Провідний інженер з охорони праці Антон Головаха активно застосовує під час роботи з працівниками цехів міні-тренінги.
Це п’яти-семихвилинні практичні зайняття безпосередньо на робочих місцях. Їх мета – ще раз нагадати, що найцінніше для людини – це її життя, та разом з працівниками пригадати основні правила безпечної роботи під час виконання виробничих операцій.
Два роки тому Антон працював старшим майстром у залізничному цеху № 2. А зараз він контролює стан охорони праці у цьому підрозділі. «Щокварталу працівники цеху проходять повторні інструктажі, а також перевірку знань, – розповідає Антон Головаха. – Але ж з небезпеками люди стикаються щозміни. Робота з вантажопідйомними механізмами, перебування в зоні руху залізничних локомотивів та вагонів, роботи на висоті, у замкненому просторі – і це далеко не все. Тож згадати правила безпеки ніколи не зайве».
Сьогодні провідний інженер проводить міні-тренінг зі слюсарями з ремонту рухомого складу. Вони ремонтують тепловози, які мають масивні деталі та вузли. Наприклад, двигун тепловозу «Д-50» важить до 24 тонн. Слюсарям доводиться знімати це й інше масивне залізяччя з локомотивів, транспортувати до ремонтних зон, а після ремонту – встановлювати на місця. Тож операції з вантажопідйомними механізмами для них – щоденна робота. Тема сьогоднішнього заняття – процедура огляду та відбракування знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тобто стропів, які використовуються під час переміщення вантажів кранами.
«Як бачите, ми проводимо тренінг безпосередньо біля стенду зі стропами, – продовжив Антон. – Це величезний плюс. Адже люди здебільшого мислять не словами з інструкцій, а образами. І ці образи залишаються з нами надовго. На практиці дуже просто показати, як оглянути строп перед використанням. Використовувати його можна, коли немає обривів дротів, розриву витків, надмірної корозії або деформації, видавлювання дротів і витків тощо. Підбирати строп треба потрібної вантажопідйомності, яка зазначена на ось цій бирці. Неправильно підібраний строп або неправильний спосіб стропування вантажу призводять до падіння вантажу, що є загрозою життю».
Не можу не погодитися з Антоном щодо наочності. Коли я навчався у 10 класі, нам почали викладати інформатику. А комп’ютерів у школі ще не було. Тож навіть найкмітливішим учням важко було збагнути, навіщо ми пишемо оті талмуди з програмування. Влітку встановили ПК, і в 11-му класі все стало зрозумілим. Тому саме можливість все показати на практиці робить міні-тренінги ефективними.
Максим Лех, слюсар ЗЦ-2:
– Ми, звичайно, не сталевари й не горнові, але, повірте, небезпек на роботі вистачає. Працюємо в депо, де маневрують локомотиви, виконуємо роботи в оглядових ямах під тепловозами, щодня користуємося вантажопідйомними механізмами. Тому теми для міні-тренінгів є. Важливі. І сьогоднішня – не виняток. Звичайно ж, ці всі правила ми вчили, здавали. Але людині властиво забувати. А ще, коли протягом багатьох років виконуєш схожі роботи (а я вже майже 20 років у цеху), то важливо, щоб впевненість не перетворилась на самовпевненість. От ці тренінги саме й допомагають налаштуватися на безпечний лад.
Звернення Адітьї Міттала, генерального директора ArcelorMittal до працівників
Шановні колеги, cподіваюся, ви почали рік з новими силами. Я не сумніваюся, що це буде ще один напружений рік, з багатьма можливостями, але й викликами.
Найбільшим нашим викликом залишається безпека. Хоча я налаштований оптимістично, оскільки ми здійснили багато важливих заходів, які допоможуть нам покращити результати, двоє наших працівників вже загинули на робочих місцях цього року. Двоє людей, які святкували новий рік зі своїми сім’ями, вже не з нами.
Відмінні результати з безпеки – результати, до яких ми прагнемо – починаються з віри. Я все ще не впевнений, що всі справді вірять у те, що ми можемо бути компанією без смертельних випадків і навіть без нещасних випадків. Ми можемо. І ми всі повинні бути в цьому переконані.
Після віри приходять зобов’язання. Зобов’язання вдосконалюватися, зобов’язання бути кращими, зобов’язання робити все, що в наших силах, щоб зробити нашу діяльність безпечнішою. І це зобов’язання має починатися з керівництва. А після зобов’язань залишається лише багато важкої роботи – щодня, щотижня і щомісяця. Винагородою за цю важку працю є те, що кожен працівник щодня повертається додому до своїх родин. Мета цієї компанії – «Сталь із розумом: для планети і людей». Немає нічого важливішого, що ми можемо зробити для наших людей, ніж забезпечити їхню безпеку.
Нова політика в галузі охорони здоров’я та безпеки
Є багато аспектів, необхідних для досягнення досконалості в галузі безпеки: ефективне керівництво, правильна культура, ефективне управління виробничими ризиками, навчання та суворе дотримання правил і норм – усі вони відіграють вирішальну роль.
Це має бути чітко відображено в політиці охорони здоров’я та безпеки нашої групи, яку в рамках комплексного перегляду всіх питань, пов’язаних з безпекою, ми оновили та переглянули.
Основними моментами нової політики, яка набула чинності, є наступні:
Зосередження більшої уваги на ролі, яку повинні відігравати наші керівники, водночас посилюючи необхідність активної участі всіх працівників в управлінні охороною здоров’я та безпекою праці.
Дати зрозуміти людям, що безпечна робота є умовою працевлаштування для кожного в АрселорМіттал.
Чітко заявити, що кожен має право вжити заходів і зупинити роботу, якщо він бачить ситуацію, яку вважає небезпечною.
Наголошувати на необхідності повідомляти про всі інциденти та аналізувати їх, щоб ми могли вчитися на них у всій нашій групі.
Висвітлення ролі ефективного управління системами та обміну найкращими практиками у забезпеченні постійного вдосконалення.
Я прошу всіх уважно прочитати цю політику, а потім знайти час і подумати над тим, що вона означає для вас, які питання вона порушує, які, можливо, ви ще не інтегрували у свою повсякденну роботу, що ви особисто можете зробити по-іншому, щоб забезпечити повну відповідність цій політиці в усіх аспектах вашої ролі.
Еволюція Глобальної ради з охорони здоров’я та безпеки Я також хочу оголосити про зміну керівництва Глобальної ради з охорони здоров’я та безпеки праці. Раду була перезапущено трохи більше двох років тому з Джеферсоном де Паулою, виконавчим віце-президентом і генеральним директором АрселорМіттал Бразилія в якості її голови. Оновлена рада об’єднала головних операційних директорів і керівників служб охорони праці, щоб визначити, що ще можна зробити для ретельного впровадження наших політик і процесів з охорони праці на виробництві. Обмін передовим досвідом не лише між фахівцями з охорони праці, а й з операційним керівництвом є критично важливим компонентом нашої здатності впроваджувати вдосконалення в усій групі.
Спочатку передбачалося, що голова ради обійматиме цю посаду на ротаційній основі протягом шести місяців, але з огляду на масштаб викликів, з якими ми зіткнулися, незабаром стало очевидно, що послідовність і стабільність, які забезпечуються сильним головою, є життєво важливими для того, щоб рада повністю інтегрувалася в структуру групи. Незважаючи на свою дуже велику відповідальність на посаді генерального директора АрселорМіттал Бразилія, Джеферсон люб’язно погодився продовжити роботу і очолює раду вже два роки, протягом яких він надав їй значного імпульсу і прагнення до досконалості. Впевнений, що рада вже повністю сформована і затребувана, Джефферсон призначив нового голову.
Робін Палм’єр, керівник групи з охорони здоров’я та безпеки і член правління, тепер очолюватиме раду. Робін невтомно працював разом з Джефферсоном і Бредом Дейві над вирішенням проблем безпеки групи. Він володіє глибокими технічними знаннями і повністю відданий партнерству з усіма сегментами, щоб допомогти у вирішенні їхніх проблем у сфері охорони праці. Ми усвідомлюємо, що попереду ще довгий шлях до досягнення результатів, яких ми всі хочемо бачити. Рада є унікальною платформою для детальних, оперативних обговорень усіх аспектів безпеки, включаючи культуру та виробничі ризики.
Особисто я, як і раніше, готовий робити все, що в моїх силах, щоб допомогти цій компанії перетворитися на дійсно безпечну. Я прошу вас усіх підтримати мене в цьому – безпека та здоров’я вас і ваших колег є найважливішим внеском, який ви можете зробити в успіх компанії. Дякую вам за те, що ви робите все, що в ваших силах, щоб допомогти АрселорМіттал стати компанією без смертельних випадків і по-справжньому закріпити своє лідерство в металургійній галузі.
Жанбек Єсмаханов, директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
Хочу відзначити, що особливістю нової політики є більш суворі вимоги до безпеки виробництва у порівнянні з вимогами, які закріплені у законодавстві держави. І у випадку розбіжностей ми керуємося суворішими нормами. Політика застосовується до всіх виробництв «АрселорМіттал», включно зі спільними підприємствами, в яких ми маємо контрольний пакет акцій або контроль управління. А її вимоги поширюються не лише на всіх працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», а й на співробітників підрядних організацій, які виконують роботи на нашій території.
У новому документі зазначено, що безпечна робота є умовою працевлаштування кожної людини. Це означає, що працівники, разом з виконанням своїх основних трудових зобов’язань, зобов’язані дотримуватися вимог з охорони праці. І щоб досягти цього, ми маємо сприяти створенню турботливої та доброзичливої атмосфери у підрозділах, активно залучати працівників до управління охороною праці, надавати всім ефективне навчання на безоплатній основі, повідомляти про всі потенційні небезпеки, аналізувати тенденції та застосовувати отриманий досвід. Крім того, ми повинні усувати організаційні причини смертельних випадків та серйозних травм, забезпечувати безпечні робочі місця та обладнання, підтримувати їх у належному стані, захищати здоров’я та підвищувати добробут працівників. Обираючи підрядників та керуючи ними, ми маємо керуватися їхніми показниками і програмами у сфері здоров’я та безпеки.
Наша мета залишається незмінною – досягти нульового травматизму на підприємстві
Сьогодні неможливо уявити сферу охорони праці без такого важливого складника, як спецодяг. Але звідки з’явився спецодяг та яку він має історію? «Металург» зібрав декілька фактів про виникнення та розвиток робочого одягу.
Головне завдання спецодягу – захистити людину від шкідливих впливів виробничого середовища. Також за спецодягом можна дізнатися, представником якої професії є людина. Та яким би не був спецодяг, він має бути зручним та міцним.
Від шкіряних пов’язок до тунік та фартухів
За результатами археологічних розкопок відомо, що за часів кам’яного віку люди вже навчилися захищати себе за допомогою одягу. Прив’язуючи до поясу два довгих шмата шкіри, стародавня людина захищала свої ноги від колючок. Обмотавши хутро тварин навколо рук, отримувала нарукавники. Також шкіра захищала людину від ударів ворогів.
Вперше про спецодяг згадується у літописах Стародавніх Греції та Єгипту. Будівельники пірамід та гробниць носили туніки з короткими рукавами та плащі. Вони були щільними, пошитими із грубої тканини. Плащі надягалися на спину і застьобувалися на правому плечі. До речі, туніки у більшості робітників були короткими. Чому? Так було зручніше працювати.
Тоді ж робітники вперше наділи фартухи. Спочатку вони уявляли собою доволі вузькі стрічки зі шкіри або тростинових стеблин та тканини. Згодом фартухи виросли у своїх розмірах. Їх також почали носити рибалки, м’ясники, ковалі та інші ремісники.
Захищали себе фартухами і давні рудокопи та ті, хто плавили метал. У ті часи перед ними стояли схожі на сучасні задачі – працювати з надрами та стояти біля розпеченої печі, тому їм треба було якось захищатися від пилу, бруду та високих температур. Тож фартухи давніх металургів були довгими, міцними, зробленими із шкіри тварин.
Лати – теж спецодяг
Саме так, залізні обладунки лицарів середньовіччя гарантували безпеку у їхній «роботі» – двобіях на турнірах та військових походах. Вчені та сучасні реконструктори дослідили, що вага лицарських латів складала приблизно три десятки кілограмів і вони рівномірно розподілялися по тілу людини. Для порівняння, екіпіровка сучасного воїна важить приблизно ж стільки. Тому не дивно, що благородний лицар міг ходити, бігати, скакати на коні та безпечно падати і швидко вставати, не затримуючись на землі.
Єдине, що заважало латам – це іржа. Стальний спецодяг дуже «боявся» дощу та інших опадів. Поранення лицаря теж було згубним до лат та їхнього власника. «Роздягання» було складним і довгим процесом, тому лицар міг зійти кров’ю навіть від незначного поранення. Кров також додавала іржі і обладункам.
Недоліком залізного спецодягу була і його дуже висока вартість. За один комплект обладунків у середньовіччі можна було купити ціле поселення.
В чому відмінності від спецодягу та «роби»?
У середині 18 століття робітникам фабрик та заводів почали видавати однаковий захисний одяг. Це був своєрідний дрескод компаній, щоб якось відрізнити своїх працівників від персоналу інших підприємств.
Звичайно, у кожної фабрики чи заводу був свій за кольором чи деталями одяг. Але увесь він був пошитий з найдешевшого матеріалу. Крім того, штани були мішкуватими, куртки – безрозмірними. Цей одяг був не лише незручним, а ще й принизливим. Тому люди і почали називати його «робою».
Хто подарував світу джинси?
Спочатку джинси теж були робітничим одягом. Їх винайшов емігрант із Баварії Лівай Стросс (знаємо його, як Леві Страус). В середині 19-го століття з матір’ю та двома сестрами він емігрував до США. В Нью-Йорку його брати на той час вже торгували тканинами.
Коли почалася золота лихоманка, Лівай Стросс повіз на Західне узбережжя США товар своїх братів – парусину, яку миттєво розкупили на пошиття наметів для золотошукачів. На решту матерії Стросс замовив у кравця штани, які виявилися на рідкість вдалими в співвідношенні якість та зручність.
Ці штани були призначені для гірників та золотошукачів. Але вони мали суттєвий недолік – під вагою самородків та іншої породи, дуже швидко рвалися кармани. Тож їх довелося укріплювати заклепками для кінної збруї. Ідея прийшлася до смаку фермерам та ковбоям. Згодом джинси стали популярними не тільки як спецодяг і поширилися світом як одяг на кожен день і не виходять з моди й досі.
На завершення
В наші часи асортимент спецодягу нараховує десятки тисяч найменувань. Сучасний робочій одяг зручний, виконаний із міцних матеріалів, прилаштований до особливостей різних професій, відповідає умовам праці та вимогам безпеки.
Придбання та видача спецодягу зараз є обов’язковою і безкоштовною для робітників. Спецодяг для багатьох професіоналів – це насамперед гарантія безпечної роботи та зручності.
До речі, в «АрселорМіттал Кривий Ріг» застосування під час робіт спецодягу та усіх необхідних засобів індивідуального захисту є обов’язковим і зафіксоване в «Золотих правилах» з охорони праці. Тож не нехтуйте цим правилом і бережіть себе!
Таким був спецодяг прокатників на нашому підприємстві у минулі рокиСпецодяг працівників цеху благоустроюСучасний спецодяг доменників
У статті використані ілюстрації з відкритих джерел та архіву газети “Металург”
Рустам Ісмаілов призначений на посаду начальника управління з охорони праці департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології «АрселорМіттал Кривий Ріг».
На цій посаді Рустам підпорядковуватиметься директору департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбеку Єсмаханову та відповідатиме за підвищення культури безпеки виробництва, впровадження свого досвіду охорони праці, промислової безпеки в підрозділах підприємства, а також здійснюватиме реалізацію інвестиційних проектів компанії, спрямованих на покращення у сфері охорони праці.
Свою кар’єру Рустам починав з регіональної посади інженера з безпеки та протипожежного захисту у компанії DANONE. Працював також регіональним менеджером з охорони праці на олійноекстракційному заводі Adampol Soya, менеджером з охорони праці у компанії «Сан ІнБев Україна», супервайзером з питань охорони здоров’я та безпеки життєдіяльності у нафтогазовій компанії Air Products (проект будівництва нового заводу). Очолював відділ охорони праці на виробництві безшовних нержавіючих труб у компанії CENTRAVIS у металургійному секторі.
Має дві вищі освіти. Першу освіту Рустам Ісмаілов здобув за спеціальністю розробка копалин у Криворізькому технічному університеті. Другу – за спеціальністю пожежна профілактика в Університеті цивільного захисту України у Харкові.
Практика доводить, що дрібниць у охороні праці немає. Навіть найпростіші прилади можуть зашкодити, якщо з ними невміло користуватися та не знати всіх, малих та великих, ризиків роботи.
На території нашого підприємства завдяки зусиллям робітників та увазі керівництва до цього питання постійно підтримується порядок та чистота. Важливою складовою благоустрою території є покіс трави та кущів, особливо карантинних рослин, амброзії тощо.
Для полегшення цих робіт працівники використовують засоби малої механізації, зокрема, бензинові або електричні кущорізи і газонокосарки.
«Здається, що може бути складного та небезпечного в цих простих інструментах? Адже не можна порівняти газонокосарку з, наприклад, прокатним станом або з буровим верстатом чи екскаватором у кар`єрі. Але з погляду охорони праці для робітника під час роботи з механізованими косарками існують ризики: гострі кромки інструменту, частини обладнання і предметів, що розлітаються, обертаються, електрична напруга, шум, пил (особливо при косінні амброзії), вихлопні газі», – розповідає начальник управління з технічної підтримки СУОП Олег Кириленко.
Особливо небезпечним є користування пиляльним диском на мотокосарці (кущорізі) для зрізання товстих гілок кущів та паростків дерев. Диск обертається зі швидкістю до 4 тисяч обертів на хвилину, і при раптовій зупинці на такій швидкості силою віддачі кущоріз може вирвати з рук працівника, і подальший його рух неможливо передбачити. Саме це стало причиною одного з нещасних випадків на підприємстві у серпні, коли двоє робітників бензокосами косили чагарник та порослу траву. Диск коси раптово вдарився об зрізаний пень, і працівник не втримав працюючу коcу, внаслідок чого його колега, що був поруч, отримав рубану рану гомілки.
Тому вкрай необхідно дотримуватися правил роботи з такими інструментами:
– перед роботою ретельно оглянути зону покосу, прибрати каміння, товсті гілки, металевий дріт, арматуру тощо;
– під час роботи міцно тримати мотокосарку (кущоріз) двома руками, застосовувати пояс для носіння мотокосарки (кущорізу), передбачені виробником;
– уникати контакту диску, який обертається, з грунтом, пнями, іншими перешкодами;
– зрізати товсті гілки та паростки дерев пиляльним диском на повному «газу» мотора.
З повним переліком правил можна ознайомитися на сайті підприємства у розділі «Охорона праці» або на своїх виробничих дільницях серед обов`язкової документації з охорони праці.
Якщо у вас з’являються питання чи сумніви при виконанні робіт, звертайтеся до свого безпосереднього керівника або до спеціаліста з охорони праці по вашому напрямку. Також кожен працівник може зателефонувати на телефон довіри (автовідповідач) департаменту з охорони праці та промислової безпеки і залишити своє повідомлення – телефон 91888.
Увага! Можливо в цій статті заховалося “золоте слово”. Більше про акцію – тут.
Зберігати протипожежні засоби треба правильно. Адже звалене до купи приладдя навряд чи допоможе при пожежі. Це питання вирішили працівники кисневого виробництва простим та ефективним способом.
Як зазначила старший майстер дільниці компресії повітря Наталя Скалига, кисневе виробництво – серед найнебезпечніших на підприємстві. Масло, а особливо кисень – це легко займисті речовини, реальна загроза життю людей. Для швидкого гасіння можливих займань, запобігання їх розповсюдженню працівники цеху навчені користуватись протипожежними засобами, які знаходяться на пожежних щитах. Але на такому небезпечному виробництві під рукою завжди мають буть додаткові вогнегасники, розтруби для гідрантів та інше обладнання.
Старший майстер дільниці компресії повітря Наталя Скалига
«І вони є, але донедавна були розкидані по кілька одиниць по кабінетах, складах та інших приміщеннях. Це було не лише незручно, але й небезпечно, адже треба було чітко знати, де що лежить, та ще й мати ключі від всіх цих приміщень. Ризик не знайти миттєво вогнегасник чи інший засіб турбувала людей», – розповіла Скалига.
Саме тому у цеху вирішили облаштувати окреме приміщення для зберігання протипожежних засобів, де все необхідно можна буде легко знайти і ключ від якого був би доступним завжди.
Стелажі з вогнегасниками
«Ми підтримали ініціативу працівників, – розповів начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Знайшли підходяще приміщення і вирішили облаштувати там все за принципами Виробництва світового класу WCM, яке успішно впроваджується в цеху і дає результати. Раніше це приміщення було «для зберігання всього». Звідти вигребли купи старих журналів, обрізки шлангів, безліч пластикових пляшок, якихось іржавих відер, зламаних лопат тощо. Тепер* кімнату не впізнати. Замінили вікно, пофарбували стіни, поліпшили освітлення, виготовили стелажі, посортували протипожежні засоби та розклали їх так, щоб усім було зручно».
Машиністки компресорних установок Жанна Єршова та Ольга Непорожня
І справді, тут є на що глянути – простора світла кімната з пофарбованими в приємний колір стінами. Праворуч – стелаж з вогнегасниками. Вони розкладені за типами і підписані. Поруч прикріплені плакати з інформацією, що можна гасити вогнегасниками якого типу, і схемою, як це робити правильно. Рівними рядками лежать розтруби для гідрантів, далі – лопати та відра. Це зелена зона. У жовтій – вогнегасники, які треба перезарядити, у червоній – обладнання, яке має піти в утиль. Все не лише естетично, але й практично. «Ергономіці ми надаємо особливого значення, – продовжує Наталя Скалига. – Людина під час пожежі може бути у стані стресу, і тому все має бути перед очима та під рукою. Облаштовували кімнату командою. Хочу подякувати машиністкам компресорних установок Олені Нагурній, Ользі Непорожній, Жанні Єршовій, Людмилі Володіній, іншим працівникам і працівницям. Але це ще не все! Наприклад, нещодавно машиністка Світлана Вербицька слушно зауважила, що циліндричний вогнегасник запросто може скотитися зі стелажу і вдарити когось по нозі. Вже є рішення – зробити бортики на стелажах. Зробимо і це. Бо всі розуміють: безпека на виробництві – понад усе».
