Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Новини

З новим приладом вібрація під надійним контролем

Новий аналізатор SKF Mikrolog Analyzer AX (CMXA 80) допомагає контролювати рівень вібрації та моніторити стан технічого обладнання цехів нашого підприємства.

 Прилад, який придбали для роботи фахівців відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування, допомагає їм не лише здійснювати плановий контроль рівня вібрації обладнання, а й проводити роботи з налагодження обладнання та проводити динамічне балансування. «Кардіограма», яка з’являється на зручному екрані аналізатора, розкриває фахівцю усі проблеми та болючі місця обладнання, пов’язані з перевищенням рівня вібрації. Після проведеного аналізу механіки відділу надають виробничникам рекомендації, яка «лікувати» пацієнта. Зручний, мобільний Мікролог дозволяє зберігати у своїй пам’яті всі виміри, які виконувалися на ньому, тож історію виробничого пацієнта можна згодом переглянути та проаналізувати.

«Нас озброїли сучасним приладом з потужним програмним забезпеченням, який дозволяє нам виконувати вимірювання вібрації та подальший аналіз І діагностику набагато швидше, – розповідає в.о. начальника відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР Олег Гніденко. – До цього ми працювали на приладах більш ранньої версії, але їхнє інтенсивне щоденне використання та праця у складних умовах дається взнаки і не найкраще. А наш новачок ще й протиударний, має пило- та вологонепроникну конструкцію, розширений обсяг пам’яті вимірів. Це важливо, адже вимірювати доводиться обладнання та устаткування доменних та прокатних цехів, МБЛЗ та в інших цехах підприємства».

Якщо не слідкувати за рівнем вібрації, то згодом це може призвести до руйнації обладнання та виробничих аварій. Тому «кардіограми» аналізатора для виробничого обладнання не менш важливі, ніж кардіограма для людини. Новий прилад вже встигли випробувати механіки відділу Віталій Горбунов та Володимир Мардар’єв. Можна впевнено сказати, що з таким обладнанням рівень вібрації під надійним контролем!

Категорії
Новини

Реконструкція газового шляху на прокатному стані

Працівники цехів ремонту енергетичного устаткування та ремонту металургійного устаткування № 2 виконали ремонт-реконструкцію газоопроводів газу нагрівальної печі дрібносортного стану № 4. Ці роботи були необхідні для того, щоб піч змогла працювати, використовуючи як джерело нагрівання та живлення природний газ, а не коксодоменний, як це було раніше.

Нагрівальні печі призначені для нагрівання металу перед його подальшою обробкою під високим тиском: штампуванням, прокаткою або куванням. Пластичність металу зростає при нагріванні, що дозволяє знизити енерговитрати на його деформацію. Аби здійснити нагрівання заготовок, раніше (коли у нас його вироблялося достатньо) використовувався коксодоменний газ. За умов зниженого виробництва його не вистачає, тому було вирішено використовувати для цих цілей природний газ. Але зробити це не так вже й просто. Задля цього потрібно було виконати реконструкцію переходу печі, де розташовані нагрівальні прилади. Зокрема, й виконати зменшення діаметрів трубопроводів, якими надходить газ до печі. Довірили ці складні роботи професіоналам з ЦРЕУ та ЦРМУ-2.

«Нашим завданням був демонтаж шести зон газопроводів та монтаж нових зі зменшеним діаметром, – розповідає старший майстер ЦРЕУ Дмитро Зарічний. – Це не конструктор «Лего», в якому можна взяти і легко замінити детальку. Нашим зварювальникам, слюсарям-ремонтникам довелося працювати на майданчиках, які були подекуди розташовані на 15-метровій висоті, адже саме там розташовані комунікації, які вимагали заміни. Ми використовували вантажопідйомні механізми, стаціонарний кран. Але розбирати та варити на землі і на висоті – це дві різних справи. Питанню охорони праці приділили особливу увагу. Демонтаж, монтаж, розбирання болтових з’єднань, заміна звужувальних пристроїв, встановлення електронних засувок – обсяги робіт були великими. Але ще більшою була відповідальність, адже ми мали все зібрати так, щоб газ, який йтиме цими трубопроводами, не мав жодного шансу «втекти» – просочитися назовні. Тому після зборки були проведені і обов’язкові фінальні випробування, які ще раз підтвердили якість нашої роботи. Хотілося б відзначити майстрів з ремонту обладнання Олега Головчука та Олександра Шаповала, бригадирів слюсарів–ремонтників Сергія Купрієнка та Володимира Лободи з ЦРЕУ таcтаршого майстра Артема Бітка, змінних майстрів Юрія Деркача та Юрія Лебідя, бригадирів слюсарів ремонтників Олександра Грудева та Генадія Солобаєва з ЦРМУ-2, які чудово впоралися з цим ремонтом. А загалом дякую всім своїм колегам за те, що кожне завдання, яке нам зараз доводиться виконувати у складних умовах, завжди робиться вчасно і на високому професійному рівні».

Категорії
Новини

Тепла підготовка до холодного сезону

Працівники цеху ремонту енергетичного устаткування центрального департаменту з утримання та ремонтів готують ТЕЦ до холодного сезону. Задля цього вони взялися за ремонти бойлерних установок, які виробляють тепло для обігріву цехів та адмінбудівель підприємства під час опалювального сезону.

На трьох теплоелектростанціях ремонтники запланували проінспектувати та виконати всі запобіжні ремонтні роботи на семи бойлерних установках. Навіть наші домашні бойлери мають чималі розміри, а уявіть собі промислових гігантів! Домашнім бойлерам ми завжди виконуємо ревізію, чистку та ремонти за потреби. Аналогічно вчиняють і з установками на заводських ТЕЦ.  От тільки масштаби ремонтів тут дещо інші.

«Всередині теплообмінного апарату – бойлерної установки – розташовані трубні пучки. Кожен складається з понад 1000 трубок довжиною у кілька метрів, – розповідає начальник ЦРЕУ Віктор Морозенко. – Цими трубками циркулює вода, яка після нагріву надходить у мережу опалення та обігріває взимку всі наші заводські приміщення. Але після кожного опалювального сезону ці труби треба ретельно прочищати, адже жорстка вода дає осад, який заважатиме циркуляції води. Тож щоб усі взимку були з теплом, ми маємо заздалегідь ретельно попрацювати».

Процес прочищення трубних пучків справа не з легких. Він вимагає наявності кваліфікованого персоналу та певних технічних пристосувань.

«Ці капсули з трубками мають розміри близько 6 метрів заввишки. Уявіть собі, якою довжиною трубки ми прочищаємо, – говорить старший майстер ЦРЕУ Дмитро Зарічний. – Процес виглядає так: розібрали капсулу, кожну трубку прочистили окремо, провели випробування, зібрали, встановили знову в установку, провели остаточні випробування – і теплу дорога відкрита. Але це все не так вже й просто. Певний час ці роботи виконував підрядник. Тепер це завдання для нас. Крім прочищення трубок, ми маємо ще попрацювати над кородованими перемичками та фланцями – дисками, до яких і кріпляться трубки. Тому до цього процесу ми залучаємо не лише слюсарів-ремонтників, а й газорізальників, зварників, використовуємо ВПМ. Наразі ми працюємо на ремонтних підготовчих роботах на ТЕЦ-2. На ній розташовані дві бойлерні установки. Одну з них ми вже підготували до опалювального сезону, закінчуємо з другою».

Загалом до зими працівники ЦРЕУ у такий спосіб повинні підготувати три ТЕЦ з усіма їхніми бойлерними установками. Завершити всі роботи ремонтники мають до початку опалювального сезону.

Категорії
Новини

Пам’ятаємо колег-героїв

До дня машинобудівника та на вшанування пам’яті працівників Ливарно-механічного заводу, які загинули захищаючи незалежність нашої країни, ремонтники вийшли на суботник та за ініціативи Марини Переверзи, фінансового директора ЛМЗ, висадили на Алеї пам’яті запашну лаванду.

Ця алея біля управління ЛМЗ має особливе значення для працівників заводу. На кожній табличці ім’я загиблого захисника, який працював на заводі. Сьогодні на алеї 11 імен – 11 героїв.

«Ми висадили цю алею у квітні, але її треба доглядати щодня, – говорить фінансовий директор ЛМЗ Марина Переверза. – Наші сакури ніколи не залишаються без турботливих рук. Але мені хотілося, щоб це місце стало ще гарнішим, ще більш затишним, тому я запропонувала висадити там кущі лаванди. Мені хочеться поступово перетворити алею та майданчик біля неї на особливе місце, яке чіплятиме око і торкатиметься серця кожного. Багато людей йде алеєю на роботу і щоразу зупиняється, згадує наших полеглих захисників. Приємно, що часто тут можна побачити покладені квіти як вшанування пам’яті героїв. До нашого професійного свята і до Дня захисників і захисниць ми вирішили зробити корисну справу – вийшли і прибрали це пам’ятне місце.  А висаджена лаванда тепер двічі на рік радуватиме нас квітами і приємним ароматом».

Лавандові букети символізують відданість, довіру та спокій, адже квітка лаванди уособлює шляхетність та доброчесність. Це все про наших колег-захисників, які віддали життя аби ми з вами могли жити, працювати і радіти кожному дню. Полеглі в боях захисники завжди житимуть у нашій пам’яті.

Працівники ЛМЗ щиро вірять, що завдяки цим героям незабаром на Алеї пам’яті з’являться квіти, висаджені на честь нашої Перемоги.

Категорії
Наші люди

«Завод і я – одне ціле»

Понад 20 років працює на виробництві головний технолог Ливарно-механічного заводу Євген Коновалов, нагороджений званням «Честь та гордість ЛМЗ». Себе він називає поінформованим оптимістом, який щиро закоханий у справу розробки технологій для виконання складних та цікавих замовлень заводу.

Те, що його майбутня професія буде пов’язана з виробництвом, Євген знав ще з дитинства.  А як іще мало бути, якщо зростаєш у виробничій родині. Його батько Євген Миколайович працював у ФСЛЦ заступником начальника цеху з технології, а матір Лідія Костянтинівна була начальником ливарного цеху на Криворізькому заводі гірничого обладнання . Тому заводська тема завжди була «в тренді» в родині Коновалових.

«Я за натурою – технар, вивчився за спеціальністю «Металорізальні верстати та системи» і одразу прийшов на завод, – розповідає Євген. – Починав стажистом в РМЦ-3, потім працював інженером-технологом в РМЦ-2, потім начальником техбюро, заступником начальника цеху з технології. Згодом перейшов в РМЦ-1, а звідти вже пішов на посаду головного технолога. Пройдений виробничий шлях мені дуже допомагає, адже технолог – це людина, яка вміє не лише винайти якусь технологію-рецепт для будь-якого замовлення, а й знає потенціал заводу, де, як і чим це зробити, скільки це буде коштувати і кого до цієї роботи залучити».

Наприклад, завданням-викликом стало виготовлення роторів ексгаустерів. Те, що зараз роблять фахівці ЛМЗ, не кожне подібне підприємство в Україні здатне зробити.

«Раніше ми виготовляли клепальні ротори, але довелося змінювати технологію і спосіб виготовлення на зварні. До того ж, ми взялися зміцнити їхню зносостійкість, аби покращити експлуатаційні характеристики роторів, – говорить головний технолог. – Тепер нашими роторами можна пишатися, вони працюють на різних підприємствах далеко за межами нашої країни. А виготовлення молольних куль? Ми підставили плече підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг», коли війна далася взнаки і постало питання, як забезпечити цими кулями гірників комбінату. Тому мені моя професія і подобається: постійно робиш  щось нове. Мені такий рух, розвиток та досвід допомогли перейти вже на більш високий професійний рівень «коли вже не складно, а цікаво».

Євген випромінює відчуття впевненості та надійності. Бесіда з ним заспокоює. Це відчуття дуже цінне особливо зараз, коли війна постійно тримає усіх у напрузі.

«24 лютого я був на роботі. Пам’ятаю, спочатку не міг повірити, що таке може статися, – згадує Євген Коновалов. – Сподівалися, що це не надовго. Але не так сталося, як гадалося. Та це не привід опускати руки і впадати у розпач. Зараз у мене страху немає. Звісно, хвилююся за родину, за колег. Але рятує впевненість у наших захисниках та робота. Працювати  хочеться. Складно зараз, немає тієї стабільності, яку завжди давав завод. А з іншого боку – сьогодні завод і є більш-менш стабільним острівцем. Бо є робота, є підтримка. Завод і я – одне ціле. Тому завжди поспішаю на роботу із задоволенням».

Євген Коновалов з тих людей, які не люблять озиратися, жалітися, бо це гальмує рух вперед. В людях він цінує щирість, відкритість, чесність та відвертість. Можливо, тому, що й сам він такий. Каже, що щаслива людина, адже у нього є два найголовніших ресурси підтримки – родина та заводський колектив.

«Коли почалася війна, було відчуття, що ти вдихнув і живеш на цьому вдиху, а Перемога дасть змогу нарешті видохнути, – говорить Євген. – Це буде найгарніше відчуття. Тож тримаємося, робимо кожен, що може, аби ця мить прийшла скоріше. В нас закладено величезний потенціал. Взагалі заводчани люди загартовані, а значить – непереможні!» 

Категорії
Новини

«Підставка під гаряче» промислового масштабу: зроблено власноруч

Працівники дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів разом з командою цеху металоконструкцій ЛМЗ капітально відремонтували лафет чавуновозного ковша.

Завдання стало своєрідною «пробою пера» для ремонтників. Раніше комплект – ківш та лафет – купували у зовнішніх виробників. А цього разу ремонтники нашого підприємства самотужки взялися за виготовлення лафета – платформи для транспортування ковша.

У чавуновозному ківші рідкий чавун перевозять від доменних печей до сталеливарних агрегатів або до розливальних машин. Для транспортування ковша використовують платформу спеціальної форми. І стан ковша, і стан платформи відіграють дуже важливу роль у процесі транспортування чавуну, температура якого сягає більш як 1000 градусів. У разі ушкодження футерування ковша розпечений чавун може пролитися на платформу-лафет і легко її пропалити. Це може призвести до руйнування ковша, розливу чавуну, що загрожує життю та здоров’ю персоналу. Тому стан ківшів та платформ завжди знаходиться під пильним наглядом.   

«Наша дільниця – депо ремонту чавуновозів займається ремонтом чавуновозних ківшів та лафетів для ДЦ-1 та ДЦ-2, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – У процесі експлуатації під дією високих температур футерування ківшів поступово псується і вимагає періодичних поточних або капітальних ремонтів. Під час капітального ремонту старе футерування повністю видаляють з ковша і замінюють на нове. У довоєнні часи ми протягом місяця могли капітально відремонтувати до 10 ківшів. Зараз виконуємо лише поточні ремонти. Але натомість ми вирішили самі спробувати капітально відремонтувати, а фактично виготовити лафет для ківшу. Це дозволило нам економічно підтримати підприємство, адже вартість комплекту «ківш-лафет» чималенька».

Необхідні металеві конструкції виготовили майстри з ЦМК ЛМЗ. А далі за справу взялися дільниці з ремонтів спецрухомого складу. Завдяки грамотному керівництву начальника дільниці Олексія Голубєва та вмілим рукамслюсарів-ремонтників Ігоря Кочетова, Володимира Гросула, Миколи Міговки та електрогазозварника Олександра Затєєва, це надскладне завдання було гідно виконане.

«Фактично саме ми «начинили» платформу усім необхідним зсередини, – продовжує Віктор Орловецький. – Ми встановили тяговий хомут, задні та передні упори (які, до речі, теж виготовили власноруч). Також ми встановили фрикційний апарат – амортизатор, автозчеплення та колісні пари. Це дуже відповідальна частина роботи, адже вона напряму впливає на безпеку персоналу. Уявіть собі, що може трапитися, якщо лафет з ківшом з розпеченим чавуном здійснить неконтрольований рух.  Було непросто, адже ми вперше виконували капремонт лафета власноруч. Вдалося, змогли, впоралися. Тепер ось чекаємо на відгук від металургів, які вже у вересні планують залучити відремонтований ківш з лафетом до роботи біля печі».