Автор: Головко Вікторія

Категорії
Разом з Україною

Щоб вільно дихати та зберегти життя

Рятувати людей та виводити пацієнтів з критичних станів щодня медикам Криворізької інфекційної лікарні № 1 допомагає медичне обладнання, яке до повномасштабної війни у рамках соціального партнерства надав «АрселорМіттал Кривий Ріг». Ми продовжуємо розповідати про соціальні проєкти підприємства, які були спрямовані на допомогу людям.

«Швидка» з увімкненими блимавками несеться вулицями міста до лікарні. На її «борту» людина, якій негайно потрібна допомога.

Усі ми добре пам’ятаємо довоєнні ковідні роки. Люди жили у карантині, спілкувалися та працювали з дому, але хвороба продовжувала знаходити нові жертви та вкладати їх на лікарняні ліжка, зокрема і на стаціонар.

У Кривому Розі центром боротьби зі смертельною недугою стала Криворізька інфекційна лікарня № 1.

«Період був дуже важкий, адже ми малу справу з інфекцією, про яку ще мало знали. Вже у процесі ми зрозуміли, як краще її лікувати, які препарати застосовувати, за допомогою якого медобладнання рятувати людям життя, адже серед пацієнтів було багато важких, які потребували кисню або штучної вентиляції легень, без цього люди не виживали. Річ у тім, що при ураженні коронавірусом людина не може ані вдихнути нормально, ані видихнути. При значному порушенні дихання, пацієнтів підключали до ШВЛ. Саме тому три апарати ШВЛ та кисневі концентратори, які «АрселорМіттал Кривий Ріг» придбав для нашої лікарні, мали для нас особливу цінність, ця допомога була дуже своєчасною. За часи пандемії ця медтехніка врятувала десятки життів дорослих та дітей. Крім коронавірусу вона застосовується у боротьбі з іншими інфекціями, наприклад, грипу, ботулізму, коли необхідна вентиляція легень. Активно використовується обладнання і зараз», – розповідає директорка інфекційної лікарні №1 Олена Партоєва.

На придбання трьох сучасних ШВЛ наше підприємство спрямувало понад 2 млн грн. Купити ці апарати та доставити їх в Україну тоді було надзвичайно складно. З початку пандемії на них був шалений попит у світі, значним бар’єром були й закриті кордони. Але підприємство витримало цей виклик, у лікарню апарати були доставлені вчасно.

Зниження рівня кисню в крові до небезпечних показників – основна проблема під час лікування хворих коронавірусом. Тому хворим з COVID-19 дуже допомогли  кисневі концентратори, які «АрселорМіттал Кривий Ріг» свого часу закупив для інфекційної лікарні. Такі апарати виділяють кисень із навколишнього середовища, концентрують та подають пацієнтам. Кисневі концентратори оснащені індикаторами чистоти повітря.

«Легені були вражені майже у кожного хворого на ковід, але різного ступеня тяжкості. Тому при підтримувальній терапії важливо було надавати хворим кисень, – продовжує Олена Партоєва. – Зараз, завдяки прогресу, ми вже використовуємо централізований кисень, який надходить від  кисневої станції, яка розміщується на території лікарні».

Допомагає лікарям рятувати людей і газоаналізатор крові та електролітів, який ще до пандемії ковіду підприємство придбало для Криворізької інфекційної лікарні. Це обладнання застосовується у відділенні реанімації та інтенсивної терапії для контролю роботи органів пацієнтів, які знаходяться у критичному стані, переважно з порушенням дихання, зневодненням, тобто при пневмоніях як у дорослих, так і у дітей, гострих кишкових інфекціях. Медики стверджують, що газоаналізатор дозволяє лікувати хворих більш ефективно, а це,  своєю чергою, зменшує перебування пацієнтів у реанімації та сприяє швидкому одужанню.

До лікувального корпусу «інфекційки» під’їжджає автомобіль, який до повномасштабної війни разом із медичним обладнанням «АрселорМіттал Кривий Ріг» у партнерстві з «Фольксваген Центр Кривий Ріг» подарували інфекційній лікарні. За часи ковіду та воєнних часів авто стало незамінним помічником для медиків.

«Дослідження ковіду методом ПЛР. На початку пандемії коронавірусу назва  цього методу була у всіх на слуху. Але тоді ми ще не мали власної ПЛР лабораторії, тож для діагностики хвороби аналізи доводилося возити до міста Дніпро. В цьому нам дуже допоміг цей легковий автомобіль. Він і зараз надзвичайно потрібний. На ньому лікарі дістаються до пацієнтів інших медичних закладів, яким потрібна консультація наших спеціалістів або спеціальна діагностика, перевозяться різноманітні медичні засоби, транспортуються пацієнти до інших медичних закладів тощо. Це дуже цінний подарунок, який розширює наші можливості, адже у всіх нас головна задача – зберегти життя кожного мешканця нашого міста і регіону», – підкреслила Олена Партоєва.

Категорії
Наші люди

Бджоляр вихідного дня

Про суспільство у вулику, унікальні властивості меду, всесезонні клопоти на пасіці і, навіть про бджолині війни все знає наш колега Сергій Віждов, начальник дільниці з ремонту і обслуговуванню електрообладнання ПП «Стіл Сервіс».

Про порядок у справах

«Бджолиного порядку ще треба повчитися. У кожної бджоли своє місце, призначення, свої задачі у вулику. Вони надзвичайно працьовиті та злагоджені. Бджоли – це єдині комахи, які виробляють цілющу та смачнючу їжу – мед», – розповідає про своє захоплення Сергій Віждов.

За фахом Сергій є техніком-електромеханіком, свого часу він закінчив Криворізький політехнічний технікум. Його часто можна побачити у заводоуправлінні, Палаці культури металургів, поліклініці медцентра, технічній бібліотеці, їдальнях та на інших соцоб’єктах підприємства, адже разом з колегами Сергій опікується тим, щоб у приміщеннях завжди було світло, щоб усі електроприлади працювали без збоїв. Та й про специфіку металургійного та гірничого виробництв Сергій Віждов знає не з чуток, бо колись теж працював там. Як говорить наш герой, життя познайомило його з багатьма спеціальностями та багато чому навчило. А ще подарувало йому можливість присвячувати вільний час улюбленим справам.

Захоплення із зубками

А ще з лапками, хвостиками та цікавими мордочками. Першим захопленням Сергія було вирощування нутрій. Умови для цього були ідеальними, адже мешкає Сергій у власному будинку. Чому нутрії? Колись їх, а також кроликів, розводили батьки Сергія. А повернутися до цієї справи допомогла книжка про звіроводство.

«Якось вона потрапила мені на очі. Прочитав, захопився, вирішив спробувати і, мені сподобалося, – продовжує Сергій Віждов. – Нутрії такі милі, смішні. Даєш їм кавуна, вони ним спочатку у футбол грають, а потім гризуть його, в лапках тримають. Цікаво спостерігати, як нутрії починають плескатися у мисці, гарненько умиватися та чистити шубку.

Догляд за ними теж нескладний – прибрав у вольєрах, погодував, влив свіжої водички у їхню миску-ванну. Та у кожній справі є своє «але». Почали рости ціни на корми, а мене підхопив коловорот інших турбот. Погодьтесь, таке у кожного буває. Отже, нутрії залишилися у минулому. Але ж цікавість до нового у мене лишилася (сміється). Визначитися з новим напрямком захоплення допоміг знайомий. Він ставив у моєму садку вулики. Бджоли опилювали дерева і через це фруктовий урожай у мене був досить значний.

Це дж-ж-ж неспроста

Спочатку Сергій вирішив не купувати бджіл, а спіймати для власної пасіки рій диких бджіл. Це відома практика. Існує декілька технік, як це можна зробити. Готуються хатка для комах, рамки, приманки, визначається місце, де вони можуть бути. Сергій зробив все, як треба, але бджіл не спіймав. Довелося купувати рій. Але і цих бджіл спіткала невдача – родина виявилася слабкою, тож на неї напали інші бджоли. Чужинці вбили матку, а рій просто розлетівся. Виявляється, що випадки агресії бувають і у бджолиному суспільстві.

Наступного разу Сергій придбав вже декілька бджолиних родин, вулики для них. 

Згодом до бджолиної справи долучився і батько Сергія Павло Іванович Віждов, який у минулі роки працював заступником начальника цеха з електрообладнання Блюмінгу № 1. Тепер батько і син опікуються п’ятнадцятьма вуликами.

«Робота на пасіці цікава, але кропітка. Це далеко «не мед», тут треба багато чого знати, розуміти і, звичайно, практикуватися, – усміхаючись, говорить Сергій Віждов. – По буднях бджіл доглядає мій батько, а я біля вуликів кожні вихідні. Я так себе жартома і називаю, бджоляр вихідного дня. Звичайно, пік наших справ – це коли треба качати мед. У позаминулому році ми зібрали більше 100 літрів меду. А от минулого року меду було вдвічі менше. Причини різні: від місця, де мало медоносних квітів, до погодних умов, а ми добре пам’ятаємо, що влітку була аномальна спека.

Звичайно, у бджолярів є свої хитрощі, як «примусити» бджіл більше збирати нектару. Для цього треба вивозити вулики у якісь віддалені місця, де є квітучі лани, сади. А якщо хочеш отримати так званий чистий мед – гречаний, липовий, соняшниковий тощо, треба квіти цих рослин примішувати до цукрового сиропу та дати поласувати ним бджолам. Тоді вони, вже за смаком-запахом зрозуміють, пилок з яких рослин їм треба збирати.

У кожного бджоляра є своя «мова» спілкування з бджолами. Головне, щоб вони тебе не вкусили. А таке буває, коли ти десь ненароком бджілку придавив, або не на часі до вулика зазирнув. Про алкоголь і не йдеться, вони категорично не люблять людей напідпитку.

В цілому мені дуже спокійно біля цих комашок-трудівниць, а ще цікаво. У них можна багато чого повчитися – як працювати, самоорганізовуватися, бути корисним. А проявляти себе можна у різних справах. Я, наприклад, колись механікою займався, зробив годинник-ходик, піч власними руками виклав. А буде ще щось цікаве – опаную, було б бажання. Я б і іншим побажав уважніше придивитися до себе, адже великий потенціал є у кожного, я у цьому впевнений».

Категорії
Новини

«3Dільниця», Happy Birthday to You!  

На початку лютого свій перший рік народження святкує один з крутецьких молодіжних проєктів нашого підприємства «3Dільниця». Він створений для небайдужих  хлопців та дівчат, які бажають розвиватися у багатьох сферах життя, і допомагають це робити іншим людям.

«Тільки-но закінчилася перша хвиля «Нової фабрики», а тут і «3Dільниця» з’явилася – цікаво ж!»

«Дитячі майстер-класи – то драйв і від підготовки, і від проведення!»

«Під час наших зустрічей командою ми і поговорити встигаємо, і нові знайомства заводимо!»

Такі відгуки можна почути від  учасників унікального проєкту «3Dільниця», який народився за часів повномасштабної війни, підтримав морально-командний дух молоді підприємства, та вже святкує свій перший День народження.

«3Dільниця», Happy Birthday to You! 

Рік досвіду, дій та драйву!

«3Dільниця» – вже сама назва проєкту зацікавлює та викликає питання, як же правильно її трактувати – щось об’ємне у 3D, або пов’язувати це із назвою однойменної транспортної зупинки?

Відкриємо таємницю – обидва варіанти є правильними. Суть проєкту вже «зашита» у назві. Вона вказує на місце, звідки починається шлях усіх, хто влаштовується на роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже саме на Третій дільниці знаходиться відділ з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів, відділ кадрів, охорони праці, навчальний центр, осередок професійного розвитку, а у Єдиному вікні вирішується багато поточних питань та відбувається велика кількість різних заходів. А об’ємне 3D – це Досвід, Дії, Драйв. Ці якості притаманні молоді нашого підприємства, і саме їх вони транслюють іншим учасниками наших заходів.

До речі, саме в Університеті АрселорМіттал треба шукати і «штаб-квартиру» активістів проєкту, вони розташовуються у кабінеті № 417 на четвертому поверсі. Тож, якщо вам від 18 до 35 років і у вас є бажання бути корисними для інших – приєднуйтесь, тепер ви знаєте куди звертатися!

«Ми вже давно впроваджуємо різноманітні молодіжні заходи для школярів, студентів, молодих працівників підприємства і просто для молоді нашого міста. Коли почалася повномасштабна війна, ми замислилися над тим, як підтримати та згуртувати робітничу молодь. Так і виник цей проєкт під назвою «3Dільниця». До речі, над назвою довелося чимало поміркувати (усміхається), та колективний розум спрацював на всі сто відсотків. А ще допоміг надзвичайний драйв молоді та бажання діяти», – розповідає кураторка цього проєкту, менеджерка з підбору та адаптації персоналу Анна Велика.

Рік тому у першій хвилі проєкту взяли участь 60 учасників, зараз їх вже понад 80. І, як говорять активісти, це не межа. Це молоді працівники різних підрозділів підприємства, які саме у проєкті познайомилися та здружилися.

«Так вийшло, що від одного проєкту «Нова фабрика» молодіжна доріжка привела мене до іншого проєкту «3Dільниця». Я одразу потрапив у кіно – став учасником захопливого серіалу про проєкт для нашої молодіжної соцмережі. В сюжеті було все: розслідування, інтрига, цікава історія. А моя історія продовжилася в організації дитячих майстер-класів. Це дуже цікаво, адже ти і сам щось нове дізнаєшся, і дітям розповідаєш-показуєш. Взагалі, мені дуже цікаво у проєкті, особливо подобається різноманітність та можливість постійно розвиватися», – ділиться досвідом учасник проєкту Глеб Власюк, провідний інженер ДАТП.

Заходи у проєкті було вирішено здійснювати такі, які були б цікаві молоді та сприяли б розвитку в «АрселорМіттал Кривий Ріг». І тут знову допомогла назва.

У розділі «Досвід» передбачалися зустрічі з топменеджерами та успішними працівниками підприємства. Так і було здійснено. Також кожен з учасників «3Dільниці» може поділитися і своїм професійним та життєвим досвідом зі своїм колегою по проєкту, що також значно сприяє набуттю нового досвіду.

У рамках  розділу «Дії» вирішено знову розпочати серію майстер-класів для дітей працівників підприємства. Тепер ці заходи – найулюбленіші дітворою. Не забули і про дорослих – для них організовані різноманітні настільні ігри.

Також учасники проєкту є хелперами. Вони залучаються до проведення заходів, що організовуються для учасників «Нової фабрики», «Старт 9.0», на День студента, новорічні свята тощо. Хто там був, певно одразу помітив молодих людей, які щось підказують, спрямовують, усміхаються, приносять, і… дуже швидко бігають, адже треба встигати бути у декількох місцях одночасно!

Учасники проєкту є активними організаторами та ініціаторами різних екскурсій підприємством, навчань та інших проєктів особистісного та професійного розвитків. 

Щодо «Драйву», то тут коментарі зайві, адже до кожного заходу, зустрічі, для реалізації ідеї хлопці та дівчата готуються ретельно та завзято З початку проєкту вже проведено 30 зустрічей для обміну ідеями, брейнштормів тощо. А проводяться усі заходи – з вогником!

«Хто хоча б один раз був учасником якогось захопливого проєкту, той мене зрозуміє. Якщо твій перший проєкт добігає кінця, ти мимоволі шукаєш інший, щоб знову опинитися у вирі подій, робити щось гарне та корисне. Тому я, як й інші молоді люди, після першого проєкту «Нова фабрика» перейшла до «3Dільниці». Тут у мене движ та розвиток піднялися вже на інший рівень. Мені особисто дуже подобається організовувати різноманітні заходи. Коли я була у першому проєкті, то їх організовували для нас. Зараз я вже сама можу щось таке зробити для інших людей. Це неймовірні відчуття, ми кайфуємо від справи, яку робимо! Я хочу, щоб і інші люди відчували подібне. Я хочу, щоб до нас приєднувалася і інша молодь підприємства, адже разом – ми сила, яка може здійснити багато гарного та цікавого», – сказала учасниця проєкту Ліза Пасічна, інженер другої категорії ДАТП. 

«За рік ми організували та провели багато цікавих заходів, а попереду у наш буде ще цікавіше, – зазначає менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Коцуба. – Нещодавно ми провели наш перший «Книжковий клуб». Ми хочемо залучити до нашої спільноти більше читаючих працівників підприємства. Продовжуватимемо розвивати і улюблений багатьма напрямок – настільні ігри, як то «Мафія», «Монополія» тощо. Захоплення від нового, азарт та щира радість від спільної гри, цікаве та змістовне спілкування – долучайтеся і ви теж зможете це відчути! До речі, незабаром передбачаються також ігри у доміно та шашки, ми впевнені, що на підприємстві є багато справжніх майстрів з цих ігор.

Також продовжимо проводити зустрічі з цікавими людьми підприємства і, дуже сподіваємося на прихід в «АрселорМіттал Кривий Ріг» нових молодих спеціалістів. Можливо учасники «3Dільниці» стануть їхніми провідниками у наш цікавий та насичений подіями молодіжний світ.

Чекаємо на усіх охочих, адже нам виповнився лише один рік, ми ще маленькі, але вже міцні, симпатичні, веселі, завзяті та ду-у-же перспективні!»

Категорії
Новини

Голокост не повинен повторитися

Починаючи з 2005 року, 27 січня щорічно в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голокосту.

Ця дата обрана тому, що саме в цей день 1945 році війська Першого українського фронту звільнили в’язнів одного з найбільших таборів смерті – концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, що поблизу міста Освенцим у Польщі. Голокост є нагадуванням людству про один із найкривавіших і найжорстокіших злочинів людства, адже у Другій світовій війні за різними даними нацисти закатували близько шести мільйонів європейських євреїв, з них півтора мільйона євреїв було вбито на території України.

89-річний одесит Роман Шварцман, який вижив під час Голокосту і був свідком нацистських злочинів. Цими днями, виступаючи у німецькому Бундестазі з нагоди 80-ї річниці Голокосту, він сказав, що раніше фашисти вбивали його за те, що він єврей, а тепер, вже рашисти вбивають його за те, що він українець. Тому тема злочинів проти людства надзвичайно актуальна сьогодні.

«Ніколи знову!»  Пам’ятаєте гасло, яке стало відомим, як висновок після завершення Другої світової війни? «Можемо повторити», – через десятки років почув світ від росіян, які розв’язали війну в Україні і вчиняють, подібні до нацистських, злочини проти людяності. Саме зараз, коли у світі вшановують пам’ять безневинно загиблих євреїв, світ знову бачить моторошні прояви геноциду та ненависті до людей.

Чого нас вчить єврейська трагедія

З нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту про події минулого та реалії сучасності говорили у Музеї культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».

Представники єврейської громади Криворіжжя, члени НСЖУ, «Союзу підприємців Кривого Рогу» та небайдужі мешканці міста вшанували пам’ять мільйонів загиблих людей. Головний рабин Кривого Рогу Лірон Едері закликав пам’ятати історію та ніколи більше не повторювати її страшні сторінки.

«Суспільство має нещадно боротися з варварством, коли така країна, як росія, вирішує, що їй можна знищувати українців, бо вони їй не до вподоби. Це те ж саме варварство, як у нацистів, коли вони знищували євреїв. День пам’яті жертв Голокосту – це день пам’яті про безневинних людей, які не зробили нічого поганого, а були вбиті лише тому, що вони були євреями. Зараз людей вбивають тому, що вони живуть в Україні», – зазначив Лірон Едері.

«Убивства євреїв в Україні почалися з літа 1941 року. Дослідники говорять про дві хвилі масового знищення людей, – розповідає Роман Шляхтич, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук ДУЕТ, згадуючи історію Голокосту. – Перша хвиля прийшлася на літо-осінь 1941 року, коли «антиєврейські акції» спрямовувалися на єврейську інтелігенцію, державних службовців та тих, хто чинив активний опір окупантам на території Західної України. Друга хвиля тривала з весни 1942 до зими 1943 років. За цей час було вбито майже 90 відсотків євреїв, які мешкали в інших регіонах України».

Криворізький «Бабин Яр»

Печальним символом Голокосту в Україні став Київський Бабин Яр, де було розстріляно біля 100 тисяч осіб. В історії Кривого Рогу теж був свій «Бабин Яр», і навіть декілька.

Фашистські війська зайшли до Кривого Рогу 14 серпня 1941 року. З перших днів окупації місто опинилось у зоні управління 538-ї польової комендатури, якою керував майор Реглер. Євреям було заборонено з’являтися на вулицях, їм було наказано носити на одязі жовту шестикутну зірку, євреїв примусили робити найважчу роботу. Свідки тих подій, наприклад, згадують, що багатьох людей примушували просто так, без мети перекидати каміння біля річки Саксагань, що у районі площі Захисників України (Визволення). З серпня почалися розстріли. Євреїв страчували у районі траси Кривий Ріг-Нікополь та селища Широке. На початку жовтня до Кривого Рогу приїхав райхсфюрер-СС Генріх Гіммлер, після чого у нашому місті почалися ще жорстокіші вбивства.

Наймасовіше страчення євреїв сталося 14 або 15 жовтня (точна дата не встановлена) 1941 року, коли фашисти вбили майже дві з половиною тисячі людей, до того ж не тільки з Кривого Рогу, а і приїжджих. Разом з ними було вбито понад 800 військовополонених євреїв з криворізького концтабору Шталаг 338, який розташовувався неподалік Гданцівки біля цегельного заводу. 

Під час окупації Кривого Рогу
Еврейських військовополонених ведуть на розстріл, жовтень 1941 рік, Кривий Ріг

Зі спогадів місцевого поліцая стало відомо, що напередодні вбивства євреям було оголошено взяти з собою цінні речі та зібратися біля синагоги. Людям казали, що їх перевезуть у Палестину або у трудові табори. 14 жовтня людей зібрали у велику колону і повели у напрямку станції Червона. Але коли повернули убік від неї, люди здогадалися, що їх ведуть на смерть. Плач, крики, прощання, галас, молитви. Жінки у відчаї клали немовлят на узбіччя, щоб їх підібрали добрі люди. Біля шурфу жертв вбивали з кулеметів, автоматів, пістолетів. Дітей травили, підносячи їм до обличь палиці з ганчірками, просоченими отрутою. Страти тривали кілька днів. Трупи, а подекуди ще живих людей, фашисти скидали на дно шахтного ствола. Потім у шурф кинули гранати та засипали сіллю. 

Останній шлях криворізьких євреїв, 14 жовтня 1941 рік

«Ми не маємо права забувати проГолокост, тим більш ставитися до цього формально. Нам треба досліджувати події минулого, встановлювати імена закатованих людей, вшановувати їхню пам’ять, щоб подібне більше ніколи не повторювалося», – наголосила Світлана Піддубна, директорка Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».

У лекції «Чого нас вчить єврейська трагедія» Світлана розповіла про причини виникнення ненависті до євреїв у нацистській Німеччіні, їх демонізації у суспільстві, де навіть дітям пропаганда вбивала в голови розповіді про небезпечність євреїв.

Вам це нічого не нагадує? Сьогодні та ж сама картина, от тільки вбивають та катують росіяни українців, за їхнє прагнення свободи жити на українській землі, за повагу до рідної культури та бажання бути вільною нацією.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів жертв Голокосту. Нехай вічною буде пам’ять про усіх, хто загинув від російської агресії, нехай ніколи ні на якій землі не буде повторення Голокосту.

Наша пам’ять – це наша зброя і наш захист від повторення подібних злочинів проти людства!

Фото з Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» та відкритих джерел

Категорії
Новини

Ініціативи, які стають реальністю

«АрселорМіттал Кривий Ріг» взяв участь у Міському молодіжному форумі «FuturePRO: від ідеї до змін».

Обмін ідеями, досвідом, дискусії, відкриття нових можливостей – міський форум зібрав понад 400 активних молодих людей та став місцем, де креативні ідеї генеруються та стають реальністю. А молоді люди впливають на формування громадянського суспільства та сприяють розвитку рідного міста і країни. 

У молодіжному форумі взяли участь учні, студенти, молоді фахівці Кривого Рогу, представники міністерства молоді та спорту України,міської влади, бізнесу, громадського сектору, міжнародних організацій, які тісно співпрацюють з Кривим Рогом.

«Ми прагнемо показати молоді, що у нашого міста є великий потенціал, що саме тут з успіхом можна навчатися, розвиватися, будувати кар’єру. Криворізька молодь дуже креативна та ініціативна. Наша мета – показати молоді, як  реалізовувати свої ідеї та рухати цей світ уперед», – сказала Ніна Ляшенко, голова Криворізького молодіжного центру.

Відкривав форум «Ярмарок вакансій», на якому були представлені локації різних підприємств Криворіжжя. Ця інформація допомагала молоді обирати професію, дізнаватися про актуальні спеціальності та цікаві можливості власного розвитку.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» розгорнув на форумі декілька локацій. Інформаційна – допомагала  юнакам та дівчатам визначитися з професією, більше дізнатися про можливості проходження практики та стажування на нашому підприємстві. На локації, присвяченій роботі, молодь мала змогу повчитися писати своє резюме, аби не допускати найрозповсюдженіших помилок, що допоможе їм у майбутньому. У лаунж-зоні можна було відпочити, переглянути відеоролики про підприємство, отримати цікаві сувеніри та дізнатися про насичене подіями молодіжне життя, а також сфотографуватися на фотозоні, зокрема і у спецодягу підприємства.

Як зазначила Валерія Грешнікова, фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Для нашого підприємства Міський молодіжний форум став ще однією платформою для спілкування з молодими людьми, поширення інформації про наше підприємство та можливість молоді реалізуватися в компанії «АрселорМіттал». Для нас важливо показати хлопцям і дівчатам більше професій, які є у гірничо-металургійній галузі. Тож окрім знайомства з компанією, ми знайомили учасників з професіями через гру у «металургійного крокодила», в якій хлопці та дівчата мали змогу більше дізнатися про професії, що мають попит на нашому підприємстві. А закріпили ми наше спілкування розіграшем подарунків».

Як підкреслив на відкритті форуму голова Ради оборони міста Олександр Вілкул, підтримка молоді – це інвестиція в її майбутнє та розвиток громади. За останні роки за підтримки UNICEF у Кривому Розі створено Криворізький молодіжний та  Мультифункціональний центри, проведено дві хвилі програми UPSHIFT з навчання молоді проєктній діяльності та 22 командам надано гранти на реалізацію проєктів. У рамках розвитку креативної економіки проводяться майстер-класи, розпочала роботу аудіовізуальна студія «KONTENTA», відкриті десятки цифрових освітніх центрів, створюються digital art центри з навчання комп’ютерному дизайну та 3D-моделюванню тощо.

Учасників форуму привітав начальник управління молодіжної політики міністерства молоді та спорту України Владислав Яцук, який розповів про молодіжний рух у країні, його значення для відновлення та розвитку України після війни. Владислав Яцук дуже позитивно оцінює співпрацю з Кривим Рогом. Він акцентував, що молодіжні центри, ради та програми стажування відкривають для молоді безліч можливостей для розвитку та участі у житті громади.

Під час панельної дискусії «Молодіжна політика як інструмент змін» експерти та представники влади поділилися успішними кейсами та розглянули подальші перспективи розвитку. У форматі «Світового кафе» відбулися інтерактивні сесії за трьома напрямками: розвиток молодіжного центру, ініціативи молодіжних рад, стажування в органах місцевого самоврядування.

Окремою частиною форуму стали виступи роботодавців на тему «Будуємо кар’єру разом – інсайт від бізнесу», де молодь мала змогу поспілкуватися з кращими роботодавцями нашого міста. «АрселорМіттал Кривий Ріг» розповідало про можливості та перспективи роботи на підприємстві.

Форум завершився  розіграшем призів від Криворізького молодіжного центру та «живим» мікрофоном, де учасники мали змогу поділитися своїми враженнями від заходу.

«Я навчаюся на другому курсі у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців Кривого Рогу. Там я опановую професію перукаря та манікюрниці, – сказала учасниця форуму Діана Берник. – Мені взагалі подобаються такі молодіжні тусовки, також цікаво дізнатися про різні спеціальності на промислових підприємствах міста. Колись в «АрселорМіттал Кривий Ріг» працювали мої батьки, тож я багато чула від них розмов про їхню роботу.  Також я брала активну участь у різних заходах підприємства. Я обрала для себе іншу спеціальність, але, якби я пішла працювати на «АрселорМіттал Кривий Ріг», то я б була там директором».

«Цікавий форум, цікаві локації підприємств, багато нової інформації, – ділиться враженнями студент Гірничо-електромеханічного фахового коледжу КНУ Андрій Мазур. – Я навчаюся на електромонтера, ця спеціальність потрібна у різних галузях, вона завжди має попит. А ще я учасником третьої хвилі проєкту Нова фабрика «АрселорМіттал Кривий Ріг». Плани на майбутнє у мене дуже великі, ідей вистачає. Тож зараз мені треба вчитися як їх реалізовувати, щоб і самому бути ефективним. І подібні заходи та підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг» у цьому мені допомагають».

Більше фото за посиланням

https://fex.net/uk/s/ofbxfcy

Категорії
Наші люди

Надійний захист та енергія позитиву на кінчику голки

Про своє захоплення, людські цінності, роботу та позитивне ставлення до життя розповідає інженерка дільниці релейного захисту та системної автоматики центральної електротехнічної лабораторії Світлана Зарєчна.

«Мій джекпот у житті – це моя родина, професія та вишивання. Коли я беру полотно, голку, нитки та починаю робити стіжок за стіжком, душа співає, усі проблеми та тривоги наче випаровуються і я заспокоююсь, налаштовуюсь на позитив. А інакше не можна, бо під час вишивання ти вплітаєш у роботу свою енергетику. Тож вона має бути тільки позитивною, щоб  несла добро тим людям, які будуть потім користатися цією річчю», – говорить Світлана Зарєчна.

На робочу спеціальність спочатку на коксохімічне виробництво вона влаштувалася у 1991 році після закінчення Криворізького коксохімічного технікуму. Згодом вона закінчила Металургійну академію за спеціальністю «Автоматизація та електропривід». Підприємство стало її другим домом, адже тут вона виросла як професіонал, брала активну участь у громадському та культурному житті колективу. Її вишиті серветки, рушники, доріжки, скатертини, вишиванки багато разів прикрашали різноманітні виставки – і у цеху, на підприємстві, у конкурсі «Золоті руки Криворіжсталі», роботи виставлялися й на міських виставках, в яких брали участь працівники підприємства.

Але життя склалося так, що через сімейні обставини Світлана була вимушена змінити роботу.

Працювати на підприємство Світлана повернулася вже за часів війни в Україні. Першим її враженням було нове обладнання, нові агрегати, сучасні підходи до їх обслуговування. Звичайно, щоб працювати з ними Світлані потрібно було опанувати нові знання. Зараз головне завдання професійної групи, до якої входить Світлана, обслуговувати прилади релейного захисту, які забезпечують безпечне вимкнення промислового електрообладнання при аварійних ситуаціях. Фахівці проводять налагодження та випробовування мікропроцесорних пристроїв релейного захисту, здійснюють технічне обслуговування електрообладнання, перевіряють його працездатність, можливість спрацювання тощо. Ця робота потребує чималих знань, вмінь, дотримання усіх вимог безпеки, а ще вимагає максимум уваги.

«Саме увага дуже потрібна й у вишиванні, адже треба слідувати заданому візерунку, ретельно добираючи кольори», – говорить Світлана Зарєчна. Вишиванням вона захопилася ще в дитинстві, її першою роботою був вишитий гладдю коричневий горобчик. Свою першу вишиванку, вже хрестиком, Світлана зробила у 18 років.

Мистецтву вишивання Світлану навчила її матуся Марія Василівна. Вона була родом із Західної України, яка славиться різноманітними народними ремеслами. Вони часто їздили у гості до її родичів, і завжди зі Львова Світлана привозила нитки для вишивання.

«Це різноколірні домоткані шерстяні нитки, які не линяють та не вигоряють на сонці. Вони дуже красиво виглядають вже у готовому виробі, – продовжує Світлана Зарєчна. – Мені подобається створювати різноколірні композиції, наприклад, вишивати квіти. Люблю й геометричні фігури. Техніка вишивання – класичний хрестик. До речі, я вже так приловчилася вишивати, що вже точно, без схеми, можу визначити куди втикати голку та звідки вона має вийти, знаю, як краще зробити перехід від одного кольору в інший. Сюжети для вишивання спочатку підглядала у різних журналах, дивилася, як працюють інші майстрині. Зараз допомагає інтернет та вже власний досвід. Насправді сучасним майстриням набагато простіше – у магазинах можна купити вже готові схеми того чи іншого малюнку. Кольори там теж продумані, тільки бери та вишивай. Мені цей спосіб теж до душі. Особливо подобаються малюнки: квітів, соняхів, дубових листочків. Саме ці листочки характерні у вишиванках для чоловіків. Їх ще з давнини майстрині вишивали на воротах сорочок та планках. Це вважається сильним оберегом, особливо для чоловіків-воїнів. Свого часу я з уважно вивчала історію, традиції, тематику орнаментів, фасони, кольори у вишиванках. У кожного регіону України вони свої, особливі. Насправді це ціла наука – наш код нації. Від початку повномасштабної війни я виготовляла багато різних корисних дрібничок для наших захисників, плела маскувальні сітки.

Я  із задоволенням дарую свої роботи рідним, друзям, щоб вони теж підживлювалися нашою національною енергетикою – вона у нас єдина. А ще я хочу, щоб у наш непростий час кожен знайшов собі справу до душі. Це дозволить нам захиститися від стресів та негараздів. Це теж наша своєрідна зброя – надійний спосіб захисту та сила виживання. А ще у творчості я бачу наш розвиток і процвітання, адже в українських ремеслах все спрямоване на позитив!».