Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Наші люди

Майстер з “Нескорених”

Група виконувала бойове завдання у Кліщіївці біля Бахмуту . Працювали вночі. Наче йшло за планом. Але… Гучний вибух розірвав простір. Сергій відчув нестерпний біль. Так, він наступив на міну. Попри шалений вогонь, побратими кілька кілометрів виносили його до наших. А потім були довгі, немов роки, години очікування евакуації з “передка”. Через ворожі обстріли евакуаційні авто ніяк не могли прорватися. Стан бійця ставав загрозливим…

Цього літа майстер ремонтно-монтажного цеху № 3 Сергій Лаєвський повернувся на завод, на своє попереднє місце, майстром складально-ремонтної дільниці. Ця робота потребує рухової активності, і Сергій з нею добре справляється. За це він вдячний спорту, який віднедавна щільно увійшов до його життєвого розкладу.

“Після тієї жахливої ночі, на світанку я все ж таки дочекався евакуації. Мене вивезли бійці іншої бригади, які таки прорвалися за своїми, – згадує наш герой. – Але, на жаль, час було втрачено, і мені ампутували ногу набагато вище тієї ділянки, що була пошкоджена міною. Я повернувся додому на протезі. І зразу ж прийшов до басейну. Коли опинився у воді, то сокирою пішов на дно. Але тренер наново навчив мене плавати. Зараз я виступаю за команду “Нескорених” Кривого Рогу, та разом з родиною у “Veterans family games”. Я ніколи ще не відчував себе таким натренованим. Тож коли лікарка на ЛВК дізналася, що я щойно піднявся на третій поверх на протезі і навіть не захекався, вона була шокована. Можливо, я б взагалі не зміг повернутися на своє робоче місце, якби не спорт”.

Але то було вже потім. А спочатку – медсанчастини, потім лікарні, де Сергій проходив курси реабілітації. І він зізнався, що найважчими у психологічному сенсі були миттєвості не тоді, коли вибухнула міна, коли його з поля бою виносили побратими, і навіть не та страшна ніч очікування, а саме моменти вже у комфорті й безпеці, у медичних закладах. Сергій зізнався, що з важкого психологічного стану його витягли вони: дружина Марина, син Георгій, донечка Неоніла, бойові побратими, які найпершими примчали до нього, та колеги-цеховики.

Майстер пройшовся дільницею, поцікавився виробничими процесами, поспілкувався, порадився з колегами. Він згадав час, коли після технікуму ще зовсім юним слюсарем-ремонтником прийшов до РМЦ-3. Його тато й зараз ремонтує устаткування ковальської дільниці РМЦ-1. Безумовно, він мав вплив на вибір сина піти вчитися на механіка. Але більш вплинуло відчуття стабільності й впевненості у майбутньому, яке оселилося у родині тодішнього працівника “Криворіжсталі”.

“Так, я з дитинства відчував ту стабільність, – каже Сергій. – Тато мав соцпакет, міг придбати путівку, стабільно приносив зарплатню. Я не був фанатом техніки. Але пішов татовою стежкою впевненості у майбутньому. Свою роботу ремонтника я полюбив приблизно через рік, тож то не була любов з першого погляду. Але зараз я маю неабияке задоволення, коли з купи відпрацьованого металу — колишніх грейферу для крана, гуркоту для аглоцеху, роликів для металургійних цехів — ми з колегами отримуємо у підсумку працездатний вузол для устаткування, яке плавить чавун, сталь, чи виробляє агломерат або залізорудний концентрат. І все це завдяки нашому розуму та вправним рукам”.

Сьогодні він увесь у виробничому процесі, а завтра — змагання з кросфіту. Сергій зізнався, що спортом раніше займався дуже мало. Десь трішки пофутболить чи зіграє у волейбол, десь підтягнеться на турніку. Спорт хвилею увірвався у життя після повернення з війни. Він вже вигравав змагання з плавання у своїй категорії, був призером у паверліфтингу та ще кількох видах. А у волейболі сидячи грає за паролімпійську команду області. А ще Сергій дуже пишається досягненнями сина, якого бере з собою на всі змагання “Veterans family games”. Георгій, не зважаючи на свої 12, вже має чотири перших місця і ще багато призових. Він — таткова гордість. Сергій небезпідставно вважає, що спорт — найкращий спосіб психологічної і фізичної реабілітації для побратимів, які повертаються з війни.

“У місті створені для цього чудові умови. Є найкращі спортивні майданчики, задіяні найкваліфікованіші тренери, це все я відчув на собі, – ділиться досвідом Сергій Лаєвський. – У центрах підтримки “Я — ветеран”, “Ветеран” на соцмісті запропонують найкращі варіанти спортивної активності. Друзі, побратими! Тут не вимагатимуть від вас чогось недосяжного. Кожному запропонують свій вид, індивідуальну програму тренувань. Приходьте. І головне — не відкладайте. Повірте, якщо скажете собі: “Я місяць-другий відпочину”, то потім буде набагато важче. Повернулися в місто — поцікавтеся, прийдіть на спортмайданчик, і повірте — ваша реабілітація буде набагато швидшою, а спорт і спілкування з ветеранами, які як і ви пройшли найстрашніше, навчилися цінувати кожну мить цього життя, дадуть неймовірне задоволення та імпульс жити й надихати інших!”

Категорії
Новини

Вдячні нашим захисникам

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» урочисто привітали ветеранів-захисників, які працюють на нашому підприємстві.

Для демобілізованих військовослужбовців підприємство організувало концерт-подяку, який об’єднав не тільки ветеранів, а і їхні родини, волонтерів та усіх, хто своєю працею щодня наближає нашу перемогу.

«Ми раді привітати наших захисників з Днем Збройних сил України, – сказав Володимир Гайдаш, директор корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Дякуємо кожному ветерану за мужність, відвагу та прагнення робити усе можливе для нашої скорішої перемоги. З перших днів війни ви стали на захист Батьківщини, ви боронили Кривий Ріг та інші міста України. На жаль, чимало з захисників вже ніколи не повернуться до нас. Вічна пам’ять і слава героям! Багато хто був поранений, але знайшов в собі сили знову стати у стрій, повернутися на підприємство і працювати далі заради перемоги. Усі разом ми довели, що ніхто та ніщо не змусять нас відмовитися від власної волі, культури, рідної мови, від наших традицій та звичаїв. Тому ми й надалі боремося, працюємо і живемо».

«АрселорМіттал Кривий Ріг»  робить багато для наближення нашої перемоги, велика увага приділяється нашим ветеранам-захисникам. Ми вдячні вам за вашу відвагу та самовідданість. Ви стали на захист миру та незалежності, справжні герої, які усе зробили для того, щоб наша країна мала майбутнє, щоб наші діти прокидалися від промінців мирного сонечка та співів пташок, а не від звуків вибухів ворожої зброї. Бажаємо вам міцного здоров’я, сили духу та підтримки близьких, – привітав ветеранів та їхні сім’ї Дмитро Довгорученко, начальник виробничого відділу адміністрації з виробництва підприємства».

Творче вітання для ветеранів приготували музиканти гурту «Акцент» та учасники дитячого гурту «Макуланчики». Учасники музичного колективу – це представники різних мирних професій, яких об’єднала музика. Як зазначив керівник гурту «Акцент» Ігор Вовкозуб, цей концерт – подяка усім воїнам, які дарують нам можливість жити та будувати майбутнє країни. Ми сильні, коли ми єдині, ми непереможні, коли в наших серцях живе любов до України, яка має співучу душу і щире серце.

«Я закінчив Харківський авіаційний інститут, маю звання старшого лейтенанта. На війні я був пілотом винищувача СУ-25 і ворога бачив дуже маленьким, адже дивився на нього зверху під час польотів. Я вражав ворожі бази-осередки, – розповідає Олексій Кравченко, підсобний робітник управління складського господарства і підготовки виробництва. – Наша радіотехнічна бригада тримала оборону Куп’янська на Харківщині. Але поранили мене не в небі, а на землі. Коли я та три моїх побратими поверталися з завдання, ми підірвалися на розтяжці. Один мій товариш тоді загинув, а ми втрьох отримали поранення. Зараз у моєму житті все гаразд, я працюю, активно волонтерю та підтримую тісний зв’язок зі своїми побратимами. Вони, до речі, охрестили мене військовим психологом, адже я уважно слухаю все, що вони мені розповідають. Ми всі оптимісти, як би важко не було, завжди сподіваємося на краще і робимо усе можливе, щоб воно настало якнайшвидше».

«Підтримка рідних, колег, міста – все це дуже важливо для людей, які захищають рідну землю. Я сам на собі це відчув. До війни, з 2006 року, я працював у копровому цеху. На фронт був мобілізований наприкінці 2023 року, воював у Авдіївці, – розповідає ветеран Дмитро Борисюк. – Служив у піхоті, жив у польових умовах, тож добре знаю, як це важко. Поранили мене 31 січня минулого року. Дякую лікарям, виходили. День Збройних сил України дуже важливе свято для мене. Я згадую своїх побратимів, таких же звичайних людей, як і всі ми. А ще  хочу, щоб скоріше настала наша перемога, і в Україні нарешті запанував мир».

Скорішого миру бажає і Артем Акименко, який працює у залізничному цеху № 3. Він став на захист Україні від самого початку війни у 2014 році. Демобілізувався у 2015 році. Але повномасштабне вторгнення росіян примусило його знову взятися до зброї. Артем брав участь у боях за Харківщину, за Донеччину. Там і отримав поранення. Згадуючи ті бойові дні, Артем з гордістю розповідає про мужність побратимів-криворіжців. Йому було приємно бачити хлопців з Авангарду, Ювілейної, з півночі нашого міста, які гідно показали себе в боях. Разом вони часто згадували відому приказку про хлопців з Кривого Рогу.

З 2014 по 2015 роки боронив Україну й Олександр Безсмертний, який зараз працює машиністом бульдозера в гірничотранспортному цеху ГД.

«Я воював у Донецькій області: Дружківка, Костянтинівка, в Артемівську на Луганщині. Вивчив там майже усі дороги та стежки, адже був водієм, перевозив як людей, так і спорядження, техніку, боєприпаси. Вже тоді було зрозумілим, що у ворога щодо української землі апетити чималі, й він може піти далі. Але, все ж не вірилося, що так станеться. Наші хлопці – це справжні герої, адже вони зараз стримують величезну навалу росіян. Велика шана воїнам. А підприємству хочеться подякувати за підтримку, за цей чудовий концерт, який надихає та заряджає оптимізмом. Все у нас буде добре і ми безумовно переможемо!». 

Всі фото із заходу качайте за посиланням:

https://fex.net/uk/s/bz0fxfs

Категорії
Новини

Тримаємо рівновагу, коли «бахкає»

Як опанувати себе під час обстрілів або після них, подолати паніку та зберегти емоційну рівновагу розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Лунає сирена. Чутно вибух. Когось починає трясти, інші впадають у ступор. Хтось одразу хапається за телефон, щоб дізнатися, що з різними та близькими, чи все з ними гаразд. Хоча за майже три роки повномасштабної війни ми й призвичаїлися жити в її складних умовах, але постійне очікування загрози та стреси під час «прильотів» добряче виснажують психіку.

«Як би ми не трималися від початку війни, але ресурс психіки не безмежний. Тож все частіше у багатьох з нас під час «прильоту» пришвидшується серцебиття, тремтять руки, підвищується тиск, пітливість, збільшується частота дихання, з’являється нудота, запаморочення, напруга м’язів, ми відзначаємо знижений контроль над власною поведінкою, а в голові виникає мільйон лячних думок. Чи знайомі вам такі відчуття? Добре, якщо ви знаходитеся дома і у вас є умови та час, щоб заспокоїтися. Але, якщо ви на роботі, та ще й зайняті у безперервному технологічному процесі? Тоді діяти треба негайно, адже ваш стан може привести до непередбачуваних наслідків», – говорить Олена Шевчук.

По-перше, психологиня радить не нехтувати сигналами тривоги. Якщо лунає сирена, краще терміново піти до укриття. Якщо ви вдома і до сховища далеко йти, то краще перечекати небезпеку у коридорі. Щоб вас не накрила паніка, краще у ці хвилини з кимось поспілкуватися. Це легко зробити, якщо поряд є люди. Та якщо ви на одинці, зателефонуйте рідним або друзям, поговоріть про буденні справи, поцікавтеся їхніми планами.

Якщо ви почули вибух і вас нервово «затрусило», діяти треба оперативно. Бажано присісти та зробити вправу на дихання.

Почергове дихання правою та лівою ніздрями допомагає заспокоїтися, прийти до тями, відчути контроль над своїм тілом. Для цього треба закрити ліву ніздрю, а правою зробити повільний вдих. Видихаєте вже лівою ніздрею. І навпаки.

Дихання зі стисненими губами. Наскільки зможете, розслабте м’язи обличчя, шиї та плечей. Закрийте рот, зімкніть губи, але не напружуйте їх. Протягом двох секунд зробіть глибокий вдих носом, а видихаєте таким чином, ніби намагаєтесь задути свічку або збираєтесь посвистіти. Цю вправу краще виконувати протягом п’яти хвилин. Вона допоможе прийти до тями та дозволить організму отримати швидке кисневе підживлення. До речі, ця вправа допомагає справитися із задишкою після бігу або підйому сходами.  

П’ємо воду. Робимо 20 маленьких ковточків, між ними коротко вдихаємо та видихаємо.

М’язова релаксація. Напружуйте та розслабляйте спочатку м’язи ніг, рук, плечей, тобто, поступово «йдіть» до голови. Сенс методу полягає в тому, що м’язи прагнуть розслаблення після сильного напруження, настає релаксація тіла, а з нею і зниження емоційних реакцій. До людини приходить стан спокою.

Ще одна вправа на м’язи. Візьміть в ліву руку та розминайте будь-який предмет: іграшку, м’ячик, сумку тощо. Це також допоможе заспокоїтись.

Якщо людину почало «трусити», то треба скинути зайвий адреналін. Вже свідомо потрусіться ще більше, це дійсно допомагає.

Почало нудити? Пожуйте щось з яскравим смаком: цукерку, жувальну гумку, якусь спецію, наприклад, гвоздику, аніс, кардамон. Якщо зникнув апетит, то треба «завести» шлунок – з’їсти яблуко, банан або інший фрукт.   

«Зараз усім нам потрібно з особливою турботою ставитися до свого психічного здоров’я, як би ворог не намагався його зруйнувати залякуваннями, фейками, обстрілами. Тримаємося, гуртуємося і залишаємося сильними. Емоційний ресурс нам ще знадобиться, коли після завершення війни ми будемо відновлювати нашу країну та повертатися до мирного життя», – сказала Олена Шевчук. 

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

«Святий Миколаю, прийди до нас з раю!»

Святий Миколай привітав дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які боронили Україну від російської агресії. Свято для дітей організували «чарівники» з департаменту корпоративних комунікацій та «Стіл Сервісу».

6 грудня Святий Миколай двічі завітав до Палацу культури металургів. Спочатку він привітав дітей, чиї батьки загинули на війні, а вдруге Миколай почастував солодощами дівчаток та хлопчиків наших працівників, які повернулися у свої цехи після демобілізації з лав сил оборони. І він завітав не один. Заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Анджей Випих привітав дітей з їх найулюбленішим святом, побажав, щоб Святий Миколай приніс мир у наші оселі та наголосив на тому, що Миколай любить всіх діточок, а ще розповів, що Святий Миколай одразу з України попрямує до Польщі, де на нього вже чекають онуки Анджея. А потім почалися дива…

З’явилася чарівна Фея, яка покликала гостей до святкового хороводу. А допомагали їй у цьому танцюристи із Зразкового хореографічного ансамблю «Юність». Свято хотіли зіпсувати не дуже добрі персонажі, точніше, персонаж — Чортеня. Але воно виявилося не таким вже й поганим. Діти разом з феєю перевиховали його, навчивши розрізняти хороші й лихі вчинки. Хлопчики й дівчатка залюбки пригощалися тортиками й пиріжками, а потім і самі створили свої кулінарні витвори, розмалювавши солодкими й смачними фарбами пряники. Вийшло дуже гарно, весело й смачно. Так смачно, що дехто з юних художників не втримався і посмакував своїми пряничками прямо на майстер-класі.

Привітала діточок і директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних: «Вітаю вас всіх з цим чудовим святом, яке відкриває перелік  Новорічних свят. Нам, дорослим, також хочеться опинитися у дитинстві, прокинутися і знайти солодкий подаруночок. Бажаю всім вам любові, злагоди, приємних сюрпризів, мирного неба над головою, і щоб усі ваші мрії здійснювалися, а вашим батькам — вірити в дива і в те, що темряву завжди перемагає світло. Бажаю, щоб Святий Миколай приніс нам перемогу!» Привітав малечу й директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш: «Вітаю вас всіх з цим добрим святом. Сьогодні буде багато сюрпризів, подарунків, танців та цікавих конкурсів. Я впевнений, що коли ви станете дорослими, то все одно будете згадувати, як чудово було на Святого Миколая. Дякуємо вашим батькам, завдяки мужності й відвазі яких ми маємо змогу жити й святкувати. Зі святом Святого Миколая!».

Женя Алєщєнко навчається у шостому класі. Він не вперше зустрівся зі Святим Миколаєм. Той попередній був не дуже схожим на цього, але всі вони добрі і дуже люблять дітей. «Я був чемним весь рік, і вважаю, що заслужив на подарунки, — говорить Женя. — А ще я стараюся добре навчатися. Мій улюблений предмет — інформатика. Як виросту, хочу стати програмістом. Святий Миколай приїхав до нас зі снігового мегаполіса. Його люблять всі діти, бо він приносить дарунки, щастя, ну, а декому й різочку. Але щоб її не отримати, треба добре себе поводити. А сьогодні мені найбільше сподобалося розмальовувати пряники і водити хороводи. Щастя всім, миру і солодощів!»

Шестирічна Іринка Іванова прийшла на свято з мамою Олександрою. Мамі багато що сподобалося. «Про святого Миколая я дізналася ще як навчалася в школі, — пригадує мама. — Він світлий, щедрий, розумний, добрий, веселий і дуже любить діточок. Організатори сьогодні дуже постаралися. Мені сподобалися прикраси, смаколики, розмальовувати пряники, гарна фотозона, хороші артисти. Ми вперше на такому заході. Відволіклися від невеселих новин, поласували. Вдячні за чудове свято!» Іринка завершила ласувати пряником і приєдналася до розмови. «Я навчаюся у 1-В класі, — каже Іринка. — Найбільше мені подобається урок «Аплікації». Там треба вирізати і клеїти. А сьогодні мені сподобалося розмальовувати пряник. А іншого я візьму додому і також розмалюю його. Ще мені сьогодні сподобалися танці і Святий Миколай. Я знаю про нього віршик. «Святий Миколаю, прийди до нас з раю! Принеси нам дари кожному до пари. Цукерки смачненькі, булочки пухкенькі, книжечок багато — читати у свято».

Євген Соловйов до мобілізації працював машиністом вагоноперекидача у вогнетривно-вапняному цеху. Він брав участь у найзапекліших боях, за Бахмут, зокрема. Євген отримав важке поранення. «На жаль, я не зможу більше працювати на своєму робочому місці. Вади здоров’я, отримані на війні, не дозволяють. Зараз мені підбирають інше місце. Я тут з сином Марком та донечкою Вікторією. А дружина зараз на нічній зміні у нашому цеху. Вона транспортувальниця, керує роботою конвеєрів. Мені тут дуже подобається і дітям також. Марку сподобалося танцювати, а Вікторії подобаються Святий Миколай і Чортеня. Марк вперше бачить Миколая. Ми отримали багато чудових вражень. Дякую за це усім організаторам свята та нашим захисникам».

Всі фото із заходів качайте за посиланням:

https://fex.net/uk/s/xcr7yyb

Категорії
Новини

Про відпустки та святкові дні у воєнний час

На запитання відповідає менеджер з організації праці (розвиток систем оплати праці) управління з організації та оплати праці адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Тетяна Абрамова.

– Підкажіть, будь ласка, а якщо я захворів під час відпустки, то як мені бути? Чи будуть перенесені дні відпустки, якщо я оформлю лікарняний?

– Згідно зі статтею 78 Кодексу законів про працю України дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.

Якщо під час перебування в щорічній відпустці працівник захворів і в нього є документальне підтвердження — листок непрацездатності, невикористані дні такої відпустки повинні бути йому надані або шляхом продовження відпустки, або шляхом перенесення залишку відпустки на інший період, але тільки у межах 12 місяців після закінчення робочого року, за який надана така відпустка. Рішення про продовження або перенесення відпустки приймається за згодою між працівником та роботодавцем.

Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє рішення продовжити або перенести відпустку на бажаний термін та про причини продовження або перенесення відпустки. Своєю чергою роботодавець має видати наказ про продовження або перенесення відпустки. Підставами для такого наказу є листок непрацездатності та заява працівника. Відпустку продовжують або переносять на кількість календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки.

– Скільки днів на рік наразі я можу взяти відпустку власним коштом?

– Максимальний строк відпустки без збереження заробітної плати, яка може надаватися працівнику за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, збільшено з 15 до 30 календарних днів на рік (ч. 2 ст. 84 КЗпП, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки»).

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження, як раніше, строку 30 днями — тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (ч. 4 ст. 84 КЗпП).

– Чи оплачуються нам дні державних свят, в які ми не працюємо, наприклад, 25 грудня — Різдво?

Нагадаємо, що під час дії воєнного стану святкові дні не вважаються вихідними, як у мирний час. Йдеться зокрема, про великі державні та церковні дати. Відповідно до закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вони стали звичайними робочими днями. Проте з метою створення сприятливих умов для відпочинку, адміністрацією підприємства прийняте рішення про встановлення додаткових днів відпочинку для працівників, зокрема 25 грудня – Різдво Христове (згідно з затвердженими графіками роботи на 2024 рік). Робота у цей день оплачуватиметься додатково.

Категорії
Наші люди Новини

Любов на все життя

Вона нервова та небезпечна. Але він любить її, і живе з нею вже 27 років. Бо це його… робота – рятувати людей. І звичайно ж після стресів і навантажень необхідно відновлювати сили – фізичні й ментальні. У старшого майстра газорятувальної служби Сергія Александровича є такий універсальний рецепт! І він ділиться ним у нашій щомісячній рубриці про подорожі та відпочинок.

«Мій тато родом з Білорусі, де багато лісів, – почав свою розповідь Сергій Александрович. – Раніше ми їздили в гості до родичів. Мені змалечку подобалися походи в ліс по гриби. З того часу ліс став для мене великою радістю та надійним засобом зняти стрес і не тільки. Ви коли-небудь були у вранішньому лісі? От що я називаю справжньою ароматерапією! Ці аромати надзвичайно різноманітні. Хвойний ліс пахне по-своєму, листяний має свої аромати. Перед дощем і в суху погоду запахи також різняться, і всі вони чудові! У лісу свій аромат на кожну пору року. А ще краплі роси тихенько скочуються листям та гілям, і чутно монотонний шум від мільйонів крапель, як у тропічному лісі. І ти наче розчиняєшся у цих ароматах та чаруючому шелесті».

Є кілька лісистих місць, які приваблюють затятого грибника Сергія Александровича. Це ліси на Кременчуцькому водосховищі, за Гурівкою недалеко від Кривого Рогу, поблизу Олешок на Херсонщині, на окупованій нині території, Черкаські ліси… А у 2011 році він відкрив для себе місце відпочинку, яке з того часу вважає найкращим. Це село Поляна на Закарпатті, де б’ють із надр джерела цілющої мінеральної води «Поляна Квасова». А разом з водою Сергій відкрив для себе гори, порослі мальовничими лісами, ну й, звичайно ж, з грибними місцями.

«Вперше я приїхав туди на відпочинок та оздоровлення за профспілковою путівкою, – згадує Сергій. – Поселився, записався на процедури та мерщій до лісу. Що там за гриби, які з них їстівні, а які отруйні, я не знав. Місцеві не дуже поспішали ділитися інформацією про грибні місця, та воно й зрозуміло. Хоча траплялися й відкриті люди. Почалося моє вивчення місцевості та всього, що пов’язано з грибами. Тут дуже важливо розписати процедури у санаторії так, щоб був час на улюблене хобі. Мені подобається ходити по гриби до сходу сонця. Очі не сліпить, світлових плям немає, а головне – ніхто ще не встиг пробігтися лісом перед тобою, бо є такий жарт: хто раніше встав, той і наївся».

Сергій поділився ще кількома «лайвгаками» щодо походів по гриби. Найперше – треба мати GPS-програму у смартфоні, яка працює без інтернету. А тим, хто любить заходити на багато кілометрів, бажано придбати спеціальний прилад – GPS-трекер, який коштує кілька тисяч, але набагато надійніший, ніж просто програма.  

«Тих, хто користується смартфоном, хочу застерегти. У лісі воно так: там шишечку побачив і сфотографував, тут грибочок, а ось  сосенка, жучок, павучок… Заряд сідає непомітно, тож треба економно його використовувати, або ж мати повербанк, – підказує Сергій. – Обов’язково треба мати пляшку з водою. Взувати треба чоботи, навіть, якщо немає дощу. Бо зранку в лісі така роса, що вмить намочить будь-які кросівки, та й можна неочікувано вийти на заболочену місцину. Повертатися бажано тією ж стежкою, щоб не заблукати. Зі мною був такий випадок. Забрався я далеко, і вирішив зрізати, та ще й відкрити нові місцини. З гори здавалося, що все легко вийде. Але спочатку довелося брести через болітце. Дуже боявся провалитися, аж ноги трусилися. Обійшлося. А потім вийшов на скельник…Завжди пам’ятатиму ту пригоду. Насилу вийшов. З лісом не жартують».

Сергій кілька разів був у Поляні. Зараз він вже непогано розбирається у місцевих грибах. За можливості приїздить сюди восени. З вересня по листопад збирає підберезники, підосичники, опеньки, лисички, білі гриби. Трапляються й оленячі ріжки, які схожі на корали, та гриби-парасольки. Парасольки – це чудернацькі гриби, які зовсім не схожі на їстівні, а скоріш на поганки з казок про бабу Ягу. Вони дуже смачні. За смаком вони схожі на куряче м’ясо. І це не єдині чудернацькі створіння у грибному царстві.

«Нещодавно за Гурівкою я знайшов дивні гриби. Ззовні вони нагадували шматки печінки. Я їх не чіпав, бо золоте правило є не лише на виробництві, а й у грибників. Воно просте: «Не знаєш, що за гриб, не чіпай!». У таких випадках я невідомі гриби фотографую і вже вдома за допомогою книжок, інтернету, знайомих розбираюся, що воно таке, і чи можна його їсти. Так от, моїм новим «знайомим» виявився печінковий гриб, що ще називають тещиним язиком. Він не лише їстівний, а ще й вважається альтернативою м’ясним стравам і має безліч корисних властивостей. До речі, я полюбляю не лише збирати, а й смакувати своїми трофеями. Готую сам. Кожний вид грибів підходить до тієї чи іншої страви. Наприклад, лугові печериці (набагато смачніші ніж магазинні) ідеальні для смажіння у сметані або просто на олії з цибулькою. Білі гриби також смачні, але я вважаю, що це розкручений бренд, як «Adidas» чи «Bosch». Сказати що вони найсмачніші я не можу. А грибна юшка, як на мене, найсмачніша з сушених підберезників та підосичників, але у кожного свій смак».

Є багато рецептів грибної юшки, і Сергій поділився своїм. На 2-літрову каструлю потрібна складена з двох долонь жменя сушених грибів, картоплина з кулак, середня цибулина, жменя дрібної вермішелі та 50 г вершкового масла. Гриби він замочує у воді на 30-60 хв, ріже їх дрібними шматочками та ставить на вогонь. Якщо гриби збирав сам, то використовує воду, в якій замочував. Якщо купляв, то про всяк випадок воду зливає і замінює свіжою. До грибів і середньо порізаної картоплі додає дрібно порізану цибулю. А коли картопля, цибуля й гриби майже зварилися, додає вермішель. Вона не повинна розваритися! Через кілька хвилин Сергій додає масло, солить за смаком, і юшка готова! Обіцяв і нас колись запросити й почастувати.

«За грибними рекордами я ніколи не ганявся, – продовжує Сергій. – Але колись знайшов білого десь до кілограма. Тобто майже кілограм, а не так як в одній кумедній ситуації. Колись поїхали ми з друзями на рибалку на Південний Буг. Зима. Крига. Кльову немає. Далеченько від нас далі від берега ще група, чорні цятки –люди. І тут вертається один з наших. Каже: «Саня судака зловив. Десь до кілограма». Ми ж знаємо, що судак ходить зграями. Тож підриваємося, хапаємо свої снасті, речі і чимдуж біжимо назустріч омріяним судакам. Прибігаємо захекані, мокрі. «Саня, покажи ж судака!» А в нього малесенький такий судачок. Яяяк!!! Нам же казали, що до кілограма! «А що ж він, більше кілограма, чи що?» До речі, гумор – це також дуже важлива складова нашого життя, особливо у важкі часи».

На жаль, далеко не всі цікаві історії та лайфгаки від Сергія Александровича ми змогли вмістити у цій статті. Але вже цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, що природа, походи в ліс, у гори – це найкращі ліки проти стресів та поганого настрою. А збирати гриби – це не лише захоплює, а ще й смачно. Не вірите? Спробуйте грибну юшку або інші страви з грибів. Не пошкодуєте!

А всім, хто хоче поділитися історіями про свій відпочинок, нагадуємо, що ми раді допомогти вам створити ці історії і опублікувати на нашому сайті metalurg.online та в газеті «Металург».

Звертайтеся: т. 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за  посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA або https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua  Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів та надихнемо тих, хто лише мріє про це, але ще не наважився. І не важливо, про що це буде – гірський похід, поїздку до Львова чи відпочинок в Одесі, оздоровлення в Моршині чи екскурсія на криворізькі відвали, мандрували ви вчора чи багато років тому. З часом цінність вражень не зменшується, скоріш навпаки. Тож подорожуймо разом.