Категорії
Новини

Щит від інфаркту

У серця відпусток немає. Воно починає працювати ще в утробі матері, на четвертому тижні вагітності, і продовжує битися все життя людини. В організмі серце відіграє роль насосу, який перекачує кров. Щоб воно завжди працювало бездоганно, треба постійно турбуватися про нього.

Має здатність маскуватися

Від самого ранку Миколі було якось не по собі. Його нудило, болів шлунок, турбувала печія, відчувалася слабкість, запаморочення, кидало в піт. «Напевне з’їв щось не те на вечерю, чи магнітні бурі впливають. Як завжди випив таблетку від печії. Легше не стало. Нічого, з часом все пройде», – думав Микола, збираючись на роботу  і за звичкою затягуючись цигаркою.

Вже у цеху йому різко погіршало – серце неначе вхопила та стиснула чиясь рука, дихати не було чим. Потім були швидка, лікарня та невтішний діагноз – інфаркт.

«Ім’я людини змінено, але такий випадок реально був на нашому підприємстві, – розповідає Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс». – Серцевий біль вміє добре маскуватися під інші захворювання. У тому числі і проявлятися наче біль у шлунку. Інші симптоми теж вказували на те, що з серцем у людини не все гаразд. Хворому треба було одразу звертатися до лікаря а не чекати, що все пройде, адже інфаркт міокарда – це дуже важка та підступна  серцева хвороба.

Був у моїй практиці і інший випадок маскування інфаркту. У хворого боліло плече, біль віддавала і у руку. Чоловік гадав, що випадково забив її, а напередодні він дійсно таки впав, коли ніс дошку. Але, як з’ясувалося після кардіограми, біллю у плечі проявлявся не забій, а саме інфаркт».

Як зауважує лікарка, ознаками інфаркту також можуть бути біль у лівій частині шиї чи нижній щелепі, лівій лопатці. Все це супроводжується підвищеною пітливістю, задишкою або відчуттям нестачі повітря, різкою слабкістю, відчуттям «страху смерті», запамороченням і навіть втратою свідомості.

Чим швидше, тим краще

Якщо такі симптоми спостерігаються, людина потребує невідкладної допомоги. Щоб врятувати хворого треба активно діяти продовж 30 хвилин з початку приступу, а краще ще швидше. При зволіканні в організмі починаються незворотні процеси, які призводять до фатальних наслідків.

Згадайте відчуття, коли ви засиділи ногу чи залежали руку, і вони заніміли. Було таке? Коли трохи порухалися, пустили кров, яка застоялася, то відчули легке поколювання, а потім і полегшення. Так і у серця. Як що з будь яких причин (тромб, спазм, або атеросклеротична бляшка, що перекрила сосуд) до  частини серця не поступає кров серце німіє, бо це теж м’яз.  І якщо вчасно не пустити кров та кисень до серця виникає інфаркт.  Та зробити це може тільки лікар, самостійно з цим не впоратися. Ось чому важливо якнайшвидше везти людину з серцевим нападом до лікарні.

Причини інфаркту

Їх декілька. Судину, яка веде до серця, можуть перекрити атеросклеротична бляшка, спазм чи тромб.

Їх виникненню сприяє стрес. На жаль, його в нашому житті зараз занадто багато, бо в Україні йде війна, і ми постійно переживаємо за життя та добробут своєї родини та самих себе.

Малорухомий спосіб життя. Погодьтесь, замість того, щоб зайвий раз погуляти на свіжому повітрі чи зайнятися спортом, більшість з нас «сидять» у телефонах або інших гаджетах.

«Рейтинг причин виникнення інфаркту продовжує наша їжа, – говорить Наталія Гардань. – Зараз ми забагато вживаємо тваринних жирів, навіть білків та вуглеводів, солі і особливо цукру. Це вже стало якимось ритуалом – зранку ми балуємо себе тістечком із кавою чи чаєм, у чашку теж кладемо цукор. Впродовж дня рука тягнеться за цукеркою. Десь похвилювалися, тож заїдаємо стрес солоденьким, а ввечері ним же нагороджуємо себе за успіхи. І так щодня. Щоб залишатися здоровими нам усім треба якнайшвидше перервати цей «солодкий» ланцюг та мінімізувати вживання рафінованого цукру. Варто пам’ятати, що у більшості звичайних продуктів теж є цукор. Цим ми теж регулюємо вагу тіла, бо надмірна вага теж є суттєвим фактором, який провокує інфаркт».

У групі ризику на інфаркт знаходяться чоловіки, яким виповнилося 40 років та жінки у менопаузі. Річ у тім, що серцево-судинну систему жінок захищає естроген, який знижує кількість холестерину у крові та захищає стінки судин від атеросклерозу. З віком рівень цього гормону в організмі падає, і захист знижується. Тож лікарі радять чоловікам та жінкам у поважному віці регулярно перевіряти здоров’я та робити кардіограму.

Створенню бляшок та тромбів сприяють паління та алкоголь. Дехто вважає, що він навпаки здатний розширювати судини. Але це не зовсім так. Лікарі доводять, що алкоголь має набагато більше побічних ефектів, ніж користі, навіть у малих дозах.

«Для профілактики інфаркту я хочу дати кілька простих, навіть банальних порад. Не паліть, не зловживайте алкоголем, збалансовано харчуйтеся, висипайтеся та впустіть у своє життя більше позитиву. Рухайтесь, займайтесь спортом. А ще для власного здоров’я регулярно бувайте у лікаря та прислухайтеся до його порад», – закликала Наталія Гардань.

Категорії
Новини

Підприємство потурбувалося, щоб звільнений «Теремок» був знову з дахом та вікнами

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг у відновленні дитячого садочка у селищі міського типу Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений через вибухи та обстріли.

Понад 250 тисяч гривеньпідприємство виділило на відновлення дитячого садочку «Теремок». Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, здійснити заміну покрівлі з профнастилу. Зараз садочок готується до ремонту внутрішніх приміщень, після якого вже буде готовий приймати дітей.

На лінії вогню

Архангельське – наш добрий сусід, смт розташоване майже поруч із Кривим Рогом, на відстані трохи більше 60 кілометрів. Рідним для нас його робить і те, що саме там розташоване одне із підприємств нашої компанії – АТ «АрселорМіттал Берислав». Там видобувають вапняк для металургійного виробництва та будівельної галузі.

Але мирне життя та робота в Архангельському зупинилися одразу після початку війни, що таке «руський мир» селище та підприємство відчули на собі вже з березня минулого року. Окупація Архангельського російськими загарбниками принесла з собою репресії, агресію, жорстокість до мирних людей, голод, мародерство та численні руйнування житлових будинків, соціальної інфраструктури, промислових майданчиків, обладнання.

Щоб зберегти власне життя та життя своїх рідних мешканці селища, у тому числі і робітники «АрселорМіттал Берислав», були вимушені кинути рідні домівки. Евакуація була пов’язана із численними ризиками, залишати рідну землю людям доводилося нишком від ворога.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допомагав у цьому, організовував транспорт для перевезення. Родини переселенців з Архангельського та взагалі з Високопільської селищної громади були розміщені у санаторії-профілакторії «Джерело» нашого підприємства, де людям були забезпечені усі умови для проживання.

Відновлення після деокупації

«Бої за Архангельське були запеклими, селище у буквальному сенсі знаходилося в епіцентрі бойових дій. Ворог добре окопався, зробив чималі укріплення особливо на території «АрселорМіттал Берислав». Тож, щоб вигнати орків, наші діставали їх з авіації, – розповідає голова Високопільської військової адміністрації Ганна Шостак-Кучмяк. – Збройні сили України звільнили нас 3 жовтня 2022 року. Після дозволу військових люди одразу ж почали повертатися додому. Але те, що вони тут побачили було дуже важко пережити, частина села перебувала в руїнах. Багатьом родинам взагалі немає де жити. Тут і сльози були, від емоцій, навіть трагічні випадки траплялися. Тож люди були вимушені знову виїжджати, бо зимувати тут було неможливо. Але зараз теплішає, та й час на нашому боці, потроху відновлюємося. Роботи багато, дякую «АрселорМіттал Кривий Ріг» за суттєву допомогу у цьому. У таку тяжку хвилину підприємство підтримує нашу громаду, турбується про дітей».

Значних руйнувань зазнало і майно АТ «АрселорМіттал Берислав». Будівлі, гірничотранспортне обладнання зруйновані або потребують капітального відновлення. Територія промислового майданчику, кар’єру, складів підприємства засмічена вибухівкою, зброєю та снарядами. Тут ще й досі потрібне розмінування.

На початку грудня 2022 року на підприємство завітали генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»» Мауро Лонгобардо та Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). Керівники оглянули територію та майно підприємства, визначилися з необхідним для початку відновлення робіт та безпечного перебування працівників у цих мовах. Також вони побачили наскільки великих руйнувань зазнало селище Архангельське.

«Відновлення життя у громаді має бути комплексним – людям потрібно десь жити, працювати, бути спокійними за своїх дітей. Тому одним з перших рішень адміністрації «АрселорМіттал Кривий Ріг» про допомогу селищу було надання коштів на відновлення садочку, – говорить Леонід Смоляренко, генеральний директор АТ «АрселорМіттал Берислав». – Завдяки злагодженій та оперативній роботі управління соціального розвитку, фінансової служби «АрселорМіттал Кривий Ріг», Високопільської військової адміністрації, підрядника, що виконував роботи з відновлення покрівлі та вікон у садочку, ми вже маємо чудовий результат. Будівля оновилася, і буде ще кращою. Сподіваємося, що скоро садочок наповниться дітьми, які зростатимуть у мирі і вже ніколи не бачитимуть війни».

Категорії
Новини

Слухали про сталь та працювали «павучками»

Курсанти Донецького державного університету внутрішніх справ дізнавалися про процеси металургійного виробництва та плели маскувальні сітки.

Ця зустріч відбулася за ініціативи студентів цього вузу та проходила у рамках проєкту нашого підприємства «Магія сталі». Для поєднання цікавого з корисним, під час лекції курсанти ще й плели маскувальні сітки для наших захисників.

«Магія сталі» – це не просто лекція, це справжній міні-тренінг з елементами профорієнтації. Його учасники дізнаються про те, як залізна руда перетворюється на сталь, про нюанси складних металургійних процесів, про професії, які в них задіяні тощо, – сказала Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми розповідали про це студентам ще й для того, щоб вони мали змогу більше дізнатися про Криворіжжя та чому наше місто називають сталевим серцем України».

Крім почутого студенти ще й мали змогу на власні очі побачити декілька виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг»: гірниче, коксохімічне, сталеплавильне. У цьому їм допомогли віртуальні екскурсії від наших партнерів КП «Інституту розвитку міста Кривого Рогу». Також студенти віртуально прогулялися містом та його визначними куточками.

Плетіння захисник сіток під час заходу стало родзинкою зустрічі. Це дуже потрібна справа для військових, а для волонтерів – корисне вміння. Деякі з курсантів тільки почали опановувати цю корисну справу, дехто вже вмів плести сітки, адже мав таку практику. Головне, як зазначили учасники заходу, зараз кожен з нас на усіх фронтах – військовому, трудовому, навчальному – має робити усе можливе для скорішої перемоги.

Категорії
Наші люди

Талановита людина – талановита у всьому

В цьому вислові ми ще раз пересвідчилися, коли познайомилися з Оленою Лавриненко, дозувальником агломераційного цеху № 3. Свою роботу вона вважає мистецтвом, а ще пише вірші, співає, займається спортом та виховує трьох синів.

Про родину, роботу та війну

З Оленою Лавриненко ми зустрілися напередодні березневих свят. Мешкає вона поблизу Народного дому, який за часів війни став центральним хабом для людей, які рятуються у нашому місті від бойових дій. Як каже Олена, коли вона їде на роботу чи додому, то бачить багато родин-переселенців. Їй дуже хочеться їм ще більше допомагати як реальними справами, так і словами підтримки. Це бажання особливо загострилося, коли чоловік Олени Володимир пішов служити у ЗСУ.

«Вже зранку 24 лютого Володимир був у військкоматі. Йому казали, ти можеш залишатися вдома, бо в тебе трійко неповнолітніх дітей. Але чоловік вирішив, що зараз він має робити справжню чоловічу справу – захищати, – розповідає Олена. – Ще у 2014 році він хотів піти боронити Україну. Але тоді ми чекали на другу дитину, тож він залишився працювати у військкоматі. Водночас Володимир теж є працівником «АрселорМіттал Кривий Ріг», він горновий доменної печі № 6. Так сталося, що ми з ним познайомилися під час одного з осінніх свят і зрозуміли, що знайшли один одного. Ми вчилися в одному технікумі, металургійному, обидва брали участь у багатьох культурних заходах: співали, танцювали, грали на музичних інструментах. Як потім з’ясувалося, він ще й захоплюється фізикою, хімією, історією. Тож нам завжди є про що поговорити».

В агломераційному цеху № 3 обов’язки Олени – дозування шихтових матеріалів. Олена вважає, що це справжнє мистецтво, адже правильно це зробити теж треба вміти.

Вона працює як на висоті, де здійснює завантажування бункерів шихтовими матеріалами, так і знизу – контролює якість матеріалів, створює базу даних, робить  розрахунки для виробництва більш якісної шихти тощо. Усі операції обов’язково виконує безпечно, адже поряд розташовані енергетичні комунікації, різноманітне промислове обладнання. «Роботи багато, встигати доводиться усюди, тож іноді на власному досвіді пересвідчуєшся, що каска на голові була точно не зайвою», – шуткує Олена.

Зараз Олена більше уваги приділяє своїм синам. Найстаршому Миколі 13 років. Він добре малює, гарно співає, пише вірші. Мишку 7 років, він вже став першокласником. І наймолодшому Артему виповнилося 5 років.

До речі, усі сини Олени займаються спортом – рукопашним боєм. Микола нещодавно вже вдруге став чемпіоном України, і зараз готується взяти участь у чемпіонаті Європи, який планується у квітні. У Михайла теж є успіхи у цьому спорті. Артемка робіть в ньому лише перші кроки. У родині Лавриненків вважають, що цей вид спорту загартовує не лише тіло, а й душу, характер, здатність захищати не тільки себе, а й інших, а ще – дисциплінує та виховує відповідальність. Олена теж любить спорт, і колись серйозно цим займалася. Зараз, щоб підтримувати себе у формі, вона бігає на місці не виходячи з квартири. Починала з 9-ти км, а тепер пробігає до 15 км.

Творчість душу зігріває

Є у Олени ще одне давнє захоплення – вона пише вірші. Складати їх почала ще в дитинстві. У свої твори на актуальні теми вона вкладала глибокі почуття, щирі емоції. «Ти не можеш так писати», почула вона від педагогів школи після одного зі своїх виступів. На їх думку вірші були надто дорослими для маленької дівчинки. Після цього у Олени з’явилася невпевненість у собі, вона завдалася питанням, чи слід їй взагалі продовжувати писати вірші? Крапку у невпевненості дівчинки поставив її виступ на сцені Криворізького театру імені Шевченка. Справа в тому, що Олена колись ще й була учасницею драматичного гуртку, тож і виступати доводилося часто. Так ось, комісія, яка слухала її власний вірш, аж рота роззявила від подиву та захвату. Тоді до дівчини підійшов керівник їхнього гуртка та наполегливо порадив продовжувати писати та вірити у себе.

Коли чоловік Олени Володимир був у військовому відрядженні у Херсонській області жінка дуже хвилювалася за нього. Ці емоції вилилися у віршовані рядки:

Я знов не сплю цієї ночі,

На серці смуток, бо не поруч ти.

Я знов так хочу подивитись в твої очі,

В яких немає цієї клятої війни.

Так хочу, щоб в руках тримав не зброю,

А трьох синів своїх ти міцно обіймав.

Це пекло хочу я пройти з тобою,

Щоб це скоріш скінчилось, ти мене поцілував.

Заплющу очі і відчую я твій дотик,

І в тиші чую твого серця стук.

Та це лише моя уява,

І день за рік, коли не має поруч твоїх рук.

Обірве тишу знову звук тривоги,

Сльоза тихесенько пробігла по щоці.

Мені так сумно, боляче без тебе,

Я Янгола прошу, щоб він вас всіх накрив крилом своїм вночі.

Щоб повернулись ви живі додому,

Я Богу помолюся в сотий раз.

Щоб він відвів від вас ворожу зброю,

Щоб ворог відступив він дав наказ.

Олена каже, що її чоловік не любить коли за нього переживають. На будь-які питання він відповідає, що знаходиться там де треба і робить те, що треба.

«Ми з чоловіком виховуємо своїх дітей з вірою у себе, у свої сили, тож і розвиваємо їхні здібності, – продовжує Олена Лавриненко. – Ми живемо біля Народного дому, який раніше був Палацом культури будівельників. Колись там я співала під баян, у нас був гурток народної творчості, ми часто виступали. Я навіть брала участь у відбірковому турі конкурсу «Україна має талант». Від суддів я почула, що гарно співаю, але не маю особливої життєвої історії, яка б розчулила глядачів та примусила б їх голосувати за мене. Хто б тоді знав, що з початком війни важкі життєві історії будуть чи не у кожній родині, що майже усі ми станемо волонтерити та будемо готовими віддати все, щоб наблизити нашу Перемогу. Я хочу усім побажати вірити у себе, у свої сили та можливості. Кожен з нас на своєму місці, на роботі чи вдома, може зробити дуже багато, а коли ми ще й об’єднаємо свої зусилля, то успіх у здійсненні нашого спільного бажання прийде ще скоріше!»

Категорії
Новини

Солодкий привіт захисникам

Зимовий та захисний одяг, маскувальні сітки, протитанкові їжаки, «броніки», будівельні матеріали, теплі шкарпетки, смаколики, ліки, фізична допомога… Неможливо перерахувати все, чим та скільки допомагають військовим з перших днів війни криворіжці.

Чимало волонтерів є працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг». І зробили вони вже чимало. Саме зараз, наприклад, на підприємстві для захисників приготували смачний привіт, щоби підняти хлопцям настрій на передовій. Солодощі від нашого підприємства вирушать до Донецької області. Довірили цю приємну місію волонтеру, майстру цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» Араму Галустову.

«Торік все починалося з мого особистого бажання допомогти, – розповідає Арам. – З часом зростало бажання, поступово – можливості та кількість однодумців. Наразі кістяк моєї волонтерської команди складається з 10 осіб. Але чимало працівників заводу раз у раз у різні способи долучаються до волонтерства. І це важливо, адже українські захисники потребують нашої допомоги щодня. От, наприклад, найближчий наш рейс допомоги буде у Донецьку область. Там захисникам потрібні сезонні ліки: від нежитю, кашлю, а ще знеболювальні, шовні та перев’язувальні матеріали. Завжди раді хлопці теплим шкарпеткам, пічкам для обігріву. А от смаколики, то взагалі окрема справа. Хлопців забезпечують військовим харчуванням, а ці солодкі привітання: млинці, печиво, вареники, пиріжки – це наче подих рідної домівки, тепло коханих рук. Тому я впевнений, що передані від підприємства солодощі додадуть хлопцям смаку та позитиву у військове життя. Є в цьому і раціональна складова, адже печиво, цукерка або шоколадка часто стають справжньою харчовою підтримкою в окопі, коли приготувати гарячу їжу немає часі і можливості».

Солодощі для захисників готові у дорогу

Географія волонтерських рейсів Арама Галустова – Херсонська, Миколаївська, Донецька області.  Його заводська бригада – 16 осіб, усі без винятку теж залучені до цього. Працівники підприємства навіть просяться до цієї бригади, адже всі хочуть допомогти тим, хто зараз на передовій виборює нашу незалежність, можливість мирно жити та спокійно працювати. Якщо ви теж бажаєте дізнатися про нагальні потреби наших воїнів та долучитися до волонтерського фронту чи хоча б разово допомогти, можете звернутися до Арама Галустова, він є у всіх соцмережах.

Поступово машину волонтера наповнили коробки із солодощами від  заводу. І стало якось тепліше на душі. Хай разом з теплим весняним сонцем до наших героїв дістанеться і тепло наших сердець. Допомогти може кожен, і допомога може бути різною, але вона завжди потрібна нашим героям.

Категорії
Новини

Квіти для весняного настрою – власними руками

Волонтери проекту «Разом» – працівники нашого підприємства провели майстер-клас з виготовлення квітів для дітей родин-переселенців. Цей захід був присвячений приходу весни і називався «Наближаємо весну разом».

Щоб доїхати до прихістка в Тернівському районі, де зараз живуть нові криворіжці, усій команді волонтерів підприємства разом з кореспондентами «Металургу» довелося доволі довго провести у дорозі. Ми ще раз пересвідчились, який Кривий Ріг великий!

Діти вже чекали нас у фойє. Волонтери проєкту «Разом» часті гості там, тож дітки вже добре знали, що зараз на них чекатимуть якісь цікавинки. Їхні сподівання справдилися – напередодні весни волонтери запропонували виготовити штучні квіти із кольорового паперу. А за основу взяти цукерки на паличці. Звісно, усе необхідне для роботи яскраво-солодке «багатство» волонтери привезли із собою.

«Цим заходом ми починаємо серію майстер-класів для дітей родин-переселенців. Як можна зрозуміти із назви – «Наближаємо весну разом» – ми хочемо додати діткам весняного святкового настрою, бо незабаром оживе природа, а з нею зміцнішають і наші надії на скору перемогу», – сказала Аліна Жура, фахівець з розвитку молодіжних проєктів департаменту соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Ми прагнемо зацікавити дітей творчістю. Можливо, хтось з них сьогодні створить свою першу поробку. Діти вже радіють, побачивши гофрований папір, клей, ножиці і, звичайно ж, цукерки», – додала волонтер Інна Мартем’янова,  яка працює машиністом компресорних установок кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Цей прихисток зараз став домом для мешканців Херсонської області. Сюди приїхали родини з Нововоронцовського, Високопільського, Генічеського, Каховського, Бериславського, Скадовського, Великоолександрівського районів. В родинах виховуються діти від 6 до 18 років.

«Найстаршому юнакові, який мешкає тут, саме 18 років. Батько у нього воює, мама з меншою дитиною виїхала за кордон, а він приїхав до Кривого Рогу. Хлопчина дуже допомагає нам, багато часу проводить з дітьми, опікується ними. Це теж свого роду волонтерство. А взагалі скільки тут родин – стільки ж історій, адже усім їм довелося чимало пережити, і кожну людину треба хоча б якось підтримати, – сказала соціальний педагог Олена Ляхова.

«Ми з Херсону. Наш будинок знаходиться поряд з Антонівським мостом, тож усі події, що там відбувалися, ми добре бачили і чули, – поділилася спогадами Наталія Абельмазова, донька якої теж брала участь у майстер-класі. – Нам довелося всю окупацію бути вдома і на собі відчути усі «прєлєсті руського миру». Продукти зникли, ціни стали височенними, і взагалі, щоб вижити, треба було добряче постаратися. А тут ще й постійна загроза життю. Та й росіяни почали по будинках ходити. Добре, що до нас вони так і не дійшли. Від вибухів ми ховалися у льосі. Було лячно за дітей. У мене їх троє – старші сини вже дорослі, а Єлизаветі 13 років. Дякуємо Богу і ЗСУ за наше звільнення. Але бомбардування Херсону і досі тривають, тож 28 листопада ми приїхали до Кривого Рогу, щоб вберегтися від обстрілів. Але чоловік та сестра продовжують бути там, ми дуже хвилюємося за них».

Наталія Абельмазова розповіла, що її донька любить займатися творчістю, вона добре малює та плете з бісеру. Її дуже зацікавив цей майстер-клас, адже це добра можливість спробувати себе у новій справі. Тим більш, що вона додає гарного настрою і наснаги.

А поки ми розмовляли з Наталією, до дітей підходило все більше батьків. Вони зацікавлено дивилися на те, що відбувається, і самі залюбки допомагали дітям. «Мені цікаво робити квіти, я ще ніколи не створювала їх із цукерок – це набагато краще, ніж просто гуляти чи розважатися у телефоні, – ділиться враженнями дванадцятирічна Жанна Бережна. – А ще я люблю шити одяг для ляльок, до війни чимало часу цьому приділяла. Ми з батьками вже пів року живемо у Кривому Розі, виїхали з дому, щоб бути подалі від вибухів. Наше село було окуповане. Я дуже перелякалася, коли по вулицях «полізли» російські танки. Потім наші вигнали ворогів. Але в село продовжує «прилітати». Я дуже хочу додому, сподіваюся, це станеться цієї весни. А щоб вона скоріше настала, разом із робітниками вашого підприємства зроблю ось ці солодкі квіти».