Автор: Головко Вікторія

Категорії
Наші люди

Крапля, що дарує шанс

Як люди стають донорами, коли вирішили зробити цей крок у житті і який внесок у порятунок інших може зробити кожен з нас? Про це і не тільки ми говорили з Євгеном Кочергою, горновим доменної печі № 6 доменного цеху № 1, який вже здійснив понад 20 донацій.

«Насправді вперше кров я здав для потреб власної родини, коли рідна людина потрапила до лікарні. Було трохи лячно, але все пройшло добре, – розповідає Євген. – Тоді про донорство я навіть не замислювався, для мене це був разовий випадок. Але доля знову привела мене до цього – на початку повномасштабної війни треба було здати кров, щоб допомогти колезі. Саме після цього я і почав здавати кров на постійній основі, адже це зараз дуже необхідно як військовим, так і цивільним».

Відомо, що одна донація рятує життя трьох людей. За простим підрахунком, Євген вже допоміг більше 60-м людям, і активно продовжує це робити. А ще він постійно надихає на донорство інших людей у своєму оточенні. До речі, серед його колег також є донори, які здають  кров та плазму.

«На мій погляд, нічого особливого в цьому немає. Ти готуєшся, дотримуєшся здорового способу життя, до речі, донорство – стимул для цього, приходиш та здаєш кров, – продовжує Євген Кочерга. – Але бувають випадки, які запам’ятовуються. Одного разу я прийшов здавати кров з двома товаришами. Один був міцної статури, а інший навпаки. Ми дуже переживали за останнього, чи допустять лікарі його до здачі. У підсумку у нього все вийшло добре, а наш «богатир» втратив свідомість. Так буває, до цього треба бути готовим, адже ми не знаємо, як відреагує наш організм на таку нестандартну ситуацію для тих, хто прийшов здавати кров вперше».

А ще Євген каже, що після кожної донації він краще почувається, як морально, так і фізично. Медики пояснюють, чому так відбувається. В організмі людини приблизно 5-6 літрів крові. За природним процесом щодня мільйони клітин крові гинуть, а на заміну їм утворюються нові. Донор зазвичай за один раз здає приблизно 450 мл крові. Це небагато для людського організму. Та майже одразу в організмі починається процес регенерації. Саме через активну відновлювальну роботу організму донор і почувається краще. Лікарі говорять, що при цьому організм ще й омолоджується. А ще здача крові – це чудовий спосіб витратити зайві калорії у буквальному розумінні, лежачі в кріслі. Беріть й собі це на озброєння.

«Я дуже хочу, щоб донорів дедалі ставало все більше, в умовах війни кров дуже необхідна усім. Отже, долучайтеся до нашої спільноти та відчувайте радість від того, що у буквальному розумінні своєю кров’ю ти рятуєш людські життя та змінюєш світ на краще», – сказав Євген Кочерга.

Категорії
Наші люди

Спорт визначив професію

Двадцять років тому у житті машиніста дверезнімальної машини коксового цеху № 1 Андрія Сушка відбулися кардинальні зміни. Він працевлаштувався на наше підприємство того пам’ятного жовтня, коли «Криворіжсталь» увійшла до міжнародної компанії АрселорМіттал.

Все почалося зі спорту. Андрій Сушко – футболіст, він закінчив Дніпропетровський державний інститут фізичної культури. У чемпіонаті Кривого Рогу він грав за команду «Хімік» коксохімічного виробництва. Саме тоді Андрій і почув від тренера: «Граєш за нашу команду, працюй на КХВ». Сказано-зроблено, хоча й не відразу, на роздуми пішов деякий час.

На коксохімічне виробництво Андрій влаштувався на початку жовтня, саме напередодні тієї значущої події, коли міжнародна компанія АрселорМіттал (на той час Міттал Стіл) зайшла в Україну, а «Криворіжсталь» стала однією з її провідних підприємств.   

«Дванадцять років я працював дверевим, вже вісім – машиністом дверезнімальної машини, – розповідає Андрій Сушко. – Починав на другій батареї, а взагалі за усі роки я встиг поробити на усіх коксових батареях цеху. Тому на власному досвіді відчув, як воно раніше було, і як стало зараз – після модернізації та кардинальних перетворень обладнання. Пам’ятаю свій перший день роботи. Для знайомства з цехом, я прийшов у світлому костюмі, а пішов звідси увесь чорний (сміється). Зараз такого пилу тут вже немає. Старі КБ вже стали історією, до речі, я був серед тих, хто їх готовив до закриття. А на нових коксових батареях №№ 5, 6, які були збудовані компанією дуже швидко, все нове, сучасне та екологічне. Там впроваджена безпилова видача коксу. Коли кокс потрапляє до тушильного вагона, пил вже не розлітається, а уловлюється димососами та далі очищується через фільтри. А газощільні двері  коксових печей, які мають гнучкі ущільнювальні рамки, не дають шкідливим газам виходу з КБ. Та й фізично працювати на нових батареях стало легше. Технологічними процесами я керую зі зручної кабіни, де обладнання під рукою, взимку тепло, а влітку прохолодно».

З нагоди двадцятиріччя АрселорМіттал в Україні Андрій Сушко від всього колективу першого коксового цеху бажає рідному підприємству скорішого відновлення виробництва та розвитку. І, головне, щоб все це найскоріше відбувалося за мирних часів. 

Категорії
Новини

Не у брову, а в око

Як правильно допомогтисобі коли навіть невелика смітинка потрапила в око, щоб ця ситуація не перетворилася на велику проблему? Пропонуємо професійні поради лікарки-офтальмологині медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Людмили Остапенко.

Ви гуляєте або поспішаєте на роботу, в особистих справах, і раптом – різкий біль в оці. З’являється дискомфорт, сльози течуть градом. Чи знайома вам така ситуація?

Людське тіло таке велике, але чомусь смітинка цілить саме у маленьку точку – в  око. Гірше, якщо це металевий пил, стружка або інші маленькі частинки, які присутні на виробництві. «Ось чому на території підприємства норми охорони праці зобов’язують носити захисні окуляри на виробничих ділянках. Очі є одним із найбільш чутливих органів людини. Навіть малесенька пилинка або іскра, можуть викликати сльозовитік, біль, подряпини на роговиці ока. Вони норовлять залетіти до ока на виробництві, під час домашніх робіт з електроінструментом, при звичайному прибиранні помешкання або роботи з хімікатами. До речі, це дуже поширене явище у нашій практиці. Смітинка в оці може спровокувати запалення. Якщо не діяти одразу, та ще й дуже обережно, можна занести інфекцію, і, як наслідок, отримати погіршення зору», – зазначила  Людмила Остапенко.

Допоможе – вода

«Коли смітинка потрапила до ока, як правило, перше, що ми майже інстинктивно робимо, починаємо його терти. Цього не бажано робити, адже можна продавити смітинку глибше в око або подряпати роговицю, – продовжує лікарка. – У такому випадку ваш найкращий помічник – це чиста бутельована або прокип’ячена вода кімнатної температури. Промийте нею око. При цьому нахиляйте голову так, щоб вода стікала від внутрішнього куточка ока до зовнішнього. Під час промивання активно моргайте, вода та сльози ефективно вимивають стороннє тіло з ока. Промивання також допомагає при потраплянні в око хімічних речовин, в тому числі лаку для волосся, парфумів, блискіток та, навіть, антисептика, який містить спирт та ароматизатори.

Якщо стороннє тіло застрягло в оці і не піддається водним процедурам, його треба обережно видалити чистим вологим ватним тампоном або краєчком серветки. Увага! Не виймайте смітинку гострими предметами, це дуже небезпечно!».

Лікарка попереджає, якщо навіть після таких процедур смітинка залишається в оці, постраждалому треба негайно звернутися до лікаря. Також до офтальмолога треба поспішити, якщо око почервоніло та болить, зір став розмитим, перед очима «пішли» плями, або взагалі людина перестала бачити. Тут вже без кваліфікованої допомоги точно не обійтися. І чим скоріше ви звернетеся до лікаря, тим більша ймовірність, що ви уникнете ускладнень і, незабаром, відновите свій зір.    

Цікаві факти про очі

Сльози мають антибактеріальні властивості. В них є спеціальний фермент, який знищує бактерії.

Очі загоюються скоріше, ніж шкіра. За правильного лікування та догляді невеличкі пошкодження роговиці можуть загоїтися за добу або дві доби.

Роговиця має в 600 разів більше нервових кінцівок, ніж шкіра. Бережіть свої очі.

Сухий вітер знижує природне зволоження очей, від чого вони стають більш вразливими. У вітряну погоду користуйтеся окулярами.

Якщо металева стружка потрапила до ока, краще негайно звернутися до лікаря, адже крім механічного пошкодження ока, метал може залишити в ньому іржу, а це дуже небезпечно і може стати на заваді швидкому одужанню.

Візьміть ці поради до уваги, та міцного усім здоров’я.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Наші люди

На рейках мирної роботи

Сергій Шустов, залізничник за професією зі стажем понад 20 років у ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». На захист України він став з перших днів повномасштабного вторгнення, захищав Криворіжжя, визволяв Херсонщину. Зараз Сергій знову повернувся до мирної роботи.

«Війна негативно вплинула на наше здоров’я, але не на наш дух. Після фронту до цивільного життя я повернувся нещодавно, працюю у цеху лише четвертий місяць. На жаль, після поранення, це сталося в Авдіївці, я вже не можу знаходитись безпосередньо на лінії, працювати на тепловозах, але я проводжу аналітичну роботу, збираю дані, керую різними технічними процесами тощо. Головне, що я працюю, життя продовжується, – говорить Сергій Шустов, машиніст-інструктор локомотивних бригад з адміністративної роботи залізничного цеху № 2.

На захист України Сергій став з першого тижня повномасштабної війни. Він приєднався до лав територіальної оборони. На Миколаївському напрямку Сергій стояв в обороні нашого міста, а згодом виганяв ворога з Херсонщини, воював на Донецькому напрямку, трохи на Запорізькому, стримував ворога на Сумщині.

Сергій розповідає, що прикордоння там дуже неспокійне. Ворог постійно суне малими групами, боєм та хитрощами намагається прорватися крізь нашу оборону. А ще не вщухають обстріли, росіяни спеціально гатять по житлових будинках, садочках, школах, намагаються вбити якомога найбільше цивільних людей.

«Я й зараз підтримую зв’язок зі своїми побратимами. Хтось з них продовжує воювати, хтось вже демобілізувався через поранення. На жаль, багатьох товаришів вже немає з нами, – продовжує Сергій Шустов. – Хочеться, щоб ця жорстока війна якнайскоріше закінчилася, щоб ми нарешті мирно жили та працювали. Щоправда, входити у цивільне життя нам зараз дуже важко. Я бажаю рідному підприємству відновлення повноцінної роботи, розвитку, щоб ми, нарешті, стали в цьому на повні рейки. І головне, щоб все відбувалося під мирним небом».

Категорії
Новини

Історія на touch

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг «Міському історико-краєзнавчому музею» з придбанням обладнання для нової експозиції  у «Дзвіниці пам’яті», що біля парку Героїв.

Директорка музею Вікторія Ступнік проводить руками по широченному столу-екрану. На ньому з’являються яскраві картинки, «оживають» тексти та відеосюжети. Це мультимедійний (сенсорний) екран з багатьма можливостями. Він може підключатися, як до комп’ютера, так і до мобільного пристрою та інтегрувати інформацію, зображення, звук, інтерактивні елементи для ефективної та захопливої передачі інформації глядачам.

«Цей мультимедійний стіл-екран було придбано за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг». Поки що він знаходиться у музеї, адже зараз триває робота над створенням контенту для нього, а працювати він буде у «Дзвіниці пам’яті». Вона є   однією із візитівок Кривого Рогу, і тепер нею опікуватиметься комунальний заклад культури «Міський історико-краєзнавчий музей» Криворізької міської ради», – говорить Вікторія Ступнік.

За допомогою мультимедійного екрана відвідувачі нової локації музею зможуть більше дізнатися про наших полеглих героїв-захисників, серед яких будуть і працівники нашого підприємства. Також тут у сучасному форматі глядачі можуть ознайомитися з багатою на події історією нашого краю, міста, побачити архівні фото та відео матеріали тощо. У музеї зараз працюють над створенням усіх умов, щоб екраном усі охочі могли користуватися персонально, в тому числі щоб це зручно було робити й людям з інвалідністю. 

За кошти нашого підприємства до комплекту сенсорного столу також було придбано стіл-рецепцію з ефектною підсвіткою, та стійки з червоними канатами. Вони слугуватимуть огорожею мультимедійного куточка.

А щоб відвідувачам експозиції у «Дзвіниці пам’яті» було де перепочити, підприємство безоплатно надало для цього 10 паркових лавок «Рута».

«Збереження культурної, героїчної пам’яті про наших людей, знайомство з  артефактами та подіями сучасності можуть подаватися цікаво, – зазначила Вікторія Ступнік. – До історичної інформації тепер у буквальному розумінні можна доторкнутися і вона оживе під вашими руками. Ми робимо впевнені кроки до цифровізації, працюємо над тим, щоб наші екскурсії були цікавими для усіх поколінь. Дуже важливо, що в цьому нам допомагає таке велике підприємство, як «АрселорМіттал Кривий Ріг».  

Категорії
Новини

Холодам – технічну відсіч

В цеху сіркоочищення коксохімічного виробництва триває підготовка до зими.

Дерева ще з листвою, а осіння волога погода вже натякає на негоду – перший сніг синоптики прогнозують вже восени. Підготовка до холодного сезону стартувала у місті. У підрозділах «АрселорМіттал Кривий Ріг ці роботи вже на фінішній прямій.

«Спочатку турбуємося про людей, а потім про «залізо», – говорить Олександр Матяш, начальник цеху сіркоочищення (ЦСО). – Ми всі добре розуміємо, що підготовка до холодів – справа відповідальна, і вона триває у нас повних ходом. Природа вже нагадала усім про свою не тільки календарну присутність, тож до будь-яких погодних сюрпризів ми вже готові».

Зараз у ЦСО активно запасаються посипковим матеріалом, щоб на випадок ожеледиці взимку працівникам було безпечно пересуватися. Посипку зберігають у трьох ємностях, розташованих у різних частинах цеху.

Завершили тут і утеплення восьми закріплених за цехом пожежних гідрантів. А у колодязях утеплили пожежні крани, щоб вони не замерзали при сильних морозах.

Окрема увага приділяється перевірці системи опалення та подачі гарячої води у робітничих приміщеннях. Це й склад соди та сірчаної кислоти, де працюють апаратники приготування хімічних розчинів, механічна майстерня для електромонтерів та слюсарів-ремонтників, а також адміністративна будівля цеху та операторна, де працює технологічний персонал. Фахівці уважно оглянули мережу опалення, визначили слабкі місця та відремонтували трубопроводи.

Синоптики прогнозують, що ця зима буде щедрою на опади. Справдиться цей прогноз, або ні, подивимося, а от бути готовими до снігопадів або рясних дощів потрібно. У цеху сіркоочищення вже перевірили на цілісність та чистоту дахи, підготували до роботи ливньові колодязі. Їх почистили від пилу та сухого листя, щоб великій воді, якщо така буде, було куди стікати. 

«Готуємо до роботи в холоди і наші конденсатовідвідники газового конденсату з газопроводів коксового газу, – продовжує Олександр Матяш. – У цеху сіркоочищення проходить багато газопроводів з газом. На них утворюється конденсат, який потім відкачується та спрямовується на перероблення. Щоб взимку конденсат не перетворювався на лід та не руйнував труби, конденсатовідвідники мають бути у робочому стані, термоізольованими та перевіреними. В нашому цеху таких конденсатовідвідників п’ять. Вони розташовані у відділенні вловлювання та у відділенні вологого каталізу, біля піч-котлів. Подбали ми й про утеплення приладів АСКТП – це різноманітні датчики, термометри тощо. Головне, щоб від морозів електроніка не вийшла з ладу, а також інше обладнання нашого цеху».

Така увага до підготовки цеху до зими невипадково. Ці роботи конче необхідні для життєдіяльності цеху, його безперебійної роботи. І хоча зараз в умовах нестачі персоналу робити це непросто, але цех зробив все, щоб холоди зустріти підготовленим та щоб цей фактор не завадив працювати якісно і з комфортом для персоналу.