Олександр понад 20 років працював слюсарем-ремонтником у цеху ремонту металургійного устаткування № 2«АрселорМіттал Кривий Ріг».
Досвідчений працівник та прекрасна людина, згадують колеги про нього.
«Надійний, чесний, відповідальний, щирий, Олександр завжди був поряд, завжди був готовий підтримати та допомогти і словом, і ділом, – говорить слюсар-ремонтник Антон Семенюк. – Металургійне устаткування у нас «з характером», до нього треба вміти знайти підхід. І Олександр міг впоратися з будь-яким завданням, відремонтувати, налагодити. Ми втратили хорошу людину, а наші серця ще й досі відмовляються прийняти сумну звістку про загибель Олександра Коваля. Але він житиме в нашій пам’яті».
25 вересня 2023 року Олександра призвали на військову службу. 4 лютого 2024 року захисник загинув в бою поблизу Очеретяного, Донецької області.
Без батька та чоловіка залишилася родина: дружина та троє дітей.
Робота чергової по станції Породна управління залізничного транспорту гірничого департаменту Зої Авраменко нагадує професію диригента. От тільки замість оркестру вона вже понад 40 років вправно керує рухом на залізничних станціях.
Зоя розповідає, що коли отримала відзнаку «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», в неї аж на душі потеплішало. Звісно, приємно, що твою працю помічають, шанують та гідно оцінюють. Але для неї це не головне. Зоя Авраменко насправді дуже любить свою залізничну справу.
«Я прийшла на підприємство одразу після технікуму, – говорить чергова по станції. – Мені завжди подобався рух потягів, а тут ще й можливість ним керувати є! Професія чергової по станції цікава. Керувати – це непросто, адже за кожною моєю командою, кожним натисканням кнопки на пульті стоїть безпека моїх колег. Допомагає досвід. От зараз я знаходжусь на станції Розвантажувальній, тут я на підміні. Але моє постійне місце роботи – це станція Породна. А взагалі за ці роки працювати довелося на багатьох станціях».
Чергові на залізничних станціях підприємства відповідають за безпечний рух поїздів, контролюють їхнє прибуття та відправлення, розподіляють на потрібні та вільні місця. Наприклад, через станцію Розвантажувальну постійно рухаються думпкари з рудою, вони прямують з кар’єрів до рудозбагачувальних фабрик ГД. На станції є 44 стрілочних переводи, п’ять переїздів.
«Чергова по станції відповідає за стан залізничних колій, перевіряє сигнальні системи та забезпечує безпеку руху, веде облік вагонів, складає звіти та документи про рух вантажів. Для цього потрібно завжди тримати в голові величезний обсяг інформації, а ще вміти читати стенд-схему станції, де відображено все наше господарство і стан руху в реальному режимі. Все це наша Зоя Авраменко робить віртуозно, – говорить начальниця розвантажувального району Вікторія Токарєва. – Активна, завжди у гарному настрої, надійна, відповідальна. Цей перелік можна продовжувати».
На станції йде постійне спілкування. Зоя Авраменко впевнено вказує, кому й куди прямувати. ЇЇ руки «бігають» по пульту, натискають численні кнопки, а назовні за її командою загоряються світлофори, відкриваються шляхи для руху вагонів.
«Звичайно, фізично втомлююсь від такого режиму, але більше психологічно, через велику відповідальність. Зміна – це 12 годин ретельної уваги до кожної дрібниці на станції. Все чути, все бачити, знати, де і що знаходиться у реальному часі, – це про нас, про чергових, – говорить Зоя. – Я впевнена, що черговий має бути свого роду психологом. Ти постійно спілкуєшся і з машиністами, і з ремонтними бригадами, і з черговими по інших станціях, а люди з різним настроєм на роботу приходять. Я, наприклад, завжди за позитивний настрій. А от способи налаштування на позитив у кожного свої. Наприклад, у мене це спілкування з котом та вирощування квітів. Але безперечно найголовніше – це спілкування з сином. Він у мене зараз служить у ЗСУ. Щодня о 20.00 у мене з ним зідзвон. Його «мамо, у мене все добре» – це найкраща афірмація дня. Мені дуже хочеться, щоб ці слова ми чули кожного дня від наших близьких. І щоб нарешті всі наші захисники повернулися додому. Щоб в одне зі своїх найближчих чергувань я змогла сказати по рації усім колегам-залізничникам: «Вітаю з Перемогою! Шлях відкрито!»
Лєший – такий позивний отримав на фронті наш колега, слюсар ЦРМУ № 4 Ігор Грузін за знання лікарських трав, коренів та профілактичних рецептів народної медицини. Вони стали в пригоді Ігорю та його побратимам у польових умовах війни. Воєнні будні Лєшого та його інші захоплення – сьогодні в «Металурзі».
Окрім лікарських трав, слюсар з ремонту підйомних механізмів ЦРМУ № 4 Ігор Грузін захоплюється історією нашої країни, Криворіжжя, досліджує козацьку спадщину, часи другої світової війни, вивчає біографії видатних людей, навіть вірші складає. Та від початку повномасштабної війни він одразу став на захист рідної землі.
«У мене було дві мотивації – захистити Україну від рашистів та дати гідний приклад своєму шестирічному онуку, щоб йому було не соромно за діда, – розповідає Ігор Грузін. – До тероборони записався у перші дні війни. Правда, щоб потрапити туди, довелося вистояти величезну чергу, адже охочих захищати країну було дуже багато. Спочатку ми стояли на захисті Кривого Рогу. Базувалися на Дніпропетровщині, а «ходили у відрядження» на Херсонщину, Донеччину. Я служив у піхоті. Ми несли службу на пунктах спостереження, оперативно інформували про рух рашистів, виконували бойові завдання тощо. В одній із бойових операцій я отримав своє перше поранення. Після одужання вже на Донецькому напрямку був поранений вдруге».
Згадуючи службу, Ігор відзначає, що його військовий колектив був дружний та злагоджений. У ньому було багато колег по підприємству, служили люди із різних цехів.
«Когось я вже знав, а з кимось познайомився, – додає Ігор. – Ми багато спілкувалися, ділилися знаннями, досвідом у різних справах. До речі, саме побратими й дали мені позивний. Це було під час захисту Кривого Рогу на початку війни, коли ворог сунув на наше місто. Життя у польових умовах суворе, і щоб захисники не хворіли, для профілактики я збирав лікарські трави та робив відвари з них, і це допомагало. Вперше Лєшим мене тоді назвав побратим Павло. На жаль, про нього зараз нічого не відомо, сподіваюсь, він живий».
Як розповідає Ігор, в Україні рашисти вдаються до методу випаленої землі, їм не шкода наших людей, міст, селищ. Тож наші захисники роблять усе можливе, щоб зупинити ворожу навалу. Воюють і кадрові військові, і представники різних мирних професій.
Під час захисту Кривого Рогу застосовувалася навіть зброя з історією
Одне з захоплень Лєшого – це історія. Під час служби він познайомився з побратимом, який є викладачем історії в нашому педагогічному університеті. Вони багато дискутували, розмовляли про козацьке минуле України, про козацькі поселення на Криворіжжі та найближчих територіях, наприклад, в Іскрівці, Недайводі. Варто поглянути на карту – тут багато селищ саме з козацькими назвами.
А ще відзначали те, що історія йде по колу, що ми знову воюємо з тим самим ворогом, який хоче загарбати нашу землю, історію, людей, природні багатства. Але сучасна боротьба з рашистами – інша. У нас є новітня зброя, вмотивовані люди, а ще допомагає те, що про Україну та про наш народ знає весь світ і допомагає нам.
«Під час служби я багато чому навчився, – продовжує Ігор. – Наприклад, швидко переміщуватися, маневрувати та вести бойові дії з понад 60-кілограмовим вантажем різного спорядження на собі. Можу за звуком розпізнати, з чого по нам стріляють. Якщо із міномета, то чутно постріл і вибух. Якщо з танка – навпаки, спочатку чути вибух, а потім доходить звук самого пострілу. Та головне завдання – виконати бойові задачі та залишитися живим.
Зараз, після двох поранень, я демобілізувався та знову влаштувався працювати на підприємство у свій цех. Але поки що я у відпустці, проходжу реабілітацію та вирішую різні організаційні питання. А ще працюю з архівними документами, досліджую історію оборони Кривого Рогу під час другої світової війни, в якій брали участь і прикордонники. Мені хочеться більше дізнатися про ті часи, адже ми вчимося на історичних фактах. Впевнений, після Перемоги будемо вивчати і цю війну, щоб подібне більше ніколи не повторювалося».
Сучасні захисні прилади захищають працівників дільниці цеху складського господарства та підготовки виробництва від враження електричним струмом.
У цеху складського господарства та підготовки виробництва є дільниця, яка нагадує музей техніки. Тут багато електродвигунів різних моделей, розмірів, потужності. Всі вони мають певним чином вінтажний вигляд, бо вже відпрацювали сумлінно свої терміни у цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг». На цій дільниці з підготовки та переробки брухту їх розбирають, розділяють на компоненти для подальшої переробки. Для цього застосовують електроінструменти. І щоб запобігти враженню електричним струмом під час їх використання, для працівників закупили пристрої захисного вимкнення (ПЗВ).
Інженер з охорони праці Іван Гацький нагадав, що робота з електроінструментами містить ризики. «Електричний струм дуже підступний, – розповідає Іван. – Працівники дільниці регулярно перевіряють на справність свої відбійні молотки, кутові шліфувальні машини, або «болгарки», як їх ще називають, та інші інструменти. Але несправності можуть виникнути під час роботи, може пошкодитися кабель, виникнути коротке замикання, пробій струму на корпус інструменту. А це все загрожує враженням струмом. Використання ПЗВ захистить людей у таких випадках та збереже інструменти».
Роботи на дільниці виконують четверо працівників ПП «Стіл Сервіс». І кожен з них тепер має особистий пристрій захисного вимкнення. Майстер Артем Турунцев, який керує роботою дільниці та відповідає за безпеку працівників, зазначив: «Ми підібрали ПЗВ відповідно до наших умов роботи. Вони можуть працювати у температурному діапазоні від -25 до +40 градусів за Цельсієм. Пристрої мають функцію самоперевірки справності. Якщо з ПЗВ щось не так, то індикатор сповістить про проблему. Якщо буде загроза короткого замикання, враження струмом, то прилад спрацює на випередження і миттєво вимкне інструмент. Час вимикання не перевищує 0,03 секунди, що гарантує запобігання травмам».
Для розбирання двигунів використовують також газовий різак. Газорізальник «Стіл Сервісу» Володимир Демченко має досвід вогневих робіт близько 30 років. Він відзначив, що на дільниці є все для безпеки газового різання: пожежний щит, вогнегасники, зворотній запобіжний клапан. «Крім виконання вогневих робіт, я працюю з електроінструментами, – каже Володимир. – Маємо щитки для захисту очей, захисні фартухи, необхідні під час роботи саме з «болгаркою», а використання ПЗВ дає додаткове відчуття захищеності».
Стрес, паніка, депресія? Не спішіть ковтати заспокійливі пігулки, застерігають медики. Медпрепарати, які люди самі собі призначають та вживають безконтрольно, можуть мати зворотну дію.
Олена (ім’я героїні ми змінили) приїхала до Кривого Рогу із зони бойових дій. Все, що довелося побачити та пережити, суттєво вплинуло на її самопочуття. Жінка часто відчувала пригніченість, потерпала від різких змін настрою, не могла зосередитись на справах, та найголовніше – почалися проблеми зі сном.
За одною із своїх освіт Олена була медсестрою, тож вирішила, що здатна самотужки поборотися з негараздами. На «легку» валер’янку розмінюватися не стала, а одразу придбала у аптеці «міцні» препарати, щоб подіяло одразу. Спочатку так і сталося. Але дуже скоро ефект минув, тож дозу ліків довелося збільшувати, а потім знову, і знову… Але полегшення не відбулося, моральне самопочуття стало ще гіршим. Жінка вирішила різко припинити вживати пігулки і… потрапила до лікарні – були проблеми з печінкою, нирками, з’явилися судоми, важке дихання, а нульовий настрій ще більш погіршував ситуацію.
«У моїй практиці подібних випадків вистачає, адже я доволі довго працювала лікарем-наркологом, – коментує цю ситуацію Єлизавета Пономаренко, психіатр медичного центру ПП «Стіл Сервіс». – Деякі люди намагалися запити стрес чи депресію горілкою, притупити негативні емоції цигарками. Були й такі, хто експериментував з так званими «аптечними наркотиками». Деякі люди все частіше починають вживати різні заспокійливі препарати, і призначають їх собі самостійно, без консультації з лікарем. Зрозуміло, зараз війна і майже у всіх нас навантаження на нервову систему дуже велике. Не варто гадати, чи мода така, чи доступність ліків грає з нами злий жарт, чи люди бояться звернутися до психологів або своїх сімейних лікарів, щоб знайти причину своїх проблем та отримати дієву допомогу? Але факти говорять самі за себе: ми все частіше стикаємося вже з двома психологічними проблемами – стресом від війни та наслідками від зловживання антидепресантами».
Єлизавета Пономаренко, психіатр медичного центру ПП «Стіл Сервіс»
Психіатр говорить, що Олена допустилася одразу декількох помилок. Психологічні проблеми, тривожність можна було вирішити з лікарем-психотерапевтом. Зараз існує багато дієвих методик, які без ліків успішно корегують самопочуття. Нормалізація психологічного стану дозволила би нормалізувати і сон.
Великою помилкою було і призначення самій собі антидепресантів та вживання одразу значної дози лікарських речовин. Організм встиг звикнути до них, а різке припинення вживання заспокійливого (а не поступове зменшення дози) – до погіршення фізичного здоров’я жінки.
«Заспокійливі (седативні) засоби – це категорія психотропних препаратів рослинного або синтетичного походження. Усі вони сповільнюють мозкову діяльність і тим самим дають заспокійливий ефект, – продовжує Єлизавета Пономаренко. – Приймання таких ліків можливе тільки під наглядом лікаря! Я наголошую на цьому! Коли ефект досягнуто, важливо вчасно і грамотно припинити вживання препаратів, адже усі вони призводять до звикання. Коли це стається, ліки вже не приносять бажаний ефект, а навпаки тільки погіршують стан здоров’я, впливаючи на мозок людини, нервову систему, нирки, судини тощо. І це стосується не лише якихось серйозних препаратів, а і усім відомих валер’янки чи пустирника».
Головна профілактика зловживання заспокійливими – це від самого початку не приймати їх, ліки – це крайній випадок. І коли, ви вже дійсно потребуєте медикаментозного лікування зверніться до лікаря. Не приймайте жодних заспокійливих без призначення лікаря і ні якому разі їх вживання не може поєднуватися з алкоголем.
Лікарка зауважила, що привести до ладу психічне здоров’я перш за все можуть нормальна атмосфера у родині, робочому колективі. Навіть проста довірлива розмова з друзями може мати лікувальний ефект. Варто не боятися під час стресових ситуацій звернутися до психолога або психотерапевта. А ще дуже допомагає здоровий спосіб життя та заняття цікавим хобі.
Працівники департаменту з охорони праці та промислової безпеки використовують усі можливі важелі для запобігання нещасним випадкам.
На нашому підприємстві працюють близько 6,3 тисяч підрядників з більше ніж 100 підрядних організацій. Їхні життя та здоров’я так само важливі, як і життя та здоров’я штатних працівників. Тож для підрядників і працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» діють однакові правила та вимоги з охорони праці.
Співробітники відділу охорони праці підрядних організацій департаменту з охорони праці та промислової безпеки слідкують за тим, щоб підрядники виконували всі правила безпеки. За словами начальника цього відділу Олександра Отверченка, контроль за виконанням вимог має не менше значення, ніж допомога у створенні безпечних умов.
«Багато підрядників виконують роботи підвищеної небезпеки, – говорить Олександр. – Серед них: роботи на висоті, у зоні рухомих механізмів та частин, що обертаються, вогняні роботи, роботи з технікою під високою напругою, з вантажопідйомними механізмами та у зоні їх роботи. Ми навчаємо підрядників працювати безпечно, допомагаємо виявляти ризики та усувати їх. Але якими б безпечними не були умови, якими б знаннями не володіли працівники, якщо людина свідомо порушує вимоги, то про безпеку годі й говорити. І на таких порушників у нас є інструменти впливу».
Олександр з колегами щодня знаходяться у цехах. Вони проводять аудити, під час яких виявляють порушення правил охорони праці. У випадках свідомих та небезпечних для життя порушень працівники відділу ініціюють покарання для самих порушників та штрафні санкції для організацій, які не приділяють достатньої уваги до організації безпеки праці та недостатньо контролюють своїх працівників.
«Звичайно ж, ініціювати покарання – це неприємно. Але якщо це допоможе зберегти життя людей, то ми йдемо на це, – продовжує Олександр Отверченко. – Найчастіше працівники допускають порушення під час роботи на висоті. Наприклад, у січні цього року співробітники нашого відділу виявили грубе порушення під час ремонтних робіт на складі готової продукції сортопрокатного цеху № 2. Працівники однієї з підрядних компаній виконували демонтаж конструкцій на висоті від 2,5 до 3 метрів без застосування запобіжних поясів, без наряду-допуску та документу оцінювання ризиків. А один з них ще й працював без каски та захисних окулярів. Це дуже небезпечні порушення! За нашою ініціативою порушникам були заблоковані документи, які дозволяють знаходитись на території нашого підприємства».
Олександр навів ще приклад: теж у січні цього року працівники іншої підрядної фірми виконували роботи із заміни канатів та траверс на одному з підйомних кранів у конвертерному цеху. Вони працювали на висоті близько двох метрів без запобіжних поясів. Порушників відсторонили від виконання робіт. Вони знову пройдуть навчання з охорони праці з позаплановою перевіркою знань. А компанія, в якій вони працюють, отримала штраф на суму 30 тисяч гривень.
«А ось найсвіжіший випадок, – розповідає керівник відділу. – Цього місяця один з підрядників брав участь у вантажних роботах тари, які виконувалися за допомогою електромостового крана на дробарній фабриці. Він порушив усе, що тільки можливо: стояв на борту кузова самоскида без запобіжного поясу, знаходився під піднятим вантажем, застропив вантаж на дві петлі замість необхідних чотирьох, направляв вантаж руками, тоді як треба було використовувати відтяжки, працював без захисних окулярів та респіратора. За такий букет порушень ми ініціювали блокування доступу на комбінат для цього працівника та штрафні санкції на його компанію. Чекаємо рішення».
Торік стався смертельний нещасний випадок з працівником підрядної організації на ремонті доменної печі № 6. Щоб такі трагедії не траплялись, працівники відділу охорони праці підрядних організацій застосовують усі засоби. Навіть незручні та неприємні.
