Якщо театр починається з вішака, то зміна на виробництві – з кімнати змінно-зустрічних зборів. Така кімната у цеху металоконструкцій ЛМЗ віднині милує око кожному, хто до неї завітає.
Красу та зручність для персоналу тут створювали власноруч. Зрозуміло, що ЦМК – це не «шоколадна фабрика», адже в цеху, де власне розташована кімната змінно-зустрічних зборів, працює чимало агрегатів на зразок термічної печі, машини плазмового різання та інших верстатів та пристроїв. Пил, дрібні частки сміття осідають на всіх поверхнях та проникають майже до всіх приміщень. Тому з часом приміщення втрачають свій привабливий вигляд і їх потрібно оновлювати. В ЦМК до такого оновлення вирішили підійти комплексно. Нагадаємо, що всі ці перетворення створені руками працівників заводу.
В цеху металоконструкцій працюють 198 людей. На зміну заступає до 80 осіб. І всі вони починають роботу саме з кімнати змінно-зустрічних зборів. А яким буде початок зміни, такий результат і отримаєш наприкінці, вважають у цеху. Тому на зміну похмурим кольорам в оновленій кімнаті вирішили використати сонячні та позитивні.
«Раніше ми відремонтували дах над приміщенням, де в нас проводяться змінно-зустрічні збори, – розповідає начальник ЦМК Микола Грицан. – Потім взялися за саме приміщення. Ми до основи зачистили стіни, наново проклали електропроводку, стіни пошпаклювали та пофарбували. До речі, для цього ми обрали корпоративні кольори, наприклад, помаранчевий. Він і настрій підіймає, і активність підвищує, ніби сил додає. А відомо, що від настрою та комфорту працівників залежить якість та продуктивність їхньої праці. В приміщені ми встановили два кондиціонери (один вже був, його почистили, ще один встановили додатково). Також ми вирівняли підлогу, оновили освітлення, встановили нові сидіння, замінили скло у вікнах. З ремонтом та оснащенням кімнати нам допомагали управління ЛМЗ, РМЦ-1, РМЦ-3, ЦПВ та персонал нашого цеху. Тепер кімнату не впізнати. Та що казати, краще завітайте до нас і побачите на власні очі, що можна створити власними руками!»
З початку 2023 року в шахтоуправлінні гірничого департаменту впроваджуються кілька нових підходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки праці.
Працівник має дотримуватися правил безпеки не через страх покарання, а тому що свідомо вирішив берегти своє життя та життя колег. А управління охорони праці та промислової безпеки концентруватиметься не на покараннях, а на допомозі в організації безпечної праці. На цих засадах формується культура безпеки праці на підприємстві.
«Це має допомогти досягти нульового травматизму, – пояснює провідний інженер з охорони праці Артур Воловик. – Для цього фахівці з охорони праці гірничого департаменту по-новому визначають всі ризики. Виробничі процеси розкладаємо на етапи: визначаємо ризики перед роботою, у процесі та на заключній стадії. Виробництво небезпечне, і повністю прибрати ризики не вийде. Але мінімізувати їх, вжити безпекових заходів – це означає організувати безпечне виконання робіт. Небезпеки через несправність інструментів чи зношеність засобів індивідуального захисту працівник може подолати й сам. А от проблеми пошкодження захисної огорожі чи розриву тросу аварійної зупинки вирішує вже майстер з підключенням відповідних ремонтних служб».
Ще одна форма роботи – тестування на знання правил. Працівниками управління ОП і ПБ для кожної з професій розробили тести. Замість нудних екзаменів – лише 10 питань на знання основної інформації з інструкцій з ОП.
Наталя Ткачук працює за професією з екзотичною назвою стовбуровий підземний. «Я відповідаю за безпечний спуск шахтарів у шахтній кліті, – розповідає Наталя. – Кліть доставляє людей на різні горизонти, найглибше – на 1135 метрів. Я подаю сигнали машиністу кліті. Від моїх знань та вмінь залежить не лише моя особиста безпека, а й безпека ще десятків колег. Тож перевірка знань дуже важлива, адже людській пам’яті властиво забувати. Я здала тест ще на початку року. Питання найважливіші: як підготувати робоче місце, як діяти у надзвичайних ситуаціях тощо. Такі перевірки допомагають триматися в тонусі. А для керівників і фахівців з ОП – це ще й підказка, у яких конкретно знаннях є пробіли».
Про нові підходи висвітлення питань безпеки на змінно-зустрічних зборах ми вже писали. В підрозділах ШУ фахівці з ОП і ПБ також беруть участь у цих зборах. «Намагаємося розповідати швидко й зрозуміло, заряджати шахтарів позитивом, – усміхається Артур Воловик. – Особисто я спілкувався з людьми на багатьох дільницях: підйому, тепловодогазопостачання, внутрішньошахтного транспорту та інших. Скажу відверто, не скрізь нас одразу сприймають позитивно. Часто доводиться бути справжнім психологом, бо війна, негативні новини тощо. Дехто навіть став сумніватися у доцільності знань та дотримання правил. Мій більш ніж 20-річний досвід допомагає. Аргументую тим, що якщо не дотримуватись правил, то буде хаос. Чи сподобається нам, якщо машиніст пасажирського поїзду перестане дотримуватися графіку? Або лікар, який замість прийому хворих поїде на вечірку? А хаос у сфері безпеки – це травми та смерті. Люди розуміють, ставлення змінюється, і це дуже добре».
Неговіркий, спокійний та досвідчений майстер зварної справи електрозварник Руслан Бортюк– справжня гордість цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу. Йому довіряють найскладніші замовлення, і він лускає їх, наче горішки, говорять у цеху. У цьому році електрозварника нагороджено званням «Честь та гордість ЛМЗ».
Багато років тому вибір Руслана припав на професію електрозварника. І не те щоб це була мрія всього його життя, та з роками виявилося, що це була його доля.
«Коли я починав вчитися на зварника, то навіть не уявляв, чим буду займатися, – говорить Руслан Бортюк. – Для мене це було, наче плисти за течією. Пішов туди, куди й більшість хлопців йшли навчатись. А тепер розумію, що це саме моя справа. Нелегка, відповідальна, але моя, бо вона мені до душі».
Аби стати досвідченим зварником, треба працювати роками. А коли ти отримаєш персональне клеймо (твій власний особистий знак – підтвердження найвищого рівня майстерності), то маєш право вважати себе справжнім віртуозом у цій справі. Деякі зварні з’єднання взагалі може виконувати лише зварник з клеймом.
«За ці роки я працював над багатьма різними замовленнями. Ось зараз, наприклад, ми виготовляємо борти для коксовозу, який збираємо практично з нуля. Раніше зварював підкранові та кранові балки, ротори – асортимент чималий. Зварювати доводиться інколи сидячі, інколи лежачі, під різними кутами нахилу, на висоті, але це мене й тримає у формі, – усміхається Руслан. – Професія зварника вимагає певної фізичної сили та витривалості, гостроти зору та тонкого сприйняття кольорів, гнучкості та рухливості рук, ніг і усього тіла, гарного вестибулярного апарата. Ти маєш бути у формі і завжди дотримуватися норм та правил охорони праці, адже легковажності зварювання точно не вибачає».
Фахівці говорять, що електрозварник повинен мати розвинену просторову увагу та технічне мислення, бути врівноваженим та прискіпливим до дрібниць. Це все наче списано з Руслана Бортюка, говорять у цеху. Його наче нічим й не проймеш, доля його не зігне.
«Зараз нам всім працювати складніше. Але ми в цехах, а хлопці – на передовій. Вони нас захищають, незважаючи ні на що. Ми не можемо їх підвести, кожен з нас повинен викладатися на повну на своєму фронті, я постійно говорю це своїм синам, – розповідає Руслан. – Моя відзнака «Честь та гордість «ЛМЗ» – це відзнака моїх колег по цеху та колег-захисників теж. Вірю, що з кожним роком майстрів та віртуозів в цехах буде все більше та більше. Тільки скоріше б ми здобули Перемогу і хлопці повернулися додому та на рідний завод».
Працівники цеху з ремонту енергетичного устаткування виконали ремонт та перепідключення 3,5 км азотопроводу.
Робота нагрівальної печі дрібносортного стану неможлива без такого компоненту, як азот. Зазвичай його постачає наше кисневе виробництво. Але під час блекаутів з цим виникали проблеми. Виробничники почали шукати вихід. «Батьками» рятівної ідеї стали фахівці з енергодепартаменту та кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», а от втілили ідею в життя ремонтникицеху з ремонту енергетичного обладнання центрального департаменту з утримання та ремонтів .
«Ми розуміли, що від роботи азотопроводу залежить безпека персоналу, який працює на печі на ДС 250-4, – говорить начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Нам потрібен був діючий азотопровід, яким би азот надходив до дрібносортного стану безперебійно, незважаючи на блекаутні сюрпризи. Для цього потрібно було виконати ремонт та підготувати азотопровід. Завдання не з легких, і довірити його можна було лише справжнім професіоналам. Щоб втілити ідею в життя, ми допомогли ремонтникам з організацією транспорту для виконання робіт (використовувалися автовишка, автокран), знайшли необхідні матеріали для ремонту. Ми як замовники виконаною роботою задоволені на всі сто. Азотопровід вже у роботі».
Роботи проводилися на ділянці довжиною 3,5 км. Азотопровід місцями проходить на висоті, є багато ділянок, до яких складно дістатися. Щоб надати «зелене світло» для руху азоту цим азотпроводом, довелося чимало попрацювати.
«Наш цех завжди готовий виконати завдання, які за великим рахунком нам «не притаманні», які ми раніше не виконували. Ми – цех-експериментатор, – говорить заступник начальника ЦРЕУ Олександр Шаховий. –У цієї конкретної задачі були кілька ускладнюючих факторів, але найголовніше, що вимагав цех-замовник – швидкого та якісного виконання робіт. Азотопровід вироблений з неіржавіючого металу, раніше використовувався за іншим цільовим призначенням. Довелося буквально «пазли» збирати. Ми певні ділянки газопроводу вирізали, перезварювали, встановлювали на інші місця, фактично перепідключали азотопровід. Усі роботи виконували досвідчені газозварники. У деяких місцях варити доводилося на висоті до 10 метрів, тож задіяли і автокран, і автовишку. Але траплялися такі хитромудрі місця, куди автовишкою не під’їхати. Але ми з усіма викликами впоралися. Перевіркою нашою роботи стало опресування – це коли повітря подається азотопроводом завищеним (у порівняні з робочим) тиском. Це перша перевірка надійності та якості виконаних робіт. Натиск азотопровід витримав, і це підтвердило, що якість стиків та зварних швів була на найвищому рівні. За це дякую всьому персоналу нашого цеху, особливо майстру з ремонту обладнання Олександру Шаповалу та електрозварнику Олександру Гриньову».
Героя не стало 5 червня цього року під час запеклих боїв поблизу селища Водяне.
Бути серед перших, коли мова йде про захист рідних та своєї країни, – це було у характері Ігоря. 6 січня його мобілізували до лав ЗСУ. За пів року захисника не стало, але колеги та друзі ніколи не забудуть про цю світлу людину.
Рік тому Ігор Солдатський працевлаштувався на наше підприємство електриком. Він швидко вчився, мав плани подальшого саморозвитку та кар’єрного зростання. На жаль, цьому завадила війна.
«Ми були просто шоковані новиною про загибель Ігоря, адже більш сонячної, доброї та відкритої людини годі було й шукати, – говорить заступник начальника ДФ ГД з енергообладнання Ігор Боярин. – Він встиг недовго відпрацювати у цеху, але одразу здобув повагу та шану колег. Планував вчитися на майстра, мав «золоті руки» та світлу голову. Ігор відповідав за стан електрочастини обладнання фабрики, всі роботи виконував професійно. Ми втратили гарну людину та перспективного фахівця. Наш цех пишається Ігорем Солдатським і назавжди збереже пам’ять про захисника!»
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя.
Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» активно долучилися до збору допомоги мешканцям Херсонської області, які постраждали від повені через підрив росіянами Каховської дамби.
В один день люди втратили дім, господарство і разом з ними все, що було частиною їхнього життя протягом багатьох років. Допомога потерпілим від затоплення була потрібна негайно. Підприємство не залишилось осторонь, швидко був організований збір речей для постраждалих. І практично з перших же годин кімната, виділена для цього у Центрі надання послуг «Єдине вікно», почала заповнюватися речами, їжею, засобами гігієни, кормом для тварин, антисептичними засобами, білизною та іншим.
Серед тих, хто вирішив відгукнутися та підтримати херсонців, ми помітили троє хлопчиків, які несли три великих пакунки. Денис Глушков, Данило Кузь та Богдан Торбило принесли те, що їхні родини зібрали для людей, які опинилися в біді через затоплення.
Хлопчики принесли допомогу
«Рішення допомогти ми в родині ухвалили тільки-но дізналися про збір допомоги херсонцям від «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить слюсар-ремонтник СПЦ-2 Максим Глушков. – Ми не вперше допомагаємо, адже вважаємо, що взаємодопомога та підтримка один одного – зараз це те, чим має займатися кожен. Ми всі – одна родина, а коли в родині біда чи виникає проблема, то всі разом її маємо вирішувати. Хіба не так? Тому дружина одразу кинулася збирати пакунки: одяг, білизна, рушники, ковдри – вийшло три пакети. Ми мали йти на роботу, тож «доставку» довірили нашому сину – 13-річному Данилу».
«Я без вагань вирішила допомогти, адже без сліз на це людське лихо неможливо дивитися, ми маємо допомогти та підтримати. Просто немає слів, що пережили ці люди», – розповідає Антоніна Літвінова, начальниця бюро з питань цивільного захисту.
Охочих допомогти та допомоги виявилося стільки, що працівники «Єдиного вікна» пакували все не лише у робочі години (тим більше, що звичайний прийом працівників ніхто не зупиняв), а й у вихідні виходили, аби розібрати та запакувати все як слід.
«Я дуже зраділа, що наше підприємство долучилося до акції допомоги. Треба було знайти коробки, щоб можна було туди складати сортовану допомогу. Приносили все: іграшки, дитяче харчуванням, білизну, одяг, воду, їжу… Навіть листівки зі словами підтримки, вони буквально розчулили до сліз. Ми все ретельно спакували та підготовили до відправлення. За декілька днів назбирали близько 80 коробок», – розповідає Юлія Семидоцька, фахівчиня «Єдиного вікна».
Допомогу несли щодня в “Єдине вікно”
Але допомогу потрібно було не лише зібрати, а й організувати доставку вантажу до Херсону. Довірили цю почесну й відповідальну, але складну та небезпечну місію досвідченим волонтерам, які вже не один раз успішно виконували рейси допомоги. Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» свій вільний час практично стовідсотково віддає волонтерській справі. Він є членом екіпажу волонтерів, які по кілька разів на тиждень вирушають до Донецької, Херсонської, Запорізької, Миколаївської та інших областей, аби доставити всю допомогу нашим захисникам та всім, хто її потребує. Волонтери знайшли транспорт, який вмістив першу партію зібраної допомоги – 80 коробок, а паливом для поїздки їх забезпечив «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вантажимося, і в дорогу!
«Для нас це почесна місія – відвезти допомогу херсонцям, яку зібрали наші працівники, – говорить Арам Галустов. – Разом з цими речами ми хотіли привезти те тепло, яким була огорнута кожна річ, кожен пакунок, який зібрали працівники нашого підприємства. Коли привезли допомогу, то нас не налякали навіть звуки прильотів, які у Херсоні лунають постійно. Ми побачили очі херсонців, почули слова вдячності від них і наче виросли крила. Слова вдячності просили передати усім працівникам заводу. У такі хвилини цінується навіть не матеріальна складова, а турбота, увага та впевненість у тому, що ти не залишишся наодинці з бідою».
Криворізький вантаж для херсонців вже на місці
«Щиро дякую криворіжцям, нас дуже розчулило, що всі ми, наче одна родина, що ви відгукнулися, допомогли, що наш біль не залишив вас байдужими. Дякую всім за допомогу. Ви неймовірні!», – сказала логіст Херсонської обласної аварійно-рятувальної служби Людмила Асланова.
Акція зі збору допомоги продовжилася до 20 червня. Дякуємо усім, хто долучився!
