводяться кожного дня. Сюди входять дослідження фізичних факторів, визначення концентрації шкідливих хімічних речовин, вхідний контроль пневматичних інструментів, перевірка технічного стану та ефективності роботи вентиляційних систем, тощо. Дослідження проводяться як у цехах та на території, так і у санітарно-захисній зоні підприємства, де міські території межують з підприємством. Саме результати досліджень є обґрунтуванням для отримання людьми компенсацій за роботу у шкідливих умовах: право на призначення пенсій на пільгових умовах, додаткових відпусток, отримання молока та спецхарчування, тощо. Наразі силами управління проводиться санітарно-гігієнічні дослідження з метою атестаціії робочих місць за умовами праці. Вже атестовано 1882 робочих місця у 60 підрозділах. А ще працівниці управління контролюють рівні шуму та вібрації на межі санітарно-захисної зони при проведенні післяпроєктного моніторингу та масових вибухів у кар’єрах №2-біс, №3.
«До структури управління входять три підрозділи, – говорить Тетяна Вовк. – Один з них – лабораторія з моніторингу хімічних виробничих факторів. Нею керує Катерина Лисенко. Співробітниці лабораторії визначають концентрацію пилу та шкідливих речовин у повітрі робочої зони– всього 48 шкідливих речовин, таких як соляна й сірчана кислоти, аміак, вуглекислий газ, аерозолі, які утворюються під час зварювальних робіт, тощо. Аналізи проводять у лабораторії».
Але перш ніж дослідити концентрацію, треба спочатку виловити шкідливу речовину з повітря. Йдемо в цех. У провідної інженерки Наталії Ганноти чималенький прилад зі спеціальною трубкою, як у мисливців за привидами з відомого фільму. До трубки прикріплений фільтротримач. Полюємо за пилом. Заздалегідь зважений фільтр вставляється у фільтроприймач. А далі через нього пропускається 20 літрів повітря протягом пів години. Така методика. У лабораторії цей фільтр повторно зважать і визначать концентрацію пилу. «Вимірювання проводимо на рівні органів дихання працівників, – пояснює Наталія. – саме такі дослідження є об’єктивними». А щоб, наприклад, зловити кислоту, повітря пропускають через поглиначі з поглинальним розчином. Дослідивши розчин, визначають концентрацію кислоти у повітрі робочої зони.
«Бюро з моніторингу фізичних виробничих факторів досліджує рівень шуму, вібрації, освітлення, та параметри мікроклімату, такі як температура, вологість та швидкість руху повітря на робочих місцях, – продовжила Тетяна Вовк. – Отримувати ці дані надзвичайно важливо, щоб своєчасно вжити заходів, які допоможуть зберегти здоров’я людей. Наприклад, робота в умовах недостатнього освітлення не лише псує очі, а ще й може призвести до спотикань і падінь з усіма можливими наслідками. Керує роботою бюро досвідчена Юлія Кочан. Працівники бюро мають арсенал повірених приладів для дослідження фізичних факторів. Серед них – сучасний універсальний прилад «Асистент», який дозволяє досліджувати фактори в комплексі, швидко та з максимальною точністю».
Виявляється, на нашому підприємстві встановлено 1461 промислові вентиляційні системи. Саме вони забезпечують приплив свіжого повітря до робочих місць. Про стан кожної з цих систем знають співробітниці бюро з контролю систем промвентиляції. На чолі бюро – Наталя Микитенко. На основі досліджень бюро, ухвалюються рішення про ремонт, реконструкцію, заміну вентсистем. Наприклад, нещодавно введені в експлуатацію вентиляційні системи у приміщеннях акумуляторних батарей у цеху мереж та підстанцій і теплоелектроцентралі. Наразі у бюро працює троє співробітниць, тож тримати під контролем таку кількість систем їм непросто.
«Але вони все встигають, – усміхається Тетяна Вовк. – Взагалі-то в складних умовах під час повномасштабного вторгнення люди мобілізувалися. Чудово виконує роботу провідна інженерка Лілія Додока, яка багато років у нас працює. А от Юлія Прохоренко прийшла нещодавно, але швидко влилася, опанувала роботу і працює сумлінно та плідно. Хочу подякувати всім своїм дівчатам, зокрема Катерині Лисенко, Юлії Кочан, Наталі Микитенко, Світлані Зінчук, Світлані Петренко. Після лютого 2022 року кілька людей залишили колектив, наприклад, евакуювалися за кордон і не повернулися. Тому ми робимо ставку на молодь, на її найскоріше навчання. Наприклад, Ірина Многолєтня та Тетяна Куртова прийшли нещодавно, але вони швидко набираються досвіду та добре виконують роботу. Наш підрозділ — це не просто вимірювальна лабораторія. Це команда фахівців, які щодня працюють над тим, щоб робота була безпечною, а працівники — здоровими. Бо найцінніше на будь-якому підприємстві — це люди».
