Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Залізничники відремонтували все та розклали по поличках

Слюсар-електрик ЗЦ № 2 Володимир Богуславський біля впорядкованого куточку з деталями та запчастинами

У залізничному цеху № 2 відремонтували та впорядкували електроапаратне відділення кранового депо. Покращення провели за методологією Виробництва світового класу. Тепер робота тут стала ефективнішою, а умови праці зручнішими та безпечнішими. І зміни тривають.

Цього року у рамках програми WCM власними силами тут вже зробили ремонт та облаштували приміщення зварювального відділення депо тепловозів серії ТЕМ. А зараз відремонтувалиелектроапаратне відділення кранового депо. Тут проводиться профілактика та ремонти електрообладнання кранів на залізничному ходу, щіток та снігоприбиральних машин для боротьби зі сміттям та снігом на коліях залізничних станцій.

«Коли ми зайшли до електроапаратного відділення вперше, то побачили, що роботи у нас буде багато. Приміщення треба було ремонтувати капітально. Також згідно з методологією 5S необхідно було впорядкувати обладнання та численні електричні деталі кранового господарства цеху. Переважна його більшість знаходилася на столі, була розкладена по різних кутках, звідки (якимось дивом) електромайстер відшукував необхідне для ремонту. Звичайно, сил та часу на пошук витрачалося чимало», – сказав Вадим Казанцев, інженер служби WCM.

Було

Перетворення почали з ремонту майстерні. Силами ЗЦ № 2 кімнату очистили від зайвого, відремонтували стелю, побілили, пофарбували у корпоративні кольори. Зробити це залізничникам допомогли колеги – муляри ЗЦ № 3. У кімнаті встановили сучасне лед-освітлення, в тому числі й над робочими місцями. Для інструментів поставили спеціальні стелажі та тумби. До речі, оскільки тумби місткі та доволі глибокі зсередини, в них теж провели освітлення. Тепер усі інструменти, які розкладені там, добре видно і електрик миттєво може знайти все необхідне для роботи.   Звичайно, за правилами WCM, місця зберігання та деталі й запчастини були підписані та промарковані різними кольорами: придатні до роботи – зеленим, ті, які ремонтуються – жовтим, а червоним – непридатні.

Стало

«Тепер в електроапаратному відділенні стало затишно, зручно, легко знаходити усе. Це й інструменти, й електричні вузли та агрегати: гідроелектроштовхачі, різні контактори та інше обладнання. Коли все зробили, то зрозуміли, що результат ще можна вдосконалити. От саме цим ми і  займатимемось  найближчим часом», – поділився враженнями слюсар-електрик Володимир Богуславський.

«Кранове депо, де розташоване електроапаратне відділення, – історичне. Це одна із найстаріших будівель на нашому підприємстві, яка була збудована ще у 1937 році. Спочатку тут ремонтували паровози, а потім тепловози. Будівля чудово зберіглася і продовжує «працювати», а ремонти допомагають підтримувати її у належному стані. Ми прагнемо, щоб оновлені приміщення були ще й зручними для працівників. В цьому значно допомагає методологія Виробництва світового класу. Правильна організація робочого місця сприяє ефективності роботи, адже, погодьтеся, коли робоче місце чисте, впорядковане і охайне, то і результат буде якіснішим, і робота триватиме швидше. Зараз у цеху за таким же принципом ми оновлюємо й інші», – сказав начальник залізничного цеху № 2 Дмитро Колесник.

Категорії
Новини

Як «сльози дерева» сьогодні захищають ноги

Зараз важко знайти людину, яка б не мала хоча б однієї пари гумових чобіт. Гума активно використовується і у виробництві захисного спецвзуття для працівників різних підприємств, в тому числі й нашого. Здається, гумові чоботи були з нами завжди, але хто ж першим вигадав можливість ходити по воді та залишатися із сухими ногами?

Виявляється, що це були індіанці Південної Америки. Ще у XVI столітті ступні ацтеків, майя та інків від бруду та води захищав каучуковий прошарок із рослини гевея, то була природна, тоді ще нікому не відома гума. Інки називали її «кау-чуу», що у перекладі означає «сльози дерева».

Технологія виготовлення першого гумового взуття була дуже оригінальною і, скоріше за все, болючою. Індіанці опускали ноги в сік гевеї, а потім тримали їх над вогнем, щоб каучукова рідина добре застигла на ногах. Таку процедуру «взування» і побачили свого часу європейці, які припливли відкривати «Індію».

Каучук вони побачили та не надали йому великого значення. Лише за 300 років людство зрозуміло унікальні властивості каучуку та його потенціал.

У 1803 році британець Редлі запатентував спеціальні матерчаті чохли для взуття, просочені сирим каучуком. Вони й стали праобразом сучасних калош. Чохли рятували від вологості, але не витримували низьких і високих температур.

Робота над вдосконаленням каучукового матеріалу тривала довгий час. Нарешті у 1839 році успіхів у цьому домігся американський винахідник Чарлз Гуд’їр. Він зробив вулканізацію каучуку (з’єднав сірку з каучуком), що дозволило надати матеріалу стабільну щільність. Гуд’їр продав ліцензію на свою технологію компанії Leverett Candee, яка виробляла еластичні підтяжки. В результаті засновник цієї компанії Льоверетт Кенді став першим, хто запропонував світу гумове взуття – практичне при поганій погоді та надійне у захисті від різноманітних виробничих ризиків.

Читайте також на нашому сайті: цікаві факти про спецодяг, чому найчастіше він буває помаранчового кольору, а також про історію захисних касок.

Категорії
Новини

Кімната нарад тепер «при параді»

Кімната змінно-зустрічних зборів ремонтно-механічного цеху № 1, вона ж за сумісництвом головна урочиста зала ливарно-механічного заводу, тепер виглядає «при параді». Лоск наводили усім світом, розповідають ремонтники.

Сьогодні ця велика зала зустрічає працівників ЛМЗ світлими оптимістичними кольорами стін та яскравим освітленням. А ще недавно тут панували пліснява, патьоки на стінах та тьмяне світло. У цьому приміщенні зазвичай проходять змінно-зустрічні збори для 170 працівників РМЦ-1, також тут вітають ювілярів, відбуваються нагородження для усього колективу ЛМЗ. Сучасне обличчя зали нарад, як тепер називають цю кімнату, налаштовує на позитив одразу з початку робочої зміни, а настрій – не останній чинник продуктивної роботи.

«Мені неодноразово від працівників цеху доводилося чути, що про які зміни можна вести мову, коли навіть актова зала «сумно» виглядає, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Дійсно, востаннє її ремонтували у 1986 році. Ми мали приміщення, де було волого, холодно та некомфортно. Тому спочатку взялися за заміну покрівлі, ці ремонтні роботи виконав підрядник. Потім власними силами замінили опалення, а фінальну крапку у перетворені довірили працівникам «Стіл Сервісу». Вони пошпаклювали, пофарбували наші стіни у світлі кольори, замінили освітлення. Наразі зала має зовсім інший вигляд. За мирних часів ми у цьому приміщенні плануємо ще й мінімузей заводу облаштувати, адже експонати є. Впевнений, що цю експозицію доповнять і трофеї наших захисників-переможців. Але це плани на майбутнє. Ми вже готові тут вітати наших героїв, скоріше б тільки вони повернулися до нас з Перемогою!»

Категорії
Новини

У «Єдиному вікні» питання вирішуються «під ключ»

Фахівці «Єдиного вікна»: Ольга Теслюк, Вікторія Бабець, Тетяна Бас, Тетяна Хорольська, Ганна Дорошенко, Ірина Мінченко, Ірина Попова, Юлія Канаєва, Юлія Семидоцька, Марина Авілова. У центрі відвідувач «Єдиного вікна» Андрій Таран, водій ГТЦ

10 серпня  виповнюється 8 років Центру надання послуг «Єдине вікно». За часи своєї роботи він став справжнім помічником кожного з нас у вирішенні найрізноманітніших питань, оформленні документів та отриманні послуг.

«Святкових заходів не буде, працюватимемо у буденному режимі. День народження відсвяткуємо вже після перемоги», – говорять фахівці «Єдиного вікна». Робота тут триває, як завжди, – чітко, злагоджено та швидко. До «Єдиного вікна» працівники підприємства приходять, щоб оформити відпустки, лікарняні, перевірити дані для нарахування пенсії або отримати багато інших довідок. Загалом зараз у центрі надають більше 50 різноманітних послуг. До того ж, на процедуру оформлення кожної з них йдуть лічені хвилини, готовий результат (у вигляді довідок або інших документів) видається замовнику вже за кілька днів.

«Звик оформлювати документи у «Єдиному вікні»: здав все, що необхідно – і не треба бігати по різних кабінетах. От і зараз завітав сюди, щоб оформити відпустку. Для мене цей процес триває лише кілька хвилин», – поділився враженнями Степан Зозуля, черговий оперативний департаменту безпеки.

За одним із віконечок «Єдиного вікна» людей приймає Вікторія Бабець. Вона добре знає, як народжувався та розвивався Центр надання послуг, адже починала працювати тут, коли він тільки формувався. «Це був абсолютно новий для нас проєкт, – говорить Вікторія. – Ми прагнули полегшити процес оформлення документів для робітників підприємства. Продумували не лише створення спеціальної комп’ютерної системи, а і дизайн приміщення, щоб кожен відвідувач почувався тут комфортно. Нам дуже було приємно чути позитивні відгуки відвідувачів та їхні побажання щодо розвитку, відкриття нових послуг. Це означає, що ми працювали і працюємо у правильному напрямку».

Фахівець Центру Юлія Семидоцька розповідає: «День народження нашого Центру припадає на літо. Для нас це завжди було гарячою порою, адже тут ми оформлювали путівки до пансіонатів та дитячих таборів відпочинку, до турбаз. Зараз, на жаль, ці послуги тимчасово не надаємо. Усе це через війну, окупацію наших улюблених місць відпочинку, через загрозу ракетних обстрілів. Та ми віримо, що наступного літа наші відпочинкові турботи поновляться, це було б найкращим подарунком на день народження «Єдиного вікна». Інші послуги ми надаємо без змін. За останній час особливо приємно було надавати довідки з місця роботи людям, які влаштовують дитину до дитячого садочку, або оформлювати декретні відпустки, відпустки для одруження. В наш буремний час такі приємні турботи завжди викликають теплі почуття. Адже незважаючи ні на що, життя продовжується».

З початку повномасштабної війни «Єдине вікно» стало і своєрідним волонтерським хабом (детальніше – тут). Люди зносили сюди речі, які були потрібні нашим захисникам та переселенцям. Тут люди спілкувалися, гуртувалися, підтримували один одного.

Зібрані пакунки з гуманітарною допомогою завантажуються у автомобіль

«Я захоплююся нашими людьми. Під час війни багато хто сам відчуває нестачу ресурсів, але якщо лунає заклик допомогти іншим – люди одразу відгукуються і приносять усе, що можуть. Ще й залучають до волонтерського руху своїх дітей, – говорить фахівець Центру Тетяна Хорольська. – Ніколи не забуду, як дітки приносили сюди листівки зі словами підтримки, малюнки для наших захисників. Приносили гуманітарку і люди похилого віку. Вразило і те, що взимку деякі родини просили передати новорічний солодкий подарунок (від підприємства) тим людям, які зараз найбільше потребують уваги та підтримки. Працюючи тут у Центрі я раз у раз пересвідчуюсь, що українці – це велика, дружня та єдина родина».

«Вісім років роботи. Вже можна підбивати певні підсумки, є чим пишатися і є про що подумати на майбутнє, – розповідає керівник ЦНП «Єдине вікно» Мар’яна Дроботюк. –  Наш Центр завжди був клієнторієнтований, «Якість сервісу» була і залишається нашим незмінним пріоритетом.  Ми продовжуємо працювати над розширенням наших можливостей у чат-боті, удосконалюємо та автоматизуємо вже наявні процеси. Як завжди, найкращою оцінкою нашої роботи є відгуки наших клієнтів, їхні бажання та настрій, з яким вони приходять та повертаються до нас. Дякую нашій команді, нашим сміливим дівчатам за сумлінну працю, за вміння швидко реагувати на зміни, за чуйність і самовіддачу, за цілеспрямованість і відповідальність, за невтомний ентузіазм у цей непростий час для країни та підприємства. Бажаю всім міцного здоров’я, мирного неба, віри та надії на краще майбутнє».

Категорії
Новини

Мауро Лонгобардо отримав нагороди місцевої влади за допомогу Кривому Рогу

Завжди прийде на допомогу в біді. Підставить плече у ліквідації наслідків обстрілів країни-агресора. У рекордні строки збудує нову водну артерію для забезпечення криворіжців водою.

Такі відгуки містян передали Мауро Логобардо cекретар міської Ради Кривого Рогу та в.о. міського голови Юрій Вілкул та голова ради оборони міста Олександр Вілкул. 9 серпня вони відвідали підприємство, щоб особисто вручити генеральному директору подяку за високий професіоналізм і допомогу у вирішення питань життєдіяльності Криворізької громади.

Юрій Вілкул зазначив: «Коли війська країни-агресора стояли на підступах до міста, підприємство підставило плече в обороні міста. Я хочу особливо відзначити допомогу та ініціативність, внесок та готовність «АрселорМіттал Кривий Ріг» допомогти у ліквідації наслідків російських обстрілів».

Олександр Вілкул додав: «Роль заводу в забезпеченні міста водою є неоціненна. Зважаючи на рівень випаровування води у Південному водосховищі через спеку, новий водогін, який у стислі терміни збудувало підприємство, дозволив значно полегшити ситуацію з водопостачанням міста».

Мауро  Лонгобардо зазначив, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» і корпорація АрселорМіттал залишаються вірними підтримці України та Кривого Рогу у цей складний воєнний час. Життя заводу нерозривно пов’язане з життям міста. Компанія зберігає робочі місця та робить значний внесок в економіку України задля перемоги.   

А сьогодні, 10 серпня, делегацію з «АрселорМіттал Кривий Ріг» приймав голова Криворізької військової районної адміністрації Євген Ситниченко. Від мешканців району він щиро подякував колективові підприємства за внесок у оборону району та міста від російських загарбників та забезпечення життєдіяльності району, нормальних умов для його мешканців. Очільник військової адміністрації вручив Мауро Лонгобардо нагороду «За захист Криворізького району». Генеральний директор зазначив, що це нагорода майже 2800 наших працівників, які захищають Україну зі зброєю в руках, наших волонтерів, всього колективу, який наближає нашу перемогу.

Категорії
Новини

Тепер качнемо водички!

Працівники цеху ремонту енергетичного устаткування долучилися до водного порятунку підприємства. Вони встановили на водопроводах підприємства два насоси підвищення тиску води.

Важливість води у виробничому процесі добре відома виробничникам, адже без неї не відбувається жоден процес у металургії чи гірничій справі. За мирних часів потужне підприємство споживало чималий обсяг води. З підривом Каховської ГЕС металурги по-справжньому відчули, що таке спрага. Навіть за умов суттєвого зменшення виробництва підприємству потрібна вода. Тому питання забезпечення нею, хоча б у максимально заощадливому режимі, завжди було серед першочергових.

Серед заходів, які сьогодні допомагають заводу у забезпечені водою, – встановлення на двох водоводах підприємства підвищувальних насосів. Зробити це довірили справжнім фахівцям з цеху ремонту енергетичного устаткування центрального департаменту з утримання та ремонтів.

«Перший насос ми встановили на питний водовід, яким подається вода  на хімводоочистку ТЕЦ-1 для  подальшого забезпечення підготовленою водою ДП-8, конвертерний цех та МНЛЗ, – розповідає старший майстер ЦРЕУ Володимир Калашник. – За тиждень ми впоралися з чималим обсягом робіт. Це вдалося завдяки майстерності наших слюсарів-ремонтників, газорізальників та електрозварників: Едуарда Косьміна, Руслана Рубана, Сергія Вичужаніна, Володимира Онищука, Івана Шевельова та Олексія Радька. Спочатку був підготовчий етап: забезпечили матеріал та спецтехніку, а тоді вже розпочали роботу. Працювали разом зі спеціалістами цеху водопостачання. Насоси встановили на попередньо залитий бетонний постамент, виконали обв’язку труб, врізку, все перевірили і насос закачав. – Це дало нам змогу підняти тиск у водоводі і сумарно з Дніпровським водоводом подавати до 500 кубометрів води на годину. От тепер качнемо, аби тільки була вода!»

Аналогічні роботи проводяться на Дніпровському водогоні. На цьому водогоні роботи виконують  фахівці з ЦРЕУ: Тарас Кокошко, Володимир Мєзєнцєв, Сергій Тіньков, Сергій Коваленко та Павло Теребило. Встановлення насоса  забезпечить безперервну роботу хімводоочистки води на ТЕЦ-1 навіть за умов можливого зниження находження дніпровської води.