Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Залізного здоров’я та сталевої витримки

Побажав металургам та гірникам голова Криворізької РВА Евген Ситниченко, вітаючи з професійним святом працівників найбільших підприємств Кривого Рогу. Серед нагороджених були працівники ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Зараз, попри труднощі війни, працівники металургійної та гірничодобувної галузі сумлінно та самовіддано працюють у надзвичайно складних умовах, тримаючи у своїх професійних руках промисловий сектор та економічну безпеку України. Металургів та гірників багато і серед тих, хто зараз зі зброєю в руках боронить країну. Про це на урочистостях сказав голова Криворізької РВА Євген Ситниченко, вітаючи представників найбільших підприємств Кривого Рогу.

Від «АрселорМіттал Кривий Ріг» подяку за високу майстерність та відданість професії отримали Євгеній Гриценко, начальник технологічної дільниці рудозбагачувальної фабрики № 2, Світлана Юріцина, машиністка вентиляційних та аспіраційних установок дробарної фабрики, Дмитро Довгорученко, начальник виробничого відділу адміністрації з виробництва, виробничого управління, Сергій Пархоменко, директор енергетичного департаменту-головний енергетик управління енергетичного департаменту підприємства, Олександр Ткаленко, директор прокатного департаменту управління прокатного департаменту.

«Мені дуже приємно отримувати таку нагороду. Це визнання та пошана нашої нелегкої праці на підприємстві, яке попри усі складнощі продовжує працювати, – ділиться враженнями Світлана Юріцина. – В «АрселорМіттал Кривий Ріг» я працюю з 2000 року. Моя робота дуже важлива і для виробництва, і для екології, адже ми вловлюємо пил за допомогою спеціальних установок. Я обслуговую аспіраційне обладнання. Досвід вже дозволяє навіть за звуком визначити правильність та стабільність його роботи. До свого цеху я поспішала і того «лютого» дня, коли почалася війна. Коли почула вибухи, я навіть спочатку не зрозуміла, що воно таке. Лише тоді, коли сумні новини почали летіти з шаленою швидкістю, я усвідомила, що це повномасштабне вторгнення. Та переживала я не за себе, а за свою родину. Також хотілося не припиняти роботу, що мені, на щастя, і вдалося. Захищати Україну пішли два моїх двоюрідних брати та чоловік Олексій. На жаль, його вже не має з нами. Та здаватися, опускати руки ми не маємо права. Треба жити, працювати, вірити в наших захисників та в нашу перемогу».

«День металурга та гірника – це професійне свято більшості мешканців нашого міста, адже Кривий Ріг є справжнім залізним серцем України, – сказав Дмитро Довгорученко. – Завдяки нашим захисникам та людям праці, це серце б’ється, дозволяючи нам і в умовах війни плідно працювати. Для мене це свято особливе, адже гірничо-металургійна галузь стала частиною мого життя. На підприємство я влаштувався у березні 2003 року. Спочатку працював слюсарем-ремонтником на гірничому виробництві, потім перейшов у металургію. Насправді наше підприємство надає широкі можливості для навчання та кар’єрного зростання. Якщо у людей є мета, бажання професійно вдосконалюватися, то треба це робити. З нагоди нашого професійного свята я хочу поздоровити усіх причетних до нашої галузі, побажати скорішого миру та плідної праці. Щиро сподіваюся, що незабаром її у нас буде багато».

Про нагороджених, тих, ким ми дійсно пишаємося більш детально читайте у наступних статтях «Металурга».

Категорії
Новини

Привітали, подякували, нагородили

Напередодні професійного свята металургів та гірників найкращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу» та «Стіл Сервісу» отримали нагороди.

Присутніх на церемонії нагородження привітав генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. Виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва подякувала металургам та гірникам за сумлінну працю й професіоналізм. Щирі слова подяки вона висловила нашим працівникам, які зараз боронять Україну, захисникам, які вже повернулися з війни до своїх цехів, а також ветеранам, які своєю працею створювали історію підприємств. Олена Бізяєва побажала всім натхнення, миру, здоров’я та родинного затишку. Вона вручила кращим з кращих найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Найвищу відзнаку підприємства отримали Ігор Лисенко з агломераційної фабрики, Олександр Петровський з шахтоуправління ГД, Андрій Олійник з гірничого департаменту, Роман Каренов з коксохімічного виробництва, працівник сортопрокатного цеху № 1 Родіон Вишняков, Наталія Шершень із залізничного цеху № 1, Юрій Буслов з цеху водопостачання, Олег Савченко з адміністрації з технології та стратегії, представник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Євген Лежепьоков, Валерій Шевчук з департаменту автоматизації технологічних процесів, Максим Хілковський з ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ, та працівниця ПП «Стіл Сервіс» Валентина Кульбіда.

Диплом «Кращий за професією» отримав ветеран російсько-української війни, старший розливальник сталі конвертерного цеху Валерій Микитенко. Ще троє ветеранів російсько-української війни – Руслан Сафаров, Ростислав Піскарський та Юрій Прокопенко – отримали подяки підприємства.

Відзначаючи внесок працівників підприємства у підтримку та захист міста від імені міської влади наших працівників привітав заступник міського голови Олександр Фіщенко: «Хочу подякувати вам за те, що ви виготовили п’ять тисяч захисних виробів для оборони міста, допомагали технікою і брали участь у створенні фортифікаційних споруд. Понад 3 тисячі ваших працівників стали на захист України. На жаль, багатьох з них вже немає, вони дивляться на нас згори. Низький їм уклін і дяка вам за те, що ви підтримуєте  родини захисників. Ваше керівництво вживає всіх заходів, щоб у ці складні часи підприємство функціонувало. Щиро дякую за те, що ви працюєте, сплачуєте податки і своєю працею наближаєте нашу перемогу». Олександр Фіщенко вручив Почесну грамоту виконкому міської ради працівникові цеху технологічного водопостачання ГД Олександру Ноздріну, а ще дев’ятеро наших працівників отримали грамоти виконкому міської ради.

Почесні грамоти та подяки Інгулецької районної у місті ради наші працівники отримали з рук виконувача обов’язків голови ради Ігоря Лисенка. Також наших працівників привітали в.о. заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Андрій Олійник та заступник генерального директора з постачання Олександр Білянський. Вони вручили працівникам грамоти, подяки підприємства та дипломи «Кращий за професією. Від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ПМГУ Наталя Маринюк. Вона вручила нагороди найкращим членам профспілкової організації, що працюють на нашому підприємстві.

Серед тих, хто отримав диплом «Кращий за професією» – водій тягача-важковоза Віталій Аббасов: «Я вожу найважчі вантажі на нашому підприємстві, такі як ковші для рідкого чавуну, чаші шлаковозів, засипний пристрій доменної печі тощо. Мої вантажі сягають 40-50 тонн. А одного разу я перевозив виріб вагою 57 тонн. Без цього всього металурги працювати не зможуть, тож робота моя дуже потрібна. Щоб перевозити такі важкі й великі вантажі, треба бути максимально уважним. Допомагає досвід роботи з 2016 року. А вантажить мені на причеп ці вироби наш кранівник Сергій Марченко своїм потужним краном «Лібхер». Сергій справжній майстер! І до речі він також отримав нагороду. Вітаю всіх колег з професійним святом! Бажаю, щоб війна якнайшвидше завершилася нашою перемогою, всі захисники повернулися у цехи неушкодженими, і щоб наше підприємство процвітало».

Олександр Петровський працює заступником головного інженера шахтоуправління ГД. Сьогодні він отримав нагрудний знак «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Я відповідаю саме за напрямок підземного будівництва у шахті, – говорить Олександр. – Моє завдання – організувати роботу так, щоб колегам було безпечно працювати. Прийшов я працювати на шахту після вишу гірничим робітником. Потім став майстром. А пізніше – заступником головного інженера. Дуже приємно, що мою роботу високо оцінили. Взагалі-то я маю за правило працювати так, щоб результати моєї роботи не було соромно показати людям».

Більш ніж 30 років працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Він старший розливальник сталі конвертерного цеху. Валерій повернувся з війни. Він воював під Куп’янськом, захищав Бахмут, був командиром взводу Національної гвардії. Після демобілізації повернувся до рідного цеху. Розливальник сталі – це справжня чоловіча важка робота з розплавленим металом, і робить він її якісно. «Вітаю всіх колег з Днем металургів та гірників! Шановні, працюйте на нашу перемогу!», – сказав  Валерій Микитенко.

Працівник залізничного цеху № 2 Вадим Куропятник отримав грамоту підприємства. 22 роки тому прийшов він на підприємство юним помічником машиніста тепловоза, набрався досвіду, став машиністом. «Я люблю свою роботу і роблю її із задоволенням, – усміхається Вадим Куропятник. – Хоча робота непроста, небезпечна. Важко навіть уявити це підприємство без залізничного транспорту. Цех – це моє життя. А колектив у нас найкращий. Дружний, міцний, професійний! Я пишаюся, що працюю разом з такими людьми. Зі святом всіх нас! З Днем металургів та гірників!».  

Категорії
Новини

«Золота» нічия третього прокату

Визначився переможець Кубка «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу, присвяченого Дню металургів та гірників. Кубок здобула команда третього прокату. Прокатники зіграли в нічию зі спортсменами конвертерного цеху, і цього виявилося достатньо для перемоги у турнірі.

Спекотного липневого дня на запасному полі стадіону «Металург» що на Соцмісті завершувався турннір з мініфутболу, присвячений Дню металургів та гірників. Спочатку у грі за 5-6 місця зустрілися футболісти відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Прокатники чудово розпочали гру та забили перший м`яч у ворота сталеплавів. Оператор поста керування машини безперервного лиття заготовок Сергій Басок був одним з учасників того матчу.

«Так, ми програвали, але здаватися навіть і на думку не спадало. Після першого голу пропустили ще, – розповідає Сергій Басок. – Ми намагалися довести, що маємо найкращу команду. СПЦ-1 – це дуже потужна команда. Але ми спочатку скоротили різницю 1:2. А потім вибороли нічию. Дякую всім колегам! Турнір – це класна штука. Почуття неперевершені. Так, у нас лише п’яте місце, але настрій святковий!».

А у другому матчі ігрового дня вирішувалася доля золотих нагород. Найтитулованіша команда «АрселорМіттал Кривий Ріг», команда третього прокату зустрічалася з претендентами на перемогу в кубку футболістами конвертерного цеху. Михайло Левін – головний суддя турніру. Він сам колись грав за команду нашого шахтоуправління, тому знає, що таке робітничий футбол.

«Сім тижнів тривали змагання, – говорить Михайло Левін. – Хлопці дуже задоволені, бо без спорту спортсменові дуже нудно, по собі знаю. Тож вони у свої вихідні приходили на стадіон та із задоволенням віддавалися грі. Порадувала нова команда відділення безперервного розливання сталі. Молода, перспективна команда. Добре почали. Трішки досвіду не вистачило. А конвертерний і прокат підтвердили реноме фаворитів. Хлопці працюють разом, поважають одне одного, тому грають коректно, не травмуючи суперників. Це класний футбол!».

Оператор пилогазоочисних установок Віталій Другоруб – капітан команди конвертерного цеху. – Його команда грала проти зіркового ПЦ-3.

«Так сталося, що сьогодні була вирішальна гра. Ми мали моменти і повинні були забивати, вигравати. Трішки не вистачило реалізації, холоднокровності, як кажуть у футболі. Наш воротар грав потужно протягом всього турніру, але сьогодні не поталанило. Мали шанси, могли забивати. Це футбол. Будемо тренуватися. Дякую всім своїм хлопцям. Воротарю Андрію Паніну. Він військовослужбовець, боронить нашу неньку Україну. Так, друге місце – це для нас поразка. Але ми ж не футболісти, ми – металурги. Будуть ще перемоги!».

Андрій Ніколаєнко з третього прокату сьогодні керував діями ПЦ-3 з-за меж поля. А взагалі він один з найкращих бомбардирів  нашого футболу. Він нагрівальник металу третього прокату.

«Сьогодні треба було ближче зустрічати суперників, – пояснює Андрій. – Конвертерники класно грали в атаці, а ми вибрали тактику на контргрі. І вона спрацювала. Я просив хлопців не кидатися чимдуж уперед, а грати акуратно. Ми – чемпіони. Більш немає чого додати. Емоції позитивні».

Нагороджуючи переможців – команду ПЦ-3, а також володарів срібних нагород-конвертерників, та команду цеху металоконструкцій, яка виборола третє місце, директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш подякував нашим силам оборони, що дають змогу нам жити, працювати, грати у футбол, а також кожному гравцю, що у цей складний час знаходить можливість працювати і віддавати себе улюбленому спорту.

Щиро вітаємо переможців та призерів турніру! Зі святом вас, шановні металурги та гірники!

Всі фото з матчу за посиланням

https://fex.net/uk/s/mpnf0d4

Категорії
Новини

Щира подяка та вічна пам’ять нашим захисникам

В автотранспортному управлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» було відкрито меморіальну дошку, присвячену працівникам АТУ, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Під час заходу з вшанування пам’яті наших захисників виконувачка обов’язків генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Бізяєва зазначила, що ця війна – це втрати для всіх, але найтяжчі втрати – це людські життя. Ми повинні віддячити нашим героям шаною та вічною пам’яттю. І відкриття меморіальної дошки – це важливий крок у цьому напрямку.

Присутні вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання та поклали квіти в знак безмежної вдячності за можливість жити і працювати у вільній Україні.

«Саме вдячність воїнам, які віддали свої життя за всіх нас, за нашу свободу, спонукала працівників АТУ створити цю дошку пам’яті, – говорить заступник директора транспортного департаменту Андрій Кіндрат. – Майже зі всіма з цих мужніх чоловіків мені пощастило працювати разом. Ось Роман Антончик. Молодий хлопець, який приєднався до нашого колективу незадовго до повномасштабного вторгнення. Він прийшов до нас зварником практично після училища. Роман швидко вчився і незабаром виріс у вправного фахівця, за власної ініціативи випробовував нові методи зварювання. Такі хлопці – наше майбутнє, але, на жаль… А ось водій потужного самоскида Юрій Чучук. Дисциплінований, спокійний, розважливий. Він був офіцером. Керівництво військової частини вже готувало документи на присвоєння наступного звання – капітана. Але смерть стала на заваді».

Про слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів Сергія Лаврова Андрій Кіндрат згадує, як про фахівця, який міг практично все у своїй сфері. Він міг оживити той транспортний засіб, який за всіма ознаками вже не мав їздити. Дуже завзятим і фаховим був Сергій. Водієві фронтального навантажувача Іллі Марчуку можна було давати будь-яке виробниче завдання і навіть не перевіряти – все виконає на «відмінно». Ілля працював у виробничих цехах і транспортував необхідні металургам матеріали для виробництва чавуну, сталі, прокату.

«Навіки залишиться в нашій пам’яті Юхим Соболевський, – продовжив Андрій Кіндрат. – Начальник наших ремонтних майстерень. Пройшов горнило АТО. Веселий, життєрадісний, душа компанії. Коли ішов на війну, то усміхнувся і промовив: «Олександровичу, чекайте з перемогою». Але не судилося… Олександр Коржевич. Водій. Навіть по фото видно – чоловік вольовий, серйозний, мужній. Таким він і був. Сумлінний працівник та максимально порядна людина».

Серед найдосвідченіших працівників АТУ був водій Андрій Рудик. Родом з-під Кривого Рогу, він був веселою людиною, цінував кожну мить життя. Андрій сам був позитивом та заряджав інших. Загинув від ворожої ракети. Таким же позитивним, життєрадісним був Андрій Шульга. Він працював водієм швидкої. На війні був військовим медиком, загинув під час евакуації побратима з поля бою.

«А от водій автобуса Віталій Трофім  для мене назавжди залишиться взірцем охайності. Завжди у кришталево-білій футболці. Якби мені треба було б когось направити на супровід президентського кортежу, я б не вагався кого посадити за кермо. І його автобус завжди був у бездоганному стані. А от з Ігорем Терещуком попрацювати разом мені не довелося. Він загинув під час АТО у 2015 році. Ті, хто його знав, кажуть, що він готовий був за Україну у вогонь і в воду. Всі вони – герої цієї жорстокої війни. Їхні імена назавжди закарбовані у наших серцях. Ми завжди будемо їм вдячні. І ми, і наші нащадки», – підсумував Андрій Кіндрат.    

Категорії
Новини

Війна забрала життя Олександра Борисова

При виконанні бойового завдання на Донеччині 4 липня 2025 року загинув наш колега, машиніст тепловоза залізничного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Борисов.

До лав захисників Олександр Борисов приєднався на початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Він був добровольцем і захищав рідну землю у найгарячіших напрямках: на Херсонщині, Чернігівщині, Донеччині. Олександр мав державні нагороди, зокрема був нагороджений відзнакою Міністра оборони України та Хрестом Доблесті.

Але нещодавно прийшла сумна звістка – при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області Олександр Борисов героїчно загинув.

«Це стало дуже важкою звісткою для всього нашого колективу, особливо для мене, адже ми з ним працювали разом понад 23 роки, – говорить Андрій Сіроштан, машиніст-інструктор локомотивних бригад ЗЦ № 2. – Спочатку він був моїм наставником, у 2003 році я прийшов до нього стажуватися на помічника машиніста тепловозу. Саме цю посаду він тоді і обіймав. А згодом ми потоваришували, разом зростали професійно, працювали. Олександр став машиністом тепловоза і здійснював перевезення на металургійному виробництві. Він був наполегливим у досягненні цілей, дбав, щоб у роботі все було в порядку та безпечно. А ще він був дуже добрим, людяним, завжди готовим прийти на допомогу, дуже любив свою родину, пишався двома синами. Гірко усвідомлювати, що Олександра вже не буде з нами».

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині та близьким Олександра Борисова.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Наші люди

«Фішка» майстра – технологія

З 509 року до нової ери Давньоримською державою керували консули. Причому одночасно їх було двоє. Роботою кожного з прокатних станів «АрселорМіттал Кривий Ріг» керують два старших майстри. Один з них відповідає за стан взагалі, а інший зосереджується на технології виробництва прокату. Тому він зветься «старший майстер основної виробничої дільниці стану (технологія)». На найпотужнішому нашому стані ДС 250-4 – це Максим Кривошеєв, який має досвід роботи майже на всіх наших дрібносортних станах.

«Піти в металурги мене надихнули хлопці з нашого району, – згадує Максим. – Вони так і сказали: «самий нормальний технікум – це металургійний». І я поїхав здавати документи. У викладачів розпитав, яка з металургійних професій має найбільший попит? Мені порадили йти на обробку металу тиском, тобто на прокатника. Вчитися подобалося, але я ще не дуже уявляв, що ж таке металургійне підприємство. Все змінилося, коли під час практики для нас провели оглядову екскурсію. Ми побували у різних цехах. То було захопливо! Все величезне! Вогняний метал! Особливо мені зайшло прокатне виробництво. То був третій дротовий стан. Прокатка чотирма нитками. Як же красиво плили ті чотири червоні нитки, здавалося що вони живі, що вони дихають! З того моменту я став фанатом металургії».

Практика на 3 курсі була дуже серйозною. Максим працював на першому дрібносортному стані сортопрокатного цеху № 1 прибиральником гарячого металу. Дуже важка робота, але юнакові вона подобалася. А завершивши навчання, він прийшов на той же стан, але вже вальцювальником.

«Наша бригада на 80 відсотків складалася із, як вони нам тоді здавалися, дідів, тобто працівників віком від 40 років. Тому у мене з’явилася нагода перейняти той величезний колективний та індивідуальний досвід. На чорновій групі клітей мене стажував Валерій Байдак, а на чистовій – Юрій Щербак та Олександр Литвин. Ті знання, той досвід важко переоцінити, адже вальцювальник – це надзвичайно складна професія, фізично, а особливо розумово. Це ціла наука: встановлення привалкової арматури, виставлення геометричних розмірів, налаштування прокатних клітей, контроль їхньої роботи, перевалки та ще багато іншого. І стан непростий, ще 1956 року. У мене почало виходити. Керівник стану Сергій Козачук, який пізніше став директором всього прокатного департаменту, помітив мої успіхи. Я почав підміняти майстрів, а згодом став майстром, коли наш Олексійович пішов на пенсію. Наставниками молодого майстра були досвідчені майстри Сергій Рижков та Анатолій Кусик».

Майстер – це керівна посада. Крім керування виробничими процесами, Максим почав організовувати роботу людей та контролювати її виконання.

«Відколи себе пам’ятаю, я ніколи не страждав проблемами спілкування, з людьми завжди ладив. Для керівника це дуже важливо, бо майстер – це не лише організатор, не лише технолог. Це якщо треба ще й тато, мама, брат для своєї бригади, той, хто потрібний саме зараз. Так у нас жартують. Бригади тоді були чисельнішими, ніж зараз, тож створити психологічний мікроклімат у колективі було непростою справою. Треба було налаштувати людей на роботу, на випуск якісної продукції. Була неабияка конкуренція між вальцювальниками. Всі хотіли отримати сьомий розряд, щоб виконувати менше чорнової роботи, а більше працювати головою. А потім мені запропонували перейти на третій дрібносортний стан старшим майстром-технологом, і я згодився», – розповів Максим.

Технологія – це про виготовлення продукції, яка б задовольняла споживача. Тож головний технолог стану відповідає за безліч моментів, починаючи з підготовки устаткування до виробництва і завершуючи пакуванням готового виробу. У нашу епоху надлишку виробництва вимоги до продукції невпинно зростають, тож і технологам роботи додається.

«Я беру участь у розробці технічної документації (таблиці калібрування, схеми енергетично-швидкісних параметрів тощо), на основі якої працює стан, відповідаю за підготовку прокатних валків, наявність запчастин, підготовку та проведення капремонтів і за процеси на стані: подавання заготовок у піч, їх нагрівання, прокатку, сортування та пакування. Щоб у підсумку покупець отримав «цукерочку». Разом зі мною в команді – вальцювальники, майстри, оператори та інші працівники, за що я їм дуже вдячний, – говорить Максим. Така робота мені подобається. Вона ненудна, як мінімум. Кожен день різний, кожен вид продукції катається по-своєму, та що там казати, один і той же прокатний профіль сьогодні йде без проблем, а завтра вже можуть виникнути нюанси. Наприклад, ні з того ні з сього з’являється риска, наче поріз лезом, на арматурі, який періодично повторюється. Ми зупиняємо процес і перетворюємося у таких собі Шерлоків Холмсів. Шукаємо причину. Досліджуємо весь шлях продукції прокатним станом, і докопуємося, звідки ж та риска. Усунути причину – це, як правило, 5 відсотків зусиль. А 95 відсотків – знайти її».

Після третього стану Максим Кривошеєв перевівся на стан ДС 250-5. Також старшим майстром-технологом. Він згадує, що багато довелося вивчати. На цьому стані випускалося багато ексклюзивної продукції, такої як продукція з конструкційних марок сталі, гвинтова шахтна арматура тощо.

«Я ніколи не вмикав великого начальника, не соромився питати у людей, – продовжив Максим. – Досвідчені вальцювальники, оператори, які працювали на тому стані, дуже мені допомагали. Багато корисного я дізнався від старшого майстра стану Ігоря Саглая, Ігоря Смолєва, на місце якого я прийшов».

І щойно Максим Кривошеєв опанував тонкощі технологічних процесів на п’ятому стані, як сталася трагедія. Внаслідок влучання рашистських ракет у грудні 2022 року стан було суттєво пошкоджено.

«То була жахлива картина, – згадує Максим. – Стан, він як живий організм. І там, де вчора все крутилося, рухалося, мчав станом вогняний розкат, пакувалася арматура, все завмерло, застигло. Зруйновані дах та стіни, понівечене устаткування. Нестерпно було на те все дивитися».  

Але життя триває, і Максим перейшов на стан ДС 250-4.

«Це суттєво підсилило нашу виробничу команду, – говорить старший майстер стану ДС 250-4 Павло Житникович. – Взагалі-то, прокатне виробництво можна порівняти з командним спортом, і ми отримали сильного досвідченого гравця. Особливо зважаючи на те, що нашому стану протягом стислих термінів довелося освоїти випуск основних видів продукції п’ятого стану, бо на них був і є попит. Протягом двох з половиною років сортамент нашого стану значно збагатився, і внесок нашого технолога важко переоцінити. Майже всі нові види опанували без проблем, навіть гвинтову арматуру. Непросто дався профіль діаметром 36 міліметрів. Довелося замінити редуктор однієї з клітей. А далі було легше. Тепер у нашому переліку є 38-й профіль, і навіть 40-й».

На четвертому стані Максим на основі свого досвіду впровадив разом з колегами кілька важливих покращень, які сприяють ефективнішій та стабільнішій роботі стану. Він має рису, яка дуже цінується. Перед початком важливої справи Максим намагається прорахувати всі варіанти розвитку подій.

«Це з дитинства, – усміхається майстер-технолог. – Якщо щось йде не за планом, то у мене завжди є план «В». І ця схема спрацьовує у 90 відсотках випадків. А щодо 10 відсотків, що залишилися, то для них є плани «С» і «D». У прокатному виробництві це необхідність. Адже безліч факторів впливають на виробництво, на якість продукції. А про неї вже окрема розмова».