Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Як оплата в 2/3 позначається на пенсії

До редакції надходить багато запитань щодо нарахування пенсій за умов роботи у воєнний час. «Металург» попросив відповісти на них фахівців департаменту з персоналу підприємства.

Чи впливає простій з оплатою 2/3 та відпустка без збереження заробітної плати на розмір загального страхового стажу?

Страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Простій у роботі, коли людина фактично перебуває за межами підприємства і отримує 2/3 встановленого окладу, не впливає на розмір страхового стажу робітника, тому що роботодавець сплачує за цю людину єдиний соціальний внесок.

Якщо працівник впродовж повного місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати (тобто заробітна плата йому не нараховувалася), страховий стаж людині не зараховується, тому що страхові внески за цей період за нього не сплачувалися.

Чи впливає простій з оплатою 2/3 та відпустка без збереження заробітної плати на розмір пенсії? 

На розмір пенсії впливають три параметри:

  • тривалість страхового стажу;
  • співвідношення заробітної плати у кожному місяці страхового стажу до середньої заробітної плати по Україні;
  • розмір середньої зарплати в країні.

Під час воєнного стану прибутки громадян зменшились, в тому числі і через перебування працівників на вимушеному простої або у відпустках без збереження заробітної плати. В подальшому це дійсно може негативно вплинути на розмір пенсії, якщо такий період страхового стажу пенсійний фонд України врахує для обчислення пенсії.

Але 15 серпня 2022 року офіційно внесені зміни до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які оптимізують заробітну плату при обчисленні пенсії за періоди страхового стажу під час воєнного стану. Законом передбачено, що додатково (за бажанням людини) зі страхового стажу можуть бути виключені періоди страхового стажу під час воєнного стану.

Тобто при оформленні пенсії людина за власним бажанням зможе виключити період воєнного стану із загального періоду, за який враховується заробітна плата для нарахування пенсії. Також можна буде не враховувати і наступні три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану. Ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року.

Який період часу роботи людини береться за основу при нарахуванні пенсії?

При призначені пенсії враховується весь період роботи людини.

До 1 січня 2004 року стаж підтверджується трудовою книжкою, а починаючи з 1 січня 2004 року в розрахунок береться страховий стаж – періоди роботи, за які сплачено страхові внески, не менше мінімального розміру.

Для тих людей, які офіційно працюють та отримують легальну заробітну плату, зарахування страхового стажу не є проблемою, оскільки єдиний соціальний внесок за них сплачує роботодавець.

Категорії
Новини

Працівник ЛМЗ Олександр Локтєв загинув у боротьбі за незалежність України

Справедливий, принциповий, міцний духом. Таким згадують чоловіка його колеги. А ще Олександр був спортсменом, захоплювався велоспортом, із задоволенням ходив у походи рідною Україною.

Понад 20 років Олександр Локтєв відпрацював у фасонно-сталеливарному цеху ЛМЗ землеробом  та  вогнетривником.

Сергій Кіреєв, майстер вогнетривких робіт ФСЛЦ ЛМЗ розповідає: «Є такі люди, які не бояться ніякої роботи і все схоплюють майже «на льоту». Це про нашого Олександра. Колеги, які працювали поряд, старалися рівнятися на нього. Попри чималий досвід, він не бажав зупинятися на досягненнях, хотів розвиватися. Але на заваді цьому стала війна. Прикро і боляче, бо загинув сміливий воїн та справжній патріот!».

Олександра призвали до лав армії 25 лютого, адже він вже мав бойовий досвід – був учасником АТО. Захист рідної країни він вважав справжньою чоловічою справою.

Життя Олександра Локтєва обірвав 3 вересня ворожий обстріл під селом Ольгіне Херсонської області.

Колектив підприємства та колеги по цеху, друзі та рідні завжди пам’ятатимуть Героя! 

Категорії
Новини

В боях за Україну загинув працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олексій Каплін

22 роки Олексій працював машиністом млинів рудозбагачувальної фабрики № 1. За словами колег з гірничого департаменту, Олексій був лідером, завжди готовим прийти на допомогу. Він знав свою справу та був справжнім патріотом України, тому без вагань ще 25 лютого за власним бажанням став до лав захисників нашої країни.

Життя героя обірвалося 2 вересня під час ворожого обстрілу поблизу села Петрівка Херсонської області.

Микола Мамошин, старший майстер РЗФ-1 розповів, що в цеху до думки Олексія дослухалися, адже він завжди міг дати слушну пораду. Машиніст млинів був прикладом для багатьох колег та друзів. «На нього можна було покластися. Тому Олексію довіряли найскладніші завдання, адже знали, що впорається з ними швидко та якісно», – додає Мамошин.

Принциповий, виважений, і водночас добра та чуйна людина, Олексій Каплін і вдома був авторитетом та гарним другом своїм дітям.

У Олексія залишилися дружина, двоє дітей, онуки.

Колектив всього підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника.

Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою!

Категорії
Новини

Війна забрала життя нашого колеги Олександра Чернія

Захисник загинув 3 вересня під час бою у Херсонській області.

Олександр Черній впродовж 22 років працював в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту помічником машиніста тепловозу.

Він був спокійною, виваженою людиною, надійною та впевненою у собі та власних силах. Таким Олександра пам’ятають його колеги.

«Я знав його багато років як досвідченого працівника, який підготував не одного фахівця залізничної справи, – говорить Віталій Ткаченко, заступник начальника експлуатації локомотивів локомотивної служби УЗТ ГД. – Олександр був справжнім патріотом, тому не вагаючись приєднався до лав захисників ще у березні цього року. Це рішення було в його характері. Ми втратили одного з найкращих».

У захисника залишилася родина – дружина та двоє дітей.

Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» щиро співчуває рідним.

Герой назавжди залишиться в нашій пам’яті! 

Категорії
Новини

Захищатися від отруйних речовин потрібно правильно

Російські окупанти намагаються завдати нашій країні нищівної шкоди та використовують для досягнення своєї мети будь-які засоби, в тому числі і хімічну зброю. Саме про її види та про методи захисту від отруйних речовин і йшлося на тренінгу для фахівців департаменту з безпеки та охоронців.

«Тема застосування хімічної зброї під час воєнних дій раз у раз піднімається ворогом, відбувається ядерний шантаж на Запорізькій АЕС, отже нам потрібно бути готовими до різного розвитку подій, – говорить Олександр Маркевич, в.о. директора департаменту з безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Крім того, наше підприємство має чимало своїх хімічних та енергетичних ризиків. А охорона, як ми знаємо, завжди першою приходить на місце подій і має допомагати іншим людям. Саме тому наші фахівці повинні знати, як правильно поводитися і як захиститися у разі хімічної атаки. Ми тренувалися розрізняти види хіматак, визначати ознаки отруєння, надавати першу допомогу, виходити із зони зараження тощо».

Задушливі отруйні речовини, шкірно-наривні, нервово-паралітичні – будь-яка крапля цих засобів несе смертельну загрозу для людей. Захист та якісна допомога залежать від вміння розпізнати ці речовини.

Про види засобів індивідуального захисту учасникам тренінгу розказував Юрій Аверін, провідний фахівець цивільної оборони нашого підприємства. Він нагадав слухачам про вогнегасники, протигази, респіратори, спеціальні костюми та інший захисний одяг, який є на підприємстві, а також прилади вимірювання радіації. Ці засоби можна було уважно роздивитися, надягти, спробувати скористатися. «На щастя, нам не доводилося зустрічатися з подібними викликами, але знати про хімічні загрози і мати навички захищатися від них зараз життєво необхідно», – зауважив Аверін.

Сергій Алхімов, в.о. начальника 3-го караулу «АрселорМіттал Кривий Ріг» поділився враженнями від тренінгу: «Про хімічну зброю знаю, свого часу вивчав це, із засобами індивідуального захисту знайомився, ще коли проходив допризовну підготовку. Але з роками все змінюється, стає досконалішим, і методи хімзахисту також. Мені було цікаво дізнатися про порядок дій у разі застосування хімзброї, та яким чином можна максимально захиститися від неї».

«Я приміряв майже усі засоби захисту. З більшістю з них вже мав справу – це окуляри, протигази. Легко надягнув захисний костюм, адже він дуже схожий на рибацький. Ще трохи попрактикуватися – і можна буде це робити за часовими нормативами. Навички дуже корисні, дякую тренерам за небайдужість та бажання ділитися досвідом», – сказав Владислав Яковишен, охоронець-водій ТОВ «Гарда Секюріті».

Звісно, знати як себе захистити потрібно не лише працівникам, пов’язаним з безпекою, але й усім людям. Пропонуємо кілька корисних порад:

При хімічній аварії

Перші ознаки небезпечних хімічних речовин: краплі, дим та туман невідомого походження, специфічні сторонні запахи, показання приладів хімічної розвідки контролю.

Після сигналу про небезпеку (оповіщують електросирени, виробничі гудки, інші сигнальні засоби) потрібно:

  • включити радіоприймач (або телевізор) для отримання інформації;
  • вимкнули електропобутові прилади і газ;
  • зачинити вікна;
  • взяти документи і необхідні речі;
  • надіти гумові чоботи і плащ;
  • для захисту органів дихання використати протигаз або ватно-марлеву пов’язку;
  • вийти із зони можливого ураження.

Якщо немає можливості вийти із зони аварії, залишайтесь у приміщенні. Щільно закрийте вікна, двері, вентиляційні отвори, горища. Використовуйте для цього плівку, лейкопластир, папір.

Радіаційний захист

Своєчасне оповіщення, укриття в захисних спорудах цивільного захисту, використання засобів індивідуального захисту, евакуація з небезпечних територій, проведення йодної профілактики при радіоактивному забрудненні, проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна та транспорту.

Також читайте на нашому сайті, як розпізнати вибухонебезпечні предмети.

Категорії
Наші люди

Замість бронежилета спрацювала вугільна башта

Дмитро Щуко працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» на коксохімі змінним майстром основної виробничої дільниці коксових батарей №№ 3-4. Наше підприємство з найперших робочих днів вразило його охайністю, сучасним коксохімічним обладнанням та ставленням до своєї роботи кожного з працівників.

Щуко відповідає за належну експлуатацію обладнання 3-ї та 4-ї батарей. Каже, що непросто було влаштуватися на наш завод, адже бажаючих завжди вистачає, тому дуже зрадів, що йому це вдалося. Рівень обладнання та підхід до організації роботи тут – один з найкращих, навіть за мірками довоєнної України, зазначає майстер, який попрацював на різних коксохімах. Чого вартує хоча б комплекс коксових батарей №№ 5-6! І хоча сьогодні деякі коксові батареї  на консервації, але обладнання тим більше потребує догляду. Помітно, що працює професійна команда, тому Щуко був радий до неї приєднатися.

Дмитро приїхав до Кривого Рогу з палаючої та майже вщент зруйнованої окупантами Авдіївки.

«Взагалі-то я з Донецька, у мене там квартира, гараж, машина. Все було «як у людей», доки не прийшли «визволителі». Спочатку я залишався у тимчасово окупованому Донецьку, намагався займатися улюбленою коксохімічною справою, – розповідає Дмитро. – Працював майстром на Донецькому коксохімі. Та жити декілька років у комендантському часі, с затримками і так невисоких зарплат, то не мед, звісно. До того ж, мене вже надто часто почала викликати економічна безпека підприємства через мої проукраїнські погляди. Будь-який мій вислів навіть у лазні після зміни доходив до «безпечників» майже миттєво. Чи то все прослуховувалося, чи то такі колеги поряд були, не знаю. Але я зрозумів, що треба виїжджати. Тим більше, що син і дружина вже тоді були у Кривому Розі».

У Дмитра в родині усі працювали на Донецькому коксохімі: два його діди – в цеху вловлювання, батько був  залізничником, а мати – медсестрою. Тому навіть коли доля змусила залишити рідне місто, Дмитро виїхав до Авдіївки і там влаштувався на роботу знову ж на коксохімічний комбінат. Тут він пережив чи не найжахливіші дні в своєму житті. Дмитро з колегами до останнього залишались на заводі, який намагалися підтримувати під обстрілами та постійними бомбардуваннями. Печі законсервували. Люди і працювали, і жили на заводі. В кабінетах поставили розкладачки, там і спали. Здавалося, що там безпечніше, розраховували на міцні заводські стіни. Та й обладнання треба було підтримувати у такому стані, щоб згодом можна було поновити його роботу. На це щиро сподівався і Дмитро. Біля заводу було велике бомбосховище, туди перебралося чимало місцевих з дітьми, тваринами. Усі рятувалися, хто як міг.

«Пам’ятаю свій фактично другий день народження, – продовжує майстер. – Тоді ми мали встановити анкераж коксової батареї, щоб кладка не розсипалася. Пішли робити це  з черговим слюсарем, а він мені каже: «Почекай, пішли покуримо, не поспішай». Послухався тоді його. Тільки-но ми спустилися з коксовиштовхувача – і прилетіло. Воронка від снаряда була величезна. Нашим бронежилетом тоді виступила вугільна башта, вона нас прикрила.

Ані електрики, ані води, ані газу – такою залишав Авдіївку Дмитро. Зруйноване ворогом місто – це жахливе видовище. І це болить, говорить майстер. Непростим виявився для Щуко  і шлях до Кривого Рогу. Але наше місто гостинно прийняло його, як і понад 70 000 внутрішньо переміщених осіб з різних регіонів України.

«На жаль, мирне життя починаєш цінити по-справжньому лише під вибухами, коли твого колегу поранено, коли у твій дім прийшли незвані «асвабадітєлі», – говорить Дмитро. – Я вдячний Кривому Рогу за прихисток. Але точно повернуся до рідного українського Донецька. То ж моя батьківщина, там моя Україна. Все відбудуємо, все запрацює. Я впевнений у цьому. Так, буде нелегко, але ми, українці, незламні, і зараз ми захищаємо своє. Тому нам і наша земля, і Бог допомагає!»