Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Новини

Перекрили шлях небезпеці

На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали заміну перекриття 5-ї секції дільниці подрібнення.

Працівники РЗФ-1 працюють з потужним обладнанням, тобто поряд постійно щось рухається, обертається та гуркоче. Це означає, що потенційних ризиків вистачає. Тому особливу увагу в цеху приділяють саме безпеці на робочому місці та умовам праці співробітників. Наприклад, у 2021 році в результаті комісійного обходу-огляду обладнання та приміщень була виявлена часткова деформація перекриття між 23-м та 24-м млином. Згодом це перекриття замінили.  Цього ж разу в поле зору потрапило перекриття 5-ї секції дільниці подрібнення, де розташовані робочі місця 53-го та 54-го млинів.

Це перекриття надзвичайно важливе, адже саме ним рухається ремонтний персонал: машиністи млинів, працівники підрядних організацій. У разі його руйнації могли б травмуватися люди та постраждати комунікації, що йдуть від млинів: трубопроводи, жолоби зливу та силові кабелі.

 «Перекриття вже відчувало «втому»: руйнувався бетон, зазнали корозії металеві частини опорних колон. У разі його обрушення  персонал міг впасти з майже 10-метрової висоти, обладнання та комунікації теж відчутно б «травмувалися». Цього не можна допустити навіть в уяві, не те що у житті, – говорить головний технолог технічної служби рудозбагачувальної фабрики  № 1 ГД Юрій Коваленко. – Нам довелося розбивати старе бетонне перекриття, знімати величезні млини, виконувати демонтаж опорних конструкцій металевих балок та встановлювати нове перекриття».

Про масштаби роботи говорять такі цифри: замінено 280 квадратних метрів бетонного перекриття, для цього було залито 42 кубометри бетону.

«Ми на фабриці завжди звикли діяти на упередження. Тому заміну цієї будівельної конструкції виконали вчасно, роботи проводили у тісній співпраці з ремонтним цехом гірничого департаменту на чолі начальником РЦ Ігорем Малим, – продовжує Юрій Коваленко.– Ремонтники демонтували та встановили нове перекриття. Персонал нашої фабрики виконував підготовчі та прибиральні роботи. Завдяки начальнику РЗФ-1 Олександру Дениску, заступнику начальника з механоустаткування Євгенію Висоцькому, заступнику начальника фабрики (виробництво) Анатолію Кучмі, провідному інженеру технічної служби Валентину Шевченку, інженеру з ремонту (графікування та планування) Юлії Коваль та всьому персоналу фабрики роботи ми виконали швидко та якісно. Тепер це цілком безпечна ділянка фабрики».

Під час цього ремонту на млинах була встановлена нова огорожа. Старі поручні у вигляді металевих з’єднаних смуг замінили на сучасну сітчасту огорожу, яка надійно перекриває шлях небезпеці – травмуванню від механізмів, що рухаються та обертаються. Оператори млинів, які працюють на цій секції, говорять, що тепер відчувають себе безпечніше, та й зовнішній вид огорожі набагато привабливіший, оскільки естетику робочого простору теж було враховано.

Зупинятися на цих позитивних перетвореннях на РЗФ-1 не збираються, у планах ремонт на 7-й та 8-й секціях фабрики.

Категорії
Наші люди

Метал підкорюється найкращим

Як загартувати метал, надати йому міцності чи пластичності знає Юрій Кочешков, який є одним з найкращих термістів Ливарно-механічного заводу. Цього року його відзначено званням  «Честь та гордість ЛМЗ».

Юрій навчався професії терміста саме на нашому підприємстві, куди влаштувався одразу після армійської служби 27 років тому. Завод завжди був «присутній» у родині, говорить терміст, адже батько нашого героя працював шахтарем, а мати трудилася в РМЦ-2, тож за родинною вечерею в розмовах завжди поверталися до заводських тем. Але що то за загадкова професія «терміст» він навіть не здогадувався, лише розумів: якщо термо-, то пов’язано з температурами. І не помилився. На заводі терміст обробляє метал, щоб підвищити чи змінити його властивості. Чималу роль у цьому відіграє саме температурний режим.

«Ми працюємо з газовими та електропечами, в яких загартовуємо деталі, аби вони довше працювали і їх було простіше обробляти, – розповідає Юрій Кочешков, терміст РМЦ-2. – Ви б тільки побачили, як красиво виглядає розпечена деталь! Які кольори! Але моє завдання – не створювати красиве видовище, а змінювати властивості метала, зміцнюючи чи навпаки роблячи його максимально пластичним. Маю запрограмувати режим термообробки, виставити необхідну температуру, швидкість її зміни та час витримки. Важливо, щоб встановлена деталь у печі стояла рівно і під час обробки не відбулося жодних деформацій. Отак щодня доводиться чаклувати над металом та приборкувати його характер. Майстрами справи за місяць не стають, на вивчення термічних секретів йдуть роки. І дуже важливо прагнути цього і любити свою професію. Цьому, звісно ж, не навчають у жодному закладі».

А от усі шкільні знання з хімії та фізики точно стануть у пригоді. Термісту потрібно мати гарну пам’ять, мати прискіпливий до дрібниць підхід у роботі, адже від якості обробки деталі надалі залежить робота агрегатів, частиною яких вона є. «Ми в РМЦ-2 звикли працювати якісно, адже ти не маєш права підвести колегу, який потім працюватиме за тобою у виробничому ланцюгу, – продовжує Юрій. – Зараз такі часи, що на нас ще більша відповідальність. Ми мусимо бути надійним тилом для хлопців на передовій. У моєму цеху колег-захисників чимало. Захищають нас зі зброєю в руках і мої брати. Їм там набагато важче, та заводський характер допомагає вистояти на всіх фронтах. Я дуже пишаюся тим, що відзначений найвищою нагородою ЛМЗ. Це нагорода всього нашого цеху, адже ми всі одна команда і надійна підтримка один одного. Саме тому ми незламні, тому Перемога буде нашою».

Категорії
Новини

Безпека на конвеєрі

На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали ремонт конвеєра № 51 секції дільниці подачі руди гірничого департаменту.

Востаннє такий ремонт металоконструкцій конвеєра виконували у 1986 році. Довготривала експлуатація та непрості умови праці позначилися на «хребті» конвеєру. У людини хребет – основа , і на ньому все тримається. У конвеєра хребет  – це металеві конструкції. З часом вони зазнали корозії, і на момент заміни були кородовані на 25%. Вимагали оновлення і огороджувальні конструкції конвеєра, які не в останню чергу відповідають за безпеку праці персоналу в цеху.

«Підприємство долучилося до корпоративної програми «Top 4 killers», мета якої – запобігання травматизму на робочих місцях. За цією програмою у гірничому департаменті ми визначилися, над якими проблемними місцями будемо працювати, аби досягти нульового травматизму. У рамках запланованих заходів ми відремонтуємо наші конвеєри, це стосується ризиків-«кілерів» роздавлювання рухомими механізмами та механізмами, що обертаються, та іншими рухомими частинами обладнання. Цю роботу на РЗФ-1 розпочали з конвеєра № 51. Ми виконали ремонт-заміну його металоконструкцій. Крім заміни ставу конвеєра, приводної та натяжної станцій, виготовили та встановили нову огороджувальну конструкцію», – розповів головний технолог технічної служби РЗФ-1  № 1ГД Юрій Коваленко.

По-перше, треба було демонтувати обладнання та металеві конструкції, які важать не один десяток кілограмів, а  через специфіку розташування конвеєра скористатися допомогою вантажопідйомних механізмів на цій ділянці було неможливо. Тож всі демонтажні та встановлювальні роботи виконувалися практично вручну. І ремонтні роботи, і вже безпосередньо робота на самому конвеєрі мають бути безпечними для обслуговуючого персоналу. З цією метою усі механізми та вузли конвеєра, до яких можливий доступ обслуговуючого персоналу та тих, хто працює поблизу, огородили новою захисною огорожею.

Всі роботи виконували спільно з підрядником, з боку гірників основне навантаження лягло на плечі фабрики. «Окрема подяка механіку дільниці подачі руди Максиму Лихину, провідному інженеру технічної служби Валентину Шевченку та інженеру з ремонту (графікування та планування) Юліі Коваль, –- продовжує Юрій Коваленко. – Роботи виконувалися у стислі терміни, але все зроблено настільки професійно, що ми впевнені: про позачергові зупинки та ремонти конвеєра № 51 відтепер на тривалий час можна забути».

Наразі конвеєр вже ведений в експлуатацію. Зараз вже нічого не нагадує, яким складним був цей шлях. Наступні у черзі – конвеєри №№ 32, 53 та 82, за програмою «Top 4 killers» вони теж мають бути відремонтовані найближчим часом.

Категорії
Наші люди

«До звання хороший слюсар треба йти роками»

Так вважає нагороджений відзнакою «Честь та гордість ЛМЗ», один з найкращих працівників ремонтно-механічного цеху № 2 слюсар-ремонтник(бригадир) Ігор Гармаш. 

«У дитинстві я мріяв стати військовим моряком, але вивчився на електрика, а от став – слюсарем-ремонтником, – усміхаючись розповідає Ігор Гармаш. – Виходить так, що у всьому наслідую батька. Він у армії був моряком-підводником, а потім багато років працював у вальцетокарному цеху. Батько завжди говорив, що завод – це стабільність, впевненість і можливість росту у професійному плані. Майже 40 років я у ремонтній справі і впевнений, що не помилився, коли зробив свій вибір. Сьогодні вже і мій син працює у РМЦ-2 теж слюсарем-ремонтником, продовжує родинну справу. Я завжди охоче ділюся з ним та колегами секретами слюсарської майстерності, яких за багато років назбирав чимало».

Ви знаєте, що ручка молотка має бути довжиною до ліктя людини, що чим вона довша, тим сильніший удар? А що таке мікрометр, штангенциркуль та нутромір? Ці інструменти завжди в арсеналі слюсаря-ремонтника, адже його завдання – розібрати вузол, який надходить на ремонт до цеху, все виміряти до сотої частини сантиметра, а потім вже після ремонту вузла зібрати його так, щоб працював краще за новий.

«Ми – ремонтний цех, тож «чаклуємо» над обладнанням гірників та металургів, аби повернути його у стрій якнайшвидше і щоб працювало воно якнайдовше, – говорить слюсар. – За роки праці мені довелося ремонтувати сотні найменувань деталей та вузлів. Деякі з них (наприклад, той що зараз у нас в цеху «на лікарняному» – підвісний редуктор з конвертерного цеху) розміром з двоповерхову будівлю. Уявіть собі, скільки треба часу над ним попрацювати? Цікава у мене професія, точно не дає відпочивати ані голові, ані ногам та рукам. За день понад 10 кілометрів по цеху набігаєш. Маєш знатися на кресленні, математиці, розуміти, що і як влаштовано, як працює і які функції виконує. Для слюсаря важливі точність та координованість рухів, врівноваженість, спостережливість, уважність, високий рівень технічного та оперативного мислення та просторова уява. Не думайте, що професія слюсаря проста і опанувати її може кожен. До звання хороший слюсар треба йти роками».

Ігор Гармаш любить свою професію, зараз попит на неї виріс. Попри складний воєнний час у ремонтників роботи не стало менше, а навпаки побільшало. Якщо врахувати, що чимало колег з цеху мобілізовані до лав ЗСУ,  все робоче навантаження лягло на плечі тих, хто залишився. До речі, один із синів слюсаря-ремонтника теж пішов служити добровольцем до лав Національної гвардії України. Тому серце Ігоря Гармаша, як він сам говорить, зараз не тут, воно поряд із сином-захисником, йому найпершому і хотілося показати свою почесну нагороду –  «Честь та гордість ЛМЗ». Наш герой впевнений, що скоро це його бажання здійсниться, бо свято вірить у Перемогу, адже коли серед захисників такі надійні та міцні хлопці, як наші заводчани, то перемога – це лише питання часу.

Категорії
Новини

«Дякуємо, що ви завжди поруч, що ми разом!»

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг з відновленням адміністративної будівлі Архангельського старостинського округу у селищі міського типу Архангельське, яке було пошкоджено під час окупації російськими загарбниками через численні обстріли та вибухи.

На відновлення будівлі пішло понад 800 тисяч гривень. Кошти витратили на заміну вікон та дверей, відновлення покрівлі, яка майже повністю була зруйнована. В цій будівлі ще до війни було розташоване управління старостату. Люди приходили сюди, аби звернутися по соціальну допомогу, вирішити комунальні та адміністративні питання.

Окупація селища тривала 7 місяців і залишила по собі зруйновані будинки та шляхи, комунікації та комунальні установи. Поступово люди почали повертатися до селища, а отже проблемних питань побільшало. Наразі прийом громадян ведеться у приміщенні Будинку культури, який постраждав трохи менше, ніж адмінбудівля старостату. На сьогодні 1200 архангельців з 2000 «довоєнних» мешканців вже повернулися до рідних домівок. Соціальна робота в селищі вирує. Аби всіх почути та всім допомогти і вести прийом громадян у нормальних умовах, і було вирішено відновити приміщення, де тепер розташоване управління старостатом. І не лише воно, в будівлі знаходяться приймальні місцевого дільничного, фахівця з протипожежної охорони, керівництва житлово-комунального підприємства. Всі роботи вдалося зробити швидко та якісно завдяки тісній співпраці та допомозі «АрселорМіттал Кривий Ріг», який виділило кошти на ремонт.

«Як завжди серед перших, хто простягнув нам руку допомоги – це підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «АрселорМіттал Берислав», – говорить голова Високопільської селищної військової адміністрації Ганна Шостак-Кучмяк. – Цього разу завдяки помічникам ми відремонтували адмінбудівлю. На нашій території розташований «АрселорМіттал Берислав», який теж постраждав від ворогів. Мешканці нашого старостату працюють на цьому підприємстві. А техніка підприємства допомагає розчищати завали, дороги. Після нашого звернення до керівництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» і до гірничого департаменту питання з відновленням будівлі вирішилося дуже швидко. Ми все ще оговтуємося від наслідків окупації і нам дуже потрібна підтримка. Радує, що ми постійно відчуваємо її від наших друзів – гірників та металургів. Хочеться кожного з них обняти та подякувати особисто. Дякуємо, що ви завжди поруч, що ми разом!”

Нагадаємо, раніше «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг у відновленні дитячого садочка у смт Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений. Тоді на ці потреби підприємство скерувало  понад 250 тисяч гривень. Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, відремонтувати покрівлю.

Категорії
Новини

Кожна краплина працюватиме на гірників

У гірничому департаменті завершили капітальний ремонт приймальних камер насосів №№ 2,5 Об’єднаної насосної станції цеху технологічного водопостачання.

Без постачання технічної води неможливе виробництво концентрату та агломерату. І у цьому важливу роль відіграє Об’єднана насосна станція ЦТВ. ЇЇ навіть називають енергетичним серцем гірничого департаменту. Саме звідси технічна вода прямує до рудозбагачувальних, дробарних  та агломераційних фабрик.

Об’єднана насосна станція побудована ще у 1968 році. Поважний вік та значне навантаження відчутно позначилися на стані її агрегатів та конструкцій. Серед одних з найбільш проблемних місць – приймальні камери станції.

«Воду для промислових потреб ми беремо зі ставку балки Грушувата. Спочатку вона надходить до приймальних камер насосної станції. Це такі ємності, з яких відбувається всмоктування води у насосні агрегати, – розповідає в.о. начальника ЦТВ ГД Олександр Ноздрін. – Тільки уявіть собі, скільки осаду, бруду з часом накопичилося у камерах, а через інтенсивне використання відбулася деформація їхніх внутрішніх та зовнішніх поверхонь, руйнація міжпанельних швів. Все це призводило до потрапляння води до машинного залу насосної станції, яка має заглиблену конструкцію, та могло спричинити її затоплення, а отже – зупинку цехів гірничого департаменту та аломераційних цехів аглодоменного департаменту. Цього допустити ми не могли. Тому керівництвом нашого підприємства, керівництвом ГД на чолі з Володимиром Теслюком, було прийняте рішення про проведення капремонту приймальних камер. Роботи виконували поєтапно, починаючи з 2021 року. Спочатку був виконаний ремонт камери насосу № 8, на ній вчились та «набивали руку», тому, що раніше такі роботи нашим підрозділом не виконувались. У 2022 році, незважаючи на всі складнощі воєнного часу, ми відремонтували камери насосів №№ 3, 4,6,7. Наразі виконаний ремонт останніх з семи робочих камер – 2-ої та 5-ої, які запустили в роботу наприкінці червня. Тепер кожна цінна краплина працюватиме на гірників».

Загалом була проведена масштабна робота, аби приймальні камери семи робочих насосів перетворити майже на нові і запобігти можливим ризикам руйнувань, а як наслідок – затоплення насосної станції. Спочатку за допомогою спеціальних конструкцій була відведена вода від зовнішніх поверхонь камер, щоб фахівці мали змогу виконати усі необхідні роботи: розчистити стіни від нашарувань зруйнованого бетону та арматури, а всередині камери –  від осаду та сміття, відремонтувати міжпанельні шви, використовуючи спеціальні композитні матеріали. Щоб зробити камери більш міцними та водонепроникними, ремонтники виконали торкретування поверхонь (нанесення спеціального бетону під тиском для ущільнення). Зовнішні поверхні між незнімною металевою опалубкою та стіною заповнили спеціальними бетонними сумішами з присадками, які дозволяють проводити підводне бетонування. Також було виконано великий обсяг робіт з обстеження та ремонту конструкцій камер з залученням промислових водолазів. І все це за умов, що насосна станція свою роботу не зупиняла і продовжувала забезпечувати споживачів технічною водою.

«Ми не лише виконали ремонт приймальних камер. Користуючись нагодою, ще замінили вузли всасу насосів з герметизацією їх у перетинах між приймальними камерами та машинним залом, також провели часткову модернізацію запірної арматури, замінили засувки старого зразка на сучасні поворотні затвори – говорить Владислав Шахін, начальник дільниці насосних станцій ЦТВ ГД. – Усі процеси, усю роботу ми контролювали, допомагали підрядникам і консультативно, і фізично. Капремонт – капітальне перетворення. Це дозволить нашій насосній працювати безаварійно і надійно, безперебійно забезпечуючи технічною водою наших гірників та агломератників».