Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

Вчимося, впроваджуємо, запобігаємо

З дитинства ми чуємо народну мудрість: «На помилках вчяться». Нещасний випадок – це завжди чиясь помилка, або серія помилок, які призвели до травм. Тож нещасні випадки обов’язково розслідуються, встановлюються причини, впроваджуються заходи, які допоможуть запобігти подібним випадкам в майбутньому. Проаналізувати нещасні випадки за перше півріччя нинішнього року нам допомогли менеджер департаменту з охорони праці та промислової безпеки Сергій Іващенко та його колеги. Сподіваємося, що ця інформація допоможе читачам уникнути біди.

Сергій Іващенко

– Сергію, скільки нещасних випадків сталося на нашому підприємстві за перше півріччя 2025 року?

– Із січня по червень включно взято на облік 7 нещасних випадків, а на сьогодні їх, на жаль, вже 9. Це стільки ж як і за аналогічний період минулого року, і це не радує. Наша мета – нуль.

– Які основні причини нещасних випадків?

– Причини різні. Найпоширеніша формулюється так: невиконання посадових обов’язків та не дотримання вимог охорони праці. За цим формулюванням може бути неналежне ставлення до стану робочого місця, устаткування, невиконання інструкції з охорони праці, недооцінка існуючих ризиків, втрата концентрації тощо. Наприклад, майстер з ремонту устаткування доменного цеху № 1 йшов маршрутом пересування, який був у належному стані, впав, як то кажуть, на рівному місці, зламав руку і отримав ще кілька травм. Він пояснив, що його засліпило сонце. А взагалі-то травмування внаслідок падіння з висоти власного зросту є топ-ризиком на підприємстві бо він впливає на всіх працівників без винятку. Які технічні заходи можна вжити у подібному випадку сказати важко. Сонце – воно скрізь, не лише на підприємстві. Тож про цей випадок сповістили у цехах, ще раз нагадавши людям, що уважне ставлення до безпеки – це те, що залежить саме від них. Прошу не плутати з топ-4 ризиків вбивць, які призводять до найтяжчих травм, у тому числі, з летальними наслідками.

Нагадуємо, що одним з ризиків-вбивць є враження електричним струмом. Ми мали такий випадок у першому півріччі 2025 року. Він стався у сортопрокатному цеху № 2 з доволі досвідченим електромонтером. Як пояснив начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований, постраждалий виконував заміри вказівником напруги і був вражений електричною дугою. Розслідування ще триває, а за попередніми даними прилад виявився несправним, що й створило замикання та електричну дугу. Електромонтер отримав опіки рук та обличчя. Таким чином неналежне ставлення до стану приладу й могло стати причиною біди. А ще, знову ж таки за попередніми даними працівник не використовував діелектричні рукавиці, і опіки кінцівок можуть бути пов’язані саме з цим. Тож якщо прилад чи інструмент несправний, то не користуйтеся ним, не намагайтеся ремонтувати самотужки, а сповістить свого керівника, і обов’язково користуйтеся засобами індивідуального захисту.

Звичайно ж, найголовніша цінність детального розбору причин та обставин нещасного випадку – це зрозуміти які небезпеки та ризики призвели до нещасного випадку та як можливо вплинути на них за допомогою організаційних та технічних заходів, які попередять у майбутньому подібних нещасних випадків. І прикладом є комплекс заходів, вжитих на теплоелектроцентралі (ТЕЦ) після нещасного випадку, зафіксованого зі слюсарем-ремонтником ТЕЦ у травні цього року. Як розповів начальник відділу департаменту з охорони праці та промислової безпеки Євген Пантело, слюсар переливав концентрований луг з великої ємності у меншу. Луг використовується у цеху для чищення фільтрів виробничого устаткування. Працівник відчув різкий біль у оці. Вочевидь, туди потрапили краплі чи пари лугу. Після надання першої допомоги він був доставлений до лікарні з хімічним опіком правого ока.

«Ми не маємо більше такого допускати, тому невідкладно вжили заходів, – пояснив Євген Пантело. – Впроваджено низку технічних заходів, які забезпечили герметичне прилягання патрубка насоса на ємності з лугом. Ємність, у яку переливають, обладнана показником рівня рідини. Внесена зміна в інструкцію, і віднині у якості ЗІЗ під час такої операції буде використовуватися повнолицева захисна маска. По підприємству проведена перевірка місць, де зберігаються та переливаються луги і кислоти. У парогазовому цеху, де також виконується операція з переливання, впроваджені подібні заходи. Тобто, не чекаємо, що таке трапиться в іншому цеху, а діємо на випередження».

Підсумувавши вищесказане, Сергій Іващенко закликав кожного з нас ретельно слідкувати за станом устаткування, пристроїв, інструментів тощо, про несправності обов’язково повідомляти керівника, а якщо потрібно, то й фахівця з охорони праці, дотримуватися інструкцій з ОП та ПБ та бути уважними, берегти себе і колег.

Категорії
Наші люди

Мрія Олексія

Недалечко від Олексієвого будинку височіли гори-відвали – невід’ємна складова криворізького ландшафту. На відвалах працювали екскаватори. Самі немаленькі, хлопчакам вони здавалися просто гігантськими. Цілодобово гарчали, як невтомні звірі, і наполегливо робили свою справу. Юні шукачі пригод навідувалися на відвали, і дядьки з добрими очима та великими натрудженими руками пускали їх до кабіни, навіть інколи катали. Звичайно ж зараз Олексій розуміє, що це було небезпечно і неправильно, але тоді все здавалося неперевершеним і фантастичним. І у Олексія з’явилася мрія.

«Так, з тієї пори я не уявляв себе ніким іншим, як керманичем чарівного гіганта – короля відвалів! – усміхається машиніст екскаватора рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олексій Архипов. – Але так склалися обставини, що пішов вчитися на зварника. На наше підприємство прийшов одразу після училища. Потім була військова служба, і знову повернувся. Наша бригада ремонтувала бурові верстати. Робота непересічна. Товщина металу, високі вимоги до якості зварних швів, часто доводилося зварювати метал у важкодоступних місцях. Школу я пройшов неабияку. Та й вчителі були фахові. Чого вартий лише Федір Івко – один з найкращих на комбінаті. Але моя мрія нікуди не поділася».

Олексій згадує, що найприємнішими були робочі зміни, коли бригаду перекидали з бурових верстатів на екскаватори. А за кілька років доля дала йому шанс, і він вивчився на помічника машиніста… Так, саме машиніста екскаватора! Ще ніколи він не був таким близьким до своєї заповітної мрії.

«Техніку я любив змалечку. У мене були велосипед, мопед, потім мотоцикл. Сам ремонтував, але більш до вподоби було керувати нею, – згадує Олексій. – Так от помічник – це більше про обслуговування техніки, а керує екскаватором саме машиніст. Тож я уважно придивлявся, як працює досвідчений Олександр Дмитрович Самойленко, як він вправно кермує, як легко, неначе граючись, вантажить руду. Згодом і мені пощастило спробувати. То був дуже відповідальний момент, але я впорався з хвилюванням і почувався щасливим. А менш ніж за три роки я таки став  машиністом. Моя мрія здійснилася!».

Олексій професійно зростав, і згодом став одним з кращих машиністів екскаватора у гірничому департаменті. Зараз він керує одним з найсучасніших наших екскаваторів, японської фірми «Komatsu», одного зі світових лідерів у виробництві гірничої техніки. Причому сам екскаватор зроблений у Німеччині. Японсько-німецька техніка – що може бути кращим, надійнішим?

«Це дуже крута техніка. Екскаватор важить 280 тонн і має ківш об’ємом 12 кубічних метрів. І керувати такою могутньою технікою, відчувати, як вона тебе слухається – це неймовірне задоволення! – ділиться враженнями Олексій Архипов. – У кабіні – як у невеличкому зорельоті з фантастичних фільмів. Джойстик і кнопки замість важелів, дисплей, на який виводяться всі необхідні мені параметри, монітор, на якому я бачу зображення з камер, які розміщені на екскаваторі, і дозволяють бачити простір навколо на 360 градусів. А це – зручність керування, і головне – безпека. А ще є обігрів та кліматконтроль. Тож температура на борту мого «зорельоту»  – оптимальні для мене 26 градусів».

Щозміни Олексій вантажить мільйони кілограмів руди й розкривних порід. Його рекорд за зміну – 99 ходок, тобто 99 завантажених 130-тонних самоскидів. А це 13 тисяч тонн гірської породи! Але це, як то кажуть, лише вершина айсберга.

«Так, відвантаження – це лише частина тієї величезної роботи, яку виконують наші екскаватори, – говорить змінний майстер РУ ГД Денис Опарастюк. – Фактично весь кар’єр – дороги, горизонти, заїзди, зумпфи – все це , перш за все, формують наші екскаватори та їхні машиністи. Я як майстер, планую і організовую цей процес. Це непросто. Адже, треба все передбачити, покроково все прорахувати. Але якщо є такі вправні екскаваторники, як Архипов, Трегубов та інші, то моє завдання значно полегшується. Та й на контроль витрачається менше часу, бо коли за роботу беруться такі люди, то воно буде виконано якнайкраще, можна не перевіряти. Недаремно ж саме нашій другій бригаді керівництво довіряє найскладніше. І клас нашої зміни, її авторитет якраз і тримаються на таких фахівцях, як Олексій Архипов».

Категорії
Офіційно

З Днем народження підприємства!

Шановні колеги, дорогі ветерани!

Історія нашого підприємства, від самого дня народження 4 серпня 1934 року, це історія витримки, історія розвитку, історія невпинного руху вперед, історія наших людей. Кожен рік гартує нас. І кожного року ми доводимо, що разом можна подолати будь-які перешкоди.

Цей день вже впродовж 91 року є визначною датою для десятків, і навіть сотень тисяч людей, які тут працювали раніше, працюють зараз і працюватимуть у майбутньому. Ми вдячні і шануємо усіх, хто будував цей завод, хто відбудовував його після Другої світової війни, хто вів його крізь економічні кризи. Досвід наших ветеранів є нашою опорою. А енергія молоді, яка приходить до нас, є нашою надією.

Я також дякую усім, хто сьогодні залишається вірним цьому підприємству, щодня приходить на роботу попри сирени, обстріли, хто тримає обладнання і тримає моральних дух у своїх колективах. Ви всі – історія цього підприємства. Ми також завжди пам’ятатимемо усіх наших працівників, які віддали свої життя на полі бою.

Бажаю усім миру – бо це те, чого прагне кожна людина в Україні. І зараз кожний робить все можливе для наближення Перемоги – ось тоді свято буде справжнім. Наша міцна сталь – це символ витримки та незламності. Ця сталь є в кожному з вас, саме тому наші люди ніколи не пасуватимуть перед труднощами і здатні досягати неймовірних результатів. Бажаю здоров’я і здійснення мрій.

З повагою та вдячністю,

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» 

Категорії
Новини

У кар’єр – з комфортом

У гірничому департаменті з’явився новий вахтовий автомобіль, який доставляє працівників ГТЦ та рудоуправління до робочих місць.

«Це наша новенька «вахтовка» «Scania», – з гордістю розповідає начальник автоколони № 3 ГТЦ Дмитро Ципченко. – Вона така ж чудова, як і нещодавно отриманий потужний маневрений самоскид цієї ж шведської фірми. Самоскид працює у кар’єрах і показав себе якнайкраще щодо безпеки, функціоналу, зручності та комфорту. Він возить щебінь для ремонту й будівництва кар’єрних доріг, виконує інші важливі завдання. У складі нашої колони – допоміжний спецтранспорт, але без цієї техніки видобуток руди неможливий».

Дмитро розповів, що їхні спецавтомобілі доставляють у кар’єри все необхідне для ремонтів гірничого обладнання, будівництва доріг тощо. Також колона має підйомні автокрани, без яких неможливий ремонт екскаваторів, бурових верстатів та іншої техніки безпосередньо у кар’єрах. А один з кранів має вантажність аж  90 тон. В автоколоні є автовишки для роботи електриків та інша необхідна техніка. А серед найвідповідальніших перевезень – доставка людей на робочі місця в кар’єри рудоуправління гірничого департаменту.

«Не дивлячись на важке становище підприємства, викликане повномасштабним вторгненням, виділяються кошти для придбання нових автотранспортних засобів, які безпечно та з комфортом перевозять працівників нашого підприємства. Це дуже добре, бо безпека людей – понад усе, – продовжив Дмитро. – Кілька років тому ми вже отримували нові «вахтовки», вони якісні, комфортні, але це авто найкраще. Так говорять люди».

Чверть століття працює водієм на нашому підприємстві Микола Агейкін. Він був водієм самоскида, автокрана та іншої техніки. Саме він зараз кермує новенькою «вахтовкою».

«Мені є з чим порівнювати, і скажу відверто – це авто неперевершене, – говорить Микола. – Машина потужна – 280 кінських сил, що дає запас потужності під час пересування кар’єрними дорогами. Йде дуже м’яко. А ще дуже зручна система керування. Коробка-автомат сама обирає оптимальні режими роботи, що дозволяє сконцентруватися на тому, щоб безпечно доставити людей, а не перемикати передачі. До речі, є ще й так зване гірниче гальмо або ретайдер, який автоматично гальмує на спусках, і добре справляється зі своєю функцією. Кермо крутиться легко і плавно, що робить керування зручним».

У пасажирському салоні нового авто – 26 дуже зручних м’яких сидінь. А ще одне не менш зручне пасажирське сидіння – у кабіні. Крісло ж водія ще й має спеціальну подушку, яка максимально амортизує. Та й система амортизації всього автомобіля відмінно справляється під час руху кар’єрними шляхами. Всі сидіння оснащені пасками безпеки, а якщо хтось сів і не пристебнувся, то лунає сигнал, який чує і водій.

«Я ретельно слідкую за тим, щоб всі користувалися пасками, бо від того залежать життя. Нова машина не лише безпечна, а ще й комфортна. Клімат-контроль підтримує температуру у кабіні та у салоні на заданому рівні, наприклад, 22 градуси за Цельсієм, – пояснює Микола Агейкін. – Тому в автомобілі комфортно, особливо якщо на вулиці пекельна спека. А ще не треба відчиняти вікна, щоб продувало, тому пиляки не потрапляє. Для обігріву в зимовий період є дві пічки, також у кабіні і в салоні. На кермі є джойстик, за допомогою якого я можу відрегулювати положення бокових дзеркал. А система з п’яти відеокамер, закріплених з різних боків машини та у пасажирському салоні та монітора у кабіні, на який виводиться зображення з камер, я можу бачити все на 360 градусів і своєчасно зупинитися, якщо в зону руху потрапить людина чи інше авто. А двигун відповідає екологічному стандарту «Євро-6». Ця машина дійсно найкраща!»

Категорії
Новини

Війна забрала життя нашого колеги Олега Котова

Олег Котов працював у доменному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». У 49 років він перевівся до управління залізничного транспорту гірничого департаменту і вивчився на помічника машиніста тепловоза.
«Як на мене, то було сміливо – у вже не юному віці так круто змінити життя, –  розповідає заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Але склалося враження, що цей чоловік знає, чого він хоче. Навчався наполегливо, успішно пройшов курс, добре склав іспити і  став до роботи. Спочатку  екіпаж Олега перевозив залізорудний концентрат, а потім долучився до транспортування руди. За ті місяці, які Олег Котов працював, поки не був мобілізований у квітні цього року, він показав себе сумлінним працівником. Швидко засвоював необхідні навички, був врівноваженим, спокійно виконував виробничі завдання. Його спокій та впевненість вражали. У перспективі Олег міг стати першокласним машиністом. Але війна забирає найкращих. Завжди його пам’ятатимемо».

Солдат Олег Котов загинув, виконуючи бойове завдання, 1 липня 2025 року поблизу населеного пункту Красне Перше, Куп’янського району що на Харківщині. В УЗТ ГД працює помічником машиніста тепловоза його син Сергій, який влаштувався на роботу разом з батьком, і відгуки про Котова-молодшого лише позитивні.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам воїна, який віддав життя за волю України.

Категорії
Новини

Привітали, подякували, нагородили

Напередодні професійного свята металургів та гірників найкращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу» та «Стіл Сервісу» отримали нагороди.

Присутніх на церемонії нагородження привітав генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. Виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва подякувала металургам та гірникам за сумлінну працю й професіоналізм. Щирі слова подяки вона висловила нашим працівникам, які зараз боронять Україну, захисникам, які вже повернулися з війни до своїх цехів, а також ветеранам, які своєю працею створювали історію підприємств. Олена Бізяєва побажала всім натхнення, миру, здоров’я та родинного затишку. Вона вручила кращим з кращих найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Найвищу відзнаку підприємства отримали Ігор Лисенко з агломераційної фабрики, Олександр Петровський з шахтоуправління ГД, Андрій Олійник з гірничого департаменту, Роман Каренов з коксохімічного виробництва, працівник сортопрокатного цеху № 1 Родіон Вишняков, Наталія Шершень із залізничного цеху № 1, Юрій Буслов з цеху водопостачання, Олег Савченко з адміністрації з технології та стратегії, представник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Євген Лежепьоков, Валерій Шевчук з департаменту автоматизації технологічних процесів, Максим Хілковський з ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ, та працівниця ПП «Стіл Сервіс» Валентина Кульбіда.

Диплом «Кращий за професією» отримав ветеран російсько-української війни, старший розливальник сталі конвертерного цеху Валерій Микитенко. Ще троє ветеранів російсько-української війни – Руслан Сафаров, Ростислав Піскарський та Юрій Прокопенко – отримали подяки підприємства.

Відзначаючи внесок працівників підприємства у підтримку та захист міста від імені міської влади наших працівників привітав заступник міського голови Олександр Фіщенко: «Хочу подякувати вам за те, що ви виготовили п’ять тисяч захисних виробів для оборони міста, допомагали технікою і брали участь у створенні фортифікаційних споруд. Понад 3 тисячі ваших працівників стали на захист України. На жаль, багатьох з них вже немає, вони дивляться на нас згори. Низький їм уклін і дяка вам за те, що ви підтримуєте  родини захисників. Ваше керівництво вживає всіх заходів, щоб у ці складні часи підприємство функціонувало. Щиро дякую за те, що ви працюєте, сплачуєте податки і своєю працею наближаєте нашу перемогу». Олександр Фіщенко вручив Почесну грамоту виконкому міської ради працівникові цеху технологічного водопостачання ГД Олександру Ноздріну, а ще дев’ятеро наших працівників отримали грамоти виконкому міської ради.

Почесні грамоти та подяки Інгулецької районної у місті ради наші працівники отримали з рук виконувача обов’язків голови ради Ігоря Лисенка. Також наших працівників привітали в.о. заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Андрій Олійник та заступник генерального директора з постачання Олександр Білянський. Вони вручили працівникам грамоти, подяки підприємства та дипломи «Кращий за професією. Від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ПМГУ Наталя Маринюк. Вона вручила нагороди найкращим членам профспілкової організації, що працюють на нашому підприємстві.

Серед тих, хто отримав диплом «Кращий за професією» – водій тягача-важковоза Віталій Аббасов: «Я вожу найважчі вантажі на нашому підприємстві, такі як ковші для рідкого чавуну, чаші шлаковозів, засипний пристрій доменної печі тощо. Мої вантажі сягають 40-50 тонн. А одного разу я перевозив виріб вагою 57 тонн. Без цього всього металурги працювати не зможуть, тож робота моя дуже потрібна. Щоб перевозити такі важкі й великі вантажі, треба бути максимально уважним. Допомагає досвід роботи з 2016 року. А вантажить мені на причеп ці вироби наш кранівник Сергій Марченко своїм потужним краном «Лібхер». Сергій справжній майстер! І до речі він також отримав нагороду. Вітаю всіх колег з професійним святом! Бажаю, щоб війна якнайшвидше завершилася нашою перемогою, всі захисники повернулися у цехи неушкодженими, і щоб наше підприємство процвітало».

Олександр Петровський працює заступником головного інженера шахтоуправління ГД. Сьогодні він отримав нагрудний знак «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Я відповідаю саме за напрямок підземного будівництва у шахті, – говорить Олександр. – Моє завдання – організувати роботу так, щоб колегам було безпечно працювати. Прийшов я працювати на шахту після вишу гірничим робітником. Потім став майстром. А пізніше – заступником головного інженера. Дуже приємно, що мою роботу високо оцінили. Взагалі-то я маю за правило працювати так, щоб результати моєї роботи не було соромно показати людям».

Більш ніж 30 років працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Він старший розливальник сталі конвертерного цеху. Валерій повернувся з війни. Він воював під Куп’янськом, захищав Бахмут, був командиром взводу Національної гвардії. Після демобілізації повернувся до рідного цеху. Розливальник сталі – це справжня чоловіча важка робота з розплавленим металом, і робить він її якісно. «Вітаю всіх колег з Днем металургів та гірників! Шановні, працюйте на нашу перемогу!», – сказав  Валерій Микитенко.

Працівник залізничного цеху № 2 Вадим Куропятник отримав грамоту підприємства. 22 роки тому прийшов він на підприємство юним помічником машиніста тепловоза, набрався досвіду, став машиністом. «Я люблю свою роботу і роблю її із задоволенням, – усміхається Вадим Куропятник. – Хоча робота непроста, небезпечна. Важко навіть уявити це підприємство без залізничного транспорту. Цех – це моє життя. А колектив у нас найкращий. Дружний, міцний, професійний! Я пишаюся, що працюю разом з такими людьми. Зі святом всіх нас! З Днем металургів та гірників!».