Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

Срібні волонтери

Ветерани нашого підприємства приходять до тих, кому потрібна допомога. Волонтерство – це важлива складова ветеранського руху нашого підприємства. Вона допомагає людям у срібному віці залишатися активними і жити повноцінним життям. З початком війни в Україні волонтерський рух набув особливого значення. Активними волонтерами стали чимало тих, кому сьогодні за …60.

Так, наприклад, ветерани «АрселорМіттал Кривий Ріг», діяльність яких очолює Володимир Заяць, активно допомагають нашим захисникам. Вони беруть участь у волонтерських акціях, програмах, культурних заходах тощо. Також ветерани допомагають людям, кому через бойові дії довелося залишити рідну домівку.

Попри це, ветерани нашого підприємства продовжують піклуватися про своїх колишніх колег, яким так потрібна підтримка та допомога. Це люди поважного віку, ті, хто має  інвалідність, важкі хвороби, погано пересувається. На обліку в Раді ветеранів зараз таких людей понад 600.

Віра Шатило радо зустрічає гостей-волонтерів біля під’їзду свого будинку. Зараз вона відновлюється після інсульту, тож подолати сходинки для неї це і можливість потренуватися у пересуванні, і своєрідне досягнення у цьому. Вірі Терентіївні 88 років. Свого часу вона працювала у механічному цеху, потім була оператором у сортопрокатному цеху № 1. До Кривого Рогу Віра приїхала зі Шполянського району Черкаської області. 14-річній дівчинці хотілося жити у великому місті, адже у колгоспах тоді було дуже важко і малоперспективно. У Кривому Розі мешкала її тітка, в неї дівчина і оселилася. А працювати на завод пішла, як тільки виповнилося 16. Таких юних дівчат, як Віра на заводі тоді було дуже багато, усі підтримували одне одного, працювали та відпочивали разом.

«Підтримку заводчан я й досі відчуваю, для мене це дуже важливо. З ними я можу і поспілкуватися, і відволіктися від буденних проблем, і смачненького поїсти, адже ветерани приходять до мене не з порожніми руками, – говорить Віра Шатило. – Он бачите, я вже ходжу з паличкою. А ще зовсім недавно лежала після інсульту. Піднялась би раніше, але стався «приліт», це той, в якому загинула жінка та її троє дітей. Бахнуло поруч з моїм будинком. Мене аж підкинуло, я дуже злякалася. Зараз у мене все нормально, можу навіть гостей приймати. Мені дуже приємно, що про нас завжди дбають у ветеранській організації,  я відчуваю, що ми одна родина, як і раніше».

«Чомусь прийнято вважати, що волонтери, які опікуються старенькими, мають бути лише молодими. Ми доводимо, що це не так, – говорить Наталія Щедова, яка  опікується роботою з ветеранами металургійного виробництва. – Ми спілкуємося зі старенькими, цікавимося їхнім здоров’ям, справами. Знаєте, людям дуже важливо таке спілкування, його зараз багатьом не вистачає. Ми допомагаємо нашим підшефним у комунальних справах, юридичних питаннях, наприклад, написати заяву на матеріальну допомогу, розібратися з рахунками тощо».

«Літні люди потребують особливої турботи, вона актуальна навіть тоді, коли у них є рідні. Не завжди діти або онуки можуть бути  поруч з батьками, особливо зараз, коли в Україні триває війна, тож наші ветерані-волонтери беруть таких людей під свою опіку, – розповідає Ірина Сухомлин,голова профспілкової організації Ради ветеранів підприємства. – Наших ветеранів ми також підтримуємо матеріально, що дуже важливо у наш непростий час.

Хочу відзначити, що наша організація об’єднала прекрасних людей, яким небайдужа доля інших які завжди приходять на допомогу тим, хто того потребує. Тому хочеться подякувати нашим  активістам Таїсії Лагодюк, Валентині Обуховій, Таїсії Бараховій, Валентині Волерт, Тетяні Непомнещій, Ніні Голбан, Юлії Дєлєвій, Олені Вовченко та іншим, адже наша велика команда складається з  людей з великим серцем».

Категорії
Новини

Нагадати-врятувати

Вже близько 5600 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали пластикові картки-пам’ятки «Основні можливі ризики», за допомогою яких можна миттєво оживити в пам’яті головні небезпеки на робочих місцях.

Кожен з працівників нашого підприємства проходить навчання з охорони праці і обов’язкову  перевірку знань. Щось з вивченого людина може згадати миттєво, а щось опускається у глибини пам’яті, і щоб дістати його на поверхню, тобто, пригадати, потрібен певний час. А може так трапитися, що цього часу й не виявиться. Для того, щоб працівник мав змогу миттєво згадати основні ризики та запобігти їм, було вирішено роздати кожному зручну пластикову картку з переліком основних видів небезпечних енергій та пов’язаними з ними основними можливими ризиками, які створюють загрозу для життя людини.

«Всього таких енергій десять, згідно з «Колом небезпечних енергій», – нагадав менеджер департаменту з охорони праці та промислової безпеки Сергій Іващенко. – Ми відібрали вісім найактуальніших саме для нашого підприємства, бо, наприклад, радіаційна енергія не дуже для нас притаманна, а завдання саме й стояло позначити у карті основні найбільш ймовірні ризики. Тож маємо з одного боку картки гравітаційну, рухому, механічну та енергію тиску – кожна з відповідними ризиками, а з іншого боку – електричну, хімічну, термічну і звукову енергії. Все для того, щоб людина могла миттєво знайти на картці і згадати ризики. Така картка легко поміщається у нагрудній кишені чи кишені штанів. А якщо вона й забрудниться, виробництво ж, то її достатньо протерти, щоб відновити».

Доменне виробництво – серед найнебезпечніших на підприємстві, тож не дивно, що саме його працівники отримали картки першими. Заступник начальника доменного цеху № 1 з підготовки виробництва Віктор Рожков відповідає за функціонування системи охорони праці у цеху.

«В нашому підрозділі присутні всі ці небезпечні енергії і пов’язані з ними ризики. Чого лише варта термічна енергія. Наші горнові випускають з доменних печей чавун температура якого сягає півтори тисячі градусів за Цельсієм, – розповідає Віктор Рожков. –  Всі працівники – газівники, водопровідники, машиністи шихтоподачі та кранів, горнові, майстри – щозміни працюють в особливо небезпечних умовах. Ми намагаємося створювати для людей безпечні умови, мінімізувати ризики. Але виробництво таке, що всі ризики усунути не вийде. Я відповідаю за безпеку кожного, але не втомлююся повторювати, що головним відповідальним за власну безпеку є сам працівник. Тож якщо у кожного з’явиться отакий зручний і лаконічний нагадувальник-карта, це зайвим точно не буде».

На сьогодні картки, крім доменників, вже отримали працівники конвертерного, копрового, вогнетривно-вапняного цехів, підрозділів гірничого департаменту. Передача карток цехам триває. Картки-пам’ятки «Основні можливі ризики» отримають усі працівники підприємства.

Категорії
Новини

Справа до душі починається із знань

Коли ти дійсно на своєму місці і «палаєш» улюбленою справою, коли ти щодня із задоволенням займаєшся нею – це неабияке щастя. Хтось обирає професію за порадою батьків, дехто йде у професію за компанію із друзями, комусь ще простіше – робота поряд з домом. Як же знайти свою справу та вчасно зрозуміти, що саме вона твоя? Перш ніж шукати своє призначення, або змінювати професію треба більше знати про неї, говорять спеціалісти. У новій рубриці «Серце професії» ми розповідатимемо про цікавинки різноманітних спеціальностей, які є на нашому підприємстві.

Мають ключ до серця автомобіля

Наша перша розповідь про майстрів, які ремонтують автомобілі – це автомеханіки, яких також називають автослюсарями. До обов’язків автомеханіка входить проведення діагностики, технічного обслуговування і ремонту всіх видів автотранспорту: легкових, вантажних машин, автобусів і мотоциклів. На нашому підприємстві автослюсарі відповідають за технічне здоров’я автотранспорту, який є невід’ємною частиною технологічного процесу великого металургійного підприємства. І цей транспорт часто відрізняється від звичайних для нас авто, адже це й зокрема спецтранспорт.

Вадим Казанцев працює начальником ремонтних майстерень технічної служби автотранспортного управління нашого підприємства. По дорозі до робочих місць спеціалістів підрозділу він знайомить нас зі специфікою їхньої роботи.

«Ми обслуговуємо технологічний та пасажирський автотранспорт підприємства, ремонтуємо усе, від самоскидів до автобусів, – розповідає Вадим. – Над цим працює ціла команда фахівців, де у кожного свої задачі та специфіка роботи. Але мета у нас єдина – щоб автотранспорт був справний і міг чітко виконувати свої функції на підприємстві. Майстри з ремонту автомобілів – це своєрідні детективи у автосвіті. Вони віртуозно, за допомогою знань, навичок, досвіду та особливої «чуйки» можуть визначати несправність та усувати її».

Майстри на всі руки

Ремонт або технічне обслуговування автотранспорту починається із діагностики несправностей.

Авто заїжджає «на яму», і слюсарі за допомогою спеціальних приладів, інструментів та досвіду визначають, чи є проблеми з двигуном, електросистемою, «ходовою» тощо. Деякі несправності усуваються безпосередньо на місці. А коли поломки складніші, деталі або агрегати знімаються з автомобіля та доправляються до майстерень.

Серце автомобіля – його двигун. Його повноцінний ремонт здійснюється у моторному відділенні.

«Тут ми його розбираємо, миємо, чистимо та дефектуємо, тобто, знаходимо несправності, які нам треба буде усунути. Також визначаємося із запчастинами, які нам знадобляться у ремонті, – розповідає слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, моторист Володимир Усенко. – Якщо поломка невелика, ми можемо її усунути протягом зміни. При більш серйозному дефекті робиться капремонт, який може тривати до двох тижнів. Наша особливість в тому, що ми маємо справу з різними двигунами, наприклад, за розміром, кількістю циліндрів. Тож і підхід до ремонту індивідуальний. З одними двигунами легше вправлятися, до інших, великих за розміром, треба ставитися з особливою увагою, адже при переміщенні таких двигунів доводиться застосовувати вантажопідйомні механізми».

Якщо двигун – це серце автомобіля, то паливна система – серце двигуна.

«Вона складається з бака для бензину або дизеля, насоса, який подає паливо до карбюраторів або форсунок, шланги та трубки: паливопроводу, інжектора, карбюратора, які з’єднують паливо з повітрям для створення емульсії, різноманітних датчиків тощо, – продовжує Вадим Казанцев. – Уся ця складна система забезпечує двигун паливом, тож важливо, щоб ця функція працювала, як годинник. Цим у нас опікується Олександр Селиванов, слюсар з ремонту паливної апаратури».

Двигуноагрегатне відділення. Тут «лікують» коробки передач, редуктори, карданні вали, зчеплення та інше обладнання ходової частини автомобіля.

«У цьому відділенні ми здійснюємо розборку вузлів агрегатів, дефектовку обладнання та ремонт, – розповідає Ярослав Шейко, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. – Відремонтований вузол знову збирається та відправляється на встановлення в автомобіль. Слюсарі з ремонту колісно-транспортних засобів спочатку здійснюють діагностику відремонтованих деталей та вузлів, а потім встановлюють їх в автомобіль. Виходить, що вони починають процес ремонту, і вони ж його завершують.

Насправді ремонт автомобілів процес доволі тривалий, копіткий, але дуже цікавий.

Він потребує чималих знань та навичок. Цьому я навчався в Автотранспортному фаховому коледжі КНУ. Взагалі я вже давно маю справу з автомобілями, допомагав батьку ремонтувати авто у гаражі. Тепер я вже займаюсь цим на професійному рівні. Хочу зазначити, що професія автослюсаря актуальна завжди, адже треба дбати, щоб автотранспорт, наш помічник, завжди був на ходу. А за більш детальною інформацією звертайтеся до нас. Все покажемо, розкажемо та  допоможемо і вам визначитися з професією».

На разі у транспортному департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює 16 автослюсарів, які опікуються автопарком, що нараховує 322 авто. І ця команда професіоналів готова прийняти у свої лави нових працівників. Ти можеш стати одним з них, можливо це саме твоя справа?

Категорії
Офіційно

У 2024 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» сплатив 6,6 млрд грн податків до бюджету

У 2024 році податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» до бюджетів усіх рівнів склали 6,6 млрд грн податків і зборів, що на понад 60% більше, ніж у 2023 р. Із них 727 млн грн надійшли до державного бюджету та 3 млрд грн – до місцевих бюджетів. Також підприємство перерахувало майже 830 млн грн єдиного соціального внеску та 2,1  млрд грн податку на додану вартість при імпорті сировини та матеріалів.

В структурі податків та зборів 2024 року найбільшою є сума сплаченого земельного податку. Так, у розпорядження місцевої громади Кривого Рогу від підприємства надійшло майже  2,2 млрд грн земельного податку, що на 0,8  млрд грн більше у порівнянні з 2023 роком. Цей податок став головним компонентом збільшення платежів до місцевих бюджетів.


Павло Задорожний, фінансовий директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається надійним партнером держави, незважаючи на виклики воєнного часу та непросте фінансове становище підприємства. У 2024 році підприємство намагалось вийти на беззбитковість і провело значну внутрішню роботу по зменшенню витрат. Але нестабільність енергозабезпечення через атаки ворога, високі тарифи на електроенергію та необхідність її імпорту, дорога логістика, несприятлива ситуація на світових ринках, на жаль, створювали нам додаткові перешкоди. Третій рік поспіль ми поки що працюємо зі збитками. Незважаючи на все це, продовжуємо роботу над покращенням операційних та фінансових показників, щоби мати можливість забезпечити майбутній розвиток підприємства та його колективу, а також стабільне надходження податків до державного бюджету та місцевих громад».

Довідка:

За 19 років роботи компанії «АрселорМіттал» в Україні підприємство сплатило більше 109,8 млрд грн податків і зборів, у тому числі 23,6 млрд грн – податок на прибуток, майже 25,5 млрд грн – податки на фонд оплати праці, 3,3 млрд грн – екологічний податок, 10 млрд грн – плата за землю, 6 млрд грн – рентна плата, 2,1 млрд грн – податок на репатріацію, а також 38,9 млрд грн – ПДВ на імпорт і 0,4 млрд грн – інші податки і збори.

Категорії
Новини

WCM: на межі десятиліть

Виробництво Світового класу (WCM) впроваджується в «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже понад десять років. Економічний зиск від його впровадження з 2013 по 2024 рік склав близько 275 млн доларів США (на підставі погодженої службою промислового контролінгу вартості втрат), а скільки було усунуто ризиків важко й підрахувати. Попри повномасштабне вторгнення й пов’язані з ним негаразди, команда продовжує роботу над покращеннями. Про це й не тільки – у інтерв’ю з в.о. керівника з впровадження WCM Олексієм Можако.

– Олексію, на що зараз спрямована робота команди WCM?

– Як завжди, ми націлені на скорочення витрат на виробництво продукції, зростання її якості та створення безпечніших умов для працівників. Для цього працюємо за кількома напрямками, які, нагадаю, називаються колонами: професійне та автономне обслуговування обладнання, спрямовані покращення, розвиток персоналу, охорона праці та інші. Підвищення надійності роботи устаткування – один з основних моментів, бо коли воно ламається, знижується продуктивність, і зростають витрати на ремонти. Усунення ризиків для життя й здоров’я людей – серед найважливіших напрямків. Розвиток персоналу, набуття нових вмінь, навичок та знань сприяють продуктивнішій та безпечнішій роботі. І все це ми втілюємо разом із працівниками структурних підрозділів.

– Які здобутки команди у 2024 році?

– Впроваджено багато покращень. З тих, які зразу спадають на думку – проєкт «0 поломок» у доменному цеху № 1. Там були проблеми з роботою шибера. Якщо по простому, то це велика заслінка, яка випускає гаряче дуття та гази під час планово-попереджувальних ремонтів доменної печі. Вона не завжди щільно прилягала при закритті. З-за цього доменники мали значні додаткові витрати часу на поновлення виробництва чавуну, так звану задувку. Була розроблена конструкція додаткового змійовика, який охолоджує шибер та кладку. Як результат – шибер вже майже шість тисяч годин працює без збоїв, що на цей момент зекономило підприємству понад 20 тисяч доларів.

А у кисневому виробництві, яке поки що на простої, скористалися моментом і впровадили зміни, які зможуть захистити устаткування під час можливих блекаутів. Там для роботи важливих вузлів компресорних установок постійно потрібно змащувати підшипники. Якщо ж миттєво вимкнути подачу електроенергії, то насоси не зможуть подавати мастило, і поки елементи, які набрали шалених обертів, зупиняться, то внаслідок тертя без мастила коштовне устаткування вийде з ладу. Підраховано, що для його відновлення у такому випадку знадобиться близько 170 тис. доларів. Не зважаючи на зупинку виробництва, керівник цеху Володимир Черногоров ухвалив рішення про подальше впровадження усіх напрямків WCM. Одним з найважливіших для підрозділу став 10-кроковий проєкт WCM, в ході впровадження якого розробили й змонтували систему, що дозволить самопливом подавати мастило на підшипники у разі зупинки насосів.

Або, наприклад, проєкт з охорони праці в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту. Виготовлення та використання спеціальних упорів-стопів під час ремонтів і обслуговування напіввагонів з піднятим кузовом дозволило повністю усунути ризик травмування, якщо кузов самовільно опуститься. Якщо підсумувати, то при плані скорочення витрат на 12,2 млн доларів у нас вийшло скоротити їх на 10,5 млн.

– Що ж завадило виконати план з скорочення витрат на сто відсотків?

– Дійсно, є перелік об’єктивних причин. Найперше – ми впроваджуємо проєкти як на працюючому устаткуванні, так і на тому, яке зараз тимчасово у простої з-за обмеженого попиту на продукцію та обмеженої здатності її виробництва з причин, викликаних великою війною, . У таких випадках ми просто не можемо відслідкувати економічний ефект на непрацюючому устаткуванні, і він не йде до загальної скарбнички. А ще в умовах обмеженого фінансування, викликаного важким становищем підприємства, ми впроваджуємо, перш за все, найважливіші, найнагальніші заходи.

Ще одна причина: нам доводиться не лише втілювати зміни, а ще й у процесі формувати нову команду. Зараз близько половини фахівців із впровадження WCM захищає нас зі зброєю в руках. Наш керівник Святослав Кузьменко пішов добровольцем у перший же день вторгнення, як і Олександр Пшеничний, який, на жаль, загинув. Він був не лише нашим колегою, а й другом. Завжди його пам’ятатимемо. У лавах ЗСУ і наступник Святослава Олег Шорохов. Ми підмічаємо у цехах вмотивованих працівників, підтягуємо у свою команду, одразу ж і навчаємо, бо Виробництво світового класу – це складна наука з безліччю засобів, методів та інструментів покращення.

– І нарешті, традиційне питання: які плани на цей рік?

– Плани – вдосконалювати надалі і самим вдосконалюватися, попри всі негаразди. Зараз команда працює над «Розкладанням витрат», як воно зветься у нашій методології. Тобто, ми аналізуємо виробничі втрати минулого року, визначаємося з найпроблемнішим устаткуванням, надійність, стабільність роботи якого необхідно терміново підвищувати. Працюємо над тим, щоб довести доцільність капіталовкладень у той чи інший проєкт, і зараз це непросто.

Традиційно завершили рік серією тренінгів з Виробництва світового класу. Його пройшли близько 120 працівників цехів – керівників цехових команд та голів колон, та й будь-хто з охочих міг взяти участь. Метою було ознайомити наших партнерів-цеховиків з можливостями системи та з основними інструментами, які допоможуть реалізувати ці можливості. Працюємо далі. У скрутні часи скорочення витрат, економне виробництво стають ще актуальнішими. А безпека людей – завжди у пріоритеті».  

Категорії
Новини

У «швидкій» психологічній головна пігулка – слово

Критичні ситуації, стрес від втрати рідних, близьких, своєї домівки – ніякими пігулками неможливо загасити душевний біль та переживання через це. Війна створила нові та загострила поточні проблеми людей. Впоратися з ними та знаходити відповіді на різні питання зараз багатьом допомагають психологи. У когорті психологічних «швидких» працює і Наталя Грищенко, вона є психологинею громадської організації «Дівчата», яку працівники нашого підприємства знають і як учасницю жіночого форуму «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Гаряча лінія

Перші дні повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Темно, пізній вечір. Біля Народного дому, який одразу став головним пунктом допомоги переселенцям у Кривому Розі, зупинився невеликий автобус. З нього «висипали» діти і почали бігати по площі.

«Хто тут старший? Тримайте. Я поїхав за іншими». Водій автобуса тицьнув в руки Наталі, яка чергувала там, якийсь загорнутий пакунок, зачинив двері та вирушив з площі. З пакунка заплакала дитина. Наталя спочатку розгубилася, але невдовзі підійшла й матуся немовля. Разом з іншими своїми дітьми вона ходила за водою до Народного дому. Вимучена дорогою жінка розповіла, що разом з іншими сім’ями вони їхали зі Скадовська аж 7 діб. У людей нічого не залишилося крім невеликої кількості речей. Головне, що залишилися живими, весь час повторювали вони.

Подібних історій у професійному багажі Наталі Грищенко багато. 23 роки вона працювала психологинею у закладах освіти, та війна кардинально змінила і її життя. Як і багато українських жінок вона зараз самостійно дбає про дітей, адже її чоловік взяв до рук зброю та став на захист країни. А бажання бути потрібною іншим людям, які опинилися у важкій, подекуди критичній психологічний ситуації, привело Наталю до спільноти психологічних рятівників. Зараз вона працює в ГО «Дівчата», де проводить тренінги з протидії гендерно зумовленому насильству, читає лекції, проводить групові заняття з людьми, які потребують психологічної допомоги.

«З початку війни разом з іншими психологами освітніх закладів міста та лікарями-психіатрами я працювала на телефонній гарячій лінії психологічної підтримки, – розповідає Наталя Грищенко. – Краще взагалі не уявляти, з якими проблемами стикнулися люди через війну! Які важкі питання нам доводилося вирішувати! Допомагали ми людям і у розв’язанні звичайних життєвих питань. Звісно, нашою головною зброєю було і залишається слово. Не обходилося і без кумедних випадків. Телефонує мені чоловік і стривожено каже, що в нього виникла страшенна напруга. Це відчувалося і в його голосі, тому я й сама одразу напружилася. Ну, думаю, зараз будемо щось важливе вирішувати, і ставлю уточнювальні питання. А він мені каже, що я неправильно його зрозуміла, у нього страшенна напруга в електричній розетці. З’ясувалося, чоловік телефонував на гарячу лінію електромереж (шукав в інтернеті), а потрапив до нас. Посміялися. Потім я тому чоловіку допомогла з потрібним телефоном. Взагалі, різних випадків за півтора року роботи на гарячій лінії було багато».

Наталя жартує, що після війни, коли їй вже не доведеться постійно кудись бігти, вона напише книгу про все це. Робоча назва «Тисяча та одна історія часів війни». Там вона розкаже, як війна нас усіх змінила. Насамперед у нас змінилися світогляд та життєві цінності – матеріальне відходить на другий план, головне, щоб усі залишалися живими та здоровими. У Наталі зараз воює чоловік, у багатьох жінок чоловіки теж встали на захист родини та країни. Це також вплинуло на її рішення не залишатися в освіті, а йти до більшої кількості людей та допомагати їм.

Уважність та спілкування

Наталя розповідає, що роботи в неї зараз дуже багато. Хоча ми вже й адаптувалися жити в умовах війни, та все ж вона впливає на нас. Психологічна допомога потрібна цілим родинам. Наприклад, для того, щоб долати страх під час ракетних загроз та атак. Батьки турбуються за своїх дітей, які залишаються вдома, бо навчаються онлайн, а діти, своєю чергою, переживають за дорослих. Війна перевернула все з ніг на голову, і наші діти рано подорослішали.

Особливо гостро проявляються різноманітні страхи у людей, які побували в окупації. Наталя згадує випадок, який сколихнув не тільки її. Хлопчик (3 клас) з родини переселенців систематично не вмикав відеокамеру на онлайн уроках. З’ясувалося, що він не може дивитися на своє відображення не тільки у відеокамері, ай у дзеркалі. Все після того, як на його очах окупанти зґвалтували його сестру. Хлопчину примушували дивитися на це. Дитина пережила дуже великий жах, тож педагогам треба бути дуже уважними до дітей.

«Нам усім зараз треба вчитися спілкуватися з переселенцями, особливо з людьми, які вийшли з окупації, з родинами, які втратили чоловіків або синів. Треба думати над кожним своїм словом, – продовжує Наталя Грищенко. – З моєю колегою-психологинею, до речі, досвідченою з великим стажем, стався випадок, коли вона просто порадила жінці відпочити, коли та почала жалітися на втому та виснаженість. Ця порада зустріла величезний шквал негативних емоцій! Мовляв, як зараз можна відпочивати, коли в країні триває війна, а її чоловік воює! Це говорить про те, що нерви у багатьох з нас, наче натягнуті струни, і реакція на здавалося б безпечну пораду, може бути неочікуваною. Втім, щодо відпочинку. Відпочивати нам треба усім, і за будь-яких обставин, адже у нас просто не залишиться сил на боротьбу. А позитивні емоції ще більше допоможуть у цьому. Одного разу до мене звернулася жінка, у якої загинув чоловік. Два місяці вона горювала і дуже морально виснажилася. Вона сказала, якщо в неї не буде щось позитивного, з нею може трапитися щось погане. Жінці захотілося трохи поспівати, потанцювати, усміхнутися. Але вона дуже боялася зробити це, бо не знала, як цей позитив сприйме її оточення. Я порадила жінці не боятися своїх емоцій, адже бачила, що горе та пригніченість могли довести її до захворювання. Жінка так і зробила, тепер з нею все нормально».

Бийте посуд, стане легше

Наталя розповідає, що багато жінок звертаються до неї за порадою, як справитися із негативними емоціями, особливо із такими сильними, як злість, ненависть до ворогів. Тримати в собі ці емоції не можна, їх треба виплескувати, і бажано не на навколишніх. Одною з багатьох практик є биття посуду.  

«Це був тренінг в одному з прифронтових містечок. В ньому брали участь жінки різного віку, – розповідає Наталя Грищенко. – Я попросила учасниць взяти з собою непотрібний посуд. Наприкінці тренінгу ми вийшли на пустир, і я попросила жінок уявити, що то не просто тарілки та чашки, то наші окупанти, зло, образи, проблеми. І розбивши посуд ми позбавимося від них. Жінки спочатку боялися бити посуд, та потім так розійшлися, що настрій у всіх піднявся. Жінки казали, що їм дійсно стало легше на душі. До речі, поряд з пустирем був поліційний відділок, і чоловіки вийшли подивитися, що ми робимо. Ми пояснили, що це тренінг та запропонували їм приєднатися. Тож беріть і ви це метод на озброєння. Звичайно, з усіма засобами безпеки. Також негативні емоції можна викричати, але зробити це у безлюдному місці або вдома, щоб не лякати людей. 

А якщо захочете звернутися до нас по допомогу, знаходьте нас через Фейсбук. Набирайте ГО «Дівчата» або моє прізвище. Міцного усім здоров’я та гарного настрою!».