Категорії
Новини

Такі костюми завжди в тренді

Електромонтери двох цехів «Ливарно-механічного заводу» отримали спеціалізовані костюми та каски із захисними екранами, які здатні убезпечити від електродуги.

Як розповів заступник директора «ЛМЗ» з охорони праці Олександр Кірєєв, у цехах заводу пройшли аудити з впровадження корпоративних стандартів «АрселорМіттал» з охорони праці. «За підсумками аудитів був запланований комплекс заходів, впровадження яких дозволить суттєво підвищити рівень безпеки для працівників, – говорить Олександр Кірєєв». І серед цих заходів забезпечення електромонтерів надійним сучасним спецодягом та засобами індивідуального захисту, які б захистили від наслідків можливих вражень електродугою. На цей момент їх отримали цех металоконструкцій (3 комплекти) та ремонтно-механічний цех № 1 (4 комплекти). У планах – забезпечити подібними засобами захисту електромонтерів усіх цехів «ЛМЗ».

Старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас пояснив, що електродуга – це дуже небезпечне явище. Вражена нею людина може загинути чи мати важкі травми. «Електродуга створює дуже високу температуру, – розповідає старший електрик. – Раніше електромонтери отримували звичайні спецові костюми, як у котельників або слюсарів-ремонтників. І звичайно ж, про ефективний захист від дії електродуги не йшлося. А зараз люди вдягнені у набагато щільніші костюми та ще й з пропиткою, яка захищає від згубних наслідків дуги. А прозорий захисний екран, який кріпиться до каски, боронить обличчя. Раніше ж використовували захисний щиток, який зазвичай застосовується для захисту від механічних пошкоджень, наприклад, осколків, які можуть відлетіти під час роботи молотком тощо. Новий же екран виготовлений з матеріалу, який і осколки відіб’є, і від дуги захистить».

Електромонтерка з ремонту та обслуговування електроустаткування Олена Калієвська обслуговує електроустаткування ЦМК та ремонтує його. Електромостові крани, вальці, верстати, ножиці, преси, металорізальні машини і дуже багато зварювального устаткування – це все працює завдяки електричному струму. А ще є три підстанції, які перетворюють струм з напругою 6000 вольт на 0,4 кВ. Саме устаткування підстанцій є найнебезпечнішим щодо виникнення електродуги, хоча Олена зізнається, що все електроустаткування небезпечне. Елегантно сидить на ній новенький костюм.

«В ЦМК я працюю лише кілька місяців, а взагалі електромонтеркою – вже 30 років, – каже Олена. – Раніше працювала в цеху виробництва виливниць. Такий зручний костюм отримала вперше. До цього нам видавали звичайні роби, на яких так було й написано – «чоловічий». А оскільки шиті вони були на кремезних чолов’яг, то на мені їх плечі впевнено звисали в бік ліктів.  А зараз вони там, де й мають бути – на плечах. Штани розширені у стегнах. Тобто я отримала жіночий варіант, а чоловіки – свій покрій. На куртці є зони для провітрювання, які відкриваються блискавками і покриті сіточкою. Такі ж зони у відповідних місцях є на штанях. Літо не за горами, тож користь від того буде відчутною. Враження дугою у нашому цеху не було, і дуже сподіваємося, що й не буде, але мушу сказати, що у цьому костюмі та у шоломі з новим екраном я відчуваю себе впевненіше, ніж раніше. А екран має більшу захисну площу, ніж щитки. Це важливо, бо дуга не обов’язково вражає по прямій».

Олександр Дзюбас зазначив, що нові засоби захисту – це чудово. А до електробезпеки у ЦМК підходять комплексно. «От хоча б взяти вимикачі-автомати, яких багато у цеху, – каже Олександр. – Саме зараз триває заміна старих автоматів зі знімною кришкою, на нові нерозбірні, використання яких значно знижує ризик враження електродугою. Тобто намагаємося діяти на упередження».

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» висловлює протест штучному збільшенню тарифів «Укрзалізницею»

«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство країни, найбільший іноземний інвестор і один з найбільших платників податків в Україні, стурбоване внесенням змін АТ «Укрзалізниця» до плану формування поїздів і відповідним збільшенням тарифної відстані.

Наше підприємство протягом останніх трьох років щодня вимушене долати виклики під час операційної діяльності, пов’язані з постійними атаками ворога, дефіцитом в енергозабезпеченні, дороговартісною та складною логістикою, зокрема ускладненнями в експортуванні продукції. Часткове відкриття портів у 2023 році позитивно вплинуло на діяльність компанії. Зараз ми робимо все можливе, щоб вивести підприємство на беззбитковість, адже третій рік поспіль за фінансовими результатами ми несемо збитки.

Саме тому ми вкрай стурбовані зміною АТ «Укрзалізниця» з 5 квітня 2025 року плану формування поїздів, що прямують до Одеського морського торговельного порту, внаслідок якої тарифна відстань для поїздів з нашою продукцією була збільшена на 257 км, відповідно собівартість продукції теж суттєво виросла.

Ми вважаємо таку зміну маршрутів державною монополією «Укрзалізниця» штучною та безпідставною. Це має негативний вплив на конкурентоздатність і ставить наш план вийти на нуль збитків та ефективне функціонування під загрозу. Саме «АрселорМіттал Кривий Ріг» є єдиним підприємством Криворізького регіону, яке транспортує готову продукцію металургійного виробництва до Одеського торгівельного морського порту в обсязі понад 100 тис. тон щомісяця та зміни плану формування поїздів суттєво стосуються виключно «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зазначене змінення тарифної відстані до Одеського торгівельного морського порту ми вважаємо штучним та вибірковим, а також не виключаємо ознаку цілеспрямованого економічного тиску на «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Олександр Білянський, заступник генерального директора з постачання «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «АрселорМіттал Кривий Ріг» вважає недопустимим будь-які прояви зловживання монопольним становищем і готова звернутись до Антимонопольного Комітету України з цього приводу. Ми сподіваємось на об’єктивний перегляд рішення «Укрзалізниці». Позитивне вирішення цього питання дозволить уникнути необґрунтованих витрат, збільшення терміну доставки вантажів, підвищить конкурентоспроможність продукції нашої компанії на гірничо-металургійного комплексу загалом».

Категорії
Наші люди

З палаючого танку – на роботу та у спорт

Газівник коксових печей коксового цеху № 1 КХВ Сергій Паєцик захищав Кривий Ріг, звільняв Херсонщину, стримував ворога на передовій. Зараз у нього звичайні щоденні турботи –  робота на рідному підприємстві, родина та спорт.

Сергій Паєцик з гордістю показує свої спортивні нагороди та із захопленням розповідає про корисні тренування, завзяті змагання, цікавих людей, з якими познайомився завдяки участі у команді «Нескорені. Кривий Ріг». Зараз ветеранський спорт займає особливе місце у житті Сергія та його родини, він наповнює його духовно та дозволяє відновлюватися фізично після важкого поранення на фронті.

25 лютого 2022 року Сергій Паєцик вже був у складі ЗСУ і став на захисті Кривого Рогу. Спочатку він очолював стрілецький взвод, який обороняв місто з боку Інгульця, за 40 кілометрів від міста. Згодом Сергій став командиром танкового взводу. Річ у тім, що здобуваючи металургійну та юридичну освіти у вишах Дніпра, Сергій отримав ще й військову підготовку та спеціалізацію танкіста. Тому йому одразу довірили командувати бійцями-захисниками.

«З перших днів війни окупанти намагалися усіляко прорватися до нашого міста, тут їм наче медом було помазано. Вони наступали як невеличкими групами, так і сунули колонами на різній важкій техніці та рясно обстрілювали наші позиції. Ми мали свій опорний пункт, шматок дороги, який захищали, і завдання не пропустити окупантів до міста, згадує ті дні Сергій Паєцик. – Серед захисників були звичайні люди мирних професій, які війну тільки в кіно бачили. А тут реальні окопи, смертельні обстріли, небезпека та маса адреналіну. Саме моральний підйом, згуртованість у діях, розуміння, що ніхто не захистить нас крім нас самих, і допомогли нам тоді вистояти. А згодом були Апостолове, Зеленодольск, звідки ми, вже на танках розпочали звільнення Херсонської області».

В одному з боїв танк, в якому знаходився Сергій Паєцик, був підбитий, а бійці отримали поранення. Сергія контузило, у нього були опіки. Розпочався тривалий процес лікування та реабілітації. Як говорить Сергій, він пройшовся багатьма лікарнями і дякує нашим медикам, які буквально рятують життя та здоров’я нашим захисникам.

Сергій демобілізувався та повернувся на роботу до коксового цеху № 1. Він прагнув бути в колективі та зайняти голову та руки роботою, щоб відволіктися від думок про війну, переживань про свій взвод, з хлопцями якого, до речі, часто зідзвонюється. Зараз бійці тримають оборону на різних напрямках фронту, починаючи від Харківського, Донецького тощо.

«Перехід до цивільного життя – це непроста річ для тих, хто воював, – продовжує Сергій Паєцик. – Спочатку мені незвично було прокидатися у ліжку, а не у бліндажі, дуже заважали сирени повітряної тривоги. На фронті ми більше звикли до вибухів, свисту куль, снарядів, дзижчання дронів. Тут теж «шахеди» над головою торохтять, але я знаю, що наші хлопці їх пильнують. Та все ж я гостро реагую на різкі звуки. До речі, така ж реакція і у наших тварин. Моя собака, наприклад, дуже боїться, коли бахкає, тим більш, коли «прилітає». Ми всі, на жаль, стали заручниками цієї війни».

Під час лікування та реабілітації Сергій почав активно займатися спортом. Він став частиною команди «Нескорені. Кривий Ріг». Оздоровче плавання, настільний теніс, волейбол, важка атлетика, дартс, петанк та інші ігрові види спорту одразу захопили увагу Сергія. Це дало йому можливість зміцнитися фізично, набути сили духу та спілкуватися у колі таких, як і він – ветеранів російсько-української війни, і не тільки. Річ у тім, що криворізька особливість ветеранського спорту – це сімейна участь у змаганнях. Сергій шуткує, що його дружина стала навіть активнішою спортсменкою, ніж він. Вона завзято вболіває за чоловіка на змаганнях, і сама із задоволенням бере участь у них.

«Мені хочеться, щоб до нас приєднувалося більше людей, щоб ті бійці, які повернулися до цивільного життя, не сиділи на самоті у чотирьох стінах, не прокручували у голові важкі події минулого, не впадали у відчай через поранення, а йшли до інших, таких, як і вони. Спорт об’єднує, лікує, надає сил жити і дає змогу це робити на повну», – сказав Сергій Паєцик.

Категорії
Новини

«Приведи до ладу свою планету»

Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.

Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.

«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».

Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.

«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».

Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».

І  дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника «Ливарно-механічного заводу» Віталія Менделя

Віталій Мендель став на захист України влітку 2023 року. А до того він працював верстатником широкого профілю у ремонтно-механічному цеху № 1 «ЛМЗ».

«Ми з Віталієм були знайомі близько 35 років, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Тоді ще юний токар прийшов працювати в цех. Віталій працював сумлінно. Він обробляв деталі на токарно-гвинторізному верстаті. Робив все якісно. Виконував найскладніші завдання. Завжди був спокійним, виваженим. Колеги його дуже поважали: за професіоналізм, готовність допомогти, за доброту та людяність. У цеху він зустрів своє кохання, своє родинне щастя. Його дружиною стала Оксана, яка працювала у нас токаркою. У них народилося двоє синів. Старший з них зараз воює з окупантами, молодшому – 11 років. А в суботу ми поховали нашого героя Віталія Менделя. Неможливо повірити в те, що його вже немає з нами».

Водій протитанкового взводу, солдат Віталій Мендель отримав смертельне поранення під час виконання службових обов’язків 3 квітня 2025 року в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям і колегам загиблого воїна.

Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».