Під час захисту України сержант,командир 3 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів Віктор Балагура загинув 2 серпня 2024 року біля населеного пункту Іванівка, Харківської області.
В «АрселорМітталКривий Ріг» Віктор Балагура працював горновим доменної печі у доменному цеху № 1.
Віктор був одним із найдосвідченіших фахівців цеху. Саме він на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну був одним з учасників останньої плавки, а потім і зупинки доменної печі. А у квітні, на 46-й день війни Віктор разом з іншими спеціалістами цеху брав участь в історичному запуску ДП № 6 та приймав перший за історію цеху воєнний чавун.
«Висококласний спеціаліст, лідер у будь-яких справах, людина, яка вміла згуртувати навколо себе людей – таким ми назавжди запам’ятаємо Віктора Балагуру, – говорить Валерій Сорухан, в.о. старшого майстра блоку печей ДЦ № 1. – У колег Віктор завжди користувався авторитетом, його поважали за мудрість, людяність, відмінні організаторські здібності. Я й досі пам’ятаю його слова під час запуску ДП № 6 у 2022 році, що саме завдяки нашим захисникам ми можемо вести у тилу свій виробничий фронт. За декілька місяців, у вересні того ж року Віктор Балагура приєднався до лав захисників. Як і на роботі біля доменної печі він гідно виконував свої завдання із захисту рідної землі. На жаль, Віктор загинув. Увесь колектив доменного цеху вражений цим, це непоправна втрата, справжнє горе для усіх нас».
Горновий ДЦ № 1 Ігор Шумський добре знав Віктора Балагуру, адже вони багато років працювали разом: «Віктор досконало знався на своїй справі, був дуже відповідальним, тому на нього завжди можна було покластися. За потреби він підміняв старшого горнового. А у житті Віктор був веселою людиною, жартами міг підняти настрій, підбадьорити. Він любив доменну справу, адже змалечку знав про неї майже все – його батьки свого часу працювали у першому доменному цеху. Важко усвідомлювати, що Віктор загинув. Ніякі слова не здатні передати той шок, коли ми дізналися про це. Він так мріяв про Перемогу. Без чоловіка залишилася його дружина, а без батька – двоє дітей. Світла пам’ять Віктору, ми завжди його пам’ятатимемо».
Висловлюємо співчуття рідним, друзям, колегам, побратимам Віктора Балагури.
Працівники відділення безперервного розливання сталі (ВБРС) наростили важливий виробничий показник, не зважаючи на негаразди, викликані війною.
У Парижі завершилися Олімпійські ігри, які подарували світові 58 олімпійських рекордів. Працівники ж ВБРС конвертерного цеху також не пасли задніх. Вони перевершили свій власний рекорд, довівши кількість плавок у серії до 55-ти. А, між іншим, це не лише питання престижу, а й собівартості. Адже, як правило, чим більше плавок у серії, тим нижча собівартість сталевих заготовок, які виробляє відділення як для потреб наших прокатних цехів, так і на продаж, в тому числі й на експорт. На таких досягненнях тримається економічна стійкість країни.
Цю рекордну серію розлили на машині безперервного розливання сталі № 2. Заступник начальника конвертерного цеху з безперервного розливання сталі Олександр Лук’янов пояснив, що це результат клопіткої наполегливої роботи всіх працівників ВБРС, всього конвертерного цеху, який варить сталь для відділення, та ще багатьох підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг», наприклад, енергетичних цехів, що забезпечили безперебійне постачання електроенергії, води, кисню та інших енергоресурсів.
«Основні ж фактори, які вплинули на зростання серійності – зростаючий професійний рівень наших працівників та підвищення стабільності роботи устаткування, – говорить Олександр. – Зокрема підвищення стійкості проміжних ковшів, у які сталь заливається зі стальковшів, і розділяється на шість струмків. Такий ківш складається зі сталевого кожуха (броні), та футеровки, яка захищає кожух від сталі з температурою в середньому 1550 градусів Цельсію, що знаходиться всередині ковша. Ківш футерується вогнетривким бетоном та спеціальними термоізоляційними плитами. Найслабшими місцями футеровки були стики (шви) між плитами. Вогнетривники обробили їх жаростійкими матеріалами, таким чином подовживши можливість експлуатації промковша впродовж серії плавок».
Олександр розповів, що у відділенні триває постійна робота з дослідження параметрів серій плавок, як вдалих, так і проблемних. У результаті аналізу отриманих даних розливальникам та операторам машин безперервного розливання сталі видаються рекомендації, як покращити ті чи інші виробничі операції, від яких залежить серійність. Наприклад, старшому розливальникові обов’язково потрібно забезпечити оптимальний рівень сталі у промковші та швидкість розливання, а також кількість шлаку. Олександр Лук’янов зазначив, що у відділенні працюють висококласні розливальники, сталевари, оператори, машиністи кранів, ремонтники, представники інших професій. Але безперервне розливання сталі вимагає безперервного розвитку навіть найкомпетентнішого персоналу.
І не лише персоналу, а й технічної бази. Старший майстер ВБРС Владислав Тюрін розкрив невеличкі таємнички того, якими ще напрямками рухається відділення задля того, щоб підвищити серійність, знизивши тим самим витрати на тонну продукції.
«Для того, щоб під час серії знати, чи витримує футеровка промковша температурне навантаження, ми міряємо температуру броні цих ковшів, – каже Владислав Тюрін. – Бронь нагрівається крізь захисний шар вогнетривів, і нам не можна допустити, щоб її температура перевищила 350 градусів за Цельсієм. Цей показник розливальники міряють пірометром через певний період. І якщо показник йде до критичного, то треба завершувати розливання сталі. Але нам важливо постійно знати температуру броні, а не час від часу, щоб оперативніше змінювати параметри. Саме для цього на одному з ковшів вже встановлене устаткування, яке визначає температуру броні в онлайн-режимі. І це вже добре себе показало. У планах – встановити такі системи на всіх промковшах».
Владислав зазначив, що розробляється проєкт з впровадження безперервних замірів температури рідкої сталі у промковшах. Це також позитивно вплине на стійкість футеровки. А ще він підкреслив роль безперебійної роботи автоматизованих систем управління технологічними процесами у зростанні серійності розливання сталі.
Керує налаштуванням та обслуговуванням автоматики начальник дільниці АСКТП ВБРС департаменту автоматизації технологічних процесів Валентин Міняйленко: «Це відділення, мабуть, найбільш автоматизоване на підприємстві. Багато зусиль ми докладаємо до модернізації програмного забезпечення автоматизованих систем, що не може не позначатися на стабільності роботи устаткування та на збільшення кількості плавок у серіях».
Вітаємо працівників ВБРС з рекордним досягненням, яке дає не лише виробничі вигоди, а й заряджає впевненістю у ці надскладні часи.
Це сталося 4 серпня 2024 року. У пекельному бою біля міста Часів Яр Бахмутського району загинув старший водій мінометного розрахунку роти вогневої підтримки Сергій Кожемякін. До призову на військову службу в січні 2023 року Сергій працював випалювачем вапна вогнетривно-вапняного цеху (ВВЦ) «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Протягом багатьох років разом із Сергієм у цеху працював заступник начальника ВВЦ Валерій Вєлікжанін.
«Сергій був випалювачем найвищого, шостого розряду, мав найвищу кваліфікацію в цій основній для цеху професії, – розповідає Валерій. – Майже три десятиліття пропрацював він у цеху, керував процесом випалювання вапна, необхідного для виробництва нашої сталі. Це важка робота, пов’язана з високими температурами та іншими шкідливими факторами. Водночас вона вимагає знань, досвіду, швидкого прийняття чітких рішень. Це все у Сергія було. А ще він мав принцип: треба – значить треба. Завжди був спокійним і врівноваженим. Кілька років тому ми провели реконструкцію двох обертових випалювальних печей, які отримали комп’ютеризовану систему керування. Сергій взяв активну участь у налагоджувані модернізованого устаткування і швидко опанував нові принципи керування. Це наш надзвичайно цінний працівник, один з найкращих. Багато наших хлопців воює, є поранені, а от звістку про загибель колеги маємо вперше. Це дуже боляче. Страшно втрачати людей».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.
10серпня відзначив свій день народження Центр надання послуг «Єдине вікно».
«Єдине вікно» нашого підприємства розпочало свою роботу у 2015 році, тоді відвідувачів обслуговували три спеціалісти та керівник Центру. Сьогодні тут працює 9 фахівців і спектр послуг, що тут надаються, значно зріс і продовжує розширюватись. Наприклад, з 2016 року в «Єдиному вікні» почали видавати посвідчення за професіями, оформлювати матеріальну допомогу на поховання, приймати та видавати лікарняні. У 2017 році було додано додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням працівників підприємства. З 2018 року розпочато оформлення соціальної оплачуваної відпустки для одиноких матерів, які мають двох і більше дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю. Згодом була запроваджена можливість електронного оформлення черги, щоб кожен міг прийти в заздалегідь визначений і зручний для нього час. На жаль, свої корективи внесла війна. Але вона не зупинила розвиток Центру. Навпаки, з’явилися послуги, які актуальні та користуються попитом вже сьогодні у наших працівників-ветеранів, які демобілізуються і повертаються на підприємство.
«Коли ми починали цей проєкт, то були фактично одними з перших серед великих промислових підприємств, які створили такий Центр, що об’єднав в одному місці широкий спектр послуг, які користуються попитом у наших працівників, – говорить начальник управління соціального розвитку Яна Суворова. – Тут можна отримати довідку про доходи та утримання, оформити відпустку, отримати довідку для оформлення пенсії тощо. Спектр послуг чималий. Ми гнучкі і постійно орієнтовані на клієнта, тому одразу реагуємо на всі запити та потреби. Так, наприклад, на базі «Єдиного вікна» фахівці-координатори готові проконсультувати наших демобілізованих працівників-захісників, які повертаються на роботу, та допомогти їм у вирішенні соціальних питань, спрямувати для отримання психологічної, медичної допомоги та вирішення юридичних питань. Для цього ми попередньо провели опитування ветеранів, аби надавати послуги саме ті, які їм потрібні. Головне завдання Центру – клієнтоорієнтованість та кваліфікована допомога нашим працівникам. І за відгуками клієнтів ми бачимо, що це нам успішно вдається. Вітаю «Єдине вікно» з Днем народження! Бажаю подальшого розвитку, розквіту та скорішої Перемоги нам усім!»
Фахівці «Єдиного вікна» одним зі своїх пріоритетних завдань вважають скорочення терміну з моменту подачі заявки до отримання людиною вже готового документу чи послуги. В середньому, на реєстрацію будь-якої послуги витрачається до 5 хвилин, замість декількох днів біганини різними структурами. Розташування Центру також зручне і доступне, адже не потрібно оформляти перепустку на підприємство, стояти в черзі у різних офісах, структурах та установах, намотувати кілометри заради однієї довідки чи отримання посвідчення. Щодня до Центру звертаються близько 200-250 відвідувачів, часто вони оформлюють декілька послуг. Зустрічають відвідувачів дев’ять фахівчинь «Єдиного вікна». Кожній з них потрібно бути не лише досвідченим спеціалістом, а й психологом та професіоналом «широкого профілю», адже часто людина й сама не знає, а до кого ж і з чим їй звертатися.
«Ми щодня працюємо з людьми, і це непросто, але мені подобається моя робота, – говорить Юлія Канаєва, фахівчиня «Єдиного вікна». – Я впевнена, що ти маєш відчути з яким настроєм прийшов клієнт і зробити все, щоб допомогти йому, щоб він пішов з Центру задоволений, отримав ту допомогу, якої він потребував. Треба знатися на своїй роботі, постійно вдосконалюватися, адже у нас постійно розширюються коло послуг, які ми надаємо. Тож ми теж розвиваємося, проходимо курси та тренінги з метою підвищення свого професійного рівня. Мені це дуже подобається, та й колектив у нас – супер! Бажаю нашому Центру, всім нашим клієнтам-працівникам підприємства та мешканцям міста розвитку, розквіту, щоб кожен день приносив більше позитивних моментів і зустрічей».
Перш за все, скорочення інтервалу між «прийшов-отримав» досягається шляхом автоматизації процесів та оперативності розв’язання питань. Вміння спеціалістів Центру нестандартно підходити до розв’язання будь-якого питання, індивідуальний підхід до кожного клієнта, швидко реагувати на будь-які запити та вміння надавати кваліфіковану допомогу сьогодні є своєрідною візитівкою «Єдиного вікна».
«Сім років тому я прийшла працювати до Центру і відразу відзначила, що колектив тут дружній, тебе завжди підтримають, допоможуть, – говорить фахівчиня «Єдиного вікна» Юлія Семидоцька. – Мені комфортно працювати. Не думала, що так буде, а зараз не уявляю іншої роботи. Найкраща винагорода за мою роботу – це коли людина отримає допомогу у повному обсязі і піде у позитивному настрої, особливо, коли доводиться допомагати у складних випадках. А для цього потрібно бути професіоналом. Щоб кваліфіковано надавати послуги потрібно знатися на законодавчій базі України, SAP, постійно навчатися. Важливе і питання діджіталізації та максимальної автоматизації надання послуг. Ми працюємо над цим, і це знаходить позитивний відгук у наших клієнтів-відвідувачів. Так, наприклад, колись ми запровадили проєкт «Чат-бот», який завдяки своєму функціоналу допомагає автоматично вирішувати багато запитань: як оформити «донорські» дні, відповіді щодо спецхарчування, приклади заяв на всі відпустки, надає відповіді на запитання з оплати праці та медстрахування тощо. А ще ми є постійними учасниками волонтерських та соціальних проєктів. Найголовніше, що ми готові змінюватися та розвиватися, рухатися вперед, вдосконалюватися. Моя мрія, щоб наш Центр виріс і у фізичному, і у сенсі надання кількості та різноманітності послуг. Впевнена, що з таким колективом це реально. А в день народження всім бажаю щастя, здоров’я, миру та більше мирних послуг, які ми надаватимемо ще з більшим задоволенням та натхненням!»
Ці та інші креативні назви мали команди-учасники туристичного квесту «InfiniteRed», який відбувся цими вихідними і був присвячений 90-річчю нашого підприємства та Дню молоді.
Ініціаторами та організаторами квесту стали ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу».
Квест зібрав майже 50 учасників, серед яких були працівники нашого підприємства із родинами, школярі, студенти, мешканці міста. Учасники об’єдналися у 14 команд та пройшлись «Залізним проспектом» від 95-го кварталу до ставків неподалік від прохідних нашого підприємства.
Зробити це учасники могли офлайн, а провідником маршруту був мобільний додаток туристичного квесту додатка Freegeen GO.
«Нашому великому підприємству виповнилося 90 років. Його історія тісно пов’язана з розбудовою та розвитком міста. Ми хочемо, щоб люди знали не тільки про локації основних туристичних об’єктів Кривого Рогу, а і їх історію, визначних особистостей, які жили та працювали за тих часів. Саме тому туристичний квест не лише веде людей туристичними об’єктами, а й пропонує відповісти на запитання вікторини. А ще ми запропонували учасникам відвідати набережну у парку Богдана Хмельницького, де завдяки підприємству з’явився новий артпростір – шість стилізованих копій всесвітньо відомих споруд, у будівництві яких використовувалась вироблена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь, – сказала Марина Помазан, в.о. начальниці відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Цей туристичний квест – яскравий приклад того, як можна нестандартно та з користю провести свій вихідний день – ділиться враженнями мешканка Кривого Рогу Анастасія Жмут. – Мені було дуже цікаво, адже у мене була можливість перевірити свої знання з історії нашого міста, а також дізнатися нове. З’ясувалося, що цікавинками для мене є, наприклад, стара назва 95-го кварталу. А ще я мала змогу познайомитися, поспілкуватися з іншими людьми. Виявилося, що у нас є спільні інтереси, адже ми зареєструвалися на цей квест. Це додає позитиву, якого під час війни нас усім не вистачає».
Як сказав менеджер підприємства Богдан Шушпанов: «Ми дуже круто провели час із сім’єю. Було цікаво, пізнавально, круто! Ми були активними, ходили по локаціях, все уважно роздивлялися і навіть забруднилися (сміється). Нашим завданням було дізнаватися щось нове та перевірити свої знання, а донька, їй три рочки, вона взагалі… золото шукала. Квест дуже сподобався, ми навіть спеки не помічали, хоча цими вихідними було дуже спекотно. Хочеться, щоб таких заходів було більше – це надає позитивних емоцій, нових знань та об’єднує людей».
Та туристичний похід локаціями «Залізного проспекту» – це був лише перший етап заходу. Друга частина квесту була не менш цікавою та пізнавальною, адже її учасникам пропонувалося відповісти на запитання вікторини.
«Важко знайти людину, якій би не подобалося подорожувати та щоразу відкривати для себе нові родзинки рідної країни. Та інформацію про рідне місто важливо знати перш за все, – сказала Ганна Літвінчук, начальниця відділу розвитку туризму Інституту розвитку міста Кривого Рогу. – Вікторину ми розпочали з питань про види туризму. Далі учасники працювали із картою міста, знаходячи по районах основні туристичні локації та визначні місця Кривого Рогу. Великий інтерес викликав конкурс «Ретро фотосушка». Я і сама була у захваті від цього процесу, навіть не сподівалася як круто будуть виглядати численні «світлячки» телефонів під час фотографування старих світлин! А завершували вікторину питання на знання з діяльності підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його продукції. А ще мені дуже сподобався креатив наших команд, одні їх назви чого варті: Машини, Туше, Сталкери та інші!»
За підсумками балів переможцями вікторини стали команди: Третя гілка швидкісного (1 місце), Східняки (2 місце) та Енергетик (3 місце). Але перемогу святкували усі учасники, адже кожен цього дня отримав подарунки від нашого підприємства та Інституту розвитку міста, а також багато позитивних вражень, нових знань та нових друзів.
«Мені дуже приємно стати одним із призерів цього туристичного квесту, – ділиться враженнями Олександр Підвальний, начальник групи Центральної електротехнічної лабораторії нашого підприємства, учасник команди Енергетики. – Мені до вподоби активний відпочинок, різноманітні вікторини, над якими треба поміркувати, щось порозгадувати. А тут ще й питання, які стосуються мого рідного підприємства, на якому я працюю 17 років. Мені було дуже приємно і цікаво. На жаль, 90-річчя підприємства припало на часи війни, і ми не можемо на повну відсвяткувати цю дату. Але ми можемо зробити щось корисне для Перемоги, для рідного міста, для самих себе. Цей квест став справжнім святом, можливістю гарно та з користю відпочити. Хочеться, щоб таких квестів організовувалося більше і частіше».
«Мені взагалі подобаються квести, а ще івенти від «АрселорМіттал Кривий Ріг». Я вже другий рік уважно стежу за заходами підприємства та беру в них участь, – сказала Вікторія Бурлак, студентка автотранспортного фахового коледжу КНУ. – Для мене це не просто розвага, а і спосіб відволіктися від атмосфери війни, психологічної напруги. Також це саморозвиток, а ще нові знайомства. Цей туристичний квест взагалі приємно вразив мене – і багато нового дізналася, і дуже цікаву вікторину подолала».
«Ми живемо у місті довжиною в життя. Я вважаю, що нам треба знати його історію та чим зараз живе наш рідний Кривий Ріг, – сказала мешканка міста Альона Шевченко. – А ще подібні квести – це крута можливість провести цікаво свій вихідний день. Це не просто моральне розвантаження після робочого тижня, це заряд позитивних емоцій на наступні дні. Тому я завжди «За» такі заходи! Зараз, коли іде війна, і ми знаходимося під постійними загрозами, такий позитив підтримує та об’єднує нас».
Життя захисника обірвалося 3 серпня 2024 року у селі Яблунівка Краматорського району Донецької області.
У мирному житті Олександр Волох працював пропарювальником залізничних цистерн у цеху вловлювання коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг». Олександр виконував фізично важку роботу – видаляв із цистерн затверділі залишки смоли. І хоча працювати доводилося за складних умов – у газонебезпечних місцях та замкнутому просторі, Олександр Волох знав, що його робота потрібна, вона є важливою складовою виробництва всього підприємства, тому завжди викладався по-максимуму.
«Олександр Волох вже був досвідченим фахівцем, адже вже давно працював у цеху. Якісно виконувати свою роботу Олександру допомагала відповідальність – ця риса була особливо притаманна йому, – згадує Сергій Солонько, заступник начальника цеху з технології цеху вловлювання коксохімічного виробництва. – Спокійний, і водночас веселий, Олександр вмів підняти настрій влучним жартом. Він завжди був готовий підставити плече своїм колегам, якщо потрібна була його допомога. А ще ми пам’ятаємо Олександра, як талановитого спортсмена-футболіста. Він дуже любив футбол і брав участь у багатьох турнірах, в тому числі і спартакіадах підприємства. Важко втрачати таких товаришів. Світла пам’ять нашому колезі та захисникові».
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Волоха.
