1 вересня 2023 року від отриманих у бою поранень помер слюсар-ремонтник сортопрокатного цеху № 1 Михайло Баклагін. Його було поранено 26 серпня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області. Михайлові було лише 22 роки.
«Михайло працював на нашій дільниці не дуже довго, – розповідає майстер з ремонту устаткування СПЦ-1 Олександр Богошев. – Дуже працьовитим був. Ремонтував насосне устаткування, що вимагає високої кваліфікації. Він швидко освоював професію і за три місяці вже міг робити те, на що комусь іншому знадобились би роки. Сумлінний дуже, відповідальний, безвідмовний, завжди готовий допомогти колегам, креативний. Пропонував нові нестандартні ідеї. Його поради брали до уваги навіть досвідчені ремонтники. Надзвичайно цілеспрямованим був Михайло. Інколи кажу: «Бери помічника». Але він сам поки не докопається до причин, поки не доведе справу до кінця, не відходить від устаткування. Справжнім патріотом був. Тільки-но загроза вторгнення стала реальною, пішов на контракт у військо, щоб бути напоготові захищати Україну. Дуже важка втрата для всіх нас. Світла пам’ять герою».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого захисника України.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує набір на стажування за програмою GoPro. Щоб згуртувати команду стажерів, на підприємстві провели для них тематичний тимбілдинг за мотивами популярної книги про Гаррі Потера.
«Інсендіо» – магічне закляття, що викликає вогонь з палички у «Гаррі Потері». Але в реальному світі ніщо не відбувається лише по змаху палички, або завдяки чаклунству. Щоб відбувалась магія на нашому підприємстві і був результат, потрібна чарівна команда.
Створити її – завдання із зірочкою. Та фахівцям відділу з розвитку молодіжних проєктів та взаємодії з навчальними закладами це дивовижно вдається, саме вони й організували захід командоутворення для стажерів програми GoPro та молодих фахівців підприємства.
Для будь-якої компанії такі заходи – це важлива інвестиція в майбутнє. Адже міцна та надійна команда зможе пройти з компанією шлях розвитку, яким би тернистим він не був, і привести її до успіху.
І, як казав Албусо Дамблдор, директор Гоґвортсу, «Ми сильні рівно настільки, наскільки об’єднані, і настільки ж слабкі — наскільки розділені».
Його слова ідеально описують важливість єдності у команді. Саме цю тематику обрали організатори для заходу.
– Я обрала тему, яка була б цікавою мені самій. Тож я організовувала такий захід, у якому сама хотіла б взяти участь. Я теж прокачую свої навички і як організатора, і як командного гравця, і саме серія книг та фільмів про хлопчика-чаклуна ще в дитинстві продемонстрували мені приклад командної роботи, де співпраця, довіра, солідарність, різноманіття навичок, вміння вирішувати конфлікти, підтримка та лідерство грають важливу роль в досягненні успіху. Мені дуже кортіло, аби наші стажери та молоді працівники, об’єднавшись та співпрацюючи, відчули ту силу, про яку каже Албус Дамблдор. Я і сама завдяки тимбілдингу та нашій команді організаторів відчула, що я сильна, – сказала Дар’я, фахівчиня-стажерка.
Стажування в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це своєрідний Гоґвортс. Студенти спочатку проходять відбір за співбесідою, навчаються, проявляють свої магічні здібності, проходять екзамен і, як і за сюжетом, влаштовуються на роботу.
Щоправда «загадкових факультетів» на нашому підприємстві значно більше, ніж чотири. На заході з командоутворення були електромонтери, зварники, слюсарі, газорятівники, машиністи тепловозу та конвеєру, дробильники, інженери, фахівці відділу комунікацій, продажів, маркетингу, охорони праці та безпеки, а також юристи, фінансисти та багато інших. Цьогоріч команда стажерів налічує понад 60 осіб.
«Щастя існує і в найтемніші часи, якщо не забути ввімкнути світло»
І це світло організатори ввімкнули на повну. Адже людині легше розкритись й показати себе в неформальних обставинах і в хорошому настрої, тож емоційний заряд був високим.
Все розпочалось з ознайомчої зустрічі, а потім стажери поділились на невеличкі команди й почались запеклі змагання. Будували зі спагетті найбільшу будівлю світу «Бурдж Халіфа» (яка, до речі, побудована зі сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг»), розгадували ребуси, брали участь у різноманітних конкурсах, естафетах і, звісно ж, зіграли у квідич.
– Найбільше сподобались танці. В нас був батл і ми мали командою виконувати вправи. Я трохи скромний, і мені важко було переборювати себе. Але це круто, бо це можливість стати кращим, – розповідає Євген Тарасов, стажер у департаменті охорони праці й промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У такому величезному організмі, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», все має працювати злагоджено і в одному ритмі.
– Для того щоб досягти якоїсь цілі, треба працювати в команді. Одній людині буде дуже важко працювати у великому проєкті. А так можна розподілити ролі, хто чим займатиметься, допомагати одне одному і разом дійти мети швидше, – Юлія Бойко, фахівчиня у відділі продажу «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Молодь – це і є той секрет успіху, «філософський камінь», який шукали алхіміки та чарівники. Молодь потрібна будь-якій компанії і будь-якій країні – сильна, єдина у своїх цілях та мріях. Лише така команда зможе дійти до перемоги, відбудувати країну й змінювати її майбутнє.
Озброєні спицями та нитками жінки Ради ветеранів «АрселорМіттал Кривий Ріг» плетуть для наших захисників шкарпетки, рукавиці, пояси та шарфи.
Петелька за петелькою, смужка за смужкою, додати кольорових ниток, щоб було красиво – у вправних руках майстринь плетені речі народжуються дуже швидко.
«Зволікати не можна. Попереду холоди, тож треба поспішати, щоб нашим хлопчикам на фронтах було тепло та зручно. А коли нашим не холодно, то вони зроблять усе можливе, щоб ворогу на нашій землі аж підпікало», – цокаючи спицями говорять ветеранки нашого підприємства.
Знайомтесь: Ніна Голбан, Тетяна Нікіфорова, Надія Старчеус, Валентина Обухова, Олена Вовченко, Валентина Волерт, Броніслава Пшенична, Тетяна Непомнеща. Вони – ветеранки гірничого департаменту, коксохімічного та металургійного виробництв. Ці жінки не сидять на лавках біля під’їздів, не дивляться годинами улюблені серіали. Тут, у тилу, вони роблять все для допомоги нашим воїнам. На початку війни багато хто з них починав із плетіння захисних сіток у різних волонтерських організаціях. Та й зараз цю справу вони не полишають. А вдома плетуть шкарпетки та інші теплі речі для українських воїнів-захисників.
«Спочатку працювали окремо, кожна у себе вдома. А потім ми об’єдналися та заснували так званий волонтерський батальйон «теплого фронту». Бо разом працювати набагато веселіше. А якщо зібратися не вдається, то телефонуємо одна одній, завжди підтримуємо зв’язок одна з одною, – говорить Тетяна Непомнеща. – Ось зараз не всі зібралися, насправді нас набагато більше, і кожна з нас допомагає нашим воїнам, чим може. Зв’язок із захисниками тримаємо через волонтерів. Нам замовляють кількість шкарпеток, повідомляють потрібні розміри, а ми плетемо і передаємо вироби тим же волонтерам або безпосередньо військовим. Крім шкарпеток, робимо рукавиці, теплі пояси, шарфи».
«Серед побажань наших військових – щоб шкарпетки були не тільки теплими, а й тонкими та міцними, щоб їх було зручно надягати під чоботи. Тож разом із вовняною ниткою у п’яточку та носок ми вплітаємо і міцну нитку, щоб виріб швидко не протирався, – додає Ніна Голбан.
Нитки для виробів майстрині підбирають дуже ретельно. Щось купується, щось знаходиться у дальніх кутках шаф зі старих запасів. Та переважно на нитки жінки розплутують старі светри або інші речі, придбані у секондхенді. Їх розпрямляють та намотують у клубочки. Пара шкарпеток плететься за кілька вечорів.
«Мій син зараз теж став на захист України, – говорить Олена Вовченко. – Коли він приїжджав у відпустку, то взяв із собою партію шкарпеток – для себе та своїх побратимів. Потім вони замовили ще партію теплих речей та висловили свої побажання, якими вони мають бути. Це дуже важливо, адже нашим хлопцям треба не лише теплий одяг, а і зручний, щоб він добре підходив під військову амуніцію».
«Коли йде війна, кожен із нас має працювати на перемогу, – сказала Валентина Волерт. – Наша сила не лише у зброї, майстерності військових. Наша сила – у єдності. Тож щоб пришвидшити нашу перемогу, ми єднаємося, волонтеримо, працюємо на підтримку нашої економіки, зберігаємо здоровий глузд, частіше посміхаємося та віримо в ЗСУ».
На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.
Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.
Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».
Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.
Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».
Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.
Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.
Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.
«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».
Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше. На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.
«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин) постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».
Що робити в спеку?
Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
У цеху мереж і підстанцій, незважаючи на війну, покращили побутові умови для працівників.
Повномасштабне вторгнення зламало багато людських доль, багато планів. У цеху мереж і підстанцій планували масштабний ремонт адміністративно-побутового комплексу. Навіть частину матеріалів вже закупили. Але не так сталося… Зараз наше підприємство працює на 20-30 відсотків потужності. Щоб вижити і зберегти колектив, доводиться економити на всьому. Ремонт –справа недешева. Але, попри все, частину запланованих робіт виконали вже під час війни.
До всіх вікон АПК цеху зробили зовнішні відкоси. Це запобігає протягам та потраплянню вологи у приміщення. Частково відремонтовані душові. У жіночій замінили плитку на підлозі душових кабінок та на стінах. Плитку у проблемних місцях замінили й у чоловічій бані. Простенький ремонт зробили у теплопункті, де нагрівається вода для цехових бань. Пофарбували, побілили – і стало приємно окові. Актова зала або ж зала нарад, як вона офіційно називається – це важливе приміщення. Тут проводяться змінно-зустрічні збори, цехові урочистості. Зала була вже, як то кажуть, у змореному стані. Її стіни пошпаклювали й пофарбували, а паркетну підлогу покрити лаком.
Також відремонтували приміщення оперативного персоналу диспетчерського пункту. «Ми щойно приїхали з термінового виклику, – розповідає електромонтер ЦМП Роман Топка. – Наш підрозділ оперативно реагує на аварійні ситуації з електроустаткуванням. Електромонтери готові до виїзду цілодобово. В нашому приміщенні є й майстерня з верстатом та тисками, і кімната, де можна попоїсти. Зараз тут свіжопофарбовані стіни та особисті шафки для одягу, побілені стелі. Все це додає настрою, налаштовує на роботу. А нещодавно встановлені металопластикові вікна створюють комфорт».
У начальників змін ЦМП робота така, що вони не можуть відлучитися від керування розподілом електроенергії по підрозділах підприємства навіть на кілька хвилин. Тож не дивно, що у них є свій окремий санвузол. Косметичний ремонт цього санвузла також було виконано, а докупи й косметичний ремонт чоловічого санвузла на першому поверсі АПК.
Руслан Курликін, заступник начальника ЦМП з ремонту та устаткування електричних мереж:
– Звичайно, зараз ми не можемо реалізувати всіх довоєнних планів. Але, як бачите, дещо нам все-таки вдалося. Умови для людей поступово покращили. Роботи у різних приміщеннях АПК виконали працівники ПП «Стіл Сервіс». Вірю, що коли підприємство буде мати прибуток (а особливо після нашої перемоги), буде можливість відремонтувати все, що запланували, і навіть більше.
