Дверевий – одна з основних професій коксохімічного виробництва. Вони залучені до процесу видачі коксу: слідкують за зняттям та встановленням дверей камер коксування, прибирають в піч просипи коксу, очищують двері, дверну раму та поріг камер, обслуговують механізми чищення дверей та рам, усувають газування та виконують ще багато операцій, без яких неможлива нормальна робота камер коксування та видача коксу.
Значну частину робочого часу двереві перебувають у, м’яко кажучи, спекотних умовах, адже температура у камері коксування сягає 1150 градусів за Цельсієм, а дверевому часто доводиться працювати при відкритих дверях.
«Звичайна роба у таких умовах зайнялась би прямо на мені. Тому ми користуємося спецодягом зі спеціальною пропиткою, яка захищає від займання, від високих температур. Займання не було, але було дуже гаряче, і знаходитися у робочій зоні ми могли лише невеличкий проміжок часу. І от нещодавно у нас з’явилися ось ці плащі. Цей спецодяг, який ми використовуємо поверх спецкостюму, дійсно дає додатковий захист. Не скажу, що працювати стало як на курорті, але припікає менше – це факт», – усміхнувся дверевий з восьмирічним стажем Дмитро Кочегаров.
У плащі Дмитро схожий на героя фантастичного фільму про освоєння космосу чи чергового голлівудського блокбастера про ліквідацію наслідків стихійного лиха. Плащ довгий, він обгортає фігуру Дмитра мало не до щиколоток. Комір щільно закриває шию, а сріблясте покриття приємно переливається на вранішньому сонці.
«Саме це алюмінізоване покриття забезпечує ефект дзеркала, – пояснює інженерка департменту з охорони праці та промислової безпеки Юлія Власова. – Воно витримує теплове випромінювання потужністю 80 кіловат на квадратний метр. Основа ж плаща – термостійке волокно панокс, стійке до дії полум’я, а також міцне волокно кевлар, яке забезпечує зносостійкість виробу. Якість спецодягу відповідає ДСТУ. Всього цех отримав 9 таких плащів. Подібний одяг добре зарекомендував себе на металургійному виробництві, і добре захищає в умовах КХВ».
Змінний майстер коксових батарей № 5, 6 коксового цеху № 1 Денис Чумаков відповідає за організацію роботи персоналу коксових батарей, в тому числі, і дверевих. А головне – за їх безпеку.
«Робота дверевого – це робота в особливо небезпечних умовах. Ризиків вистачає. Серед них – загрози з боку обертових механізмів, рухомих частин устаткування, ризик падіння з висоти тощо. І серед найнебезпечнішого фактора, який може призвести до опіків – високі температури. Тож нові плащі людям дуже допомагають. Але яким би надійним не був захист, головне, щоб люди його застосовували завжди, коли це потрібно. Намагаємося сформувати у працівників таку культуру, щоб вони працювали безпечно не тому, що інакше їх покарають, а тому, що попри всі негаразди життя чудове, і треба його берегти. Воно безцінне не лише для працівника, а й для тих людей, які його чекають вдома після зміни», – підсумував Денис Чумаков.
8 серпня у світі відзначають Міжнародний день альпінізму. Саме 8 серпня у 1786 році швейцарські підкорювачі гір досягли легендарної альпійської вершини Монблан (4810 м заввишки). Тому саме цього дня альпіністи та скелелази мають своє свято. Напередодні до нас звернувся інженер з ремонту устаткування електрокущового цеху Денис Куцевол і попросив привітати скелелазів нашого підприємства, міста, України та всього світу.
«Перш за все хочу привітати працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володю Тимченка. За майстерність та особливе, філософське ставлення до свого улюбленого заняття, яке вже давно стало невід’ємною часткою його життя, ми називаємо Володю Сенсеєм. І для мене він дійсно став сенсеєм, вчителем, тренером, – каже Денис Куцевол. – Він працює на нашому підприємстві у департаменті сталого розвитку. Ми познайомилися на Великій Орлинці, це скеля на березі річки Інгулець у Центрально-Міському районі. Тоді ми з друзями вирішили полазити і якщо відверто, то не дуже володіли технікою і не у повному обсязі усвідомлювали небезпеки. Володя запросив мене на скеледром на стадіон «Металург» і став моїм тренером. З того моменту почалось моє усвідомлене захоплення скелелазінням».
Саме тоді Денис приєднався до громадської організації «Скелелази Кривого Рогу», одним із засновників та керівників якої є Володимир Тимченко. Почалися тренування на стендах для скелелазіння та виїзди на реальні маршрути. Один з них прокладений безпосередньо по кам’яних опорах що залишилися від потужного Червоного мосту в балці Північна, що у Тернівському районі. Також дуже популярними серед криворізьких скелелазів є скелі Велика та Мала Орлинки.
«Скелелазіння – це не просто фізична активність. Це своя особлива філософія, – продовжив Денис. – Багато хто пробує себе у цьому спорті, але залишаються лише ті, кого зачепило. І я вважаю, що справа тут не стільки у страху перед висотою, а швидше у покликанні душі: воно або є, або ні. Висота лякає, але й притягує магнітом. І коли ти домовляєшся зі страхом, або борешся з ним і не відступаєш, то перемагаєш. Це і є сміливість. Скелелазіння проявляється в особливому ставленні до природи, у самопізнанні, у духовному задоволенні від подолання вершин. У нашій скелелазній родині панує добро, підтримка одне одного, усмішки і обійми. У нашій команді шестеро працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Крім мене й Володі, це Сергій Білашенко, Олексій Головко, а нещодавно до нас приєдналися Марина Фадєєва та Віталій з юридичної служби».
Фахівець департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олексій Головко займається скелелазінням з 2020 року. Він каже, що з дитинства мріяв про скелі, але у дитинстві випадало лише полазити по деревах.
«Якось відчув, що чогось у житті не вистачає, і вирішив, що настав час реалізувати дитячу мрію, – розповідає Олексій Головко. – Зайшов у інтернет, знайшов контакти, зателефонував. Чудово пам’ятаю свій перший маршрут на Червоному мості. Ледве доліз до сьомої позначки. Руки тремтять, ноги від них не відстають. Ну, думаю, мабуть, на цьому мої заняття і завершаться. Але відпочив, охолов, і захотілося ще. На Великій Орлинці було вже легше. А далі зрозумів, що це моє! Скелелазіння для мене – це другий дім. Добрі люди, підтримка і повна довіра. А як інакше, якщо від людини, яка страхує, залежить твоє життя.
А ще я ніби наново відкрив для себе Кривий Ріг. Навіть не здогадувався, що у нас є такі шикарні скелі. А яка ж чудова Україна! Які красиві скелі на Житомирщині, у Букському Каньйоні, що на Черкащині, на Хортиці! А ще разом зі скелелазами я побував у першому поході в Карпатах. Думаю, у мене з’явилося ще одне круте хобі. Друзі, вітаю всіх з нашим святом, радий, що я з вами разом, здоров’я всім! Багато з наших стали на захист України. Дорогі наші захисники, бажаю вам якнайшвидше з перемогою повернутися в рідне місто!».
Інженер департаменту інформаційних технологій Сергій Білашенко зізнався, що потрапив у команду скелелазів випадково. Донька Катерина збиралася на Червоний міст спробувати себе на маршруті. В останній момент хтось з учасників групи не зміг поїхати, звільнилося місце. Катя запропонувала татові, і той не відмовився.
«Скелелазіння не те щоб мені зайшло. Воно просто залетіло! – усміхається Сергій. – Після того я не уявляю себе без скель, без команди. Зараз лазимо всією родиною: я, Катя та дружина Світлана. Та ми всі тут рідні! Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми близько року на скелях практично не були, але спілкувалися між собою. Багато наших пішло на війну, тож разом шукали, збирали, підвозили їм необхідне. А потім почали потроху виїжджати на маршрути. Скелелазіння – це архісупер-пупер! Це корисне навантаження на всі групи м’язів, активний відпочинок на свіжому повітрі, а значить – здоров’я. Це чудові люди поруч, спілкування з однодумцями та духовний розвиток».
Денис Куцевол розповів, що крім криворізьких, він відкрив для себе багато інших скель. Серед них – масив Дениші на Житомирщині і скелі згаданого вже Буцького каньйону, скелі у Кам’янець-Подільському, Корабельна Балка на Миколаївщині, Хортицькі скелі, скелі у Південноукраїнську.
«У скелелазів є фантазія та почуття гумору, тож скельні маршрути часто мають дивні або веселі назви. Наприклад, Колоноскопія, Права Балда, Реінкарнація, Сулугунізатор або навіть Кучерява Хрєнь. Є у нас свої традиції. Наприклад, новачок, який подолав свій перший маршрут, цілує страхувальний карабін та дякує власним рукам, магнезії, яка робить їх більш чіпкими та святому карабіну. А перед підйомами ми просимо духа скель, щоб все пройшло добре, а по завершенню дякуємо за можливість. У скелелазів всі вважаються молодими, бо маршрути долають 60, 70, 80-річні. Так легендарний криворізький альпініст та скелелаз Євген Щербаков долав скелі фактично до останніх днів життя, до 82 років. Світла йому пам’ять! Вічна пам’ять шахтареві та скелелазу Євгену Алещенку, що загинув, захищаючи Україну. Вітаю зі святом всіх скелелазів, всіх альпіністів і особисто свого друга Жеку Смольянінова. А у нашого Сенсея Володі 8 серпня ще й день народження. Миру, сили і щастя тобі, друже!»
Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «Мрій та мандруй з «Металургом»!» І якщо ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфгаками, телефонуйте нам: 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .
Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!
При проходженні флюорографії легень працівники металургійного та коксохімічного виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг» користуються флюоропоїздом, який розміщено поблизу поліклініки металургійного виробництва. Флюорографію вони проходять щороку, і це безплатно. Для сторонніх користувачів ця послуга надається нашими медиками за оплату. Донедавна черги на проходження обстеження людям доводилося чекати просто неба.
«Після введення попереднього запису на флюорографію, черг до флюоропоїзда практично немає. Інколи всього кілька людей. Але у негоду чи спеку навіть кількахвилинне очікування – це дискомфорт, а для людей зі слабким здоров’ям ще й загроза захворіти. Тож ми звернулися по допомогу до центрального департаменту з утримання та ремонту, щоб вони допомогли нам з навісом, який би захищав пересувний флюорограф та людей, які прийшли на обстеження від негоди. І нам допомогли», – каже начальниця медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Наталя Гардань.
Колони, ферми, балки та інші елементи каркаса для навісу виготовили працівники цеху металоконструкцій ЛМЗ. А монтаж навісу та його складників виконали фахівці цеху ремонту металургійного устаткування № 2.
«Наші працівники все робили якісно, як ото кажуть, як для себе, хоча наш цех і проходить флюорографію в поліклініці гірничого департаменту, – говорить заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Виконувач обов’язків майстра Ігор Кузін, бригадир монтажників Андрій Тітов разом з колегами встановили колони, змонтували елементи каркаса та покрівлю з профлистів. Зробили все швидко та якісно».
Якістю робіт задоволена і Наталя Гардань: «Ми вдячні Андрію Кіндрату, Валерію Ваніну, Ірині Футрук та іншим людям, які посприяли швидкій реалізації цього проекту, безпосереднім виконавцям – фахівцям своєї справи із ЦРМУ-2. Спека дуже шкодить роботі медичного устаткування, але люди важливіші за обладнання. Тому за турботу про людей – особлива подяка».
24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. А вже 25 лютого працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Кіктенко змінив робочий одяг на військову форму.
Старший майстер основної виробничої дільниці (ОВД) цеху підготовки составів Сергій Кіктенко прийшов працювати у цех 25 березня 2011 року. Спочатку він працював підготувачем составів. Це дуже важка й відповідальна робота.
«Підготувачі готують залізничні состави до розливання сталі, – розповідає Сергій. – Якісно підготувати виливниці, правильно виставити їх на залізничні візки і зробити це своєчасно – це дуже важливо. Від цього залежить виробництво сталі. Робота підготувача важка фізично. Доводиться працювати в умовах високих температур. Але мені до труднощів не звикати».
Сергій Кіктенко задніх не пас, працював сумлінно, якісно. А ще проявив організаторські здібності, без проблем знаходив спільну мову з колегами. Згодом він почав підміняти майстрів, а потім і сам став майстром. Пізніше – старшим майстром ОВД «Кранова служба». Дільниця ключова, адже без підйомних кранів підготовка составів до розливання сталі неможлива.
«До нас їдуть состави з виливальницями – формами, всередині яких – гарячі сталеві злитки з температурою приблизно 950 градусів. Стриперні крани ці злитки роздягають, тобто знімають з них виливниці. Далі метал їде на блюмінг, де з нього роблять заготовки для виготовлення прокатної продукції. Потім виливниці чистять, покривають антипригарним покриттям і виставляють на залізничні візки за допомогою електромостових кранів. Тож наша дільниця затребувана», – каже старший майстер, а нині ще й старший сержант, Кіктенко.
Сергія Кіктенка призвали до лав Національної гвардії ще у 2014 році. Його підрозділ захищав Маріуполь після звільнення від сепаратистів. З серпня 2014 по серпень 2015 він брав участь в антитерористичній операції, після чого повернувся у Кривий Ріг до рідного цеху. Сергій перебував у резерві першої черги і на другий день «повномасштабки» вже був у військовій частині.
«Страху не було. Був неймовірний патріотичний підйом. Єдине – бійці переживали за рідних, за близьких, а командири – за підлеглих, – згадує Сергій Кіктенко. – Мене призначили командиром блокпосту. Організовувати людей, навчати їх, контролювати, планувати для мене не було чимось незвичним. Все це я робив будучи майстром. Були часи, коли на нашій дільниці працювало близько 70 людей. Навички керівника стали в пригоді командирові. На виробництві як і в армії доводиться працювати з різними людьми, і до кожного потрібен свій підхід . А потім ми охороняли важливий стратегічний об’єкт. Звісно, що то за об’єкт і де він розташований, я розповідати не буду».
І знову Сергія перекинули командиром вже іншого блокпосту. Зараз його підрозділ на Херсонщині, недалеко від ворога. Він зізнається, що через річку Дніпро прилітає, а значить вони виконують потрібну воєнну роботу. Бійці несуть службу попри всі складнощі.
«Кілька місяців тому на наші позиції прилетіли дві керовані авіабомби. З нами разом несуть службу поліціянти, і один з них загинув. Один з моїх хлопців був поранений. Зараз з ним все гаразд, одужує. Але найпідступніші – це дрони. У 2014-15 роках вони також були, але в обмеженій кількості і розвідувальні. Зараз же з будь-якого напрямку будь-якої миті може з’явитися ударне «крило». А ще з дронів скидють газові боєприпаси біля бліндажа, «викурюють» їдким димом, а потім прилітає FPVшка. Не розслаблюємося ні на мить. І ЗІЗи, як і на роботі, надягаємо завжди: каска, бронезахист, протизаз і тактичні окуляри – це постійний атрибут, який завжди на тобі, не залежно від того чи ти на посту чи просто пересуваєшся по відкритій місцевост… Але настрій бойовий, і хлопці у мене чудові. Та й знаємо, за що й за кого стоїмо».
Сергій розповів, що кожного ранку у нього зідзвїн з найдорожчими і найближчими людьми. Це надає сил, наснаги, терпіння, тримає дух на високому рівні.
«Так, це мама Катерина Миколаївна, дружина Олена, брат Андрій. Якщо зранку не зв’яжемося, то за п’ять хвилин вже я у них мало не безвісти зниклий, – усміхається Сергій Кіктенко. – А які ж смачні на війні тещині пиріжки, ммм! Лариса Григорівна передає їх при нагоді, коли хтось їде в наш бік. Це все дуже допомагає, мотивує. З перших днів тримаємо зв’язок з колегами. Протягом перших місяців передавали нам на фронт необхідне. Продовжуємо спілкуватися. Щиро дякую Євгену Проході, Андрію Теслюку, Сергію Ушакову, Ірині Неклесі та всім, хто підтримує. Ми обов’язково вистоїмо, переможемо та повернемося на наше підприємство. Вже дуже хочеться!»
В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває наполеглива робота, спрямована на досягнення третього рівня стандартів FPS.
Це корпоративні стандарти компанії «АрселорМіттал», спрямовані на досягнення нульового травматизму і збереження життя працівників. У поточному році впроваджено багато заходів, які зменшили ризики на робочих місцях. Багато з них спрямовано на протидію чотирьом ризикам-вбивцям – падінню з висоти, ураженню електричним струмом, розчавленню рухомим устаткуванням чи обертовими частинами.
«Підрозділи отримали страхувальні стропи для поясів та інше устаткування для запобігання падінню з висоти, – розповідає менеджер з оцінки ризиківСергій Іващенко. – Серед таких цехів, наприклад, технологічний цех коксохімічного виробництва. Для кількох цехів придбані драбини висотою до 10 метрів. Вони легкі, зручні та надійні, виготовлені з урахуванням всіх вимог з безпечного виконання робіт і застосовуються для виробничих операцій на висоті. Подібне устаткування отримали працівники конвертерного цеху, прокатного цеху № 3, сортопрокатного цеху № 2».
Було вжито заходів для запобігання враженню електричним струмом. Наприклад, на чотирьох електромостових кранах аглофабрики відремонтували тролеї та ізолятори. У конвертерному цеху виконано реконструкцію струмопроводу одного з кранів. Конвертерний цех отримав додаткові замикаючі пристрої для вдосконалення системи блокування небезпечних енергій LOTO. А ремонтне виробництво ЦДСР тепер має насос для відкачки ґрунтових вод, які є небезпечними для електроприміщень підрозділу, а, відповідно, для людей. Також у приміщеннях РП ЦДУР вдосконалені системи освітлення.
«Було замінене освітлення у кількох виробничих приміщеннях РП ЦДУР, – розповідає старший майстер з ремонту електроустаткування РП Віктор Маркевич. – Це ремонтні депо, майстерні тощо. Встановлені потужніші та економніші освітлювачі. Також покращене зовнішнє освітлення поблизу цехових будівель та адміністративно-побутових комплексів. Придбано комплекти переносного освітлення. Це дає змогу берегти зір працівників і дозволяє запобігти травмам під час виконання робіт та падінням під час переміщення».
Також вжито заходів задля безпеки під час роботи з вантажопідіймальними механізмами. Так за словами начальника цеху вловлювання Романа Каренова крани у машзалі та сульфатно-аміачному відділені були оснащені світловою сигналізацією, яка попереджає про небезпеку. Багато цехів придбало нові надійні стропи – канатні, ланцюгові та інші – для безпеки строповки вантажів та, відповідно, запобігання їхньому падінню. Це аглофабрика, вапняно-вогнетривний, копровий, вальцетокарний цехи, цех водопостачання, цехи Ливарно-механічного заводу та інші.
«Для підвищення рівня безпеки на залізничному транспорті для цеху вловлювання, РВ ЦДУРу, ПЦ-3, СПЦ-1, СПЦ-2, копрового цеху придбали запобіжні башмаки. Також для деяких підрозділів були закуплені захисні огорожі, знаки безпеки та багато іншого, що допоможе рухатися до нуля нещасних випадків. А з якою ефективністю ми будемо використовувати те все устаткування, залежить від нас, від нашої культури охорони праці», – підсумував Сергій Іващенко.
У гірничому департаменті з’явився новий вахтовий автомобіль, який доставляє працівників ГТЦ та рудоуправління до робочих місць.
«Це наша новенька «вахтовка» «Scania», – з гордістю розповідає начальник автоколони № 3 ГТЦ Дмитро Ципченко. – Вона така ж чудова, як і нещодавно отриманий потужний маневрений самоскид цієї ж шведської фірми. Самоскид працює у кар’єрах і показав себе якнайкраще щодо безпеки, функціоналу, зручності та комфорту. Він возить щебінь для ремонту й будівництва кар’єрних доріг, виконує інші важливі завдання. У складі нашої колони – допоміжний спецтранспорт, але без цієї техніки видобуток руди неможливий».
Дмитро розповів, що їхні спецавтомобілі доставляють у кар’єри все необхідне для ремонтів гірничого обладнання, будівництва доріг тощо. Також колона має підйомні автокрани, без яких неможливий ремонт екскаваторів, бурових верстатів та іншої техніки безпосередньо у кар’єрах. А один з кранів має вантажність аж 90 тон. В автоколоні є автовишки для роботи електриків та інша необхідна техніка. А серед найвідповідальніших перевезень – доставка людей на робочі місця в кар’єри рудоуправління гірничого департаменту.
«Не дивлячись на важке становище підприємства, викликане повномасштабним вторгненням, виділяються кошти для придбання нових автотранспортних засобів, які безпечно та з комфортом перевозять працівників нашого підприємства. Це дуже добре, бо безпека людей – понад усе, – продовжив Дмитро. – Кілька років тому ми вже отримували нові «вахтовки», вони якісні, комфортні, але це авто найкраще. Так говорять люди».
Чверть століття працює водієм на нашому підприємстві Микола Агейкін. Він був водієм самоскида, автокрана та іншої техніки. Саме він зараз кермує новенькою «вахтовкою».
«Мені є з чим порівнювати, і скажу відверто – це авто неперевершене, – говорить Микола. – Машина потужна – 280 кінських сил, що дає запас потужності під час пересування кар’єрними дорогами. Йде дуже м’яко. А ще дуже зручна система керування. Коробка-автомат сама обирає оптимальні режими роботи, що дозволяє сконцентруватися на тому, щоб безпечно доставити людей, а не перемикати передачі. До речі, є ще й так зване гірниче гальмо або ретайдер, який автоматично гальмує на спусках, і добре справляється зі своєю функцією. Кермо крутиться легко і плавно, що робить керування зручним».
У пасажирському салоні нового авто – 26 дуже зручних м’яких сидінь. А ще одне не менш зручне пасажирське сидіння – у кабіні. Крісло ж водія ще й має спеціальну подушку, яка максимально амортизує. Та й система амортизації всього автомобіля відмінно справляється під час руху кар’єрними шляхами. Всі сидіння оснащені пасками безпеки, а якщо хтось сів і не пристебнувся, то лунає сигнал, який чує і водій.
«Я ретельно слідкую за тим, щоб всі користувалися пасками, бо від того залежать життя. Нова машина не лише безпечна, а ще й комфортна. Клімат-контроль підтримує температуру у кабіні та у салоні на заданому рівні, наприклад, 22 градуси за Цельсієм, – пояснює Микола Агейкін. – Тому в автомобілі комфортно, особливо якщо на вулиці пекельна спека. А ще не треба відчиняти вікна, щоб продувало, тому пиляки не потрапляє. Для обігріву в зимовий період є дві пічки, також у кабіні і в салоні. На кермі є джойстик, за допомогою якого я можу відрегулювати положення бокових дзеркал. А система з п’яти відеокамер, закріплених з різних боків машини та у пасажирському салоні та монітора у кабіні, на який виводиться зображення з камер, я можу бачити все на 360 градусів і своєчасно зупинитися, якщо в зону руху потрапить людина чи інше авто. А двигун відповідає екологічному стандарту «Євро-6». Ця машина дійсно найкраща!»
