Позначка: наші люди

Категорії
Наші люди

На рейках мирної роботи

Сергій Шустов, залізничник за професією зі стажем понад 20 років у ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». На захист України він став з перших днів повномасштабного вторгнення, захищав Криворіжжя, визволяв Херсонщину. Зараз Сергій знову повернувся до мирної роботи.

«Війна негативно вплинула на наше здоров’я, але не на наш дух. Після фронту до цивільного життя я повернувся нещодавно, працюю у цеху лише четвертий місяць. На жаль, після поранення, це сталося в Авдіївці, я вже не можу знаходитись безпосередньо на лінії, працювати на тепловозах, але я проводжу аналітичну роботу, збираю дані, керую різними технічними процесами тощо. Головне, що я працюю, життя продовжується, – говорить Сергій Шустов, машиніст-інструктор локомотивних бригад з адміністративної роботи залізничного цеху № 2.

На захист України Сергій став з першого тижня повномасштабної війни. Він приєднався до лав територіальної оборони. На Миколаївському напрямку Сергій стояв в обороні нашого міста, а згодом виганяв ворога з Херсонщини, воював на Донецькому напрямку, трохи на Запорізькому, стримував ворога на Сумщині.

Сергій розповідає, що прикордоння там дуже неспокійне. Ворог постійно суне малими групами, боєм та хитрощами намагається прорватися крізь нашу оборону. А ще не вщухають обстріли, росіяни спеціально гатять по житлових будинках, садочках, школах, намагаються вбити якомога найбільше цивільних людей.

«Я й зараз підтримую зв’язок зі своїми побратимами. Хтось з них продовжує воювати, хтось вже демобілізувався через поранення. На жаль, багатьох товаришів вже немає з нами, – продовжує Сергій Шустов. – Хочеться, щоб ця жорстока війна якнайскоріше закінчилася, щоб ми нарешті мирно жили та працювали. Щоправда, входити у цивільне життя нам зараз дуже важко. Я бажаю рідному підприємству відновлення повноцінної роботи, розвитку, щоб ми, нарешті, стали в цьому на повні рейки. І головне, щоб все відбувалося під мирним небом».

Категорії
Новини

Пів століття на гребені електрохвилі

Електрокущовому цеху, який ремонтує електроустаткування практично всіх підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг», виповнилося 50 років. Зважаючи на те, що головною рушійною силою в наших цехах є електроенергія, можна без перебільшення констатувати, що без електрокущового виробництво неможливе.

Наказ про утворення цеху був підписаний 1 жовтня 1975 року, але самі працівники відзначають свято 7 жовтня. Чому так склалося, ніхто з нинішніх працівників не пам’ятає. Є лише кілька жартівливих версій. Перша – з 1978 по 1991 роки 7 жовтня було вихідним, відзначали державне свято, а святкувати у вихідний день, погодьтеся, приємніше, ніж у робочий. Ще один варіант підказали колеги: 7 число – день зарплати! Але ж так було не завжди. Якщо у когось з читачів є правдоподібніша версія того, чому саме сьомого, просимо поділитися.

36 років у цеху працює старший майстер з ремонту устаткування ЕКЦ Віталій Крикун. Юним електромонтером прийшов він сюди працювати. Про ЕКЦ він знає все. Віталій люб’язно згодився розповісти нам про рідний цех та його людей.

«Ми працюємо скрізь, – почав свою розповідь Віталій Крикун. – Наші електромонтери, зварники, майстри ремонтують десятки тисяч одиниць електроустаткування у агломераційних, доменних, конверторному цехах, на прокатному виробництві, а також в цехах коксохімічного виробництва, гірничого департаменту та інших підрозділах. Адже електроустаткування – воно скрізь. Наприклад, конвертерний цех. Повороти конвертерів, рух конвеєрів, сталевозів, шлаковозів – все виконується за рахунок електродвигунів, кабельних ліній та іншого обладнання. І саме ЕКЦ це ремонтує».

Працівники електрокущового цеху виконують як планово-попереджувальні, так і аварійні ремонти. Саме від швидкості та якості їхньої роботи залежить безперебійне виробництво коксу, чавуну, сталі, прокату, і цей перелік можна продовжувати. Для того, щоб надавати допомогу в будь-яку частину доби, в ЕКЦ є змінні бригади. Зараз, як і всі, цех відчуває проблеми з людськими ресурсами. Багато працівників цеху захищають Україну зі зброєю в руках. Тож працівникам доводиться працювати інтенсивніше. Близько 70 працівників цеху обслуговують все підприємство. Тож зараз, як ніколи, ціняться професійність, працьовитість кожного та вміння працювати гуртом.

«Наші люди – найцінніше, що в нас є, – говорить начальник ЕКЦ Андрій Ярось. – Вітаю кожного з нашим загальним святом! У ці важкі часи бажаю всім нам, працівникам ЕКЦ, здоров’я, безпечної роботи, щоб рідні люди були з вами поруч, взаємної поваги, миру на нашій землі, і хай всі ваші мрії здійснюються!»

Фахівці електрокущового ремонтують електродвигуни потужністю від 170 ват до 11 мегават. Вони різних років, навіть десятиліть випуску. А якщо взяти до уваги, що між 1999 та 2000 роками пройшла межа між тисячоліттями, то й різних тисячоліть. А якщо без жартів, то устаткування дуже багато, і воно надзвичайно різноманітне та складне, і має стабільно працювати. Добре справляються з ремонтами бригадири електромонтерів Павло Нагайцев, Дмитро Коновалов, Геннадій Таран, Олег Парчевський, Сергій Малько та інші робітники ЕКЦ. Майстри організовують безпечну та якісну роботу, а якщо необхідно, то й самі підключаються. Серед найкращих – змінний майстер Сергій Вітряченко, старші майстри Олексій Саприкін, Віталій Крикун, Сергій Коробський, Олександр Чехлистов, син якого працює у цеху електромонтером, та інші. Кожен співробітник цеху – майстер електроремонтів!

Вітаємо всіх працівників та ветеранів ЕКЦ з їхнім спільним ювілеєм! Хай їм в усьому щастить!

Категорії
Новини

На війні загинув працівник Ливарно-механічного заводу Микола Чигрин

Микола Чигрин став на захист України напочатку минулого року. До мобілізації він працював машиністом крану у фасонно-сталеливарному цеху нашого Ливарно-механічного заводу. Колеги згадують про Миколу, як про добру, щиру, відповідальну людину та відмінного працівника.

«Микола Чигрин працював на ливарному крані. Це дуже важливі крани, які використовуються у таких операціях, як розливання сталі, підготовка форм. Без цього неможливе виготовлення продукції. Це робота з розплавленим металом, і від майстерності, відповідальності машиністів залежить не лише якість роботи, а ще й безпека людей, які працюють поруч, – розповідає майстер з ремонту устаткування ФСЛЦ Ольга Лазоренко. – Микола працював якісно і безпечно, завжди був готовий допомогти колегам. Він був позитивною людиною, займався спортом. З таких як він хочеться брати приклад. Звістка про його загибель страшно нас вразила. Ми втратили не лише колегу, а чудову людину. Ми завжди про нього пам’ятатимемо».

Молодший сержант Микола Чигрин був командиром відділення мінометного взводу. Він загинув 20 вересня 2025 року поблизу Лугівки Охтирського району, що на Сумщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам воїна, який віддав життя захищаючи кожного з нас.

Категорії
Новини

Дякуємо вам за життя та майбутнє

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» привітали ветеранів-захисників, які працюють на нашому підприємстві. Для демобілізованих військовослужбовців, їхніх родин та волонтерів був організований концерт, який став музичною подякою воїнам, завдяки яким ми можемо жити, працювати та планувати майбутнє вже у мирній Україні.

Першого жовтня ми відзначили День захисників і захисниць України. Під час повномасштабної кривавої війни, це свято набуло особливого сенсу, адже українці  зараз захищають свободу, незалежність, можливість вільно жити та працювати на рідній землі. Це свято усіх нас, адже у кожного українця є рідні, друзі, колеги, які боронять українську землю від ворога.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» понад 650 демобілізованих наших захисників. Чимало з них стали на захист Батьківщини з перших днів війни. Багато хто був поранений, але знайшов в собі сили аби знову працювати, вже в тилу пришвидшуючи нашу перемогу.

Серед демобілізованих і Олександр Соколовський, який зараз працює прибиральником гарячого металу ПП «Стіл Сервіс». На фронт він пішов спочатку повномасштабної війни, з 3 березня 2022 року. Боронив Херсонський напрямок, а потім Донеччину.

«Війна – це страшно, навіть згадувати той час не хочеться, – говорить Олександр. – Вибухи, вогонь, але найстрашніше було втрачати своїх друзів-побратимів. Важко було дивитися на дітей, яких евакуювали з окупації. Їхні очі забути неможливо! Я був декілька разів поранений. З 2023 року я вже у цивільному житті, але багато хлопців продовжують тримати оборону. Їх боротьба безцінна, і це треба знати та пам’ятати кожному з нас! Я хочу побажати усім нам скорішого миру, і щоб усі були живими, а наші діти жили під мирним небом». 

«Душею я завжди у строю, завжди зі своїми товаришами, – говорить Олег Лубенець. – На підприємстві я працював електриком у фасонно-сталеливарному цеху, на початку війни стояв на захисті у Бахмуті. Разом зі мною оборону тримали хлопці із Запоріжжя, Херсону, Дніпра.  Війна – це кривава справа, нас й фосфорними бомбами посипали, й з авіації чим тільки не «поливали», гатили градами. Ми вистояли, але багато побратимів полягло. Війна також відбирає здоров’я. Мені зараз доводиться багато лікуватися, але головне, щоб все це було недаремно».

Як згадує Михайло Джуманов, на захист країни він рвався ще на початку війни. Але за станом здоров’я тоді це йому не вдалося. Призвали його вже у 2023 році, його справою було розмінування. Але вибухи та стреси далися взнаки. Михайло дуже жалкує, що не встиг повною мірою помститися ворогу за смерті наших людей, за знищені міста та села. Він вважає, що вигнати окупантів з нашої землі ми можемо тільки разом – і захистом на фронті, і працею в тилу.

Для ветеранів особливе творче привітання приготували музиканти гурту «Акцент». Як зазначив керівник гурту Ігор Вовкозуб: «Ми святкуємо найголовніше свято нашої держави. Це день сили, гідності, нескореності та великої любові кожного з нас до рідної країни. Наша велика подяка воїнам, які проявили мужність, стійкість, силу духу, героїзм, завдяки яким ми можемо зараз працювати та пришвидшувати такий бажаний, довгоочікуваний мир».

Під час концерту лунали українські народні, естрадні пісні, світові хіти, композиції на теми нашого героїчного минулого та сучасності, що передають український характер, наш дух та любов до свободи. Лунали й пісні про кохання.

Не обійшлося і без приємних сюрпризів. Оплесками під час концерту урочисто привітали нашого колегу, ветерана-захисника Олексія Кравченка з одруженням. Багато хто на підприємстві знає Олексія, як внутрішнього тренера та амбасадора нашого підприємства.

Життя продовжується, і ми щиро вдячні нашим захисникам за це.

Більше фото тут:

https://fex.net/ru/s/y3axobl

Категорії
Новини

Обірвалося життя нашого колеги та захисника, залізничника Сергія Кобзіна

5 вересня 2025 року перестало битися серце нашого колеги, машиніста тепловоза управління залізничного транспорту гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергія Кобзіна. Сергій став на захист України у травні минулого року. Він був молодшим сержантом, навідником артилерійського взводу. На жаль, Сергій Кобзін помер у лікарні у період проходження військової служби.

Заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський працював разом з Сергієм Кобзіним з 2017 року. Він пам’ятає Сергія, як відмінного працівника та чудову людину. «Сергій працював машиністом маневрового локомотива, – розповідає Анатолій Маціборський. – Його екіпаж складався з таких же досвідчених та сумлінних машиністів, як Кобзін. Вони тримали техніку у зразковому стані, і так само зразково працювали. Завжди позитивний і врівноважений, Сергій спокійно брався за будь-яку справу, доводив її до завершення. Він передавав свій досвід молодим колегам».

Іван Максимов є одним з тих, в кого Сергій Кобзін вклав часточку своєї душі. «Я прийшов працювати в гірничий департамент, в управління залізничного транспорту помічником машиніста тепловоза ще у 18-річному віці. Саме Сергій зробив з мене фахівця. Він терпляче та цілеспрямовано навчав мене всього, що знав та вмів сам, – згадує Іван Максимов. – Сергій щиро цікавився моїми справами, здоров’ям моїх батьків, давав надзвичайно потрібні, мудрі поради, професійні та життєві, завжди підтримував, допомагав. Він сприяв формуванню мене не лише як фахівця, а ще й як особистості. Я досі не можу відійти від страшної звістки про його смерть. Безмежно вдячний йому за все. Завжди про нього пам’ятатиму».

Щира подяка та вічна пам’ять нашому захисникові Сергію Кобзіну.

Категорії
Новини

«Золотий» м’яч «Турніру пам’яті…»

28 вересня визначилися переможець та призери «Турніру пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу. Долю перемоги вирішив всього один забитий м’яч.

Турнір, організований корпоративними комунікаціями підприємства, розпочався 30 серпня. У ньому взяло участь шість команд з різних підрозділів підприємства. До фінального ігрового дня зразу кілька команд дійшло із солідним очковим здобутком та із заявкою на перемогу в турнірі. Подивитися матчі та повболівати були запрошені родини наших працівників, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Першими свої матчі провели спортсмени сортопрокатного цеху № 1 проти команди «ЦЕЗТ», складеної з працівників наших залізничних цехів. А команда прокатного цеху № 3 зустрілася з футболістами конвертерного цеху. У першій грі рахунок відкрили залізничники. СПЦ-1 кинулися відіграватися, але отримали ще один м’яч у свої ворота. А у другому таймі залізничники підкріпили переможний рахунок третім голом – 3:0 на користь «ЦЕЗТ». Один з м’ячів забив Олександр Комаринський.

«Ми сильно зіграли у цьому матчі, та й весь турнір провели без поразок – дві нічиїх та три перемоги. І взагалі такі турніри дуже потрібні. Дякуючи організаторам ми отримали змогу розвантажитись і чудово відпочити. І чим більше буде команд, тим такі турніри будуть цікавішими та азартнішими. Після перемоги ми маємо шанси на перше місце, але це буде залежати від того, як зіграють інші команди».

У грі між командами ПЦ-з та конвертерного цеху рахунок відкрили прокатники. До завершення першого тайму вони ще й встигли подвоїти рахунок. Але у другому таймі конвертерники вирівняли ситуацію, забивши два голи. У підсумку бойова нічия – 2:2. Перед останніми двома матчами турніру ситуація угорі турнірної таблиці виглядала вкрай заплутаною. Інтрига зберігалася до останнього, а це дуже подобається вболівальникам.

В останніх матчах ПЦ-3 зіграв з командою відділення безперервного розливання сталі, а конвертерники зустрілися зі збірною цеху металоконструкцій та фасонно-чавуноливарного цеху.

«Гра була рівною, жодна з команд не мала суттєвої переваги, – говорить гравець команди конвертерного цеху Валерій Амосов. – Мабуть, на нашому боці було більше везіння. А ще – воротар Андрій Панін, який сьогодні тяг навіть здавалося б безнадійні м’ячі. Він відбив все, а ми забили і перемогли – 1:0. Андрій захищає нашу країну у лавах Сил оборони. А зараз він у відпустці. Пишаюся, що граю разом з ним за одну команду! Це круто! Безмежно вдячний всім нашим захисникам, і полеглим, і ветеранам, і  тим, хто зараз у строю. Завдяки їм ми продовжуємо мирно працювати, жити, і навіть грати у футбол. Велика подяка організаторам турніру, нашому підприємству, за можливість грати і перемагати».

А у іншому матчі гравці третього прокату перемогли футболістів ВБРС з рахунком 4:2. У підсумку долю золотих нагород вирішив всього один гол. Конвертерники і залізничники набрали однакову кількість очок. Їхня особиста зустріч завершилася у нічию. Тому довелося рахувати різницю забитих і пропущених голів. Кращою всього на один м’яч вона виявилася у залізничників. Тож перемогла у турнірі команда «ЦЕЗТ». Друге місце у конвертерного цеху, а третьою фінішувала збірна ЦМК+ФЧЛЦ.

Вітаючи присутніх, директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував всім нашим захисникам, футболістам, суддям та пообіцяв, що підприємство й надалі буде спрямовувати зусилля на підтримку та допомогу родинам загиблих воїнів, а також на вшанування пам’яті тих, хто віддав за нас життя. Після завершення турніру родичі загиблих героїв поклали квіти до пам’ятника загиблим захисникам-працівникам нашого підприємства, розміщеного біля управління нашого гірничого департаменту.

Качайте фото з турніру за посиланням:

https://fex.net/uk/s/8v8zssx