Категорії
Новини

Плани змінено, але не відмінено

У цехах підприємства продовжуються зміни, що мають зробити виробництво ефективнішим, а працю людей безпечнішою.

З 27-ми працівників підрозділу із впровадження виробництва світового класу восьмеро пішли захищати Україну. Менеджер Олександр Пшеничний загинув у бою з російськими окупантами та назавжди залишиться у нашій пам’яті. Він посмертно нагороджений орденом «За мужність». Колеги ж захисників продовжують працювати над вдосконаленням виробництва та підвищенням рівня охорони праці, поки їхні товариші зі зброєю в руках б’ються за нашу свободу.

«В цехах багато що зроблено, попри війну, – розповідає менеджер WCM Олександр Корнух. – Зі зрозумілих причин ми змушені були переглянути, скорегувати майстер-плани для цехів. Більшість великих 10-крокових проєктів (Kobetsu Kaizen), які потребують значних фінансових та людських ресурсів, довелося відкласти до кращих часів. Але з’явилася можливість зробити те, що було неможливим за діючого на повну потужність обладнання. Деякі підрозділи за різних причин знизили свою активність щодо WCM. А от такі, як гірничий, енергетичний, аглодоменний, транспортний, сталеплавильний департаменти активно впроваджували зміни. Серед пріоритетів – система 5S, автономне та професійне  обслуговування, охорона праці та розвиток персоналу, а також швидкі покращення (Quick Kaizen), які дають значний ефект при незначних витратах».

Енергетичний департамент зосередився на переобладнанні майстерень та підвищенні надійності енергоустаткування, що зараз є особливо актуальним. «Ми свій майстер-план перевиконали, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Суттєво підвищили надійність обладнання. Провели ревізію та ремонти електроустаткування на всіх станціях стиснення повітря. Замінили 200 метрів трубопроводу діаметром 3,5 метрів на дільниці поділу повітря. Змінили конструкцію трубопроводів від блоку «Лінде», що дозволить у майбутньому економити значні кошти під час ремонтів. Обладнали склад протипожежного устаткування, що надзвичайно важливо для нашого небезпечного виробництва. І ще багато чого зробили для безпеки та надійності».

Гірничий департамент сконцентрував зусилля на очисних роботах на дільницях, де це було неможливим під час роботи агрегатів, бо цехи гірничого департаменту перед війною працювали на повну потужність. «Багато було зроблено у напрямку 5S, – розповідає технічний директор гірничого департаменту Андрій Левицький. – Наприклад, команда рудозбагачувальної фабрики № 2 зразково облаштувала слюсарну майстерню дільниці сепарації. А в шахтоуправління з підземного видобутку руди привели до ладу аж п’ять майстерень з ремонту механічного та електрообладнання. На дробильній фабриці в рамках управління запчастинами переобладнали відповідно до вимог Виробництва світового класу великий склад зберігання матеріалів та запчастин, що сприяє безпечній роботі та пришвидшує ремонти, робить їх якіснішими. Це лише невелика частина тих успіхів і досягнень, які наша команда втілює у життя. Кожен день ми працюємо над вдосконаленням нашого підприємства та заради нашої перемоги».

А сталеплави, разом з очисними роботами, сконцентрувалися на автономному обслуговуванні устаткування. «Ми працюємо над відновленням машин безперервного лиття заготовок до проектного стану, – говорить директор сталеплавильного департаменту Дмитро Терехов. – Оновлення обладнання допоможе скоротити до мінімуму невимушені простої. Це, разом з трансформацією системи ремонтів, дозволить нам підвищити серійність плавок та збільшити випуск сталевих заготовок. На 11-ти одиницях основного устаткування вже виконали очищення, виявили аномалії, зараз триває робота з їх усунення. Ще 10 одиниць устаткування взяли в роботу нещодавно. Працюємо далі».

В автотранспортному управлінні йде ремонт майстерень. Вже відремонтовані та переобладнані за вимогами WCM майстерні механіків, електромонтерів, зварників. Тож можемо сподіватися на підвищення надійності та безпеки наших автомобілів. Серед основних здобутків команди аглодоменного департаменту – вдосконалення лінійних станцій з подачі мастила на доменній печі № 8 доменного цеху № 1. Це додасть надійності у роботі печі.

Команда WCM вірить в перемогу й будує плани на майбутнє. У нинішньому році планується збільшення кількості 10-крокових проєктів до 28-ми. 38 одиниць устаткування запланували взяти в автономне обслуговування. Триватимуть роботи з наведення ладу у майстернях, на складах та виробничих майданчиках.

А ще працівники підрозділу WCM всіляко допомагають своїм колегам, які воюють. Координує допомогу менеджер Оксана Афанасьєва. «Ми тримаємо зв’язок, дізнаємося, що хлопцям потрібно, і кожних два-три тижні надсилаємо посилки, – говорить Оксана. – Кошти збираємо самі, дуже допомагають в департаментах. Купляємо автомобілі для воїнів. На передовій вони на вагу золота. І, звичайно ж, продовжуємо нашу спільну справу – покращуємо стан виробництва, устаткування та охорони праці на підприємстві».

Категорії
Наші люди

Кохані очі кольору щастя

Закохані люди наче огорнуті чарами, у них особлива аура, а їхні очі – кольору щастя. Саме таке враження справляє подружжя Альона та Олег Пантюхи, які двадцять чотири роки тому познайомилися на нашому підприємстві.

З початку їхньої шлюбної історії 20 років вони не розлучалися жодного разу. На жаль, війна внесла свої корективи і подружжя зараз разом служить в ЗСУ, але в різних підрозділах, тому окремо. Втім жодна відстань, жодні обставини не здатні розірвати зв’язок між люблячими серцями, вважають в цій родині. І дійсно, на війні теж є місце коханню.

Починаючи з перших днів війни Альона та Олег почали волонтерити. Після роботи на заводі Альона розвозила на блокпости харчі, необхідні тероборонівцям речі. Під час однієї зі своїх перших поїздок жінку вразило, що довелося вистояти довжелезну чергу, адже тих, хто бажав допомогти, була сила-силенна. Таку ж чергу вона побачила і біля військкоматів – криворіжці поспішали записатися до Тероборони. Ось тоді, за словами Альони, вона по-іншому подивилася на мешканців нашого міста. Потім була величезна робота з організації притулку для переселенців на Карачунах. А вже з травня Альона Пантюх –  у лавах ЗСУ. На той час її чоловік Олег вже був серед захисників. Чоловік спочатку як волонтер, разом з машиною швидкої допомоги, яку він привіз із-за кордону з усім обладнанням, теж приєднався до Тероборони. І тоді вони вперше опинилися так надовго і так далеко один від одного.

«Це для мене, напевне, найтяжче випробування, говорить Альона. – Але пережите все мені допомагає наше кохання. Я знаю, що я кохана, що я потрібна, що я жадана. Олег за першої ж можливості дає мені це знати. Ми завжди говоримо один одному про те, що кохаємо. Це не просто слова, це дії, вчинки. Пам’ятаю, як я була у частині, там на закритій території стояла моя автівка. Сідаю їхати додому, а біля керма – величезний пакунок і оберемок квітів. Розгортаю, а там обручка та подарунки для мене. Як з’ясувалося згодом, мій чоловік попросив колег-військових, передав їм ключі від машини і вони поклали в авто подарунок від нього для мене. Це було так неочікувано! Отака вісточка від коханого. Кохаєте – дійте!»

Альона щодня знаходиться серед захисників і бачить, як вони змінюються, коли їм телефонують рідні. Змінюється погляд, рухи, посмішка – одразу видно, що отримали звістку від коханих та близьких. Суворим, мужнім та сильним чоловікам теж потрібно знати, що на них чекають, що їх люблять.

«Нас зараз випробовують відстань та час. Але справжньому коханню вони не завадять, –  продовжує Альона. – Аби зберегти родину, раджу спілкуватися, думати про кохану людину і не соромитися проявляти свої почуття. Востаннє мій коханий приїздив тиждень тому, в нас було пів доби, але ми вибралися на природу, побули разом і це було щастям. Хочу сказати своєму коханому чоловікові, що люблю його і підтримую, що ціную нашу родину, яка побудована на довірі та коханні, на тому, що ми одне ціле. Коханий, ти – джерело моєї радості, центр світу і половинка мого серця. Хай береже тебе моя любов!».

Категорії
Наші люди

Після перемоги – на домашній стадіон ФК «Арсенал»

планує поїхати на матч разом з сином машиніст насосних установок Тимур Нєчаєводин із найкращих працівників нагороджених до Дня компанії.

Затятий футбольний вболівальник, в колишньому інгулецький футболіст, знає, як комбайном збирати духмяне золотаве колосся. Зараз він вправно керує насосними агрегатами на рудозбагачувальній фабриці. Тимур працевлаштувався на РЗФ-1 дванадцять років тому. Спочатку він навіть не уявляв, якими насосами-велетнями буде керувати, а про їхню роль у справі збагачення взагалі й гадки не мав.

«Я сам з Інгульця Широківського району, там починав працювати слюсарем-ремонтником, керував комбайном, займався, напевне, найбільш мирною справою – збирав хліб, чим і зараз пишаюся, – розповідає Тимур Нєчаєв. – Але доля привела мене не тільки до Кривого Рогу, а й на найбільше підприємство. Тепер тут працюємо – я і моя дружина. Коли вперше прийшов на фабрику, то зрозумів, що доведеться мені, мабуть, навчитися плавати (усміхається). Це тому, що у разі аварійного зламу моїх підшефних насосів секціям доведеться «сьорбнути» водички, затопити може чимало обладнання, а саме цього я допустити не можу. Тому ретельно слідкую за цим устаткуванням. Зараз навіть за звуком можу зрозуміти, який «стан здоров’я» у насоса. Наразі я опікуюся 11-ма насосами на п’яти секціях, адже чимало моїх колег зараз у ЗСУ, тож ми підхопили їхню частину трудового фронту. Хай хлопці будуть впевнені, що ми їх не підведемо. Їм там важко, але вони тримаються, тож і ми тут  впораємося».

Брат Тимура теж зараз воює на передовій. Але наш герой теж долучився до захисту. Від самого початку допомагав Теробороні будувати блокпости, пиляв дрова, щоб хлопцям забезпечити тепло, привозив їжу. Потрібно буде, говорить машиніст, то й за кермо танка сяде. Війна – то справа кожного, вона завдає ран, руйнує мрії, але і робить нас сильнішими.

«На початку вторгнення моя родина виїздила за кордон, але вже за два місяці повернулися. Наполіг на цьому син Валерій,  – продовжує Тимур Нєчаєв. – Я колись грав за місцеву команду у футбол, в дитинстві мріяв стати футболістом. Зараз от воджу сина на тренування з футболу. Є в нас з Валерієм одна на двох мрія. Ми затяті вболівальники «Арсеналу», мріяли поїхати на матч на домашній стадіон команди, але поїздку довелося відкласти. Зараз не до футболу. Та від мрії ми не відмовилися, просто відклали її до нашої Перемоги. Сподіваюся, що чекати нам на це залишилося недовго».

Категорії
Новини

Операція «Фільтрація-модернізація»

На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали заміну вакуум-фільтра № 82.

Здавалася б, звичайна виробнича ситуація. Але за нею стоїть величезна робота команди гірничого департаменту у непростий воєнний час. Аби нове обладнання згодом успішно працювало на користь нашого великого підприємства, ремонтникам ГД довелося опановувати нові робочі навички, а працівникам фабрики допомагати їм у монтажі на всіх етапах. І це за умов, коли лунають сирени, електроенергія лімітована, а чимало фахівців, необхідних для таких робіт, захищають нашу країну на передовій.

Новий вакуум-фільтр на РЗФ-1 готовий до роботи

Дільниця фільтрації рудозбагачувальної фабрики – місце, де залізорудний концентрат зневоднюється та набуває товарного вигляду, аби потім вирушити до аглофабрик підприємства. У цьому процесі важливу роль відіграють вакуум-фільтри. Їх на першій РЗФ 23 одиниці. За звичайних умов і при повному навантаженні фабрики необхідні від 10 до 16 робочих вакуум-фільтрів, обов’язково потрібен і резервний фонд на випадок обслуговування або виконання ремонтних робіт на цьому обладнанні. Але і за умов зниженого навантаження цінність кожного робочого вакуум-фільтра на вагу золота.

«Попри всі складнощі на фабриці продовжується реконструкція дільниці фільтрації, – говорить начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Звісно ж, воєнні умови накладають свою специфіку, вносять корективи. Але ми не зупиняємося, рухаємося вперед, адже розуміємо, що після перемоги нам потрібно буде швидко набрати робочих обертів. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб зберегти колектив та обладнання. Новий вакуум-фільтр придбали ще до активізації бойових дій. Планувалося, що його встановлюватиме підрядник. Але за об’єктивних причин всі роботи з монтажу та демонтажу виконували наші працівники та працівники ремонтного цеху гірничого департаменту. Це дозволило заощадити кошти, при цьому якість робіт наших ремонтників – бездоганна».

Ремонтники-професіонали, які вправно “влаштували” вакуум-фільтр на робочому місці

Заміна вакуум-фільтрів – процес складний і відповідальний.  Ви тільки уявіть собі, що в умовах робочого цеху потрібно було демонтувати старий фільтр, а це той ще агрегат  – важить близько 20 тонн. До того ж, лише фільтром справа не обійшлася. 

«Дуже непросто правильно демонтувати обладнання, яке знаходиться на декількох рівнях, – каже начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Ми все знімали шар за шаром. Розбирали перекриття, комунікації, адже фільтр працює з водою та електрикою, тому демонтували і обв’язку фільтра (системи трубопроводів, вакуум проводів, стислого повітря, води та маслозмащування, живлення електрообладнання). І це при тому, що конвеєр, який знаходиться під фільтром, не знімали, а «підвішували», щоб після монтажу нового вакуум-фільтра наново його перекріпити і запустити у роботу. Найскладнішим для наших хлопців виявилася робота з обв’язкою фільтра. Досвід у наших вантажників, звісно ж, великий, але саме з такою системою трубопроводів справи ще не мали. Та профі є профі, тож і цей вид робіт опанували. Заступник начальника цеху Сергій Редько, майстер Володимир Багмет, електрогазозварник Сергій Андреєв, монтажник Сергій Хвищук – цей перелік можна ще довго продовжувати. Подякувати хочеться усім. Я вважаю, що кожне завдання дає нам можливість зростати в професії та розширювати свій робочий арсенал».

Напевне, не було жодного підрозділу в ремонтному цеху, який не був залучений до цього ремонту. Загальнобудівельна та монтажна дільниці виконували монтаж та демонтаж фільтра. Аби нове обладнання зручно влаштувалося на робочому місці, його потрібно було до цього підготувати. Тому попередньо не лише встановили тримальні колони під вакуум-фільтром, а й дільниця металоконструкцій виготовила чимало потрібних для монтажу деталей: рами, лотки, фланці для труб, різноманітні фасонні частини для обладнання майданчиків.

«Ми мали потурбуватися не лише про якісну роботу обладнання, а й про безпеку персоналу, тому старі проіржавілі майданчики для обслуговування замінили на нові, сучасного зразку, з решітковим настилом з оцинкованого заліза. Ще замінили перильну огорожу, сходові клітини. Ми зробили цю ділянку максимально безпечною та зручною для контролю та експлуатації вакуум-фільтра, – продовжує начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Це було не просто заміна обладнання, а командна робота, симбіоз грамотного керівництва та високоякісної роботи всього колективу. Дякую і працівникам РЗФ-1: механіку дільниці Юрію Коливашку, слюсарю (бригадиру) Олександру Кручиніну, слюсарю (бригадиру) Олександру Зінченку, електрозварювальникам Івану Кольцу, В’ячеславу Чорному та іншим членам бригади. Всі намагалися, як справжні господарі, не стояти осторонь, а допомогти. В результаті із завданням усі гідно впоралися, тож тільки-но виникне потреба – ми готові працювати на повну потужність!»

Категорії
Наші люди

Єдиний цех для єдиної Тетяни

25 січня разом з іншими майже сімсотма Тетянами нашого підприємства токар дільниці з виготовлення деталей та запчастин ремонтного цеху гірничого департаменту Тетяна Мажара відзначає іменини.

Одна з версій походження імені стверджує, що це давньогрецьке ім’я значить «упорядниця» чи «засновниця». Ну, тоді ремонтний цех дуже підходить Тетяні, адже ремонтувати – це ж означає приводити до ладу, впорядковувати. А якщо більш серйозно, то колеги справедливо вважають Тетяну однією з найкращих працівниць, професіоналом у токарській справі. 

«Я прийшла до цеху одразу після училища, – розповідає Тетяна Мажара. – Мені дуже подобається моя робота. Здавалося б, механічна обробка металу, що тут такого? Але це ж красиво! Це справжнє диво, коли з непоказної заготовки виходить красива деталь. Приємно, що це справа твоїх рук. А коли йде срібляста стружка – це теж красиво. Тож моя професія дійсно пов’язана з красою. Я виточую шпильки, напівмуфти (усміхається), ну, чим не жіночий арсенал?»

Спілкуєшся з Тетяною і постійно хочеться посміхатися. Її сяйні очі та посмішка заряджають на позитив. Вона постійно чомусь вчиться, щось пізнає, розвивається. Недаремно ж в День її ангела, відзначають ще й День студентів, говорить жінка.

Для Тетяни дуже важлива родина. Тому свій колектив, свою робочу родину вона шанує та любить, а рідна домівка взагалі для неї – це місто сили. Коханий чоловік, двоє діточок і улюбленець родини собака Лорд. Свої рідних Танюша любить побалувати смачненьким. Це для неї найкращий відпочинок – приготувати смаколики. Жінка впевнена, що справжній дім має пахнути смачною випічкою. Є в Тетяни мрія – відвідати Львів та випити справжньої львівської кави. І вона це обов’язково зробить одразу ж після нашої Перемоги. А поки що жінка та її родина чим може допомагають нашим захисникам. Свого часу Тетяна навіть допомагала у виготовленні буржуйок. За будь-якої можливості сім’я передає нашим українським героям їжу, теплі речі. Як і більшість з нас, кожен на своєму місці, наближаючи перемогу. Тому на свою роботу Тетяна завжди поспішає із задоволенням, бо її праця – це теж внесок в економіку та підтримку країни, яка сьогодні бореться за свою Незалежність.

Цікаво, що серед працівниць ремонтного цеху є лише одна Тетяна, а ремонтний цех в житті жінки є єдиним місцем роботи. Тут вона працює вже 22 роки. «Наша Танюша» – з теплотою говорять про неї колеги.

«Це людина-сонечко, позитивчик, щира та відкрита душа, – продовжує начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Дуже радий, що така людина працює в нашому цеху. В неї завжди порядок біля верстата, вона доглядає за ним, дбає. Тетяна – наша помічниця. Яке б складне та оперативне завдання не потрібно було б зробити, вона завжди впорається на «відмінно». Тож бажаю їй й надалі залишатися перлиною нашого цеху. Хай вона та всі Тетяни нашого підприємства будуть щасливими, в їхніх домівках буде мир та спокій! З Днем ангела, Тані, Тетяни, Танюші!»

Категорії
Новини

Безпечний вояж шляхами гірників

У кар’єрах гірничого департаменту нашого підприємства капітально відремонтовані значні ділянки доріг, що суттєво повисило рівень безпеки руху.

Від стану технологічних автомобільних доріг, якими великовантажні самоскиди вивозять руду та порожню породу з кар’єру, залежить не лише швидкість, а отже, продуктивність роботи, а багато в чому й безпека працівників. Адже схили кар’єру круті і втрата керованістю автомобіля, в тому числі, й з-за дефектів дорожнього покриття, може з великою вірогідністю призвести до загибелі людей. Щось подібне трапляється на гірських дорогах, де автомобілі зриваються у провалля. Тому своєчасне виявлення аварійних ділянок і їх ремонт є надзвичайно важливими.

Звичайно ж, в кар’єрах не прокладають асфальтованих шляхів. Їх будують, утрамбовуючи щебінь. Необхідну кількість щебню різних фракцій виготовляють на дробильно-щебневій ділянці рудоуправління. Його возять самоскидами, рівняють та трамбують бульдозерами, а потім автогрейдерами. Таким чином виходить тверде, надійне та рівне покриття середньою шириною 22 метри, безпечне для руху технологічного транспорту.    

«Всього в наших кар’єрах прокладено 70 км технологічних автомобільних доріг, – розповідає начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Андрій Приймак. – Ними постійно рухаються величезні самоскиди, вага яких, разом з вантажем сягає майже 250 тонн. Також цими шляхами ми переганяємо до місць роботи екскаватори, бурові установки та іншу важку техніку. Тобто, навантаження на дороги суттєве. Поступово з’являються вибоїни та ями. Будують та ремонтують покриття працівники служби експлуатації гірничо-транспортного цеху. За минулий рік ними було капітально відремонтовано майже 7 кілометрів технологічних автодоріг та ще 10 кілометрів доріг господарського призначення. Це зробило проїзд донедавна проблемними ділянками набагато безпечнішим».

Стан кар’єрних доріг моніторить служба експлуатації ГТЦ на чолі з Романом Топком. Безпосередній контроль здійснюють майстри з ремонту доріг. Водії самоскидів також допомагають своєчасно виявити недоліки. Вони зобов’язані сповіщати механіка цеху про виявлені дефекти, в тому числі, гострі краї, які утворюються внаслідок розломів щебню великих фракцій. Адже вони можуть пошкодити шини, що приведе до порушення керованості транспортним засобом. А це небезпечно для людей, які працюють в кар’єрі. Працівники відділу охорони праці ГД також слідкують за станом доріг.

«Так, ми допомагаємо виявляти дефекти дорожнього покриття, – розповідає провідний інженер ВОП ГД Євген Васильєв. – Коли багато разів їздиш одним і тим же маршрутом, то можна звикнути до недоліків. Ми ж під час своїх аудитів стану охорони праці маємо змогу подивитись на стан доріг свіжим поглядом. Але стан доріг та техніки – то лише одна з важливих складових безпечної праці в кар’єрі. Ще один надважливий компонент – безпечна поведінка людей на робочих місцях. Більше сподівань покладаємо не на покарання, а на спілкування з працівниками. Виїжджаємо на робочі місця, разом виявляємо ризики, розробляємо заходи з їх усунення. Звичайно ж, позбутися абсолютно всіх ризиків неможливо. Недарма ж роботи в кар’єрі вважаються роботами підвищеної небезпеки. Наша ж задача – разом з виробничниками зробити ці ризики контрольованими та убезпечитись від травм».