Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

«Золота» нічия третього прокату

Визначився переможець Кубка «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу, присвяченого Дню металургів та гірників. Кубок здобула команда третього прокату. Прокатники зіграли в нічию зі спортсменами конвертерного цеху, і цього виявилося достатньо для перемоги у турнірі.

Спекотного липневого дня на запасному полі стадіону «Металург» що на Соцмісті завершувався турннір з мініфутболу, присвячений Дню металургів та гірників. Спочатку у грі за 5-6 місця зустрілися футболісти відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Прокатники чудово розпочали гру та забили перший м`яч у ворота сталеплавів. Оператор поста керування машини безперервного лиття заготовок Сергій Басок був одним з учасників того матчу.

«Так, ми програвали, але здаватися навіть і на думку не спадало. Після першого голу пропустили ще, – розповідає Сергій Басок. – Ми намагалися довести, що маємо найкращу команду. СПЦ-1 – це дуже потужна команда. Але ми спочатку скоротили різницю 1:2. А потім вибороли нічию. Дякую всім колегам! Турнір – це класна штука. Почуття неперевершені. Так, у нас лише п’яте місце, але настрій святковий!».

А у другому матчі ігрового дня вирішувалася доля золотих нагород. Найтитулованіша команда «АрселорМіттал Кривий Ріг», команда третього прокату зустрічалася з претендентами на перемогу в кубку футболістами конвертерного цеху. Михайло Левін – головний суддя турніру. Він сам колись грав за команду нашого шахтоуправління, тому знає, що таке робітничий футбол.

«Сім тижнів тривали змагання, – говорить Михайло Левін. – Хлопці дуже задоволені, бо без спорту спортсменові дуже нудно, по собі знаю. Тож вони у свої вихідні приходили на стадіон та із задоволенням віддавалися грі. Порадувала нова команда відділення безперервного розливання сталі. Молода, перспективна команда. Добре почали. Трішки досвіду не вистачило. А конвертерний і прокат підтвердили реноме фаворитів. Хлопці працюють разом, поважають одне одного, тому грають коректно, не травмуючи суперників. Це класний футбол!».

Оператор пилогазоочисних установок Віталій Другоруб – капітан команди конвертерного цеху. – Його команда грала проти зіркового ПЦ-3.

«Так сталося, що сьогодні була вирішальна гра. Ми мали моменти і повинні були забивати, вигравати. Трішки не вистачило реалізації, холоднокровності, як кажуть у футболі. Наш воротар грав потужно протягом всього турніру, але сьогодні не поталанило. Мали шанси, могли забивати. Це футбол. Будемо тренуватися. Дякую всім своїм хлопцям. Воротарю Андрію Паніну. Він військовослужбовець, боронить нашу неньку Україну. Так, друге місце – це для нас поразка. Але ми ж не футболісти, ми – металурги. Будуть ще перемоги!».

Андрій Ніколаєнко з третього прокату сьогодні керував діями ПЦ-3 з-за меж поля. А взагалі він один з найкращих бомбардирів  нашого футболу. Він нагрівальник металу третього прокату.

«Сьогодні треба було ближче зустрічати суперників, – пояснює Андрій. – Конвертерники класно грали в атаці, а ми вибрали тактику на контргрі. І вона спрацювала. Я просив хлопців не кидатися чимдуж уперед, а грати акуратно. Ми – чемпіони. Більш немає чого додати. Емоції позитивні».

Нагороджуючи переможців – команду ПЦ-3, а також володарів срібних нагород-конвертерників, та команду цеху металоконструкцій, яка виборола третє місце, директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував нашим силам оборони, що дають змогу нам жити, працювати, грати у футбол, а також кожному гравцю, що у цей складний час знаходить можливість працювати і віддавати себе улюбленому спорту.

Щиро вітаємо переможців та призерів турніру! Зі святом вас, шановні металурги та гірники!

Всі фото з матчу за посиланням

https://fex.net/uk/s/mpnf0d4

Категорії
Новини

Щира подяка та вічна пам’ять нашим захисникам

В автотранспортному управлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відкрито меморіальну дошку, присвячену працівникам АТУ, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Під час заходу з вшанування пам’яті наших захисників виконувачка обов’язків генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Бізяєва зазначила, що ця війна – це втрати для всіх, але найтяжчі втрати – це людські життя. Ми повинні віддячити нашим героям шаною та вічною пам’яттю. І відкриття меморіальної дошки – це важливий крок у цьому напрямку.

Присутні вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання та поклали квіти в знак безмежної вдячності за можливість жити і працювати у вільній Україні.

«Саме вдячність воїнам, які віддали свої життя за всіх нас, за нашу свободу, спонукала працівників АТУ створити цю дошку пам’яті, – говорить заступник директора транспортного департаменту Андрій Кіндрат. – Майже зі всіма з цих мужніх чоловіків мені пощастило працювати разом. Ось Роман Антончик. Молодий хлопець, який приєднався до нашого колективу незадовго до повномасштабного вторгнення. Він прийшов до нас зварником практично після училища. Роман швидко вчився і незабаром виріс у вправного фахівця, за власної ініціативи випробовував нові методи зварювання. Такі хлопці – наше майбутнє, але, на жаль… А ось водій потужного самоскида Юрій Чучук. Дисциплінований, спокійний, розважливий. Він був офіцером. Керівництво військової частини вже готувало документи на присвоєння наступного звання – капітана. Але смерть стала на заваді».

Про слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів Сергія Лаврова Андрій Кіндрат згадує, як про фахівця, який міг практично все у своїй сфері. Він міг оживити той транспортний засіб, який за всіма ознаками вже не мав їздити. Дуже завзятим і фаховим був Сергій. Водієві фронтального навантажувача Іллі Марчуку можна було давати будь-яке виробниче завдання і навіть не перевіряти – все виконає на «відмінно». Ілля працював у виробничих цехах і транспортував необхідні металургам матеріали для виробництва чавуну, сталі, прокату.

«Навіки залишиться в нашій пам’яті Юхим Соболевський, – продовжив Андрій Кіндрат. – Начальник наших ремонтних майстерень. Пройшов горнило АТО. Веселий, життєрадісний, душа компанії. Коли ішов на війну, то усміхнувся і промовив: «Олександровичу, чекайте з перемогою». Але не судилося… Олександр Коржевич. Водій. Навіть по фото видно – чоловік вольовий, серйозний, мужній. Таким він і був. Сумлінний працівник та максимально порядна людина».

Серед найдосвідченіших працівників АТУ був водій Андрій Рудик. Родом з-під Кривого Рогу, він був веселою людиною, цінував кожну мить життя. Андрій сам був позитивом та заряджав інших. Загинув від ворожої ракети. Таким же позитивним, життєрадісним був Андрій Шульга. Він працював водієм швидкої. На війні був військовим медиком, загинув під час евакуації побратима з поля бою.

«А от водій автобуса Віталій Трофім  для мене назавжди залишиться взірцем охайності. Завжди у кришталево-білій футболці. Якби мені треба було б когось направити на супровід президентського кортежу, я б не вагався кого посадити за кермо. І його автобус завжди був у бездоганному стані. А от з Ігорем Терещуком попрацювати разом мені не довелося. Він загинув під час АТО у 2015 році. Ті, хто його знав, кажуть, що він готовий був за Україну у вогонь і в воду. Всі вони – герої цієї жорстокої війни. Їхні імена назавжди закарбовані у наших серцях. Ми завжди будемо їм вдячні. І ми, і наші нащадки», – підсумував Андрій Кіндрат.    

Категорії
Новини

«Атланти» на колесах

В автотранспортному управлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» заміна в парку великовантажної техніки. До роботи приступили чотири нових кар’єрних самоскиди SHAHTUISK90-C6 вантажопідйомністю 60 тонн. Наше підприємство одне із перших в Україні, хто застосовуватиме ці автомобілі у виробництві.

Ключі обертаються у замках запалення, машини гарчать басами моторів та роз’їжджаються по місцях робіт на металургійному виробництві. На своїх 60-тонних «плечах» самоскиди перевозять гарячий шлак, кокс та інші сипучі та великогабаритні матеріали.

Одним із самоскидів керує водій АТУ Дмитро Войлов, який раніше працював на 45-тонному самоскиді БелАЗ. «Нове завжди краще старого, а якщо нова техніка ще й зручна для роботи, тоді взагалі приємніше працювати з нею, – усміхаючись говорить Дмитро. – Ви тільки погляньте, яка у цього самоскида велика кабіна, в ній багато простору, а ще є панорамне вікно, через яке все добре видно. Кращому спостереженню навколо машини сприяють відеокамери, що встановлені з усіх боків. Завдяки їм для водія вже немає «сліпих» зон. А це безпека для усіх учасників робочого процесу. За кермом мені сидіти дуже зручно, адже крісло антивібраційне та може анатомічно підлаштовуватися під водія. Є «рідний» кондиціонер та місце для відпочинку».

А ще новий самоскид нижчий за його старших колег. Це додаткові зручності під час його технічного обслуговування та ремонту, бо стара техніка була зависокою, потребувала додаткових засобів безпеки при ремонті, адже це, фактично, була робота на висоті. Завдяки тому, що у нових самоскидів нижчий зріст, в них легше заливати експлуатаційні рідини У старих самоскидах отвори для цього розташовувалися зверху машини, у нових все збоку і, буквально під рукою, тож водію вже не треба вилазити на дах або працювати з естакади.

Управління самоскидом механічне, натомість є багато нових функцій та електроніки, що полегшує контроль параметрів роботи. Щоб опанувати усе це водії самоскидів, а також усі, хто зайнятий в їх обслуговуванні, пройшли відповідне навчання та отримали сертифікат про це. Навчання здійснювали представники дилера виробника, а заняття проходили у нашому Університеті АрселорМіттал. Змінилася і назва професії керманичів цих самоскидів, тепер вони водії автомобіля SHAHTUI.

«Для нас це нова техніка, ми одними з перших в Україні будемо з нею працювати, – говорить Сергій Галенко, начальник автоколони № 4 АТУ. – Це автомобілі зовсім іншої концепції, тож водіям треба було вчитися як ними кермувати, як їх обслуговувати.

Серед нового – колісна база. У нових самоскидів більше коліс, і це виправдано, адже і вантажопідйомність самоскида більша – 60 тонн, проти 45 тонних старих машин. SHAHTUI  повністю відповідають міжнародним стандартам з охорони праці. Це і наявність повного відеоогляду навколо авто, парктроників, стійке та надійне шасі, вдосконалена гальмівна система, раціональне розташування приладів з параметрами роботи автомобіля тощо. Поки нові самоскиди перебувають на обкатці, але вони вже доводять свою зручність, надійність та працездатність».

Категорії
Новини

А!фішка на 19 та 20 липня

 Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

19 липня о 10:00 запрошуємо вас у тур активного відпочинку з елементами спортивного туризму «Лісові Пригоди».  Що вас чекає? Мотузковий парк: киньте виклик собі та подолайте запаморочливі перешкоди на висоті. Відчуйте приплив адреналіну та гордість за кожну пройдену ділянку.  Смуга перешкод: перевірте свою силу, спритність та витривалість. Це ідеальна можливість випробувати себе на міцність.  Спортивне орієнтування: уявіть себе справжнім шукачем пригод. Опануйте карту та компас, відчуйте азарт дослідження та знайдіть усі контрольні пункти. Купання у Карачунівському водосховищі. Та після насиченого дня на вас чекає справжня туристична гостина. Ви посмакуєте найсмачнішою туристичною кашею, та смачним печивом з чаєм, який приготується на вогнищі. Місце збору: 95 квартал, паркінг АТБ. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

20 липня о 08:00 пропонуємо вам унікальну та нестандартну екскурсію, яка об’єднає красу лавандових полів і спокій дендропарку «Лавандові обжинки та дендропарк Веселі Боковеньки».  на вас чекає: @Lavandovyi_dvir та занурення у фіолетове море лаванди. Ви не лише зробите чудові фотографії, а й візьмете участь у лавандових обжинках. А також приємні подарунки: кожен дорослий учасник отримає букет свіжозрізаної лаванди та сувенірне масло. А діти своїми руками зберуть лавандове саше. Ви також поласуєте ніжними бельгійськими вафлями з ароматним лавандовим сиропом. Далі буде дендропарк «Веселі Боковеньки». Там після лавандових полів ми продовжимо релакс у мальовничому зеленому куточку. Це ідеальне місце для відпочинку на лоні природи, де ви зможете розслабитися в альтанці та насолодитися тишею. Місце збору: 95 квартал, паркінг АТБ. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

19 та 20 липня запрошуємо на екскурсію до Одеси та на відпочинок на березі Тилігульського лиману з дегустацією устриць та вина. На вас чекають оглядова екскурсія «Ах, Одеса!», огляд куточка старої частини міста та Приморський бульвар. Також у програмі підземна Одеса, загадковий світ катакомб, відвідування Аркадії. Далі буде переїзд до унікального комплексу відпочинку – Ойстервіль, що знаходиться в затишній бухті Тилігульського лиману, серед мальовничих пейзажів первісної природи. Там ви почуєте пізнавальну розповідь про життя устриць та особливості вирощування молюсків на фермі, а також дегустація устриць та вина та відпочинок на березі лиману. Виїзд з Кривого Рога о 05:30. Збір по місту. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

Тренінги, курси, ретріти

20 липня о 12:00 запрошуємо на майстер-клас «Заземлення й зняття тривожності». Майстер-клас проведе психологиня, артпрактик Тетяна Ледащева. Ви зможете попрацювати з тілом через рух, практики дихання, навчитеся відчувати де в тілі блоки, напруга і зможете відчути опору: в тілі, в моменті, у собі. Ви отримаєте відчуття спокою, гармонії, впевненості у собі. Місце проведення: студія Вишня. Запис: 0986228299.

⠀

Категорії
Новини

Війна забрала життя Олександра Борисова

При виконанні бойового завдання на Донеччині 4 липня 2025 року загинув наш колега, машиніст тепловоза залізничного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Борисов.

До лав захисників Олександр Борисов приєднався на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Він був добровольцем і захищав рідну землю у найгарячіших напрямках: на Херсонщині, Чернігівщині, Донеччині. Олександр мав державні нагороди, зокрема був нагороджений відзнакою Міністра оборони України та Хрестом Доблесті.

Але нещодавно прийшла сумна звістка – при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області Олександр Борисов героїчно загинув.

«Це стало дуже важкою звісткою для всього нашого колективу, особливо для мене, адже ми з ним працювали разом понад 23 роки, – говорить Андрій Сіроштан, машиніст-інструктор локомотивних бригад ЗЦ № 2. – Спочатку він був моїм наставником, у 2003 році я прийшов до нього стажуватися на помічника машиніста тепловозу. Саме цю посаду він тоді і обіймав. А згодом ми потоваришували, разом зростали професійно, працювали. Олександр став машиністом тепловоза і здійснював перевезення на металургійному виробництві. Він був наполегливим у досягненні цілей, дбав, щоб у роботі все було в порядку та безпечно. А ще він був дуже добрим, людяним, завжди готовим прийти на допомогу, дуже любив свою родину, пишався двома синами. Гірко усвідомлювати, що Олександра вже не буде з нами».

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині та близьким Олександра Борисова.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Наші люди

«Фішка» майстра – технологія

З 509 року до нової ери Давньоримською державою керували консули. Причому одночасно їх було двоє. Роботою кожного з прокатних станів «АрселорМіттал Кривий Ріг» керують два старших майстри. Один з них відповідає за стан взагалі, а інший зосереджується на технології виробництва прокату. Тому він зветься «старший майстер основної виробничої дільниці стану (технологія)». На найпотужнішому нашому стані ДС 250-4 – це Максим Кривошеєв, який має досвід роботи майже на всіх наших дрібносортних станах.

«Піти в металурги мене надихнули хлопці з нашого району, – згадує Максим. – Вони так і сказали: «самий нормальний технікум – це металургійний». І я поїхав здавати документи. У викладачів розпитав, яка з металургійних професій має найбільший попит? Мені порадили йти на обробку металу тиском, тобто на прокатника. Вчитися подобалося, але я ще не дуже уявляв, що ж таке металургійне підприємство. Все змінилося, коли під час практики для нас провели оглядову екскурсію. Ми побували у різних цехах. То було захопливо! Все величезне! Вогняний метал! Особливо мені зайшло прокатне виробництво. То був третій дротовий стан. Прокатка чотирма нитками. Як же красиво плили ті чотири червоні нитки, здавалося що вони живі, що вони дихають! З того моменту я став фанатом металургії».

Практика на 3 курсі була дуже серйозною. Максим працював на першому дрібносортному стані сортопрокатного цеху № 1 прибиральником гарячого металу. Дуже важка робота, але юнакові вона подобалася. А завершивши навчання, він прийшов на той же стан, але вже вальцювальником.

«Наша бригада на 80 відсотків складалася із, як вони нам тоді здавалися, дідів, тобто працівників віком від 40 років. Тому у мене з’явилася нагода перейняти той величезний колективний та індивідуальний досвід. На чорновій групі клітей мене стажував Валерій Байдак, а на чистовій – Юрій Щербак та Олександр Литвин. Ті знання, той досвід важко переоцінити, адже вальцювальник – це надзвичайно складна професія, фізично, а особливо розумово. Це ціла наука: встановлення привалкової арматури, виставлення геометричних розмірів, налаштування прокатних клітей, контроль їхньої роботи, перевалки та ще багато іншого. І стан непростий, ще 1956 року. У мене почало виходити. Керівник стану Сергій Козачук, який пізніше став директором всього прокатного департаменту, помітив мої успіхи. Я почав підміняти майстрів, а згодом став майстром, коли наш Олексійович пішов на пенсію. Наставниками молодого майстра були досвідчені майстри Сергій Рижков та Анатолій Кусик».

Майстер – це керівна посада. Крім керування виробничими процесами, Максим почав організовувати роботу людей та контролювати її виконання.

«Відколи себе пам’ятаю, я ніколи не страждав проблемами спілкування, з людьми завжди ладив. Для керівника це дуже важливо, бо майстер – це не лише організатор, не лише технолог. Це якщо треба ще й тато, мама, брат для своєї бригади, той, хто потрібний саме зараз. Так у нас жартують. Бригади тоді були чисельнішими, ніж зараз, тож створити психологічний мікроклімат у колективі було непростою справою. Треба було налаштувати людей на роботу, на випуск якісної продукції. Була неабияка конкуренція між вальцювальниками. Всі хотіли отримати сьомий розряд, щоб виконувати менше чорнової роботи, а більше працювати головою. А потім мені запропонували перейти на третій дрібносортний стан старшим майстром-технологом, і я згодився», – розповів Максим.

Технологія – це про виготовлення продукції, яка б задовольняла споживача. Тож головний технолог стану відповідає за безліч моментів, починаючи з підготовки устаткування до виробництва і завершуючи пакуванням готового виробу. У нашу епоху надлишку виробництва вимоги до продукції невпинно зростають, тож і технологам роботи додається.

«Я беру участь у розробці технічної документації (таблиці калібрування, схеми енергетично-швидкісних параметрів тощо), на основі якої працює стан, відповідаю за підготовку прокатних валків, наявність запчастин, підготовку та проведення капремонтів і за процеси на стані: подавання заготовок у піч, їх нагрівання, прокатку, сортування та пакування. Щоб у підсумку покупець отримав «цукерочку». Разом зі мною в команді – вальцювальники, майстри, оператори та інші працівники, за що я їм дуже вдячний, – говорить Максим. Така робота мені подобається. Вона ненудна, як мінімум. Кожен день різний, кожен вид продукції катається по-своєму, та що там казати, один і той же прокатний профіль сьогодні йде без проблем, а завтра вже можуть виникнути нюанси. Наприклад, ні з того ні з сього з’являється риска, наче поріз лезом, на арматурі, який періодично повторюється. Ми зупиняємо процес і перетворюємося у таких собі Шерлоків Холмсів. Шукаємо причину. Досліджуємо весь шлях продукції прокатним станом, і докопуємося, звідки ж та риска. Усунути причину – це, як правило, 5 відсотків зусиль. А 95 відсотків – знайти її».

Після третього стану Максим Кривошеєв перевівся на стан ДС 250-5. Також старшим майстром-технологом. Він згадує, що багато довелося вивчати. На цьому стані випускалося багато ексклюзивної продукції, такої як продукція з конструкційних марок сталі, гвинтова шахтна арматура тощо.

«Я ніколи не вмикав великого начальника, не соромився питати у людей, – продовжив Максим. – Досвідчені вальцювальники, оператори, які працювали на тому стані, дуже мені допомагали. Багато корисного я дізнався від старшого майстра стану Ігоря Саглая, Ігоря Смолєва, на місце якого я прийшов».

І щойно Максим Кривошеєв опанував тонкощі технологічних процесів на п’ятому стані, як сталася трагедія. Внаслідок влучання рашистських ракет у грудні 2022 року стан було суттєво пошкоджено.

«То була жахлива картина, – згадує Максим. – Стан, він як живий організм. І там, де вчора все крутилося, рухалося, мчав станом вогняний розкат, пакувалася арматура, все завмерло, застигло. Зруйновані дах та стіни, понівечене устаткування. Нестерпно було на те все дивитися».  

Але життя триває, і Максим перейшов на стан ДС 250-4.

«Це суттєво підсилило нашу виробничу команду, – говорить старший майстер стану ДС 250-4 Павло Житникович. – Взагалі-то, прокатне виробництво можна порівняти з командним спортом, і ми отримали сильного досвідченого гравця. Особливо зважаючи на те, що нашому стану протягом стислих термінів довелося освоїти випуск основних видів продукції п’ятого стану, бо на них був і є попит. Протягом двох з половиною років сортамент нашого стану значно збагатився, і внесок нашого технолога важко переоцінити. Майже всі нові види опанували без проблем, навіть гвинтову арматуру. Непросто дався профіль діаметром 36 міліметрів. Довелося замінити редуктор однієї з клітей. А далі було легше. Тепер у нашому переліку є 38-й профіль, і навіть 40-й».

На четвертому стані Максим на основі свого досвіду впровадив разом з колегами кілька важливих покращень, які сприяють ефективнішій та стабільнішій роботі стану. Він має рису, яка дуже цінується. Перед початком важливої справи Максим намагається прорахувати всі варіанти розвитку подій.

«Це з дитинства, – усміхається майстер-технолог. – Якщо щось йде не за планом, то у мене завжди є план «В». І ця схема спрацьовує у 90 відсотках випадків. А щодо 10 відсотків, що залишилися, то для них є плани «С» і «D». У прокатному виробництві це необхідність. Адже безліч факторів впливають на виробництво, на якість продукції. А про неї вже окрема розмова».