Позначка: кривий ріг

Категорії
Наші люди

Співають у кар’єрі солов’ї

1 листопада виповнюється 65 років з дня створення управління залізничного транспорту гірничого департаменту. Його колектив завжди складався з досвідчених та міцних духом професіоналів. Тому й не дивно, що серед лідерів ГД завжди є залізничники.

Машиніст тепловозу  Ігор Мороз – один з них. Він вправно керує тепловозом у кар’єрі, яким опікується, наче членом родини.

Залізниця завжди була присутня в житті Ігоря, адже виріс він поблизу залізничної станції «Кривий Ріг-Головний». Певного часу на залізниці працював ремонтником його батько. Чоловік розповідає, що хоча і мріяв в дитинстві стати ветеринаром, втім навчатися пішов саме на залізничника і жодного разу не пожалкував про це.  

«Тепловоз для мене, наче рідна домівка. В кабіні машиніста все облаштовано майже по-домашньому», – каже Ігор Мороз. – Тут чисто, охайно, зручно. Кожну робочу зміну починаю з ретельного техогляду мого ТЕМ7А. Ходова частина, стан дизелю, паливної та охолоджувальної системи, електроустановки – все має бути у порядку. І це не стільки заради виконання плану, скільки заради безпеки праці моєї власної та колег навколо. Це ж не жарти! Мій «трудяжка»-тепловоз до війни за один раз тягнув по сім думпкарів з породою до дробильних фабрик або відвалів, а це загалом приблизно 1085 тонн. І хоча у нас, виробничих залізничників швидкість тепловозів невелика, втім, доводиться долати нахили і це за умов невеликої швидкості. Складно і тепловозу, і нам – екіпажу. Щоб все довезти вчасно та безпечно, постійно треба бути вдвічі уважнішим. Додайте влітку спеку, яка в кар’єрі відчувається сильніше, а взимку холод та небезпеку заледеніння колій. Добре, що у нас в ГД працюють профі, які дбають, щоб колії були в порядку, але увага, то головне наше правило».

Ігор радіє, що в його роботі є чимало приємних моментів. Колектив класний, а ще птахи, яких в кар’єрі, запевняє машиніст, чимало. І як вони співають! Як співають у кар’єрі солов’ї! Для нашого героя це особлива насолода, адже крім іншого він ще й затятий птахівник. Вдома на залізничника очікують не лише улюблена сім’я, а й… рідкісні співочі птахи – павичі, щогли, шама-дрозди з Тайланду та багато інших крилатих. Це хобі, справа душі та серця. Але й до їх розведення машиніст підходить професійно, тому й птахи живуть у нього навіть довше, ніж у природі. Ігор мріє і вірить, що звістку про перемогу українців його птахи зустрічатимуть найкращим співом-симфонією.

«Про активні бойові дії дізнався, коли був вдома, – говорить Ігор Мороз. – Одразу вирішив, що якщо треба буде йти захищати, то піду воювати, якщо треба працювати, буду працювати за найскладніших умов. А поки допомагаю, чим можу. Впродовж двох місяців виготовляв пластини для бронежилетів для наших хлопців. Вважаю, що якісна робота на заводі – це теж вклад у перемогу. У захисників має бути надійний тил. Ми тут чекаємо на кожного з них. Хай повертаються додому живі та з Перемогою. А всім колегам залізничникам бажаю напередодні професійного свята спокою, здоров’я, повного завантаження усіх потягів та щоб наші тепловози ніколи не зупинялися через повітряні тривоги! Миру та Перемоги всім нам!»

Категорії
Новини

В боях за Україну загинув Євген Ткаченко

21 жовтня під час виконання бойового завдання у Луганській області біля смт Білогорівка загинув наш колега – токар РМЦ-2 Ливарно-механічного заводу Євген Ткаченко.

До лав ЗСУ Євгена мобілізували 14 жовтня, а вже за тиждень захисника не стало. Він лише декілька днів не дожив до свого 45-річчя.

В цеху Євгена Ткаченка знали як професіонала, що не лише сам був асом своєї справи, а навчив цього чимало молодих фахівців. Він завжди був серед перших, хто освоював нове обладнання, йому спокійно довіряли найскладніші замовлення, адже знали, що все зробіть швидко та якісно, розповідає про героя начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін.

«Він найкращий токар цеху, який два десятки років пропрацював в РМЦ-2. А ще це людина, яка одразу готова була прийти на допомогу, підтримати та допомогти кожному. Це неоціненна втрата для нас. Спокійний, завжди у гарному настрої, Євген був авангардом нашого цеху. На жаль, війна здійснює якийсь жахливий відбір, коли забирає найкращих. Ми завжди зберігатимемо пам’ять про Євгена Ткаченка у наших серцях, адже таких людей, справжніх героїв не можна забути ніколи. Це наша втрата, наш біль», – говорить Олександр Тюрін.

Вдовою залишилася дружина, а без батька – дві доньки.

Щирі співчуття родині та близьким! Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

В.о. міського голови Юрій Вілкул відвідав коксохімічне виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Сьогодні в. о. міського голови Юрій Вілкул відвідав коксохімічне виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг». Разом з керівництвом підприємства і представниками управління екології міськвиконкому він побачив, як працює завод в умовах воєнного стану, зокрема, роботу сучасних коксових батарей №№ 5, 6. Юрій Вілкул і керівники підприємства обговорили важливість для міста виводу з експлуатації застарілих коксових батарей №№ 1, 2 та поступове нарощення виробництва.

– «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одним з основних виконавців міської екологічної програми. На початку жовтня підприємство закрило дві застарілі коксові батареї №№ 1 та 2, які пропрацювали понад півсторіччя. Після їх зупинки обсяг викидів забруднюючих речовин від коксохімічного виробництва зменшиться на 37% – це дійсно хороші новини і для Кривого Рогу, і усього регіону, – сказав Юрій Вілкул, в.о. міського голови Кривого Рогу.

– З лютого 2022 року наше підприємство працює в складних умовах воєнного стану, що призвело до суттєвого зниження обсягів виробництва. При цьому ми вважаємо, що закриття коксових батарей №№ 1, 2 – це дійсно знакова подія як для комбінату, так і для міста. Непросто було ухвалити це рішення, оскільки спочатку треба було вирішити кілька гострих проблем – від логістичних питань до закупівлі вугільних концентратів. Але свої задачі коксові батареї №№ 1, 2 остаточно виконали. Тепер видача коксу відбувається на нових батареях №№ 5, 6 – сміливо можу сказати, що це – найкращі коксові батареї в Україні, – сказав Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з металургійного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

– Наше головне завдання – зберегти виробництво та робочі місця для наших людей. Але усвідомлюючи свою відповідальність за екологію міста, ми готові рухатися вперед для того, щоб зменшувати промисловий вплив на навколишнє середовище. Дві застарілі коксові батареї №№ 1 та 2, які пропрацювали понад півсторіччя, припинили свою роботу назавжди. Ми зробимо все, що від нас залежить, щоб переважна більшість працівників, які працювали на зупинених коксових батареях, мала можливість працевлаштування на інших виробничих ділянках нашого підприємства із збереженням гідної зарплати та соцпакету. Там працювало 123 людини, з яких вже 88 вже зараз можуть упевнено сказати, де будуть працювати далі. Ми продовжуємо рух шляхом модернізації виробництва, сталого розвитку та збереження того величезного потенціалу, яке має наше підприємство, – зазначив Артем Філіп’єв, заступник генерального директора з адміністративних питань «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Довідка:

У жовтні 2022 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочав процес виведення з експлуатації двох своїх найстарших коксових батарей №№ 1, 2. Замість шести коксових батарей на підприємстві залишиться чотири. З них будуть працювати дві – сучасні батареї №№ 5 та 6, які нещодавно були введені в роботу після зупинки через повномасштабне вторгнення у лютому.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» – єдине металургійне підприємство в країні, яке фактично з нуля побудувало нові коксові батареї №№ 5, 6 з особливим технічним рішенням, яке дозволило покращити якість продукції, а також збільшити гарячу міцність коксу до 55–60%. Будівництво цих батарей було завершено у 2018 році. Увесь комплекс нових батарей обійшовся підприємству в 160 млн доларів – цей інвестпроект став одним з найбільших в рамках програми модернізації виробничих потужностей.

Новітні технології із зниження викидів пилу та газів впроваджені на усіх стадіях виробництва коксу – від завантаження шихти та коксування до видачі сировини. На нових батареях впроваджена система бездимного завантаження трамбованого пирога з використанням методу гідроінжекції, а також збудована сучасна установка беспилової видачі коксу. На усіх стадіях транспортування та видачі коксу побудовані нові установки очищення газу.

Нові батареї більш газощільні, що виключає втрати газу, а рівень запиленості та загазованості повітря робочої зони знижено на 30%. Встановлена припливно-витяжна вентиляція та кондиціонування, завдяки чому забезпечується ефективний обмін повітря у виробничих приміщеннях.

Використання сучасних технологій дозволяє суттєво покращити умови праці та безпеку робочих місць. Тут автоматизовано виробничі процеси з обслуговування коксових печей і основного технологічного обладнання, що значно знизило тяжкість праці коксохіміків.

Категорії
Наші люди

«Я просто виконував свою роботу»

Каже про себе машиніст бульдозера АТУ Олександр Школяренко. За участь в усуненні наслідків ворожої атаки на криворізьку дамбу він нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня.

Олександр Школяренко був серед перших, хто працював на пошкодженій дамбі. «Пам’ятаю величезну чергу із вантажних машин, які потоком везли на дамбу скальну породу та вивантажувалися. Мені треба було тільки встигати її розрівнювати, якщо казати правильно: планувати дамбу», – згадує ті дні Олександр.

Свою роботу бульдозерист знає відмінно, адже у професії майже 40 років. Керувати бульдозером навчався на підприємстві, і з того часу з цим величезним «напарником» працює майже в усіх підрозділах, де треба мати справу з сипкими матеріалами: в ГЗК, шлакопереробному, вапняному цехах, на ДП № 9 тощо. Олександр Школяренко добре знає, як поводитись із ґрунтом, вміє читати плати, креслення, не загубиться у великій кількості кнопок та важелів свого 40-тонного бульдозера на 310 кінських сил.

«14 вересня швидко стало відомо, що ворог цього вечора випустив по нас аж сім крилатих ракет і пошкодив шлюз дамби. Вода прибувала щохвилини та затоплювала все навкруги, – розповідає Олександр Школяренко. – Першу добу там працювали ДСНСівці, а потім на відновлення дамби вже зайшли ми. Моя зміна припала саме на ніч. Я був спокійний та зосереджений на справі. Якщо починалася тривога, ми припиняли працювати і йшли подалі від дамби, адже знали, що знаходимося в епіцентрі подій і «на мушці» у ворога. Під час роботи там я постійно знаходився на зв’язку зі своєю родиною. Звичайно, усі хвилювалися. Але всі також знали, що цю роботу треба комусь робити».

Після роботи на дамбі  бульдозер Школяренка перевезли знову до підприємства, і в Олександра продовжилася вже звична для нього мирна робота.

«Коли запросили до виконкому, я вже знав, що збираються нагородити, – каже Олександр. – Все проходило чудово, була урочиста обстановка, усім грамоти вручили, усіх поздоровили… а мене ні. Ну, думаю, про мене забули. А тут оголошують, що мене нагороджують криворізьким «орденом»! Оце так! Було дуже приємно! Не встиг із зали вийти, про нагороду вже знали усі мої знайомі. Донька, яка зараз за кордоном, навіть перша про це дізналася. Ось така вона, сучасна комунікація!»

Але, як каже сам Олександр, на нагороду він зовсім не розраховував, а просто виконував свою роботу.

Категорії
Наші люди

Водій із автокраном – легкі на підйом

Якщо ви бачили пам’ятник Володимиру Великому, заходили в парк Гагаріна або виходили з нього новим мостом, то знайте – встановлювати їх за допомогою унікального крана Liebherr допомагав водій нашого підприємства Сергій Марченко. За співпрацю з містом та допомогу у ліквідації наслідків ворожих атак він отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

Робочі дні водія автотранспортних засобів Сергія Марченка розписані по годинах, адже послуги підйомного автокрана Liebherr, яким він керує, постійно потрібні як на підприємстві, так і в місті.

Цей автокран – унікальний. Він справжній монстр за своїм «зростом» та вантажопідйомністю. За рахунок своєї основної 50-метрової стріли та додаткової довжиною 19 метрів він може піднімати 90 тонн вантажу на майже 70-метрову висоту. До речі, за допомогою саме цього крану Сергій Марченко колись допомагав монтувати на МБЛЗ (коли та тільки будувалася) ще більший підйомний кран – 600-тонний.

На кранівника Сергій вчився у дев’ятому професійно-технічному училищі. З того часу керує на нашому підприємстві підйомними машинами вже 20 років. Роботу свою любить. Головне, як каже він, знати свою техніку, її можливості, правила роботи, бути спокійним та виваженим, адже працювати доводиться з багатотонними вантажами. А ще під час роботи Сергій із автокраном ніколи не залишаються непоміченими, бо «зріст» машини видно звідусіль.

«Люблю працювати над створенням щось нового – це цікаво і по-справжньому гріє серце. Але з початку війни у мене побільшало «поганої» роботи – доводиться брати участь у ліквідації наслідків ворожих «прильотів», – говорить Сергій Марченко. – Таких об’єктів, на жаль, вистачає, і не лише у нашому місті. Із нещодавнього – допомагав демонтувати пошкоджені плити перекриття в одному із зруйнованих училищ Кривого Рогу. А ліквідацію ворожого влучання по дамбі я взагалі ніколи не забуду».

14 вересня у Сергія Марченка був звичайний робочий день, після якого він ледве встиг переступити поріг домівки, як зателефонували з роботи – треба терміново повертатися для ліквідації надзвичайної ситуації. Через ворожу атаку пошкоджена дамба.

«Найбільше хвилювався не за себе, а за роботу – як поставити кран, бо на місці аварії ґрунт був під нахилом, а кран треба встановлювати тільки на рівну поверхню. Але все вдалося. Втім, час від часу роботу доводилося переривати – треба було відходити на безпечну відстань під час повітряних тривог. В цілому ми там пропрацювали тиждень. Хтось скаже, не так вже і багато, але мені цей час таким довгим показався».

За цю та іншу роботу Сергія Марченка нагородили найвищою нагородою Кривого Рогу нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. Як каже Сергій, її приємно було отримувати, але було б найкраще, коли б вона була за мирні досягнення. Сергій сподівається, що незабаром все так і буде, а поки що кожен з нас на своєму місці і своєю справою буде і надалі наближати цю омріяну і таку бажану Перемогу.

Категорії
Новини

Водії підприємства – по одній дорозі з містом та країною

Цього року своє професійне свято автомобілісти «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначають в нелегких умовах воєнного часу. Щодня наші водії беруть на себе турботу по забезпеченню роботи цехів підприємства, пасажирського перевезення людей, допомагають в обороні та забезпеченні життєдіяльності нашого міста і регіону. 

Екскаватори, трактори, завантажувачі, автовишки, автокрани, бульдозери, автобуси, легкові автомобілі та інша техніка – увесь цей різноманітний транспорт є невід’ємною частиною технологічного процесу нашого підприємства. Ними керують понад 600 водіїв автотранспортних засобів. Щодня вони долають десятки, а то і сотні кілометрів, забезпечуючи підприємство необхідною сировиною, допомагають будувати, ремонтувати, піднімати, доставляти тощо.

На робітничій вахті

Працівників автотранспортного управління війна застала на робочих місцях. Вже у другій половині дня 24 лютого спецтехніка підприємства вже була зайнята у створенні оборонних укріплень, як на підступах до Кривого Рогу, так і у самому місті. Водії, які продовжували працювати на підприємстві, несли подвійну вахту – за себе і за колег, які допомагали будувати наш спільний захист.

Ні на мить не зупинили роботу і водії пасажирського транспорту. Вони перевозили робочі зміни, брали участь у евакуаційних рейсах – перевозили як родини наших робітників, так і мешканців Херсонської області, які виходили із окупації.

На початку війни, коли ворог окупував вже значну частину Херсонщини і значно наблизився до міста, водії автобусів 11 автоколони працювали майже на лінії зіткнення, за 6-7 кілометрів від бойових дій. Вони зустрічали та забирали людей, які, щоб врятуватися, вплав долали річку та виходили до дороги.  

«Війна випробувала нас на людяність, сміливість, професіоналізм. З гордістю за свій колектив, я скажу, що ми цей іспит витримали. Я хочу подякувати кожному робітнику АТУ за це, і за бажання допомагати іншим, – говорить Андрій Кіндрат, начальник автотранспортного управління транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – З початку війни фахівцями автотранспортного управління зроблено дуже багато, але про це ми розкажемо потім, після нашої перемоги. Зараз ми продовжуємо активно працювати на підприємстві та співпрацювати з військовою адміністрацією міста. Допомагаємо у підтримці цивільної інфраструктури Кривого Рогу та транспортуванні різних вантажів.

Є серед робітників АТУ і ті, хто зараз боронить Україну. На різних фронтах воюють 74 працівника, 12 з яких відстоюють нашу свободу ще з 2014 року. Завдяки нашим захисникам у робітників АТУ останнім часом з’явилася добра традиція – якщо над якимось звільненим населеним пунктом знову замайорів український прапор, будьте впевнені, за декілька днів мої колеги вже працюють там над відновленням зруйнованого ворогом».  

Працювали без зупинок

За активну співпрацю з містом Андрій Кіндрат нагороджений криворізьким «орденом» – нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

Разом із ним цю найвищу нагороду міста отримали і два його колеги по АТУ Олександр Школяренко та Сергій Марченко. Разом вони брали участь у ліквідації наслідків ворожих «прильотів» по дамбі Кривого Рогу.

«Після атаки на дамбу підйом води треба було негайно зупинити та якнайшвидше полагодити все. У мене було таке враження, що над цим тоді працювало все місто, адже було задіяно дуже багато організацій, в тому числі і працівники різних підрозділів нашого підприємства, ЛМЗ та управління Гірничого департаменту – продовжує Андрій Кіндрат. – Ще раз скажу, я пишаюся нашими робітниками, які незважаючи на повторні атаки ворога продовжували працювати. Приємно здивувало, що люди з різних організацій, які вперше бачили один одного, працювали дуже злагоджено. Перші дві доби були особливо складними – робота була без «перекурів», зупинок і, майже, без сну. Але ніхто ні на що не скаржився. Всі знали, що за нами стоїть життя та здоров’я мешканців міста. Дивлячись, як працюють наші люди, я ще раз впевнився, що Кривий Ріг під надійним захистом, як ЗСУ, так і цивільних. І приємно було, що серед них є і мої колеги з АТУ.

Напередодні нашого професійного свята, Дня автомобіліста та дорожника, я хочу привітати усіх своїх колег. Бажаю кожному мира, здоров’я, злагоди в родинах і скорішої перемоги».