Позначка: ЛМЗ

Категорії
Новини

Корпус для гуркоту? Будь ласка!

Ливарно-механічний завод виконав ще одне важливе замовлення для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

До керівництва ЛМЗ звернулися колеги з ГД, і запропонували вивчити можливість ремонту корпусу гуркоту для дробильної фабрики гірничого департаменту. Гуркоти використовуються для сортування залізної руди між стадіями дроблення. А загалом дробильна фабрика підготовлює руду до збагачення на рудозбагачувальних фабриках, з метою подальшого отримання залізорудного концентрату. Гуркоти, як і інші основні елементи ДФ, такі як дробарки й конвеєри, мають величезне виробниче навантаження, тому потребують ремонтів та заміни складових частин.

Як розповів заступник директора ЛМЗ Сергій Жеватченко, раніше завод не ремонтував корпуси гуркотів. Коли вони відпрацьовували свій ресурс, підприємство купляло нові корпуси у сторонніх виробників.

«Ми поїхали у гірничий департамент і визначили, що ЛМЗ також здатен виготовити нові корпуси, – говорить Сергій Жеватченко. – Завдання ускладнювало те, що не було креслень та іншої технічної документації. Представники гірничого департаменту привезли відпрацьований корпус до нашого цеху металоконструкцій. Він, як кажуть, вже був непридатним до відновлення. Але як зразок він нам підходив. Тож наші фахівці його розібрали, обміряли і виготовили креслення».

Над технічною документацією працювала група конструкторського відділу ЛМЗ у складі провідних інженерів-конструкторів Станiслава Гарша, Євгена Калабiна, Юрія Погромського, Володимира Тищенка та інженера-конструктора Олега Константинова. А коли документація була утверджена замовниками, провідні інженери-технологи відділу головного технолога ЛМЗ Ольга Соболєва та Ріма Чех розробили технологію виготовлення корпусу, після чого до роботи взялися цеховики.

 Спочатку працівники ЦМК з листового металу вирізали заготовки для елементів корпусу гуркоту, а на ковальській дільниці РМЦ-1 ковалі Дмитро Юрченко, Олександр Жданов, Андрій Бойко та машиністка на молотах Олена Кравцова викували заготовки для цапф корпусу гуркоту. Потім токарі ремонтно-механічного цеху № 2 Євген Жмур, Віталій Мішкутенок, Андрій Балацький  виконали механічну обробку заготовок. Збірку елементів у єдину конструкцію зробили на базі ЦМК. У ній взяли участь слюсарі-ремонтники РМЦ-2 Володимир Волшуков та Олександр Степура під керівництвом майстра ремонтно-складальної дільниці Андрія Лєскова, а також котельники ЦМК Олександр Григор’єв (бригадир) і Руслан Поліщук, зварник ЦМК Євген Обжелянський та інші фахівці ЛМЗ. Наразі новий гуркіт вже у замовника і готується до встановлення.

«Опанувати нову продукцію – це непроста справа, – продовжив Сергій Жеватченко. – Корпус мав вийти дуже точним за своєю вагою та за геометричними параметрами. І нам це вдалося. Хоча й довелося набити кілька «шишок», але результат є, і вже є досвід. Довжина корпуса – 6760 мм (6 метрів 76 сантиметрів), а ширина – 3200 мм (3 метри 20 см). І це, уявіть собі, дрібний гуркіт. А невдовзі ми починаємо роботу над виготовленням корпуса для середнього гуркоту. Виготовлення корпусів гуркотів нашим ЛМЗ є економічно вигіднішим, ніж купувати, і зараз, у скрутні для підприємств часи, це надзвичайно важливо».

Категорії
Новини

Програма для Різдвяної зірки

У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.

Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.

«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»

Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.

Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!» 

Категорії
Наші люди

Майстер з “Нескорених”

Група виконувала бойове завдання у Кліщіївці біля Бахмуту . Працювали вночі. Наче йшло за планом. Але… Гучний вибух розірвав простір. Сергій відчув нестерпний біль. Так, він наступив на міну. Попри шалений вогонь, побратими кілька кілометрів виносили його до наших. А потім були довгі, немов роки, години очікування евакуації з “передка”. Через ворожі обстріли евакуаційні авто ніяк не могли прорватися. Стан бійця ставав загрозливим…

Цього літа майстер ремонтно-монтажного цеху № 3 Сергій Лаєвський повернувся на завод, на своє попереднє місце, майстром складально-ремонтної дільниці. Ця робота потребує рухової активності, і Сергій з нею добре справляється. За це він вдячний спорту, який віднедавна щільно увійшов до його життєвого розкладу.

“Після тієї жахливої ночі, на світанку я все ж таки дочекався евакуації. Мене вивезли бійці іншої бригади, які таки прорвалися за своїми, – згадує наш герой. – Але, на жаль, час було втрачено, і мені ампутували ногу набагато вище тієї ділянки, що була пошкоджена міною. Я повернувся додому на протезі. І зразу ж прийшов до басейну. Коли опинився у воді, то сокирою пішов на дно. Але тренер наново навчив мене плавати. Зараз я виступаю за команду “Нескорених” Кривого Рогу, та разом з родиною у “Veterans family games”. Я ніколи ще не відчував себе таким натренованим. Тож коли лікарка на ЛВК дізналася, що я щойно піднявся на третій поверх на протезі і навіть не захекався, вона була шокована. Можливо, я б взагалі не зміг повернутися на своє робоче місце, якби не спорт”.

Але то було вже потім. А спочатку – медсанчастини, потім лікарні, де Сергій проходив курси реабілітації. І він зізнався, що найважчими у психологічному сенсі були миттєвості не тоді, коли вибухнула міна, коли його з поля бою виносили побратими, і навіть не та страшна ніч очікування, а саме моменти вже у комфорті й безпеці, у медичних закладах. Сергій зізнався, що з важкого психологічного стану його витягли вони: дружина Марина, син Георгій, донечка Неоніла, бойові побратими, які найпершими примчали до нього, та колеги-цеховики.

Майстер пройшовся дільницею, поцікавився виробничими процесами, поспілкувався, порадився з колегами. Він згадав час, коли після технікуму ще зовсім юним слюсарем-ремонтником прийшов до РМЦ-3. Його тато й зараз ремонтує устаткування ковальської дільниці РМЦ-1. Безумовно, він мав вплив на вибір сина піти вчитися на механіка. Але більш вплинуло відчуття стабільності й впевненості у майбутньому, яке оселилося у родині тодішнього працівника “Криворіжсталі”.

“Так, я з дитинства відчував ту стабільність, – каже Сергій. – Тато мав соцпакет, міг придбати путівку, стабільно приносив зарплатню. Я не був фанатом техніки. Але пішов татовою стежкою впевненості у майбутньому. Свою роботу ремонтника я полюбив приблизно через рік, тож то не була любов з першого погляду. Але зараз я маю неабияке задоволення, коли з купи відпрацьованого металу — колишніх грейферу для крана, гуркоту для аглоцеху, роликів для металургійних цехів — ми з колегами отримуємо у підсумку працездатний вузол для устаткування, яке плавить чавун, сталь, чи виробляє агломерат або залізорудний концентрат. І все це завдяки нашому розуму та вправним рукам”.

Сьогодні він увесь у виробничому процесі, а завтра — змагання з кросфіту. Сергій зізнався, що спортом раніше займався дуже мало. Десь трішки пофутболить чи зіграє у волейбол, десь підтягнеться на турніку. Спорт хвилею увірвався у життя після повернення з війни. Він вже вигравав змагання з плавання у своїй категорії, був призером у паверліфтингу та ще кількох видах. А у волейболі сидячи грає за паролімпійську команду області. А ще Сергій дуже пишається досягненнями сина, якого бере з собою на всі змагання “Veterans family games”. Георгій, не зважаючи на свої 12, вже має чотири перших місця і ще багато призових. Він — таткова гордість. Сергій небезпідставно вважає, що спорт — найкращий спосіб психологічної і фізичної реабілітації для побратимів, які повертаються з війни.

“У місті створені для цього чудові умови. Є найкращі спортивні майданчики, задіяні найкваліфікованіші тренери, це все я відчув на собі, – ділиться досвідом Сергій Лаєвський. – У центрах підтримки “Я — ветеран”, “Ветеран” на соцмісті запропонують найкращі варіанти спортивної активності. Друзі, побратими! Тут не вимагатимуть від вас чогось недосяжного. Кожному запропонують свій вид, індивідуальну програму тренувань. Приходьте. І головне — не відкладайте. Повірте, якщо скажете собі: “Я місяць-другий відпочину”, то потім буде набагато важче. Повернулися в місто — поцікавтеся, прийдіть на спортмайданчик, і повірте — ваша реабілітація буде набагато швидшою, а спорт і спілкування з ветеранами, які як і ви пройшли найстрашніше, навчилися цінувати кожну мить цього життя, дадуть неймовірне задоволення та імпульс жити й надихати інших!”

Категорії
Новини

Щоб агрегати працювали…

вже 45 років ремонтує й виготовляє устаткування для металургів, гірників і коксохіміків ремонтно-монтажний цех № 3.

На початку зими у РМЦ-3 день народження. У складі Ливарно-механічного заводу працюють три РМЦ. Але якщо перші два – ремонтно-механічні, то третій – ремонтно-монтажний. Така назва зумовлена специфікою його роботи. Це фактично  невеликий машинобудівний завод, де  виконують великі обсяги робіт з наплавки, та функціонує чималенька дільниця, де збирають готові вузли для агрегатів, що працюють у багатьох цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» та інших промислових підприємствах України. Дещо виготовили й на експорт. Та й робіт з механічної обробки виробів тут також вистачає.

Начальник РМЦ-3 Андрій Караман розповів про те, чим живе цех зараз, у надскладні часи для підприємства і країни.

«Звичайно ж, події та тенденції останніх років вплинули і на нас, – говорить Андрій Караман. – Наприклад, раніше ми відновлювали багато величезних валків для нашого блюмінга. Зараз він працює небагато, тому й наші обсяги ремонтів скоротилися. Зате виконуємо багато замовлень для гірничого департаменту, який наразі працює найінтенсивніше з усіх наших виробництв. Для ГД ми виготовляємо й ремонтуємо ковші кар’єрних екскаваторів, вібромеханізми, робимо спиці та лопаті для валів класифікаторів рудозбагачувальних фабрик, ремонтуємо плунжери для дробарок дробильних фабрик №№ 3,4, а також  колісні пари для думпкарів, які вивозять руду і не тільки».

Для металургів працівники РМЦ-3 виготовляють як вже звичні вироби, такі як ролики для машин безперервного лиття заготовок, так і опановують нову для себе продукцію, яка зараз вкрай необхідна у наших цехах. Наприклад, для конвертерників РМЦ-3 виготовляє наконечники для кисневих фурм. Раніше їх купляли у підприємств на Донбасі, які змушені були припинити роботу зі зрозумілих причин. У цеху продовжують робити змійовики плит холодильників для наших доменних печей, а паралельно почали відновлювати гуркоти коксу й агломерату та виготовили практично з нуля скіп для транспортування шихти. Це складні вироби, робота над якими містила відновлення проєктної документації.

Електрозварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах Олена Попруженко

«У більшості випадків три наших РМЦ можуть за необхідності підстраховувати один одного. Наприклад коли у РМЦ-2 потрібний верстат був на ремонті, ми разом з ними, залучивши наш верстат, виготовили 12-метрову штангу засипного апарату для доменної печі. Якщо треба, інші цехи виручають нас, – розповідає начальник цеху. – Але у нас є й унікальні можливості. Лише наш цех може виготовляти біметалеві листи. Вони у рази міцніші, за звичайні сталеві листи і значно підвищують терміни роботи устаткування. Також лише РМЦ-3 з наших ремонтних  цехів може виготовляти гумотехнічні вироби, які необхідні для ущільнень в вузлах з рухомими деталями, як амортизатори тощо».

Працівникам РМЦ-3, як і всім зараз доводиться працювати у складних умовах. Блекаути, затримка поставок, освоєння нових видів продукції, що доволі складно.

«Багато хлопців пішли захищати Україну, тож тим, хто залишився, доводиться працювати за двох, – продовжив Андрій Караман. – Тримаємося завдяки стійкості й професіоналізму наших людей. Хочу відзначити зварників Віталія Стовбу, Володимира Скрябіна, Ірину Литвин, Валерія Шеметіла; токарів Ірину Апостолову, Володимира Панасюка, Світлану Тузину, Наталю Лісніченко, Анатолія Гусакова; фрезерувальників Василя Питлика, Ольгу Плют; свердлувальницю Вікторію Мізіну; котельників Андрія Латанського, Анатолія Фігуру; слюсаря-ремонтника Сергія Єськова і електромонтера Федора Садового, а також змінного майстра Сергія Лаєвського, який був мобілізований, боронив Україну від агресії, отримав тяжке поранення і повернувся у колектив. Вдячний кожному нашому працівнику за відданість та сумлінну працю. Вітаю вас всіх! Миру всім! Здоров’я та творчої наснаги!»

Газета «Металург» приєднується до щирих побажань і бажає цехові довгих і плідних років попереду!     

Категорії
Новини

Як наші ремонтники шведські секрети розсекретили

У ремонтно-механічному цеху № 2 виконали ремонт та відновлення другого у поточному році комплекту (чаші та станини) дробарок Sandvik для гірничого департаменту нашого підприємства.

Аби здійснювати ці ремонти працівникам ЛМЗ довелося стати…дешифраторами. Будь-який агрегат, вузол, деталь ремонтується за «рецептом» – кресленням чи схемою, в якій вказано що і як влаштовано, що і як розташовано та під’єднано. Шведські виробники до дробарок «Sandvik» теж надали креслення, але із певною недомовкою. Вони дещо приховали та не вказали, тож конструкторам ЛМЗ довелося помізкувати, щоб надати ремонтникам повний «рецепт», без якого ремонт та відновлення вузлів цих дробарок просто неможливі.

«Компоненти успіху нашої ремонтної справи – це наявність необхідного обладнання, кваліфікованого професіонала та майже ювелірної точності виконання усіх етапів ремонтних робіт, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Тому креслення для нас – це путівна зірка. Ми надзвичайно прискіпливі до деталей, адже найдрібніша неточність може призвести до швидкої поламки вузла, а ще гірше – взагалі дробарка не запрацює. А ремонтуємо ми її деталі, які вражають розмірами, наприклад, вагою понад 15 тонн, понад 3 метрів у діаметрі і висотою понад 2, 5 метрів. А от точність у їх обробці та ремонті становить соті міліметрів».

Свою «реабілітацію» вузли та деталі шведських дробарок починають з технічної ремонтної документації на відновлення основних елементів. ЇЇ розробили конструктори ЛМЗ під керівництвом головного конструктора Микола Нікіфорова у співпраці з провідним інженером-технологом РМЦ-2 Антоном Міщенком та заступником начальника РМЦ-2 з технології Сергієм Мордовцем. Потім відбувається діагностика – визначення стану «хворих» місць та алгоритму ремонту.

«Раніше при ремонті дробарок ми заміняли зношені елементи на нові, а зараз ми їх ремонтуємо, адже це дорогі деталі та вузли й доставка їх теж справа непроста, – розповідає заступник начальника РМЦ-2 Сергій Мордовець. – Ми визначаємо які поверхні і наскільки зношені, розробляємо технологію ремонту. Зазвичай проточуємо, оброблюємо під наплавку, наплавляємо і виконуємо остаточну обробку, заплавляємо дефекти. Після цього підключаються слюсарні операції: калібрування різьб, відновлення отворів, фаски, очистка-зачистка, підгонка та знову контрольні вимірювання. До речі, ми на кожному етапі прискіпливо ставимося до вимірювання, адже без контролю точності не можливо виконати якісний ремонт. Це наче лікування хворого – постійний контроль аналізів, щоб розуміти чи вірно обраний алгоритм лікування, чи дієвий він?»

В середньому ремонт дробарок займає 90 діб. Відремонтувати крайню дробарку «Sandvik», яка, до речі, вже успішно повернулася до праці, було б неможливо без майстерності та гарної роботи токаря Артема Руденко, розточників Андрія Балацького та Євгена Жмура. До кінця року ремонтники готуються відремонтувати ще одну дробарку Sandvik.

Категорії
Новини

Про надання одноразової матеріальної допомоги до 1-го вересня

Відповідають працівники HR департаменту

– Раніше працівникам підприємства – батькам дітей надавалася допомога до початку навчального року. А чи буде вона у цьому році? І коли цю допомогу виплатять?

У цьому році з метою підвищення соціальної захищеності особливої ​​категорії працівників (одинокі матір, батько, вдова, вдівець, опікун, багатодітна родина), та керуючись відповідним пунктом чинного колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», також передбачені подібні одноразові виплати з розрахунку 1000 грн. на одну дитину. Виплати мають бути проведені до 23.08.2024 року.

-А на дитину з якого і до якого віку розповсюджуються ці виплати? Якщо моїй дитині чотири рочки, то чи отримаю я виплати?

Дана виплата буде здійснена працівникам підприємства вищезазначеної категорії на кожну дитину віком до 16 років, які народились до 1 вересня 2024 року.

– Чи зможу я претендувати на цю виплату, якщо я розлучена, але на аліменти від батька не подавала?

Так, можете.

– Що мені потрібно зробити для цього і до кого звернутися, аби отримати виплати до 1-го вересня?

Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання цієї матеріальної допомоги.

– Якщо обоє батьків багатодітної родини є працівниками підприємства, то хто може отримати виплату?

Якщо обоє батьків багатодітної сім’ї є працівниками підприємства, виплату проведуть за місцем роботи матері. Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, необхідно надати довідку з місця роботи матері про те, що їй така виплата не проводилася, а якщо мати не працює – копію трудової книжки (першої і останньої сторінки, перевірені і засвідчені цехом, в якому працює батько). Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, який перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з дружиною і виховує трьох і більше дітей, у тому числі дітей кожного з подружжя, які перебувають у шлюбі, необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та інші документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги.

– Якщо я одинока матір і працюю в ПП «Стіл Сервіс», то чи можу я отримати ці виплати?

Виплати можуть отримати працівники зазначених категорій, які перебувають в обліковому складі підприємства на 1 серпня 2024 року, а також в обліковому складі ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «ЛМЗ», засновником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

– Якщо розлучилася у цьому році і маю дитину 7 років, то чи матиму я право на ці виплати у 2024 році? Мені потрібно надати якісь документи? А кому їх принести?

Так, ви маєте право на отримання матеріальної допомоги до 1 вересня.  Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги, а саме:

           – копія паспорта, зокрема сторінка «сімейний стан» або ID – картки;

           – копія свідоцтва про розлучення;

           – копія свідоцтва про шлюб (якщо жінка після розлучення повторно вийшла заміж і змінила прізвище);

           – копія свідоцтва про народження дитини;

            – інші документи на вимогу відділу організації та оплати праці.

Перелік документів для інших категорій працівників завжди можливо уточнити у відділі організації та оплати праці.