Олександр Мамаєв влаштувався на наше підприємство молодим 21-річним юнаком і залишився відданим йому до останнього. Він працював вальцювальником у сортопрокатному цеху № 1 та прокатному цеху № 3, а головні його здобутки припали на роки роботи у технічному управлінні, де Олександр був інженером-технологом, начальником групи, начальником лабораторії та менеджером.
«Я познайомився з Сашком ще у 2002 році, а десять років тому доля звела нас у групі з розробки нових видів продукції технічного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг», – розповідає начальник групи Дмитро Душкевич. – Тоді як і зараз йшла жорстка боротьба за споживача, за ринки збуту прокатної продукції, тому доводилося освоювати випуск нових видів продукції та вдосконалювати вже існуючі, і робити це швидко, без зайвих витрат коштів, часу та людських ресурсів. І Олександровий досвід, його знання, майстерність були безцінними. Я відповідав за розробку технологій виробництва нових марок сталі, а Мамаєв розробляв технології виробництва прокату з цієї сталі – від нагріву заготовок до прокатки, термозміцнення та упаковки перед відправкою споживачам».
Робота над продукцією, яку до цього не випускали – це творчий процес. Він вимагає не лише знань та вмінь, а ще й креативного мислення. В металургійних вишах є предмет під умовною назвою «Технічна творчість», так от це і є справжня творчість. І вона вимагає сміливості, адже помилка, хибне рішення можуть привести до значних втрат та затримок. І така сміливість у Олександра Мамаєва була. Він брав на себе ініціативу та відповідальність, що у поєднанні з досвідом та професіоналізмом давало результат.
«Правильно розробити технологічну карту, за якою виробляють продукцію, надзвичайно важливо. Це сприяє мінімізації витрат та скороченню часу на розробку. І Сашко був у цьому справжнім майстром, – згадує Дмитро Душкевич. – Він був не лише видатним фахівцем у прокатному виробництві, а ще й добре знався на хімії сталі, тонко відчував цю хімію. Особисто я багато чого у нього навчився. А ще Олександр був знаним фахівцем у подальшій переробці нашої катанки. Арматура – це по суті готовий продукт для будівництва, а от катанка йде на подальшу переробку. З неї виготовляють метизи, канати, ресори тощо. Сашко знався на цьому і брав участь у переробках дослідних та промислово-дослідних партій».
Це і є підтримка клієнтів. У цьому процесі Олександр тісно взаємодіяв з фахівцями управління з технічної підтримки продажів та впровадження нових видів продукції.
«В рамках підтримки клієнтів ми з Сашком побували на багатьох українських та зарубіжних підприємствах, – розповідає в.о. управління з технічної підтримки продажів Олексій Зозуля. – Скажу відверто, далеко не завжди перші спроби переробки, наприклад, волочіння, проходять вдало. Але практично ніколи ми не їхали додому, маючи невирішені питання. Досвід та майстерність Олександра робили свою справу. Він уважно спостерігав, а потім давав поради: «Змінити швидкість волочіння» тощо. І після цього все ставало на свої місця. Якщо ж щось треба було змінити у нашій продукції, Сашко тут же телефонував на підприємство і вносив корективи. Його професіоналізм сприяв тому, що наші партнери залишалися задоволеними і замовляли більші партії катанки. Я його жартома так і називав – «Батько катанки».
Протягом року Олександр Мамаєв боровся з важким недугом. А на початку 2026 року його організм не витримав. У Олександра залишилися дружина Вікторія, з якою, до речі, він познайомився на нашому підприємстві, син Лев та донька Дар’я. Залишилися і незавершені проєкти, за які взялися товариші-колеги.
Олександр Губський, начальник технічного відділу (прокатне виробництво) ТУ: «Я знав Олександра Мамаєва два десятки років. Він багато зробив для розробки технології виробництва арматурного прокату № 40 для саркофагу Чорнобильської АЕС, розробляв технології виробництва високовуглецевої катанки для канатів та пружин, низьковуглецевої катанки для виробництва метизів тощо. Олександр був чудовою людиною. Будь-коли можна було підійти до нього, поділитися своїми думками, отримати слушну пораду. Він був компанійським хлопцем. Мені дуже поталанило, що наші з ним шляхи перетнулися. Його ім’я золотими літерами вписане у історію нашого підприємства. Безліч розроблених ним технологічних карт, реалізованих на практиці, принесли неймовірну користь підприємству та ще довго допомагатимуть колегам рухатися далі».
Олексій Зозуля: «Сашко був дуже чесним, відкритим, добрим, світлим. Таким ми його пам’ятатимемо. Його внесок у розвиток нашого прокатного виробництва безцінний. Коли закінчиться війна, і на підприємстві відновляться конкурси професійної майстерності, було б дуже добре, якби у нас з’явився конкурс імені Олександра Мамаєва. Він був найкращим! Без образ, але такого фахівця у його напрямку в нас поки немає».
Дмитро Душкевич: «Олександр був генієм металургії, прокатником від Бога. Ми зробимо все, щоб зберегти та примножити його спадщину. Він виховав багатьох класних фахівців. Без нього важко. Я дуже сподіваюся, що десь на підприємстві зростає приємник Олександра Мамаєва».
