Категорія: Новини

Категорії
Новини

Вижати максимум з міні-тренінгів

Провідний інженер з охорони праці Антон Головаха активно застосовує під час роботи з працівниками цехів міні-тренінги.

Це п’яти-семихвилинні практичні зайняття безпосередньо на робочих місцях. Їх мета – ще раз нагадати, що найцінніше для людини – це її життя, та разом з працівниками пригадати основні правила безпечної роботи під час виконання виробничих операцій.

Два роки тому Антон працював старшим майстром у залізничному цеху № 2. А зараз він контролює стан охорони праці у цьому підрозділі. «Щокварталу працівники цеху проходять повторні інструктажі, а також перевірку знань, – розповідає Антон Головаха. – Але ж з небезпеками люди стикаються щозміни. Робота з вантажопідйомними механізмами, перебування в зоні руху залізничних локомотивів та вагонів, роботи на висоті, у замкненому просторі – і це далеко не все. Тож згадати правила безпеки ніколи не зайве».

Сьогодні провідний інженер проводить міні-тренінг зі слюсарями з ремонту рухомого складу. Вони ремонтують тепловози, які мають масивні деталі та вузли. Наприклад, двигун тепловозу «Д-50» важить до 24 тонн. Слюсарям доводиться знімати це й інше масивне залізяччя з локомотивів, транспортувати до ремонтних зон, а після ремонту – встановлювати на місця. Тож операції з вантажопідйомними механізмами для них – щоденна робота. Тема сьогоднішнього заняття – процедура огляду та відбракування знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тобто стропів, які використовуються під час переміщення вантажів кранами.

«Як бачите, ми проводимо тренінг безпосередньо біля стенду зі стропами, – продовжив Антон. – Це величезний плюс. Адже люди здебільшого мислять не словами з інструкцій, а образами. І ці образи залишаються з нами надовго. На практиці дуже просто показати, як оглянути строп перед використанням. Використовувати його можна, коли немає обривів дротів, розриву витків, надмірної корозії або деформації, видавлювання дротів і витків тощо. Підбирати строп треба потрібної вантажопідйомності, яка зазначена на ось цій бирці. Неправильно підібраний строп або неправильний спосіб стропування вантажу призводять до падіння вантажу, що є загрозою життю».

Не можу не погодитися з Антоном щодо наочності. Коли я навчався у 10 класі, нам почали викладати інформатику. А комп’ютерів у школі ще не було. Тож навіть найкмітливішим учням важко було збагнути, навіщо ми пишемо оті талмуди з програмування. Влітку встановили ПК, і в 11-му класі все стало зрозумілим. Тому саме можливість все показати на практиці робить міні-тренінги ефективними.

Максим Лех, слюсар ЗЦ-2:

– Ми, звичайно, не сталевари й не горнові, але, повірте, небезпек на роботі вистачає. Працюємо в депо, де маневрують локомотиви, виконуємо роботи в оглядових ямах під тепловозами, щодня користуємося вантажопідйомними механізмами. Тому теми для міні-тренінгів є. Важливі. І сьогоднішня – не виняток. Звичайно ж, ці всі правила ми вчили, здавали. Але людині властиво забувати. А ще, коли протягом багатьох років виконуєш схожі роботи (а я вже майже 20 років у цеху), то важливо, щоб впевненість не перетворилась на самовпевненість. От ці тренінги саме й допомагають налаштуватися на безпечний лад.
Категорії
Новини

Війна забрала життя оборонця Бахмута Олександра Тарасова

Олександр Тарасов працював прибиральником гарячого металу в цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс». На військову службу його мобілізували у жовтні минулого року.

Разом з побратимами Олександр став одним із героїчних оборонців Бахмуту, який залишається неприступною фортецею для ворога і одним з символів незламного духу українців. На жаль, його життя обірвалося. 15 лютого Олександр Тарасов загинув під Бахмутом під час мінометного обстрілу ворогом.

«Я знав Олександра особисто, і розповідати про втрату дуже важко, – говорить Дмитро Мельніков, начальник цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс». – Він був дуже відповідальною людиною, сумлінним працівником. До його роботи ніколи не виникало запитань, а усім відомо, що працювати прибиральником – це зовсім нелегко. Тарасов був таким, про яких кажуть «основа колективу». Активний був, спортом любив займатися. Дуже болісно втрачати таких людей, колег. Усі наші хлопці – справжні герої».

Увесь колектив висловлює щирі співчуття родині та друзям Героя.

Вічна пам’ять!

Категорії
Новини

Колодія, Масницю величаємо – весну зустрічаємо, або Готуємо вареники замість «блинів»

Цьогоріч з 20 по 26 лютого більшість українців відзначатиме останній тиждень перед початком Великого посту. В Україні здавна це свято називали Колодій, Масниця або Сирниця. За своїм характером, звичаями і навіть стравами у нього мало спільного з російською Масляною.

На нашій землі це свято існувало ще за часів Трипільської культури і набуло релігійного змісту за часів Київської Русі. Та все змінилося за радянської влади, коли нав’язувалися єдині свята та традиції, придушувалося усе національне багатьох народів, які входили до «імперії», щоб люди поступово забували свої корені.

В чому схожість та відмінності свят?

Масниця і Масляна припадають на один і той же час, майже однаково звучать, але тлумачення у них різне, та й зміст теж.

Масниця символізує прихід весни, відродження життєвих сил, як людини, так і природи. За Трипільщини це свято відзначалося на честь весняного рівнодення, яке вважалося початком нового року. Після прийняття християнства в Київській Русі церква зберегла старий звичай зустрічати весну, але приурочила його до початку Великого посту.

В Україні – це саме час добра, злагоди, примирення, вирішення конфліктів перед зустріччю з весною, коли все оживає, оновлюється.

В останній день Масниці «Прощену неділю» люди просили взаємного прощення за образи, завдані мимоволі чи навмисно. При зустрічі люди уклонялися одне одному й промовляли: «Прости мене!» У відповідь казали: «Бог простить».

Масляна ж – це народні гуляння, які влаштовуються заради того, аби добряче наїстись перед довготривалим Великим постом та помірятись силою. В росії в цей час були популярними різні конкурси, що виміряють силу, серед яких і кулачні бої чи бійки «стінка на стінку».

Що готували?

В Україні головною стравою Масниці були вареники. Їх зазвичай готували з сиром, щедро змащуючи вершковим маслом, сметаною чи вершками. До речі, звичай приготування вареників теж виник ще за часів Трипільської культури.

На основі молочних продуктів готували й інші страви: галушки, локшину, сирники та сирні баби. Усі каші готувалися цього тижня на молоці. З нього ж робили ряжанку, колотуху, розтирачку та кисіль.

А от на Масляну в росії готували млинці – пусті або з рибою, ікрою. Також пекли оладки, пиріжки, «баранки» та інші виробі з тіста.

Колодій: зазирнемо в історію ще глибше

Ця назва в Україні зараз дуже часто згадується. А що ж воно таке – Колодій?

Все просто: саме так називали Масницю до хрещення Київської Русі.

За народним повір’ям, Колодій – це опікун шлюбу, який обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок. Тож в Україні існував звичай прив’язувати колодки – дерев’яний брусок, поліно чи палицю – тим хлопцям чи дівчатам, хто ще без пари. Для них це було жартівливе покарання. Хто не бажав тягти колодку, той мав відкупитися від неї: піснями або танцями, їжею, напоями, кольоровими стрічками чи грошима. Після викупу колодку відв’язували. Самому цього зробити було не можна.

Колодку могли прив’язати і до батьків неодруженої молоді – за те, що вони вчасно не оженили сина чи не віддали дочку заміж.

У Колодки протягом святкового тижня було своє життя. У понеділок вона, як маленьке дитя, «народжувалася», у вівторок «охрещувалася», в середу їй святкували «похрестини», у четвер Колодка «помирала», в п’ятницю її «хоронили», в суботу – «оплакували», а в неділю завершали її життєву долю. Пік святкувань відбувався у середу.

Колодій – суто українське свято, якому немає аналогів у інших народів. Тож щиро вітаємо вас із нашим українським Колодієм або Масницею!

Пам’ятаймо наші свята, традиції та цінуймо українське!

У статті використані ілюстрації з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Інсульт: що робити, щоб не опинитися в групі ризику

«Було все нормально, але раптом щось сталося – руки заніміли, голова пішла обертом… Встановили діагноз інсульт». Подібні слова часто можна почути від людей, які пережили інсульт, або від їхніх рідних, адже самі хворі вже не в змозі були говорити. Інсульт називають раптовою хворобою і другою у світі, яка забирає життя. Симптоми з’являються стрімко і комплексно. Але чи дійсно ця хвороба є раптовою та чи можна її попередити? Розібратися в цьому нам допоможе лікар-невропатолог Станіслав Чілігін.

Станіслав Чілігін

Поспілкуватися з лікарем та поставити йому питання щодо власного здоров’я кожен може у поліклініці ПП «Стіл Сервіс», де він приймає робітників нашого підприємства під час проходження профілактичного медогляду. Також Станіслав Чілігін є лікарем-невропатологом в інсультному відділенні міської лікарні № 2, де надає практичну допомогу хворим.

«Інсульт – дуже важка хвороба. За даними МОЗ України щороку у нас фіксується близько 120-150 тисяч випадків інсульту. На жаль, 40 відсотків із них закінчуються летально. В інших випадках люди роками лікуються, часто стають інвалідами. Повністю відновитися вдається далеко не всім. Загалом ця хвороба характерна для людей більш старшого віку, але останнім часом інсульти значно помолодшали і, на жаль, їх стає дедалі більше, – говорить Станіслав Чілігін».

Що таке інсульт?

 – Це гострий стан, під час якого вражаються кровоносні судини головного мозку, що спричиняє ушкодження тканин мозку та розлади його функцій. Інсульти бувають двох видів – ішемічні (у більшості випадків), коли судина закупорюється тромбом, або геморагічні – коли мозкова артерія розривається. Також інсульти розподіляються на важкі і не дуже. Та навіть з легким перебігом інсульт вважається смертельно небезпечним захворюванням.

Звідки береться ця хвороба, чи можна їй запобігти?

– Профілактика інсульту доволі проста – це здоровий спосіб життя: збалансоване харчування, повноцінний сон, уникання надмірних стресів, рухливий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок (особливо паління), систематичний контроль рівня холестерину у крові та артеріального тиску. Варто одразу звертатися до лікаря у разі порушення серцевого ритму, не допускати надлишкової ваги. При цукровому діабеті дотримуйтеся спеціальної дієти.

Виконувати ці правила треба у будь-якому віці. У моїй практиці був 19-річний хворий. Нам вдалося його врятувати та повернути до повноцінного життя. Але так щастить не кожному. Найбільше інсульт вражає людей у віці 40+. Я б радив людям з цього віку уважніше ставитися до свого здоров’я.

Чи залежить інсульт від спадковості?

– Якщо інсульт стався у ваших бабусі чи дідуся, то не обов’язково, що у вас він теж станеться. Але може бути спадкова схильність до хронічних захворювань, які можуть спричинити інсульт. Тож, ще раз повторюся, треба дотримуватися профілактики та здорового способу життя.

Як зрозуміти, що у людини стався інсульт, які його перші ознаки?

– Інсульт завжди раптовий. Для кращого розпізнавання його перших ознак є дуже простий і ефективний метод. Просто запам’ятайте слово «МОЗОК». У даному випадку це абревіатура:

М – МОВЛЕННЯ – його раптове порушення; 
О – ОБЛИЧЧЯ – раптова асиметрія; 
З – ЗАПАМОРОЧЕННЯ;
О – ОЧІ – погіршення зору;  
К – КІНЦІВКИ – слабкість або оніміння рук чи ніг.

Якщо помітили хоча б одне із цих раптових порушень у людини, мерщій телефонуйте 103 та чекайте на «швидку». Успіх лікування залежить від своєчасності звернення за медичною допомогою – чим скоріше, тим краще.

Але трапляється й таке, що люди з не явно вираженими симптомами інсульту не поспішають до лікарні, сподіваючись, що «воно саме пройде». Не пройде, буде тільки гірше, уражені ділянки головного мозку почнуть відмирати і «вимкнуть» різні функції організму. Людина може стати інвалідом або взагалі померти. Тож за перших ознак інсульту я раджу не зволікати з лікуванням! 

Бережіть себе і своїх близьких! Будьте здорові!

Категорії
Новини

Гуртом проти ризиків, або Молоток вже не в тренді

На підприємстві впроваджується новий підхід у визначенні виробничих ризиків, щоб зробити працю людей безпечнішою.

У підрозділах розпочалось дослідження виробничих операцій, яке має на меті виявити всі небезпеки, що можуть загрожувати людям під час роботи. Над приборканням ризиків працюють команди, в які входять безпосередні виконавці, їхні керівники та фахівці управління охорони праці. Виявлені ризики обговорюються, пропонуються та впроваджуються заходи з їх усунення.

Як розповів начальник відділу з охорони праці Юрій Бабець, серед принципових відмінностей нового підходу є саме командна робота та колегіальне визначення заходів.

«Раніше ми також вивчали операції та визначали ризики, – говорить Юрій. – Але ми – окремо, цеховики – окремо. Зараз зусилля об’єднали. Такий комплексний підхід дає результати. Наприклад, вдалося повністю позбутися ризиків під час виконання операції з вилучення підшипників з роликів у провідковій майстерні сортопрокатного цеху № 2».

Ролики з підшипниками є частиною привалкової арматури – важливого устаткування прокатних станів, яке утримує розкат під час виготовлення арматури, катанки та інших видів прокатної продукції. Вилучення підшипників – це доволі часта операція, яку працівники майстерні виконують два десятки разів щозміни, коли стани працюють на повну потужність. Раніше вилучали підшипники та встановлювали їх до роликів старим «дідівським способом» – за допомогою надставки й молотка. Надставка притулялася до підшипника, і по ній били молотком, вибиваючи підшипник. Відремонтований або новий підшипник вбивали на місце аналогічно.

«Під час такої операції інколи часточки металу від підшипника чи інструментів розліталися на всі боки, – продовжує Юрій Бабець. – Потрапляння сторонніх предметів в око є однією з найрозповсюдженіших причин нещасних випадків на виробництві. І навіть те, що людина працює в захисних окулярах, не дає стовідсоткової гарантії захищеності. Найдрібніші шматочки металу летять непередбачуваною траєкторією та знаходять свої «цілі».

Ми досліджували операцію разом зі старшим майстром стану МС 250-4 Павлом Житниковичем, слюсарями-ремонтниками Сергієм Вьюнніком (бригадиром), Олексієм Дьоміним, Валерієм Височієм, провідним фахівцем з ОП Володимиром Сікоріним, фахівцем з оцінки ризиків Екласом Баяліним, начальником управління ОП Рустамом Ісмаіловим. Колегіально вирішили, що лише заміна способу вилучення-встановлення підшипників дасть стовідсоткову гарантію безпеки».

Вирішили відмовитися від молотка і закупили два зйомники – для підшипників різних діаметрів. Зараз їх випробовують. Принцип дії простий: робочу частину зйомника приставляють до підшипника і за рахунок накручування різьби витискають його з ролика. Встановлюють підшипник за таким же принципом.

«Ми поки що лише опановуємо новий спосіб, нове обладнання, – розповідає бригадир слюсарів-ремонтників Сергій Вьюннік. – Чи швидше буде йти робота? Практика покаже. Але те, що повністю відсутній найнебезпечніший ризик – отримати уламок в око – немає сумніву. Це приклад, коли безпека праці є пріоритетом».

Впровадження нового підходу керування ризиками триває. Заплановано дослідити всі основні операції та усунути якомога більше ризиків.

«Виробничі процеси та металургійне обладнання весь час вдосконалюються, – говорить заступник начальника СПЦ-2 з виробництва Олександр Макаренко. – Вдосконалюються й підходи до охорони праці. Колегіальне дослідження ризиків дає можливість вивчити їх у повній мірі та знайти найкращі способи вирішення проблем. Тут використаний принцип мозкового штурму, який вже багато років доводить свою ефективність у різних сферах».

Категорії
Новини

Підприємство втратило ще одного захисника України

3 лютого обірвалось життя старшого солдата, бійця зенітно-ракетного взводу Юрія Грушевського.

До прийняття на військову службу за контрактом у жовтні 2020 року, Юрій Грушевський працював оператором газового різання машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху. Змінний майстер Олександр Іванов розповів, що Юрій був працьовитим та дисциплінованим, сумлінно ставився до роботи. «Юрій виконував складну роботу, робив це якісно та швидко, – говорить Олександр. – Миттєво знаходив вірні рішення у нестандартних складних ситуаціях. З перших годин появи в цеху він наполегливо вдосконалював свою професійну майстерність. В бригаді поважали його за сумління, веселу вдачу, спокійний характер. Юрій завжди готовий був допомогти. Він був патріотом України. Ми дуже сумуємо з приводу його передчасної смерті».

У Юрія Грушевського залишилися дружина та двоє дітей. Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам захисника.