Категорії
Новини

Для відновлення здоров’я після фронту

«АрселорМіттал Кривий Ріг» надає додаткові можливості за програмою медстрахування, яка діє на підприємстві, для безкоштовного лікування та реабілітації захисників.

Ветерани російсько-української війни, які є працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств можуть скористатися як основною, так і додатковими програмами медичного страхування. Послуги надаються СК «Країна»,  як за, так і поза наявності листа непрацездатності. Медстраховкою на суму 126 тисяч гривень можуть скористатися усі працівники наших підприємств, в тому числі і ветерани російсько-української війни. Важливо, що у наших захисників, демобілізованих з 13.04.2014 року, крім цього є можливість безплатно пройти лікування та реабілітацію за додатковими програмами медичного страхування. Це ініціатива «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка свого часу була втілена в життя для більш повноцінного відновлення здоров’я ветеранів після їхнього повернення до цивільного життя. 

«Зараз на наших підприємствах працюють 344 застрахованих ветеранів російсько-української війни. Багато з них були поранені, зазнали великих стресових ситуацій, мають хронічні хвороби. Після демобілізації та повернення до цивільного життя все це дається взнаки. Щоб допомогти людям відновити здоров’я наше підприємство ініціювало додаткові програми медичного страхування для ветеранів», – зазначила Олена Власенко, менеджерка з KPI, пільг та компенсацій департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Лікування та реабілітація»

Це додаткова програма страхування ветеранів для лікування та відновлення в амбулаторних, поліклінічних та стаціонарних умовах (включно з санаторно-курортним лікуванням), на суму до 25 тисяч гривень на особу.

Вона дає можливість проведення обстеження ветеранів та консультацій з лікарем-спеціалістом, встановлення реабілітаційного діагнозу та складання індивідуального плану лікування.

Також страховка покриває увесь спектр діагностичних заходів за призначенням лікаря. Продіагностувати та пролікувати можна і грибкові захворювання, опіки, обмороження, хронічні захворювання у стадії ремісії.

Програма покриває і вартість медичних виробів, таких як ортези, бандажі, слінги, має розширене забезпечення медикаментами.

За цією програмою ветерани можуть отримати фізіотерапевтичні процедури: фізіотерапію, мануальну терапію, ЛФК, лікувальний масаж тощо.

Поїхали до санаторіїв

До програми «Лікування та реабілітація» також входить і санаторно-курортне реабілітаційне лікування ветеранів російсько-української війни. Відпочити та відновитися вони можуть у санаторії «Славутич», що у Верхньодніпровську, та у санаторії «Південний Буг» міста Хмільник. Для ветеранів наших підприємств безкоштовні (за рахунок страховки) проживання, харчування, лікування, медичні послуги, масаж, діагностика, медична та фізична реабілітація.

Стоматологічна та психологічна допомоги

Невідкладну, планову стоматологічні допомоги, а також протезування та імплантацію ветерани війни можуть отримати за страховкою на суму до 10 тисяч гривень на особу на рік.

Також ветерани війни можуть пройти 10 сеансів-консультацій психолога на рік.

Для отримання послуг за програмою «Лікування та реабілітація» потрібно зателефонувати до СК «Країна» за телефоном 890 або до поліклініки «АрселорМіттал Кривий Ріг» тел. 067-532-24-88 з 08:00 до 15:00 (до лікаря-координатора, Хорольскої Яни Володимирівни, каб. 212) та мати з собою направлення від одного з лікарів:

  • сімейного лікаря, з яким підписано декларацію;
  • лікуючого лікаря іншої спеціалізації, в т. ч. лікаря фізичної або реабілітаційної медицини.

Для отримання «Санаторно-курортного реабілітаційного лікування у санаторіях

Потрібно зателефонувати до СК «Країна» за телефоном 890 або до поліклініки АМКР за  тел. 067-532-24-88 з 08:00 до 15:00 (до лікаря-координатора, Хорольскої Яни Володимирівни, каб. 212)

Що треба взяти з собою до санаторію:

  • санаторно-курортну карту Ф 072О або виписку з амбулаторної карти Ф 027 (від сімейного лікаря);
  • паспорт;
  • документ, що підтверджує наявність пільг (за наявності).

Для отримання санаторно-курортного лікування бажано звернутися у Страхову компанію чи до лікаря-координатора не пізніше ніж за 2 тижні до запланованої ветераном дати лікування.

Фото з архіву газети “Металург” та з відкритих джерел.

Категорії
Новини

З крана – все як на долоні

Ефективне рішення на дільниці виготовлення вогнетривких сумішей ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» дозволило позбутися небезпек у зоні роботи вантажопідйомних механізмів.

Ця дільниця РВ центрального департаменту з утримання та ремонтів виготовляє суміш, якою футерують сталерозливальні ковші конвертерного цеху, щоб захистити їх від шалено високої температури розплавленої сталі. Суміш складається з глини та кварциту з додаванням води. Її виготовляють за допомогою спеціальної установки. А ще виробництво суміші неможливе без електромостового крана.

«Наш кран розвантажує глину та кварцити, подає їх на установку, а потім переміщує та відвантажує конвертерникам готову продукцію, тобто вогнетривку суміш, – пояснює майстер дільниці Олександр Аніков. – Його вантажність досягає 10 тонн, але по факту кран транспортує до 6,5 тонн. Хоча й цього достатньо, щоб створити смертельну небезпеку для людей, що знаходяться у небезпечній зоні роботи крана. Роботою установки керують технологи, які також виконують стропальні роботи з закріплення вантажів. Машиністи кранів строго контролюють, щоб технолог не опинився у зонах смертельного ризику під час транспортування вантажів. Раніше у зоні роботи крана були території, які машиніст не міг бачити згори (сліпі зони – автор). І це була проблема».

Коли на дільницю замовляли новий підйомний кран, то керівництво дільниці разом з фахівцями з охорони праці проаналізували небезпеки, і придумали, як позбавитися сліпих зон, щоб машиністи кранів  могли бачити весь підкрановий простір. Разом з новим краном замовили просту й ефективну систему відеоогляду. Камеру встановили на конструкції крана, саме там, звідки все видно, а у кабіну машиніста додали монітор, на який надходить зображення з камери. Машиністка крана Софія Баранович працює у відділенні 7 років. Вона оцінила можливості відеосистеми.

«При виконанні робіт на старому крані були моменти, коли ти просто втрачаєш колегу-стропальника з поля зору, – згадує Софія. – Ситуації не з приємних, я вам скажу, хвилююча. Адже якщо продовжити рух крана, переміщення вантажу, або навіть грейфера (робочого органу крана), то це може створити смертельну небезпеку для колеги внизу, якого не бачиш. З новим краном простіше. Ось бачити, на моніторі все як на долоні, з висоти польоту. Якщо я бачу, що колега у небезпечній зоні, то зупиняю кран і подаю звуковий сигнал. Рух не починаю, поки він не залишить небезпечне місце. Працювати стало спокійніше і безпечніше».

Взагалі, дільниця справила позитивне враження: чистенько, грейфери, сировина в тюках, тара для відвантаження готової суміші – все рядочками.  А кварцит у ямах для зберігання – як рожеві хвильки у зменшеному масштабі. На підлозі нічого зайвого, маршрути пересування вільні, а значить ризики впасти з висоти власного зросту, найпоширеніші на підприємстві, мінімізовані. Це результати сумісної роботи працівників дільниці і відділу ЦДУР та КХВ департаменту з охорони праці та промислової безпеки. «Я не дуже давно працюю з цією дільницею, – говорить провідний інженер з охорони праці Євген Тарасов. – І взаємодіяти з ними дуже приємно. Керівництво дільниці на чолі з Павлом Лібом дбає про безпеку працівників, за що їм щира подяка. Тож робимо все від нас залежне, щоб допомагати їм зробити умови ще безпечнішими».    

Категорії
Новини

Працівник ЛМЗ Іван Голянтус віддав життя, захищаючи Україну

Токар ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу Іван Голянтус став на захист України у перші ж дні повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року. Він мав бойовий досвід ще як учасник антитерористичної операції.

«Іван міг працювати на різних верстатах, він був універсальним фахівцем, – розповідає старший змінний майстер основної виробничої дільниці РМЦ-2 Віталій Козка. – А основним його робочим місцем був верстат 2А637 з числовим програмним управлінням. Іван був справжнім майстром на всі руки. І людиною був чудовою. Він нікому не відмовляв у допомозі, ладив з людьми. Він був енергійним, завзятим, цілеспрямованим. Його дуже поважали у цеху. Прощатися з Іваном прийшла фактично вся бригада, а це про щось та й говорить. Звістка про його смерть стала страшним шоком для кожного з нас. Завжди про нього пам’ятатимемо та будемо вдячні нашому захисникові».

Водій-снайпер інженерно-саперного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення, солдат Іван Голянтус помер під час проходження служби 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Черкаські Тишки Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам захисника України Івана Голянтуса.

Категорії
Новини

Рами, візки, колісні пари – щоб руду везли думпкари

Йдемо маршрутом пересування через будівлю ремонтно-монтажного цеху № 3 Ливарно-механічного заводу. Верстати, верстати, верстати… Аж ось на майданчику рівними рядками великі металеві колеса, чий сріблястий блиск видно ще здалеку. Гарне видовище! Це колісні пари для думпкарів – вагонів, які перевозять руду з кар’єрів гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Працівники нашого цеху ремонтують, в основному, ходову частину думпкарів, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Вони приїжджають до нас на своїх колесах, але колісні пари вже потребують ремонту. Наші працівники ремонтують рами, відновлюють колісні пари, ремонтують візки. Ось бачите, всередині візка – шкворінь на основі. Це підп’ятник. А у нижній частині рами є елемент з отвором під цей шкворінь Це п’ятник. Коли рама встановлюється на візки, п’ятники з підп’ятниками стикуються. Це створює рухливість з’єднання. Але це ще й місця найбільших навантажень, тож нам часто доводиться виготовляти і встановлювати нові п’ятники і підп’ятники. Їх виливає фасонно-сталеливарний цех, а обробляють наші токарі. Вимоги до точності високі, необхідно чітко витримати зазори».

Підходимо до рами думпкара. Її довжина – близько 14 метрів! А як дивишся на думпкар з рудою, то й не скажеш, що він такий довжелезний. Ремонт металоконструкцій цієї рами виконують слюсар-ремонтник (бригадир) Юрій Шибилист і електрозварник ручного зварювання Віталій Стовба. «Саме зараз я варю фрикційний апарат автозчеплення (автозчеплення – елементи, за допомогою яких думпкари зчіпляються з іншими вагонами або з локомотивом – автор). Я вам скажу, що на рамі є такі місця, до яких важко підступитися, тож зварні роботи вимагають досвіду та кмітливості, говорить Віталій Стовба. – Але, як бачите, у нас виходить».

Віталій вдягнув маску зварника і продовжив пускати електродом пасма яскравих іскор, а ми прямуємо далі. Ось – наплавлювальний верстат. На ньому працює Ліна Броницька. Вона – зварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах. У верстаті – колісна пара. Триває наплавлення. На зношені місця наноситься шар металу, щоб відновити параметри. А далі колеса потраплять до вмілих рук токарів Юрія Ступки та Валерія Поповіча. Вони на своїх верстатах сточуть все зайве і нададуть колісній парі геометричної форми, яка відповідає як нашим вимогам, так і шаблонам «Укрзалізниці». Саме зараз Юрій працює над черговою колісною парою. А потім слюсарі-ремонтники з’єднають колісну пару з елементами візка та встановлять на візки відремонтовану раму.

В. о. начальника вагонної служби управління залізничного транспорту ГД Олександр Данченко: «Ми співпрацюємо з ЛМЗ щодо ремонту наших думпкарів близько року. Вже виконано багато ремонтів. Взаємодіємо не лише з РМЦ-3, а й з іншими цехами, як от з цехом металоконструкцій, який, наприклад, виконує заміну бортів і козирків думпкарів. Аналізуємо, вносимо корективи, підвищуємо разом якість ремонтів. Є плани на розширення співробітництва у 2026 році».

Категорії
Наші люди

Провідник на Шляху руди

Майже три десятиліття тому прийшов працювати до нашого гірничого департаменту випускник гірничорудного інституту Володимир Паскаль. Першим робочим місцем юнака було місце машиніста конвеєра дробильної фабрики № 3 рудоуправління. Він став продовжувачем династії гірників у складі двох Володимирових дядьків, тітки, а також мами, Галини Андріївни та тата, Михайла Федоровича. Зараз Володимир має почесне звання «Людина року» гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Взагалі я хотів бути льотчиком, але коли стало зрозуміло, що не вийде, то сумнівів не було – тоді у гірники, продовжувати родинну справу, – почав Володимир Паскаль. Успішно закінчив виш. На дробильній фабриці мене зустріли гостинно. Колеги були старшими за віком, але на ставлення як до молодого-зеленого не було й натяку. Робота була цікавою. Я обслуговував підземний конвеєр довжиною 480 метрів, який транспортував руду з глибин кар’єру до поверхні. Пропрацював на фабриці п’ять років, і трудився б далі, але мені, допитливому від природи, дуже кортіло побачити, вивчити весь шлях залізної руди – від її видобутку до отримання концентрату й навіть агломерату».

І Володимир здійснив свою мрію. Зараз він не лише побачив та вивчив практично всі процеси, які відбуваються у гірничому департаменті та на його стику з металургією, а й координує роботу всього цього гігантського організму, здійснює оперативне керівництво процесами. Він – старший змінний диспетчер гірничого департаменту. А перед цим пройшов кілька етапів: попрацювавши диспетчером у наших кар’єрах, начальником зміни рудоуправління та диспетчером ГД.

«Гірничий департамент – це дійсно надскладне виробництво з безперервним ланцюгом процесів: буріння, вибухових робіт, добування, перевезення автомобільним та залізничним транспортом, дроблення, збагачення, відвантаження концентрату до аглодоменного департаменту чи стороннім споживачам, а також комплексом ремонтних робіт, щоб тисячі одиниць устаткування працювали і давали результат. Задача диспетчерської служби – забезпечити безперервність всього цього ланцюга та безпечну роботу для людей. Весь обсяг важко уявити. Наприклад, снігоборотьба також у зоні нашого контролю».

Спрощено схему роботи диспетчерської служби можна описати так: диспетчери отримують з підрозділів інформацію про статус виробничих процесів, стан устаткування, особливості роботи транспортних цехів, про позаштатні ситуації тощо, аналізують це все, і координують роботу підрозділів, вносять корективи.

«Керівництво ГД розуміє важливість роботи диспетчерів, та намагається створити оптимальні умови для того, щоб ми мали змогу якомога якісніше виконувати свою роботу, – продовжив Володимир Паскаль. – Я був не лише свідком, я й учасником цієї еволюції. Коли я прийшов, у диспетчерській ще був древній пульт з кнопками та телефонами. Щоб отримати інформацію, треба було обдзвонити купу підрозділів. Це було нелегко, особливо зважаючи на якість тогочасного зв’язку. Потім з’явилися рації. Це було вже краще, але разом з потрібною інформацією ми чули сторонні розмови водіїв, залізничників, цеховиків та ще багато непотрібної для нас інформації, яка заважала.

Зараз же ми маємо сучасні засоби зв’язку та комп’ютерну техніку, зручні великі монітори, на які виводиться необхідна інформація про стан процесів, перевезень, ремонтів, постачання сировини та матеріалів… У багатьох випадках цього вже достатньо для ефективної координації роботи департаменту. Тож зв’язуємося з цехами, лише коли потрібні уточнення або якась додаткова інформація. Це прискорює ухвалення рішень, внесення коректив. Якість нашої роботи зростає. Це особливо важливо зараз, коли наслідки повномасштабного вторгнення, такі як блекаути, переривання подачі води, інших енергоресурсів, створюють додаткові складнощі та загрози ефективності виробництва».

Але навіть і з сучасною технікою робота диспетчерів як і раніше, суттєво залежить від ефективного спілкування з начальниками змін та операторами у цехах, а також з керівництвом підрозділів. Володимир Паскаль каже, що у нього ніколи не було проблем зі спілкуванням.

«Я завжди легко спілкувався з людьми, ще з дитинства. Причому мені було байдуже, хто це – хлопчики,  дівчатка чи дорослі, – усміхається Володимир. – Надалі ці навички лише розвивалися. Коли став диспетчером, то сформувалось вміння відділяти саме корисну інформацію. Багато хто вважає, що робота диспетчера нервова. Може так воно і є, але залежить, як до неї ставитися. Я розумію, що всі люди помиляються, і я – не виключення. Тож намагаюся реагувати на помилки якомога спокійніше, робити висновки на майбутнє. Мене заспокоює мій дім, моя родина. Якомога більше часу спілкуюся з донечкою Дар’єю, їй зараз вісім. Дружина Марина також працює у гірничому департаменті. Тож є про що поговорити, підтримати одне одного, якщо треба, підняти настрій. Хочу привітати весь наш колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» з Новим роком. Бажаю здоров’я, стабільності, миру, щоб повернулися з війни до своїх родин всі наші колеги, і продовжили працювати на підприємстві, роблячи його ще успішнішим».

Категорії
Новини

Наш колега Андрій Моторний віддав життя, захищаючи Україну

Андрій Моторний пропрацював у шахтоуправлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» близько 30 років. Він був електромеханіком дільниці з ремонту шахтного устаткування ШУ. Андрій став на захист України у січні 2024 року.

«Наша дільниця виготовляє деталі для шахтного устаткування, шахтні кріплення та багато іншого, без чого неможлива робота шахтарів під землею, – розповідає начальник дільниці з ремонту шахтного устаткування ШУ Андрій Лашкул. Для цього ми використовуємо верстати, вантажопідйомне та інше устаткування. Андрій Моторний відповідав за стан цього обладнання, за те, щоб воно працювало без поломок, брав участь у його обслуговуванні та ремонтах, а якщо треба було, то допомагав виконувати інші важливі роботи. Безвідмовний був чоловік, завжди готовий допомогти. Андрій був енергійним, ініціативним, винахідливим і дуже надійним. Він багато знав і вмів, користувався повагою та авторитетом не лише на нашій дільниці, а й у інших підрозділах шахтоуправління, а також у місті. Люди його любили. Він був завзятим туристом, якого знали не лише у Кривому Розі. Дуже гіркою для всіх нас стала звістка про його загибель. Завжди його пам’ятатимемо».

Оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами Андрій Моторний загинув під час несення добового чергування у місті Херсон 2 січня 2026 року.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам українського воїна Андрія Моторного.