Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Про жінок – з правами, й просто так

Ні-ні, річ не про водійок транспортних засобів. Сьогодні чоловіки поділяться своїми думками щодо жіночого свята 8-го березня, яке історично започатковувалося, як день прав та лідерства жінок у суспільстві, а з роками все більше набувало ліричної складової. Жінку все частіше стали порівнювати з красою, весною, відродженням. Отже, якою зараз бачать сучасні чоловіки, які працюють на нашому підприємстві, українську жінку? За що хотіли б їй подякувати та які сюрпризи та подарунки готують для своїх прекрасних пані?

«Сьогодні не наш день. Сьогодні – про жінок»

Олексій Пигида, майстер з ремонту газового господарства коксових батарей №№ 5, 6 коксового цеху № 1:

«Я дуже щаслива людина, бо мене оточують три чарівні красуні та розумниці – це мої матуся Людмила, дружина Яна та донечка Єва. Мої дівчата дуже красиві та добрі, вони мій надійний тил. Я завжди намагаюся їх чимось порадувати, щоб вони частіше усміхалися, щоб у них завжди був гарний настрій. До речі, усі вони дуже люблять подарунки. Не має значення, коштовні вони чи ні, тут головне увага, а ще –  сюрприз.

Мене матуся завжди вчила бути добрим до людей, і це добро до тебе обов’язково повернеться. Цього життєвого принципу я й намагаюся дотримуватися. Жінка завжди підтримує мене, що б у житті не сталося. Це є дуже цінним в наш непростий воєнний час. Донька ж радує мене своїми успіхами.

Взагалі-то, який би сенс це свято не мало офіційно, для нас, чоловіків, 8 березня – це найніжніший, найсвітліший, найурочистіший день року. Цього дня ми дякуємо жінкам просто за те, що вони є жінками, за те, що вони завжди поряд з нами, чоловіками. Ми дякуємо нашим матусям, дружинам, сестрам, донькам за їхню підтримку, за поєднання їхньої слабкості та мужності, за мудрість. Мої жінки, наприклад, завжди знають, як правильно діяти у тій чи іншій ситуації, можуть дати слушну пораду.  

А ще 8 березня у нас асоціюється з початком весни, відродженням природи, теплом.

Я хочу поздоровити зі святом усіх наших жінок: і своїх рідних, колег, і навіть тих, кого я не знаю. Я хочу, щоб жінки завжди отримували компліменти від чоловіків. А ще, – щоб чоловіки завжди приділяли жінкам багато уваги, з повагою ставилися до них і, звичайно, дарували їм свою любов та захист».

Взяли до рук ключі майже від усього

Юрій Швець, агломератник агломераційної фабрики:

«Зараз багато чоловіків стали на захист України, а виробничі, економічні та інші турботи лягли на тендітні плечі жінок. Можна сказати, що саме жінки взяли до своїх рук ключі від різних справ. І, як би їм важко не було, жінки з успіхом справляються з усіма турботами. У колективі агломераційної фабрики теж багато жінок. Вони працюють технологинями, електромонтерками, слюсарками, дозувальницями тощо. Ми захоплюємося їхньою майстерністю, відповідальним ставленням до справ і позитивом, який вони випромінюють, щоб б не трапилося. При цьому вони ще й примудряються підтримувати нас, чоловіків. Ми вдячні жінкам за це, а у весняний день 8 березня ця подяка збільшується в рази та помножується на численні захоплення та компліменти.

Найголовніша жінка у моєму житті – це моя дружина Аделіна. Ми багато років разом, виховали чудового сина. Аделіна – це моя опора, моя порадниця в усіх справах, моє натхнення та надійний тил. Восьмого березня я подарую їй квіти, вона їх дуже любить, щось смачненьке, а також м’яку іграшку для гарного настрою, адже в душі кожної жінки, до того ж різного віку, завжди живе дитина. Одного разу я замислився, хто ж насправді у нашій родині головний? Ви очікуєте, що зараз я скажу, що жінка. А от і ні. У нашій родині головні – це кицька Маркіза та два наших песики Красунчик та Мишко. До речі, 8 березня на них також чекають смаколики. А якщо серйозно, я хочу привітати зі святом усіх наших жінок. Яку б історію 8 березня не мало, який би в нього сенс не закладався, ми цього дня вшановуємо наших Жінок. А вони у нас завжди асоціюються з красою, весною, добром. А ще наші жінки є взірцем стійкості, адже саме вони нас завжди надихають та підтримують».

Далі буде…

Категорії
Новини

Люди, які рятують людей

У лютому 1950 року на базі невеличкої дільниці газового цеху нашого підприємства виник самостійний підрозділ – газорятувальна служба (ГРС).

Зараз це потужна багатофункціональна команда, працівники якої захищають нас від дії смертоносних газів, проводять рятувальні роботи на всій території підприємства, не лише пов’язані з газонебезпекою, а також ліквідують наслідки аварій і виконують виробничі операції якщо під час робіт необхідно застосовувати газорятувальну апаратуру. А ще вони готують цю апаратуру для всіх цехів підприємства. На рахунку цих мужніх, сміливих людей – сотні врятованих життів.

«Я пишаюся своїми людьми і щиро вітаю кожного з нашим 75-річчям, – говорить начальник ГРС Сергій Леонов. – Бажаю в наш складний час не падати духом, вірити у завтрашній день, у товаришів, які поруч. Бажаю родинного щастя, щоб всі колеги та їх рідні були здорові. Миру нам всім. А відсвяткуємо з розмахом вже після перемоги. Бо якщо тепер, то це буде несправедливо стосовно наших колег, які саме зараз захищають кожного з нас від агресії, а це кожен п’ятий працівник ГРС, багато з яких пішли добровольцями».

Роботу газорятувальної служби можна умовно розділити на три напрямки: перший – профілактична робота із захисту працівників та устаткування, другий – безпосереднє виконання оперативних рятувальних дій, і третій – виконання виробничих операцій там, де треба допомога людей, які можуть вміло виконати виробниче завдання у небезпечних умовах з використанням газозахисної апаратури. Свідком однієї з таких операцій я став нещодавно. Газорятівники у взаємодії з працівниками цеху вловлювання та технологічного цеху коксохімічного виробництва швидко й якісно замінили засувку діаметром півтора метра на трубопроводі коксового газу.

«Ми дуже цінуємо допомогу наших газорятівників, – каже заступник начальника цеху вловлювання з технології Сергій Солонько. – Вони не лише виконують промислові роботи, а що головне – допомагають нам убезпечитися від вибухонебезпечних та отруйних газів. Робота та навіть знаходження на території нашого цеху становить небезпеку. Працівники ГРС ретельно перевіряють, щоб не було витоків шкідливих газів, допомагають убезпечити місця виконання робіт, проводять навчання, якісно готують для нас апаратуру. Це наші надійні партнери, з яким приємно працювати разом».

На території нашого підприємства багато газонебезпечних зон – у прокатному, доменному, сталеплавильному, енергетичному та інших департаментах. Але, мабуть, найнебезпечнішим є саме коксохімічне виробництво. І рятувальники з ГРС багато разів рятували людські життя.

«Так, у нас тут стільки небезпечних газів, що всі й не перелічиш, – усміхається заступник начальника ГРС Роман Кваша, – сірчистий ангідрид, нафталін, аміак, бензол, ціанистий водень, сірководень, фенол та багато інших.  За цими іноземними назвами ховаються справжні вбивці. Є й інші загрози. Наприклад, бачите оці кришталики на кришці засувки? Вони гарні, але не слід втрачати уважність Це пірофорне залізо. Якщо його своєчасно не нейтралізувати, то воно миттєво спалахне за наявності повітря. Ми ретельно слідкуємо за станом газових господарств цехів і допомагаємо усувати недоліки. Непоодинокі випадки, коли доводилося рятувати людей. Останнє, що на пам’яті – врятували слюсаря бензольного відділення, який втратив свідомість внаслідок витоку газу. А перед тим був підрядник».

І без того непроста робота газорятувальної служби стикнулася з новими складнощами після повномасштабного вторгнення. Газорятівники брали участь та забезпечували безпеку під час надскладного процесу повної зупинки доменного виробництва на підприємстві у перші дні війни. Вони ж разом з іншими фахівцями підприємства відновлювали роботу наших газопроводів.

«Ще один виклик воєнного часу, як і скрізь, – нестача людей, – пояснює Сергій Леонов. – Близько 20 відсотків рятувальників воює. Хтось звільнився сам. Зараз приходить молодь. Професія газорятівника непроста. Вона потребує непоганої фізичної підготовки, певних знань з фізики, хімії, математики, вміння миттєво ухвалювати рішення, від яких багато що залежить. Тож не у всіх виходить. Але є й хлопці, які вже вміло працюють – Олег Горбик, Павло Калінчук, Всеволод Монастирний, Василь Наумік та інші. А от Павло Калінчук – достойний син батька, нашого рятувальника, який зараз воює. На жаль, п’ятеро наших працівників віддали життя, захищаючи нас. Це Юрій Дільний, Юрій Плужник, Денис Машненко, Сергій Баранько, Дмитро Конограй. Уклін їм до землі та світла пам’ять».

Добре, що молодь ще є кому вчити. З вдячністю очільник ГРС згадав досвідчених Євгена Смиченка, Сергія Корольова, Ігоря Беліченка. А от Костянтин Лівенков вчив ще самого Сергія Леонова, і його досвід надзвичайно цінний. Серед досвідчених рятівників і в.о. старшого майстра Валерій Демиденко. Вже понад чверть століття він у команді. Пройшов Крим і Рим, як то кажуть.

«За ці роки всякого було, – згадує Валерій. – Багато разів рятували людей. Здавалося б, вже нічого не повинно лякати. Але років зо десять тому, коли виникло займання у бензольному відділенні цеху вловлювання, то навіть мені було моторошно, адже там так багато вибухонебезпечного. Але спрацювали чітко: ми вивели людей, а пожежники загасили полум’я, тож вдалося уникнути тяжких наслідків. А зі свого досвіду скажу: треба вчити правила і дотримуватися їх. І якщо є табличка з попередженням про газонебезпеку, туди йти не можна. І якщо хтось думає, що швидко проскочить – не проскочить. Наприклад, одного вдиху сірководню вистачає, щоб втратити свідомість, а далі – самі розумієте».

Вітаємо героїчних газорятівників з їхнім ювілеєм! І дотримуємося правил.   

Категорії
Новини

Гранти у майбутнє металургії

Про віру в Україну, готовність молоді брати участь у її відновленні після війни, сприяти  економічному зростанню, про побудову власної кар’єри у металургії, а також про перспективи співпраці та кадрові виклики йшлося на традиційній зустрічі «АрселорМіттал Кривий Ріг» з представниками навчальних закладів Кривого Рога. За традицією навчальні заклади були відзначені нашим підприємствах у різних номінаціях.

Система співпраці з молоддю почала розвиватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг» на ще з 2019 року. У числених проєктах «АрселорМіттал Кривий Ріг» щороку беруть участь учні, студенти, викладачі, навіть їх батьки, а також молоді працівники підприємства. Війна та усі виклики, пов’язані з нею, не стали на заваді цій співпраці. Тільки торік у подібних заходах нашого підприємства взяли участь 16 тисяч молодих людей.

Як зазначив на зустрічі Анджей Випих, заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та євроінтеграції «АрселорМіттал Кривий Ріг», зараз нам усім доводиться долати особливі виклики – це  загрози ракетних обстрілів, ліквідація наслідків «прильотів», блекаутів, допомога військовим та їхнім родинам тощо.

«З початку повномасштабної війни усі ці виклики наше підприємство долає разом з Кривим Рогом та за підтримки компанії «АрселорМіттал». Ми не дали ворогу зайти до нашого міста,  підтримували одне одного на усіх напрямках, ми не припиняли виплату зарплат, попри величезні збитки. Зараз ми працюємо та живемо у понад 100 кілометрах від лінії фронту, – сказав Анджей Випих. – І у всіх нас є спільний виклик – це кадровий голод. З ним стикнулися підприємства та організації України. Наразі наше підприємство тимчасово вимушено працювати не на повну потужність. Крім цього, нам не вистачає замовлень, є проблеми із збутом та забезпеченням усього необхідного тощо. Але ми знаємо, що війна скінчиться і виробництву треба бути готовими до активної роботи задля відновлення країни. Але машини і агрегати не можуть працювати без людей, тому зараз ми робимо головну ставку на молодь та на демобілізованих кваліфікованих працівників, які повертаються з фронтів. Вони навчаються, перенавчаються, підвищують свою кваліфікацію, набувають нових навичок. Це можна зробити як в Університеті АрселорМіттал, так і у різноманітних навчальних закладах Кривого Рогу. Тому наша співпраця із закладами освіти зараз набуває нових сучасних форм, вона виходить на вищий та більш потужний рівень».

Директорка з департаменту персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних розповіла про досвід роботи з молоддю на підприємстві та тісну співпрацю в цьому з навчальними закладами міста. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» молодь має змогу пройти практику, стажування, взяти участь в освітніх, молодіжних, наукових проєктах тощо. Ми допомагаємо та підтримуємо освітні заклади міста. Це різни види співпраці і підтримки. Ремонти, нова техніка, допомога у організації та проходженні практики тощо.

«Зараз утворилася така тенденція – наша молодь їде з України. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» ми робимо дуже багато, щоб зупинити цей процес. Для цього ми створюємо максимальну взаємодію бізнесу та освіти, організовуємо привабливі можливості для навчання та розвитку молодих людей. Цей принцип роботи з молоддю, побудований на нашому підприємстві, став унікальним в Україні, – сказала Катерина Залозних. – Наприклад, школярам ми прищеплюємо цікавість до металургії, до точних наук. В цьому нам допомагають проєкти STEAM-напрямку, профорієнтаційні заходи, «Ярмарок професій», екскурсії на підприємство, знайомство з робочими спеціальностями, про які розповідають безпосередньо наші фахівці. За останній час до такої роботи ми залучили більше 7 тисяч школярів».

Студенти мають можливість більше познайомитися з підприємством, пройти тут практику, спробувати себе у ролі працівника і зрозуміти, чого вони насправді хочуть. Велику увагу приділяють на нашому підприємстві і неформальному спілкуванню молоді. Створення різних студентських спільнот дозволяє молоді відкривати в собі нові навички, розкриватися в тих напрямках, які їх цікавлять.

Все більше популярності у молоді набирає наш унікальний проєкт «Нова фабрика». Вперше у нас паралельно діє дві хвилі проєкту, одна з них, за 2024 рік, набрала рекордну кількість учасників – майже 400 студентів. Вдвічі збільшилась і кількість учасників програми стажування «GoPro» – у минулому році в ній взяли участь понад 250 амбітних хлопців та дівчат.

«На одній із зустрічей з молоддю я почула, як юнак сказав, що хоче стати генеральним директором, – говорить Катерина Залозних, – це дуже класні та круті амбіції, але до їх реалізації треба добряче попрацювати. Я завжди відповідаю, що на цьому шляху нічого неможливого не буває, потрібні лише бажання та наполегливість, адже гранти у майбутнє має кожен з нас. Ми співпрацюємо й з викладачами навчальних закладів. Численні екскурсії для них, спілкування з виробничниками, можливість на власні очі побачити, як працює сучасне обладнання, нові технології – все це сприяє більш ефективному розумінню, що очікує бізнес далі, і яких знань та навичок потребують майбутні фахівці, зацікавити молодь, щоб вона на власному досвіді пересвідчилася, що у металургії є майбутнє, залишилася працювати у місті, в Україні й усіляко сприяла її розвитку».

Катерина Залозних розповіла і про інші напрямки співпраці з навчальними закладами. Один з них – це робота з жінками. Саме вони наразі є вагомою підтримкою багатьох підприємств. Жінки готові опановувати нові професії, які тривалий час вважалися чоловічими.

«Ми дуже сподіваємося на повернення на підприємство наших демобілізованих працівників. Їх вже повернулося на підприємство понад 500, сподіваємося, що з часом ветеранів у нас побільшає, – зазначила директорка департаменту з персоналу. – Для цього на підприємстві запроваджено і успішно працює програма реінтеграції ветеранів, яка вже довела свою ефективність. Зараз до нас повертаються не тільки ті, хто раніше працював на підприємстві, а і ті, хто пішов захищати Україну з інших підприємств. Ми дуже раді, що вони готові реалізовуватися в «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

Ще один важливий напрямок у кадровій роботі – це відкриття нового потенціалу у нашого внутрішнього персоналу. Підприємство пропонує людям спробувати себе в інших спеціальностях, відкрити для себе нові можливості та перспективи. А для цього теж потрібно навчатися, перенавчатися, набувати нових навичок, сучасних знань. І у цьому наше підприємство також є партнером з освітніми закладами міста.

Категорії
Новини

Запрошуємо прекрасних пані

Чекаємо вас на весняному концерті для працівниць ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств.

Коли ваші близькі захищають Україну зустрінемося разом на весняному концерті 8 березня о 13:00.

Усі деталі після реєстрації, яка є обов’язковою. Реєстрація: https://forms.office.com/e/EwdgwNFRYA

Контактні номери: 0978714698, Наталія,

                                 0973936436, Марина.

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув наш колега Анатолій Чоботаренко

Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2025 року у населеному пункті Комар Волноваського району Донецької області загинув солдат, оператор-топогеодезист радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки Анатолій Чоботаренко. До призову на військову службу по мобілізації у жовтні 2023 року Анатолій працював електрозварником ручного зварювання цеху блюмінг «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Протягом тривалого часу разом з Анатолієм Чоботаренком працював заступник начальника блюмінгу з механоустаткування Костянтин Шулигін. «Анатолій перейшов до нас з першого блюмінгу. Там він спеціалізувався на ремонтах системи змащування. У нас, на другій дільниці блюмінгу, він працював у бригаді, яка ремонтує рольганги, шлепери та інше устаткування, без якого неможлива робота цеху. – Розповідає Костянтин Шулигін. – І скрізь Анатолій Чоботаренко виконував зварювальні роботи якісно. А якщо у цьому була потреба, то він допомагав слюсарям-ремонтникам, тобто працівником був універсальним, ключовим, я б сказав. Завжди спокійний і врівноважений, Анатолій Чоботаренко приймав виважені рішення. А його спокій передавався колегам, що дуже важливо у складних ситуаціях. Ми втратили одного з найкращих фахівців та чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Користь чи шкода? Обирати нам

Журналісти газети «Металург» з жахом згадують ті часи, коли спілкуватися з цехами доводилося за допомогою звичайних дротових телефонів. Додзвонитися було неймовірно важко. Людей зазвичай не було в кабінетах, бо вони ж у цехах. Та й якість зв’язку значно поступалася нинішній. Наприклад, зв’язатися з гірничим департаментом взагалі було фантастикою. І яке ж полегшення настало, коли з’явився мобільний зв’язок! Але, як виявилося, мобільний може й вбити.  

Півтора десятиріччя тому стався жахливий випадок. Заступник керівника одного з підрозділів перевіряв стан даху на одній з виробничих будівель. То була шиферна покрівля. І от працівник чомусь зійшов з «зеленого» маршруту, де були прокладені трапи, і провалився у середину будівлі. Комісія, яка розслідувала нещасний випадок, звернулася за інформацією до «Київстару», і отримала відповідь: Чоловік у момент падіння розмовляв по мобільному телефону…

«Ми ретельно моніторимо виконання вимог безпечного користування телефонами на підприємстві, – розповідає начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Юрій Духов. – У інструкції з охорони праці «Загальні вимоги безпеки для працівників підприємства» вони прописані окремим розділом. Міжнародні дослідження показали, що основними ризиками під час користування мобільними телефонами є відволікання працівника на набір номера у небезпечній зоні та втрата уваги під час розмови. І з великою ймовірністю можна передбачити, що у тому випадку з дахом розмова по мобільному зіграла свою трагічну роль, що працівник втратив концентрацію і зійшов з безпечного напрямку. Це було зазначено у висновках комісії».

Юрій Духов вказав, що, на жаль, випадки порушень поки що трапляються. Найсвіжіший – машиністка електромостового крана переміщувала вантаж і під час цієї роботи розмовляла по мобільнику. Внизу працюють люди, тож відволікання могло призвести до трагедії.

Юрій нагадав основні меседжі, з інструкції.

– У приміщеннях і на об’єктах, де виконуються виробничі операції, вивішені забороняючі знаки у вигляді перекресленого мобільника. Це означає, що користуватися телефонами тут заборонено.

 – Забороняється користуватися зв’язком під час керування транспортним засобом, рухомим обладнанням та під час роботи з устаткуванням чи інструментами. Транспортним засобом можна керувати лише використовуючи гарнітуру Hand Free, яка дозволяє розмовляти й слухати, без використання рук, але не на небезпечних ділянках руху.

– Під час пересування територією підприємства також забороняється користуватися мобільним. Якщо треба терміново зателефонувати або прийняти дзвінок, необхідно зупинитися у безпечному місці, в стороні від шляхів та залізничних переїздів. Лише тоді можна порозмовляти чи написати повідомлення.

«Виконання цих простих правил дійсно допоможе зберегти життя, – підсумував Юрій Духов. – Тут слід нагадати простий, але дієвий алгоритм: зупинись-подумай-дій безпечно».