Категорії
Новини

Лікарі попереджують: будьте обережні і не впіймайте лептоспіроз!

Просимо усіх, хто любить купатися у міських водоймах або річках у спекотні дні, рахуватися з ризиками для здоров’я. Бо у воді на нас може чатувати небезпека, яка може передаватися через хворих тварин.

Лептоспіроз ще називають водною, болотною або собачою лихоманкою. Це гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується гарячкою, загальною інтоксикацією, жовтяницею, ураженням печінки, кровоносних капілярів, нервової системи, ускладняється геморагічним синдромом і нирковою недостатністю.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, лептоспіроз характеризується тяжким перебігом і високим відсотком летальності.

В Україні пік захворюваності лептоспірозом припадає на червень-вересень, що зумовлено активним відпочинком населення на природі. Інфекцію можна у буквальному розумінні зловити під час купання у водоймах зі стоячою водою, риболовлі, під час сільськогосподарських робіт, догляду за хворими тваринами, при вживанні продуктів харчування інфікованих гризунами. Також інфікованою може бути вода у колодязях, тож не пийте її одразу, краще прокип’ятіть.   Джерелом інфекції є інфіковані дикі гризуни: пацюки, водяні щури, миші, ондатри, нутрії, а також свійські тварини – свині, собаки тощо. Інфекцію у навколишнє середовище вони виділяють із сечею. Лептоспіри можуть проникати в організм людини через порізи і подряпини на шкірі, а також через ніс, рот, очі.

Важливо знати: від людини до людини ця інфекція не передається!

Від моменту зараження до появи перших ознак захворювання проходить від 2 до 20 днів. Перші симптоми найчастіше нагадують грип. У людини різко підвищується температура до 39-40° C, з’являється загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах (особливо литкових), стегнах, попереку, запаморочення, нудота, блювання, можлива втрата свідомості. Болі можуть бути настільки сильними, що хворі ледь пересуваються, вони хитаються під час ходіння. У хворих червоніють очі, можлива поява жовтяниці слизової оболонки, з’являється висип на губах і крилах носа, збільшується печінка та селезінка. Можливі висипи на шкірі, крововиливи, носові кровотечі, можливе криваве блювання, пронос з домішкою крові.

У таких випадках треба негайно звертатися до лікаря!

Як зазначає Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс», щоб вберегти себе та близьких від інфекції, варто:

  • купатися лише у спеціально відведених місцях. Заражаються лептоспірозом найчастіше у закритих стоячих водоймищах, особливо мілководних;
  • не заходити у воду, якщо є рани, подряпини, місця запалення, не ходити босоніж у заболочених місцевостях;
  • не пити некип’ячену воду з відкритих водоймищ або з неперевірених джерел;
  • перед вживанням ретельно мийте фрукти та овочі і обдавайте їх окропом. В жодному разі не їжте продукти, пошкоджені тваринами. Це особливо стосується овочів та фруктів, які зберігалися у коморах чи підвалах;
  • купуйте м’ясо тільки у магазинах та на офіційних ринках, продукти «із землі» можуть бути інфіковані;
  • у будь-яких будинках, навіть багатоповерхових, варто проводити регулярне знищення гризунів.

І взагалі, лікарі радять дотримуватись правил особистої гігієни та частіше мити руки.

Лише своєчасно розпочате лікування дасть змогу зберегти життя!
Любіть, цінуйте себе і будьте здоровими!

Категорії
Наші люди

Зустрічає метал та показує йому дорогу

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Вже майже 24 роки цю важливу роботу здійснює Дмитро Селевко, старший горновий доменної печі № 6 доменного цеху № 1. За свій професіоналізм, енергію, знання та любов до професії цього року він отримав найвищу відзнаку підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Доменники стоять на початку металургійного циклу. Вони першими бачать розпечений метал, відкривають йому шлях, спрямовують чавун і шлак різними жолобами та контролюють наповнення ними величезних ковшів.

Звістка про нагороду «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» знайшла Дмитра у відпустці. Це стало несподіванкою для нього, але дуже приємною. Коли отримував відзнаку з рук начальника цеху, відчував і радість, і відповідальність.

А ще він вважає, що це заслуга всього колективу першого доменного цеху. За час війни доменникам довелося не раз демонструвати свою майстерність в безпрецедентних екстремальних умовах. Дмитро був серед тих, хто під час блекауту екстрено та правильно зупиняв шосту доменну піч.

«Тоді нам допомогли досвід, знання, згуртованість, допомога один одному. Руки робили потрібне, а подумки я (і мої колеги теж) був із родиною, дуже хвилювався, як там дружина та доньки Софія та Маргарита, – говорить Дмитро Селевко. –Зараз шоста домна оговтується від тих подій – ремонтується, тож я підміняю колегу на восьмій доменній печі. Робимо все те*, що й завжди, але війна впливає на нашу роботу. Раз у раз над нами виють сирени. І дуже добре, коли лунають лише вони. З досвіду ми вже знаємо, що під час небезпеки треба зберігати спокій, а також не втрачати зосередженості, адже нічні загрози ворожих атак елементарно заважають висипатися. Тож правил з охорони праці дотримуємося зараз ще уважніше».

Після школи Дмитро отримав професією електрогазозварника, але доменна справа перемогла, бо він, як кажуть, змалечку був у темі. Доменниками (старшими горновими)  працювали його батько Геннадій Михайлович та дядьки Анатолій Верещагін і Віталій Бондарчук

«Мені було 18 років, коли я вперше потрапив до доменного цеху, – продовжує Дмитро Селевко. А там – спекотно, в печі палає вогонь, летять вогняні бризки. Перше враження: якось не по собі. Та згодом звик до цього, бо це робоча буденність доменників. Професії мене навчав батько. Бути вчителем у нього добре виходило, тож зовсім скоро я засвоїв усі нюанси роботи. А знати в нашій справі треба багато. Це теорія доменного процесу, хімічні та фізичні властивості чавуну і шлаку, обладнання домни, її механізми тощо. А також треба взаємодіяти з іншими майстрами, адже крім горнових доменний процес ведуть газівники, водопровідники, кранівники, технологи та представники інших спеціальностей». 

Свого часу Дмитро брав участь у конкурсах доменників, входив до складу команди нашого підприємства, яка їздила змагатися з іншими доменниками до Маріуполя на «Азовсталь». Тоді цей завод вразив Дмитра своїми великими розмірами, можливостями, обладнанням. На конкурсі змагалися у заміні фурми. Серед учасників тоді були і українські доменники, і російські. Хто б міг уявити, що незабаром саме росіяни прийдуть до нас не з мирними конкурсами, а з війною. А від «Азовсталі» вони залишать самі руїни.

«Я живу на Карачунах, – продовжує Дмитро Селевко. – У вересні минулого року одного дня прийшов зі зміни, але відпочити так і не довелося. Під час першого вибуху одразу зрозумів, ворог цілить у дамбу. Мені з вікна добре було видно, як туди летіли ракети. Згодом через ударну хвилю на балконі повилітали шибки. Діти в цей час були у коридорі. В наступні дні, коли атаки повторювалися, вони виїхали з міста. А ще добре пам’ятаю, як у місті почалася повінь, як криворіжці усім разом стримували воду, як лагодили дамбу. Пишаюся тим, що наше підприємство багато зробило для цього. Але не хочу, щоб таке повторювалося. На жаль, війна триває, кожному з нас треба бути обережними, дбати про своїх рідних, працювати, вірити в ЗСУ, допомагати колегам, які зараз боронять країну і бути оптимістами, адже Україна обов’язково переможе!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Новини

Дитячий табір «Буревісник»: тимчасово окупований, але гордий та незламний

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Цього року улюбленому багатьма поколіннями дитячому оздоровчому закладу виповнюється 60 років. День народження «Бурика», як ласкаво прозвали його діти, припадає саме на серпень, тому святкові заходи там відзначалися протягом всього місяця. Але це було до війни…

За мирних часів цей день народження святкували б весело, як це з успіхом вміють робити діти працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ. Та через окуповане узбережжя Азовського моря, де розташований наш табір, зараз у «Бурику» замість дитячого сміху панує тиша, замість затишку буяють бур’яни, територія окупована. Ворог нищить усе, що по крупицях роками створювалося для дітей.

Але у наших спогадах «Буревісник» був і залишається сонячним, затишним місцем відпочинку багатьох поколінь криворіжців. Ми продовжуємо любити його і вітаємо зі святом. А одне з найголовніших побажань табору – бути терплячим, адже ворожа окупація не назавжди. Ми впевнені, що завдяки ЗСУ та нашій підтримці «Бурик» незабаром стане вільним, оновиться і знову перетвориться на місце дитячих мрій.

Давайте згадаємо, яким був «Буревісник» за* мирних часів, переглянемо щасливі довоєнні світлини.

З історії «Буревісника»

У 1962 році в 18-ти кілометрах від Генічеська на Арабатській стрілці почалося будівництво дитячого оздоровчого табору «Буревісник».

Влітку 1963-го року табір прийняв свою першу зміну. До «Буревісника» приїхало 120 хлопчиків та дівчаток, дітей працівників тоді ще Новокриворізького ГЗК. Першим начальником табору був Василь Новіков, вчитель історії криворізької школи № 82, а старшою вожатою – Надія Ботвинко, працівниця НкГЗК.

Як згадують вже ветерани табору, спочатку для дітей були збудовані чотири одноповерхових корпуси. Також були їдальня та медпункт.

Дерев, кущів та квітів тоді ще не було, для затінку робилися штучні навіси.

На початку 1970-х років дитячий табір змінився на краще. Тут висадили багато рослин, територія стала схожою на парк, і головне – «виросли» два затишних двоповерхових корпуси, в кожному з яких могли розміститися по 200 дітей.

Завдяки хорошому оснащенню табору, цікавим заходам, можливості купатися в теплому Азовському морі популярність «Буревісника» зростала. У 1978 році літом тут відпочило вже 800 дітей.

В середині 1990-х років НкГЗК увійшов до складу нашого підприємства, в історії «Буревісника» почався новий етап розвитку. У таборі діти могли не тільки відпочивати та набиратися сил, а й розвивати свої здібності, опановувати нові знання, займатися спортом, творчістю та надихатися усім кращим.

Вітаємо з Днем народження, «Бурик»! Ми любимо тебе та чекаємо на твоє повернення!

Фото: з архіву “Металургу”

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Новини

Якщо свербить у носі – привіт, алергія!

У вас з’явилась сльозотеча? А ще – виділення з носа, сухий кашель, почервоніння очей, припухлі повіки? Це можуть бути ознаки сезонної алергії. Що треба знати і як діяти, розповідає лікар-отоларинголог медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Наталя Орел.

«Так іноді хочеться  вдихнути на повні груди аромат квітів, трав, квітучих дерев. Але не можна, бо одразу починає текти з носа, паморочиться голова та виникають інші проблеми, які створюють суттєвий дискомфорт у повсякденному житті».

З такими скаргами, частіше з березня по жовтень, працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» та її дочок звертаються до медиків медцентру. Як говорить лікар-отоларинголог Наталя Орел, сезонна алергія це доволі виснажливе та некомфортне захворювання. Воно має не лише фізичні наслідки, а й впливає на моральний стан людини, адже замість того, щоб радіти теплим дням, людина з жахом чекає цвітіння рослин та запасається спеціальними лікарськими препаратами.

Щороку напередодні алергенного сезону страхова компанія «Країна» надає для працівників наших підприємств, які страждають на алергію, протиалергенні препарати. Так було і цьогоріч. Люди безкоштовно отримали «Алерзин», «Назонекс Сінус спрей», «Форінекс спрей», «Гленцет». Але з кожним роком тих, хто їх потребує, на жаль, більшає.

Наталя Орел

Наталю Григорівно, а звідки береться алергія?

– Вона виникає, коли наша імунна система слабшає і починає реагувати на якийсь алерген – пилок рослин, шерсть домашніх тварин, пил або навіть їжу. Відчувши загрозу, імунітет намагається захиститися від неї і виробляє антитіла. Саме тоді ми і починаємо чхати, кашляти, з’являється нежить. А знижується імунітет найчастіше від стресу, незбалансованого харчування, анемії, нестачі фізичних навантажень, шкідливих звичок, недоліку сну. Впливати на імунітет також можуть кліматичні та екологічні умови. Тобто коло причин доволі широке.

– З якими симптомами алергії вам у лікарській практиці доводилося мати справу?

– Серед найпоширеніших це чхання, закладеність носа, нежить, кон’юнктивіт. Трапляються  висипи, свербіж шкіри, напади кашлю. Коли під час огляду хворого, розмови з людиною я розумію, що причиною є алергія і її вже потрібно серйозно лікувати, то скеровую пацієнтів до  спеціалістів – алерголога, імунолога, дерматолога

– Як відрізнити алергію від гострих респіраторних захворювань, адже вони мають багато однакових симптомів?

– Найчастіше застуда або інфекційні хвороби супроводжуються інтоксикацією: підвищенням температури, ознобом, загальною слабкістю, головним болем. Такий стан триває протягом плюс-мінус тижня. Потім стан покращується або навпаки – починаються ускладнення. Симптоми ж алергії можуть турбувати людину місяцями. Якщо вони виникли у певний час, наприклад, сезон цвітіння рослин, тоді картина алергії ясніша. Але перш ніж поставити діагноз, ми обов’язково оглядаємо людину, обстежуємо її.

– Що буде, якщо алергію не лікувати?

Якщо алергія перебігає у легкій формі, тоді  допомагають  пігулки, спеціальні спреї тощо. Якщо ж симптоми дошкуляють дуже сильно, з’являються задуха, коливання тиску, запаморочення голови, тоді лікарська допомога просто необхідна, адже наслідком може стати виникнення астми, поліпів, дерматитів, екземи або інших серйозних захворювань.

– Чи існують засоби профілактики алергії?

Алергія є реакцією імунної системи на зовнішні подразники.  Головне – визначити подразник і уникати його. Також треба зміцнювати імунітет, уникати стресів, вчасно лікувати хронічні захворювання, не вживати безконтрольно лікарські препарати, вести здоровий спосіб життя. А під час цвітіння рослин-алергенів – промивайте носові ходи. Це допоможе зменшити концентрацію алергенів на слизовій носа. Розчини для промивання можна придбати у аптеках, а можна зробити і самим, наприклад, розмішати пів чайної ложки солі у стакані кип’яченої охолодженої води. І ще важливий момент: під час виконання робіт на підприємстві (або вдома по господарству) надягайте респіратор. Це захистить вас від пилу, а з ним і від «нападу» інших алергенів. Піклуйтеся про себе і будьте здорові!

Категорії
Новини

Залізничники відремонтували все та розклали по поличках

У залізничному цеху № 2 відремонтували та впорядкували електроапаратне відділення кранового депо. Покращення провели за методологією Виробництва світового класу. Тепер робота тут стала ефективнішою, а умови праці зручнішими та безпечнішими. І зміни тривають.

Цього року у рамках програми WCM власними силами тут вже зробили ремонт та облаштували приміщення зварювального відділення депо тепловозів серії ТЕМ. А зараз відремонтувалиелектроапаратне відділення кранового депо. Тут проводиться профілактика та ремонти електрообладнання кранів на залізничному ходу, щіток та снігоприбиральних машин для боротьби зі сміттям та снігом на коліях залізничних станцій.

«Коли ми зайшли до електроапаратного відділення вперше, то побачили, що роботи у нас буде багато. Приміщення треба було ремонтувати капітально. Також згідно з методологією 5S необхідно було впорядкувати обладнання та численні електричні деталі кранового господарства цеху. Переважна його більшість знаходилася на столі, була розкладена по різних кутках, звідки (якимось дивом) електромайстер відшукував необхідне для ремонту. Звичайно, сил та часу на пошук витрачалося чимало», – сказав Вадим Казанцев, інженер служби WCM.

Було

Перетворення почали з ремонту майстерні. Силами ЗЦ № 2 кімнату очистили від зайвого, відремонтували стелю, побілили, пофарбували у корпоративні кольори. Зробити це залізничникам допомогли колеги – муляри ЗЦ № 3. У кімнаті встановили сучасне лед-освітлення, в тому числі й над робочими місцями. Для інструментів поставили спеціальні стелажі та тумби. До речі, оскільки тумби місткі та доволі глибокі зсередини, в них теж провели освітлення. Тепер усі інструменти, які розкладені там, добре видно і електрик миттєво може знайти все необхідне для роботи.   Звичайно, за правилами WCM, місця зберігання та деталі й запчастини були підписані та промарковані різними кольорами: придатні до роботи – зеленим, ті, які ремонтуються – жовтим, а червоним – непридатні.

Стало

«Тепер в електроапаратному відділенні стало затишно, зручно, легко знаходити усе. Це й інструменти, й електричні вузли та агрегати: гідроелектроштовхачі, різні контактори та інше обладнання. Коли все зробили, то зрозуміли, що результат ще можна вдосконалити. От саме цим ми і  займатимемось  найближчим часом», – поділився враженнями слюсар-електрик Володимир Богуславський.

«Кранове депо, де розташоване електроапаратне відділення, – історичне. Це одна із найстаріших будівель на нашому підприємстві, яка була збудована ще у 1937 році. Спочатку тут ремонтували паровози, а потім тепловози. Будівля чудово зберіглася і продовжує «працювати», а ремонти допомагають підтримувати її у належному стані. Ми прагнемо, щоб оновлені приміщення були ще й зручними для працівників. В цьому значно допомагає методологія Виробництва світового класу. Правильна організація робочого місця сприяє ефективності роботи, адже, погодьтеся, коли робоче місце чисте, впорядковане і охайне, то і результат буде якіснішим, і робота триватиме швидше. Зараз у цеху за таким же принципом ми оновлюємо й інші», – сказав начальник залізничного цеху № 2 Дмитро Колесник.

Категорії
Новини

Як «сльози дерева» сьогодні захищають ноги

Зараз важко знайти людину, яка б не мала хоча б однієї пари гумових чобіт. Гума активно використовується і у виробництві захисного спецвзуття для працівників різних підприємств, в тому числі й нашого. Здається, гумові чоботи були з нами завжди, але хто ж першим вигадав можливість ходити по воді та залишатися із сухими ногами?

Виявляється, що це були індіанці Південної Америки. Ще у XVI столітті ступні ацтеків, майя та інків від бруду та води захищав каучуковий прошарок із рослини гевея, то була природна, тоді ще нікому не відома гума. Інки називали її «кау-чуу», що у перекладі означає «сльози дерева».

Технологія виготовлення першого гумового взуття була дуже оригінальною і, скоріше за все, болючою. Індіанці опускали ноги в сік гевеї, а потім тримали їх над вогнем, щоб каучукова рідина добре застигла на ногах. Таку процедуру «взування» і побачили свого часу європейці, які припливли відкривати «Індію».

Каучук вони побачили та не надали йому великого значення. Лише за 300 років людство зрозуміло унікальні властивості каучуку та його потенціал.

У 1803 році британець Редлі запатентував спеціальні матерчаті чохли для взуття, просочені сирим каучуком. Вони й стали праобразом сучасних калош. Чохли рятували від вологості, але не витримували низьких і високих температур.

Робота над вдосконаленням каучукового матеріалу тривала довгий час. Нарешті у 1839 році успіхів у цьому домігся американський винахідник Чарлз Гуд’їр. Він зробив вулканізацію каучуку (з’єднав сірку з каучуком), що дозволило надати матеріалу стабільну щільність. Гуд’їр продав ліцензію на свою технологію компанії Leverett Candee, яка виробляла еластичні підтяжки. В результаті засновник цієї компанії Льоверетт Кенді став першим, хто запропонував світу гумове взуття – практичне при поганій погоді та надійне у захисті від різноманітних виробничих ризиків.

Читайте також на нашому сайті: цікаві факти про спецодяг, чому найчастіше він буває помаранчового кольору, а також про історію захисних касок.