Позначка: охорона праці

Категорії
Новини

Залізничний безпілотник. Удар по ризиках

У доменному цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг» позбавилися від кількох смертельно небезпечних ризиків під час зливання доменного шлаку.

У Доменних печах виплавляють чавун. Ще одним продуктом плавки є доменний шлак. Його використовують в будівництві. Шлак зливають з печі у шлаковозні ковші. Їх переміщують залізницею. Шлак для переробки везуть до шлакопереробного цеху. Під час зливу шлаку на доменній печі № 6 заміна наповненого ковша на порожній донедавна була надзвичайно ризиковою виробничою операцією. Ця заміна проводилася за допомогою локомотива саме під час зливу. У процесі брав участь горновий, який, як і локомотивна бригада знаходився у смертельно небезпечній зоні. Щоб запобігти цьому було впроваджено проєкт Виробництва світового класу WCM «0 нещасних випадків».

Інженер WCM Руслан Кривенко розповів, що спочатку всю операцію із заміни повного ковша на порожній зняли на відео. Потім зробили розкадрування, проаналізували і виявили 5 ризиків, особливо небезпечних для працівників.

«По-перше, горновий, який знаходився у зоні руху залізничного транспорту був під загрозою роздавлювання під час виконання маневрових робіт, – пояснив Руслан Кривенко. – А ризик отримати опіки рідким шлаком, температура якого досягає 1700 градусів Цельсію, загрожував і горновому, й залізничникам. Команда вирішила використати попередній досвід, який застосовується на інших доменних печах, і замінити локомотив на штовхач. По суті – це залізничний безпілотник, який їздить рейками, може тягти 2 ковші зі шлаком загальною масою 48 тонн, і керується дистанційно».

У впровадженні проєкту взяли участь старший майстер основної виробничої дільниці доменних печей ДЦ-1 Григорій Сазонов, в.о. старшого майстра Валерій Сорухан, горнові Ігор Ткаченко, Дмитро Гончаренко та інші. Зараз ковші під розливання шлаку переставляють два штовхачі – один короткою, інший довгою коліями. Пульти керування штовхачами, які зв’язані з ними електродротами, встановлено на ливарному дворі. Штовхачами з пультів керують горнові. Тобто зараз вони знаходяться у безпечному місці, а не на коліях біля ковшів під час розливання. Таким чином вдалося не те що мінімізувати – повністю усунути ризики обпектися чи попасти під колеса. До того ж зараз не треба залучати залізничників та локомотиви, а горнові постійно знаходяться на ливарному дворі і мають змогу постійно контролювати доменні процеси.В.о. старшого майстра ОВД ДП Валерій Сарухан: «Це надзвичайно важливі зміни. Я, як керівник, відповідаю перш за все за безпеку людей. І от тепер горнові під час розливання шлаку знаходяться у безпеці. Зараз я за них спокійний. Ми зробили потрібну справу і я радий, що брав у цьому уча

Категорії
Uncategorized Новини

Не Лас-Вегас, але сяє добре!

Вилкові автонавантажувачі автотранспортного управління обладнані додатковими засобами безпеки відповідно до вимог корпоративних стандартів.

Їдемо у гості до п’ятої автоколони АТУ. Механік автоколони Олександр Романцев запрошує до гаража, де стоїть вилковий навантажувач. Олександр світла не вмикає, ще й прикриває ворота гаража. Серед білого дня ми занурюємося в сутінки. Так треба. Раптово на автонавантажувачі вмикаються три яскравих лампи – одна червона й дві синіх. Підлога навколо навантажувача стає кольоровою. Крім синіх та червоної світлових зон, на ній з’являються лінії відповідного кольору. Автотранспортники здивували! Але все це не заради шоу, а за для безпеки.

«У нашій колоні два вилкових навантажувачі, –  розповідає механік АК-5. – Вони працюють в конвертерному цеху, на нульовій позначці, під конвертерами. Вони завантажують, розвантажують, перевозять матеріали та устаткування. Наприклад, вогнетривну цеглу та торкретмаси для футерування конвертерів, ковшів, запчастини та вузли для ремонтів агрегатів, а також флюси, присипки та інші матеріали, без яких неможливе виробництво сталі. У зоні роботи навантажувача працюють, переміщуються люди. Світло у цих підконвертерних приміщеннях не досить яскраве. А навантажувачі рухаються досить жваво, та ще й вила – робочий орган цієї техніки – під час маневрів можуть нанести травму тому, хто опинився занадто близько. А оця світлова попереджувальна сигналізація дозволяє працівникам ще здалеку побачити небезпеку. Світлові ж лінії попереджають: «Ближче не можна!»

Вже два десятиліття керує вилковими навантажувачами Микола Музиря. Щозміни  він перевозить від 100 до 150 тонн вантажів для сталеплавів. І навіть для такого досвідченого водія працювати з сигналізацією стало спокійніше.

 «До того як сісти за кермо навантажувача, я працював водієм самоскиду, – розповідає Микола. – Там також є свої небезпеки, наприклад висока швидкість. Головні небезпеки тут – люди в зоні руху. На нові сигнальні лампи вони зразу звертають увагу – що воно там таке кольорове ? Це освітлення ми вмикаємо разом з двигуном. Людям цікаво. Запитують. Ми їх вводимо у курс діла, як то кажуть. Ми то й так крутимо головою на всі 360 градусів, щоб своєчасно помітити небезпеки, а зараз ще й тим, хто працює поруч, є чіткі підказки, що сюди не можна. Це корисно для всіх».

Провідний інженер з охорони праці Антон Князєв пояснив, що дообладнання навантажувачів зроблене відповідно до корпоративного стандарту «Транспортні засоби», де є окремі вимоги саме щодо вилкових навантажувачів. Крім сигнального освітлення, навантажувачі АТУ мають гучний звуковий сигнал, який автоматично вмикається, коли техніка здає назад. Також всі три навантажувачі – два в АК-5 і один в АК-4, обладнані чотирма відеокамерами і монітором, на якому водій може повністю бачити простір навколо навантажувача.

«Протягом останнього часу ми обладнали близько 60 одиниць техніки додатковими засобами безпеки. Серед них – камери та монітори, датчики перешкод, додаткові ремені безпеки, сигналізація при незастосуванні цих ременів тощо. А ще розроблені нові маршрути пересування транспортних засобів та пасажирів на території наших автоколон, у закритих гаражах та боксах, позначені небезпечні місця перетину транспортних та пішохідних маршрутів. Автотранспорт – це небезпечно. І ми намагаємося зробити все можливе, щоб мінімізувати ризики», – підсумував Антон Князєв.

Категорії
Новини

Надійно тримають на висоті

та не дають впасти під час робіт – у залізничному цеху № 2 діляться досвідом організації безпечної роботи на висоті під час ремонтів на дахах локомотивів, як у депо цеху, так і на його території, де немає несучих конструкцій для кріплення страхувальних систем.

Спочатку це був експеримент, який став успішним – на початку 2024 року в ЗЦ № 2 запровадили ефективний метод страховки працівників, які виконують роботи на висоті, а точніше – на дахах локомотивів.

Раніше слюсарям з ремонту, які працюють у депо на висоті, було проблематично закріплювати карабін лямкового страхувального поясу. Справа в тому, що під дахом депо інтенсивно працюють електромостові крани, які переміщують великі деталі та вузли локомотивів, тож анкерну лінію, за яку можна було б зачепити карабін поясу,  просто ніде було натягнути.

Проблема була вирішена завдяки придбанню опорно-поворотної анкерної системи страховки з противагами «Журавік». Її встановили у депо локомотивів серії ТЕМ.

Ця система Г-образна, вона має масивну опору для стійкості та спеціальну стрілу, яка може висуватися на чотири метри. Саме до неї і кріпиться блокувальний пристрій зі страхувальним тросом. По завершенню роботи слюсарю рухомого складу достатньо лише повернути Г-образну систему вбік, щоб знову дати дорогу електромостовим кранам.

Такий страхувальний метод виявився вдалим, тож незабаром у ЗЦ № 2 був придбаний та встановлений ще один «Журавік».

«Завдяки використанню цих систем ми знизили ризик падіння людини з висоти більш ніж п’ять метрів при виконанні робіт на дахах тепловозів. Цього року ми плануємо встановити ще сім «Журавиків», страхувальні системи вже їдуть до нас. Розташуватимуться вони вздовж третьої колії, – сказав Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Подібну систему для страхування ми встановили і за територією депо на тракційних коліях, тобто, при виїзді тепловоза з ремонту. Там робота продовжується – слюсарям треба здійснити налаштування тепловоза та провести його випробування. Звичайно, до комплексу робіт входять і ті, які треба виконувати на висоті. Для цього ми придбали та встановили вже іншу систему страховки на висоті, яка називається «Система страхування для виконання робіт на вагонах».

«Ця система має інший вигляд. Вона складається з двох опор з балкою, за яку працівники можуть закріплювати карабіни страхувальних поясів, – розповідає Максим Лех, слюсар з ремонту рухомого складу ЗЦ № 2. – Система широка, по всій довжині локомотиву, тож там можуть закріпитися та працювати два працівники. За допомогою неї  ми виконуємо огляд локомотивів. А коли ти відчуваєш, що є захист на висоті, і в депо, і на свіжому повітрі, тоді і працюється добре та якісно».

Категорії
Наші люди

Тренер з висоти, закоханий в море

Сергія Воінова недарма вважають одним з найкращих в «АрселорМіттал Кривий Ріг» тренерів з безпечного виконання робіт на висоті.

Зараз Сергій – провідний інженер департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Раніше він більш ніж 20 років пропрацював у монтажно-ремонтному цеху (МРЦ) нашого підприємства. А ще раніше будував житлові будинки у зараз, на жаль, окупованій Новій Каховці. Цей величезний досвід допомагає Сергієві успішно навчати працівників підрядних організацій та наших цехів безпечним способам і методам виконання робіт на висоті.

«Народжені у 60-х хлопчаки всі як один хотіли стати космонавтами, – згадує Сергій Воїнов. – Я був винятком. У космос мені не хотілося. Прагнув стати військовим, але за конкурсом не пройшов до військового училища. Тож пішов учитися на будівельника. Професія цікава й дуже потрібна людям. Далі працював на будівельних майданчиках Нової Каховки. Я отримував неймовірне задоволення, коли щасливі люди отримували квартири у побудованих нами будинках. У дев’яностих обставини склалися так, що змушений був з родиною повернутися до рідного Кривого Рогу. З роботою тоді було не дуже. Мені поталанило – взяли майстром у МРЦ, який щойно був організований на заводі».

Сергій з колегами ремонтували технологічні трубопроводи. Робота з вантажопідйомними механізмами та електроінструментами, вогняні роботи. І це не вичерпний перелік небезпек, з якими щодня стикаються монтажники. Але, мабуть, найрозповсюдженіший ризик – загроза падіння з висоти, на якій знаходиться левова частка трубопроводів. Інколи доводилося працювати на висоті близько 80 метрів. Сергій з перших днів на підприємстві відповідав не лише за власну безпеку, а й за підлеглих. І для того, щоб організовувати безпечні умови для своїх людей, спочатку вивчив все сам, паралельно опробовуючи на практиці. І цей, протягом багатьох років накопичений досвід допомагає йому зараз у роботі в департаменті з охорони праці та промислової безпеки».

«Я опікуюся безпекою підрядників, які виконують роботи для нашого енергетичного департаменту, – продовжив Сергій Воінов. – А до цього інспектував підрядників, які працюють на ремонтах доменних печей. Спочатку мені було, так би мовити, важкувато вимагати виконання вимог від підрядників, писати зауваження та приписи, адже до цього я не перевіряв, а сам був організатором робіт в умовах підвищеної небезпеки. Але я знайшов підхід, який дуже мені допомагає. Разом із зауваженнями я почав давати рекомендації з усунення цих зауважень та безпечного виконання робіт. І отут мені й став у пригоді досвід. Незабаром підрядники перестали ставитися до мене насторожено, а навпаки – почали просити порад, ставити питання. Це надзвичайно мотивує і надає енергії».

Зараз Сергій поєднує роботу провідного інженера та тренера. Він зізнався, що йому важко визначитися, що йому більш до вподоби. Йому подобається спілкуватися з людьми, ділитися багатющим досвідом, який здатен вберегти людей від травм. У своїй тренерській діяльності Сергій робить ставку на розвиток практичних вмінь та навичок, вчить користуватися запобіжними поясами, запобіжними фалами, карабінами та іншими інструментами захисту від падінь, якими особисто володіє бездоганно. Сергій любить людей та життя. Він – запеклий футбольний вболівальник, цікавиться іншими ігровими видами спорту, а також водними видами.

«Це у мене з дитинства, – усміхається Сергій Воінов. – Я добре грав у футбол. А от плаванням займався на ще вищому рівні. Я – кандидат у майстри спорту з плавання. Дуже люблю плавати, користуюсь будь-якою нагодою. А ще я закоханий у море. Це та багато іншого мотивує жити, радіти життю, а також вчити інших працювати безпечно. З перших днів на виробництві і до цієї хвилини я намагаюся дотримуватись правила, якому мене навчили мої перші наставники: «Бережи себе і тих, хто поруч».

Категорії
Новини

Рятувальний пульт цеху-чемпіона

А ви знаєте де знаходиться центральний протипожежний пульт, куди надходить інформація з усіх систем пожежного сповіщення нашого величезного підприємства?

ЦРЛУТП – наш цех-чемпіон… з довжини абревіатур. За цими шістьма літерами ховається цех з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами. Як розповів заступник начальника цього цеху Сергій Косигін, працівники ЦРЛУТП обслуговують всі системи пожежного сповіщення та пожежогасіння, монтують та ремонтують КВП і А, пов’язані з цими системами, а також приймають, перевіряють і обробляють інформацію, яка надходить з систем пожежного сповіщення. А якщо інформація про займання підтвердиться, то негайно викликають пожежників.

«Наш пульт управління системами пожежного сповіщення працює цілодобово, – говорить Сергій Косигін. – Диспетчери ЦРЛУТП отримують на свої комп’ютери інформацію – де спрацював датчик протипожежної системи. Ці системи у нас скрізь – від адміністративно-побутових комплексів і складів до виробничих дільниць і кабельних тунелів. Вони складаються власне з датчиків, що реагують на ознаки займання, кабельних ліній, якими сигнал надходить до приймальних приладів. А звідти вже бездротовим зв’язком сигнали надходять на наш центральний пульт. Переважна більшість сигналів не підтверджується. Датчик може затопити, хтось поблизу може покурити, також вони реагують на пару, зварювальні роботи тощо. Але непоодинокі й випадки, коли саме спрацювання системи та швидкі дії наших диспетчерів рятували людей та устаткування».

Світлана Зінченко має чималий досвід роботи на пульті. Зараз вона з усмішкою згадує, як хвилювалася спочатку, згадує свою першу реальну пожежу в гірничому департаменті. Тоді саме її дії допомогли миттєво викликати рятувальників і впоратися із займанням.

«Перше, що ми робимо, коли отримали сигнал, перевіряємо, чи дійсно там щось горить, – пояснює Світлана. – На моніторі чітко видно, на якому об’єкті спрацювала сигналізація. У нас є телефони відповідальних на місцях. Миттєво телефонуємо і просимо з’ясувати, чи дійсно там пожежа. Якщо не додзвонюємося черговому, телефонуємо майстру. Якщо не бере слухавку – заступнику начальника цеху, а то й начальнику. Інколи, якщо не вдалося додзвонитися, нам допомагає оперативний черговий департаменту з безпеки. Люди швидко дістаються до місця сигналу й з’ясовують, чи є займання. Сповіщають нас. Якщо ж таки горить – ми викликаємо пожежний розрахунок. Для цього у нас є прямий зв’язок з пожежно-рятувальним загоном».

Світланина колега Юлія Хохлова розповіла, що на пульт надходить не лише інформація про можливі пожежі.

«Дуже важливо, щоб протипожежні сигналізації були скрізь справними, – каже Юлія. – Адже від цього залежать людські життя. Тому до нас також надходить інформація про вихід систем сигналізації з ладу. Тоді ми викликаємо ремонтників з ЦРЛУТП. А вони по завершенню робіт сповіщають нас про ліквідацію несправностей. Мені подобається моя робота. Так, кожна зміна – це випробування. Протягом 12 годин не можна ні на мить втрачати концентрацію. Треба, як то кажуть, з під землі миттєво знайти відповідального, який би перевірив об’єкт на наявність займання. Але ж ми чітко усвідомлюємо, що наші дії можуть врятувати колег».

Поки ми спілкувалися з диспетчерами, надійшов сигнал з рудного двору одного з аглоцехів. Дзвінок у цех, і черговий десь там, на тому кінці дроту вже побіг перевіряти. Зворотній дзвінок: все нормально, займання відсутнє. Ну й добре, завжди б так.

Категорії
Новини

Тримаємо курс на безпеку

В Університеті «АрселорМіттал» триває навчання керівного складу нашого підприємства, ЛМЗ та «Стіл Сервісу» за програмою «Лідерство у безпеці».

Як розповіла начальниця відділу з навчання та розвитку персоналу Олена Шимонович, даний курс пройшли вже більше 1700 керівників підприємств. Це керівники всіх рівнів – від топменеджерів і начальників цехів до майстрів. «Роль сильного, обізнаного лідера у сфері охорони праці надзвичайно важлива, – говорить Олена. – Керівник будь-якого рівня сам має знати й виконувати вимоги до безпечної роботи, адже власний приклад спонукає підлеглих також працювати безпечно. А ще для людини, яка обіймає керівну посаду важливо вміти визначати ризики, усувати їх та заохочувати людей працювати з виконанням всіх правил. Оце й є основні напрямки цього навчального курсу».

Навчання триває повний восьмигодинний день. Його проводять внутрішні тренери нашого Університету. Разом із традиційними методами навчання широко використовуються дискусії, під час яких кожен учасник може поділитися власним досвідом визначення ризиків, різними лайфхаками з формування культури охорони праці у своїх колективах та мотивації людей працювати безпечно. Також тренери пропонують учасникам взяти участь у інтерактивних рольових іграх, які допомагають на практиці відпрацювати ефективні прийоми спілкування з людьми та інші вміння, необхідні лідерові.