Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Чисто, тепло та безпечно

Саме у таких умовах у відремонтованому укритті працівники доменного цеху № 1 тепер мають змогу перечікувати небезпеку під час тривог . Ремонт виконали спеціалісти ПП «Стіл Сервіс».

Розташоване укриття в адміністративній будівлі ДЦ-1. Територіально воно є найближчим для працівників, які обслуговують доменні печі №№ 6 та 8, а також для підрядників, що виконують тут ремонти метагрегатів. Від небезпеки у сховищі  можуть сховатися до 100 осіб.

До ремонту перебувати в цьому укритті було не дуже приємно. На стінах облущилася стара фарба, на підлозі збиралися ґрунтові води, а стеля була сірою від пилу. Скажемо відверто, за мирних часів ремонтам сховищ по всій країні приділялася не першочергова увага. Та все змінилося з початком повномасштабної війни.

«Приміщення велике, має кілька залів. Ми тут ретельно все прибрали, встановили додаткові лавки. Особливо небезпечними тривоги були на самому початку війни, коли ворог дуже близько підійшов до міста. В напрузі усіх тримали і гучні «прильоти» по місту. Тож якщо ми відчували реальну небезпеку, то поспішали сюди. Зараз знаходитись тут приємно, адже після ремонту все чисто та охайно, – поділився враженнями Сергій Олексієнко, старший майстер ДЦ № 1.

Було

«Роботи з оновлення укриття тривали місяць. Ми прибрали старе оздоблення, осушили приміщення, поштукатурили, побілили стелі, пофарбували панелі. Привели до ладу і санвузол. До речі, це одне з укриттів на підприємстві, в якому він стаціонарний і навіть має душ. Спеціалісти полагодили водопровідні труби, відремонтували систему каналізації, тож зараз тут є вода. Добре працює вентиляційна система, яка була теж відремонтована. А ще у цьому укритті тепло, це дуже важливо у холодний період», – сказала Ірина Щербіна майстер цеху допоміжних робіт дільниці будівельно-оздоблювальних робіт ПП «Стіл Сервіс».

Стало

З початку повномасштабного вторгнення фахівці «Стіл Сервісу» відремонтували вже не одну захисну споруду в «АрселорМіттал Кривий Ріг», зокрема на коксохімічному виробництві. Зараз триває капремонт захисної споруди на кисневому виробництві.  

Категорії
Наші люди

Наступна станція – «Волонтерство»

Волонтерство  не тільки допомагає тим, хто цього потребує, а й об’єднує людей, які разом працюють або мають спільні інтереси, хобі. У цьому щоразу впевнюється начальник зміни залізничного цеху № 1 Віталій Бондюк, коли з колективом цеху збирає та відправляє чергову допомогу військовим або переселенцям.

«Мій обов’язок у першому залізничному цеху – знати все, що відбувається на залізниці підприємства та керувати процесом руху. Наприклад, знати, скільки на території знаходиться порожніх та завантажених вагонів, які проблеми з рухомим складом треба терміново вирішити, щоб рух не припинявся, скільки прокату або чушки завантажити, куди їх спрямувати, яким шляхом, підготувати необхідні документи для перевезення «Укрзалізницею» та багато іншого. А ще знати, якою залізницею в Україні прямує состав до нашого підприємства, де він знаходиться, коли його чекати. Звичайно, цим займаюся не я один, над цим працює ціла команда залізничників», – розповідає Віталій Бондюк.

Організацію залізничного руху Віталій опановував спочатку у політехнічному коледжі КТУ, а згодом закінчив Державний університет економіки і технологій. Взагалі, він продовжив сімейну справу, бо залізничниками були його батьки, черговою на залізничній станції нашого підприємства працює сестра.  

Окрім залізничних нюансів, як підкреслює Бондюк, треба знати принцип роботи металургійного підприємства, специфіку кожної залізничної станції та бути активним, адже професія потребує  знань, оперативності та згуртованості.

Ці якості знадобилися Віталію і у волонтерській справі.

«Найбільшим потрясінням для мене став початок війни, – продовжує Віталій. – В цей час я був у відпустці і оздоровлювався в Карпатах. Вранці мене розбудив телефонний дзвінок від родичів із Білої Церкви, які повідомили, що їх вже бомблять. Дійсно, ми знали, що напад росіян був можливим, про це тоді багато говорили у суспільстві. Але кожен українець сподівався на здоровий глузд сусідів. Його, як виявилося, у росіян немає. Я повернувся до Кривого Рогу та разом зі своїми колегами-залізничниками зайнявся волонтерством. Це була і організація закупівлі військового спорядження для перших мобілізованих працівників ЗЦ № 1, і допомога переселенцям. Мені здається, що від самого початку війни усі українці стали волонтерами».

До речі, волонтерив Віталій і разом з футбольними вболівальниками Кривого Рогу. Одне з його хобі – це футбол, він вболіває за наш ФК «Кривбас». Разом вони збирали необхідне для людей, які через війну були вимушені покинути рідні домівки, у яких із речей майже нічого не лишилося. Допомагали і родинам військових, в яких, наприклад, батьки-інваліди.

«Це вже стало звичкою – збирати інформацію про те, що потрібно людям, організовувати все, а потім їхати на місця із вантажем, – говорить Віталій. – Одна із таких поїздок мені особливо запам’яталася. Це була тільки-но звільнена Херсонщина. З нашими військовими ми зустрілися біля відомого пам’ятника Кавуну. От тільки виглядав він не так, як ми звикли його бачити під час дороги на море, – з численними дірками від куль та осколків. А поряд – залишки житлових будинків. Ми пам’ятаємо херсонські села квітучими, яскравими, красивими. А зараз чимало сел розбиті, жити там неможливо. Щоб відновити все, знадобиться чимало сил, ресурсів, робочих рук та матеріалів. Та я впевнений, що із цим ми впораємося, бажання є. Головне зараз – це перемога, тож будемо наближати її кожен на своєму місці».

Категорії
Новини

Шана колезі, другу, захиснику та усім загиблим

В автотранспортному управлінні відкрили меморіальну дошку на честь свого загиблого колеги – захисника України Юхима Соболевського, який працював начальником ремонтної майстерні технічної служби.

На підприємство Юхим Соболевський влаштувався наприкінці 1990-х років. В автотранспортному управлінні він пройшов шлях від слюсаря до керівника ремонтної майстерні. У його вмілих руках техніка завжди набувала нового життя і потім відмінно працювала. А ремонтувати він умів усі види автомобілів, від великовантажівок  до пасажирського транспорту. Колеги згадують, що Соболевський дуже любив свою справу, був відповідальним та завжди цікавився технічними новинками.

Вперше Юхима Соболевського призвали до лав ЗСУ ще у 2014 році, тобто на самому початку війни в Україні. Він брав участь у АТО на Сході України, а після служби знову повернувся працювати до рідного цеху.

Вдруге до збройних сил його призвали у перші місяці повномасштабного вторгнення росіян. Такі люди, як Юхим, були і залишаються дуже цінними, адже у них є не просто військовий досвід, а досвід ведення бойових дій. Він служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка – це формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Разом із побратимами Юхим Соболевський брав участь у багатьох боях, визволяв Харківщину.

22 листопада минулого року разом з іншими бійцями Юхим пішов на облаштування позицій, але натрапив на ворожу розтяжку. Його життя обірвалося.

«В Україні йде війна, тривають важкі бої, в яких, на жаль, гинуть наші люди. Це чиїсь чоловіки або дружини, брати, сестри, товариші, колеги. Втрачати завжди  важко, але в рази важче, коли серед загиблих саме ті люди, яких ми добре знаємо, кому щоранку ми казали «привіт», з якими працювали багато років. Кожна загибель на війні – це без перебільшення потрясіння для колективу, – говорить начальник АТУ Андрій Кіндрат. – Від початку повномасштабного вторгнення російських загарбників життя за Україну віддали семеро працівників нашого управління. Першою втратою став Юхим Валерійович, потім біля Кліщіївки Бахмутського району загинув слюсар з ремонту рухомого складу Сергій Лавров. Тривалий час зниклим безвісті на Херсонщині вважався водій швидкої допомоги Андрій Шульга.Надії на краще не виправдались, він загинув. Життя водія Віталія Трофіма обірвалося у населеному пункті Оріхово-Василівка Донецької області. Водій фронтального навантажувача 5-ї колони Ілля Марчук загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області. Електрогазозварювальник Роман Антончик поклав життя біля населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Під час «прильоту» ворожої ракети тут, на Криворіжжі, загинув водій Андрій Рудик, який служив старшим солдатом. Вічна пам’ять нашим колегам і товаришам».

Виготовити меморіальну дошку на честь Юхима Соболевського автотранспортникам допомогли працівники ЛМЗ, а металеві троянди створили у ковальській дільниці.

Розташована меморіальна дошка на фасаді адміністративної будівлі автотранспортного управління, поряд із самим входом. До речі, ця будівля теж зазнала «поранень» від ракетних ударів ворога – забиті вікна та понівечені споруди на території управління нагадують, що безпечних місць в Україні зараз немає.

Як зазначив Андрій Кіндрат, меморіальна дошка хоч і присвячена Юхиму Соболевському, але вона уособлює пам’ять про всіх загиблих на війні працівників АТУ. Навесні тут планують зробити куточок пам’яті про них, адже ці люди віддали життя за кожного з нас.

Категорії
Наші люди

Волонтерство – це поклик душі

«Коли їхав на зміну, прийшло повідомлення: «Україну бомблять, почалася війна». З того часу, як і у багатьох українців, життя чергового електромонтера агломераційного цеху № 1 Олексія Волощука кардинально змінилося. До щоденних робітничих та побутових справ додалися турботи про допомогу як цивільним, так і військовим.

В агломераційному цеху № 1 Олексій Волощук обслуговує та ремонтує електрообладнання агломашин, гідронасосів, електродвигунів та інших агрегатів. До своєї справи він ставиться відповідально та дуже обережно. Адже електрика, яка  живить цех, може бути і небезпечною, недаремно електрострум входить в топ-4 основних смертельних ризиків на виробництві. Тому Олексій та його колеги завжди у роботі використовують засоби індивідуального захисту, діелектричні рукавиці, спеціальні інструменти та інші прилади, які дозволяють працювати безпечно.

А от у місті та за його межами Олексія Волощука знають через його захоплення – він реконструктор, займається постановкою та організацією лицарських боїв із використанням справжньої залізної зброї, обладунків.

Та після початку війни лицарські бої відійшли на другий план. Першочерговим завданням Олексія стала волонтерська діяльність. З іншими чоловіками він допомагав будувати бліндажі, копати окопи, налагоджував побут військових, збирав для бійців потрібні речі та відправляв їх на фронти, у лікарні-«тисячці» з іншими волонтерами облаштовував бомбосховище. Зараз продовжує волонтерити, активно донатить на ЗСУ.

Нещодавно Олексій Волощук був нагороджений за волонтерську діяльність – отримав грамоту від виконкому Металургійної у місті ради.

«Звичайно, це дуже приємно, надихає на подальшу роботу в цьому напрямку. Та я вважаю, що таких нагород гідні усі українці. Зараз проти ворога воюємо ми усі, без винятку. Тільки кожен на своєму місці. Захисники-воїни нищать загарбників на полях боїв, а у тилу ми допомагаємо їм донатами, збираємо багато необхідного, підтримуємо економіку своєю роботою, а ще допомагаємо бійцям морально, бо добре слово здатне багато чого зробити», – говорить Олексій.  

Чимало знайомих Олексія боронять Україну у складі територіальної оборони. Коли вони ще базувалися у місті, Олексій допомагав їм з електрикою на позиціях – під’єднував кабелі, проводив світло.

Завдяки воїнам-захисникам, волонтерам та простим мешканцям міста Кривий Ріг вистояв, а ворога було «відкинуто» на лівий берег Дніпра. Та боротьба за українські міста, села, людей продовжується. Активно триває і робота на волонтерському фронті. Волонтери кажуть, що зараз, як ніколи, важливо не опускати руки, плідно працювати, вірити у ЗСУ та бути єдиними, ворог дуже боїться нашої єдності.

«Я з цим повністю погоджуюсь, – говорить Олексій Волощук. – З початком війни українці ще більше об’єдналися, стали міцнішими духом. Це як струмочки, які  зливаються у річки, впадають у море, і потім ми усі відчуваємо цю велику силу води. Згадую ситуацію, яка сталася неподалік мікрорайону Інгулець. На початку війни там будувалися фортифікаційні об’єкти. Військові попросили цивільних допомогти їм, і охочих виявилося дуже багато, я нарахував близько 200 хлопців та чоловіків віком від 16-18 до 60-ти й старше. Ми розвантажували «фури» з піском, копали окопи, будували бліндажі. Під час тривоги усі разом ховалися, адже тоді ворог був зовсім поруч. Хочеться, щоб цей дух єдності зберігався і зараз. Тож побажаю усім терпіння, життєвої мудрості, віри в ЗСУ та постійного бажання допомагати людям».

Категорії
Новини

У медцентрі працівникам підприємства – знижка 50%

У поліклініках металургійного виробництва та гірничого департаменту медичного центру ПП «Стіл Сервіс» є можливість скористатися платними медпослугами.

Медичні послуги можуть отримати як мешканці Кривого Рогу, регіону, так і працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу», ЛМЗ, «Стівідорної компанії Нікмет-Термінал», «АрселорМіттал Беріслав». До речі, для працівників наших підприємств передбачена знижка 50%.

«Одразу скажемо, що щорічні профілактичні медогляди, лабораторна та інша діагностика, які входять в комплекс профобстеження, залишаються безкоштовними і будуть проводитися згідно до узгоджених планів, як і завжди. Наше завдання незмінне – приділяти максимум уваги профілактиці захворювань у співробітників підприємства, особливо у тих, хто має справу зі шкідливими. небезпечними факторами на робочих місцях, – говорить Наталія Гардань, головна лікарка медцентру ПП «Стіл Сервіс». – Але коли у людини виникає потреба у додаткових аналізах, консультаціях лікарів, фізіотерапевтичних послугах, які не пов’язані із профілактичним оглядом, – усе це надають у двох поліклініках підприємства. Такі послуги платні, але для наших робітників вартість вполовину менша. Двері поліклінік завжди відкриті й для мешканців міста, адже вартість медпослуг у нас демократична».

Здоров’я – найбільша цінність людини. Ми рідко замислюємося про це, коли нас нічого не турбує. Але варто хворобі проявити себе, одразу починаємо шукати, де можна зробити якісну діагностику та отримати корисну консультацію щодо подальшого лікування.

Медцентр «Стіл Сервісу»  надає великий обсяг послуг клінічної лабораторії, де людям можуть зробити різні види аналізу крові, провести біохімічні дослідження тощо. Також тут можна отримати консультацію лікарів: окуліста, терапевта, хірурга, гінеколога, дерматовенеролога, отоларинголога. Працюють маніпуляційний кабінет, кабінет рентгенологічного обстеження, електрокардіограми, психофізіологічної експертизи, мамографії. Вона, до речі, є найефективнішим засобом ранньої діагностики раку грудей для жінок віком 40+. Направлення на безкоштовне мамологічне обстеження працівники можуть отримати у лікаря (акушерки) під час проходження щорічного профілактичного огляду.

«Хочу зазначити, що усі наші лікарі – професіонали високого рівня. Тим більш, вони добре знають умови праці людей, та й самих працівників теж, адже слідкують за станом їхнього здоров’я впродовж років. Щодо медичного обладнання, то воно у нас сучасне, регулярно проходить технічне обслуговування», – зауважила Наталія Гардань.

З першого грудня у поліклініці гірничого департаменту відкривається фізіотерапевтичне відділення. Тут можна пройти дарсонвалізацію, магнітотерапію, діодінамічні токи, ампліпульс, електрофорез, лазер, солюкс, УФО (кварц) та багато інших процедур, який призначив ваш лікар.

Працюватиме це відділення по буднях з 8 ранку до 15.40 без перерви на обід. Варто зазначити, що запис на фізіотерапевтичні процедури триватиме до 15.00. У разі високого попиту на фізіотерапевтичні послуги та масаж час роботи цих кабінетів буде переглянуто.

Нагадаємо, що поліклініка ГД знаходиться за адресою: вул. Збагачувальна, 86. Це на кільці трамвайно-тролейбусної зупинки біля управління гірничого департаменту. Більшість людей часто називають це кільце «зупинка НКГЗКу».

Записатися на платні послуги можна:

– у поліклініці металургійного виробництва за номером телефону 067 532 24 42, щодня, окрім суботи та неділі, з 8.15 до 14.00.

– у поліклініці гірничого департаменту за номером телефону 067 696 46 58 щодня, окрім суботи та неділі, з 8.15 до 14.00.

Також записатись можна, скориставшись чат-ботом підприємства у Телеграм.

Оплата за послуги виключно безготівкова і здійснюється на місці.

Категорії
Новини

Відновлення з перспективою для агломератників

Агломераційний цех № 2 став до роботи після капітального ремонту комплексу промислових будівель та споруд, який тривав 134 дні.

Протягом цього часу в АЦ № 2 відремонтували багато обладнання. Для цього цех повністю зупинили, а агломерат виробляли у агломераційному цеху № 1.

«Основною метою перевтілень стала заміна застарілого та зношеного технологічного обладнання, особливо того, яке взагалі неможливо відремонтувати у працюючому цеху, – розповідає Олег Щербук, начальник АЦ № 2. – Перш за все, це стосується гідрожолоба під пластинчатими конвеєрами В 5,6. Останній раз його капітально ремонтували під час реконструкції цеху у 1970-х роках минулого століття. Гідрожолоб – це основна частина складної системи скиду шламових вод в аглоцеху. До нього надходить брудна вода з мокрої очистки та лінійних охолоджувачів. Шлам осідає, вода очищується та знову застосовується у виробництві. До початку ремонту ми не знали, у якому стані знаходиться гідрожолоб, адже він завжди знаходиться у воді. Хоча ми розуміли, що агресивне середовище значно «підточило» цей промисловий об’єкт. Потрапити до нього ми змогли тільки під час зупинки цеху».

На гідрожолобі повністю замінили лоток, два стави конвеєрів, виконали інші роботи. Фактично в АЦ № 2 збудували абсолютно новий гідрожолоб з усіма його складовими. Також був відремонтований пластинчатий конвеєр В 5 – центральну транспортну «артерію» цеху, яка забезпечує функціонування  усіх агломераційних машин АЦ № 2.

Ремонтні роботи велися цілодобово. Їх виконували фахівці підрядної організації. Вузли, деталі, різноманітні металеві конструкції для ремонту обладнання аглоцеху виготовили фахівці Ливарно-механічного заводу.

«Зараз в цеху працює чотири агломашини з шести. Це цілком достатньо для забезпечення агломератом поточного обсягу виробництва чавуну. Капремонт гідрожолоба та іншого обладнання аглоцеху дозволить у майбутньому працювати безаварійно. Цим ремонтом ми заклали перспективу подальшої стабільної роботи цеху на багато років уперед», – сказав Олег Щербук.