Категорії
Наші люди

Секрети позитивних змін з присмаком м’яти

Як керувати своїм життям, залишатися щасливою людиною, отримувати задоволення від роботи, турбот про велику родину, знаходити час на хобі, бути енергійною та життєрадісною – все це знає Наталя Баглікова, начальниця дільниці ГД управління складського господарства та підготовки виробництва  «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Усе по поличках

«Склад – це особливий світ, у якому зберігаються матеріали, необхідні для виробництва, у нашому випадку – для роботи гірничого департаменту та металургійного виробництва. А ми, складські працівники, керуємо усіма процесами: зустрічаємо вантажі, проводимо вантажні роботи, складуємо, систематизуємо, зберігаємо та видаємо за потребою, –говорить Наталя Баглікова. – Якщо гадаєте, що це просто, то уявіть: нашим працівникам треба володіти навичками сортування, класифікації, вміти керувати складською технікою, знати спеціальні комп’ютерні програми, умови зберігання ТМЦ тощо. Та головне – розуміти, що у нас командна робота, що хороший результат залежить від усіх учасників процесу».

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталю привела «рідна кров». Батько Микола Євтушенко керував цехом переробки металопродукції, мама Людмила Євтушенко працювала інженером АСУТП. Змінним майстром у прокатному цеху № 3 зараз працює чоловік Наталі Дмитро Багліков. Якщо підрахувати загальний стаж родини на підприємстві, то вийде майже 100 років.

«У 2000 році я влаштувалася на блюмінг № 2 стажером-економістом після закінчення КНУ за спеціальністю менеджер, – продовжує Наталя. – Згодом стала нормувальником та економістом у гірничому департаменті. Робила також розрахунки для цеху мереж і підстанцій. Турбот було дуже багато. Пам’ятаю один кумедний випадок, коли довелося дуже пізно ввечері телефонувати колезі. Слухавку взяв її чоловік. Я представляюся, що я економіст ЦСП. А в трубці чую: «Що ж вам не спиться, економіст ЦСП?» (сміється). А далі на підприємстві була реорганізація цехів і я стала начальником БОП цеху. Потім знову реорганізація і… без роботи. Як кажуть, вийшла із зони комфорту. Оскільки без підприємства я вже себе не уявляла, то зрозуміла, що не буду опускати руки, а навпаки буду вчитися та засвоювати нове. Мої життєві девізи «Сама шукай роботу, а не щоб вона тебе шукала» та «Будь на позитиві» спрацювали. Ось так доля привела мене в управління складського господарства та підготовки виробництва».

Дачотерапія з квітковим настроєм

Робочий стіл Наталії Баглікової прикрашають численні кімнатні квіти та сімейні фотографії. Наталя разом із чоловіком виховують трійко дітей. Аліні 11 років, вона ще школярка, Данилу 17 років, він навчається на механіка літаків, 20-річний Максим опановує комп’ютерну справу.  

Родина Баглікових дуже дружна, відпочивати люблять усі разом. Більше за все їм подобається подорожувати, пізнавати Україну. Тут, як говорить Наталя, допомагає профспілка, там і путівки за пільговою ціною можна взяти, і на цікаві екскурсії потрапити.

Та найчастіше сім’я збирається на дачі. Це те місце, де можна відпочити душею, побути на природі, помилуватися квітами, покопирсатися у землі.

«Знаєте, коли я дуже втомилася або мені треба прийняти важливе рішення, я поспішаю до своїх грядок, – говорить Наталя. – Земля летить з-під сапи, а я навпаки – заспокоююсь та зосереджуюсь. А ще я люблю вирощувати квіти. У мене ростуть лілії, лілійники, хризантеми, тюльпани, іриси та багато інших квітів. А ще вирощую декілька видів м’яти. Наприклад, ананасну м’яту можна додавати в чай  і різні десерти. Повзуча м’ята має приємний післясмак. Ми її заморожуємо на зиму. Дюшесна (це ми її так називаємо за запах, схожий на «сітро»), добре смакує у коктейлях, а якщо ще й меліси додати, лимону, апельсину, цукру – ммммм, смакота! А почалася моя м’ятна «колекція» зі звичайної перцевої м’яти, гілочку якої мені дали «на решту». Потім я придбала полуничну м’яту, згодом схожу, але іншу, так і пішло – купую на ринку, в магазинах, через інтернет.

Усе це дає мені сили, гарний настрій, заряджає позитивом. Чого і кожному бажаю. А ще щастя любить активних, тих, хто не боїться нових справ та постійно працює над собою. Тож змінюйтесь, вдосконалюйтесь, живіть на повну!»

Категорії
Новини

Штучний інтелект для прокатного стану

У сортопрокатному цеху № 1 оновили автоматизовану систему керування технологічними процесами першого дротового стану (ДС 150-1).

Прокатний стан – це комплекс складного устаткування, яке дозволяє з 12-метрових сталевих заготовок отримувати кілометри дроту різного діаметру. Це перетворення відбувається в результаті ряду технологічних процесів. Більшість з них керується автоматично. Також автоматизована система керування збирає та переробляє дані, щоб працівники стану мали повну інформацію для прийняття правильних рішень. Завдяки нещодавнім змінам система автоматизації набула додаткових можливостей та надійності, і це позитивно вплинуло на роботу стану.

Як розповів начальник дільниці з технічного обслуговування засобів автоматизації департаменту автоматизації технологічних процесів Костянтин Задирака, система складається з приблизно тисячі датчиків, які встановлені на всіх ділянках стану від завантажувальної решітки до лінії пакування; модулів, контролерів та інших пристроїв. Датчики фіксують інформацію про параметри процесів: тиск, температуру, швидкість, положення в просторі та інші показники.

«Ці дані передаються на вхідні модулі програмуємого логічного контролера, – пояснив Костянтин. – З модулів інформація надходить до центрального контролера, де опрацьовується. За результатами обробки формуються команди для обладнання стану. Таким чином регулюються, наприклад,  швидкість прокатки та натяжіння розкату між клітями. Під час оновлення системи були замінені модулі, у системах зв’язку між окремими ланками автоматизації проводи замінені на оптоволокно. Контролери Siemens Step 5 замінили на Step 7. Це найсучасніші контролери, застосування яких (разом з новими модулями) дозволяє оператору головного поста управління мати вичерпну інформацію про фактично всі виробничі процеси: нагрівання заготовок, прокатку на різних групах клітей, охолодження, пакування тощо».

Схеми процесів виводяться на монітори, і таким чином оператор ПУ має інформацію про весь стан, що значно полегшує йому координацію роботи різних дільниць. Застарілі монітори на ПУ замінили на сучасні нові. Також на стані встановили нові пульти керування. Вони функціональніші та ергономічніші.

«А ще було замінене програмне забезпечення,  – продовжив Костянтин Задирака. – Це допомагає набагато швидше усувати проблеми, які виникають в процесі роботи стану. Раніше для діагностики проблем з обладнанням стану фахівцям ДАТП доводилося виконувати роботи на устаткуванні, яке розміщено в шафах керування безпосередньо у цеху. А вже за результатами діагностики вони викликали відповідних фахівців – електриків, гідравліків, механіків, енергетиків. Втрачався цінний час. Зараз вся інформація доступна для фахівців ДАТП віддалено. Також у нас є зручний доступ до історії збоїв у роботі, а всі проблеми в роботі устаткування виводиться на монітори головного ПУ. Така система діагностики дозволяє ліквідувати проблеми швидше і навіть діяти на випередження».

Старший майстер ДС 150-1 Дмитро Деркач з колегами вже встигли оцінити переваги оновленої системи керування. «Ми налаштовували систему близько місяця, – розповідає Дмитро. – Разом з підрядниками в роботах брали участь оператори ПУ СПЦ-1 Сергій Дарноступ, Андрій Зазнобін, Андрій Страшко та інші наші працівники, а також фахівці ДАТП Олександр Тєлєгін, Олег Галєтка, Олексій Кукіль, Олександр Гарець, Олександр Бубнов та їхні колеги. Протягом цього місяця ми усунули недоліки, вийшли на потрібні параметри прокатки. Враження позитивне. Оновлення автоматизованої системи, розширення її можливостей сприятимуть нашій продуктивній якісній роботі».

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» оголошує виробничі результати за січень 2024

Порівняно з попереднім періодом та аналогічним періодом минулого року підприємство демонструє стале зростання виробництва усіх видів продукції.

В січні 2024 року підприємство продовжило зусилля із нарощування обсягів виробництва продукції. Залізорудного концентрату було вироблено 552 тис. тонн, що на 161 тис. тонн, або на 41% більше за показник попереднього місяця. Цьому сприяло як зростання обсягу експортних замовлень, так і збільшення внутрішнього споживання. Завдяки підвищенню продуктивності роботи доменного переділу обсяг виробництва чавуну в порівнянні з груднем 2023 року зріс на 13 тис. тонн (+10%), до 149 тис. тонн, що також дозволило збільшити виробництво сталі та товарного прокату на 14 (+23%) та 15 тис. тонн (+26%)  відповідно.  

У порівнянні з січнем 2023 року виробництво чавуну зросло вдвічі, залізорудного концентрату – на 66%, коксу доменного на 77% що в цілому відображає результати зусиль по стабілізації роботи підприємства в умовах безпекових, логістичних та енергетичних ризиків сьогодення.

Через обмежене постачання електроенергії в січні 2023 року комбінат не здійснював виробництво сталі й прокату.  

Категорії
Новини

10 і 20 одночасно – це як? Зараз розповімо

На прокатному стані ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 розробляють нові підходи до основних виробничих процесів, що дає мобільність виконанняі замовлень та інші переваги.

Кілька років тому четвертий дрібносортний стан суттєво реконструювали. В результаті одна лінія ДС 250-4 продовжує випускати продукцію у прутках, а інша виготовляє арматуру в шпулерних мотках, яку прокатники між собою називають «шпулею». Нерідко буває так, що одночасно є замовлення і на прутки, і на «шпулю». У проєкті стану передбачений досить вузький вибір профілів, які можна одночасно катати на двох лініях – шпуля Ø 10 мм і прутки Ø 12 мм. А от якщо одночасно замовляли  профілі, наприклад, шпулю Ø 10 і прутки Ø20 мм, то доводилося спочатку виробляти одну продукцію, а потім іншу. Це забирало час і не кращим чином впливало на продуктивність. Професіоналізм наших прокатників допоміг значно розширити можливості цеху щодо одночасної прокатки профілів різних діаметрів.

Як розповів заступник начальника СПЦ-2 з технології Геннадій Кузнєцов, головна складність полягала в тому, щоб підібрати параметри для чорнової групи клітей. «Чорнова група дає розкат на обидві лінії чистової, – пояснює Геннадій. – Для прутків і шпулі треба різний розкат, а дві лінії чорнової групи можуть катати лише з однаковою швидкістю. Треба було підібрати правильну швидкість та калібри клітей. Спочатку ми взялися за освоєння одночасного виготовлення близьких за діаметром профілів. Працювали разом з бюро калібрування. Калібрувальники – керівник бюро Володимир Найдьонов, а також Владислав Брагинець та Сергій Темченко – розробили нам калібри, підібрали швидкісні режими. А ми налаштували стан і виконали прокатку. Спочатку освоїли одночасне виробництво шпулі Ø 16 мм і прутків ØØ 14 і 16 мм. Потім шпулі Ø 14 мм і прутків ØØ 14 і 16 мм. А місяць тому отримали складніше завдання».

Нещодавно цех отримав замовлення на чималу партію шпулерної арматури 10 мм. Також покупці зацікавилися прутками 18 і 20. І це все необхідно було виготовити у стислі терміни.

«Виконати всі замовлення своєчасно можна було лише за умов одночасної прокатки по двох лініях, – згадує начальник СПЦ-2 Олександр Макаренко. – Ми отримали завдання від керівництва прокатного департаменту освоїти таку прокатку. Непроста задача. Особливо якщо зауважити, що це треба було зробити за лічені дні. Як завжди, ми працювали однією командою з калібрувальниками. Вони швидко розробили калібри, розрахували параметри прокатки, а професіоналам з СПЦ-2 залишилося, скориставшись цими розрахунками, реалізувати розробки на практиці».

Разом з Геннадієм Кузнєцовим над впровадженням працювали старші майстри стану Павло Житникович та Максим Кривошеєв, вальцювальник Борис Головченко, оператор головного поста керування Євген Гончар та інші працівники.

«Завдяки точним розрахункам калібрувальників та професійним діям наших вальцювальників, операторів, слюсарів, майстрів ми освоїли одночасну прокатку таких різних профілів без особливих проблем. Довелося, звичайно, запровадити деякі незначні зміни налаштування клітей та параметрів роботи стану, бо розрахунки – не догма, і їх завжди доводиться корегувати у реальному житті. Тож замовлення всіх споживачів цех виконав вчасно, а ми стали мобільнішими і отримали новий потужний інструмент для ефективної роботи. Застосування одночасної прокатки зберігає час й енергоресурси, та дає змогу працювати продуктивніше», – підсумував Геннадій Кузнєцов.

Категорії
Новини

Пі LOTO ний проєкт

Сортопрокатний цех № 2 впроваджує проєкт, який дозволяє суттєво зменшити ризики для людей під час ремонтних робіт.

Стани СПЦ-2 – це комплекси агрегатів, де тісно переплетене електричне, механічне, енергетичне, гідравлічне устаткування. Електрична напруга, елементи, які рухаються, обертаються, подавання під тиском води, повітря та інших енергоресурсів – це серйозні ризики. Планово-попереджувальні ремонти (ППР) на стані проводяться лише при вимкненому обладнанні. Помилкове ввімкнення будь-якого механізму чи агрегату є смертельно небезпечним для людей, які знаходяться у зоні ремонту. Щоб запобігти випадковим пускам, в цеху застосовують биркову систему, як і передбачено законодавством України. Додатково до неї під час ППРів почали використовувати ще й систему ізоляції і блокування LOTO, яка поширена в компанії ArcelorMittal.

Як пояснив провідний інженер з охорони праці Володимир Сікорін, ці дві системи блокування небезпечних енергій різняться між собою і взаємно доповнюють одна одну. «Биркова система ґрунтується на правильному й своєчасному оформленні допусків на проведення робіт та іншої документації, – пояснює Володимир. – А підписи відповідальних осіб засвідчують їхню особисту відповідальність за недопущення вмикання устаткування, якщо люди знаходяться у небезпечній зоні. У системі LOTO основою є фізичне блокування джерел небезпечних енергій за допомогою блокуючих пристроїв».

Спрощено це виглядає так: електрик розібрав схему, поставив замок на рубильник, а ключ від заблокованого обладнання поміщається до групового боксу, на який встановлюють замки члени бригади. Після закінчення виконання робіт, працівники знімають свої замки з групового боксу. Це свідчить про відсутність персоналу у небезпечній зоні. А ключем, що знаходиться всередині, знімають блокований рубильник.

Про це розповів в.о. майстра з ремонту устаткування СПЦ-2 Андрій Мосякін: «Зазвичай на ділянці стану, де ремонтується устаткування, знаходиться кілька видів устаткування: механічне, енергетичне, гідравлічне тощо. Все воно блокується перед ремонтом. Кожна ремонтна служба чи бригада встановлює на блокувальний пристрій свій замок. І поки всі замки не знімуться, устаткування неможливо запустити. Таким чином повністю виключені людські помилки. Як головний відповідальний за ремонти я знімаю свій замок останнім».

Бригадир слюсарів-ремонтників СПЦ-2 Андрій Переверзєв працює в цеху вже два десятки років. Його бригада ремонтує механічне устаткування по всьому дрібносортному стану ДС 250-4 – від завантажувальних решіток нагрівальних печей і приводів прокатних клітей до холодильника та моталок. Він вважає, що впровадження додаткового блокування небезпек потрібне, хоча й додає додаткових турбот. «Так, підготовка до ремонтів зараз триває довше, – зізнається Андрій. – Додаткове блокування вимагає додаткового часу та зусиль. Але воно того варте. Час – це коштовний ресурс, але ціннішого за людське життя немає нічого».

Начальник відділу з охорони праці Олексій Курочка розповів, що зараз працівників вчать правильно застосовувати блокувальні пристрої.  «Є ефективні алгоритми, які дозволяють заблокувати всі джерела небезпек, – пояснює Олексій. – А на стендах розміщені схеми блокування. Проєкт впроваджується третій місяць. Він пілотний. Відпрацювавши його на устаткуванні СПЦ-2, планується його розповсюдити на всіх основних виробництвах підприємства».

Категорії
Наші люди

У фокусі уваги –  техсервіс рудного двору

Бригадир слюсарів-ремонтників Руслан Павловський та його команда відповідають за технічне здоров’я кранового господарства, екскаваторів, вагоноопрокидувачів  та іншої техніки рудного двору агломераційного цеху № 3. Тут треба завжди тримати все під контролем, бути уважним та працювати безпечно, вважає Руслан.    

Народження агломерату починається з рудного двору. Сюди постачається сировина та вивантажується за допомогою вагоноопрокидувача. Далі закладається штабель рудної суміші. Це на перший погляд здається, що тут просто насипають величезну гору. Насправді формування штабелю – це ціла наука. Його формують шарами з декількох видів сировини. Сюди входять і відходи металургійного виробництва, колошниковий пил, відсів агломерату та інші залізовмісні відходи. Закладають штабель за допомогою рудногрейферних перевантажувачів.

«Наше завдання – обслуговувати усе обладнання, яке на рудному дворі піднімає, переміщує, пересипає, усереднює, укладає сировину. Це екскаватори, вагоноштовхачі, вагоноопрокидувачі, рудногрейферні перевантажувачі, крани, екскаватори, розповідає Руслан Павловський. – Щоб уся техніка безперебійно працювала, ми щоденно перевіряємо її стан, систематично робимо планово-попереджувальні ремонти тощо. Взагалі ремонтною справою я займаюся майже 30 років. З технікою завжди був на «ти» та з часом набув неабиякого досвіду. Тепер добре розуміюся на будь-яких механізмах, незважаючи на їхню складність або розміри. Втім, і зараз продовжую вчитися, бо техніка постійно змінюється, прогрес не стоїть на місці».

Родом Руслан Павловський з Житомирської області. До Кривого Рогу приїхав у економічно кризові 1990-ті, коли на Житомирщині позакривалися підприємства з робочими місцями – порцеляновий, лісовий заводи, хлібопекарні, виробництво безалкогольних напоїв тощо. «Приїжджайте до Кривого Рогу, тут робота точно знайдеться», – запропонували родині Руслана дві сестри його дружини, які на той час із своїми сім’ями вже мешкали у нашому місті.

«У Кривому Розі я влаштувався на підприємство, а саме у ЦРМО-4, – продовжує Руслан. – Коли я вперше побачив масштаб комбінату, був дуже вражений. Розміри підприємства, особливо у порівнянні з невеличкими заводами на моїй батьківщині, були неймовірні. Почалися трудові будні. Я глибше поринав у професію слюсаря-ремонтника, ближче знайомився з металургійним обладнанням та цехами підприємства, адже працювати доводилося майже на усіх його майданчиках. Добре пам’ятаю і роботу першої доменної печі, з якої починалася розбудова комбінату».  

В ЦРМО-4 Павловський відпрацював два роки і перейшов до агломераційного цеху металургійного виробництва. Це зараз він зупинений через те, що застарів. А багато років тому життя тут вирувало, та ще й як!

«Уявіть, тільки за восьмигодинний робочий день тут відвантажувалося по 120 вагонів із сировиною, – розповідає Руслан. – АЦ МВ – це вже історія. А рудний двір, де проходить підготовка сировини для виробництва агломерату, діє у складі агломераційного цеху № 3. Тут працює черговий персонал, а в моїй команді, крім мене, ще два фахівця – це слюсар-ремонтник Валентин Зарюта та газоелектрозварник Рустам Первітін. До речі, віднедавна він став на захист нашої країни».

Руслан Павловський підкреслює, що в роботі з обладнанням в першу чергу треба дотримуватися вимог охорони праці, адже ризиків в роботі ремонтників вистачає. Це і робота на висоті (обов’язкового з використанням лямкових страхувальних поясів), вогневі роботи з  цілим комплексом безпекових заходів, робота поряд із сипкими матеріалами. Тому використання засобів індивідуального захисту є обов’язковим!

«Охорона праці – це не просто чиїсь вимоги, це збереження як власного життя, так і здоров’я твоїх колег. Тому нехтувати цими правилами не можна, собі ж дорожче, – зауважує Руслан. – Вважаю, що дотримуватися безпеки варто і поза роботою – вдома чи на природі».

За словами Павловського, саме природа надає йому душевної рівноваги, дозволяє розвантажуватися, трохи відволікатися від війни. Хоча часті сирени та обстріли все одно періодично нагадують про це. Але наш герой та його колеги по АЦ № 3 відповідають на це активною волонтерською роботою, підтримкою ЗСУ та, звичайно, безпечною працею, щоб підтримувати економіку та вже зараз з оптимізмом дивитися у майбутнє, коли почнеться післявоєнна відбудова країни.