Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника гірничого департаменту Сергія Антоненка

Сергій Антоненко став на захист України у травні минулого року. До мобілізації він працював механіком дільниці з ВПМ і маслозмащування рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту.

Як розповів заступник начальника РЗФ-2  з механічного устаткування Віталій Ратушний, основне устаткування фабрики (млини, класифікатори, вакуум-фільтри, дешламатори, конвеєри) потребує постійного змащування. А збій у роботі системи змащування призводить до зупинки виробництва. І саме Сергій Антоненко відповідав за подачу мастила на агрегати. А ще у підпорядкуванні Сергія були потужні електромостові крани та інші вантажопідйомні механізми, без яких не обходився жоден серйозний ремонт устаткування фабрики.

«Сергій Антоненко вміло керував дільницею, яка добре справлялась зі своїми завданнями, – говорить Віталій Ратушний. – Він відмінно розбирався в устаткуванні. А ще Сергій добре організовував роботу свого чималенького колективу, куди входили ремонтні бригади, чергові слюсарі-ремонтники, машиністи кранів. Він сам був чоловіком енергійним і запалював своєю неймовірною енергією колег. Цілеспрямований, відповідальний, сумлінний, Сергій був прикладом. Якщо він брався за справу, навіть, найскладнішу, то завжди доводив її до завершення. А його гумор розряджав гострі моменти, якщо такі й виникали. Страшна звістка про загибель нашого захисника приголомшила кожного, хто знав цю чудову людину».

Солдат Сергій Антоненко загинув 30 грудня 2024 року в Олександрівці Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Сергія Антоненка. Світла пам’ять герою!  

Категорії
Новини

WCM: на межі десятиліть

Виробництво Світового класу (WCM) впроваджується в «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже понад десять років. Економічний зиск від його впровадження з 2013 по 2024 рік склав близько 275 млн доларів США (на підставі погодженої службою промислового контролінгу вартості втрат), а скільки було усунуто ризиків важко й підрахувати. Попри повномасштабне вторгнення й пов’язані з ним негаразди, команда продовжує роботу над покращеннями. Про це й не тільки – у інтерв’ю з в.о. керівника з впровадження WCM Олексієм Можако.

– Олексію, на що зараз спрямована робота команди WCM?

– Як завжди, ми націлені на скорочення витрат на виробництво продукції, зростання її якості та створення безпечніших умов для працівників. Для цього працюємо за кількома напрямками, які, нагадаю, називаються колонами: професійне та автономне обслуговування обладнання, спрямовані покращення, розвиток персоналу, охорона праці та інші. Підвищення надійності роботи устаткування – один з основних моментів, бо коли воно ламається, знижується продуктивність, і зростають витрати на ремонти. Усунення ризиків для життя й здоров’я людей – серед найважливіших напрямків. Розвиток персоналу, набуття нових вмінь, навичок та знань сприяють продуктивнішій та безпечнішій роботі. І все це ми втілюємо разом із працівниками структурних підрозділів.

– Які здобутки команди у 2024 році?

– Впроваджено багато покращень. З тих, які зразу спадають на думку – проєкт «0 поломок» у доменному цеху № 1. Там були проблеми з роботою шибера. Якщо по простому, то це велика заслінка, яка випускає гаряче дуття та гази під час планово-попереджувальних ремонтів доменної печі. Вона не завжди щільно прилягала при закритті. З-за цього доменники мали значні додаткові витрати часу на поновлення виробництва чавуну, так звану задувку. Була розроблена конструкція додаткового змійовика, який охолоджує шибер та кладку. Як результат – шибер вже майже шість тисяч годин працює без збоїв, що на цей момент зекономило підприємству понад 20 тисяч доларів.

А у кисневому виробництві, яке поки що на простої, скористалися моментом і впровадили зміни, які зможуть захистити устаткування під час можливих блекаутів. Там для роботи важливих вузлів компресорних установок постійно потрібно змащувати підшипники. Якщо ж миттєво вимкнути подачу електроенергії, то насоси не зможуть подавати мастило, і поки елементи, які набрали шалених обертів, зупиняться, то внаслідок тертя без мастила коштовне устаткування вийде з ладу. Підраховано, що для його відновлення у такому випадку знадобиться близько 170 тис. доларів. Не зважаючи на зупинку виробництва, керівник цеху Володимир Черногоров ухвалив рішення про подальше впровадження усіх напрямків WCM. Одним з найважливіших для підрозділу став 10-кроковий проєкт WCM, в ході впровадження якого розробили й змонтували систему, що дозволить самопливом подавати мастило на підшипники у разі зупинки насосів.

Або, наприклад, проєкт з охорони праці в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту. Виготовлення та використання спеціальних упорів-стопів під час ремонтів і обслуговування напіввагонів з піднятим кузовом дозволило повністю усунути ризик травмування, якщо кузов самовільно опуститься. Якщо підсумувати, то при плані скорочення витрат на 12,2 млн доларів у нас вийшло скоротити їх на 10,5 млн.

– Що ж завадило виконати план з скорочення витрат на сто відсотків?

– Дійсно, є перелік об’єктивних причин. Найперше – ми впроваджуємо проєкти як на працюючому устаткуванні, так і на тому, яке зараз тимчасово у простої з-за обмеженого попиту на продукцію та обмеженої здатності її виробництва з причин, викликаних великою війною, . У таких випадках ми просто не можемо відслідкувати економічний ефект на непрацюючому устаткуванні, і він не йде до загальної скарбнички. А ще в умовах обмеженого фінансування, викликаного важким становищем підприємства, ми впроваджуємо, перш за все, найважливіші, найнагальніші заходи.

Ще одна причина: нам доводиться не лише втілювати зміни, а ще й у процесі формувати нову команду. Зараз близько половини фахівців із впровадження WCM захищає нас зі зброєю в руках. Наш керівник Святослав Кузьменко пішов добровольцем у перший же день вторгнення, як і Олександр Пшеничний, який, на жаль, загинув. Він був не лише нашим колегою, а й другом. Завжди його пам’ятатимемо. У лавах ЗСУ і наступник Святослава Олег Шорохов. Ми підмічаємо у цехах вмотивованих працівників, підтягуємо у свою команду, одразу ж і навчаємо, бо Виробництво світового класу – це складна наука з безліччю засобів, методів та інструментів покращення.

– І нарешті, традиційне питання: які плани на цей рік?

– Плани – вдосконалювати надалі і самим вдосконалюватися, попри всі негаразди. Зараз команда працює над «Розкладанням витрат», як воно зветься у нашій методології. Тобто, ми аналізуємо виробничі втрати минулого року, визначаємося з найпроблемнішим устаткуванням, надійність, стабільність роботи якого необхідно терміново підвищувати. Працюємо над тим, щоб довести доцільність капіталовкладень у той чи інший проєкт, і зараз це непросто.

Традиційно завершили рік серією тренінгів з Виробництва світового класу. Його пройшли близько 120 працівників цехів – керівників цехових команд та голів колон, та й будь-хто з охочих міг взяти участь. Метою було ознайомити наших партнерів-цеховиків з можливостями системи та з основними інструментами, які допоможуть реалізувати ці можливості. Працюємо далі. У скрутні часи скорочення витрат, економне виробництво стають ще актуальнішими. А безпека людей – завжди у пріоритеті».  

Категорії
Новини

Корпус для гуркоту? Будь ласка!

Ливарно-механічний завод виконав ще одне важливе замовлення для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

До керівництва ЛМЗ звернулися колеги з ГД, і запропонували вивчити можливість ремонту корпусу гуркоту для дробильної фабрики гірничого департаменту. Гуркоти використовуються для сортування залізної руди між стадіями дроблення. А загалом дробильна фабрика підготовлює руду до збагачення на рудозбагачувальних фабриках, з метою подальшого отримання залізорудного концентрату. Гуркоти, як і інші основні елементи ДФ, такі як дробарки й конвеєри, мають величезне виробниче навантаження, тому потребують ремонтів та заміни складових частин.

Як розповів заступник директора ЛМЗ Сергій Жеватченко, раніше завод не ремонтував корпуси гуркотів. Коли вони відпрацьовували свій ресурс, підприємство купляло нові корпуси у сторонніх виробників.

«Ми поїхали у гірничий департамент і визначили, що ЛМЗ також здатен виготовити нові корпуси, – говорить Сергій Жеватченко. – Завдання ускладнювало те, що не було креслень та іншої технічної документації. Представники гірничого департаменту привезли відпрацьований корпус до нашого цеху металоконструкцій. Він, як кажуть, вже був непридатним до відновлення. Але як зразок він нам підходив. Тож наші фахівці його розібрали, обміряли і виготовили креслення».

Над технічною документацією працювала група конструкторського відділу ЛМЗ у складі провідних інженерів-конструкторів Станiслава Гарша, Євгена Калабiна, Юрія Погромського, Володимира Тищенка та інженера-конструктора Олега Константинова. А коли документація була утверджена замовниками, провідні інженери-технологи відділу головного технолога ЛМЗ Ольга Соболєва та Ріма Чех розробили технологію виготовлення корпусу, після чого до роботи взялися цеховики.

 Спочатку працівники ЦМК з листового металу вирізали заготовки для елементів корпусу гуркоту, а на ковальській дільниці РМЦ-1 ковалі Дмитро Юрченко, Олександр Жданов, Андрій Бойко та машиністка на молотах Олена Кравцова викували заготовки для цапф корпусу гуркоту. Потім токарі ремонтно-механічного цеху № 2 Євген Жмур, Віталій Мішкутенок, Андрій Балацький  виконали механічну обробку заготовок. Збірку елементів у єдину конструкцію зробили на базі ЦМК. У ній взяли участь слюсарі-ремонтники РМЦ-2 Володимир Волшуков та Олександр Степура під керівництвом майстра ремонтно-складальної дільниці Андрія Лєскова, а також котельники ЦМК Олександр Григор’єв (бригадир) і Руслан Поліщук, зварник ЦМК Євген Обжелянський та інші фахівці ЛМЗ. Наразі новий гуркіт вже у замовника і готується до встановлення.

«Опанувати нову продукцію – це непроста справа, – продовжив Сергій Жеватченко. – Корпус мав вийти дуже точним за своєю вагою та за геометричними параметрами. І нам це вдалося. Хоча й довелося набити кілька «шишок», але результат є, і вже є досвід. Довжина корпуса – 6760 мм (6 метрів 76 сантиметрів), а ширина – 3200 мм (3 метри 20 см). І це, уявіть собі, дрібний гуркіт. А невдовзі ми починаємо роботу над виготовленням корпуса для середнього гуркоту. Виготовлення корпусів гуркотів нашим ЛМЗ є економічно вигіднішим, ніж купувати, і зараз, у скрутні для підприємств часи, це надзвичайно важливо».

Категорії
Новини

Безпека на колесах

Цехи гірничого департаменту поповнилися шістьма багатофункціональними автомобілями, які допоможуть підвищити рівень безпеки праці та запобігти нещасним випадкам.

Територія гірничого департаменту – це багато гектарів, на яких розміщені виробничі об’єкти, і працюють люди. Інколи саме ці чималі відстані між об’єктами створюють додаткову небезпеку для працівників. Як зазначив начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Юрій Духов, саме наявність нових авто дозволить ефективніше використовувати систему блокування небезпечних енергій LOTO, яка є потужним захистом від нещасних випадків.

«Ураження електричним струмом належить до чотирьох ризиків-вбивць (4 killer risks), визначених компанією «АрселорМіттал». З метою зниження цього ризику та запобігання смертельним нещасним випадкам ми розпочали пошуки варіантів удосконалення виконання вимог стандарту FPS AM Safety 001 “ІзоляцІя”, – пояснює Юрій Духов. – Найбільші складнощі з виконанням цих вимог виникали у накладання та зніманні індивідуальних замків на блокуючий пристрій, адже відстань між місцем блокування та місцем виконання робіт інколи сягає 20 км. Проблема  довгий час не вирішувалась так як із за нестачі автотранспорту та водіїв  неможливо було одночасно перевозити працівників, інструмент та матеріали до місця виконання робіт та виконувати вимоги системи LOTO. Саме таких вантажо-пасажирського автомобіля нам і не вистачило для того, щоб швидко доставити бригаду на підстанцію і заблокувати джерело електроенергії, своєчасно прибути до місця виконання робіт, а після їх завершення відновити роботу устаткування у зворотному порядку».

Майже скрізь у світі гірничі підрозділи – це значні площі й специфічні шляхи сполучення, якими звичайним легковиком далеко не заїдеш, особливу у негоду. Під час обміну досвідом з колегами з різних країн, керівники гірничого департаменту дізналися, що на гірничодобувних підприємствах АрселорМіттал у різних країнах, наприклад, у Канаді та Бразилії, для вирішення оперативних задач, пов’язаних з безпекою, використовуються пікапи. Це швидкі безпечні авто з гарною прохідною спроможністю, які здатні одночасно перевозити кілька людей у салоні та ще й певну кількість устаткування у невеликому кузові.

Ключі від шести пікапів отримали представники чотирьох підрозділів ГД. Одним з авто будуть сумісно користуватися працівники РЗФ-1, РЗФ-2 та дробильної фабрики. По дві машини будуть допомагати працівникам цеху шламового господарства та рудоуправління, бо площа кожного з цих підрозділів перевищує площу деяких держав. А ще один пікап – для цеху мереж і підстанцій. До речі, у керівника цеху Олексія Великого саме у день вручення авто був день народження.

«Працівники ЦМП ГД виконують перемикання електричного струму у всіх підрозділах департаменту, –розповідає Олексій Великий. – А підстанції зазвичай знаходяться на відстані 12-15 км від місця, де електромонтери й електрослюсарі дислокуються. Цей автомобіль допоможе швидко приїздити до найвіддаленіших підстанцій, що пришвидшить виконання робіт, а головне – його використання дозволить швидко блокувати джерела енергії і виконувати роботи максимально безпечно. І це для мене гарний подарунок, адже безпека людей – це пріоритет для начальника цеху».

Нові пікапи вироблені автомобільним концерном «Фольксваген». Кожен з них здатен перевозити до п’яти людей у салоні та певну кількість вантажів, наприклад, інструментів, матеріалів, запчастин, устаткування в кузові. Це нові моделі, які мають економний та потужний двигун (сумісна розробка «Форда» і «Фольксвагена»), повний привід, 10-ступінчаста автоматична й 6-ступінчаста коробки передач, та ще багато переваг, які роблять ці авто надійними транспортними засобами. За словами представника «Фольксваген-Україна» Олега Антонюка, завдяки потужності, безпеці, витривалості та швидкості саме ці моделі здатні вирішувати найскладніші задачі і мають попит у  виробничників у світі.

Категорії
Новини

З «Нової фабрики» – на дробильну

Студенти «Нової фабрики 2.0» побували на дробильній фабриці гірничого департаменту та ознайомилися з роботою електрослужби цеху.

«День з електриком» – саме так назвали одноденне міністажування студентів, які вчаться за спеціальністюи «Електроенергетика» та здобувають професію «Електромонтер». Як зазначила фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Дар’я Черненко: «Зараз наші студенти знаходяться на етапі, коли на них чекає прийняття важливого рішення про початок стажування за професією в нашій компанії. Є студенти, які на 100% впевнені у виборі своєї професії і вже знаходяться в процесі працевлаштування. А є ті, хто хоче попередньо ознайомитися з майбутнім робочим місцем, поспілкуватися з керівниками цехів, дільниць, дізнатися, які вони матимуть перспективи розвитку за своєю спеціальністю. Саме на таких студентів і спрямований наш формат дня з фахівцем на виробництві. Можна вважати, що цей формат – наш експериментальний дебют, ми почали його впроваджувати  на прикладі однієї з найзатребуваніших професій.  Надалі такий формат чекає на слюсарів-ремонтників, електрогазозварників та представників багатьох інших важливих професій, представлених у другому наборі проєкту «Нова Фабрика».

Електрик дільниці ДФ Олександр Кузьменко провів для гостей пізнавальну екскурсію цехом. Майбутні електрики мали змогу на власні очі побачити потужні дробарки, гуркоти для сортування руди, конвеєри та інше устаткування. «Без електричного струму нічого тут не працюватиме, тож електрики нам дуже потрібні, – пояснив Олександр Кузьменко. Електродвигуни та редуктори тут скрізь. Система керування також працює за рахунок струму. А оця лампочка сигналізує, якщо на конвеєр випадково потрапить металевий предмет. Таким чином електричний струм допомагає уникнути аварійних ситуацій та зберегти обладнання».

Студенти повернулися з цеху до майстерні електриків. Заступник начальника ДФ з енергообладнання Ігор Боярин провів практичний тренінг з вивчення електродвигуна. А для того, щоб вивчити його будову, двигуни треба було розібрати. «Звичайно ж, електродвигуни вивчають у спеціалізованих навчальних закладах, але поки людина сама не розкрутить і не побачить на власні очі, ремонтувати електроустаткування вона не навчиться. Студентів, які влаштовуються на роботу,  доводиться багато чого навчати. Сьогодні вони побачили ротор, обмотку, щітковий апарат, підшипники тощо. І не лише побачили, а й потримали у руках. Не біда, якщо новий працівник чогось не знає чи не може. Головне, щоб у серці була любов до електрики. Тоді можна всього навчитися».

Віталій Терещенко навчається за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» у Технологічному фаховому коледжі ДУЕТ. Він зізнався, що в середину електродвигуна зазирнув сьогодні вперше. «Мені сьогодні сподобалося, – говорить Віталій. – По-перше, вразила сама дробильна фабрика: дванадцять поверхів, потужне устаткування, одна з дробарок важить аж 40 тонн! А ще приємно було дізнатися, що в цеху високий рівень автоматизації, а дробаркою керує комп’ютер. Ну й звичайно ж цікаво було розкрутити електродвигун та на власні очі побачити те, про що знав лише теоретично. Я ще раз впевнився у тому, що недаремно обрав цю цікаву й потрібну професію. Бажання прийти працювати на «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало ще сильнішим».   

Категорії
Новини

Працівник рудоуправління віддав життя, захищаючи Україну

Євген Яценко працював електрослюсарем в рудоуправлінні гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». У січні 2023 року він був мобілізований і став на захист України. А на днях колег Євгена ошелешила трагічна звістка: солдат Євген Яценко загинув у бою з окупантами 14 грудня 2024 року. Це сталося на Донбасі, поблизу населеного пункту Роздольне Волноваського району.

Колеги розповідають про Євгена, як про Добру, чуйну людину, майстра найвищої кваліфікації та справжнього друга. «Так, ми втратили друга, це правда, – розповідає енергетик дільниці енергослужби РУ ГД Олександр Вівтюк. – Він завжди був готовий прийти на допомогу як в роботі, так і в повсякденному житті. Євген був спокійною, врівноваженою, неконфліктною людиною. Мені здається, що негативних рис у нього взагалі не було. Спочатку він ремонтував електроустаткування кар’єрної техніки – екскаваторів, бурових верстатів. Це складне устаткування, і він ремонтував його якісно. Розвивався, професійно зростав і перейшов у бригаду налагоджувальників, а це вже більш висока кваліфікація. Ініціативний, працелюбний, сумлінний. Не можемо повірити, що його більше немає з нами. Світла йому пам’ять».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.