Серце героя зупинилося 12 жовтня в бою біля Новомихайлівки в Донецькій області.
Іван працював модельником дерев’яних моделей у фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу. Для нього це була не просто професія, а справа життя, згадують колеги Івана. Він все завжди робив якісно і швидко, із захопленням і не зупинявся, доки не впорається із виробничим завданням.
«Іван був людиною-«запальничкою» – яскравий, емоційний, щирий, відкритий та добрий, – згадує старший майстер модельної дільниці ФСЛЦ Олена Вавренюк.– Він з тих людей, яким можна зателефонувати вночі та попросити допомоги, і він прилетить, примчить, допоможе. Завжди з усмішкою, знайде тепле слово для кожного – таким ми його запам’ятаємо. Загинув справжній чоловік, людина, яких так мало у нашому житті. В цеху важко переживають цю втрату. Ми втратили більше, ніж колегу, ми втратили друга».
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям захисника.
Нові придбання допомагають працівникам цеху сіркоочищення працювати безпечніше та ефективніше.
У цехах підприємства впроваджують заходи для протидії чотирьом «кілерам», які є найбільшою загрозою життю та здоров’ю наших працівників. Вони визначені на основі аналізу причин нещасних випадків з особливо тяжкими наслідками, що сталися на підприємствах «АрселорМіттал» минулого року. Ці чотири головні ризики-вбивці: ураження електричним струмом, падіння з висоти, роздавлювання рухомим обладнанням чи механізмами, що обертаються. Цех сіркоочищення коксохімічного виробництва закупив устаткування, яке допомагає нейтралізувати найзагрозливіші ризики.
Як розповів начальник ЦСО Олександр Матяш, вони вирішували всім цехом, що необхідно в першу чергу.
«Я й мої заступники консультувалися з майстрами, а ті – з робітниками на дільницях, – розповідає очільник цеху. – Визначилися. Вирішили придбати промисловий пилосос для очищення електроустановок, складні драбини та крюк-відтяжку для роботи з вантажами, які переміщуються вантажопідйомними механізмами. Два перших пункти – пилосос та три драбини – вже у цеху, і люди ними користуються. Відтяжка от-от теж буде у нас. Люди задоволені тим, що навіть у такі фінансово скрутні часи підприємство знаходить кошти для створення безпечніших умов праці».
Майстер з ремонту устаткування ЦСО Віктор Зінченко відповідає за безаварійну роботу електрообладнання цеху. А його тут дуже багато! Насоси, вакуум-компресори та ще багато чого – все це дозволяє цехові виконувати виробничі завдання: очищати коксовий газ від сірководню та виготовляти сірчану кислоту.
«Електричний струм трансформується і подається на електроустаткування за допомогою електроустановок, – пояснив Віктор Зінченко. – Їх обслуговують наші електромонтери. Дуже важливо своєчасно та якісно очищувати установки від пилу. Бо пил проводить струм, це ми знаємо ще зі школи, тому може спричинити коротке замикання та електричну дугу, що є смертельною загрозою для людей. Раніше пил зчищали віничками та щітками. Дихали ним. До того ж, в одному місці його змахнули – а він піднявся й сів у іншому місці. Застосування пилососу значно підвищило якість прибирання, а отже і безпеку для людей. Пилосос легкий, компактний і достатньо потужний для наших потреб».
Віталій Ніколенко має чималий досвід ремонтів механічного устаткування. Зараз він виконує обов’язки майстра з ремонту устаткування. Переважна більшість цехового обладнання, у тому числі й механічного, знаходиться на висоті вище, ніж 1,3 метри. Тобто там, де «орудує» ще один «кілер» – загроза падіння з висоти, внаслідок чого можна отримати важкі, навіть смертельні травми.
«У багатьох місцях ми маємо стаціонарні майданчики для безпечного обслуговування або ремонтів, – говорить Віталій Ніколенко. – Але подекуди їх немає. Отут нам у пригоді стають нові драбини. Вони компактні й легкі у складеному вигляді, а розкладені – дозволяють безпечно виконувати роботи на висоті до шести метрів, навіть у важкодоступних місцях. Обов’язково застосовуємо запобіжні пояси, працюємо лише удвох: один на драбині, а інший притримує її внизу. З новими драбинами стало безпечніше й зручніше виконувати такі завдання, як, наприклад, розкрутити й закрутити фланцеві з’єднання, відновити ізоляцію трубопроводу чи зняти датчики на повірку. Просто, надійно та зручно».
Наш ворог не спить, причому в усіх сенсах. Нічними атаками на Україну він майже щоночі впродовж усього часу повномасштабної війни заважає нам повноцінно відпочивати. Психолог нашого підприємства радить, як максимально адаптуватися до ситуації та краще засинати.
«Сирена за сиреною, навіть спати лягати боязко». «Тільки-но прийшов сон, а тут «бабах» десь, і вікна здригаються». «Усю ніч сиджу в коридорі або у ванній. А зранку треба іти на роботу в цех».
Такі розмови зараз не рідкість. Вдень під час тривог ми ходимо у бомбосховище, а вночі почуваємося незахищеними, бо спимо (якщо спимо). Погодьтеся, дуже важко раптово прокидатися та кудись бігти вночі, коли лунає сирена. Тож нашим укриттям найчастіше стають дві стіни власної оселі. Нерви при цьому напружуються, і мова про якісний та повноцінний відпочинок вже не йде.
«Звичайно, треба обов’язково дбати про власну безпеку, але і повноцінно відпочивати також необхідно, – коментує психолог підприємства Олена Шевчук. – Щоб проблема зі сном під час сирен не нагадувала замкнене коло, постарайтеся облаштувати собі куточок для сну у безпечному місці (хто ще цього не зробив) та психологічно адаптуватися до сьогоднішніх умов. Нікому не хочеться відчувати себе мішенню, але погодьтесь, про нічні обстріли зараз ми вже говоримо більш спокійно, ніж на початку повномасштабної війни. Та й наше ППО дозволяє нам почуватися більш безпечно та впевнено».
А щоб з вечора психологічно не налаштовуватися на безсонну ніч та скоріше заснути, психолог пропонує дотримуватися декількох порад:
за годину до засинання не переглядайте новини і не «сидіть» у соцмережах;
не робіть на ніч фізичних вправ;
не їжте важку, гостру, цукровмісну їжу;
старайтеся не палити, не вживати алкоголь, каву або міцний чай;
прийміть теплий душ;
провітріть приміщення та закрийте штори.
Краще засинати допоможе техніка «4-7-8»
Ця техніка позитивно впливає на нервову систему та сприяє розслабленню і засинанню.
Для її виконання нам потрібно:
Заплющити очі.
Робити вдих протягом 4 секунд.
Затримати подих на 7 секунд.
Поволі видихати впродовж 8 секунд.
Повторювати вправу протягом 4-5 хвилин.
Якщо раптом залунала сирена повітряної тривоги, за можливості прямуйте в укриття, підсвічуючи собі шлях телефоном або ліхтариком, їх завчасно треба покласти біля ліжка, як і тривожну валізку. «Велике» світло психологи не радять вмикати, адже у темряві мозок прокидається не до кінця, отже ви зможете продовжити сон в укритті.
Тихих усім ночей, міцного сну та гарного здоров’я!
Оновлення важливого устаткування дробильно-сортувальної фабрики вже дає позитивні результати.
Руда, яку добувають шахтарі нашого шахтоуправління, проходить кілька стадій дроблення й сортування перед тим як потрапити до металургів. Адже доменникам і агломератникам необхідна не абияка сировина, а саме потрібної фракції. Дроблять, сортують та відвантажують руду на дробильно-сортувальній фабриці ШУ.
Для транспортування руди між дробарками, бункерами та сортувальним устаткуванням працює система конвеєрів, які мають рухатися без аварійних зупинок.
«Живильник № 52 відрізняється від інших конвеєрів, – розповідає механік ДСФ Іван Мороз. – Замість звичайної конвеєрної стрічки він має з’єднані між собою залізні пластини, як траки бульдозера чи танка. А обертовий момент передається ведучою зірочкою, як у велосипеді. Така конструкція дозволяє переміщати руду акуратно. Це єдиний наш живильник, який дозволяє приймати і транспортувати руду, доставлену автотранспортом. Тому проблеми у його роботі нам особливо дошкуляли. Найпроблемнішим виявився редуктор, який передає обертовий момент від електродвигуна. Саме редуктор вирішили взяти у автономне обслуговування у межах WCM».
У самому ж редукторі найпроблемнішими були витоки мастила. Це призводило до понаднормового використання змащувальних матеріалів, швидкого зношення зірочки, шестерень та підшипників, що у свою чергу спричинило кілька аварійних зупинок живильника. Причини витоків виявили та усунули. А разом з ними й інші аномалії, які заважали стабільній роботі устаткування. Фактично, редуктор було приведено до базового стану. І працювати б після цього живильникові без збоїв, але…
«Надмірна вологість суттєво скорочує терміни експлуатації нашого устаткування, – продовжив Іван Мороз. – Рама підтримуючих роликів п’ятдесят другого живильника з роками заіржавіла і в певний момент суттєво зігнулася. Корозія її домучила, так би мовити. В принципі, устаткування продовжувало працювати, але чекати, поки все заклинить остаточно, ми не стали і взялися за впровадження проєкту «0 поломок». Раму нам виготовили колеги з дільниці ремонту шахтного устаткування. А комплекс робіт з її установки виконали наші вправні слюсарі-ремонтники Віталій Поляков, Федір Загорулько та Віктор Кудрицький за підтримки технологічного персоналу. Я відповідаю за працездатність усього механічного обладнання ДСФ і дуже задоволений. Адже на одну серйозну проблему стало менше».
Оновлення живильника завершилися у серпні. Протягом року фахівці WCM досліджуватимуть результати впровадження проєкту. Але перші позитивні тенденції вже є.
«Минулого року живильник № 52 аварійно зупинявся сім разів, – зазначив інженер WCM Віталій Тинок. – Ці зупинки були викликані саме проблемами редуктора та наслідками викривлення рами і завдали підприємству втрат на десятки доларів. За два місяці роботи устаткування після оновлення не було жодної аварійної зупинки з цих причин. Поки що зарано робити остаточні висновки, але початок надихає».
Щомісяця фахівці цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу повертають в стрій до п’яти напіввагонів для перевезення сировини і продукції металургійного виробництва та цехів гірничого департаменту на внутрішніх маршрутах підприємства.
На виробничих майданчиках вишукувалися напіввагони та аглохопери. Ними металурги та гірники перевозять металобрухт, гарячий агломерат для ДЦ-1, сипкі матеріали та домішки, які використовуються у виробництві чавуну, концентрат. Але інтенсивність використання та чимале навантаження не витримують навіть ці залізні перевізники. У цеху напіввагони розбирають фактично до хребта і потім вже нарощують металеві борти.
Напіввагони, які потребують ремонтуНапіввагони після того, як над ними попрацювали майстри-ремонтники
«В нашій роботі найдовшим і найскладнішим є розібрати напіввагон, вирізати пошкоджені місця, вичистити вагон зсередини, – розповідають начальник зміни ЦМК Максим Сизов та змінний майстер Сергій Галкін. – Після цього ми починаємо зварювати боки, реанімувати днище, підтримувальні балки. На цьому етапі дуже важлива майстерність газозварників. Їм доводиться працювати на висоті вагона, для цього ми використовуємо спеціальні підставки. Ми працюємо з мостовим краном, та й ремонтні деталі важать чимало, тому на початку приготувань до таких робіт –організація умов безпечної праці».
Трапляється, що від ударів під час навантаження твердих вантажів металеві боки вагонів прориває, а гарячий агломерат розігріває і деформує аглохопери, заклинює люки, тому діагнози у «хворих» різноманітні.
Аглохопер на ремонті
«Вагони потрібні постійно, навіть за умов зменшення темпів виробництва цих «пацієнтів» у нас не поменшало, – розповідає заступник начальника ЦМК Роман Удод. – І хоча такі ремонтно-відновлювальні роботи нам не у новину, але щоразу вагони надходять з різними ушкодженнями та деформаціями, тож доводиться над цим добряче поміркувати. В середньому на ремонт одного напіввагону ми витрачаємо 10 робочих змін, а на думпкар місяць і більше, адже там роботи складніші. Працює команда зі зварників, збиральників, газорізальників, працівників заготівельної дільниці. Зараз робити це складно, адже чимало наших фахівців мобілізовані до ЗСУ, є й відтік кадрів, а роботи вистачає. Водночас ми розуміємо, що маємо працювати не тільки швидко, а і якісно, адже фактично ми даруємо напіввагонам друге життя. Тим більше, що ми не лише самі ремонтуємо напіввагони, думпкари, а й виготовляємо комплектуючі до них (борта та механізми опрокиду думпкарів), що дозволяє також виконувати локальні ремонти безпосередньо у вагонних депо заводу».
Зараз на ремонті в ЦМК знаходяться два вантажних напіввагони та аглохопер. Перші вже наростили міцні металеві боки за допомогою працівників цеху. За кілька днів вони повернуться на своє робоче місце.
Біля населеного пункту Водяне Донецької області в бою з російськими окупантами загинув боєць взводу спостереження розвідувальної роти Максим Дзензура. Серце героя перестало битися 25 вересня цього року. До призову на військову службу 16 травня 2023 року Максим працював вальцювальником на стані ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Максим був продовжувачем металургійної династії, – розповідає старший майстер ДС 250-4 Павло Житникович. – Його батько працює майстром на нашому стані. Він вчив сина працювати якісно, відповідально ставитися до своїх обов’язків. Чудовою людиною був Максим. Брався за складні завдання і виконував їх професійно. Мав веселу вдачу. Був завжди привітним до всіх, ладив з колегами, любив рідних, з радістю виховував маленького сина. Максим постійно розвивався, набував нових професійних знань та вмінь. Після реконструкції стану він швидко опанував роботу на новій шпулерній лінії. Страшно, що гинуть наші люди, що війна забирає найкращих, молодь, яка могла б розвивати підприємство, розбудовувати майбутнє нашої країни».
Щиро співчуваємо рідним та колегам металурга, який віддав життя в бою за Україну.
