Позначка: металургія

Категорії
Новини

Мауро Лонгобардо узяв участь в Українсько-Люксембурзькому бізнес-форумі «Стрімке відновлення України»

Російське вторгнення в Україну безперечно матиме далекосяжні наслідки у різних сферах та ставить питання про архітектуру глобальної безпеки.

Складні виклики не обмежаться Україною, оскільки через глобалізований світ торкнуться багатьох інших країн. Про цю загрозу та перспективи післявоєнного відновлення України говорили учасники Українсько-Люксембурзького бізнес-форуму, який цього тижня зібрав українських та люксембурзьких міністрів, кредиторів, інвесторів, юристів, фінансові організації та представників бізнесу України та Люксембургу. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» узяв участь у цьому бізнес-форумі та поділився своєю позицією з цих питань.

Підприємство у Кривому Розі не припинило роботу в Україні навіть під час війни, у кількох десятках кілометрів від фронту. Компанія АрселорМіттал залишається найбільшим іноземним інвестором в українську економіку. За 17 років роботи тут інвестиції компанії перевищили 10 мільярдів доларів США.– У перші місяці після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну «АрселорМіттал Кривий Ріг» зупинив виробництво. Пізніше вже не вдалося відновити його на повну потужність, тому що ми зіштовхнулися с проблемою вивозу продукції через заблоковані чорноморські порти, – розповів Мауро Лонгобардо під час панельної дискусії, присвяченої ключовим секторам економіки. – Споживання продукції в Україні зменшилося через війну, тому нам потрібно було знайти нові ринки збуту. Ми здійснили велику роботу, щоб запрацювала нова система ланцюжків постачання та перевезення продукції. Це була основна перешкода, проте ми це здолали. Можу сказати, що якщо постачання електроенергії буде стабільним і ми збережемо логістичну можливість перевезення продукції через Польщу або південь України до Румунії, ми зможемо бути більш ефективними та повернутися до рівню виробництва на 50% нашої потужності.

Довідка:

Форум під назвою «Стрімке відновлення України» був організований Українсько-Люксембурзьким Діловим Клубом (ULBC) на підтримку відносин між українськими та люксембурзькими представниками бізнесу в обох країнах, розширення їхньої мережі контактів, просування провідних компаній, висвітлення можливостей співробітництва в різних галузях. Крім того, метою форуму стало привернення уваги міжнародних інвесторів до потенційних можливостей ринку України з метою залучення іноземних інвестицій та фінансування від міжнародних фінансових інститутів. Компанія АрселорМіттал стала одним з партнерів форуму.
Категорії
Новини

На війні загинув працівник сталеплавильного департаменту Андрій Мовчан

11 січня під час бойових дій поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув солдат Андрій Мовчан. До призову на військову службу Андрій працював розливальником сталі машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху.

За словами старшого змінного майстра МБЛЗ Олександра Новака, Андрій Мовчан був веселим, життєрадісним, заряджав позитивною енергією всю бригаду.

«І працівником Андрій був ідеальним, – говорить Олександр Новак. – Ставиш завдання і ніколи від нього не почуєш заперечень або зайвих запитань. Береться і виконує. Постійно всім цікавився, розвивався, вдосконалював майстерність. Легко знаходив спільну мову з людьми, міг організувати роботу, тому часто підміняв майстрів. А останніх два місяці перед війною й взагалі виконував обов’язки майстра. Ми, вся бригада, всі, хто знав Андрія та працював з ним, глибоко сумуємо. Важка, непоправна втрата для нас усіх».

Наші щирі співчуття рідним, близьким та колегам загиблого воїна.

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомляє виробничі результати за 2022 рік

«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, повідомляє про результати виробництва за 2022 рік. Минулого року українська гірничо-металургійна галузь зустрілась з найжорсткішими викликами за всю історію незалежної України. Обсяги виробництва сталеливарної промисловості загалом в країні скоротилися на 70%. Через повномасштабну війну в Україні, зменшення експортних можливостей та обмеження в енергопостачанні, виробничі потужності «АрселорМіттал Кривий Ріг» впродовж 2022 року були завантажені не більше ніж на 20-25%.

Основні виробничі показники 2022 р., млн тонн

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

– Війна поставила українську металургію на межу виживання. Рівень виробництва в «АрселорМіттал Кривий Ріг» впав у 5 разів, проте у 2022 році нам вдалося зберегти ключове – наш колектив з 26 тисяч співробітників та наше підприємство в цілому. Ціною великих зусиль ми не дали зіпсувати наше обладнання через непередбачувані ворожі атаки та значні обмеження у постачанні електроенергії. Підприємство встояло завдяки відповідальній роботі та хоробрості наших людей, а також фінансовій підтримці з боку материнської компанії.
 
Попри усі складнощі – ми продовжували сплачувати податки, платити зарплату усім нашим працівникам, стабільно відвантажувати продукцію замовникам, з нуля створивши нові логістичні маршрути. Також не відклали екологічні зобов’язання – у минулому році розпочали процес виведення з експлуатації двох найстарших коксових батарей №№ 1, 2. Зупинка роботи батарей призведе до зменшення викидів від коксохімічного виробництва на 37%. Ми продовжуємо інвестиції в ключовий для виробництва проект – будівництво нового хвостосховища «Третя Карта».
 
У 2023 році енергопостачання буде ключовим фактором для стабілізації та поступового відновлення виробництва. Тим не менш ми плануємо втримати долю на внутрішньому ринку та підвищити відвантаження готової продукції до країн Європейського Союзу. Сподіваємося, що 2023 рік стане роком виходу із кризи для гірничо-металургійної галузі, яка є критично важливою для відновлення економіки та майбутньої відбудови України.

Довідка:

Виробничі потужності «АрселорМіттал Кривий Ріг», що має повний виробничий цикл, розраховані на щорічний випуск понад 6 млн тонн сталі, понад 5 млн тонн прокату й понад 5,5 млн тонн чавуну.

У 2021 році підприємство збільшило рівень виробництва у порівнянні з 2020 роком:

• чавуну на 7,9% (до 5,34 мільйонів тонн);

• прокату на 5,6% (до 4,6 мільйонів тонн);

• сталі на 5,2% (до 4,92 мільйонів тонн);

• концентрату на 3,2% (до 11 мільйонів тонн);

• видобутку залізної руди на 3,2% (до 26,4 мільйонів тонн).

Категорії
Наші люди

Якщо «портал» працює – варто ризикнути

Швидко перекваліфікуватися з металурга в рудозбагачувальника і навпаки – це реально. Про що свідчить приклад нашого колеги Олександра Григор’єва.

Сьогодні «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом з усією Україною переживає непрості часи. Сортопрокатний цех № 1, як і більшість цехів, на даний момент не випускає продукцію. Але обладнання підтримується у належному стані і готове до запуску у будь-який момент. За це відповідає заступник начальника сортопрокатного цеху №1 з виробництва Олександр Григор’єв, який нещодавно отримав найвищу нагороду підприємства – «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

Як розповів начальник СПЦ-1 Олександр Курочкін, заступник з виробництва виконує величезний обсяг роботи і робить це сумлінно та талановито. До війни замовлень на продукцію було достатньо, і всі три стани працювали. «Зона відповідальності у Олександра дуже широка, – говорить начальник цеху. – Не даремно ж заступника начальника з виробництва ще називають першим заступником. Він відповідає за процес виробництва, виконання плану, охорону праці, стан обладнання, його ремонти та інше. Незважаючи на те, що Григор’єв працює в цеху всього три роки, він добре з усім справляється, є чудовим організатором та керівником. Тож нагороду заслужив».

«Взагалі то я мріяв про футбольну кар’єру, – посміхається перший заступник. – Наполегливо тренувався, хотів стати Блохіним або Рональдо. Батьки працювали у нашому гірничому департаменті. Батько починав слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці, а на пенсію пішов з посади начальника цеху. Мати працювала сепараторником у цьому ж цеху. Тож і я вирішив пов’язати свою долю з цим підприємством: пішов вчитися на механіка, хотів ремонтувати металургійне обладнання. Але лише до того моменту, поки не потрапив на практику в один з прокатних підрозділів».

Захоплююча динаміка вогняного металу, магія перетворення масивного сталевого злитку на заготовку, а потім на тоненьку катанку так вразили студента, що він перевівся на іншу – прокатну спеціальність. Працювати почав на блюмінгу прибиральником окалини, а потім опанував професію оператора поста керування станом гарячої прокатки 1250. Але Олександр  відчував у собі хист організатора, керівника. У прокатних цехах вакансій майстра не було, а у гірничому департаменті тоді потрібен був майстер. Перед ним відкрився портал можливостей. Олександр ризикнув і опинився у цеху, де колись працювали його батьки.

«Прокатка та збагачування руди суттєво відрізняються між собою, – розповідає Олександр. – Необхідно було терміново перекваліфікуватися. Але головне – дуже захотіти. Весь вільний час між роботою і сном я займався самоосвітою, вивчав процеси, обладнання. Інформацію брав у бібліотеках, інтернеті та під час спілкування з досвідченими робітниками. Але професійні знання для керівника – то лише одна складова, а інша – це вміння працювати з людьми. Індивідуальний підхід обов’язковий. Тому розвивався у цьому напрямку».

Категорії
Наші люди

Нестандартні вантажі? Це наш профіль

Труби, металопрокат, стальні рейки та інші довгі і важкі вантажі перевозить на своєму автомобілі-«велетні» водій автотранспортних засобів Анатолій Омельченко. За свою сумлінну працю він був нагороджений до Дня компанії. 

Від водіїв часто можна почути, що водіння для них – це не робота, а спосіб життя. За кермом вони навіть здатні розуміти один одного без слів, спілкуючись лише поглядами, жестами або фарами свого автомобіля. «Так воно і є, у нас своя система спілкування, хоча автівки та робота у всіх різні», – говорить Анатолій Омельченко.

Водійський стаж Анатолія нараховує вже 37 років, останні п’ять з них він працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – керує довгоміром, унікальним за своїми розмірами та можливостями вантажним автомобілем.

Водійській справі Анатолій Петрович навчався перед службою в армії.  Ще юнаком вважав, що керувати автомобілем має вміти будь-який чоловік, ці навички завжди згодяться у потрібний час. Та й гарний життєвий приклад був поряд, адже його батько Петро Омельченко теж колись був водієм, працював в 17-й автобазі нашого підприємства (тоді ще КМЗ).  

«Довгомір – це не звичайний автомобіль. Він створений для перевезення всього негабаритного, тож до кожного рейсу треба ставитися не стандартно, а індивідуально, – розповідає Анатолій Омельченко. – Довжина авто складає понад 13 метрів. Зазвичай цього вистачає для більшості вантажів. Але й серед негабаритних трапляються не такі, як всі. Якщо вантаж довший за автівку, його треба укладати так, щоб він виступав за борт не більше, ніж на метр. Це вимога правил дорожнього руху і дотримання безпеки на дорогах. Коли їдеш, увага до всього максимальна, адже при русі, особливо на поворотах, слід враховувати кут заносу причепу. Це потрібно, щоб не задіти машини поруч та все, що знаходиться біля дороги».

Анатолій Петрович каже, що водійська робота нелегка. Це на перший погляд здається, що просто сидиш у кабіні та крутиш «баранку». Насправді необхідно максимально концентруватися, враховувати усі моменти дорожнього руху і навіть бути стратегом – прораховувати події наперед. А ще ця робота дисциплінує – спонукає до дотримання правил безпеки, постійної уваги до власного здоров’я, взаємодопомоги.

Так було і під час відновлювальних робіт на криворізькій дамбі. На довгомірі Анатолій Петрович підвозив матеріали, необхідні для ліквідації наслідків ворожих «прильотів». Він згадує, що над відновленням дамби тоді, здавалося, працювало усе місто, і всі були надзвичайно згуртовані та допомагали один одному.

«Колись давно я працював на «міжгородці», – продовжує Анатолій Омельченко. – Ми розвозили запасні частини для сільськогосподарської техніки. Відряджень було багато, тож і водійських пригод вистачало. Але завжди допомагали професійність та звичайна людяність. І зараз теж вважаю, що у будь-якій ситуації ми маємо залишатися уважними до інших, поважати та допомагати усім, хто того потребує. Це нам зараз дуже потрібно, адже в країні йде війна. Як і більшість українців, я сподіваюся, що скоро вона закінчиться нашою перемогою. Хочу, щоб моя онука, якій 8 років, зростала у мирі, а ми могли і далі спокійно жити та працювати».

Категорії
Новини

Годинник історії: події на підприємстві за січень різних років

Перший місяць нового року завжди ставав початком реалізації нових планів.

За багаторічну історію нашого підприємства було чимало визначних дат старту нових ідей, проєктів, відкриття цехів, покращення благоустрою. І кожна подія на металургійному заводі була також знаковою подією у Кривому Розі, адже місто розвивалося разом із підприємством. 

У ці січневі дні початку нового року «Металург» пропонує згадати деякі зі знакових дат нашої історії.  

Перша доменна піч під час будівництва у січні 1934 року

2 січня – домну поставлено на сушку.

9 січня – до блоку кауперів домни підведена вода, змонтований водопровід охолодження кауперів.

13 січня – підстанція першого водопідйому підприємства отримала струм.

1 січня 1935 року до прохідної КМЗ (Криворізького металургійного заводу) на Третій дільниці вирушив перший трамвай

Будівництво заводу посприяло розвитку пасажирського транспорту міста. Трамвай був дуже потрібний для будівельників КМЗ. Довжина маршруту від історичної частини міста (зараз вулиця Святомиколаївська) складала 5,8 км. 

1936 року проклали колію від Третьої дільниці до коксохімзаводу.

Перші рейси криворізького трамваю
До пуску трамваю на будмайданчики заводу робітників возили на вантажівках

У січні 1936 року був отриманий перший криворізький кокс

Будівництво коксохімічного заводу розпочалося ще у 1932 році. Але був час, коли будівництво індустріального об’єкту трохи сповільнилося. Робітникам-будівельникам потрібно було десь жити, тож у місті активно зводилися житлові будинки, їдальні, майстерні, прокладалися дорожні та залізничні шляхи. Лише у жовтні 1934 року почалося бетонування фундаментів печі першої коксової батареї, а у січні 1936-го вона була запущена в експлуатацію.

У першій декаді січня 1950 року задули другу домну

Її довелося відновлювати на зруйнованому після війни промисловому майданчику. Для більшої швидкості розчищення території та монтаж домни відбувались паралельно. Унікальність роботи полягала в тому, що ДП зводили поблизу того міста, де вона мала стояти. Вже у готовому вигляді домну за допомогою лебідок пересували на її «законне» місце. Пересування тривало сім годин і було успішним.

Про відновлення доменних печей після війни нагадують фото в музеї історії підприємства

У січні 1958 року розпочалося будівництво доменної печі № 4

Домна мала стати найбільшою в країні, з корисним обсягом 1719 кубометрів. Вона будувалася швидкісним методом і стала до роботи вже у вересні цього ж року.

2 січня 1960 року будівники заводу почали зводити доменну піч № 5

За своїм корисним обсягом – 2000 кубометрів – вона перебільшила свою попередню колегу. Також рекордсменкою домна стала і за обсягами свого будівництва. Вже наприкінці 1960 року домна стала до роботи.

Монтажники повітродувки у машзалі ТЕЦ, 1934 рік

Світове визнання

На січень 1970 року металопродукція нашого підприємства експортувалася в 30 країн світу в обсязі більше мільйона тонн на рік.

Запрацювала «дев’ятка»

Новорічні свята увійшли в історію і доменного цеху № 2.

30 грудня 1974 року домна-гігант № 9 була задута, 31-го – видала свій перший чавун, а з січня 1975 року вже працювала стабільно.

Над спорудженням комплексу доменної печі працювало понад 14 тисяч працівників. Деталі, конструкції, механізми та обладнання для домни виготовляли 1985 підприємств із 100 міст країни.

На комплексі «дев’ятки» під час будівництва працювала газета «Правда України», яка підготувала 133 спецвипуски, а видавництво «Промінь» видало про ДП № 9 три книги.