Позначка: арселорміттал кривий ріг

Категорії
Новини

«Вітаю тебе, мій рідний комбінат»

Вони віддали не один рік життя Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінату, зараз гірничому департаменту. Це завдяки їм він став одним з найміцніших, найпотужніших підрозділів великого підприємства, який гідно витримує усі випробування та виклики. З нагоди 65-річного ювілею ГД для ветеранів комбінату була організована екскурсія підприємством – вони побували у кар’єрі № 2-біс, на рудозбагачувальній фабриці № 2 та у музеї підприємства.

Ранок п’ятого листопада – 65-го року народження гірничого департаменту – розпочався для ветеранів, як у роки їхньої праці на ГД. Ветерани поспішали до прохідних рідного комбінату. Привітання, рукостискання, обійми, щирі усмішки – емоції від зустрічі зашкалювали, адже з деякими колегами вони не бачилися багато років.

Ветерани з увагою роздивлялися стенди з архівними фотографіями, які нагадували про події минулих часів та людей, які брали активну участь у становленні гірничого департаменту.

«Головне для підприємства – це його люди, – вітаючи ветеранів, сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). – Завдяки людям наше підприємство будувалося, набувало досвіду, формувало традиції, розвивалося. Завдяки людям, тут здійснювалися перші виробничі рекорди, які надихали на подальшу працю та були гордістю для колективу. Наприклад, на цій зустрічі є ветеран, який був учасником видачі першої тонни концентрату на рудозбагачувальній фабриці. Сьогодні справу ветеранів гідно продовжує наше покоління. Ми хочемо, щоб ветерани на власні очі побачили наші здобутки, а також свої цехи, промислові майданчики, де вони раніше працювали. Звичайно, за роки тут багато чого змінилося. Ми розказали ветеранами про сьогоднішній день нашого виробництва, про продукцію, ремонти, нове обладнання, техніку. Своє 65-річчя гірниче виробництво відзначає у складні часи, в України триває війна. Багато працівників ГД зараз на лінії вогню – вони стоять на захисті усіх нас. Ми пишаємося ними, шануємо пам’ять загиблих та своєю працею підтримуємо економіку країни. Ми робимо усе можливе для збереження та зміцнення нашого виробництва».

Керівництво, працівники гірничого департаменту та ветерани вшанували пам’ять загиблих у цій війні захисників-працівників підприємства. До підніжжя пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава» лягли квіти.

Подорож із минулого у сучасне

Автобус рушив, і ветерани майже прикипіли до вікон – через прохідну вони прямували до кар’єрів ГД. Цей шлях закарбувався у пам’яті багатьох ветеранів, адже ним багато років тому у вахтовках вони їздили сюди на роботу.

«Дивлюся на другий кар’єр, і на радощах від нашої зустрічі аж сльози на очі навертаються. Скільки років я тут працював, скільки цікавих подій тут відбулося, а які чудові люди тут працювали, – ділиться враженнями ветеран ГД Яків Майданник. – Зараз кар’єр великий, його і оком не охопиш. Раніше він був набагато скромніших обсягів, а руда вивозилася не лише великими самоскидами, а й залізничним транспортом. Колись тут були колії, якими я їздив, бо був машиністом тепловозу. У ГД я пропрацював з 1961-го по 1990-й роки».

Уважно роздивляється навкруги і Любов Братченко. За 25 років роботи в ГД вона працювала на різних посадах, була й заступником начальника цеху товарів народного споживання (був і такий колись), інженером-технологом в управлінні капітальних та поточних ремонтів, займалася профспілковими справами. «На території комбінату я не була 10 років. Свого часу я була майже у кожному куточку, у кожному підрозділі гірничого департаменту. Тож мені зараз дуже цікаво побачити зміни, які тут відбулися, – говорить Любов Опанасівна. – Для мене наш департамент, наче родина, кожен працівник –  рідна людина. Хочеться, щоб ГД і далі розвивалося, щоб наші чоловіки повернулися з війни живими та здоровими і продовжили таку важливу справу гірників».

Біля оглядового майданчика гостей зустрічав Олег Кравченко, начальник рудоуправління ГД: «Ветеранам ми показуємо розвиток гірничих робіт у кар’єрі № 2-біс та техніку, яка зараз застосовується у роботі. Це бульдозер, навантажувач Комацу, Катерпіллер-самоскид вантажопідйомністю до 150 тонн. Деякі ветерани вже знайомі з цією технікою, та є й ті, яким вона у новинку. Ветерани ставлять багато запитань, їм все цікаво. Ми також розповідаємо їм про розвиток  кар’єрів, сучасні технології, які ми застосовуємо».

Особливу увагу до техніки виявив Микола Долгорук, він був водієм величезного самоскида Комацу. «На пенсію я пішов у 2005 році, – говорить Микола, – здається, що це було й не так давно, але пройшло вже 20 років. Як же мені приємно знову тут бути, бачити рідну техніку, яка стала ще сучаснішою та зручнішою. Я дуже хочу посидіти за кермом цього велетня та знову відчути його міць. Хочеться подякувати керівництву гірничого департаменту за таку можливість – згадати минуле, побачити сучасне, поговорити про майбутнє – це справжній подарунок на день народження ГД для усіх нас».

Анатолій Лещенко працював у ГД з 1973 по 2006 рік. Тут він пройшов шлях від електрика до заступника головного енергетика рудоуправління гірничого департаменту.

«Який розмах, який масштаб кар’єру, майданчик під велику техніку, оновлені, надійні електричні лінії! Все для мене нове, цікаве. Я переважно працював у третьому кар’єрі. Пам’ятаю, як до нас прийшли перші великовантажні Комацу, інша спецтехніка, як ми її опановували, як за допомогою неї ми розширювали  промислові майданчики. Наша справа продовжується та вдосконалюється, і це дуже тішить».

Ветерани підприємства побували ще й на рудозбагачувальній фабриці № 2, де виробляється концентрат високої якості. Також вони відвідали музей історії нашого підприємства.

«Без історії, людей, які її створювали, не буває майбутнього. Тому наші перші гості на день народження ГД – це ветерани, – говорить Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми дуже вдячні цим людям за їх працю, за той фундамент надійності, який вони заклали для розвитку нашого виробництва. Сьогодні лунало багато цікавих розповідей про людей ГД, згадувалися цікаві та значущі події минулого. Ми почули історію про те, як запускалася в роботу наша друга рудозбагачувальна фабрика, скільки концентрату вона тоді випускала, як розроблялися кар’єри, яка техніка тут застосовувалася тощо. Важливо, що ветерани завжди охоче ділилися своїм досвідом з молодим поколінням. Ви б бачили, з якою радістю та теплотою молодь у цехах зустрічала своїх вчителів. Хочеться побажати нашим ветеранам здоров’я, довголіття і мирного неба, щоб війна скоріше скінчилася, і наше підприємство набуло нових сил, можливостей та перспектив».

Категорії
Новини

Не подробиш – не збагатиш

На початку листопада свій 65 день народження відзначив один з найважливіших підрозділів гірничого департаменту – дробильна фабрика.

Основна продукція нашого гірничого департаменту – залізорудний концентрат з вмістом заліза 65,5 та 68 відсотків. Саме він використовується нашими металургами, а також відвантажується клієнтам як в Україні, так і за кордоном. Щоб отримати концентрат з таким високим вмістом заліза, здобуту гірниками руду збагачують. До збагачення її дроблять на дробильній фабриці, отримуючи з брил діаметром 1 м 20 см маленькі двосантиметрові шматочки. Збагачення без дроблення було б неможливим, тому роботу наших дробильників важко переоцінити.

Брили залізної руди тверді. Отримати з величезного шматка необхідні для збагачувальників шматочки завдання непросте. Як пояснив заступник начальника ДФ з технології Євген Разуваєв, такого результату досягають  шляхом кількох стадій дроблення.

«Для того, щоб забезпечити рудозбагачувальні фабрики сировиною, у нашому цеху працюють аж 26 дробарок – крупного, середнього та дрібного дроблення. Найпотужніші з них здатні дробити 3 тисячі тонн на годину, а це близько 30 вагонів з рудою. Процес складається з кількох етапів. А починається все з розвантаження вагонів-думпкарів, які привозять руду з кар’єрів. ЇЇ приймають бункерувальники. Дробильники руду дроблять, а транспортують до дробарок та на склад машиністи конвеєрів. Конвеєрів у нас близько 60, не рахуючи дрібні, довжиною 1-3 м. А от найдовший – 326 м!».

Між стадіями дроблення руду сортують. Для цього використовуються грохоти – великі металеві сита, які коливаються і просівають руду, ніби домашні сита – борошно. Шматки, які пройшли крізь сито, спрямовуються на наступну стадію або на РЗФ, а більші, ніж вимагає технологія, повертаються і дробляться повторно. Такий собі відбір, майже за Дарвіном. Наче все дуже просто, але як запевнив заступник з технології, то лише на словах. А взагалі-то отримати гарний результат дуже складно, а робота на фабриці важка та виснажлива. Особливо зараз, під час повномасштабної війни. Блекаути, перебої з водою, і основне – нестача кваліфікованих робочих рук і мізків.

«Багато хлопців пішли захищати Україну. Фактично ми маємо зараз удвічі менше працівників, ніж на момент повномасштабного вторгнення, – говорить стурбовано Євген Разуваєв. – Багато з тих, хто став до лав захисників, мають стаж 10 і більше років. І це не лише робітники, а й керівники різних рівнів. Тож у ці роки в екстреному порядку доводиться готувати керівників, підвищувати кваліфікацію робітників. Хорошим дробильником чи машиністом конвеєра за два дні не станеш. Люди роблять неймовірне: швидко вчаться та ще й працюють один за кількох. Такі часи. Їх треба перебороти. Ті, хто залишився на фабриці, непереборні оптимісти. Бо опустити руки зараз – це зупинити виробництво. Всі робимо можливе, а інколи й неможливе».

Євген Разуваєв подякував кожному своєму колезі. Від них – дробильників, машиністів конвеєрів, майстрів – багато що залежить. Адже не таємниця, що багато в чому саме виробництво й продаж концентрату допомагають підприємству вижити у ці надскладні часи.

«Вітаю всіх з нашим днем народження, – каже Євген. – Не дуже влучний час для святкування. Але зараз люди особливо потребують позитивних моментів. Хочу подякувати дробильникам Антону Петренку, Олександру Стойчеву, Денисові Мисніку, Олексію Ладичаку, змінному майстру Денису Чубенку, якого ми висунули на «Людину року ГД», начальнику дільниці Сергію Кожем’якіну, майстру з ремонту механоустаткування Олександру Гутніку, електрику дільниці Олександру Кузьменку та багатьом іншим. Вибачте, кого не назвав, я вам також всім дуже вдячний! Ми обов’язково переживемо ці важкі часи і будемо святкувати нашу перемогу!»   

Категорії
Новини

Ярмарок вакансій – ярмарок можливостей

Дізнатися про усі тонкощі виробничих професій, можливості працевлаштування, навчання, набуття професійного досвіду, отримати необхідні знання та перспективу кар’єрного зростання у міжнародній компанії молодь міста мала змогу на Ярмарку вакансій, який відбувся в Університеті АрселорМіттал.

Для знайомства з підприємством та виробничими професіями до Університету завітали здобувачі освіти з різних закладів освіти Кривого Рогу. Тут були представники ДУЕТу, Криворізького національного  університету, металургійних, гірничих та інших коледжів, ліцеїв міста. В цілому на Ярмарок вакансій зареєструвалися майже 70 учасників, а фактично на захід завітало вдвічі більше.

«Я закінчую навчання вже наступного року і планую здобути вищу освіту. Хочу стати менеджером, тож зараз визначаюся у якій сфері я зможу реалізуватися. Також вивчаю професії, які є у нашому місті. Ще є думка стати психологом. Поки що не визначилася, тож буду думати, час у мене ще є, – ділиться планами Марина Кривоніс, учениця Інгулецького ліцею. – Зараз мені потрібно дізнатися більше про різноманітні можливості, перспективи, тому я і прийшла на Ярмарок вакансій вашого підприємства».

«Під час першої зустрічі-знайомстві ми розповіли молоді про наше підприємство та нашу програму оплачувального стажування «GoPro»,– сказала Каріна Єрмолаєва, фахівець з підбору та адаптації персоналу. – Окремо зупинилися на робітничих професіях, які у нас зараз є пріоритетними. Наприклад, електромонтер, електрогазозварник, газорізальник, помічник машиніста тепловоза, слюсар-ремонтник, машиніст крана тощо. Також розповіли про інженерні вакансії у різних сферах виробництва. Ми пропонуємо студентам долучитись до програми оплачуваного стажування «GoPro – час стати професіоналом». Для молоді, яка тільки обирає свій професійний шлях, це є унікальною можливістю отримати перше робоче місце, реальний досвід роботи за професією та співпрацювати з досвідченими фахівцями. Кожен стажер в нашій компанії отримує підтримку від досвідченого спеціаліста, який допомагає адаптуватися до робочих процесів, навчає та надає цінні поради».

Учасники Ярмарку вакансій мали можливість дізнатися про особливості, тонкощі професій та поставити запитання, що їх цікавлять, безпосередньо керівникам різних цехів підприємства. З молоддю під час співбесід спілкувалися представники агломераційного, коксохімічного виробництв, залізничних цехів тощо.

«Моя давня мрія – стати акторкою театру. Я розумію, що це ніяк не пов’язано з металургією. Але я все одно цікавлюся професіями та різноманітними можливостями, які є у моєму рідному місті. Саме тому я тут, на Ярмарку вакансій. Мені цікаво, як живе ваше підприємство, які молодіжні івенти тут проходять, чому тут навчають, як спілкуються тощо. Про підприємство я знаю від тата, який раніше працював у гірничому департаменті. Він брав участь у підготовці промислових вибухів», – сказала Олександра Кальчева, учениця 11 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею.

На Ярмарок вакансій завітали і випускники різних вишів, які дізнавалися про можливість працевлаштування вже сьогодні. Серед них був і Денис Корж, який вже закінчив КНУ, має роботу, але бажає працювати в «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Мене цікавить робота на МБЛЗ, адже я металург за спеціальністю, – сказав Денис. – Одна справа, щось чути про підприємство, читати якусь інформацію, і зовсім інша справа – поспілкуватися з керівником підрозділу, поставити йому свої питання. На Ярмарку вакансій у мене є така можливість».

Також фахівці з підбору персоналу розповіли учасникам Ярмарку про молодіжне об’єднання та івенти на підприємстві. Вони є не просто оригінальними та цікавими, а й корисними, адже об’єднують молодь, надихають на співпрацю та заряджають оптимізмом.

Мета Ярмарку вакансій, підкреслювалося на заході, щоб наступним кроком молоді після таких зустрічей та спілкування стало їхнє оформлення на підприємство, спочатку стажером, а потім і повноцінним працівником. 

Якщо ви або ваші знайомі хочуть стати учасником програми оплачуваного стажування «GoPro» – телефонуйте: 097 444 03 29, Каріна.

Категорії
Новини

Янголи, пірати та сімейка «Адамсів»

31 жовтня криворізькі студенти й учні відзначили Геловін разом з «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Менеджерка з розвитку молодіжних проєктів адміністрації з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Вікторія Коцуба пояснила, що заходи для молоді – це важлива складова роботи з молодими людьми, які згодом можуть стати працівниками нашого підприємства.

«Таким чином ми формуємо молодіжне ком’юніті, тобто спільноту, –  говорить Вікторія Коцуба. – Ми організовуємо такі заходи, які справді зацікавлюють наших студентів, учнів технікумів та ліцеїв. Пандемія, а зараз ще й повномасштабне вторгнення призвели до дистанційного навчання. А такі заходи формують навички спілкування, взаємодії, дають можливість поділитися енергією. Бачите, як учасники креативно підійшли до створення образів, костюмів. Ця креативність також може послугувати у майбутній роботі. Тут ми можемо зустріти всіх – від янголів до злих темних героїв. Але це лише образи. У кожного з нас є різні риси. І залучення до таких сучасних драйвових заходів сприяє розвитку здібностей, формує позитивний імідж підприємства. Сподіваємося, що ця креативна молодь згодом прийде працювати до нас».

Вечірка дійсно вийшла чудовою. В ній взяли участь герої з аніме, персонажі з комп’ютерних ігор, популярних фільмів. Костюмованими на неї прийшли не лише учні, а й викладачі. Родина заступника директора з навчально-виховної роботи технологічного фахового коледжу Юрія Горностаєва прийшла у костюмах «Сімейки Адамсів» з однойменних екранізацій. «Як бачите, я – голова родини Гомес, а моя дружина Вікторія – це моя кінематографічна дружина. А це наша донька Венсдей, Софі у звичайному житті, –  пояснив Юрій. – саме донечка першою полюбила цей фільм, а потім й ми зацікавилися».

Хобі Вікторії – психологія. «Такі карнавали з переодяганнями дуже важливі саме в тяжкі часи. Тут зібралася чудова молодь. Нам всім зараз важко, а особливо юним людям. Дивіться, які вони чудові. Не палять, не вживають алкоголю. А свою енергію мають кудись виплескувати. Дякуємо організаторам за таку чудову можливість відволіктися від страшних новин, перезавантажитися». Софі також дуже подобається захід. Вона отримує величезне задоволення в образі улюбленої героїні. «Венсдей – смілива, розумна й гарна дівчинка, –  каже Софі. – І взагалі так у житті буває, що те, що виглядає як зло, насправді усередині добре, і навпаки. Особисто мені сподобалися міньйони в яскравих костюмах. Вони добрі й позитивні».

Організатори високо оцінили образи Адамсів. Вони перемогли в одній з номінацій на кращий костюм. «У нас сьогодні багато номінацій, –  продовжила Вікторія Коцуба. – Це кращий жіночий та чоловічий образи, найкращий костюм істоти, найскладніший костюм та інші. Тут є відьми, пірати, фантастичні істоти та багато-багато інших. Це чудова можливість для учасників проявити художні, творчі здібності та артистизм».

Чотирнадцятирічний Єгор Луцький свій костюм створив власноруч з картону, паперу, клею та фарб. «У мене вже є досвід роботи з цими матеріалами, –  розповідає Єгор. – Раніше я робив роботів, а зараз створив для себе костюм Фоксі з комп’ютерної гри. Робототехніка мені дуже подобається. Хочу вивчитися, і можливо піду працювати на ваше підприємство. Роботи зараз скрізь. У свій костюм я вставив світлодіод. Як бачите, око у Фоксі світиться. Мені тут дуже подобається. Тут весело!»

Учасники Геловіну мали змогу не лише поспілкуватися й потанцювати та виграти призи, а ще й пограти за допомогою окулярів віртуальної реальності. «Я отримав від гри неабияке задоволення, – усміхається учень юридичного коледжу Максим Кравець. – Мене хотіли з’їсти аніматроніки – це такі роботозвірі. Але я не здався. Дуже реалістична гра. Та й взагалі тут все класно: чудова музика, цікаві люди та конкурси. Дякую організаторам. Вони навіть про воду й солодкі напої не забули. Я знаю, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» –  це найбільший завод в Україні. Напевно, і юристи там треба. Я сьогодні Джоні з мультика «Монстри на канікулах». Це один з моїх улюблених героїв, він добрий, та й схожий я на нього».

Мабуть, найбільше учасників вдягнулися у костюми головного героя з фільму «Крик». Вони знайшли одне одного і навіть влаштували окрему мініфотосесію. Для того, щоб вечірка була ще веселішою і змістовнішою, організатори запросили професійних ведучого, діджея та фотографа. Всі учасники «відтягнулися» на повну, як кажуть, та хоча б на деякий час відволіклися від страшних новин сьогодення, бо інколи реальність буває страшнішою ніж фільми жахів.

Всі фото з вечірки скачуйте за посиланням

https://fex.net/uk/s/bxee3vo

Категорії
Офіційно

З 65-річчям гірничого департаменту!

Шановні працівники гірничого департаменту!

Щиро вітаю вас з 65-річчям підрозділу! Ми відзначаємо цю дату в умовах війни – але ми разом, гірники й металурги, розділяємо і свята, і будні та йдемо до Перемоги.

Гірничий департамент – це підтвердження унікальності нашого підприємства, адже запаси криворізької руди розпочинають виробничий ланцюжок «АрселорМіттал Кривий Ріг», який стартує в кар’єрах і фінішує в прокатних цехах. З руди, яку ви видобуваєте, збагачуєте, народжується славетна криворізька сталь, відома в усьому світі. Без неї – неможливий подальший розвиток підприємства.

Сьогодні ми всі проживаємо непрості часи. І гірничий департамент є прикладом стійкості та незламності, підрозділи департаменту, хоч і працювали на зниженій потужності, але майже не зупинялися з початком війни. Своєчасне переорієнтування підприємства на експорт залізорудного концентрату допомогло втримати на плаву увесь комбінат у 2022 році. Проєкт «Третя карта» став фактично єдиним, в який ми не припиняли інвестувати, адже він є життєво необхідним для роботи підприємства.

Гірничодобувна та сталеливарна промисловість складають основу економіки України. Ми працюємо, щоб нашим захисникам, які виборюють свободу та незалежність, було куди повертатись. І за всім цим стоїте ви – працівники і працівниці, люди з відданими серцями і міцною силою духу, які ходять на роботу попри повітряні тривоги, обстріли, економічні кризи.

Я щиро дякую вам за вашу працю і вірність обраній професії. Бажаю усім, хто працює у гірничому  департаменті – витримки, можливостей розвиватися, досягати успіху. І найголовніше – всім нам Перемоги!

Зі святом!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Категорії
Uncategorized Новини

Щоб на коліях все було за розкладом і спокійно

Це побажання ми спрямовуємо залізничникам підприємства, які четвертого листопада відзначають своє професійне свято.

Залізниця є важливим учасником технологічного процесу «АрселорМіттал Кривий Ріг». Залізничними процесами на підприємстві керують фахівці управління залізничного транспорту до складу якого входять залізничні цехи №№ 1, 2, 3 та вантажна служба.

«Залізнична інфраструктура нашого підприємства – це понад сотні кілометрів залізничного шляху, тисячі стрілочних переводів, одне з найбільших локомотивних господарств в Україні та власний парк напіввагонів, – говорить  начальник управління залізничного транспорту Ігор Аріх. – З початком повномасштабної війни активне залізничне життя підприємства сповільнилося, а колектив залізничників підприємства зменшився. Зараз 260 наших працівників зі зброєю в руках виборюють свободу та незалежність України. Ми підтримуємо їх та чекаємо їхнього повернення. У нашій пам’яті назавжди залишаться 17 полеглих працівників. Зараз, попри усі складнощі та нестабільність, ми продовжуємо працювати: ремонтуємо рухомий склад, спеціальну техніку, колії, стрілочні переводи тощо. Наша задача – робити усе можливе, щоб залізничний рух на підприємстві був стабільним. Я поздоровляю кожного робітника з нашим професійним святом, бажаю миру, спокою, здоров’я, оптимізму та такої омріяної, довгоочікуваної Перемоги!».

Від мопедів – до локомотивів

Майже 48 років присвятив залізничній справі слюсар з ремонту рухомого складу залізничного цеху № 2 Олександр Таборовець. Якщо взяти увесь локомотивний парк «АрселорМіттал Кривий Ріг», то можна сказати, що майже кожен локомотив він власноруч ремонтував по кілька  разів. За сумлінну працю та з нагоди 90-річчя нашого підприємства Олександр отримав нагороду «Сталь».

«Досить возитися у гаражі, йди гроші заробляти. Нещодавно ми працювали у залізничному цеху № 2. Мені колектив сподобався, хлопців там – ну дуже багато, з ними не пропадеш», – колись сказала Олександру його мати Марія Таборовець. У 1970-ті роки вона працювала маляром-штукатуром у залізничному цеху № 5. Зараз цього підрозділу вже не існує, а колись його працівники займалися ремонтами робочих приміщень залізничників.

Тоді, ще у 1977 році, Олександру Таборовцю було лише сімнадцять років. Хлопець захоплювався ремонтом мопедів («Верховина»). Він добре знався на їхніх двигунах, гальмівних та інших системах. Згодом технічні навички знадобилися йому вже у залізничній справі. Але, каже Олександр, ремонтувати мопеди та локомотиви – то дві дуже великі різниці, адже їх «технічні душі» значно відрізняються і за видами обладнання, і за складністю. Спільнй компонент цих ремонтів –  мастило. Руки у майстра, як і у юні роки у гаражі, так і зараз – у локомотивному депо завжди у мастилі.

«Тоді мати  мені е так завзято розповіла про цех, що мені захотілося подивитися на нього. Тоді це було просто зробити, адже не було ніяких тобі прохідних чи парканів, – розповідає Олександр Таборовець. – Залізничний цех  нагадував великий вулик – людей було багато, все і всі рухалися, кожен займався своїми справами. Саме тоді я вперше зблизька побачив локомотиви. Тож без вагань влаштувався на роботу у цех. Пам’ятаю свої думки у перший робочий день, я дуже чекав коли ж він… закінчиться. Від всього нового голова йшла обертом (усміхається). Це тобі не мопеди ремонтувати та «на колінці» випробовувати, запрацює двоколісний або ні. У залізничному цеху мені треба було ремонтувати величезні тепловози, і робити це без права на помилку. Від цього залежать життя людей та виробничий процес. Відповідальність дуже велика!»

Тонкощі ремонтної справи відновлювання тепловозів Олександр вивчав безпосередньо в цеху. Його наставниками стали слюсарі-ремонтники Микола Журавель та Вадим Горященко. Потім  була служба в армії. Після неї чоловік знову повернувся до цеху. «Ремонтна справа мені була до душі, та й зарплата тут була гідною, тож змінювати професію та підприємство мені  не хотілося, – говорить Олександр. – Мене не лякала навіть висока інтенсивність роботи. Наприклад, якщо зайшли на ремонт два локомотиви, то вийти з нього вони вже мали за добу, а краще – за одну робочу зміну. Отакий собі залізничний конвеєр».

Олександр ремонтує автогальмове обладнання локомотивів – це компресори, крани машиніста, якими керуються процеси гальмування составом чи локомотивом. За 48 років роботи в цеху він  може з першого погляду на обладнання визначити що і де там «хворе». Олександр працює не тільки як спеціаліст, а є вже наставником для молоді. Він підготував багато  фахівців. Два його виробничі учні зараз у лавах ЗСУ. «Я дуже хочу, щоб війна скоріше закінчилася, щоб наші захисники та захисниці повернулися додому живими та неушкодженими, – продовжує Олександр Таборовець. – Хочу, щоб наше підприємство знову працювало на всю свою потужність. Я хочу, щоб до цеху прийшли молоді та перспективні працівники і стали найкращими майстрами. Ось тоді  вже можу спокійно піти на пенсію та із задоволенням займатися своїм хобі. «Воно» у мене вміє літати, виглядає дуже красиво і є символом миру – це голуби.

Колись голубники були чи не у кожному дворі, а зараз це вже рідкісне захоплення. Я маю 40 голубів різних порід. Голубник невеличкий, але мені для душі цього цілком достатньо. Сподіваюся, що зовсім скоро буду поратися біля них, дивитися, як красиво та гордо вони злітають вже у мирне чисте небо».