Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Розумний «кравець» для прокатного стану

На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.

Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням  покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.

Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».

Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.

Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».  

Категорії
Наші люди

Допомагає вчасно варити сталь

Старша маневрова диспетчерка залізничного цеху № 1 Євгенія Гайдамака організовує подачу до конвертерного цеху усіх «інгредієнтів» для приготування сталі: вагони з металобрухтом, доломітами, феросплавами, вапняком тощо. Цього року за сумлінну працю Євгенія отримала вищу відзнаку підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Після закінчення Криворізького політехнічного технікуму за спеціальністю «Організація залізничних перевезень» я працювала на одному з гірничих підприємств нашого міста. Була стрілочником, начальником зміни. Тобто залізничну роботу добре вивчила на багатьох її етапах. Але з особливостями металургічного виробництва, його забезпеченням залізничними перевезеннями зовсім не була знайома, – розповідає Євгенія Гайдамака. – Коли прийшла працювати до ЗЦ № 1, мені одразу пощастило з хорошим колективом. Чергові по станції швидко допомогли «влитися» у процес, відчути ритм станції та підприємства і, звичайно, опанувати усі нюанси роботи. Якщо чесно, то спочатку мені було важко, і не лише фізично, а й морально. Ця робота була справжнім викликом для мене. Та згодом, коли я зрозуміла процеси, всю «механіку», стало набагато простіше».

Євгенія працює на станції Стальна. Тут відбуваються залізничні процеси, які допомагають забезпечувати конвертерний цех усім необхідним для виробництва сталі. Формула «Що? Де? Коли?» тут актуальна щозміни. Євгенії треба прийняти завантажені вагони, знати де і яка сировина знаходиться, сформувати, тобто розставити вагони на потрібних коліях, вчасно спрямовувати вантажі до конвертерного цеху. Дотримуватися розкладу в цьому особливо важливо, адже він підлаштований під процес виробництва сталі.

Впродовж зміни на пульт диспетчера надходить багато інформації, яку треба оперативно обробити та використати у роботі. І треба все зробити вчасно і без помилок. Так було і під час, коли Євгенія працювала черговою по станції, і коли вона вже стала маневровим диспетчером. Адже їй вже доводилося обслуговувати не лише конвертери, а й машини безперервного лиття заготовки.

«Звичайно, за зміну витрачаю дуже багато енергії, – продовжує Євгенія. – Відновити її допомагає моя родина. У мене двійко дітей. Донька Лада вже доросла. Свого часу вона цікавилася моєю професією. Колись давно, ще на минулій роботі, вона приходила до мене, бачила, як працює залізниця, задавала багато питань. А оскільки Лада ще змалечку була дуже творчою людиною, то саме творчість і перемогла, донька стала дизайнеркою. А сину Марку 16 років, він навчається у школі, цього року вже у випускному класі. Свій майбутній шлях він ще тільки буде обирати. А ще я дуже люблю тварин, у мене дві собаки – Кая та Пончик та два кота – Жорік і Луна. Тож нудно у мене вдома ніколи не буває (усміхається). Вони мене зустрічають, надають гарного настрою. І взагалі нам разом весело».

Згадує Євгенія Гайдамака і той день, коли отримала звістку про отримання звання «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». За її словами, це стало справжньою несподіванкою для неї, але дуже приємною. Євгенія вважає нагороду заслугою усього колективу, адже роботу станції забезпечують багато фахівців. А ще ця нагорода – привід для саморозвитку. Євгенія вважає, що будь-який успіх треба вдосконалювати. А для цього треба вчитися, розвиватися, цікавитися новим, робити своє життя та роботу кращими.

Категорії
Новини

Серцю зараз дуже гаряче

Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.

Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.

Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.

«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».

Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і  з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше.  На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.

«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин)  постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».

Що робити в спеку?

  • Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
  • Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
  • Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
  • За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
  • Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Категорії
Наші люди

«Завод і я – одне ціле»

Понад 20 років працює на виробництві головний технолог Ливарно-механічного заводу Євген Коновалов, нагороджений званням «Честь та гордість ЛМЗ». Себе він називає поінформованим оптимістом, який щиро закоханий у справу розробки технологій для виконання складних та цікавих замовлень заводу.

Те, що його майбутня професія буде пов’язана з виробництвом, Євген знав ще з дитинства.  А як іще мало бути, якщо зростаєш у виробничій родині. Його батько Євген Миколайович працював у ФСЛЦ заступником начальника цеху з технології, а матір Лідія Костянтинівна була начальником ливарного цеху на Криворізькому заводі гірничого обладнання . Тому заводська тема завжди була «в тренді» в родині Коновалових.

«Я за натурою – технар, вивчився за спеціальністю «Металорізальні верстати та системи» і одразу прийшов на завод, – розповідає Євген. – Починав стажистом в РМЦ-3, потім працював інженером-технологом в РМЦ-2, потім начальником техбюро, заступником начальника цеху з технології. Згодом перейшов в РМЦ-1, а звідти вже пішов на посаду головного технолога. Пройдений виробничий шлях мені дуже допомагає, адже технолог – це людина, яка вміє не лише винайти якусь технологію-рецепт для будь-якого замовлення, а й знає потенціал заводу, де, як і чим це зробити, скільки це буде коштувати і кого до цієї роботи залучити».

Наприклад, завданням-викликом стало виготовлення роторів ексгаустерів. Те, що зараз роблять фахівці ЛМЗ, не кожне подібне підприємство в Україні здатне зробити.

«Раніше ми виготовляли клепальні ротори, але довелося змінювати технологію і спосіб виготовлення на зварні. До того ж, ми взялися зміцнити їхню зносостійкість, аби покращити експлуатаційні характеристики роторів, – говорить головний технолог. – Тепер нашими роторами можна пишатися, вони працюють на різних підприємствах далеко за межами нашої країни. А виготовлення молольних куль? Ми підставили плече підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг», коли війна далася взнаки і постало питання, як забезпечити цими кулями гірників комбінату. Тому мені моя професія і подобається: постійно робиш  щось нове. Мені такий рух, розвиток та досвід допомогли перейти вже на більш високий професійний рівень «коли вже не складно, а цікаво».

Євген випромінює відчуття впевненості та надійності. Бесіда з ним заспокоює. Це відчуття дуже цінне особливо зараз, коли війна постійно тримає усіх у напрузі.

«24 лютого я був на роботі. Пам’ятаю, спочатку не міг повірити, що таке може статися, – згадує Євген Коновалов. – Сподівалися, що це не надовго. Але не так сталося, як гадалося. Та це не привід опускати руки і впадати у розпач. Зараз у мене страху немає. Звісно, хвилююся за родину, за колег. Але рятує впевненість у наших захисниках та робота. Працювати  хочеться. Складно зараз, немає тієї стабільності, яку завжди давав завод. А з іншого боку – сьогодні завод і є більш-менш стабільним острівцем. Бо є робота, є підтримка. Завод і я – одне ціле. Тому завжди поспішаю на роботу із задоволенням».

Євген Коновалов з тих людей, які не люблять озиратися, жалітися, бо це гальмує рух вперед. В людях він цінує щирість, відкритість, чесність та відвертість. Можливо, тому, що й сам він такий. Каже, що щаслива людина, адже у нього є два найголовніших ресурси підтримки – родина та заводський колектив.

«Коли почалася війна, було відчуття, що ти вдихнув і живеш на цьому вдиху, а Перемога дасть змогу нарешті видохнути, – говорить Євген. – Це буде найгарніше відчуття. Тож тримаємося, робимо кожен, що може, аби ця мить прийшла скоріше. В нас закладено величезний потенціал. Взагалі заводчани люди загартовані, а значить – непереможні!» 

Категорії
Новини

Робимо, що можемо. Віримо в краще

У цеху мереж і підстанцій, незважаючи на війну, покращили побутові умови для працівників.

Повномасштабне вторгнення зламало багато людських доль, багато планів. У цеху мереж і підстанцій планували масштабний ремонт адміністративно-побутового комплексу. Навіть частину матеріалів вже закупили. Але не так сталося… Зараз наше підприємство працює на 20-30 відсотків потужності. Щоб вижити і зберегти колектив, доводиться економити на всьому. Ремонт –справа недешева. Але, попри все, частину запланованих робіт виконали вже під час війни.

До всіх вікон АПК цеху зробили зовнішні відкоси. Це запобігає протягам та потраплянню вологи у приміщення. Частково відремонтовані душові. У жіночій замінили плитку на підлозі душових кабінок та на стінах. Плитку у проблемних місцях замінили й у чоловічій бані. Простенький ремонт зробили у теплопункті, де нагрівається вода для цехових бань. Пофарбували, побілили – і стало приємно окові. Актова зала або ж зала нарад, як вона офіційно називається – це важливе приміщення. Тут проводяться змінно-зустрічні збори, цехові урочистості. Зала була вже, як то кажуть, у змореному стані. Її стіни пошпаклювали й пофарбували, а паркетну підлогу покрити лаком.

Також відремонтували приміщення оперативного персоналу диспетчерського пункту. «Ми щойно приїхали з термінового виклику, – розповідає електромонтер ЦМП Роман Топка. – Наш підрозділ оперативно реагує на аварійні ситуації з електроустаткуванням. Електромонтери готові до виїзду цілодобово. В  нашому приміщенні є й майстерня з верстатом та тисками, і кімната, де можна попоїсти. Зараз тут свіжопофарбовані стіни та особисті шафки для одягу, побілені стелі. Все це додає настрою, налаштовує на роботу. А нещодавно встановлені металопластикові вікна створюють комфорт».  

У начальників змін ЦМП робота така, що вони не можуть відлучитися від керування розподілом електроенергії по підрозділах підприємства навіть на кілька хвилин. Тож не дивно, що у них є свій окремий санвузол. Косметичний ремонт цього санвузла також було виконано, а докупи й косметичний ремонт чоловічого санвузла на першому поверсі АПК.

Руслан Курликін, заступник начальника ЦМП з ремонту та устаткування електричних мереж:

– Звичайно, зараз ми не можемо реалізувати всіх довоєнних планів. Але, як бачите, дещо нам все-таки вдалося. Умови для людей поступово покращили. Роботи у різних приміщеннях АПК виконали працівники ПП «Стіл Сервіс». Вірю, що коли підприємство буде мати прибуток (а особливо після нашої перемоги), буде можливість відремонтувати все, що запланували, і навіть більше.

Категорії
Новини

Сумна звістка з фронту: загинув наш колега Роман Антончик

Трохи більше місяця Роман не дожив до свого 32-річчя. Даючи відсіч збройної агресії росіян, він загинув 28 серпня 2023 року біля населеного пункту Вербове Пологівського району, Запорізької області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Роман Антончик працював електрогазозварником автотранспортного управління транспортного департаменту. Як згадують його колеги, був майстром на всі руки, у нього добре виходила вся робота, за яку він брався.

«Молодий, талановитий, амбітний, він хотів розвиватися в професії, засвоїти усі види зварювальних робіт. І у нього б це обов’язково вийшло, адже він був тією людиною, яка любила свою справу і хотіла досягти в ній якнайбільше, – згадує  Віктор Пархомов, механік автотранспортного управління. – У нашому колективі Романа поважали за його людяність, за добрий характер, веселу вдачу. Він завжди допомагав колегам, навіть якщо допомога не була пов’язана з його професією. В нашому колективі він працював приблизно рік. Але у багатьох склалося враження, що Роман був з нами вже давно. Важко усвідомлювати, що хлопець більше ніколи не увійде до майстерні, не візьметься до роботи, не привітає своїх колег. Це жахливо, але війна забирає наших найкращих хлопців».

До збройних сил України Роман приєднався у січні цього року. Боронив країну у якості навідника мінометного розрахунку роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону.

Підприємство висловлює співчуття родині Романа Антончика, його близьким, колегам, побратимам.

Вічна пам’ять Герою!