Категорії
Наші люди

Один з кращих на районі

Металургії без енергетики не існує – це факт. Наприклад, наша теплоелектроцентраль (ТЕЦ) забезпечує гарячим дуттям доменні цехи, які без цього енергоресурсу не зможуть плавити чавун. Також ТЕЦ виробляє пару для технологічних процесів у прокатних цехах, у коксохімічному виробництві та деяких інших підрозділах. Частина пари йде на обігрів виробничих та адміністративно-побутових приміщень, а також найближчих до підприємства міських кварталів Металургійного району. Обслуговуванням і ремонтами електроустаткування ТЕЦ займається Олександр Хоруженко, нагороджений грамотою цього району.

Продуктом теплоцентралі також є електроенергія, яка подається в Єдину енергосистему України або використовується на підприємстві. І саме Олександр зі своїми колегами-енергетиками врятували агрегати підприємства під час минулорічного зимового блекауту, коли російські агресори били  по енергетичних підприємствах України. Самовіддана праця та професіоналізм наших енергетиків забезпечили стабільну роботу енергоустаткування, на яке у ті кілька діб впало неймовірне навантаження, бо комбінат не зміг отримувати електроенергію ззовні, від ДТЕК.

«Робота ТЕЦ, як і всіх цехів нашого підприємства, неможлива без електроенергії, без електроустаткування, – каже Олександр Хоруженко. – У нас це електрогенератори, двигуни, системи керування, різноманітні засувки, а також  звичайне освітлення. Наше завдання – забезпечити безаварійну роботу всього цього енергопарку. Я працюю старшим електромонтером – старшим зміни. У моїй команді також є ще один старший електромонтер, молодший електромонтер та електромонтер головного щита керування. Виконую роботи власноруч та організовую роботу команди. А 27 років тому прийшов у цех зовсім молодим електромонтером».

На ТЕЦ Сашка привів батько Володимир Дмитрович, який там працював багато років. І хлопцеві сподобалося, хоча закінчив він автодорожний технікум. У технікумі він також вивчав електроустаткування, правда, автомобільне, під напругою 12 вольт. А на ТЕЦ доводиться ремонтувати навіть шестикіловольтове.

. Тож не дивно, що наставники спочатку вчили новачків правил безпеки, а вже потім професії. Минали роки, Олександр сам став наставником, і цьому принципові не зраджував.

«Коли вчиш молодшого електромонтера правил безпечної праці, то треба не лише розповідати, а ще й показувати і пояснювати, – говорить Олександр Хоруженко. – Беру його з собою. Підходимо до устаткування, я виконую дії і кожну пояснюю, навіть елементарні. Наприклад, чому дріт треба брати кліщами, а не руками. Вважаю це найкращим навчанням, результат перевірений часом. І лише за кілька місяців людина може ставати самостійно до роботи. У нас якщо помилився електрокоміркою, то ця помилка може стати останньою у житті».

Олександр Хоруженко зізнався, що був дуже здивований, коли дізнався, що нагороджують саме його. Він щиро вважає, що фахівців його рівня і з таким сумлінним ставленням до роботи на ТЕЦ чимало. А от керівництво цеху вважає, що не існує таких завдань, яких би він не подужав. Устаткування Олександр знає досконало. Складнощі можуть виникнути лише тоді, коли до електрики додаються інші фактори.

«Ну, я ж не Кашпіровський, – усміхається старший електромонтер. – Ясновидінням не володію. Якщо причиною поломок стає, наприклад, потрапляння вологи, то інколи доводиться добряче помізкувати. Переглядаємо схеми, знаходимо проблемне місце, докопуємося до основної причини і усуваємо її. Нам треба робити так, щоб більше не повертатися до цієї поломки. Особливо актуально це зараз, коли багатьох колег мобілізували. Стараємося слідкувати за електроустаткуванням так, щоб наші захисники за нас не червоніли. Хочу звернутися до Олександра Макаренка, Михайла Власова, Володимира Дудника, Юрія Безбородова та інших. Бережіть себе, друзі! І повертайтеся додому з перемогою!»

Категорії
Наші люди

Гостинці, в’язані гачком та серцем

Їм не треба довго думати, що подарувати своїм рідним на зимові свята. Вони беруть нитки, спиці, гачок, тканину, додають трохи фантазії, позитиву, доброї енергетики, і виготовляють ляльки, серветки, ялинкові прикраси. Серед таких майстринь – ветерани нашого підприємства Галина Денисенко та Людмила Рашавець.

Виготовляють красу з добром та піснею

В’язати Галина Денисенко вміла ще з юності. Це захоплення її виручало ще за радянських часів, коли красивий одяг був дефіцитом. Вона виготовляла собі (а згодом і всій своїй родині) різноманітні светрики, джемпери, сукні, спідниці, комірці та навіть взуття для доньки, яка займалася бальними танцями.

А от іграшки та інші красиві речі виготовляти почала вже на пенсії, після років праці дозувальницею агломераційного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Галина Денисенко

«Все це завдяки тому, що я потрапила в дуже творчий жіночий колектив «Троянда», який майже на сто відсотків складається із жінок-ветеранок нашого підприємства, – розповідає Галина Василівна. – Там ми навчилися вишивати, створювати святкові листівки, робити мотанки та гарно прикрашати їх, виготовляти з матеріалу подушечки для голок, а із паперу – дуже красиві серветки тощо. А творити нове нам завжди допомагають гарні українські пісні. Вони додатково заряджають позитивом наші речі, які робляться з великою душею. А щоб ця енергетика йшла далі і заряджала інших, ми усі ці вироби даруємо іншим людям. З початку війни ми робимо багато речей для наших захисників. Це шкарпетки, шарфи, рукавиці. Зараз готуємося виготовляти для них невеличкі подушки, на які зручно спиратися, або підкладати їх під голову, ноги, руки у польових умовах. Це подарунки нашим хлопчикам на новорічні свята».

Для онуків та для душі

Людмила Рашавець тримає у руках ляльку, вив’язану власноруч. Її вона створила для своїх онуків. Виготовлення ляльки так зацікавило діток, що вони вже й самі намагаються зробити щось схоже. Тож Людмила Іванівна проводить для них корисні майстер-класи з рукоділля.

Людмила Рашавець

«Все життя я в’язала шкарпетки та інші теплі речі для своєї родини, а от до іграшок руки дійшли вже на пенсії, – говорить Людмила Рашавець. – Колись я працювала шихтувальницею, машиністом пневмотранспорту, фахівчинею технічного відділу. Турбот було безліч. Думала, що на пенсії відпочину. Але домашні справи тільки додали тонусу – і це добре. Онуки приносять мені радість та надихають на творчість. Для них і стараюся. Були їм подаруночки на Миколайчика».

Ляльки Людмила Іванівна вив’язує спицями і гачком. Оздоблює їх кольоровими нитками,  ґудзиками, намистинками, блискітками. Виготовлення ляльки – процес тривалий, може тривати від двох тижнів і довше. Та вдома ця краса живе недовго, бо, як і інші майстрині, Людмила Рашавець дарує свої вироби іншим людям.

Крім іграшок, майстриня виготовляє ажурні закладки для книжок, вив’язує чохли для телефону та для зарядних пристроїв. А ще – робить ялинкові іграшки, щоб на кожні Різдво та Новий Рік прикрашати ялинку унікальними речами, зробленими з любов’ю.

Категорії
Наші люди

Ельвіра – «повелителька» водного царства

Ельвіра Меньшикова, механік кранового господарства цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту, навіть не мріяла про отримання найвищої нагороди підприємства – «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вона на власному досвіді переконалася, як важко бути кращою і скільки для цього потрібно працювати.

Ще в дитинстві Ельвіра вирішила, що працюватиме на тоді ще НКГЗК, адже там працював її батько, заслужений металург України Володимир Кошовий. Він часом брав доньку з собою на роботу, тоді це було дозволено. Ельвіру вражало все: великі механізми аглоцеху, сильні люди, які там працюють, безперервний рух, який нагадував їй мурашник. Тоді їй хотілося стати частиною цього гірничого царства.

Її мрія здійснилася. Ельвіра прийшла до ЦТВ на стажування під час навчання в університеті. Вже за рік вона працювала слюсарем-ремонтником на дільниці водопостачання. Ще за кілька місяців – інженером. Але її як магнітом тягнуло до величезного насосного компресорного обладнання, хотілося докопатися до того, як працює єдиний механізм, що забезпечує гірників та агломератників такими необхідними для їхньої роботи енергоресурсами.

«Я впевнена, що все устаткування працюватиме якісно та безперебійно, якщо за ним доглядати, вчасно попереджати всі «хвороби», – розповідає механік кранового господарства, змащування та малої механізації ЦТВ ГД Ельвіра Меньшикова. – Я декілька років пропрацювала механіком ППР, тож впевнилася у цьому на власному досвіді. Зараз я механік кранового господарства. На новій посаді під мій нагляд та опіку потрапили крани, талі, підйомні механізми. Тепер я дбаю, щоб вони працювали, як годинники. Величезні труби водоводів, великі деталі насосів та іншого компресорного обладнання завантажити під силу лише цим велетням. Тож у цій справі без потужних помічників –ніяк. Так і в житті. Без досвідчених людей поряд – великих перемог не здобути».

Ельвіра говорить, що ніколи не припиняє вчитися. Нещодавно, наприклад, пройшла курс з роботи на висоті, адже тепер серед її «колег» – крани та талі. А ще вона із радістю вчиться у своїх більш досвідчених колег. Їй приємно, що до неї теж дослухаються. Ельвіра говорить, що її бажання здійснилося – зараз вона працює у найкращому місці, про яке мріяла, і в найкращій команді.  

«Все позитивне в моєму житті так або інакше пов’язане з комбінатом, – говорить механік. – Тут працював мій батько, тут працюю я, працює мій чоловік. Я така людина, яка раз і назавжди робить свій вибір. І так у всьому. Наприклад, з лютого 2022 року я зробила свій вибір і тепер розмовляю виключно українською мовою. Я не можу і не хочу розмовляти мовою агресора. І майбутнє своїх дітей я бачу лише в цій країні. До речі, це і їхнє рішення також. Тому зараз своїм головним завданням бачу – працювати так, щоб наша країна була найкращою у світі. На жаль, зараз ми мусимо це право відстоювати зі зброєю в руках, ціною життів наших захисників. Але я вірю в нашу Перемогу! Наразі це моє найголовніше бажання «під ялинку». Отже, нового року чекаю з нетерпінням, бо вірю, що мрії здійснюються».

Категорії
Новини

«Щастя дай нашому роду – і країні, і народу»

6 грудня Святий Миколай завітав до Палацу культури металургів, щоб зустрітися та привітати зі святами родини працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» і ЛМЗ, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.

День Святого Миколая – найсвітліше свято року, Святий Миколай ходить по землі та дарує усім щастя й любов, заглядає в кожну оселю, і всі чемні та слухняні дітки (до речі, незалежно від віку) отримують подарунки. А тепер в цей день ми святкуємо і День Збройних Сил України. Саме наші захисники стоять на варті добра і світла, захищають нашу країну від ворога, допомагають Святому Миколаю здійснювати бажання.

Привітати сім’ї від великою родини підприємства прийшли в.о. директора департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних, начальник відділу виробничого управління Дмитро Довгорученко та директор департаменту корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш.

Для діток і дорослих були організовані розваги та частування. А ще – інтерактив з розпису кольорової глазур’ю смачних новорічних пряничків. І, звісно, кожна дитина отримала подаруночок від Святого Миколая та могла з ним сфотографуватися.

Новорічні свята – чарівні. Це добрий привід загадати бажання і вірити в диво, вірити в те, що усі негаразди минуть. І так обов’язково буде – бо нам допомагатимуть наші захисники, наші янголи-охоронці.

Фото: Андрій Онищенко

Категорії
Новини

Екіпірування безпекою для залізничників

На екіпірувальному пункті «Локомотивне депо» гірничого департаменту, встановлений спеціальний майданчик з відкидним містком та додатковою огорожею для безпечного відбору проб та приймання пального.

Цей пункт призначений для екіпірування дизельним пальним та мастилом локомотивів, які виходять з депо після ремонту. Також на пункті комірник та екіпірувальники приймають дизельне пальне у залізничних цистернах, а фахівці вхідного контролю відбирають проби.

Аби здійснити ці операції, екіпірувальники та комірник повинні підійматися на висоту цистерни. А це пов’язано з реальним ризиком падіння з висоти. Аби уникнути цього, раніше працівники закріплювались за допомогою монтажного поясу, їхній рух був доволі обмеженим і відбирати проби було незручно.

«Ще у 2018 році на екіпірувальному пункті залізничної станції «Кар’єрна» ми встановили новий сучасний майданчик з відкидним містком SafeRack та додатковою огорожею виробництва США, –розповідає майстер екіпірувального пункту УЗТ ГД Андрій Козинець. – Він дуже добре показав себе у роботі. Тому подібний ми вирішили встановити й на екіпірувальному пункті «Локомотивне депо». Секрет цих майданчиків у тому, що додаткова огорожа максимально страхує працівників під час вимірів та відбору проб  із залізничної цистерни, а відкидний місток з кошиком можна опустити і зафіксувати безпосередньо на цистерну будь-яких розмірів. Ним легко керувати. Тепер екіпірувальникам та комірнику зручно, а головне безпечно працювати».

Категорії
Новини

Шоста доменна готується до роботи

В доменному цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг» впроваджується одразу кілька великих проєктів, спрямованих на покращення роботи доменної печі № 6.

Для того, щоб плавити чавун у доменній печі, необхідне гаряче дуття, тобто повітря, з температурою більш ніж 1000 градусів за Цельсієм, збагачене киснем. Воно подається в піч під тиском. Повітронагрівач № 2 ДП-6 не завжди справлявся з цим завданням, були аварійні збої, втрати виробництва. Тому команда із впровадження WCM, скориставшись тим, що зараз шоста піч зупинена на ремонт, вирішила впровадити 10-кроковий проєкт з поліпшення роботи цього нагрівача. І це лише один із проєктів, що впроваджуються під керівництвом старшого майстра газового господарства ДЦ-1 Сергія Кіщука.

Як пояснив інженер WCM Руслан Кривенко, це унікальний у його практиці випадок, коли зразу кілька масштабних покращень впроваджується однією командою. «Зазвичай кожен великий проєкт – це окрема команда, – розповідає Руслан. – Але тут особливий випадок. Сергій Кіщук разом із газівниками Євгеном Поповим, Василем Адаменком, Євгеном Погуляєм, слюсарем-ремонтником Сергієм Міщенком, електромонтером Олександром Холодовим та іншими – це унікальний колектив, якому до снаги зробити ДП-6 надійнішою, суттєво скоротити втрати виробництва. Наприклад, у другому повітронагрівачі вони навіть виявили проєктну помилку. Її усунення триває і допоможе підвищити стійкість футерування нагрівача, що дасть суттєве скорочення витрат на ремонти та забезпечить додаткову стабільність печі».

Паралельно в цеху впроваджується ще один 10-кроковий проєкт –  заміна засипного пристрою, за допомогою якого шихтові матеріали для виплавляння чавуну потрапляють у піч. Команда Сергія Кіщука розробила проєкт принципово нового засипного пристрою. Його вже виготовили працівники нашого Ливарно-механічного заводу. Пристрій має конструкційні покращення. Він зроблений із стійкіших матеріалів, тому прослужить довше і працюватиме надійніше. Після завершення футерування шахти печі пристрій встановлять. А саме зараз триває впровадження автономного обслуговування лебідок автономних клапанів ДП-6. Від надійності цього устаткування залежить правильна і безпечна зупинка печі, якщо в цім виникне необхідність.

«Ми власноруч доводимо стан лебідок до проєктного, – розповідає Сергій Кіщук. – Це дозволить зекономити кошти підприємства, бо не треба наймати підрядників. Ми вже очистили обладнання, визначили та усунули причини витоків мастила. Також були виявлені та усунені аномалії устаткування. Поки що про зупинку печі мови не йде. Навпаки, незабаром планується пуск ДП-6 після ремонту. Але ж ми з вами розуміємо, що в цей буремний час маємо бути готовими за необхідності зупинити піч швидко та безпечно. Це ми вже проходили на початку повномасштабного вторгнення. Тож надійність автономних клапанів та лебідок – це питання збереження ДП-6 та безпека наших людей”.

Впровадження WCM у першому доменному триває. Сподіваємося, що незабаром доменна піч № 6 стане до роботи, а проєкти з підвищення її надійності та безпеки покажуть свою ефективність.