10 серпня о 09:00 пропонуємо вам екскурсію «Карачуни: легенди та історія». Під час прогулянки ви: почуєте легенди про походження назви Карачуни, дізнаєтесь де знаходилось селище Карачунівка, з’ясуєте, коли з’явилися сучасні мікрорайони, пройдетеся вуличками та дізнаєтеся походження їхніх назв. А також відвідаєте затоплений гранітний кар’єр, де можна скупатися та освіжитися. Місце збору: ПК Карачуни. Реєстрація: 0961197549. 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
9 та 10серпня запрошуємо на екскурсію на берег Тилігульського лиману з дегустацією устриць та вина. На вас чекає унікальний комплекс відпочинку – Ойстервіль, що знаходиться в затишній бухті Тилігульського лиману, серед мальовничих пейзажів первісної природи. Там ви почуєте пізнавальну розповідь про життя устриць та особливості вирощування молюсків на фермі, а також дегустація устриць та вина та відпочинок на березі лиману. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.
9 та 10 серпня пропонуємо вам екскурсію до парку-готелю «Скіфію». База розташована в екологічно чистому та мальовничому місці, на березі річки Чорний Ташлик. Виїзд з Кривого Рогу о 06:00. Збір по місту. На вас чекають чудова територія, чиста водичка, прекрасні локації для фото, три басейни. Реєстрація: 0981067279, 0993685133.
Екскурсійний клуб «Криворізький меридіан»
9 серпня о 08.00запрошуємо на романтичну пішохідну (з використанням приміського автобуса) екскурсію «Райський закуток мегаполіса». На маршруті помилуємося «далекоглядними» краєвидами, відчуємо «плин тихого життя» серед забутих символів «соцреалістичної архітектури». Відпочинемо біля прекрасних озер з піщаними пляжами й чистою водою. Місце збору: біля зупинки «Центральний ринок» (перед входом в автостанцію). Запис за тел.: 067 83 746 83.
Понад 20 років Андрій Дзецина пропрацював електрозварником ручного зварювання в цеху ремонту металургійного устаткування № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Загибель кожного захисника для нас усіх трагедія, але втрачати таких фахівців, яким був Андрій це – ще й відчутна втрата для виробництва. Андрій був досвідченим електрозварником, мав власне професійне клеймо, що свідчить про його високу кваліфікацію. А клеймо для зварника, що особистий підпис, який підтверджує якісне виконання зварювальних робіт, за ним можна визначити того, хто виконав цю роботу. І це велика відповідальність.
«Андрій Дзецина був врівноваженим, спокійним, тим, хто здатен підтримати у складну хвилину та підняти настрій колегам, – згадує старший майстер ЦРМУ-2 Олександр Самойлов. – Він виконував складні та відповідальні завдання – зварні роботи для ремонту металургійних цехів нашого підприємства. Андрій ніколи не скаржився, не відмовлявся, не жалівся, коли було особливо важко. Просто йшов і майстерно виконував свою роботу. Ми очікували на його повернення в цех з перемогою. На жаль, Андрій Дзецина загинув в бою. Його ім’я назавжди житиме у наших серцях».
Сержант Андрій загинув 1 серпня 2025 року при виконанні бойового завдання поблизу села Кам’янка Донецької області.
При проходженні флюорографії легень працівники металургійного та коксохімічного виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг» користуються флюоропоїздом, який розміщено поблизу поліклініки металургійного виробництва. Флюорографію вони проходять щороку, і це безплатно. Для сторонніх користувачів ця послуга надається нашими медиками за оплату. Донедавна черги на проходження обстеження людям доводилося чекати просто неба.
«Після введення попереднього запису на флюорографію, черг до флюоропоїзда практично немає. Інколи всього кілька людей. Але у негоду чи спеку навіть кількахвилинне очікування – це дискомфорт, а для людей зі слабким здоров’ям ще й загроза захворіти. Тож ми звернулися по допомогу до центрального департаменту з утримання та ремонту, щоб вони допомогли нам з навісом, який би захищав пересувний флюорограф та людей, які прийшли на обстеження від негоди. І нам допомогли», – каже начальниця медичного центру ПП «Стіл Сервіс» Наталя Гардань.
Колони, ферми, балки та інші елементи каркаса для навісу виготовили працівники цеху металоконструкцій ЛМЗ. А монтаж навісу та його складників виконали фахівці цеху ремонту металургійного устаткування № 2.
«Наші працівники все робили якісно, як ото кажуть, як для себе, хоча наш цех і проходить флюорографію в поліклініці гірничого департаменту, – говорить заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Виконувач обов’язків майстра Ігор Кузін, бригадир монтажників Андрій Тітов разом з колегами встановили колони, змонтували елементи каркаса та покрівлю з профлистів. Зробили все швидко та якісно».
Якістю робіт задоволена і Наталя Гардань: «Ми вдячні Андрію Кіндрату, Валерію Ваніну, Ірині Футрук та іншим людям, які посприяли швидкій реалізації цього проекту, безпосереднім виконавцям – фахівцям своєї справи із ЦРМУ-2. Спека дуже шкодить роботі медичного устаткування, але люди важливіші за обладнання. Тому за турботу про людей – особлива подяка».
24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. А вже 25 лютого працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Кіктенко змінив робочий одяг на військову форму.
Старший майстер основної виробничої дільниці (ОВД) цеху підготовки составів Сергій Кіктенко прийшов працювати у цех 25 березня 2011 року. Спочатку він працював підготувачем составів. Це дуже важка й відповідальна робота.
«Підготувачі готують залізничні состави до розливання сталі, – розповідає Сергій. – Якісно підготувати виливниці, правильно виставити їх на залізничні візки і зробити це своєчасно – це дуже важливо. Від цього залежить виробництво сталі. Робота підготувача важка фізично. Доводиться працювати в умовах високих температур. Але мені до труднощів не звикати».
Сергій Кіктенко задніх не пас, працював сумлінно, якісно. А ще проявив організаторські здібності, без проблем знаходив спільну мову з колегами. Згодом він почав підміняти майстрів, а потім і сам став майстром. Пізніше – старшим майстром ОВД «Кранова служба». Дільниця ключова, адже без підйомних кранів підготовка составів до розливання сталі неможлива.
«До нас їдуть состави з виливальницями – формами, всередині яких – гарячі сталеві злитки з температурою приблизно 950 градусів. Стриперні крани ці злитки роздягають, тобто знімають з них виливниці. Далі метал їде на блюмінг, де з нього роблять заготовки для виготовлення прокатної продукції. Потім виливниці чистять, покривають антипригарним покриттям і виставляють на залізничні візки за допомогою електромостових кранів. Тож наша дільниця затребувана», – каже старший майстер, а нині ще й старший сержант, Кіктенко.
Сергія Кіктенка призвали до лав Національної гвардії ще у 2014 році. Його підрозділ захищав Маріуполь після звільнення від сепаратистів. З серпня 2014 по серпень 2015 він брав участь в антитерористичній операції, після чого повернувся у Кривий Ріг до рідного цеху. Сергій перебував у резерві першої черги і на другий день «повномасштабки» вже був у військовій частині.
«Страху не було. Був неймовірний патріотичний підйом. Єдине – бійці переживали за рідних, за близьких, а командири – за підлеглих, – згадує Сергій Кіктенко. – Мене призначили командиром блокпосту. Організовувати людей, навчати їх, контролювати, планувати для мене не було чимось незвичним. Все це я робив будучи майстром. Були часи, коли на нашій дільниці працювало близько 70 людей. Навички керівника стали в пригоді командирові. На виробництві як і в армії доводиться працювати з різними людьми, і до кожного потрібен свій підхід . А потім ми охороняли важливий стратегічний об’єкт. Звісно, що то за об’єкт і де він розташований, я розповідати не буду».
І знову Сергія перекинули командиром вже іншого блокпосту. Зараз його підрозділ на Херсонщині, недалеко від ворога. Він зізнається, що через річку Дніпро прилітає, а значить вони виконують потрібну воєнну роботу. Бійці несуть службу попри всі складнощі.
«Кілька місяців тому на наші позиції прилетіли дві керовані авіабомби. З нами разом несуть службу поліціянти, і один з них загинув. Один з моїх хлопців був поранений. Зараз з ним все гаразд, одужує. Але найпідступніші – це дрони. У 2014-15 роках вони також були, але в обмеженій кількості і розвідувальні. Зараз же з будь-якого напрямку будь-якої миті може з’явитися ударне «крило». А ще з дронів скидють газові боєприпаси біля бліндажа, «викурюють» їдким димом, а потім прилітає FPVшка. Не розслаблюємося ні на мить. І ЗІЗи, як і на роботі, надягаємо завжди: каска, бронезахист, протизаз і тактичні окуляри – це постійний атрибут, який завжди на тобі, не залежно від того чи ти на посту чи просто пересуваєшся по відкритій місцевост… Але настрій бойовий, і хлопці у мене чудові. Та й знаємо, за що й за кого стоїмо».
Сергій розповів, що кожного ранку у нього зідзвїн з найдорожчими і найближчими людьми. Це надає сил, наснаги, терпіння, тримає дух на високому рівні.
«Так, це мама Катерина Миколаївна, дружина Олена, брат Андрій. Якщо зранку не зв’яжемося, то за п’ять хвилин вже я у них мало не безвісти зниклий, – усміхається Сергій Кіктенко. – А які ж смачні на війні тещині пиріжки, ммм! Лариса Григорівна передає їх при нагоді, коли хтось їде в наш бік. Це все дуже допомагає, мотивує. З перших днів тримаємо зв’язок з колегами. Протягом перших місяців передавали нам на фронт необхідне. Продовжуємо спілкуватися. Щиро дякую Євгену Проході, Андрію Теслюку, Сергію Ушакову, Ірині Неклесі та всім, хто підтримує. Ми обов’язково вистоїмо, переможемо та повернемося на наше підприємство. Вже дуже хочеться!»
В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває наполеглива робота, спрямована на досягнення третього рівня стандартів FPS.
Це корпоративні стандарти компанії «АрселорМіттал», спрямовані на досягнення нульового травматизму і збереження життя працівників. У поточному році впроваджено багато заходів, які зменшили ризики на робочих місцях. Багато з них спрямовано на протидію чотирьом ризикам-вбивцям – падінню з висоти, ураженню електричним струмом, розчавленню рухомим устаткуванням чи обертовими частинами.
«Підрозділи отримали страхувальні стропи для поясів та інше устаткування для запобігання падінню з висоти, – розповідає менеджер з оцінки ризиківСергій Іващенко. – Серед таких цехів, наприклад, технологічний цех коксохімічного виробництва. Для кількох цехів придбані драбини висотою до 10 метрів. Вони легкі, зручні та надійні, виготовлені з урахуванням всіх вимог з безпечного виконання робіт і застосовуються для виробничих операцій на висоті. Подібне устаткування отримали працівники конвертерного цеху, прокатного цеху № 3, сортопрокатного цеху № 2».
Було вжито заходів для запобігання враженню електричним струмом. Наприклад, на чотирьох електромостових кранах аглофабрики відремонтували тролеї та ізолятори. У конвертерному цеху виконано реконструкцію струмопроводу одного з кранів. Конвертерний цех отримав додаткові замикаючі пристрої для вдосконалення системи блокування небезпечних енергій LOTO. А ремонтне виробництво ЦДСР тепер має насос для відкачки ґрунтових вод, які є небезпечними для електроприміщень підрозділу, а, відповідно, для людей. Також у приміщеннях РП ЦДУР вдосконалені системи освітлення.
«Було замінене освітлення у кількох виробничих приміщеннях РП ЦДУР, – розповідає старший майстер з ремонту електроустаткування РП Віктор Маркевич. – Це ремонтні депо, майстерні тощо. Встановлені потужніші та економніші освітлювачі. Також покращене зовнішнє освітлення поблизу цехових будівель та адміністративно-побутових комплексів. Придбано комплекти переносного освітлення. Це дає змогу берегти зір працівників і дозволяє запобігти травмам під час виконання робіт та падінням під час переміщення».
Також вжито заходів задля безпеки під час роботи з вантажопідіймальними механізмами. Так за словами начальника цеху вловлювання Романа Каренова крани у машзалі та сульфатно-аміачному відділені були оснащені світловою сигналізацією, яка попереджає про небезпеку. Багато цехів придбало нові надійні стропи – канатні, ланцюгові та інші – для безпеки строповки вантажів та, відповідно, запобігання їхньому падінню. Це аглофабрика, вапняно-вогнетривний, копровий, вальцетокарний цехи, цех водопостачання, цехи Ливарно-механічного заводу та інші.
«Для підвищення рівня безпеки на залізничному транспорті для цеху вловлювання, РВ ЦДУРу, ПЦ-3, СПЦ-1, СПЦ-2, копрового цеху придбали запобіжні башмаки. Також для деяких підрозділів були закуплені захисні огорожі, знаки безпеки та багато іншого, що допоможе рухатися до нуля нещасних випадків. А з якою ефективністю ми будемо використовувати те все устаткування, залежить від нас, від нашої культури охорони праці», – підсумував Сергій Іващенко.
Сьогодні нашому металургійному підприємству виповнюється 91 рік.
4 серпня 1934 року о 12 годині дня перші іскри з льотки новозбудованої доменної печі заводу «сповістили» про видачу довгоочікуваного і такого потрібного для країни чавуну. Того історичного для нашого підприємства дня змінною бригадою Михайла Давидова була здійснена перша плавка – видано 70 тонн криворізького чавуну.
Після цього сотні людей зібралися на урочистий мітинг, присвячений цій події. Тут були перші працівники нашого підприємства, його будівельники, а також численні мешканці Кривого Рогу. Люди приходили на мітинг цілими родинами, адже це була не просто урочиста мить, це було свято для цілого міста – День народження Криворізького металургійного заводу, до пуску якого було докладено дуже багато зусиль. Завод вже тоді мав перспективу розвитку, адже наказом про початок його будівництва, який був підписаний у червні 1931 року, зобов’язувалося «негайно розпочати будівництво Криворізького металургійного заводу у складі чотирьох стандартних доменних печей об’ємом 930 кубометрів з переробленням чавуну на сталь та вальцювання». 4 серпня 1934 року перша домна запрацювала!
А ще на тому урочистому мітингу грав духовий оркестр. Це підкреслювало особливість свята. А за тих часів навіть грамофони та патефони були великою рідкістю, їх використовували в особливо святкових випадках. А тут до людей приїхав цілий оркестр!
У музеї історії підприємства зберігаються спогади ветеранів, які ще маленькими були присутніми на тому мітингу разом з батьками. Тоді діти ще не розуміли всієї історичної важливості цієї події, але бачили, як щиро радіють люди, як підтримують аплодисментами тих працівників, які доклали багато зусиль до будівництва заводу та його запуску в роботу. А будівництво було дійсно важким, адже тоді головними інструментами були здебільшого лопата та фізична сила.
На той історичний мітинг працівники заводу принесли щойно відлиті чушки чавуну, як символ початку роботи підприємства. Цікавий факт, гірники, які багато років добували у шахтах залізну руду, тільки тоді мали змогу побачити, що ж з неї виходить.
Між собою учасники мітингу говорили, що з початком роботи першої доменної печі місто буде розбудовуватися, і дуже скоро будівники та працівники заводу разом із сім’ями переїдуть із землянок та бараків у новозбудовані житлові будинки. І як ми знаємо, так воно і сталося!
Ветерани згадували, що навколо підприємства були суцільні бараки – довгі будинки, які всередині розділялися на секції, у кожній було по 40 койок. У бараках відбувалося й активне суспільне та культурне життя – був свій кінотеатр, їдальня, організовувалися танці, а також облаштовувалися куточки, де люди мали змогу відпочити, почитати або зайнятися творчістю. Попри складні умови життя, важку працю, люди жили дружно.
Тим часом Соцмісто вже активно розбудовувалося. У «п’ятірці» – п’яти суперсучасних на ті часи будинках, мешкали передові працівники та інтелігенція. До речі, нею вважалися не лише молоді спеціалісти, а й усі, хто вмів читати та писати. Грамотних людей тоді дуже поважали, адже до Кривбасу, на будівництво заводу, тоді з’їжджалися люди з найвіддаленіших куточків країни.
Відтоді місто та наше підприємство розвивалися разом. Щороку на Криворізькому металургійному заводі вводилися в роботу нові цехи, а у Кривому Розі зростали нові будинки та вулиці.
