Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Сучасний, перспективний, 60-літній…

Прокатному стану ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» виповнилося 60 років.

Для людини 60 років – це вже час йти на заслужений відпочинок. А для нашого ДС 250-4 все тільки починається. 25 років віддав четвертому дрібносортному стану заступник начальника СПЦ-2 з технології Павло Житникович. Юнаком він прийшов на стан ще у 2001 році, працював вальцювальником, потім майстром, старшим майстром-технологом. Протягом кількох років він керував станом, і лише минулого року перейшов у заступники начальника цеху з технології. Тож він знає про стан все… Ну майже все.

«У далекому вже 1966 році ДС 250-4 видав свою першу продукцію. Він катав двома лініями. Зі стану виходила арматура у прутках діаметром від 12 до 18 мм та круглий (гладкий) прокат у бунтах – (мотках – авт.) діаметром до 20 мм, – почав розповідь Павло Житникович. – Це був потужний стан з двома нагрівальними печами. ДС 250-4 постійно вдосконалювався, змінювався залежно від того, яка продукція була потрібною. З середини сімдесятих років бунтову лінію замінили на ще одну лінію для виробництва арматури в прутках. А у середині 90-х працівники стану опанували прокатку слітингом, це коли заготовка під час прокатки ділиться навпіл у довжину, і кожна частина катається окремо. Це дозволило нагрівати заготовки однією піччю, що було економічно вигідніше і надійніше, бо прокатники мали піч у резерві».

Павло прийшов на стан у цікаві часи. Використання стану на початку нового тисячоліття було менш рентабельним, ніж інших станів, бо заготовки грілися за допомогою природного газу, який дорожчав шаленими темпами, а колеги використовували природно-коксо-доменну суміш, яка була суттєво дешевшою. Тож піч реконструювали, також перевівши на суміш. А ще щоб залишатися рентабельними, треба було розширювати сортамент.

«Протягом довгого часу стан катав арматуру всього за двома стандартами, державними, та й діапазон був невеликим. В основному катали арматуру 12 мм. Вона була ходовою, але треба було розширювати можливості, – продовжив Павло Житникович. – Тривала наполеглива робота. Опанували арматуру класу А800 і А1000, що мала підвищену міцність. Освоїли нові стандарти, серед яких – зарубіжні: британський, німецький та інші. Навчилися катати арматуру діаметром до 42 мм. Як жартують прокатники, ми «обросли жиром». Цьому розвитку сприяли цехові виробничі традиції. Одна з них – досвідчені фахівці не скупилися на досвід та знання. Вони передавали це все новачкам. Так було, коли я прийшов, так є і зараз. Я з вдячністю згадую своїх вчителів-прокатників Юрія Голтуренка, Сергія Тараненка, Олега Гречина, мого головного вчителя та батька Олександра Житниковича, начальника зміни дротового стану ДС 250-3 та інших, завдяки яким я став прокатником».

Свою другу молодість стан отримав у 2017-2019 роках. Саме тоді відбулася його кардинальна реконструкція. На стані знову з’явилася бунтова лінія, але вже зовсім інша.

«Так, саме лінія шпулерного намотування, що виробляє арматуру в мотках, є нашою новою візитівкою. Арматура в шпулерних мотках, яку ми лагідно називаємо «шпулею», наразі надзвичайно популярна на ринках. Вона є дуже раціональною для будівельників по всьому світу, бо практично не дає відходів при використанні та має інші переваги. Ця лінія побудована з нуля. Також маємо нову нагрівальну піч, яка здатна нагрівати заготовки квадрата 150 мм, які виробляють наші машини безперервного лиття заготовок. Піч має вдвічі більшу продуктивність, ніж її попередниці, вона може гріти 200 тонн заготовок одночасно і має 6 зон нагріву, що підвищує якість нагрівання».

Також на стані було встановлено нову групу прокатних клітей – передчорнову. Нагрівальна піч та шпулерна лінія автоматизовані практично повністю. Новий рівень автоматизації отримала й лінія з виробництва арматури в прутках. А згодом почалося повномасштабне вторгнення. У грудні 2022 року в наслідок ракетного удару надовго вийшов з ладу стан ДС 250-5, і четвертий стан отримав завдання від керівництва прокатного департаменту на чолі з Олександром Ткаленком  терміново розширювати свій сортамент.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» не міг підвести клієнтів, які замовили продукцію ДС 250-5, та й ринки збуту не можна було втрачати, – продовжив Павло Житникович. – Наш колектив підсилився колегами з п’ятого стану, і ми взялися до роботи. Освоювати виробництво нових видів прокату необхідно було дуже швидко і з мінімальними витратами. Колективи двох станів дуже швидко об’єднались в одну команду зі спільною метою. Були застосовані не лише знання й досвід, а ще й винахідливість, креативні, нестандартні рішення, такі як заміна редуктора для прокатки арматури 36 мм, або використання кантуючих труб замість чергування вертикальних і горизонтальних клітей. Було застосовано нові схеми прокатки, що дозволило катати одночасно доволі різні за діаметром види продукції на різних лініях. Освоїли випуск гладких профілів, які є досить вибагливими у порівнянні з арматурою, навчилися катати гвинтову арматуру, яка використовується для шахтних кріплень, та ще багато іншого».

Павло Житникович зазначив, що саме завдяки професіоналізму та самовідданості працівників та налагодженій командній роботі стан зробив потужний стрибок у ці надскладні часи, коли бракує електроенергії, дошкуляють блекаути, багато фахівців цеху, серед яких і начальник СПЦ-2 Сергій Комлєв, захищають Україну.

«Новий начальник цеху Павло Веселков, який сам кілька років працював на ДС 250-4, керував ним, достойно підмінив нашого захисника. Успіхи стану у надскладний період досягаються завдяки поєднанню вмілого керування та фаху всіх працівників – від старшого майстра основної виробничої дільниці Олександра Коломойця, що прийшов на моє місце, від керівників технологів та ремонтників Максима Кривошеєва, Юрія Терещенка, Андрія Переверзєва, до Михайла Романішина, інших майстрів та робітників. Висококласно працюють Костянтин Мартинов, Денис Гайдамака та інші вальцювальники. Роботою проводкової майстерні вміло керує бригадир Сергій В’юннік, на прибиранні металу сумлінно трудяться бригадир Василь Поздняков, Іван Романішин, Віталій Галета та їхні колеги. Я вдячний операторам постів керування: Дмитру Микоцю, Володимиру Крайнову, Володимиру Поцапуну, Еллі Ткач та багатьом іншим. Скоріше б закінчилася ця страшна війна, і колеги повернулися в цех. Всім працівникам стану я бажаю міцного здоров’я, фінансового благополуччя, не засмучуватися, дивитися позитивно у майбутнє. Я вважаю, що ДС 250-4 – наш найперспективніший стан. Є цікаві плани. Не буду поки їх розкривати, незабаром дізнаєтеся».

Сергій Григорчук, нагрівальник металу: «Нагрівання заготовок – це те, з чого починається процес прокатки. І ми робимо все, щоб нагріти їх якісно, рівномірно, за технологією. Це непросто. Досвід допомагає. Я в цеху з 2002 року. Маю цікаву роботу. Коли вдається добре виконати складне завдання, то отримуєш неабияке задоволення».

Денис Гайдамака, вальцювальник стану гарячої прокатки: «Я – з династії прокатників. Мій батько – прокатник, брат Андрій також, тож відчуваю відповідальність. Робота, я вам скажу, не нудна. Кожної зміни щось новеньке. Не шкодую, що пішов батьковим шляхом. Відчуваю себе там, де й маю бути».

Олександр Коломоєць, старший майстер стану ДС 250-4: «Я не надто давно на цьому стані, перейшов з ДС 250-5. Зараз дуже багато складнощів. От хвилину тому стан зупинився, бо був перебій з електроенергією. Викликів багато, але разом ми їх долаємо. Я вдячний своїм хлопцям і дівчатам, які не тікають, не виїжджають за кордон, а працюють. Приходить молодь. Моє завдання, завдання заступників, майстрів – зрозуміти людей, налаштувати на роботу, знайти потрібні слова, компроміси. Перед усім – люди. Без них стан не працюватиме».

Категорії
Наші люди

Чи може S.H.E змінити життя?

Ще й як! У цьому на власному досвіді впевнилася Марина Титаренко. Завдяки участі у проєкті S.H.E«АрселорМіттал Кривий Ріг», вона опанувала цікаву та потрібну справу, набула нових знань, вмінь, зустріла колег-однодумців, з якими щодня дбає про те, щоб людям на їхніх робочих місцях працювалося безпечно.

Завдяки участі в проєкті справ у Марини Титаренко безліч. Щодня їй треба встигнути попрацювати з документами, визначитися з основними задачами, дізнатися нової інформації та разом з досвідченими фахівцями завітати до цехів підприємства. Головна її задача – дбати про здоров’я та безпеку людей на робочих місцях, адже зараз Марина Титаренко працює фахівчинею-стажеркою відділу з оперативної роботи управління з охорони праці металургійного виробництва департаменту з охорони праці та промислової безпеки.

Історія приходу Марини в «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочалася торік. Саме тоді для залучення більшої кількості жінок до технічних спеціальностей та розвитку лідерок, які змінюватимуть культуру охорони праці на нашому підприємстві, департаментом з персоналу був впроваджений унікальний проєкт S.H.E (Safety. Health. Empowerment). Учасницями першої хвилі стали 18 дівчат-студенток. Марина Титаренко – одна з них.

«До участі у проєкті я вже працювала у правоохоронній системі. Але хотілося спробувати себе в іншій професії, тому я вирішила піти вчитися до Криворізького національного університету на факультет «Цивільна безпека», – розповідає Марина. – Одного разу мені зателефонувала викладачка та запропонувала прийти на зустріч з працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг», які будуть розповідати про новий проєкт  S.H.E для жінок. Мені стало цікаво, про що це та які можливості надає проєкт? Прийшла. Дивлюся, а в аудиторії сидять зовсім молоденькі дівчата, а тут я, вже зі своїм життєвим досвідом (сміється). А проєкт виявився цікавим! Я успішно пройшла співбесіду, і моє життя кардинально змінилося. Почалися різноманітні тренінги з особистісного та професійного розвитків, екскурсії підприємством, які відкрили для мене безліч цікавого. Підприємство виявилося величезним, складним, індустріально красивим. Мене дуже вразила шоста доменна піч, конвертерне виробництво, шламове господарство, великий автотранспорт, який перевозить важкі вантажі тощо».

На початку проєкту S.H.E його учасниці розповідали про свої очікування від участі в ньому та ділилися своїм баченням щодо діяльності в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Марина Титаренко одразу звернула увагу на охорону праці – справу, яка у прямому сенсі життєво необхідна кожному з нас. Зараз вона під керівництвом досвідчених фахівців департаменту з ОП набуває необхідного досвіду у цій галузі і 

вважає великою вдачею, що на оплачуване стажування вона потрапила саме до відділу з оперативної роботи управління з охорони праці.

«Дбаючи про безпеку людей на робочих місцях, я буваю у різних цехах та підрозділах «АрселорМіттал Кривий Ріг», багато спілкуюся, – продовжує Марина Титаренко. – Комунікації в нашій справі дуже важливі, адже працівник краще за всіх у цеху знає небезпеки на своєму робочому місті. А наша загальна задача – не просто уникати ризиків, а вчасно попереджувати їх. Завдяки участі у проєкті зараз я займаюсь тим, що мені по-справжньому подобається, Разом з працівниками підприємства ми сприяємо формуванню нетерпимості до ризиків на виробництві та вихованню у людей культури охорони праці. Ця фраза багато разів звучала, але я хочу знову її повторити – ми маємо йти з роботи живими та здоровими. І у цих словах увесь сенс нашої роботи. Щодо моєї участі у проєкті S.H.E, то мені дуже цікаво все, і багато що вдається. Хотілося б залишитися й надалі працювати тут на посаді інженера з охорони праці, адже я бачу тут можливості для свого розвитку і впевнена, що можу допомогти іншим працювати безпечно».

Категорії
Новини

Не пробуриш – не добудеш

Той, хто коли-небудь робив ремонти житла і свердлив отвори у стінах чи підлозі, знає, яке важливе значення у цій справі має потужний і надійний перфоратор. А якщо треба бурити свердловини глибиною 50 метрів у твердих породах? Напевно знадобиться якийсь суперперфоратор, або ж принаймні – буровий верстат. Саме такий верстат, надійний та потужний, минулого року отримали працівники рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Промисловий видобуток залізної руди неможливе без бурових робіт. У пробурені свердловини закладається вибухівка, проводяться вибухи, а вже потім до роботи стають екскаватори та великовантажні самоскиди. Тож буровий верстат – це незамінне устаткування гірників. Працює він за принципом перфоратора, поєднуючи обертові рухи з ударними. Лише так можна здолати міцні гірські породи.

«Це верстат відомої шведської компанії Epiroc, – розповідає начальник дільниці з бурових робіт у кар’єрі 2-біс Дмитро Охінченко. – До речі, у нас вже другий верстат цієї фірми. Обидва показали себе якнайкраще. Верстат має потужний дизельний двигун 380 кінських сил, що дозволяє без проблем переміщатися кар’єрами на гусеничному ходу та бурити свердловини глибиною до 55 метрів під різними кутами (до 45 градусів) у породах різної твердості, серед яких і магнетитові руди, і скельні породи. Верстат вже встиг попрацювати в обох наших кар’єрах і показав себе якнайкраще. Це верстат контурного буріння, використання якого запобігає обвалам стінок кар’єрів».

Керування роботою верстата максимально автоматизоване. Всі необхідні параметри щодо його руху та бурових робіт машиніст має змогу побачити на моніторі у кабіні. До речі, кабіна має міцну посилену конструкцію та решітку-козирок для захисту машиніста. Для запобігання нещасним випадкам на устаткуванні встановлено відеокамеру, яка забезпечує видимість у так званій сліпій зоні. Зображення з камери виводиться на окремий монітор у кабіні, тож водій бачить навколо на всі 360 градусів і повністю контролює ситуацію. Взагалі у верстаті реалізовано багато безпекових ідей.

«Система керування верстатом передбачає автоматичне зупинення роботи у випадку, якщо параметри вийдуть за допустимі межі, і це загрожуватиме життю й здоров’ю людей, – пояснює начальник рудоуправління ГД Олег Кравченко. – Верстат не розпочне бурові роботи, поки не буде позиціонований відповідно до всіх вимог. Виробниками створені комфортні й безпечні умови роботи для машиніста: кабіна має добру шумоізоляцію, обладнана кондиціонером та системою підігріву, а також – антивібраційним кріслом на пневмоподушці з можливістю налаштувати крісло індивідуально під будь-яку людину».

І ще одне «ноу-хау» – безпосередньо на сходинках перед дверцятами кабіни встановлено автоматичні щітки для чищення взуття! Оце так сервіс! Тож у новому верстаті реалізовано все, що потрібно: безпека, потужність, надійність, якість роботи, зручність та комфорт для людей. Все і навіть більше.

Категорії
Новини

Електрогриль для снігу

На залізничній станції «Східна» «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено дві шафи електрообігріву стрілочних переводів.

Ви вірите в магію? Нещодавно разом з працівниками залізничного цеху – старшим майстром Олександром Залізьким та бригадиром електромонтерів Сергієм Бурцевим я потрапив в район парку приймання вантажів станції «Східна». Її ще називають воротами нашого підприємства. Сюди заходять состави з коксом, феросплавами, вугільним концентратом, окотишами та іншими матеріалами, необхідними для роботи цехів, а виходить наша продукція, що прямує до покупців. Саме у цьому місці рейки перегону з «Укрзалізниці» завершуються, і починаються станційні колії «АрселорМіттал Кривий Ріг». І коли бачиш, як дві колії перетворюються на 15, а потім 15 вже на 28, то мимоволі згадуєш про магію. Як один і той же состав може потрапити на кілька різних колій, це ж не авто? І цим магічним засобом слугують стрілочні переводи.

«Оце перо переводу, а оце – рамкова рейка, – пояснює Олександр Залізький. – Пера рухаються, що дозволяє переспрямовувати рух потягів з колії на колію. А керує цим процесом СЦБ (комплекс електромеханічних пристроїв «сигналізація, централізація, блокування» – автор). Ці пристрої обслуговує служба СЦБ. Один з найскладніших моментів для руху залізничних потягів у таких місцях – це коли випадає сніг, тобто саме зараз. Коли сніг забивається між пером та рамковою рейкою, і його звідтіля своєчасно не вичистили, то можуть не замкнутися контакти, стрілка не переведеться, і состав не зможе поїхати у потрібному напрямку або взагалі зійде з рейок. Металурги не отримають вчасно те, що їм потрібно, доведеться ремонтувати техніку та колії, але головне – це небезпека для машиніста, його помічника та людей, що можуть працювати поблизу. Для стовідсоткового видалення снігу у нас є електрообігрів стрілочних переводів».

Олександр показав дві новеньких електричних шафи. Сергій Бурцев відчинив дверцята однієї з них і провів демонстрацію роботи обладнання, увімкнувши обігрів на двох стрілочних переводах. У двох місцях колії легенько запарувало. Це розтають залишки снігу.

«Система складається з шаф обігріву, оце вони і є, та нагрівальних елементів, – розповідає Сергій Бурцев. – Шафи містять перетворювачі, які трифазний струм 380 В з глухозаземленою нейтраллю перетворюють на трифазний струм на 220 В з ізольованою нейтраллю, який подається на нагрівальні елементи, які й гріють рейки до температури танення снігу. Ми обслуговуємо це електроустаткування. Старі шафи працювали ще з 90-х років. Вони й зразу були не надто зручними в обслуговуванні та не зовсім безпечними, а з роками устаткування ще й зносилося, зпрацювалося. А нові зроблені по розуму, як то кажуть. Захисти спрацьовують швидше й надійніше. Обслуговувати стало легше та безпечніше, що особливо важливо зараз, коли людей не надто багато».

Детальніше про переваги нових шаф електрообігріву розповів електрик ЗЦ-3 Андрій Безпалий: «Простота обслуговування устаткування – це перевага. А головна перевага – це все ж таки безпека. Нові шафи мають захист від струмів витікання, що убезпечує людей від ураження струмом. Встановлено індивідуальний захист на кожну стрілку. Доступ до струмопровідних частин відсутній на сто відсотків. Всі дверцята шаф обладнано замикаючими пристроями для запобігання несанкціонованого доступу сторонніх осіб, а комутаційні  апарати пристосовані для встановлення блокувальних пристроїв відповідно до системи LOTO.   Захисти спрацьовують миттєво, вимикаючи устаткування. Вимикачі розташовані зручно, візуально легко визначити який з них увімкнено, а який вимкнено, на якому спрацював захист. Шафи мають власні розетки, і наші працівники можуть під’єднати електроінструменти, необхідні для ремонтів, тут же, а це і зручність і безпека одночасно. А ще нові шафи мають прилади обліку, що дають змогу контролювати енерговитрати».

Нові шафи електрообігріву були встановлені у рамках «Програми комплексних заходів, спрямованих на покращення умов праці, попередження виробничого травматизму, професійних захворювань в підрозділах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Коучинг – про змінну мислення

У грудні минулого року стартувало навчання сучасних практик з безпеки праці для керівників прокатного департаменту та прокатних цехів. (за посиланням Питань нема? Питання є! | Газета Металург онлайн ). Наступним етапом стали практичні заняття з коучингу в сфері охорони праці, які пройшли безпосередньо в цехах.

Коучинг – це метод досягнення цілі, при якому людина знаходить способи досягнення самотужки, але за допомогою діалогу зі спеціалістом-коучем. Ціль – безпечна праця з нульовим травматизмом. Так от керівники прокатного департаменту, начальники цехів та їх заступники, старші майстри мають стати коучами для працівників цехів при виконанні повсякденних робіт (рутин). І цьому їх навчають коучі Європейського співтовариства з охорони праці (ESOSH).

І ось базові теоретичні знання коучинга для першої рутини «Взаємодія на виробничому майданчику» викладені, для проходження практики учасники об’єдналисяу групи, і  ми разом з першою групою прямуємо в сортопрокатний цех № 2 на дрібносортний стан ДС 250-4. Саме тут виготовляють основну продукцію підприємства – арматурний і круглий прокат у прутках та арматуру у шпулерних бунтах, яка наразі користується особливим попитом у будівництві. У першій групі разом з іншими – директор прокатного департаменту Олександр Ткаленко та начальник СПЦ-2 Павло Веселков. Перший пункт – провідкова майстерня, де ремонтують та збирають привалкову арматуру, яка утримує розкат на стані під час прокатки. Слюсар Дмитро Ковальов збирає привалкову арматуру. На прикладі діалогу з ним керівникам департаменту було продемонстровано, як працює коучинг.

Прокоментувати момент погодився керівник групи коучинг-програми ESOSH Сергій Чеботарьов: «Цей коучинговий інструмент «Взаємодія на виробничому майданчику» має методологію шести кроків. Спочатку протягом 5-7 хвилин ми спостерігали за роботою Дмитра, визначилися, що він робить правильно, безпечно, а що ні. Помилки не були критичними, бо якщо порушення критичні, небезпеки мають серйозні загрози, то роботу треба зупиняти миттєво, а вже потім починати діалог, але це не цей випадок. Наступний крок – позитивний підхід. Треба працівника щиро похвалити за те, що він робить правильно, потиснути руку. Так виникає довіра – запорука продуктивного діалогу. А далі – сам діалог. Треба розпитати, як працюється, яку роботу виконує працівник, які ризики є у роботі. Наступне – залучення: розпитати, як, на думку працівника можна зробити працю безпечнішою прямо зараз, або протягом найближчих днів. І на завершення обов’язково подякувати людині за її роботу. Оце ми сьогодні й продемонстрували Вашим керівникам. Далі ми подивимося, як вони це засвоїли, що можна покращити, як позбутися недоліків у спілкуванні? Але справжня майстерність досягається лише шляхом постійної практики».

Сергій Чеботарьов розповів, що таку практику спілкування між керівниками і підлеглими, спілкування на рівних, він засвоїв під час відряджень до зарубіжних підприємств, і там це є нормою, породжує довіру і дає результати. Тож побажаємо нашим керівникам-прокатникам засвоєння нових теоретичних знань, успішного проходження практики та позитивних результатів у застосуванні коучингу на практиці в колективах підприємства.  

Категорії
Новини

Майбутнє «заварюється» у Світовому кафе

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» у форматі Світового кафе молодь міста обговорювала найактуальніші питання вибору професії, навчання, працевлаштування, дозвілля, творчих ідей.

Профорієнтаційний захід нового формату для молоді міста – Світове кафе (World cafe) в «АрселорМіттал Кривий Ріг» провели вперше. Завдяки сучасній світовій методиці залучення учасників у дискусію, підприємство мало змогу почути думки молоді про її потреби, бачення майбутнього і навіть острахи та запитання, які турбують молодь, на шляху до обраної професії.

«Наше підприємство багате на молодіжні проєкти. Ми обмінюємося успішними практиками, досвідом, ділимося ідеями, проводимо профорієнтаційні заходи та взагалі, відпочиваємо цікаво та з користю. Почути думки молоді щодо їхнього майбутнього, потреб та побажань є дуже важливими для нас. Це дозволяє скорегувати нашу роботу, робити її ефективнішою, такою, яка сприятиме підтримці молоді, допоможе та буде корисною. Саме тому ми й започаткували  наш новий формат дискусій за методикою Світового кафе. Діалог у малих групах, можливість охопити якнайбільше тем, дає можливість кожному висловитися, запропонувати ідею, долучитися до обговорення, знайти креативне рішення. Кожен учасник максимально залучений до цієї дискусії та вмотивований. А ще цьому допомагає невимушена, довірлива атмосфера спілкування», – розповіла Катерина Солдатенко, фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг»».

Учасниками Світового кафе стали майже 100 школярів, студентів та активна молодь міста. За чотирма тематичними столами-колами імпровізованого «кафе» молодіжні команди по черзі обговорювали найактуальніші для себе теми.

За першим столом Світового кафе йшлося про профорієнтацію. Хлопці та дівчата говорили про визначення з професією, хто впливає на їхній вибір професії: батьки, блогери або друзі. Також з’ясовували, якої інформації про технічні професії молоді бракує у місті, яка робота вважається престижною, а яка є «крінжем», і чому?

За другим столом молодь шукала причини відтоку абітурієнтів з нашого міста та визначала, чому їх приваблює навчання в інших містах України, наприклад, у Києві, Львові, Одесі тощо. Також молодь говорила про свої острахи щодо опанування технічних спеціальностей, йшлося й про підтримку за часів свого навчання у компаній-роботодавців у вигляді корпоративних стипендій, менторстві тощо.

Третьою темою був вибір роботодавця. Молодь розповідала, за яким принципом обирає компанії для працевлаштування, що її більше приваблює при виборі першої роботи, які пріоритети спрацьовують: зарплата, графік або бренд? Приділили увагу і «червоним прапорцям», які відлякують кандидатів.

Четвертою темою було дозвілля після навчання. Молодь розповідала, чого їй для цього не вистачає у рідному місті: коворкінгів, скейт-парків, фестивалів, молодіжних клубів тощо. Також поговорили й про причини міграції молоді з міста та визначилися, як компанія «АрселорМіттал» може сприяти тому, щоб молодь залишалася працювати у Кривому Розі.

Найактивніших учасників дискусій за усіма темами чекали приємні подарунки.

«Я навчаюся на історико-правовому факультеті і у майбутньому планую стати юристкою, піти в адвокатуру, – ділиться планами Анастасія Потєхіна, учениця 10 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею. – Гадаю, що буду вступати до вишу у місті Дніпро. І не тому, що там чимось краще, ніж тут, просто я хочу бути ближчою до батьків, які зараз живуть і працюють там. Я вже вдруге беру участь у молодіжних заходах «АрселорМіттал Кривий Ріг», і мені тут дуже цікаво. Вже замислилася над деякими темами, змоделювала, як би я поводилася в тих або інших ситуаціях, які б пріоритети ставила для себе. Також цікаво було почути думки однолітків та дізнатися їхні плани на життя».

«Коли йшов на цей захід, взагалі не уявляв як це проходитиме, та що мені треба буде тут робити. Виявилося, що у «кафе» цікаво, є можливість висловити свої думки, почути, про що думають інші, – розповідає Данило Алпеєв, учень 9 класу Криворізької гімназії № 60. –  Я планую стати лікарем-стоматологом, а навчатися – в Одесі. Чому там? Місто красиве! Якщо серйозно, товариш там навчався, розповідає, що у коледжі дають міцні знання. Для мене стати лікарем – це дитяча мрія, тож, по закінченню гімназії, я буду йти до її реалізації. Час від часу виникають побоювання, що якийсь іспит не складу. Та у мене ще є час на підготовку. Про те, у якому місті я буду працювати після навчання, поки не замислювався. Вирішуватиму потім».

Цікаво:

Світове кафе – альтернативний формат обговорення питань у групі. Метод відомий уже понад 20 років. Уперше був використаний у 1995 році в США. Сталося це незаплановано. Група лідерів із різних сфер зібралася в будинку Хуаніти Браун і Девіда Ісаакса на творчу нараду. Вранці вони розташувалися великим колом у дворі будинку, але їхні плани перебив дощ. Учасники були змушені перейти в дім. Вони спонтанно розділилися на дві групи і розмістилися за окремими столами. Час від часу хто-небудь відходив від свого столу та підходив до сусіднього, аби обмінятися ідеями. Спілкування виявилося набагато продуктивнішим, ніж можна було собі уявити.

Цей технічно нескладний, проте дуже ефективний метод створення діалогу.Акцент робиться на спілкуванні між учасниками і на продукуванні нових думок та ідей. Це розмова про суть справи в неофіційній обстановці.