Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

А!фішка на 6 та 7 вересня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

7 вересня об 11:00 раді бачити глядача на виставі запрошуємо переглянути виставу-казку «Каліф лелека» за однойменною казкою відомого німецького казкаря-романтика Вільгельма Гауфа. Сталося це дуже давно, у світі тоді не знімали кіно, а от казки полюбляли усі. Правив Багдадом могутній Каліф. Мав чудовий палац і безліч багатства, піддані його шанували і любили, та все одно Каліф сумував і нудьгував і прагнув чогось невідомого. Одного разу на базарі таємничий Крамар запропонував володареві чудову скриньку, а разом із нею здатність перетворюватися на комах, птахів і тварин і розуміти їхні мови. Відтоді почалися захопливі пригоди Каліфа і його вірного Візира.

7 вересня о 17:00 чекаємо вас на комедії-дивертисменті Fata Morgana. Кожен митець мріє про визнання, успіх, славу і готовий шукати досягнення заповітної мети хоч на краю світу. Але оплески, квіти, зрештою, успіх і слава – що це насправді: нагорода за талант, багаторічну наполегливу віддану працю і вірність «своєму» глядачеві чи лише швидкоплинна зваблива, зрадлива примара – Fata Morgana, у гонитві за якою може трапитися будь-що?

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв

6 вересня о 12:00  пропонуємо на розсуд глядача музичну виставу «Всі миші люблять сир». Це прекрасна та зворушлива історія дружби та кохання, які долають будь-які перешкоди. Казка не лише для дітей. Її можна переглядати сім’єю, адже за допомогою казки театр говорить з дітьми про дуже серйозні речі – як у цьому житті не зрадити собі навіть заради високої мети, не розгубити найкраще в собі – дар любити, дружити, вірити в чудо, вміти бачити й чути того, хто поруч.

6 вересня о 17:00 чекаємо глядача на пластичній драмі «Акакій». Це історія маленької людини, яка опинилася на смертному ложі і яка заново переживає своє життя по волі Фатума-долі. Що він знав, що бачив крім канцелярського пера і паперу? Мистецтво витонченого письма було ним доведено до досконалості. Маленька платня, скупе харчування поступово перетворило його на людину без бажань. Але нова шинель, як нав’язлива мрія, постала перед його очима. Він був настільки вражений володінням прекрасного і теплого, що шинель стала відчуттям щастя, яке зайняло всю його свідомість. Але, втративши шинель під час пограбування, тупе бездушне ставлення до нього його керівництва шокувало його настільки, що з цим відчуттям він вже не зміг впоратися.

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

6 та 7 вересня запрошуємо на екскурсію на берег Тилігульського лиману з дегустацією устриць та вина. На вас чекає унікальний комплекс відпочинку – Ойстервіль, що знаходиться в затишній бухті Тилігульського лиману, серед мальовничих пейзажів первісної природи. Там ви почуєте пізнавальну розповідь про життя устриць та особливості вирощування молюсків на фермі, а також дегустація устриць та вина та відпочинок на березі лиману.  Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

6 та 7 вересня пропонуємо вам екскурсію до парку-готелю «Скіфію». База розташована в екологічно чистому та мальовничому місці, на березі річки Чорний Ташлик. Виїзд з Кривого Рога о 06:00. Збір по місту. На вас чекають чудова територія, чиста водичка, прекрасні локації для фото, три басейни. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

6 вересня о 10:00 запрошуємо на пішохідну екскурсію «Вулицями міста до… 44 кварталу». Місце збору: зупинка «Гірник». Ви почуєте локальну історію від поміщиків до сучасності, як змінювалися назви вулиць та парків цієї частини міста, трохи про архітектуру і архітекторів, коли започатковано будівництво кварталу та прізвище скульптора, який залишив «свій слід» на ПК «Центральний». Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

6 вересня о 15:00 запрошуємо на  пішохідну екскурсію «До парку «Веселі Терни».  Місце збору: зупинка «Центральна». Що на вас чекає? Цікаві розповіді про історію міста та його районів. Ми разом відкриємо для себе історії поміщиків Харіних та Новопавлівки, відвідаємо найстаріший парк Кривого Рогу – «Веселі Терни» та знайдемо величні дуби, занесені до реєстру вікових дерев. Реєстрація за тел.: 0961197549, 0982556455.

7 вересня о 08:00 запрошуємо вас на одноденний тур «Зелена садиба Зелений гай+катання на каяках». Місце збору: 95 квартал, зупинка у напрямку Центрально-Міського району.  На вас чекає неймовірна пригода, що поєднає в собі: знайомство з милими тваринками, коли ви зможете погодувати, погладити та сфотографуватися з козами, кіньми та іншими мешканцями ферми, гастрономічний рай: екскурсія сироварнею та дегустація свіжих сирів з фруктами, від яких просто голова обертом. А також водна стихія: катання на каяках по річці Мокра Сура та час для відпочинку на пляжі. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

Категорії
Наші люди

Про обладнання «під ключ»

На промисловому обладнанні добре знається Ігор Лисенко, технік з ремонту та обслуговування механоустаткування агломераційної фабрики департаменту чавуну та сталі. За свої досвід та професіоналізм він отримав найвищу нагороду підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

Коли ми користуємося побутовою технікою, нам навіть на думку не спадає, а як же вона працює, який всередині механізм, вузол або деталь головний? Якщо техніка починає давати збої, або потребує профілактики, зазвичай ми її не чіпаємо, поспішаємо за ремонтом до майстрів до сервісного центру.

 Це стосується і виробничої техніки. От тільки ремонтники тут завжди поруч в цехах. Щодня вони пильнують, щоб залізні організми працювали чітко і без збоїв.

В агломераційній фабриці «АрселорМіттал Кривий Ріг» за станом здоров’я механічних помічників щодня дбає Ігор Лисенко. Разом зі своїми колегами – техніками з ремонту та обслуговування механоустаткування, він завжди турбується про справність численого обладнання.

«На підприємстві я працюю вже 27 років, мав справу з різноманітним та дуже складним обладнанням, але кожного разу «спілкуюся» з ним, як вперше. Нові машини, механізми, реконструкції, технології – все змінюється із шаленою швидкістю, тільки встигай вчитися», – усміхаючись, говорить Ігор Лисенко.   

Роботу на підприємстві Ігор розпочинав у доменному цеху № 1, працював у ЦРМУ № 1. Багато хто знає його по такому проєкту, як Оптимус, де кваліфіковані спеціалісти дбали про вдосконалення виробництва та мінімізацію затрат.

По завершенню проєкта Ігор перейшов працювати до аглоцеху № 2 (зараз аглофабрика). Тут він займається підготовкою та організацією ремонтів агломераційного обладнання. Такого, наприклад, як агломашини, конвеєри, електрофільтри, обладнання ексгаустерного відділення тощо, всім, що пов’язано з технологічним процесом. Також в його компетенції замовлення матеріалів, контроль їх постачання, безпосереднє використання тощо. Ігор Лисенко разом із колегами-техніками з ремонту Сергієм Клочком, Миколою Бойком та майстром дільниці Андрієм Карнішиним дбають «під ключ» про увесь комплект ремонту та обслуговування обладнання аглофабрики.  

«Рішенням пов’язати своє життя з виробництвом я зобов’язаний мамі Валентині. Вона багато років працювала на тоді ще «Криворіжсталі», була слюсарем-ремонтником, машиністкою крана, – розповідає Ігор. – За фактом, я виріс на виробництві, адже мама часто брала мене з собою на роботу, в ті часи хоч і неофіційно, але це дозволялося. Коли садочки з різних причин закривалися, найчастіше через відключення води, я йшов з мамою на завод, як тоді казали. Мені дуже подобалося бути тут, бачити, як працює техніка, які процеси відбуваються. А мама завжди казала: «Іди на завод, він завжди прогодує».

Про отримання найвищої нагороди підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ігор Лисенко згадує, як про велику та дуже приємну несподіванку. Він взагалі не сподівався на це, і вважає, що в цьому заслуга не тільки його, а й усіх спеціалістів, які працюють з ним поруч. «Цієї нагороди гідний кожен з нас, адже ми працюємо разом. А особисто для мене, то велика честь та відповідальність, – зазначає Ігор. – Я дуже зрадів нагороді, мене привітали мої друзі, колеги, найбільше пораділа дружина Наталія, яка теж працює у нашому цеху машиністкою конвеєра. З моменту вручення нагороди у мене є бажання бути ще більш відповідальним. Чому я так кажу? Бо інколи опускаються руки, коли чуєш погані новини з фронтів, коли приходять звістки про загибель людей, яких ти добре знав. Я розумію, що нам усім зараз потрібно працювати і за них також, це закон виживання. Я впевнений, ми і з цим впораємося. Треба трохи часу, сил та віри в перемогу».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув наш колега Станіслав Вознюк

Старший майстер модельної дільниці фасонно-сталеливарного цеху «Ливарно-механічного заводу» Олена Вавренюк багато років працювала поруч зі Станіславом Вознюком. «Коли я дізналася, що Станіслава вже немає з нами, у мене наче щось відірвалося всередині. Наче не стало частини душі, – говорить Олена. – Він був творчою, світлою людиною. Коли почалося повномасштабне вторгнення, і багато з нас не уявляли, що воно буде, Станіслав спокійно промовив: «Сергіївно, все буде добре».

Станіслав працював модельником дерев`яних моделей. Тобто сталеві вироби, які виготовляв цех, спочатку виникали в уяві Станіслава, втілювалися в дереві, а вже потім наливалися металом у формах. Безліч деталей пройшло через руки майстра. «Станіслав завжди працював  і жив з гумором, усмішками, – згадує Олена Вавренюк. – Дуже позитивним він був. Чоловік з бездоганною 3D уявою. Ота карта України на в`їзді до нашого цеху – витвір його рук, його душі. Завжди пам`ятатимемо справжнього майстра, патріота України, нашого захисника Станіслава Вознюка».

Станіслав Вознюк взяв зброю до рук у серпні 2022 року. Він був командиром танкового взводу. 19 серпня 2025 року наш колега загинув, боронячи місто Куп`янськ Харківської області від російських загарбників.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам загиблого героя Станіслава Вознюка.

Категорії
Новини

Автоматичний гачок для температури

Проєкт Виробництва світового класу WCM, спрямований на досягнення нульового травматизму, дозволив суттєво зменшити кількість небезпечних операцій з вимірювання рідкої сталі в проміжному ковші у відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Перед розливанням на машині безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) сталь доводять до необхідних технологічних вимог у стальковші на установці позапічної обробки сталі. Далі стальківш передають на МБЛЗ, де рідка сталь потрапляє зі стальковша у проміжний ківш, з якого сталь розливають шістьма струменями. Розливальникам необхідно знати температуру сталі у промковші, щоб правильно розраховувати режим розливання і корегувати його за необхідності. Раніше замір температури виконувався виключно вручну. Розливальник сталі занурював засіб для вимірювання під назвою «термопара», у рідку сталь, як рибалка занурює гачок з наживкою в річку чи озеро, і оператор МБЛЗ та старший розливальник таким чином отримували необхідні для ведення процесу розливання температурні параметри.

«Заміри проводилися 4-5 разів протягом розливання кожної плавки. Це технологічна необхідність, –  пояснює старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Тобто 4-5 разів протягом 50 хвилин людина наражалася на кілька небезпек одночасно. Уявіть, спочатку розливальник підіймається сходами на майданчик, який знаходиться на небезпечній висоті. Потім з цього майданчика він заміряє температуру. У безпосередній близькості до ковша зі сталлю з температурою 1550 градусів за Цельсієм. Для стороннього глядача – це ефектне видовище: сяйво від металу, вилітають вогняні бризки! Але самому вимірювачу непереливки. Звичайно, він екіпірований, має всі необхідні засоби індивідуально захисту. Але загроза не зникає повністю, та й комфортними такі умови праці не назвеш. Роками це вважалося виробничою необхідністю. Але наша команда з впровадження проєкту вирішила зламати стереотипи».

А що, якщо вимірювати температуру не вручну, а застосувати автоматику? Ця ідея була підтримана начальником конвертерного цеху Дмитром Васильєвим, керівником департаменту з виробництва чавуну та сталі Дмитром Тереховим, а керівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» ухвалили рішення про виділення чималих коштів. Повномасштабна війна, котрий рік підприємство працює в мінус, але життя й здоров’я працівників – це пріоритет. Одним з керівників реалізації проєкту призначили саме Владислава Тюріна.

«Зараз температуру сталі у більшості ковшів вимірює спеціальна система без участі розливальника із зондом та термопарою, –  пояснює Владислав Тюрін. – А дані через WI-FI отримує оператор, що керує процесом та старший розливальник. Тобто розливальникам більше не треба часто опинятися у зоні шалених температур та пекельних бризок сталі. На жаль, повністю виключити ручні вимірювання ми поки що не можемо. Інколи доводиться виконувати контрольні заміри, щоб перевіряти коректність роботи автоматизованої системи. Але таких операцій, а значить, і загроз стало менше в рази. Можливо, ми знайдемо спосіб позбутися і цих загроз. Шукаємо».

Фахівці з безперервного розливання сталі проінформували, що крім основного здобутку – мінімізації частоти проведення однієї з найнебезпечніших виробничих операцій, проєкт мав позитивний вплив і на саме виробництво. Зараз оператор отримує дані про температуру не 4-5 разів на плавку, а в онлайн-режимі, що дозволяє йому швидко корегувати процес. А це позитивно впливає на собівартість та якість сталевих заготовок. А ще новий спосіб заміру температури сприяє меншому зношуванню вогнетривких матеріалів промковшів, адже занурення термопари викликає бурління сталі усередині ковша і, відповідно, швидше псування вогнетривкого шару.

«Так, це один з проєктів, який має комплексний ефект, –  підсумував інженер WCM Олександр Шнітков. – Основний наш здобуток – працювати людям стало набагато безпечніше, покращилися умови праці та ергономіка. А зростання ефективності виробництва стало приємним бонусом. Наразі проєкт реалізовано приблизно на 80 відсотків. Триває оснащення автоматизованими системами заміру ще кількох ковшів. Робота із досягнення нульового травматизму не припиняється».

Категорії
Новини

Артстудія для цехових митців

Цех металоконструкцій «Ливарно-механічного заводу» створив майданчик, використання якого дозволить фарбувати цехові вироби безпечно та швидко.

Колектив ЦМК виготовляє величезний спектр виробів для всіх виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг». Також цех має замовлення від зовнішніх клієнтів. Багато з того, що виробляє ЦМК, потребує ґрунтування та фарбування. Донедавна підрозділ мав доволі обмежені властивості для виконання цих операцій. Роботи проводилися у приміщенні цеху. Кожного разу доводилося докладати значні зусилля та витрачати час для організації робочих місць для фарбування та створення безпечних умов виконавцям та їх колегам, які працювали поряд, адже аерозолі лакофарбових матеріалів, м’яко кажучи, не корисні для тих, хто їх може вдихнути та при потраплянні на поверхню шкіри. «Переважну більшість робіт з фарбування виконує саме замовник, але ми віримо, що ситуація зміниться з появою майданчика у нашому цеху, – говорить начальник ЦМК Микола Грицан. – І перші ознаки вже є. Наприклад, оцей гуркіт для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» – один з перших виробів, пофарбованих на новому майданчику. Ми запропонували це замовникові, і він погодився. Уявіть собі, що клієнт, наш або сторонній, отримує непофарбований виріб. А йому треба, щоб конструкція була захищена від корозії, від опадів спеціальною фарбою. І сам замовник організовує пофарбування: шукає виконавця, транспорт, витрачає час та кошти на перевезення й виконання робіт. А так покриття виробу вже буде внесено у документацію з урахуванням фарби, строків, ціни тощо.

Микола Грицан пояснив, що використання нового майданчика – це нові можливості як для ЦМК, так і для замовників його виробів. Адже клієнт виграє час та, ймовірно зекономить кошти, а виконавець отримає прибуток за фарбування. Начальник цеху сподівається, що деякі потенційні клієнти, знаючи, що виріб буде виготовлено, як кажуть, «під ключ», тобто з пофарбуванням, обере саме ЦМК з-поміж інших виконавців, бо не буде заморочуватися над нанесенням захисної ґрунтовки та фарби, отримавши все в комплексі.

«Майданчик складається з відкритої та закритої частин, – пояснює очільник ЦМК. – Поки що працює лише відкритий майданчик, просто неба. І саме тут хлопці завершують покриття гуркоту захисними шарами. Незабаром він поїде на ГД. Як бачите, доступ транспорту зручний, а оцей електромостовий кран без проблем відвантажить виріб. А ось закрита частина – будівля, яку працівники цеху побудували самі. Вона має ширину 6 м, довжину 22 м та висоту 4 м. Тобто, більшість наших виробів ми скоро зможемо фарбувати під дахом, в утепленому приміщенні,  незалежно від примх погоди. І сушити, до речі, також. Всередині прокладено рейки і встановлено чималенький візок для транспортування виробу. Дах над приміщенням знімний, тож за потреби ми зможемо доставити виріб для фарбування краном згори. Зараз ми працюємо над вентиляцією всередині. Як тільки вона буде готова, роботи можна буде виконувати у приміщенні».

А поки робота триває на відкритому майданчику. Два працівники у білих костюмах, масках та із захисними щитками, схожі на героїв фільму про ліквідацію наслідків епідемії, обробляють за допомогою спеціального устаткування чималий гуркіт. Вони – котельники ЦМК, але пройшли курси цільового призначення. А наразі опановують другу професію – маляра. Саме їм доручено довести виріб до повної готовності, щоб не лише міцно та якісно, а й без шансів для корозії. Побажаємо ж Олександру та Максиму легкої, продуктивної та безпечної роботи, а цехові – нових перспективних замовлень.

Категорії
Новини

Владислав Жаріков віддав життя за свободу України

Виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, шостого лютого 2025 року загинув наш колега – помічник машиніста тепловоза ЗЦ-2 Владислав Жаріков, а, за військовим званням молодший сержант.

Життя захисника Владислава Жарікова обірвалося під час штурму окупантів на околиці селища Удачне Донецької області. Після запеклого бою наш колега вважався зниклим безвісти. Лише 23 серпня 2025 року за результатами молекулярно-генетичної експертизи стало відомо, що Владислав Жаріков, на жаль, загинув від куль ворога.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав працював помічником машиніста у залізничному цеху № 2.

«До нашого цеху Владислав прийшов у 2017 році, і перші місяці він, як стажер, був у моїй бригаді, – розповідає Ян Глушняк, машиніст тепловоза ЗЦ № 2. – Його батько працює у нас машиністом тепловоза, але Влад хотів самостійності, «я сам буду опановувати професію», повторював він, і наполегливо вчився. Тоді ми разом працювали у гірничому департаменті, вивозили породу, концентрат, агломерат. Владислав одразу показав себе, як цілеспрямована людина, яка хоче стати професіоналом та досягти успіхів у своїй справі. Він був дуже уважним, ставив багато запитань по роботі. Було одразу зрозуміло, що Влад прагне розвитку. Якби не війна, я впевнений, він став би машиністом тепловоза та продовжував рухатися вперед у професії.  За характером Влад був веселий, людяний, завжди готовий допомогти. Та й в особистому житті у нього було все гаразд. Але війна змінила його долю. Захищати Україну Влад пішов з перших днів повномасштабного вторгнення росіян. Дуже важко та гірко усвідомлювати, що Владислава Жарікова більше немає з нами. Йому назавжди залишиться 28 років».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника.

Світла пам’ять Герою!