Понад пів року захисник вважався зниклим безвісти, але, на жаль, родина отримала підтвердження, що Андрій загинув 8 жовтня 2022 року під час звільнення Херсонщини.
Понад 20 років герой працював на підприємстві у конвертерному цеху. Останнє його місце роботи – диспетчер МБРС. Робота відповідальна, в якій важлива кожна дрібниця, коли від твоїх дій залежить результативність та безпека великого підрозділу. Колеги героя розповідають, що Андрій Ляшко був одним з найкращих та найвідповідальніших і в роботі, і у звичайному житті.
«Ми щиро сподівалися усі ці місяці, коли Андрій вважався зниклим безвісти, що наш колега живий, – розповідає старший диспетчер Роман Приставка. – Але не судилося, ця війна забирає найкращих. Андрій був світлою людиною: спокійний, добрий, завжди відповідально ставився до будь-якого доручення, мав «золоті руки». Він міг не піти на передову, але вирішив для себе, що має встати на захист своєї родини та своєї країни. Це вчинок з великої літери. Серце героя припинило битися в боях біля села Давидів Брід на Херсонщині. Це велика втрата не лише для родини захисника, а й для усього нашого цеху. Не забудемо його ніколи!»
У захисника залишилися дружина, донька та син.
Щиро співчуваємо родині та побратимам загиблого героя.
Для зручності та безпеки роботи техніки, яка задіяна у процесі очищення озера-шламонакопичувача, вперше за історію його існування була зроблена спеціальна дамба, яку фахівці називають «промінем».
За свою подовжену форму це «озеро» працівники підприємства вже давно між собою називають «Байкалом». Насправді ж це шламонакопичувач для виробничих відходів – брудної води, що надходить сюди з газоочисток агломераційних цехів №№ 1, 2, 3.
Брудна вода вливається в озеро зі зваженими речовинами – шламом. Коли його там стає забагато, то шламонакопичувач (або його найбільш заповнену частину) треба очищувати. Для цього шлам виймають та висушують, щоб потім застосовувати його у виробництві, адже він є цінною сировиною – вміст заліза у шламі складає близько 45 відсотків. Вода освітлюється і теж використовується багаторазово.
Після таких процедур шламонакопичувач готують до нового заповнення. Це є важливою екологічною та економічною складовими виробництва.
Але очищення шламонакопичувача вручну не виконати, шлам треба діставати за допомогою екскаватора, завантажувати його у великі автомобілі та вивозити. Все це треба робити на твердій поверхні, адже важка техніка може просто загрузнути у вологому густому шламі, як у сипучих пісках.
«Щоб цього не відбулося, ми вперше за історію «Байкала» відсипали там «промінь» – спеціальну дамбу, на який і працюватиме важка техніка, – говорить Юрій Буслов, начальник цеху водопостачання підприємства. – Вона відсипана із доменного шлаку підприємства, є міцною та доволі широкою. Загалом на створення дамби було витрачено 5 тисяч тонн шлаку. У роботі з відсипки «променя» брали участь фахівці ЦВП, спеціалісти та техніка автотранспортного управління. Усі роботи з відсипки були виконанані за два тижні. Зараз ми вже розпочали очищення шламонакопичувача і його підготовку до нового циклу роботи».
16 травня до виробничих цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг» завітали діячі культури з Києва, Львова, Вишгорода та Кривого Рогу.
Ця екскурсія – стала одним із заходів в межах створення Криворізького муніципального центру сучасного мистецтва і культури. Подібні центри вже існують у кількох українських містах і є осередками інновацій та місцями для суспільного діалогу через засоби культури та мистецтва. Наше підприємство допомогло у проведенні заходів, організатором якого стала художня галерея «39,9», а партнером – Криворізький міськвиконком.
А почалося все днем раніше з зустрічі, на якій митці, організатори, бізнесмени та представники міської влади обговорювали концепцію майбутнього Центру. До речі, приміщення для цієї зустрічі також надало наше підприємство.
Візит до «АрселорМіттал Кривий Ріг» культурні діячі почали з посту управління доменної печі № 6. І одразу зустріли свого колегу-художника, а за сумісництвом старшого газівника домни Євгена Попова. На роботі він веде процес виплавки чавуну, а вдома – малює картини. Ця зустріч була випадковою, але дуже приємною. Євгенові сподобалась ідея створення Центру, у якому він і сам хотів би творити. Гостинні доменники запросили гостей до ливарного двору, так би мовити, «погрітися», а заодно й поспостерігати за магією випуску чавуну. Вогняні ріки так зачарували митців, що вони довго не могли відірватися від видовища та неохоче залишали цех.
Другий пункт програми – відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху. Гості мали змогу побачити не лише вогняні заготовки, які виходили з МБЛЗ та іскристо розрізалися газовим різаком. Вони також із захопленням дивились на подачу ковша зі сталлю та її розливання. До начальника цеху Дмитра Васильєва та його заступників було безліч запитань, на які ті охоче відповідали. Круто у сталеплавів! Але час рухатись далі.
Дрібносортний стан ДС 250-4 – наш найсучасніший. Його реконструювали кілька років тому з урахуванням останніх технологічних новинок. Гості прогулялися станом і на власні очі побачили невеличке диво, коли із квадратних заготовок перетином 150х150 мм виходить арматура діаметром 12 мм. А яка ж вона гарнюня у шпулерних мотках! Так і виблискує на всі боки своїми сріблястими ребрами. Мрія для митця!
Між іншим, це не перший візит українських митців до наших цехів. Вони були тут раніше – у 2020 і 2021 роках. Тоді виробництво надихнуло їх на створення багатьох творів мистецтва. Деякі з них виставлялися в українських галереях і навіть за кордоном, популяризуючи наше підприємство та місто. Тож бажаємо і цього разу майстрам творчої наснаги та чекаємо, коли новий центр сучасного мистецтва і культури відчинить свої двері для криворіжців та гостей міста.
Катерина Левченко, координаторка проєкту зі створення центру сучасного мистецтва і культури:
– Приємно, що ваше підприємство долучається до мистецького, культурного життя міста. Вочевидь, важко уявити культуру Кривого Рогу без участі промислових підприємств та індустріального туризму. Екскурсія підприємствами, містом дозволяє нам краще вивчити контекст створення Центру, ознайомитися з його майбутньою цільовою аудиторією, тобто, дізнатися, чим займаються люди, як вони живуть, що їм цікаво. Директорка із соціальних питань Юлія Чермазович бере активну участь у роботі ініціативної групи зі створення Центру. Для нас дуже важливі допомога та підтримка.
Юрій Кручак, митець, співзасновник платформи «Відкритий простір»:
– Раніше мені доводилося бувати на металургійних підприємствах, як українських, так і за кордоном. Але ваше просто вражає! Вражає своїми масштабами! А ще подобаються ваші люди, які під час війни знаходять сили й можливості виробляти сталь. Це виклики, яким ви даєте раду. Я є організатором культурних заходів, а також займаюся художньою фото- й відеозйомкою, тож хотілось би ще повернутись сюди та познімати виробництво й металургів. А ще мене вразило розмаїття виробничих звуків. Вони впливають емоційно, створюють настрій. Хотілось би створити з них, як би я це назвав, симфонію Кривбасу.
На початку травня на нашому підприємстві стався нещасний випадок, в результаті якого працівник зламав ногу.
Зі слів травмованого, зміна щойно почалася, і він вирішив швидко усунути проблему, яка виникла під час попередньої зміни. Та так швидко, що не пішов безпечним маршрутом слідування, а почав перелазити через огорожу висотою 1,16 м. Впав. Так поспіх призвів до травми. Прикро. Не поталанило. Але й поталанило одночасно, бо залишився живим. Взагалі на підприємстві багато місць, де шанси на це були б примарними. Наприклад, у зоні роботи конвеєрів вогнетривно-вапняного цеху, де про поспіх не може бути й мови.
Як розповів заступник начальника ВВЦ з технології Валерій Вєлікжанін, в цеху постійно триває робота із вдосконалення системи безпеки цехового конвеєрного транспорту. Стрічкових конвеєрів тут багато, а найдовший має довжину 1000 м. Це небезпечне устаткування, людину може затягти й здавити з неймовірною силою. Це смертельна небезпека. Для безпеки працівників усі конвеєри огороджені, існує світло-звукова попереджувальна сигналізація, яка вмикається перед запуском. Конвеєри оснащені кінцевими вимикачами, і працівник у разі небезпеки для себе чи колег може потягти за трос, натягнутий вздовж всіх конвеєрів, і миттєво зупинити рух стрічки. Скрізь розвішані попереджувальні та забороняючі знаки.
«Але якими б надійними не були засоби безпеки, вони не рятують від безглуздих вчинків, – говорить Валерій Вєлікжанін. – Наприклад, транспортувальникові дозволено чистити конвеєр лише тоді, коли той стоїть. Є в цеху конвеєри, які працюють автоматично і періодично вмикаються та вимикаються у заданому технологічному режимі. Отут і виникає спокуса поспіхом почистити устаткування, яке автоматично призупинило свою роботу, але не зупинене повністю самим транспортувальником за допомогою ключ-бирки. Одна з таких поспішних дій коштувала життя працівниці дробильної фабрики у 2020 році. Ось дивіться, на вході до цеху висить плакат, який нагадує про той трагічний випадок. Треба, щоб кожен усвідомив цінність власного життя й життя колег. Працюємо з кожним».
Провідний фахівець з охорони праці Наталія Куленко курує ВВЦ лише кілька місяців, але має багаторічний досвід роботи в управлінні з охорони праці.
«Ми постійно спілкуємося з працівниками безпосередньо в цеху, – розповідає Наталія. – Разом зі змінними майстрами готуємо матеріали п’яти-хвилинних інструктажів з ОП, які відбуваються під час кожних змінно-зустрічних зборів. На кожен інструктаж – своя тема. Теми безпечної роботи з конвеєрним транспортом та його обслуговування є надзвичайно актуальними. Ми їх повторюємо, нагадуємо, просимо, звертаємося до інстинкту самозбереження, до сумління людей. Те саме і під час обходів цеху разом з керівництвом цеху, майстрами. Паралельно люди звертаються з власними нагальними питаннями. Наприклад, нещодавно було відновлено роботу кондиціонера в одному з приміщень для працівників, які обслуговують конвеєри. Зараз разом з керівництвом цеха працюємо над відновленням роботи санвузла на вулиці, щоб людям було зручно. Незручності не повинні відволікати людей від безпечної праці без поспіху».
Тетяна Галкіна, транспортувальниця ВВЦ:
– Робота з конвеєрами дуже небезпечна. Тут тобі й електронапруга, і обертові, рухомі частини, рухатися в зоні транспортування треба обережно. Допомагають знаки. Їх не буває занадто багато. Потрапляє такий знак у твоє поле зору й нагадує: ось це робити не можна, а тут – смертельна небезпека. Інструкції свої знаємо, постійно повторюємо, періодично наші знання перевіряють. До інструкції не можна ставитися легковажно, адже вона створена із врахуванням реальних нещасних випадків, я так вважаю. Визначаємо ризики, заповнюючи карти HIRA-LITE. А ще важливо: у нас вважається звичною справою підказати колезі, якщо він працює з порушеннями правил. Колектив невеличкий, єдина дружня родина, де всі одне за одного турбуються.
Фізика, математика, хімія та інші науки можуть бути не нудними, а цікавими – це доводить STEАM-освіта і наше підприємство. З початку поточного року «АрселорМіттал Кривий Ріг» співпрацює зі школами міста саме у напрямку STEАM-освіти, щоб популяризувати технічні спеціальності серед школярів.
За остання п’ять років у всьому світі спостерігається дефіцит фахівців з технічних напрямків, а попит на робітничі професії серед працедавців натомість зростає. Тож, дбаючи про майбутнє, наше підприємство прагне зацікавити молоде покоління технічною освітою та проводить активну роботу у напрямку STEАM.
STEАM-освіта – новітній тренд в освітньому просторі світу. Вона охоплює природничі науки (Science), технології (Technology), технічну творчість (Engineering), мистецтво (Art) та математику (Mathematics). Принцип цієї освіти в тому, що учень стає не споживачем, а замовником знань. Ставка робиться не на «суху» теорію, а на практику, та ще й таку, яку можна дослідити, помацати, самому все зробити, вирішити. І все це шляхом пізнання, проб, помилок і успіхів.
«Згадайте, чи була у вас в дитинстві улюблена іграшка? Яким предметом у школі ви найбільш захоплювалися, які фільми вам подобалися? Як ви обирали собі друзів чи подруг? Саме про найулюбленіші речі юнаки та дівчата чомусь забувають. Або розгублюються, коли настає час обирати спеціальність, а з нею і свій майбутній кар’єрний шлях. Найчастіше на вибір професії впливають поради батьків або родичів. Молодь вступає до вишів за їхніми порадами, навчається кілька років, витрачає багато сил, енергії, коштів батьків і… часто розчаровується у професії. За довоєнними дослідженнями, в Україні лише 40 відсотків молодих фахівців починають працювати за спеціальністю після закінчення вищих та спеціалізованих навчальних закладів. Настав час змін в системі профорієнтаційної обізнаності школярів. І ми як велика міжнародна компанія активно в цьому допомагаємо», – розповідає Ірина Рябінкова, начальник відділу розвитку молодіжних проєктів та взаємодії з навчальними закладами департаменту з соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Потримати в руках шматочок залізної руди, випробувати її магнітні властивості, провести під наглядом фахівця прості хімічні досліди, самотужки розібратися, з чого складається та чи інша машина, агрегат тощо. Саме у власних дослідженнях та відкриттях і полягає рецепт успіху навчання за STEАM-приципом. Діти завдяки практиці розуміють, де вони можуть застосовувати знання з технічних предметів, і головне, зацікавлюються процесами.
«Для початку ми запрошуємо на екскурсії підприємством шкільних викладачів фізики, хімії, географії. В цехах вони знайомляться з обладнанням, технологічними процесами та й взагалі поринають у робітничу атмосферу. Вчителі першими розповідають дітям про все, пояснюють, як той чи інший предмет може стати потрібним на виробництві. Крім того, ми пропонуємо викладачам відвідати наш «Клуб емоційної стабільності», де психологи діляться порадами, як ефективно і «без нервів» працювати під час війни. Для дітей наше підприємство проводить чимало заходів у рамках About освіти, «Ярмарку професій», проєкту «Сто питань професіоналу» та вебінарів «Магія сталі». Ми постійно працюємо над тим, щоб створити для дітей ще більше цікавинок та заходів, – говорить Вікторія Коцуба, фахівець відділу розвитку молодіжних проєктів та взаємодії з навчальними закладами департаменту з соціального розвитку.
«Співпраця підприємства зі школами дуже важлива для всіх учасників освітнього процесу, – зазначила Ганна Новікова, заступниця директора Криворізької гімназії № 51 Криворізької міської ради. – Деякі теми з металургії діти починають вивчати вже в четвертому класі, зокрема вивчають зразки порід. Але коли діти самі потрапляють туди, де лежать ці породи, мають змогу самостійно підняти цей камінчик, роздивитися його, від спеціалістів дізнатися, що з нього потім вироблятиметься, побачити, як це все робиться – це зовсім інша справа, інший смак подачі і сприйняття матеріалу, дотик до справжнього життя. Крім того, дітям дають можливість щось зробити самостійно. Це дуже мотивує! Це унікальна інформація, практика, яку можна провести тільки на базі підприємств. І ми вдячні «АрселорМіттал Кривий Ріг» за таку співпрацю».
Завдяки встановленню сучасного освітлення у приміщеннях насосних станцій в цеху водопостачання нашого підприємства працювати стало світліше, безпечніше та зручніше.
«У машинному залі стало набагато світліше, наче при яскравому сонці, ми навіть не всі лампи почали вмикати. Завдяки світлу стало зручніше підніматися сходами, виконувати техобслуговування, слідкувати за обладнанням та процесами. Краса!», – поділилася враженнями від доброустрою Людмила Стєпанішина, машиністка насосних установок насосної станції № 13цеху водопостачання.
З початку березня поточного року у приміщеннях насосних станцій ЦВП триває заміна систем освітлення на стелях – старі лампи розжарювання заміняються на сучасні люмінесцентні. Ними вже переобладнано насосні №№ 7, 8, 13 та 18А. І роботи ще тривають, адже замінити освітлення треба і в інших насосних цеху.
«В нашому цеху більше 20 насосних станцій, – розповідає Юрій Буслов, начальник ЦВП підприємства. – Ці промислові об’єкти з численними насосами та іншим устаткуванням вкрай необхідні для всього виробничого комплексу – вони обслуговують роботу доменних, прокатних цехів, сталеплавильного департаменту та інших підрозділів металургійного виробництва.
Раніше насосні освітлювалися звичайними лампами розжарювання. Вони світили тьмяно, а водночас ще й споживали велику кількість енергії. Крім того, доводилося часто змінювати лампи, які перегоріли, та проводити інші профілактичні заходи. Встановлення нового сучасного освітлення позбавило нас цих турбот та вже дозволяє заощаджувати електроенергію».
На насосних станціях, крім повсякденних робочих процесів, проводяться і ремонтні роботи – здійснюються ревізії насосів, заміна обладнання, запірної арматури, ремонти водоводів тощо. Все це робиться для того, щоб вчасно запобігати аварійним ситуаціям. При старому освітленні слюсарям робити це було проблематично, іноді навіть доводилося встановлювати кран-балку із додатковим освітленням. Зараз на насосних, де замінили систему освітлення, проблем з цим не виникає.
Комфортнішими стали й умови роботи у машиністів насосних установок. Тепер вони можуть чіткіше бачити показники обладнання та й взагалі стало зручніше моніторити роботу великої машинної зали з майданчика зверху.
Хороше освітлення сприяє охороні праці, адже окрім зручності пересування, достатня кількість освітлення запобігає швидкій втомі та сприяє гарному настрою, що в наш буремний час є дуже важливим.
