Категорія: Новини

Категорії
Новини

Знову на робоче місце

У гірничому департаменті продовжуються урочисті заходи з нагоди 65-річчя комбінату. Серед почесних гостей – ветерани, люди, які брали участь у становленні та розвитку спочатку НКГЗК, а згодом і ГД. Серія екскурсій, організованих для них  – це можливість привітати ветеранів, подякувати їм за їхній неоціненний вклад у виробництво. А також – це  можливість для них знову поринути у робочу атмосферу, згадати свій трудовий шлях, побачити, як зараз працюють їхні колеги, дізнатися про нововведення, впроваджені останніми роками.

Згадали про минуле, зустрілися з сучасним

Першим об’єктом екскурсії став кар’єр № 2-біс, біля оглядового майданчика якого на ветеранів чекала техніка, яка зараз застосовується у виробництві. 

Віктор Темній уважно дивиться на кар’єр, відмічаючи зміни, які тут відбулися за 15 років. Рівно стільки він не був тут. У гірничому департаменті відбулося професійне становлення Віктора. Як і більшість працівників, він починав із робітничих посад, а на пенсію пішов вже з посади головного гірника.

«Кар’єр став глибше, у нього облаштовані майданчики, дороги, працює сучасна техніка, – говорить Віктор Темній. – З 2006 року у нас вже був парк нових машин: бульдозери Камацу, самоскиди, Катерпілери, екскаватори. Мені приємно, що техніка оновлюється, а наша справа гідно продовжується. Дивлюсь на все це і мені дуже хочеться знову повернутися сюди працювати».

«Я знову опинився у рідній стихії, на своєму рідному комбінаті, якому присвятив 20 років, – розповідає Михайло Гладкий, який тривалий час працював головним механіком НКГЗК. – Останні три роки я працював заступником директора з реконструкції. Мені добре запам’яталася заміна дробильного обладнання на ДФ №№ 1, 2, заміна десятої секції на РЗФ № 2. Зараз, як бачу, нових змін вже багато відбулося. І це мене дуже тішить.

Як тільки автобусом ми заїхали на промислову територію, я одразу побачив як усе змінилося. До того ж на краще. Дороги у кар’єрі у відмінному стані. А яка потужна техніка тут працює! Я звернув увагу на спецодяг людей – це так красиво! Мені до душі усі нововведення, особливо я відзначив відповідальне ставлення до охорони праці. Це правильно та дуже важливо».

Після відвідин кар’єру учасники екскурсії пересіли з комфортабельного автобуса до не менш комфортабельної сучасної вахтовки, пристебнулися ременями безпеки, якими обладнано кожне місце у транспортному засобі, і рушили до нового хвостосховища Третя карта.

Це наймасштабніший екологічний проєкт, здійснений «АрселорМіттал Кривий Ріг» за останній час. Його будували з використанням сучасних технологій, сертифікованого обладнання та матеріалів. Спеціальний захисний екран із бентонітового матеріалу забезпечує герметичність і повністю унеможливлює проникнення технічної води до підземних водоносних горизонтів.

«Те, що я побачила – дуже вражає – які масштаби! Коли зверху дивишся на хвостосховище, забуваєш, що ти на промисловому майданчику, адже перед тобою виблискують на сонці хвилі води на водяних картах, а над ними літає безліч птахів. Тут ціла система трубопроводів та земляні горизонти. Все це мені дуже близько, бо я багато років працювала шламовщиком-басейником, – розповідає Анастасія Гресько. –  Ми перевіряли якість труб, робили спеціальні заміри відміток. Цікаво знову все це побачити. Але воно вже не таке, як було раніше, все модернізоване».

«Хвостосховище – це наче перевернутий кар’єр. Тільки кар’єр заглиблюється, а хвостосховище, неначе піраміда, зростає все вище, – додає колишня маркшейдерка Юлія Дєлєва. – Коли я працювала, то разом із колегами ми спостерігали як намиваються карти, замірювали спеціальні відмітки згідно з рівнем моря, брали проби, визначали надійність пляжів, щоб дамби не просідали, щоб їх не розмило. Пам’ятаю, як одного разу я провалилася у цей «зибучий пісок», і як мене витягували звідти. Хочу відзначити, що охорона праці тут була і залишається на першому місці! Коли я прийшла сюди працювати, тоді тільки почали будувати другий уступ Миролюбівського хвостосховища. Зараз, коли будується  Третя карта, старі хвостосховища поступово закривають».

«У вахтовку ми пересідали на території шламового господарства, мого рідного підрозділу, де я пропрацювала багато років інженером з нормування праці. На усіх майданчиках цеху, на хвостосховищах я була неодноразово, адже ми робили спеціальні хронометражі, фіксували рівні намивів карт тощо, – ділиться спогадами ветеран підприємства Ніна Голбан. – Ходити промисловими стежками доводилося дуже багато. Коли ми їхали до цеху, я звернула увагу на капітальні дороги – вони міцні, рівні, чисті. Раніше тут була багнюка, міцно замішана колесами величезної спецтехніки. Бувало дивишся на цю «кашу», і ступати туди не хочеться. А йти на об’єкт все одно треба. Тож ми, бувало, вилазили на великі труби, їх тут багато, і йшли по них, наче по проспекту. Звичайно, цього не можна було робити. Коли нас начальник заставав на цьому, нам було непереливки. Бувало йдеш по трубі, а він проїжджає, бачить цю «чудову» картину і з вікна погрожує нам кулаком. Коли ми приходимо до цеху, нас вже чекають «на килим», і починається виховна година. Зараз я вже можу про це розповісти, бо людям вже не треба так вимушено пересуватися».  

Можливості знову побувати на рудозбагачувальній фабриці, куди завітала екскурсія, з нетерпінням чекала Антоніна Скриль. У 1972 році разом із чоловіком вона прийшла працювати на тоді ще єдину РЗФ. Антоніна пам’ятає, як за декілька років запускалася вже друга черга – РЗФ № 2, і вона одразу ж перейшла працювати туди. Спочатку була нормувальником, а згодом інженером з організації та нормування праці. На пенсію Антоніна Скриль вийшла у 2007 році.

«На промисловому майданчику я не була 17 років. Перед зустріччю з РЗФ я дуже хвилювалася. А коли зайшла до фабрики, здивувалася – тут такі чистота та порядок! Раніше під ногами було багато залишків руди, концентрату, і все це було прилито пульпою. Це добро нам часто доводилося чистити не тільки лопатами, а й відбійними молотками. Зараз це залишилося лише у спогадах. Я дуже рада, що РЗФ № 2 у такому відмінному стані, що фабрика працює, а керують нею кваліфіковані молоді фахівці. Ось зараз кажу це, а у мене від емоцій сльози на очі навертаються».

Усіх ветеранів привітав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). Він подякував кожному за вклад у розвиток комбінату та розказав про сьогоднішнє виробництво, проєкти, які зараз здійснюються у ГД.

Учасники екскурсії поклали квіти до пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава».

Більше фото із заходу – за посиланням

https://fex.net/uk/s/3xy1stx

Категорії
Новини

Квадробери: в масках і з хвостами

Вони надягають маски тварин, чіпляють пухнасті хвостики, використовують лапи-рукавички і: нявкають, гавкають, мукають, хрюкають, іржуть, виють та бігають навкарачки в громадських місцях. Це все  про квадроберів – людей, які копіюють звички собак, кішок, мавп, вовків та інших тварин, називаючи себе  прихильниками «неофіційного виду спорту». Що це за новий молодіжний рух та як його сприймати розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Дітки без клітки

Термін «Квадробика» розшифровується як «чотири» та «аеробіка». Це нова субкультура серед дітей та підлітків (іноді і дорослих), яка поєднує фізичну активність з імітацією рухів та звуків різних тварин.

Ця течія виникла в Японії. Її засновником вважається спринтер Кенічі Іто. Чоловіка постійно називали мавпою через зовнішню схожість. Коли він був у зоопарку, його зацікавили примати. Він почав ходити на чотирьох кінцівках, а потім і бігати. Невдовзі в нього з’явилися послідовники. Оскільки займатися квадробінгом у соцмережах неможливо, діти та підлітки вийшли на вулиці. Пострибати у громадських місцях для них є можливістю у такий спосіб привернути увагу до себе.

«Захоплення квадробінгом є ознакою підліткового віку, адже це завжди про створення субкультур, – говорить Олена Шевчук. – Згадайте, як у нульових роках на вулицях міст почали з’являтися  готи, одягнені у все чорне та з розпущеним волоссям. Або емо, які надавали перевагу особливому емоційному світосприйняттю, чорно-рожевому кольору, носили яскравий макіяж та зачіски з «рваним» чубчиком. Це був виклик суспільству! Щось подібне відбувається і зараз. Тільки наразі українські діти живуть у хронічному стресі через війну. На них діє величезне емоційне навантаження, яке треба якось зняти. Гра в квадробінг, де є можливість побути кицькою або собачкою, дозволяє відволіктися від буденності, пограти і отримати приємні емоції. А ще підлітки прагнуть бути в тренді і змагаються одне з одним – у кого крутіше маска і тваринні звички. Сенс полягає в тому, щоб максимально точно передати поведінку кішки, собаки, лисиці, їжака, свині або інших тварин. До речі, звірячі рухи потребують неабиякої фізичної підготовки, витривалості, артистизму та спостережливості».

Як ставитися до цього?

Батькам квадроберів психологиня радить придивлятися до дітей. Якщо квадробінг – це лише гра для них або свого роду спорт, якщо копіювання поведінки тварин не заважає повсякденному життю, тоді з вашою дитиною все нормально.

Але постарайтеся з’ясувати, що привело вашу дитину в квадробінг. Найчастіше дітей, які стали соціальними мішенями з різних причин, об’єднуються у групи. Прихильність до певної субкультури може бути сигналом про те, що дитині потрібна ваша допомога. «Сварити дитину за це захоплення ні в якому разі не варто, – продовжує Олена Шевчук. – Навпаки, приділіть дітям більше уваги, адже на початку підліткового віку вони вважають себе вже самостійними, їм потрібна батьківська підтримка. Запитайте дитину чому вона обрала ту або іншу тварину. Якщо це для них лише спорт, батькам важливо показати дітям свою довіру. Ви можете разом вибрати маску, хвостика та найближчу до дому секцію акробатики. Водночас треба не пропустити ту межу, коли гри у тварину стане забагато і це може негативно вплинути на особистість дитини. Якщо з’являються тривожні «дзвіночки»: дитина починає їсти корм тварин, кусається, хоче спати на полу або гуляти на поводку – тоді треба негайно звертатися до психолога! Будьте уважні до стану своєї дитини й допоможіть їй не стати жертвою модного тренду».

«Коло довіри»

Ця вправа допоможе налагодити контакт з підлітком.

Виділіть день тижня, час і місце, де можна зібратися всією сім’єю. Зробіть з цього ритуал: виставіть будильник на п’ять хвилин (цього буде достатньо), запаліть свічку, увімкніть тиху музику. Завдання кожного члена сім’ї – поділитися маленькою, можливо, неприємною правдою, за яку він не буде покараний. Дорослі можуть зізнаватися в шкідливих звичках, діти в пустощах і хуліганстві. Головна умова – щоб все, що потрапляє в «коло», не підлягало осуду і покарання. Цей прийом допоможе сформувати острівець безпеки для дитини і показати йому та його батькам, що довіра важливіша за дисципліну.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Мауро Лонгобардо взяв участь у круглому столі «Економічне партнерство Україна-ЄС у Брюсселі»

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо взяв участь у круглому столі «Економічне партнерство Україна-ЄС у Брюсселі», який провели Європейська Бізнес Асоціація спільно з Global Business for Ukraine та Райффайзен Банком.

Круглий стіл став спільним майданчиком для представників європейського та українського бізнесу, органів влади й інституцій, щоб обговорити такі ключові теми, як зміцнення відносин України з ЄС, розглянути фінансові інструментів для відновлення України та енергетичної незалежності.

Мауро Лонгобардо, як представник міжнародної компанії, що працює в Україні попри війну, розповів про актуальні виклики і як підприємство їх долає. Мова йшла, зокрема, відновлення та перебудову порушеної логістики, зміну географії продажів, втрату і відновлення водопостачання після підриву Каховської греблі, роботу в умовах частих перебоїв з електропостачання, що призводить до пошкодження та виведення з ладу виробничого обладнання.

Також у своєму виступі Мауро Лонгобардо зазначив:

  • Ми оговтуємося від збитків двох попередніх років, але ще не вийшли на беззбитковість. Тому ми повинні використовувати всі наші резерви, щоб вижити в умовах таких численних викликів.
  • Ще однією великою проблемою є постійний відтік робочої сили, адже близько 3000 наших колег служать у збройних силах. Однак ми уникаємо звільнень, вирішивши інвестувати в наших людей. Ми утримуємо персонал у штаті в очікуванні відновлення діяльності.
  • Щорічний обсяг інвестицій у воєнний час, необхідних для підтримки роботи нашого підприємства, включаючи охорону праці, становить 150-180 млн доларів США на рік.
  • Безумовно, шлях до європейської інтеграції є необхідним, але з огляду на загострення ситуації, спричиненої війною, ми не зможемо відповідати всім правилам і нормам ЄС зараз і відразу після закінчення війни. Причина в тому, що всі стратегічні інвестиції підприємства вже включають в себе необхідні коригування нашого виробничого маршруту. Наші інвестиції в основні стратегічні проєкти розвитку призупинені через війну. Вони відновляться тільки після закінчення війни.
  • Війна суттєво змінила географію наших продажів. Те, що не може вмістити місцевий ринок, ми експортуємо. І Європа зараз є нашим доступним ринком і стає одним з наших основних потенційних адресних ринків.
  • Запровадження з січня 2026 року механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM) підірве можливість виживання нашої компанії, оскільки загрожує вилученням ринку ЄС з переліку потенційних адресних ринків збуту. Без можливості поставок на європейський ринок ми не зможемо акумулювати доходи, достатні для виконання інвестиційної програми. 
  • Тому  українські металургійні компанії мають тимчасово звільнені  від фінансових зобов’язань в рамках СВАМ зі збереженням звітування.

Незважаючи на усі виклики, які постають перед підприємством, генеральний директор запевнив, що компанія ArcelorMittal і «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишаються в Україні та з Україною. Він наголосив на необхідності європейської підтримки та коригуванні політики для поступового наближення до стандартів ЄС.

Категорії
Новини

А!фішка

Криворізький Академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г.Шевченка

9 листопада о 16:00 глядача порадує музична комедія-дивертисмент Fata Morgana. Кожен митець мріє про визнання, успіх, славу і готовий шукати досягнення заповітної мети хоч на краю світу. Але оплески, квіти, зрештою, успіх і слава – що це насправді: нагорода за талант, багаторічну наполегливу віддану працю і вірність «своєму» глядачеві чи лише швидкоплинна зваблива, зрадлива примара – Fata Morgana, у гонитві за якою може трапитися будь-що?.. Режисерка і балетмейстерка-постановниця вистави – заслужена артистка України Тетяна Брисіна.

10 листопада об 11:00 чекаємо на перегляд пластичної поеми «Мауглі». Хореографічна вистава за творами Р. Кіплінга перенесе вас до екзотичного світу джунглів. Танцювальна мова ведмедя Балу, вовка Акели, пантери Багіри й інших персонажів «Мауглі» поєднує класичну хореографію з пластикою, запозиченою зі світу диких тварин. Історія про хлопчика, який виріс серед звірів, оживає на тлі пишних джунглів, відтворених на сцені за допомогою об’ємних декорацій.

10 листопада об 16:00 у музичній виставі «Майська ніч» дивовижні, майже казкові події переплітаються з колоритними гумористичними сценами. І, звісно, у центрі сюжетної інтриги – вічна тема кохання та подолання перешкод на шляху до щастя закоханих. Розмаїття захопливих подій, що відбуваються на тлі чарівливої весняної ночі, цікаве сценічне оформлення, натхненна гра акторів театру гарантують глядачеві відпочинок та гарний настрій. Режисер-постановник – заслужений артист України Василь Короленко.

Криворізький Академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

9 листопада о 12:00 стартує музична казка «Летючий корабель». Це історія про те, що справжні друзі завжди прийдуть на допомогу, це уславлення доброти, взаємодопомоги, покарання зверхності та пихатості. Винахідливі герої завдяки спільним зусиллям та кмітливості долають труднощі та досягають мети!

9 листопада о 17:00 на вас чекає пластична драма «Рефлексія». Рефлексія – це процес самоаналізу, коли людина усвідомлює та розуміє свої думки, почуття, бажання та дії … Це вистава часів повітряних тривог. В театрі вперше звернулися до теми сьогодення, війни, людини на війні і про наших земляків, героїв, які віддають своє життя на цій війні. Вистава розповідає про те, як живуть та гинуть українці, про криваву колективну травму та нову реальність, яку спричинила війна. І як у всьому цьому люди все одно продовжують жити та кохати.

Криворізький міський театр ляльок

9 листопада об 11:00 на глядачів чекає повчально-сімейна комедія «День здійснення бажань… або Знову про свинку Пепу». Ця комедія про те, як свинка Пепа та її брат Джордж змінюються завдяки вихованню своїми батьками, стають чемними, вихованими дітьми. І звичайно мрії таких дітей обов’язково здійсняться.

10 листопада об 11:00 чекаємо на виставу «Чарівне місто сподівань».  Старим іграшкам сумно,  бо про них забули. А так хочеться, щоб з ними знову гралися і любили, як і раніше. Казка є казка: раптом оживає стара картина і друзі-ляльки потрапляють до чарівного міста Сподівань. Які на них там чекають випробування й неймовірні пригоди… Ця вистава здобула перше місце на Міжнародному двотуровому конкурсі-фестивалі мистецтв «Талановита планета 2022» від OreaFest.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

9 листопада о 7:30 запрошуємо до одноденного туру «Пасіка Андрія Лебедя & незвичайна оглядова Дніпром». Виїзд з Кривого Рогу о 7:30 (місце збору зупинка 95 кв.). Відвідаєте на «бджолярню» Андрія Лебідя, де на вас чекає:  пізнавальна екскурсія пасікою на час якої перевтілитися на справжніх пасічників та заглянете до вулика, дізнаєтеся як живуть бджоли та які продукти бджолярства існують,  а також дегустація з фуршетом крафтових питних медів і настоянок власного виробництва, різноманітні фотозони, альтанка, гойдалки. Відпочинок на свіжому повітрі. Далі прогулянка містом Дніпро.  Ви дізнаєтесь багато нового та несподіваного про це місто і побачите крізь сучасні будівлі старий Катеринослав, його життя, без сумної хронології подій. Реєстрація обов’язкова: 0961197549, Валентина, 0982556455, Олена.

10 листопада о 10:00 розпочнеться оглядова екскурсія містом+відвідування залізорудного кар’єру. Місце збору: біля пам’ятника Козаку Рогу. Розповімо про історію міста, відвідаємо залізорудний кар’єр дізнаємось про видобуток залізної руди, побачимо сталеву набережну та скансен гірничої техніки просто неба. Реєстрація обов’язкова: 0961197549, Валентина, 0982556455, Олена.

10 листопада о 16:00 запрошуємо вас поринути у світ чаю. «Чайландія» – лекція та екскурсія у світ чаю. Впродовж екскурсії ви помандруєте чайними просторами світу, пізнаєте історію та культуру різних країн, продегустуєте безліч різноманітних видів чаю та створите авторський чайний купаж. На вас чекають історії про відкриття чаю, ви дізнаєтесь про будову чайного куща та склад рослини та напою, а також країни вирощування. Ви долучитеся до чайної міксології – створення авторського купажу і продегустуєте! Місце збору: біля входу до театру Шевченка. Реєстрація обов’язкова: 0961197549, Валентина, 0982556455, Олена.

Категорії
Новини

«Вітаю тебе, мій рідний комбінат»

Вони віддали не один рік життя Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінату, зараз гірничому департаменту. Це завдяки їм він став одним з найміцніших, найпотужніших підрозділів великого підприємства, який гідно витримує усі випробування та виклики. З нагоди 65-річного ювілею ГД для ветеранів комбінату була організована екскурсія підприємством – вони побували у кар’єрі № 2-біс, на рудозбагачувальній фабриці № 2 та у музеї підприємства.

Ранок п’ятого листопада – 65-го року народження гірничого департаменту – розпочався для ветеранів, як у роки їхньої праці на ГД. Ветерани поспішали до прохідних рідного комбінату. Привітання, рукостискання, обійми, щирі усмішки – емоції від зустрічі зашкалювали, адже з деякими колегами вони не бачилися багато років.

Ветерани з увагою роздивлялися стенди з архівними фотографіями, які нагадували про події минулих часів та людей, які брали активну участь у становленні гірничого департаменту.

«Головне для підприємства – це його люди, – вітаючи ветеранів, сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). – Завдяки людям наше підприємство будувалося, набувало досвіду, формувало традиції, розвивалося. Завдяки людям, тут здійснювалися перші виробничі рекорди, які надихали на подальшу працю та були гордістю для колективу. Наприклад, на цій зустрічі є ветеран, який був учасником видачі першої тонни концентрату на рудозбагачувальній фабриці. Сьогодні справу ветеранів гідно продовжує наше покоління. Ми хочемо, щоб ветерани на власні очі побачили наші здобутки, а також свої цехи, промислові майданчики, де вони раніше працювали. Звичайно, за роки тут багато чого змінилося. Ми розказали ветеранами про сьогоднішній день нашого виробництва, про продукцію, ремонти, нове обладнання, техніку. Своє 65-річчя гірниче виробництво відзначає у складні часи, в України триває війна. Багато працівників ГД зараз на лінії вогню – вони стоять на захисті усіх нас. Ми пишаємося ними, шануємо пам’ять загиблих та своєю працею підтримуємо економіку країни. Ми робимо усе можливе для збереження та зміцнення нашого виробництва».

Керівництво, працівники гірничого департаменту та ветерани вшанували пам’ять загиблих у цій війні захисників-працівників підприємства. До підніжжя пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава» лягли квіти.

Подорож із минулого у сучасне

Автобус рушив, і ветерани майже прикипіли до вікон – через прохідну вони прямували до кар’єрів ГД. Цей шлях закарбувався у пам’яті багатьох ветеранів, адже ним багато років тому у вахтовках вони їздили сюди на роботу.

«Дивлюся на другий кар’єр, і на радощах від нашої зустрічі аж сльози на очі навертаються. Скільки років я тут працював, скільки цікавих подій тут відбулося, а які чудові люди тут працювали, – ділиться враженнями ветеран ГД Яків Майданник. – Зараз кар’єр великий, його і оком не охопиш. Раніше він був набагато скромніших обсягів, а руда вивозилася не лише великими самоскидами, а й залізничним транспортом. Колись тут були колії, якими я їздив, бо був машиністом тепловозу. У ГД я пропрацював з 1961-го по 1990-й роки».

Уважно роздивляється навкруги і Любов Братченко. За 25 років роботи в ГД вона працювала на різних посадах, була й заступником начальника цеху товарів народного споживання (був і такий колись), інженером-технологом в управлінні капітальних та поточних ремонтів, займалася профспілковими справами. «На території комбінату я не була 10 років. Свого часу я була майже у кожному куточку, у кожному підрозділі гірничого департаменту. Тож мені зараз дуже цікаво побачити зміни, які тут відбулися, – говорить Любов Опанасівна. – Для мене наш департамент, наче родина, кожен працівник –  рідна людина. Хочеться, щоб ГД і далі розвивалося, щоб наші чоловіки повернулися з війни живими та здоровими і продовжили таку важливу справу гірників».

Біля оглядового майданчика гостей зустрічав Олег Кравченко, начальник рудоуправління ГД: «Ветеранам ми показуємо розвиток гірничих робіт у кар’єрі № 2-біс та техніку, яка зараз застосовується у роботі. Це бульдозер, навантажувач Комацу, Катерпіллер-самоскид вантажопідйомністю до 150 тонн. Деякі ветерани вже знайомі з цією технікою, та є й ті, яким вона у новинку. Ветерани ставлять багато запитань, їм все цікаво. Ми також розповідаємо їм про розвиток  кар’єрів, сучасні технології, які ми застосовуємо».

Особливу увагу до техніки виявив Микола Долгорук, він був водієм величезного самоскида Комацу. «На пенсію я пішов у 2005 році, – говорить Микола, – здається, що це було й не так давно, але пройшло вже 20 років. Як же мені приємно знову тут бути, бачити рідну техніку, яка стала ще сучаснішою та зручнішою. Я дуже хочу посидіти за кермом цього велетня та знову відчути його міць. Хочеться подякувати керівництву гірничого департаменту за таку можливість – згадати минуле, побачити сучасне, поговорити про майбутнє – це справжній подарунок на день народження ГД для усіх нас».

Анатолій Лещенко працював у ГД з 1973 по 2006 рік. Тут він пройшов шлях від електрика до заступника головного енергетика рудоуправління гірничого департаменту.

«Який розмах, який масштаб кар’єру, майданчик під велику техніку, оновлені, надійні електричні лінії! Все для мене нове, цікаве. Я переважно працював у третьому кар’єрі. Пам’ятаю, як до нас прийшли перші великовантажні Комацу, інша спецтехніка, як ми її опановували, як за допомогою неї ми розширювали  промислові майданчики. Наша справа продовжується та вдосконалюється, і це дуже тішить».

Ветерани підприємства побували ще й на рудозбагачувальній фабриці № 2, де виробляється концентрат високої якості. Також вони відвідали музей історії нашого підприємства.

«Без історії, людей, які її створювали, не буває майбутнього. Тому наші перші гості на день народження ГД – це ветерани, – говорить Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми дуже вдячні цим людям за їх працю, за той фундамент надійності, який вони заклали для розвитку нашого виробництва. Сьогодні лунало багато цікавих розповідей про людей ГД, згадувалися цікаві та значущі події минулого. Ми почули історію про те, як запускалася в роботу наша друга рудозбагачувальна фабрика, скільки концентрату вона тоді випускала, як розроблялися кар’єри, яка техніка тут застосовувалася тощо. Важливо, що ветерани завжди охоче ділилися своїм досвідом з молодим поколінням. Ви б бачили, з якою радістю та теплотою молодь у цехах зустрічала своїх вчителів. Хочеться побажати нашим ветеранам здоров’я, довголіття і мирного неба, щоб війна скоріше скінчилася, і наше підприємство набуло нових сил, можливостей та перспектив».

Категорії
Новини

Не подробиш – не збагатиш

На початку листопада свій 65 день народження відзначив один з найважливіших підрозділів гірничого департаменту – дробильна фабрика.

Основна продукція нашого гірничого департаменту – залізорудний концентрат з вмістом заліза 65,5 та 68 відсотків. Саме він використовується нашими металургами, а також відвантажується клієнтам як в Україні, так і за кордоном. Щоб отримати концентрат з таким високим вмістом заліза, здобуту гірниками руду збагачують. До збагачення її дроблять на дробильній фабриці, отримуючи з брил діаметром 1 м 20 см маленькі двосантиметрові шматочки. Збагачення без дроблення було б неможливим, тому роботу наших дробильників важко переоцінити.

Брили залізної руди тверді. Отримати з величезного шматка необхідні для збагачувальників шматочки завдання непросте. Як пояснив заступник начальника ДФ з технології Євген Разуваєв, такого результату досягають  шляхом кількох стадій дроблення.

«Для того, щоб забезпечити рудозбагачувальні фабрики сировиною, у нашому цеху працюють аж 26 дробарок – крупного, середнього та дрібного дроблення. Найпотужніші з них здатні дробити 3 тисячі тонн на годину, а це близько 30 вагонів з рудою. Процес складається з кількох етапів. А починається все з розвантаження вагонів-думпкарів, які привозять руду з кар’єрів. ЇЇ приймають бункерувальники. Дробильники руду дроблять, а транспортують до дробарок та на склад машиністи конвеєрів. Конвеєрів у нас близько 60, не рахуючи дрібні, довжиною 1-3 м. А от найдовший – 326 м!».

Між стадіями дроблення руду сортують. Для цього використовуються грохоти – великі металеві сита, які коливаються і просівають руду, ніби домашні сита – борошно. Шматки, які пройшли крізь сито, спрямовуються на наступну стадію або на РЗФ, а більші, ніж вимагає технологія, повертаються і дробляться повторно. Такий собі відбір, майже за Дарвіном. Наче все дуже просто, але як запевнив заступник з технології, то лише на словах. А взагалі-то отримати гарний результат дуже складно, а робота на фабриці важка та виснажлива. Особливо зараз, під час повномасштабної війни. Блекаути, перебої з водою, і основне – нестача кваліфікованих робочих рук і мізків.

«Багато хлопців пішли захищати Україну. Фактично ми маємо зараз удвічі менше працівників, ніж на момент повномасштабного вторгнення, – говорить стурбовано Євген Разуваєв. – Багато з тих, хто став до лав захисників, мають стаж 10 і більше років. І це не лише робітники, а й керівники різних рівнів. Тож у ці роки в екстреному порядку доводиться готувати керівників, підвищувати кваліфікацію робітників. Хорошим дробильником чи машиністом конвеєра за два дні не станеш. Люди роблять неймовірне: швидко вчаться та ще й працюють один за кількох. Такі часи. Їх треба перебороти. Ті, хто залишився на фабриці, непереборні оптимісти. Бо опустити руки зараз – це зупинити виробництво. Всі робимо можливе, а інколи й неможливе».

Євген Разуваєв подякував кожному своєму колезі. Від них – дробильників, машиністів конвеєрів, майстрів – багато що залежить. Адже не таємниця, що багато в чому саме виробництво й продаж концентрату допомагають підприємству вижити у ці надскладні часи.

«Вітаю всіх з нашим днем народження, – каже Євген. – Не дуже влучний час для святкування. Але зараз люди особливо потребують позитивних моментів. Хочу подякувати дробильникам Антону Петренку, Олександру Стойчеву, Денисові Мисніку, Олексію Ладичаку, змінному майстру Денису Чубенку, якого ми висунули на «Людину року ГД», начальнику дільниці Сергію Кожем’якіну, майстру з ремонту механоустаткування Олександру Гутніку, електрику дільниці Олександру Кузьменку та багатьом іншим. Вибачте, кого не назвав, я вам також всім дуже вдячний! Ми обов’язково переживемо ці важкі часи і будемо святкувати нашу перемогу!»