У мирному житті Іван Сизько працював помічником машиніста тепловоза УЗТ гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Врівноважений, впевнений, спокійний, надійна людина, – говорить про захисника начальник УЗТ ГД Сергій Євсюков. – Іван у залізничній справі давно, але постійно розвивався в професії. Він закінчив навчання і мав плани працювати машиністом. З ним в екіпажі завжди було комфортно працювати. А робота у нас – транспортування гірничої маси з кар‘єру – справа не з легких. В колективі поважали та цінували Івана. Ми всі чекали на його повернення. До останнього сподівалися, що наш захисник таки повернеться додому, до колективу. На жаль, цього не сталося. І для нас це непоправна втрата».
За офіційним сповіщенням солдат Іван Сизько, навідник механізованого відділення механізованого взводу загинув ще 13.10.2024 р., під час ведення бойових дій біля н.п. Ольгівка, Курської області.
Монтажник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Самойленко був призваний на військову службу по мобілізації у січні 2024 року. У війську він був майстром ремонтної майстерні роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.
« Віталій був вправним і досвідченим монтажником, – розповідає майстер ЦРМУ-2 Віталій Фролов. – Ми працювали разом з ним 14 років, монтували підкранові балки. Це дуже важлива та відповідальна робота. У багатьох цехах серед найважливішого устаткування – електромостові крани. І якісно встановлені підкранові балки – це запорука не лише безаварійної роботи кранів, а й невід’ємна частина безпеки людей. Віталій Самойленко роботу знав і робив її якісно. Завжди спокійний, врівноважений, багато читав, багато знав. З ним завжди було цікаво поговорити на найрізноманітніші теми, отримати цікаву, корисну інформацію, пораду. Віталій користувався повагою. Коли ми дізналися, що він пропав безвісти, то дуже сподівалися, що наш товариш живий. Але, на жаль… Нещодавно ми його поховали. На похороні були ветерани цеху, які вже по кілька років на пенсії, що вказує на величезний авторитет Віталія серед колег. Світла йому пам’ять».
Віталій Самойленко загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народу, 6 серпня 2024 року в наслідок дронової атаки в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.
Щирі співчуття рідним, друзям та колегам Віталія Самойленка.
29 грудня 2025 року колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» втратив на війні ще одного колегу. На бойовому чергуванні помер солдат Сергій Шульга. До повномасштабного вторгнення він працював розливальником сталі відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху. У захисника не витримало серце, трагедія сталася в селі Осокорівка Бериславського району Херсонської області.
«До нашої бригади вони прийшли втрьох практично в один час – Павло Ліхман, Женя Дробушевський та Сергій Шульга, – згадує старший майстер зміни ВБРС конвертерного цеху Олександр Новак. – Всі потужні, кремезні. Ми їх так і називали: «Три богатирі». Працювати на машинах безперервного лиття заготовок їх навчав досвідчений Артем Кобелецький. Вони вчилися наполегливо, працювали завзято, ніколи ні на що не скаржилися. Хороші люди, сумлінні працівники. Сергій був душею компанії. Навіть у найтяжчі моменти він усміхався й жартував, і його позитив запалював інших… З початком повномасштабного вторгнення вони всі троє стали на захист України. Павло Ліхман загинув, Євген Дробушевський отримав серйозне поранення. А нещодавно прийшла звістка про смерть Сергія. Дуже важка, непоправна втрата для нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним Сергія Шульги, його друзям та колегам, що працювали разом з ним.
До призову на військову службу у грудні 2023 року Олексій Тарасенко працював монтажником технологічних трубопроводів ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Ремонт трубопроводів – води, газу, стисненого повітря – це важка робота, яка крім фізичної витривалості вимагає ще й високого рівня професійної майстерності, – розповідає майстер цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Юрій Донченко. – І це все у Олексія Тарасенка було. Я працював разом з ним з 2002 року. Він мав величезний досвід, працював сумлінно, за якість його роботи можна було не хвилюватися – завжди ремонтував якнайкраще. Олексій був спокійним і врівноваженим чоловіком. Навіть у найскладніші моменти він не втрачав рівноваги, і його спокій передавався колегам. Чудова була людина. Звістка про його загибель стала шоком для всіх нас. З літа 2024 року він вважався зниклим безвісти. Ми мали надію. Але нещодавно прийшла трагічна звістка про його загибель».
Солдат, механік-водій механізованого батальйону Олексій Тарасенко загинув під час штурмових дій агресорів та вибуху ворожого дрона 28 липня 2024 року в районі населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого захисника.
У Палаці культури знов гамірно, чутно дитячий сміх. Завдяки нашим захисникам дітки металургів, гірників та коксохіміків мають змогу святкувати. А організували новорічно-різдвяну виставу працівники корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом зі співробітниками нашого палацу культури та за допомоги учасників «Нової фабрики» та інших молодіжних проєктів підприємства. П’ять веселих днів – п’ять вистав.
На початку свята, що відбулося у суботу, 27 грудня маленькі переможці та переможниці конкурсу відеороликів з дитячими новорічними мріями отримали чудові рюкзаки з символікою компанії «АрселорМіттал». Вони із задоволенням озвучили свої мрії: про світло й мир, підтримку й доброту, улюблені хобі та маленькі радощі, з яких складається дитяче щастя.
Господарка свята Зірниця зустріла маленьких гостей та дорослих. У неї є дві помічниці – Веселушка та Забіяка. Щоправда, вони посварилися з-за того, хто буде керувати святом за допомогою святкового пульта. Але на настрій малят це ніяк не вплинуло. Діти скучили за святами, тому веселилися на повну. А Зірниця з Веселушкою підкидали їм веселі завдання. Програму побудували так, щоб саме малеча була залученою максимально: рухалася, відгадувала, махала руками й ногами і багато сміялася.
Але коли настав час увімкнути святкове освітлення, то виявилося, що батарейки у чарівному пульті сіли. Що ж робити? Порятунок для свята прийшов неочікувано. Забіяка не витримала і повернулася на свято, і несподівано виявилося, що у неї є повербанк! Не зразу вона його віддала Зірниці, трохи повередувала, а ще влаштувала юним учасникам заходу іспити на кмітливість, і ті, як водиться, чудово їх здали. Пульт запрацював, і з’явилися святкові вогні, а з ними прийшов і Святий Миколай. Він привітав діточок, і всі разом стали до новорічного хороводу. А потім кожен охочий мав змогу порадувати Миколая віршиком чи пісенькою.
На завершення дітки взяли участь у майстер-класі і створили за допомогою бісеру святкові картинки, а дорослі активно їм у цьому допомагали, тож додому всі пішли не лише з гарним настроєм, а ще й з подарунками, зробленими власноруч.
Злата, активна учасниця святкового заходу”, 11 років : «Мені все сподобалося, а особливо – танці та гра з казковими героями. Було весело. І зараз дуже цікаво: роблю оцю красиву зірку. Мій татко працює на блюмінгу вальцювальником. Він сильний і мужній».
Нікіта Конзичаков, помічник Святого Миколая, оператор з обслуговування пилогазовловлюючих установок конвертерного: «Зараз дітям, як ніколи, треба свято, щоб відволіктися від негараздів сьогодення. І ми з колегами – молодими працівниками підприємства – у вільний від змін час допомагаємо проводити свята, створювати настрій, від чого й самі отримуємо величезне задоволення».
Юрій Шевченко, він же Заслужений Святий Миколай Палацу культури металургів: «Я у ролі Святого Миколая вже років п’ятнадцять. Я дивлюся у радісні дитячі очі, і мене це неймовірно надихає. Користуючись образом хочу побажати:
У приміщенні Музею російсько-української війни було нагороджено криворіжців, які зробили найбільший внесок в оборону та розвиток міста протягом минулих років.
Криворіжці-лауреати отримали почесні нагороди від Громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто». Захід пройшов під гаслом «Праця, героїзм, подвиг і пам’ять – це Кривий Ріг!» Було нагороджено найкращих у кількох сферах, серед яких – сфери військово-патріотична, громадська та волонтерська, виробнича, соціально-економічна, освітня та наукова трудова діяльність. Кращим з кращих вручалися відзнаки «Майбутнє – в єдності поколінь», «За заслуги», «»Серце віддаю дітям», «За високі наукові досягнення».
Нагороджувалися криворізькі науковці, виробничники, освітяни, журналісти, медики, громадські та культурні діячі, і звичайно ж, захисники, що боронили та боронять Україну й Кривий Ріг від російської агресії. Серед них були ветерани російсько-української війни – працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг. Це інженер залізничного цеху №3 Ігор Хлопов, змінний диспетчер департаменту автоматизації технологічних процесів Олег Таллер, фахівець департаменту безпеки Віталій Дорошенко, провідний інженер департаменту автоматизації технологічних процесів Владислав Попов, технік з обліку та переміщення деталей ПРТ вальцетокарного цеху Вадим Верещака. Ветерани отримали відзнаку «За заслуги» за самовіддану працю і сумлінне виконання конституційного військового обов’язку. Технік ВТЦ Вадим Верещака захищав країну від агресорів на Донецькому та Луганському напрямках: «Нам обов’язково треба пам’ятати про цю війну, цю агресію, про побратимів, які поклали життя у нашій боротьбі».
У різних номінаціях було нагороджено ще кількох наших працівників та працівниць. Нагороди вручив голова Ради оборони міста Кривого Рогу Олександр Вілкул. Після нагородження для учасників заходу провели екскурсію Музеєм російсько-української війни.
